Організація міжнародної торгівельно-посередницької діяльності підприємства

Організація міжнародної  торгівельно-посередницької діяльності підприємства.

 

Зміст

Вступ

1. Соціально-економічна сутність  торгово-посередницької діяльності

1.1 Поняття торгово-посередницької діяльності

1.2 Види торгово-посередницьких операцій

1.3 Організація діяльності торгівельно-посередницьких підприємств

2. Основні форми розрахунків  у процесі здійснення торгово-посередницьких  операцій на зовнішніх ринках.

3. Проблеми становлення  та розвитку торговельно-посередницької  діяльності в Україні. 

Висновки

Список використаних джерел

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

 

     Торгівля –  це одна з найважливіших сфер  економічної діяльності, від якої  значно залежить якість життя  людини, розвиток економіки та  її конкурентоспроможність у  глобалізованому світі. [17]  Торгівля  визначає форму економічного  зв’язку між виробництвом і  споживанням, що здійснюється безпосередньо ринком.

Проблемам розвитку торгівлі як сфери національної економіки  присвячено багато наукових публікацій. Теорію і практику цього питання  розглянуто у працях таких вітчизняних  і зарубіжних вчених як В. Апопій, Н. Голошубова, Л. Лігоненко, А. Мазаракі, І. Бланк, Н. Власова та ін. У роботах цих авторів розкрито суть торгівлі загалом та її структурних елементів, визначено умови розвитку галузі, а також обґрунтовано чинники, які впливають на ефективність діяльності торговельних підприємств.

Актуальність даної теми полягає у тому , що торговельне  посередництво — обов’язковий елемент  ринку. Фірми використовують посередників для найбільш кваліфікованого забезпечення зручності придбання продукції  за факторами часу, місця, форми і  власності; зниження витрат на реалізацію продукції або здійснення операцій з матеріально-технічного забезпечення виробництва; зниження рівня запасів  готової продукції або необхідних матеріально-технічних ресурсів; зменшення  кількості постачально-збутових операцій; кращого контактування зі споживачами  або постачальниками — банками, транспортними, складськими, експедиторськими, страховими фірмами, іншими суб’єктами сфери товарного обігу; досягнення високої оперативності реакції  на зміни ринкової кон’юнктури; підвищення ступеня конкурентоспроможності товарів; забезпечення доступу до первинної  ринкової інформації.

Правильний вибір посередника  багато в чому визначає ступінь ефективності угоди. При виборі посередника аналізується ступінь солідності фірми, розглядається, наскільки сумлінно вона відноситься  до своїх обов’язків, її діловий  авторитет, можливість технічного обслуговування, професійний рівень інженерно-технічного обслуговування, наявність матеріально-технічної  бази.

Вибір фірми-посередника  визначається й тим, наскільки велике коло клієнтів, що обслуговується нею  оскільки експортер воліє звернутися до посередника, у якого він є  єдиним принципалом із продажу даного товару.

Регулювання оптового ринку  не можливе без визначення об’єктивної  характеристики та відповідних закономірностей  його розвитку. За таких умов, особливої  актуальності набувають питання  дослідження обсягів та  структури торговельно-посередницької діяльності на споживчому ринку. Останнім часом в Україні, активізувалися наукові дослідження розвитку оптової торгівлі,  про що свідчать  наукові праці  таких вітчизняних вчених як: Голошубова Н.О. та Торопков В.М. , Балабан М.П. , Азарян Е. М. , Лагутін В.Д. , Носуліч А.М. [18]. Проте,  такі дослідження мають бути системними  і вимагають подальшого розроблення.

Окремим напрямком досліджень є вивчення зовнішньоторгових посередників: їх визначення, класифікація, оцінка обсягу наданих повноважень, правове підґрунтя  співробітництва, оцінка ефективності їх діяльності тощо. Зазначені питання  досліджувались в роботах Стровського Л.Є , Дегтярьової О.І. , Герчікової І.Н. , Прокушева Є.Ф. , Ноздрьової Р.Б. , Гринько І.С. , Дроздової Г.М. та ін. Зокрема, значна увага в працях вищезгаданих фахівців приділена необхідності залучення посередників при здійсненні певних торгових операцій на зовнішньому ринку, умовам застосування окремих типів договорів про виконання посередницьких функції, докладно розглянуті різноманітні види посередників в міжнародній торгівлі. Проте, деякі питання торгівельного посередництва в сфері зовнішньоекономічних операцій залишаються ще недостатньо проробленими. Так, не визначені критерії класифікації зовнішньоторгових посередників, відсутня чітка класифікація посередників в залежності від умов їх співпраці з принципалом.

Метою курсової роботи є  вивчення видів посередницьких агентів, оцінка ефективності торгово-посередницької діяльності, вивчення основних форми розрахунків у процесі здійснення торгово-посередницьких операцій на зовнішніх ринках, та дослідження доведення товарів до споживачів  та  реалізації через посередника.

Інформаційною базою дослідження  є підручники, навчальні посібники  з дисципліни «Зовнішньоекономічна діяльність», засоби масової інформації, ресурси Internet.

Об’єктом даної роботи є міжнародні торгово-посередницькі  операції, їх особливості та специфіка.

 

 

 

 

 

 

 

 

1. Соціально-економічна сутність торгово-посередницької діяльності

1.1 Поняття торгово-посередницької діяльності

Діяльність посередників у міжнародній торгівлі згідно з  її природою слід класифікувати як таку, що належить до сфери послуг. Разом  з тим основне призначення  такої діяльності – обслуговування міжнародної торгівлі товарами, а  також іншими послугами.

Торговельне посередництво - дуже важлива і невід'ємна частина  сучасної ринкової економіки. Об'єктивна  економічна необхідність і висока ефективність торгово-посередницької ланки в  міжнародній торгівлі сировиною, напівфабрикатами, готовими виробами, машинами і устаткуванням, а також послугами доведені всією  практикою роботи в сфері реалізації зарубіжних виробників, експортерів  та імпортерів [1].

Торгово-посередницька діяльність – це ініціативна, самостійна діяль-ність юридичних та фізичних осіб щодо виконання комерційних операцій, пов’язаних із купівлею-продажем товарів та встановленням комерційних зв’язків від імені, або за дорученням третьої сторони.

Торгівельно-посередницьки операції – операції, пов'язані з купівлею-продажем товарів, що виконуються за дорученням виробника-експортера незалежним від нього торговим посередником на основі укладеної між ними угоди чи окремого доручення.

Торговельне посередництво є дуже широким поняттям. Воно охоплює значне коло послуг. Види і характер торгово-посередницьких операцій обумовлюються функціями, що їх виконують посередники. Сьогодні посередницькі операції значно розширилися, що пов’язано зі зростанням ролі торгово-посередницької ланки в міжнародний торгівлі.

Торговельне посередництво  охоплює широке коло послуг:

- пошук іноземного контрагента;

- підготовка і укладання  договорів;

- кредитування сторін  і надання гарантій оплати  товару покупцем;

- здійснення транспортно-експедиторських  операцій;

- страхування товарів  при транспортуванні;

- виконання митних формальностей;

- проведення рекламних  та інших заходів щодо просування  товарів на зовнішні ринки;

- здійснення технічного  обслуговування та інші послуги. 

Торговельний посередник несе певні витрати при здійсненні своєї діяльності, основними з  яких є:

- заробітна плата управлінського персоналу та працівників сервісних служб;

- амортизаційні відрахування на будівлі, спорудження, канцелярське устаткування, машини;

- витрати на підтримку будівель, споруджень, на зв’язок, рекламу, представницькі витрати;

- митні і транспортно-експедиторські витрати;

- витрати на підтримку субагентської мережі;

- податки і збори [7].

Посередники - це особи, що з'єднують  сторони, які бажають укласти  угоду. Самостійна торгівля на зовнішніх  ринках часто буває не під силу самим виробникам, тому вони й використовують посередників. В ролі останніх можуть виступати спеціалізовані посередницькі  фірми або такі форми продажу, як торги, аукціони, біржі [2].

Метою залучення посередників у міжнародній торгівлі є підвищення ефективності експортно-імпортних  операцій за рахунок використання послуг кваліфікованих фахівців, їхньої інформаційної  бази та встановлених ними раніше господарських  зв’язків, прискорення обігу капіталу, отримання необхідних правових, консультаційних  послуг, оформлення необхідної документації.

Передусім слід відзначити, що непряма торгівля – торгівля через посередників, хоча і являє  собою факультативний спосіб організації  міжнародного товарообміну, є його переважною формою. При цьому в  деяких напрямах (мається на увазі  товарно-галузева специфіка) опосередкована через посередників торгівля є найбільш типовим способом торгівлі, наприклад  при торгівлі сировиною.

Торговельне посередництво  як особливий вид підприємницької  діяльності на ринку товарів та послуг.

Торговельно-посередницька  діяльність – явище доволі поширене на міжнародних і внутрішніх ринках. В таких країнах, як Великобританія, США, Японія, Німеччина, Швеція на частку посередників приходиться до половини обороту товарів та послуг В Україні  торговельно-посередницька діяльність розвивається досить суперечливо: з  одного боку – лібералізація торгівлі, розширення зовнішньоекономічних зв’язків, роздрібненість і віддаленість постачальників і покупців, ускладнення комерційних  операцій об’єктивно потребують прискореного формування інституту торгових посередників як елементу інфраструктури товарного  ринку; з іншого – не розробленість  нормативної бази, низький професійний  рівень посередників, загальне недовір’я  стримують процес формування посередницьких структур, заганяє їх діяльність в  «тінь»

В зв’язку з цим особливої  актуальності набувають питання  сутності змісту посередництва в  умовах національної економіки, форми  проявлення, а також механізму  регулювання торговельно-посередницької діяльності.

Сутність торгового посередництва  у нас, нажаль, трактується вузько і не зовсім правильно. Це поняття  зводиться до здійснення угод суб’єктами від імені і за рахунок третьої  особи. Насправді ж його потрібно розглядати як підприємницьку діяльність юридичних або фізичних осіб по забезпеченню комерційних операцій або як стадію обороту товарів та послуг. При  цьому посередники здійснюють угоди  як від імені і за рахунок замовника, так і від свого імені.

Торговельно-посередницька  діяльність має ряд особливостей: представляючи виробників, експортерів, покупців, посередники здійснюють за їхнім дорученням як юридичні, так  і фактичні дії;посередники не тільки здійснюють угоди, а часто і фінансують їх, надають послуги, беруть на себе ризик;посередники здійснюють угоди  і представляють інтереси замовника;n угоди здійснюються на договірній основі.

Таким чином, торговельне  посередництво виступає особливим  видом підприємницької діяльності на ринку товарів та послуг. Державний  класифікатор України(введений Держстандартом України з 01.07.97.р) також відносить  торговельне посередництво до окремих  видів економічної діяльності у  сфері обігу, яка має виражений  підприємницький характер.

Торговельне посередництво  – обов’язковий елемент ринку. Фірми  використовують посередників для найбільш кваліфікованого забезпечення зручності  придбання продукції за факторами  часу, місця, форми і власності; зниження витрат на реалізацію продукції або  здійснення операцій з матеріально-технічного забезпечення виробництва; зниження рівня  запасів готової продукції або  необхідних матеріально-технічних  ресурсів; зменшення кількості постачально-збутових операцій; кращого контактування  зі споживачами або постачальниками  – банками, транспортними, складськими, експедиторськими, страховими фірмами, іншими суб’єктами сфери товарного  обігу; досягнення високої оперативності  реакції на зміни ринкової кон’юнктури; підвищення ступеня конкурентоспроможності товарів; забезпечення доступу до первинної  ринкової інформації.

Розглядаючи торговельно-посередницьку  діяльність в широкому розумінні, важливо  визначити його зміст, види операцій, об’єкти і суб’єкти торговельного  посередництва.

Функції торговельних посередників.

Види і характер торговельно-посередницьких операцій обумовлюються функціями, які виконуються посередниками:

1. Дослідницька робота — збір інформації, необхідної для планування і покращання обміну.

2. Стимулювання збуту — короткотермінові заходи, спрямовані на збудження швидкої реакції ринку у відповідь на пропоновану фірмою продукцію.

3. Встановлення контактів — налагодження і підтримання зв’язків з потенційними покупцями.

4. Пристосування товарів — підгонка товару під вимоги покупців. Це стосується таких видів діяльності як виробництво, сортування, монтаж, упакування.

5. Проведення переговорів — спроби узгодження цін та інших умов для подальшого акту передачі власності.

6. Організація товароруху — транспортування і складування товарів.

7. Фінансування — пошук та використання кошт для покриття витрат діяльності з доставки товарів до споживачів.

8. Прийняття ризику — прийняття на себе відповідальності за доведення товарів до кінцевих споживачів [6].

   Переваги використання торгових посередників.

Використання торгових посередників створює для зарубіжних фірм певні  переваги, що й обумовлює їх важливу  роль у міжнародній торговій практиці.

Головна перевага використання торгових посередників полягає в  тому, що фірма-експортер не вкладає  якихось значних коштів в організацію  збутової мережі на території країни імпортера, оскільки торгово-посередницькі  фірми зазвичай мають власну матеріально-технічну базу (складські приміщення, демонстраційні зали, ремонтні майстерні ), а іноді  і свої роздрібні магазини.

Інша перевага торгово-посередницьких фірм - у звільненні експортера від  багатьох турбот, пов'язаних з реалізацією  товару (доставка до країни імпортера, сортування та пакування, підбір за асортиментом, пристосування до вимог місцевого  ринку).

Важливою перевагою є  також використання капіталу торгово-посередницьких фірм для фінансування угод як на основі короткострокового, так і середньострокового кредитування. Тут велике значення мають стійкі ділові зв'язки торгово-посередницьких фірм із банками, траспортно-експедиторськими й страховими компаніями.

І нарешті, ринки деяких товарів  повністю монополізовані торговими  посередниками (наприклад, брокерами  в Англії) і недоступні для встановлення прямих контактів із споживачами. У цьому випадку використання торгово-посередницької ланки викликаються необхідністю.

Як правило, торгово-посередницькі  фірми займаються лише комерційною  діяльністю, хоча найбільші з них  можуть і обробляти куплений товар.

Недоліком використання посередників є те, що експортер позбавлений  безпосередніх контактів із ринками  збуту і повністю залежить від  добросовісності посередника.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1.2 Види торгово-посередницьких операцій

 

Залежно від характеру  взаємодії між експортером і  торговим посередником і функцій, які  виконує торговий посередник, розрізняють: операції з перепродажу, комісійні, агентські та брокерські операції (рис. 1.1).

За характером взаємовідносин між експортером і торгівельним посередником і функціями, виконуваними посередником

посередники, що укладають  угоди з третіми особами від  свого імені та свій рахунок

укладають угоди з третіми  особами від свого імені, але  за рахунок довірителя

Посередницькі операції

1) від свого імені та за  свій рахунок (купці, стокхолдери, дилери, оператори);

2) дистриб’ютори

з перепродажу

комісійні

агентські

брокерські

укладають угоди з третіми  особами від імені і за рахунок  довірителя (договір доручення)

посередники, що не мають  права укладати угоди з третіми  особами

1) комісіонери;

2) консигнатори

агенти

(довірені)

брокери, маклери, куртьє

За характером повноважень

 

Рис. 1.1. Види міжнародних  посередницьких операцій

 

Операції з перепродажу  товарів здійснює торговий посередник від свого імені і за свій рахунок, тобто торговий посередник сам виступає стороною договору як з експортером, так і з кінцевим покупцем і  стає власником товару після його оплати.

Операції з перепродажу  товарів бувають двох видів. В  операціях першого виду торговий посередник стосовно експортера виступає як покупець, що здобуває товари на основі договору купівлі-продажу. Він стає власником товарів і має право реалізовувати їх на свій розсуд на будь-якому ринку і за будь-якою ціною. Після виконання сторонами своїх зобов'язань за договором купівлі-продажу відносини між експортером і торговим посередником припиняються. Назви таких посередників у Великобританії дістали назви купці (merchants), торговці чорними металами – стокхолдери (stockholders), торговці какао – дилерами (dealers), а у Німеччині такі посередники мають назву хендлерн (handlerns). Найчастіше такий тип посередників називається дилерами.

В операціях другого виду експортер надає торговому посереднику, що іменується торговцем за договором, право продажу своїх товарів  на визначеній території упродовж погодженого  терміну на підставі договору про  надання права на продаж з глибокою деталізацією всіх інших аспектів угоди (дистриб'юторська угода). Торговці за таким договором у Великобританії дістали назви дистриб’юторів (distributors), а у Німеччині – фетрагсхендельрн (vetragshandlern).

Дистриб’ютори займаються продажем товарів від власного імені  та за власний рахунок. Вони самостійно відповідають за всі види ризиків, пов’язаних із псуванням чи втратою товарів, а також з неплатоспроможністю  покупця. Дистриб’юторські угоди вигідні  експортерам тому, що:

- дають змогу виходу на нові ринки і забезпечують на них рекламу його товару протягом встановленого у контракті терміну (зазвичай 3–5 років);

- супроводжуються договорами купівлі-продажу на постачання товарів;

- укладаються з фірмами, які мають власну збутову мережу.

Комісійні операції полягають  у здійсненні однією стороною, іменованою комісіонером (посередником), за дорученням іншої сторони, іменованої комітентом, угод від свого імені, але за рахунок  комітента. Іншими словами, комітент доручає  комісіонеру від імені комісіонера, але за рахунок комітента здійснити  операцію купівлі-продажу з третім контрагентом. Платіж за поставлені товари одержує комісіонер. Посередником комісіонер є тільки для комітента. Для третього контрагента комісіонер буде стороною контракту купівлі-продажу, а саме – продавцем, якщо комісіонеру доручено щось продати, чи покупцем, якщо комітент доручає комісіонеру щось купити.

З комітентом комісіонер регулює  взаємини на підставі договору комісії (комісійного договору), що звичайно є разовим. Згідно з комісійним договором  комісіонер не купує товари комітента, а тільки укладає угоди з купівлі-продажу товарів за рахунок комітента, тобто комітент залишається власником товару до його передачі в розпорядження кінцевого покупця.

Договір консигнації являє  собою різновид договору комісії. Він  передбачає, що експортер (консигнант) постачає товар на склад посередника (консигнатора) для подальшої реалізації їх на ринку консигнатора протягом певного терміну.

Консигнатор здійснює платежі  консигнанту по мірі реалізації товару зі складу. Нереалізовані товари посередник має право повернути експортеру.

Така форма торгівлі використовується за умови: слабкого освоєння ринку; поставки нових товарів чи товарів масового виробництва, в стійкому збуті яких експортер не впевнений.

Особливості договору консигнації:

1) визначення терміну консигнації, протягом якого товари повинні бути продані;

2) визначення суми вартості товарів, які одночасно зберігаються на консигнаційному складі і поповнюються залежно від ступеня їх реалізації;

3) визначення типу консигнації, який обирають сторони: незворотну, частково зворотну або зворотну.

- незворотна – якщо якась частина товару не буде реалізована у певний термін, консигнатор зобов’язується купити її у консигнанта за тверду суму;

- частково зворотна – консигнатор зобов’язаний реалізувати товар на певну суму, а товари на залишок суми, якщо їх не вдається реалізувати повернути консигнанту;

- зворотна – всі нереалізовані товари повинні бути передані консигнанту, або є можливість продовжити термін консигнації або надати знижку.

Агентські операції полягають  у дорученні однією стороною, іменованою принципалом, незалежній від неї  іншій стороні, іменованої агентом, здійснювати фактичні і юридичні дії, пов'язані з купівлею чи продажем товару на обговореній території  за рахунок і від імені принципала.

Агентські операції відбуваються на основі агентської угоди, що укладається  на визначений чи невизначений термін. Угода укладається на термін 1–5 років і в ньому передбачається можливість його продовження на погоджений чи невизначений термін (поки одна зі сторін не заявить про своє бажання перервати  угоду). Незалежність агента полягає  в тому, що він не є суб'єктом  трудових відносин з принципалом  і може здійснювати свою діяльність самостійно за певну винагороду (2–5% від вартості контракту).

В залежності від місця  на ринку агентів поділяють на простих, з правом «першої руки», та ексклюзивних.

Прості агенти отримують  право здійснювати збут певної номенклатури товарів на обумовленій території  і отримувати від нього винагороду. Така угода не обмежує права принципала, який може самостійно або через інших  агентів виходити з цими ж товарами на той самий ринок без виплати  простому агенту будь якої винагороди або компенсації.

Згідно з договором  про агентство з правом «першої  руки» принципал зобов’язаний спочатку запропонувати товар агенту і  тільки після його відмови продавати  товар на цьому ринку самостійно або через інших посередників без виплати винагороди агенту.

Ексклюзивні агенти отримують  монопольне право продавати товари принципала певної номенклатури на обумовленій  території протягом встановленого  терміну і отримувати на обумовленій  території протягом встановленого  терміну і отримувати за це винагороду.

Брокерські операції –  встановлення через професійного посередника (іменованого broker в англо-американському праві, makler – у німецькому, courtier – у французькому) контакту між продавцем і покупцем, що сприяє укладання угоди між зацікавленими клієнтами.

Брокери допомагають збуту  і придбанню великих партій товарів (як правило, біржових та аукціонних товарів), але самі стороною договору ні як продавця, ні як покупця не виступають, їх завдання – знайти покупця для продавця і продавця для покупця і сприяти  підписанню контракту між ними. Отже, брокер не є представником, він не перебуває в договірних відносинах ні з покупцем, ні з продавцем  і діє на основі окремих доручень.

Винагороду за посередництво  брокер, як правило, одержує від тієї сторони, яка звернулася до нього  першою. Така винагорода дістала назву  брокерідж і її розмір при товарних операціях коливається в межах від 0,25 до 3% вартості угоди.

До торговельно-посередницьких фірм належать ті, які в юридичному та господарчому відношенні незалежні  від виробника та споживача товарів  та діють з метою одержання  прибутку. Прибуток можна отримувати ними двома способами:

– як різниця між цінами закупівлі товарів у експортера і цінами, за якими ці товари продаються покупцям;

– у вигляді винагороди за надані послуги по просуванню товарів  на зовнішні ринки.

Основним видом діяльності торгово-посередницьких фірм є комерційна діяльність, але в окремих випадках здійснюється виробнича діяльність, транспортування вантажів та страхування.

Наведемо основні типи торговельно-посередницьких фірм в  залежності від характеру здійснюваних операцій (рисунок 1.2).

1. Торгові фірми здійснюють  операції з перепродажу за  свій рахунок і від свого  імені та працюють в основному  з постійними постачальниками,  підтримуючи з ними довготривалі  відносини.

За характером здійснюваних операцій торгові фірми поділяються  на:

2) торговельні доми, які закуповують товари у виробників чи оптовиків своєї країни та перепродують їх за кордоном і закуповують іноземні товари за кордоном, щоб перепродати їх місцевим оптовикам або роздрібним торговцям, а також промисловим споживачам;

2) експортні фірми є торговельними підприємствами, які закуповують на власний кошт товари на внутрішньому ринку з метою перепродажу їх від свого імені за кордоном. В окремих випадках вони виконують і комерційні доручення, виступаючи при цьому як комісіонери зарубіжних фірм, а не підприємств своєї країни.

Залежно від виконуваних  функцій та номенклатури товарів  експортні фірми поділяються  на:

- спеціалізовані експортні фірми – торгують якимось одним товаром чи товарами, схожими за номенклатурою (до спеціалізованих умовно відносять фірми, в яких на угоди за певною групою товарів припадає понад 50% продажів);

- універсальні експортні фірми – реалізують широкий асортимент в основному масових споживчих товарів і вивозять продукцію кількох галузей. Вони закуповують товари в багатьох підприємств, не обмежуючись навіть одним районом та продають їх у кілька країн.

 

 

Види посередницьких операцій

З перепродажу