Особливості діяльності асоціацій підприємств та органи управління об’єднання

ЗМІСТ 

ВСТУП 
Розділ 1.ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ГОСПОДАРСЬКО-ПРАВОВИХ АСПЕКТІВ АСОЦІАЦІЇ ПІДПРИЄМСТВ

1.1.Загальна характеристика  організаційно-правових форм об’єднань підприємств

1.2.Нормативно-правові акти  в галузі діяльності асоціацій

1.2.1.Міжнародні договори  і конвенції

1.2.2.Спеціальні закони  та адміністративні акти

1.2.3.Судова практика

Розділ ІІ. ОРГАНІЗАЦІЙНО-ПРАВОВІ ФОРМИ ОБ’ЄДНАНЬ ПІДПРИЄМЦІВ

(БІЗНЕС-АСОЦІАЦІЙ) В УКРАЇНІ

2.1.Функції та компетенція  господарського об’єднання –  асоціацій

2.2.Основні відмінності  окремих організаційно-правових  форм асоціацій

2.3.Особливості діяльності  асоціацій підприємств та органи  управління об’єднання

Розділ 3. ВІДМІННОСТІ ОБ’ЄДНАНЬ ПІДПРИЄМСТВ (АСОЦІАЦІЙ) ВІД ГОСПОДАРСЬКИХ ТОВАРИСТВ

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

ВСТУП

Як правило, одним із перших питань, що постає під час створення  об’єднань підприємців (далі – асоціацій), є вибір їхньої організаційно-правової форми і можливих наслідків такого вибору. «Асоціація» за означенням перед-бачає наявність кількох осіб-членів, тому можливості вибору організаційно-правових форм обмежено саме видами членських організацій.

Згідно з законодавством України, до асоціацій можуть належати:

-зареєстровані громадські організації;

-легалізовані шляхом повідомлення громадські організації;

-об’єднання підприємств;

-представництва іноземних асоціацій;

-спілки громадських організацій (асоціацій).

Гарантії права підприємців  на об’єднання містять закони різних рівнів, а також судова практика. Міжнародні договори, згоду на обов’язковість яких дала Верховна Рада, також вважаються законами України, і решта законів не повинні зачіпати гарантії цих договорів.

Іноді ускладнення виникають щодо того, які особи є підприємцями. Насамперед, підприємства (принаймні, недержавні) як юридичні особи є самостійними суб’єктами підприємництва (підприємцями), що підтверджують відповідні закони України: інакше довелося би вважати підприємцями і всіх їхніх акціонерів чи інших співвласників.

По-друге, громадяни з  різних причин часто не реєструються як підпри-ємці, хоча періодично, самостійно і на свій ризик продають товари чи послуги. Це не позбавляє їх права, як буде показано далі, на об’єднання.

Конституція України містить  кілька гарантій, важливих для діяльності асоціацій. Стаття 36 гарантує право  громадян на об’єднання, зокрема, у громадські організації і професійні спілки.

Другою важливою гарантією  є викладене в статті 42 право кожного займатися підприємницькою діяльністю, не забороненою законом. Це право є особистим, і тому підлягає захисту від усіх зазіхань унеможливити чи обмежи-ти право підприємців здійснювати таку діяльність за власним вибором і без дискримінації з боку органів державної влади і місцевого самоврядування.

Надзвичайно вагомою є  також підтверджене нещодавно Верховним  судом право кожного вільно обирати представника і захисника своїх прав (ст. 59). Отже, всі підприємці можуть захищати свої права індивідуально, але можуть доручити це іншим особам, в тому числі асоціаціям, навіть членами яких вони не є.

Конституція є законом  прямої дії, і ці гарантії не потребують додаткових обґрунтувань.

Навпаки, треба доводити, що здійснення цих прав несумісне з іншими конституційними гарантіями чи порушують права інших осіб. В кожному разі, треба пам’ятати також про статтю 19 Конституції, яка забороняє вимагати від громадян виконання будь-яких дій, що не ґрунтуються на законі.

Серед вчених, які свого  часу досліджували правовий статус об’єднань підприємців необхідно вказати таких як: Кучеренко І.М., Крашенінніков П.В., Скловський К.І., Галянтич М.К., Мічурін Є.О., Городов О.А., Бобровська О.М., Савельєв Д.Б., Суярко Т.Д. та інші. Однак комплексного дослідження організаційно-правового статусу асоціацій підприємств немає. Це і зумовлює актуальність курсової роботи.

Мета курсової роботи –  розгляд господарсько-правових аспектів асоціацій підприємств.

Щоб досягти поставленої  мети необхідно в дослідженні  розглянути такі завдання: охарактеризувати організаційно-правові форми об’єднань підпри-ємств, в т.ч. і асоціацій; проаналізувати нормативно-правові акти в галузі діяльності асоціацій; розглянути організаційно-правові форми об’єднань під-приємців (бізнес-асоціацій) в Україні; висвітлити відмінності асоціацій від господарських товариств.

Об’єкт курсової роботи – асоціація підприємств.

Предмет дослідження - суспільні  відносини, що виникають під час  створення та діяльності асоціації  підприємств.

 
Розділ 1.ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ГОСПОДАРСЬКО-ПРАВОВИХ АСПЕКТІВ АСОЦІАЦІЇ ПІДПРИЄМСТВ

1.1.Загальна характеристика організаційно-правових форм об’єднань підприємств 

 Господарське об’єднання (ГО) - це організаційно оформлена група підприємств, інших господарських організацій низової ланки економіки різних форм власності, яка створюється з метою координації діяльності своїх учас-ників, об’єднання їхніх зусиль для вирішення соціальних та економічних завдань [11, с.196].

Об’єднання підприємств здійснюється на добровільних засадах з метою спільної діяльності на основі комерційного розрахунку та самофінансуван-ня. Відповідно до ст. 3 Закону «Про підприємства в Україні» підприємці мо-жуть об’єднувати свою виробничу, наукову, комерційну та інші види діяль-ності, якщо це не суперечить антимонопольному законодавству. В зв’язку з цим, однією із важливих функцій Антимонопольного комітету України є проведення аналізу діяльності існуючих і створюваних об’єднань підприємств, для виявлення, запобігання, обмеження та недопущення в їх діяльності монополізму.

Об’єднання є юридичними особами і діють на підставі договору або статуту, який затверджується їх засновниками або власниками.

Підприємства, що входять  до складу об’єднань, також зберігають за собою статус юридичної особи і не змінюють форми власності. Об’єднання не відповідають за зобов’язаннями підприємств, що входять до його складу і, навпаки, підприємства - члени об’єднань несуть субсидіарну відповідальність за зобов’язанням останніх, тобто якщо об’єднання не в змозі виконати свої зобов’язання, то ці зобов’язання виконують підприємства засновники. Умови, розміри та порядок такої відповідальності визначаються, як правило, в межах внеску кожного із засновників у статутний фонд, що відображається у засновницьких документах [20, с.214].

Об’єднання виконує тільки ті функції і має тільки ті повноваження, які йому делегували підприємства-учасники.

За учасниками об’єднання зберігається право виходу з його складу із збереженням взаємних зобов’язань і договорів, укладених із іншими підприєм-ствами і організаціями.

Основним принципом у  взаємовідносинах між учасниками об’єднання є добровільність при створенні об’єднання. Юридичною формою її виразу є засновницький договір і затверджений всіма членами об’єднання статут. В ньому, окрім загальних, вміщуються відомості про склад об’єднання, основні цілі його діяльності, органи управління, порядок прийняття ними рішень, в тому числі з питань, рішення, за яких повинні прийматися одноголосно або кваліфікованою більшістю голосів членів об’єднання. Це стосується, перш за все, питань про порядок розподілу майна при ліквідації об’єднання.

Об’єднання створюються для спільного вирішення задач, що стоять перед його учасниками, підвищення ефективності використання матеріальних, фінансових та інших ресурсів на основі об’єднання зусиль та засобів, організації спільної діяльності, розподілу праці, спеціалізації і кооперації, а також в цілях проведення інших заходів виробничого, комерційного чи природоохоронного характеру.

Об’єднання підприємств в межах делегованих йому повноважень може від свого імені укладати договори, користуватися послугами кредитно-банківських установ, здійснювати експортно-імпортні операції та інші види зовнішньоекономічної діяльності, проводити операції на фондовому ринку.

Об’єднання може створювати підприємства (фірми, центри, виробництва) для надання його учасникам виробничих, транспортних, технологічних, комерційних, проектно-конструкторських, зовнішньо-торгівельних, юридич-них, інформаційних, консультативних і інших послуг; організовувати підготов-ку і підвищення кадрів, прокат обладнання, фірмове обслуговування спожи-вачів продуктів учасників, інші роботи; здійснювати заходи соціального розвитку, поліпшення житлово-побутових умов робітників підприємств і структурних підрозділів, що увійшли в об’єднання [20, с.216].

Об’єднання здійснює право володіння, використання, розпорядження закріпленим за ним майном, до складу якого відноситься також майно, пере-дане об’єднанню підприємствами-засновниками. Майно об’єднання є спільним майном учасників.

До числа основних видів  об’єднань підприємств входять: асоціації, кор.-порації, консорціуми, концерни, холдинги, конгломерати, фінансово-промисло-ві групи, франчайзинг.

Відповідно до чинного  законодавства господарські об’єднання поділя-ються на договірні і статутні. До договірних об’єднань законодавець відносить асоціації та корпорації, а до статутних – консорціуми і концерни.

Першим видом договірного  об’єднання є асоціація. Вона створюється учасниками з метою координації їх діяльності, тобто узгодження дій стосовно визначення цін, освоєння ринків збуту, захисту інтересів своїх членів тощо. Координація не вимагає централізації управління підприємствами – членами асоціації. Саме тому правління асоціації не має права втручатись у виробничу та комерційну діяльність своїх членів.

Такі об’єднання підприємств створюються, перш за все, за галузевою, територіальною або іншими ознаками з метою забезпечення спільних інтересів учасників на регіональному, національному або міжнародному ринку. Асоціа-ція представляє інтереси своїх членів у відносинах з державними та недержав-ними організаціями. Вона розробляє економічні та юридичні прогнози, узагальнює та розповсюджує передовий досвід підприємств, виборює право своїх членів, надає їм інформацію, скликає конференції, веде видавничу діяль-ність в інтересах асоціації тощо. Але головними в діяльності асоціації є функції виробничого характеру. До числа останніх відносяться функції координації виробничої діяльності між членами асоціації, поглиблення між ними коопера-ції, науково-технічного співробітництва, здійснення спільних підприємницьких проектів тощо [9, с.177].

Асоціація являє собою  «м’яку» форму централізації зусиль її учасників, для неї характерні:

-менша централізація управлінських зв’язків порівняно з іншими видами об’єднань;

-можливість одночасно бути членом кількох асоціацій;

-на відміну від інших видів об’єднань, які мають здебільшого сервісний характер, асоціація централізує лише одну чи декілька із кількох виробничо-господарських та управлінських функцій [9, с.177].

Створюються асоціації суто на добровільних засадах. Засновниками мо-жуть бути підприємства всіх форм власності, які укладають між собою багато-сторонній установчий договір, де визначають усі необхідні умови діяльності об’єднання. Юридичною основою створення асоціації є волевиявлення сторін договору.

1.2.Нормативно-правові акти в галузі діяльності асоціацій

1.2.1.Міжнародні договори і конвенції

Основними міжнародно-правовими  актами, що регулюють діяльність асоціацій  в Україні, виступають Міжнародний  пакт про економічні, соціальні і  культурні права 1966 року, Європейська конвенція про захист прав людини та основних свобод 1950 р., ратифікована Україною в 1995 році), Конвенція Міжнародної організації праці №87 про свободу асоціації і захист права на організацію (ратифікована Україною 11 серпня 1956 р.)

Пакт і Європейська  конвенція гарантують свободу об’єднання, зокрема, профспілок, що може бути обмежена тільки законом (не адміністративним органом) в інтересах національної безпеки і громадського порядку, або для захисту прав і свобод інших осіб [15, с.71].

Треба звернути увагу на хибність поширеної думки, ніби гарантії цієї Конвенції поширюються тільки на фізичних, а не юридичних осіб. Адже як видно навіть з її назви, «основні свободи» не зводяться до «прав людини», і юридичні особи не раз вигравали позови на підставі цієї Конвенції, наприклад, редакції засобів масової інформації.

Хоча право на об’єднання залишається порівняно нерозвиненим інститутом у міжнародному праві, але саме щодо асоціацій підприємців Конвенція МОП №87 дає дуже чіткі норми щодо змісту і гарантії цього права. Так, стаття 2 надає «підприємцям без будь-якого розрізнення право створювати за власним вибором організації без попереднього на те дозволу, а також право вступати в такі організації за єдиної умови підпорядкування статутам цих організацій».

Стаття 3 гарантує право вільно розробляти статути та адміністративні правила, вільно обирати своїх представників, організовувати свій апарат і свою діяльність, а також формулювати свою програму діяльності. Стаття також зобов’язує держави-учасниці утриматися від будь-якого обмеження цих прав або втручання, що перешкоджає його здійсненню. Стаття 4 забороняє розпус-кати чи тимчасово забороняти організації підприємців в адміністративному порядку. Стаття 5 гарантує право організацій підприємців створювати федерації і конфедерації і приєднуватися до них, а також право кожної такої організації вступати в міжнародні організації підприємців. Стаття 6 вказує, що положення статей 2, 3 і 4 застосовуються також до федерацій і конфедерацій організацій підприємців. Стаття 7 зазначає, що одержання статусу юридичної особи цими організаціями не може бути обмежено вимогами, що суперечать положенням статей 2, 3 і 4. Стаття 8 вимагає, щоб національне законодавство не зачіпало і не порушувало цих гарантій [15, с.72].

Можна вважати, що оскільки в Конвенції скрізь йдеться про «організації трудящих і підприємців», то статус асоціацій повинен тлумачитися таким чином, щоб дістати однакові гарантії з професійними спілками.

1.2.2.Спеціальні закони та адміністративні акти

Хоча асоціації часто  діють як підприємства чи об’єднання підприємств, для їхнього статусу як неприбуткових організацій основними законодавчими актами в Україні є Закон про податок на прибуток підприємств (334/94), Закон про підприємства (887-ХІІ) і Закон про об’єднання громадян (2460-ХІІ). Участь в об’єднаннях підприємств як така не є підприємницькою діяльністю, тому вона може підпадати під пункт «інші об’єднання підприємств на територіальній, галузевій чи іншій основі», які реєструють за згодою Антимонопольного комітету (887-ХІІ, ст. 3 ч. 1).

Подібні об’єднання, якщо вони зайняті лише представництвом інтересів учасників, а також одержують пасивні доходи та одноразові або періодичні внески учасників, визнаються неприбутковими організаціями: Закон 334/94 (п. 7.11.1 абзац «д») передбачає такий вид неприбуткових організацій (код 0012), як спілки, асоціації та інші об’єднання юридичних осіб, створені для представ-лення інтересів засновників, що утримуються лише коштом внесків таких засновників і не проводять основної діяльності, за винятком отримання пасивних доходів.

Крім того, згідно з п. 7.11.6 цього закону від оподаткування звільняються доходи неприбуткових організацій, визначених в абзаці «д» п. 7.11.1, отримані у вигляді разових або періодичних внесків засновників і членів; пасивних доходів (а саме роялті, проценти, дивіденди, страхові виплати) [15, с.74].

Як правило, головною перешкодою для створення асоціацій у формі об’єднання підприємств є необхідність дозволу Антимонопольного комітету (887-ХІІ, ст. 3 ч. 1). Як буде показано, цей дозвіл не повинен застосовуватися до об’єднань, які не здійснюють господарської діяльності, а тільки представляють і захищають права своїх членів.

Другою перешкодою можуть бути вимоги органів юстиції, що стосують-ся, зокрема, реєстрації об’єднань підприємців, членами яких можуть бути і громадяни, і юридичні особи. Питання про участь юридичних осіб в об’єднан-нях громадян в цьому законі 1992 року вирішено незадовільно: юридичні особи як колективні члени можуть бути представлені «трудовим колективом».

По-перше, це суперечить вже визнаному принципу вільного приєднання і виходу з об’єднань (адже членство набувається і втрачається за рішенням більшості). По-друге, в випадку асоціацій колективне членство трудового колективу спричиняє прямий конфлікт інтересів: суб’єкта підприємництва (наразі підприємство) має представляти група, яку традиційно відносили до найманих робітників. У цьому випадку доцільно передбачати в статуті асоціації формулу подібну до тієї, яку вже використовують кілька асоціацій: «членами організації можуть бути особи, зареєстровані як суб’єкти підприємницької діяльності у галузі (…) (та/або на території …)» [15, с.75].

1.2.3.Судова практика

Важливим судовим актом  з питань гарантій діяльності асоціацій  є рішення Конституційного суду від 18 жовтня 2000 року №11-рп/2000 у справі 1-36/2000 щодо відповідності Конституції України статей 8, 11 і 16 Закону України про професійні спілки, їхні права та гарантії діяльності. Серед висновків цього рішення заслуговують на особливу увагу такі.

По-перше, обсяг прав щодо захисту інтересів членів не узалежнено статусом, адже згідно зі статтею 36 ч. 3 Конституції всі об’єднання громадян рівні перед законом. Цей обсяг залежить від повноважень, наданих асоціації її членами або іншими асоціаціями.

По-друге, підтверджено право на об’єднання на основі вільного вибору членів (територіальні, галузеві та інші ознаки не є обов’язковими), а також відсутність обмежень щодо створення асоціацій громадянами, які працюють на одному підприємстві.

По-третє, визнано обмеженням конституційних прав висування таких  вимог, що неможливо здійснити (як-от заборону створювати асоціацію за однаковими ознаками, якщо вже існують подібні асоціації), та кількісних вимог щодо членства.

По-четверте, неконституційними  визнано будь-які вимоги, що пов’язують початок діяльності асоціацій, створених з метою забезпечення і захисту членів, з моментом їх реєстрації в органах державного управління, що дорівнює попередньому дозволу на їхню діяльність.

По-п’яте, гарантоване право на вільне об’єднання у національні федерації чи конфедерації та інші об’єднання асоціацій.

Розділ ІІ. ОРГАНІЗАЦІЙНО-ПРАВОВІ ФОРМИ ОБ’ЄДНАНЬ ПІДПРИЄМЦІВ

(БІЗНЕС-АСОЦІАЦІЙ) В УКРАЇНІ

2.1.Функції та  компетенція господарського об’єднання - асоціацій

Функції та компетенція господарського об’єднання (асоціації), за загаль-ним правилом, визначаються в індивідуальному порядку тими нормативними актами, якими створюється об’єднання.

Господарському об’єднанню (асоціації), як правило, притаманні такі функції [20, с.227]:

-виконання завдань, визначених договором, статутом, актом про ство-рення об’єднання (промислова діяльність, будівництво, транспортна діяльність та ін.);

-вирішення спільних для групи підприємств питань, зокрема питань соціально-економічного розвитку;

-проведення спільної для галузі науково-технічної політики (поліпшення якості продукції, підвищення технічного рівня виробництва, ефективне використання потужностей, зовнішньоекономічна діяльність тощо);

-виконання за необхідності планових функцій, якщо це пе редбачено статутом або установчим договором;

-координаційні;

-захист прав та інтересів підприємств об’єднання тощо. Існує також практика делегування Кабінетом Міністрів України окремим господарським об’єднанням функцій і повноважень центральних органів виконавчої влади.

Делегування функцій і  відповідних повноважень означає, що господар-ські об’єднання (асоціації) діють у відносинах з підприємствами, які до них входять, як вищестоящий орган. Це означає, що вони виконують такі функції і реалізують такі повноваження:

-приймають рішення про створення, реорганізацію і ліквідацію підпри-ємств та організацій;

-затверджують статути цих суб’єктів або положення про них;

-контролюють додержання підприємствами статутів (положень);

-вживають заходів до керівників підприємств у разі порушення статутів (положень);

-здійснюють контроль за ефективним використанням і збереженням майна, закріпленого за підприємствами;

-укладають і розривають контракти з керівниками підприємств;

-дають згоду Фонду державного майна України на створення спільних підприємств, у статутні фонди яких передається майно, що є державною власністю, тощо [20, с.229].

Корпораціям як центральним  органам державного управління заборонено безпосередньо втручатися в господарську діяльність підприємств, вищестоя-щими органами щодо яких вони є.

2.2.Основні відмінності окремих організаційно-правових форм асоціацій

Мінімальна кількість  учасників (засновників і членів) асоціацій законо-давством не встановлена. Щоправда, об’єднання громадян з всеукраїнським статусом може бути зареєстровано за умови наявності осередків в більшості регіонів, тобто принаймні 14 областях або містах Києві і Севастополі.

Об’єднання підприємств підлягають певним обмеженням щодо участі: їхніми учасниками не можуть бути державні підприємства, а також підприємства вугільної промисловості та енергетики.

На відміну від участі в статутному фонді чи інших майнових правах підприємств та решти їхніх об’єднань, права учасників асоціацій не можуть бути відчужені. Це пов’язано з тим, що асоціації захищають особисті немайнові права учасників, тому їхня особистість є засадничою ознакою участі в асоціації.

На відміну від об’єднань підприємств, громадські організації наразі не підлягають процедурі припинення діяльності на підставі банкрутства і рішень арбітражного суду. Отже, тільки суди за поданням прокуратури чи органу юстиції можуть зупиняти і припиняти діяльність громадських організацій на підставі порушення ст. 37 Конституції і ст. 4 Закону про об’єднання громадян.

Асоціація у формі громадської  організації практично не має  обмежень щодо реорганізації і ліквідації. Проте, її правонаступниками не можуть бути учасники, а також інші суб’єкти підприємництва – тільки інші громадські організації або держава.

Асоціації без статусу  юридичної особи. До таких асоціацій належать прості товариства, тимчасові комітети, а також осередки зареєстрованих асоціацій. Їх можна легалізувати без сплати реєстраційних зборів, хоч в управлінні цими асоціаціями зараз виникає чимало проблем. Україна належить до країн, які визнають партнерства юридичними особами або об’єднаннями юридичних осіб. Діючий Цивільний кодекс навіть забороняє спільну діяльність і спільну власність між фізичними і юридичними особами [11, с.303].

Пов’язані з реєстрацією і звітністю клопоти відражають чимало потенційних активістів асоціацій, зокрема, приватних підприємців, від формалізації своїх зусиль. Можна припустити, що більшість діючих асоціацій фактично діють саме як партнерства і не переймаються реєстрацією.

Крім того, зареєстровані асоціації підлягають контролю численних дер-жавних органів (податкові органи, органи статистики, реєстрації і ліцензування, місцевого самоврядування, прокуратура, пожежна охорона, тощо). Через збори і штрафи, які стягують ці органи, чимало громадських організацій в Україні залишаються практично бездіяльними, а решта часто не може розпоряджатися великою часткою своїх коштів для надання послуг своїм членам.

Найдоцільнішим підходом за цих умов видається узгодження з нормами, що регулюють діяльність зареєстрованих асоціацій і відносин спільної діяльності (партнерства), які задовольнятимуть потреби неформальних асоціацій, як це передбачає прийнятий новий Цивільний кодекс:

-двоє або більше партнерів вільно визначають цілі і зміст письмової угоди, які не повинні суперечити закону і не дозволяють розподіл дивідендів (наприклад, в Україні дивіденди, одержані внаслідок спільної діяльності без створення юридичної особи оподатковуються так саме, як і звичайні дивіденди підприємств);

-партнери можуть вносити як вклад кошти, майно і майнові права;

-нерухоме та інше майно, що підлягає обов’язковій державній реєстрації, може бути записане на одного або кількох, але не всіх партнерів;

-угода може визначати порядок відшкодування витрат партнерів, які вони понесли в інтересах партнерства;

-кожен партнер має право діяти від імені асоціації, якщо угода не уповноважує кількох або всіх партнерів діяти тільки спільно (за письмовою згодою або довіреністю решти партнерів);

-партнери не можуть посилатися на брак повноважень якогось партнера у правочинах від імені партнерства з третіми особами, якщо не доведуть шахрайства чи того, що ці особи знали чи повинні були знати про брак таких повноважень;

-партнери несуть витрати і збитки пропорційно до своїх внесків;

-партнери мають право доступу до документації щодо спільної діяльності;

-угода може застерегти існування асоціації незалежно від припинення членства когось із партнерів;

-партнери солідарно відповідають за заподіяні збитки і зобов’язання перед третіми особами після ліквідації асоціації;

-кожен партнер може вільно припинити членство, але несе відпові-дальність за можливі збитки асоціації протягом певного часу [11, с.305-306].

Представництва іноземних  асоціацій. Окрему категорію становлять пред-ставництва асоціацій, легалізованих в іншій країні (в тому числі там, де умови об’єднання юридичних осіб менш обтяжливі). Такі представництва мають статус нерезидентів, якщо не здійснюють іншої діяльності, крім представництва інтересів асоціації та її членів. Вони можуть не бути платником податку на прибуток в Україні і матимуть менше обмежень щодо валютного регулювання. Недоліками подібних представництв є сплата вищого реєстраційного збору, наявність так званого списку офшорних зон, що може призвести до виникнення нерозподіленого прибутку, і потреба нести певні видатки в країні легалізації асоціації. Проте, подібні недоліки зводяться нанівець у разі приєднання українських асоціацій чи їхніх об’єднань до діючих іноземних чи міжнародних асоціацій, котрі поносять поточні витрати.

Отже, після аналізу законодавства і судової практики України треба зазначити, що вибір підприємцями представника своїх прав залежить, перед усе, від відповідних можливостей власне асоціації, незалежно від її правового статусу, а також від того, які види доходів бажає мати така асоціація (членські внески звільнено від оподаткування не для всіх видів асоціацій). Питання про членство фізичних і юридичних осіб-підприємців в одній організації видається таким, що можна розв’язати в межах діючого законодавства.

2.3.Особливості  діяльності асоціацій підприємств  та органи управління об’єднання

Асоціація - договірне об’єднання, створене з метою постійної координації господарської діяльності підприємств, що об’єдналися, шляхом централізації однієї або кількох виробничих та управлінських функцій, розвитку спеціалізації і кооперації виробництва, організації спільних виробництв на основі об’єднання учасниками фінансових та матеріальних ресурсів для задоволення переважно господарських потреб учасників асоціації. У статуті асоціації повинно бути зазначено, що вона є господарською асоціацією. Асоціація не має права втручатися у господарську діяльність підприємств - учасників асоціації. За рішенням учасників асоціація може бути уповноважена представляти їх інтере-си у відносинах з органами влади, іншими підприємствами та організаціями.