Особливості фінансової діяльності АТ

ЗМІСТ

Вступ 4

1 Сутність акціонерних  товариств та особливості їх  фінансової 
діяльності 6

1.1 Поняття та ознаки  акціонерного товариства 6

1.2 Види акціонерних товариств  та порядок їх створення 8

1.3 Майно акціонерного  товариства 14

1.4 Управління акціонерним  товариством 18

2 Особливості створення  та фінансової діяльності товариства 
з обмеженою відповідальністю 21

2.1. Походження й історія  розвитку товариства з обмеженою 
відповідальністю 21

2.2 Сутність та порядок  створення товариства з обмеженою 
відповідальністю 25

2.3 Аудиторська перевірка  і реорганізація товариства 29

Висновки 31

Перелік літератури 33

ВСТУП

Уже кілька років в українському праві відбувається істотне реформування всіх його основних галузей, що, безсумнівно, викликано стратегічним курсом економічної  і соціальної політики. Реформування ключових галузей права торкнулося усі без винятку його основні  інститути. Досить швидко вченими-юристами були розроблені і запропоновані  нові правові концепції для рішення  питань законодавчого характеру, що поступово легалізуються законодавчою владою.

Акціонерні товариства, як різновид господарських товариств, являються на сьогоднішній день одними із тих стрижнів, на яких будується  національна економіка. В Україні  питання створення, функціонування і діяльності акціонерних товариств  регламентовані господарським кодексом України. Цивільним кодексом України, Законами України «Про господарські товариства», «Про цінні папери та фондову  біржу», та іншими. Все це свідчить про  досить велику увагу, яку приділяє держава  розвитку акціонерних товариств  в Україні.

Одним з найпоширеніших видів  господарських товариств в економічній  сфері України є товариства з  обмеженою відповідальністю.

Відповідно до ст. 50 Закону України "Про господарські товариства" товариством з обмеженою відповідальністю визнається товариство, що має статутний  фонд, поділений на частки, розмір яких визначається установчими документами.

Називаючи цей вид товариства "товариством з обмеженою відповідальністю", законодавець не має на увазі обмеження  відповідальності товариства як суб'єкта господарського права (юридичної особи) якимись певними розмірами майна  або грошових коштів (наприклад, лише розміром статутного фонду). Насправді  йдеться про обмеження відповідальності учасників товариства, які несуть її ризик у межах своїх вкладів  до статутного фонду.

Метою даної курсової роботи є детальне вивчення особливостей функціонування акціонерних товариств та товариств  з обмеженою відповідальністю, їх сутність та основи фінансової діяльності.

Основними завданнями роботи є:

1) Визначити сутність, поняття  та ознаки акціонерного товариства  та товариства з обмеженою  відповідальністю;

2) Розглянути види акціонерних  товариств та порядок їх створення;

3) З’ясувати особливості  управління акціонерним товариством  та товариством з обмеженою  відповідальністю;

4) Розглянути походження  та історію розвитку товариства  з обмеженою відповідальністю

Предметом дослідження курсової роботи є акціонерні товариства та товариства з обмеженою відповідальністю, а об’єктом – особливості їх функціонування.

Отже, дана тема є досить актуальною і потребує детального вивчення.

1 СУТНІСТЬ АКЦІОНЕРНИХ  ТОВАРИСТВ ТА ОСОБЛИВОСТІ ЇХ  ФІНАНСОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Поняття та ознаки акціонерного товариства

Відповідно до визначення, яке пропонує нам економічний  словник -довідник, акціонерне товариство - це основна форма організації  великих та частини середніх підприємств, капітал яких формується шляхом продажу  акцій та інших цінних паперів.

Згідно до ст. 152 Господарського кодексу України , акціонерним визнається товариство, уставний капітал якого  розділений на визначену кількість  акцій однакової номінальної  вартості.

З визначення випливають особливості  акціонерного товариства, які обумовлюють  специфіку його юридичного статусу:

воно є господарською  організацією корпоративного типу, різновидом господарського товариства;

належить до товариств  – об’єднань капіталів, у яких майнові елементи домінують над  особистими (для участі в акціонерному товаристві досить зробити майновий внесок – оплатити акцію, а персональна  участь – трудова, в управлінні справами товариства – зазвичай є необов’язковою);

статутний фонд акціонерного товариства має акціонерну природу, формується шляхом емісії та продажу  акцій фізичним та/або юридичним  особам;

має публічний статус емітента цінних паперів (акцій, облігацій), воно є юридичною особою, яка від  свого імені випускає акції і  зобов’язується своєчасно виконувати обов'язки, що випливають з умов їх випуску;

фізичні та юридичні особи, які придбали акції акціонерних  товариств, набувають статусу акціонерів, права і обов’язки яких визначаються законом;

особливою ознакою акціонерного товариства є обмеження відповідальності акціонерів: вони відповідають за зобов’язаннями товариства тільки в межах належних їм акцій.

Якщо правове становище  інших господарських товариств  визначається передусім господарським  кодексом України, то діяльність акціонерного товариства у зв’язку з наявністю  у них акцій регулюється ще й законами України "Про цінні  папери і фондову біржу", "Про  державне регулювання ринку цінних паперів в Україні", "Про  Національну депозитарну систему  та особливості електронного обігу  цінних паперів в Україні".

Акціонерні товариства набули значної популярності завдяки своїм  позитивним рисам. Однак цим товариствам  притаманно чимало негативних рис, що зумовлює необхідність державного регулювання  з метою зменшення небезпечних  для суспільства проявів таких  рис.

До позитивних рис акціонерного товариства належать:

легкість створення значного за розмірами капіталу;

обмеженість ризику акціонера  розміром сплачених за акції коштів, що сприяє залученню значної кількості  учасників (акціонерів) та концентрації великих капіталів;

стабільність майнової бази акціонерного товариства, оскільки на неї, як правило, не впливає вихід  акціонера з акціонерного товариства (це відбувається шляхом відчуження акцій  іншим особам, що не веде до зменшення  майнової бази товариства);

необов’язковість персональної участі акціонерів у діяльності акціонерного товариства, що полегшує участь у ньому  і відповідно – залучає нових  акціонерів і їх кошти;

можливість залучення  до участі у відкритих акціонерних  товариствах широких верств населення  і відповідно – розподілу прибутку акціонерних товариств між ними;

можливість застосування в різних сферах народного господарства (банківська, страхова, інвестиційна діяльність, промисловість, сільське господарство, транспорт тощо) та в усіх секторах економіки – державному, комунальному, приватному, а також створення  змішаних акціонерних товариств;

використання форми акціонерного товариства у процесі роздержавлення і приватизації;

можливість здійснення контролю над акціонерним товариством  завдяки володінню контрольним  пакетом акцій (для стратегічного  інвестора), не витрачаючи кошти на придбання всіх акцій товариства.

Негативні риси акціонерного товариства:

складність і тривалість (особливо для відкритих акціонерних товариств) створення;

значні вимоги до мінімального розміру  статутного фонду та складність зміни  цього фонду;

ігнорування інтересів меншості;

можливість формування виконавчого  органу з найманих працівників і  необов’язковість персональної участі в них акціонерів зумовлює відчуження останніх від управління акціонерним  товариством;

складність управління акціонерним  товариством і контролю за його виконавчим органом з боку акціонерів, що викликано  наявністю системи органів: загальних  зборів акціонерів, правління, спостережної ради, ревізійної комісії;

можливість зловживань з боку засновників  у зв’язку з легкістю акумулювання коштів;

тяжіння до монополізму;

можливість здійснення контролю над  акціонерним товариством завдяки  володінню контрольним пакетом  акцій, якщо такий контроль здійснюється на шкоду акціонерного товариства та його акціонерам;

значний ступінь державного регулювання  діяльності товариства.

1.2 Види акціонерних товариств  та порядок їх створення

У більшості цивілізованих країн  акціонерні товариства прийнято класифікувати  на два типи: відкриті — акції  яких вільно продаються і купуються  всіма бажаючими (в деяких країнах (наприклад, США) такі товариства називають  публічними), та закриті — акції  яких не поступають у вільний продаж, а розподіляються серед засновників. Середня кількість акціонерів в  акціонерних товариствах США  становить близько 60 тисяч, а у наймогутніших публічних товариствах їх чисельність перевищує 3 млн. У закритих акціонерних товариствах їх кількість становить до 300 чол. Власник акції має формальне право брати участь в управлінні акціонерним товариством, оскільки володіння акцією дає йому право голосу при обранні керівних органів, а власник облігації такого права не має. Кількість акціонерів у розвинутих країнах Заходу постійно зростає (за винятком періоду економічних криз). Так, в США їх чисельність з 1929 по 1994 р. зросла з 1 млн. до понад 50 млн. На початку 90-х років середній прибуток найманого працівника на дивіденди становив близько 10 проц. його щорічного заробітку. Зростаюче поширення акцій серед робітників і службовців та збільшення дивідендів частково долають їх відчуженість від засобів виробництва, посилюють матеріальну зацікавленість в діяльності акціонерного товариства.

Згідно чинного законодавства, в Україні, в залежності від способу  створення та порядку відчуження акцій акціонерні товариства традиційно поділяють на два основні види – відкриті акціонерні товариства (ВАТ) та закриті акціонерні товариства (ЗАТ), кожен з яких має свої особливості. Зокрема, ВАТ і ЗАТ відрізняються:

порядком розміщення акцій (у ВАТ  – шляхом підписки і вільної купівлі-продажу  на фондовому ринку, в ЗАТ –  розміщенням серед засновників);

порядком руху учасників (у ВАТ  він вільний, у ЗАТ – дещо обмежений, оскільки акції такого товариства не продаються/купуються на біржі);

видами акцій, що випускаються цими товариствами (ВАТ може випускати  як іменні акції, так і акції на пред’явника, а ЗАТ – лише іменні);

порядком створення (у ВАТ він  досить складний, що пов’язано з  розміщенням акцій серед заздалегідь  невизначеного кола осіб шляхом підписки, а, отже, і наявністю етапів, не притаманних  ЗАТ: реєстрації інформації про акції (що публікується), оголошення про підписку, процедури підписки, вирішення на установчих зборах питань, пов’язаних з результатами підписки);

кількістю акцій, що розподіляються між  засновниками: при створенні ЗАТ  між засновниками останнього розподіляються усі оголошені до емісії акції, а  засновники ВАТ повинні підписатися  і протягом 2 років з моменту  державної реєстрації бути держателями  щонайменше 25% акцій товариства;

мінімальним розміром оплати акцій  на момент скликання установчих зборів (у ВАТ він має бути не меншим за 30%, а в ЗАТ – 50% номінальної  вартості акцій);

переліком обов’язкових для розгляду на установчих зборах питань (у ВАТ  він більш значний, що пов’язане  з результатами підписки на акції  ВАТ);

обсягом обов’язків і відповідальністю засновників: у засновників ВАТ  вони більш значні, що пов’язано  з підпискою на акції (обов’язок  повернути особам, що підписалися  на акції, сплачені ними суми, якщо заснування ВАТ не відбулося).

Створення акціонерного товариства покладається на засновників, які мають у зв’язку  з цим спеціальну засновницьку компетенцію. Засновниками можуть бути фізичні та (або) юридичні особи. Враховуючи договірний характер створення акціонерного товариства, засновників має бути щонайменше двоє, якщо спеціальним законодавством не передбачено інше.

Акціонерні товариства можуть створюватися шляхом заснування і шляхом реорганізації. Процес створення акціонерного товариства – це ряд послідовних стадій, передбачених законом. Розглянемо процес створення ВАТ шляхом заснування.

Перша стадія передбачає заснування фізичними та/або юридичними особами  простого товариства для створення  акціонерного товариства. Це суб’єкт  права, який не має прав юридичної  особи. Товариство виникає і діє  у формі договору про сумісну  діяльність щодо створення акціонерного товариства. Договір укладають засновники товариства в письмовій формі.

Змістом договору є розподіл функцій  сторін щодо заснування акціонерного товариства, тому в ньому обов’язково  визначаються склад засновників, порядок  і строки здійснення ними відповідних  засновницьких процедур, обсяги відповідальності кожного засновника перед передплатниками  на акції і третіми особами.

Другою стадією є реєстрація випуску цінних паперів (акцій) та інформації про їх емісію і опублікування  засновниками акціонерного товариства (емітентами) інформації про випуск акцій. Зміст та порядок реєстрації випуску цінних паперів та інформації про їх випуск встановлюються Державною  комісією з цінних паперів та фондового  ринку.

Зокрема, в інформації мають бути зазначені характеристика емітента; баланс, звіт про фінансові результати та їх використання; дані про членів органів управління АТ; можливі фактори  ризику в діловій діяльності емітента; опис ділової діяльності емітента; дані про емісію цінних паперів; відомості  про реєстратора; відомості про  депозитарій цінних паперів і  т.ін.

Третьою стадією є відкрита підписка на акції, яку організують  засновники. Строк відкритої підписки на акції не може перевищувати 6 місяців. Особи, які бажають придбати акції, повинні внести на рахунок засновників  не менше 10 % вартості акцій, на які вони підписалися, після чого засновники видають їм письмове зобов’язання про продаж відповідної кількості  акцій.

Після закінчення зазначеного у  повідомленні строку підписка припиняється. Якщо до того часу не вдалося покрити  підпискою 60 % акцій, акціонерне товариство вважається незаснованим. Особам, які  підписалися на акції, повертаються внесені ними суми або інше майно  не пізніше як через 30 днів. За невиконання  цього зобов’язання засновники несуть солідарну відповідальність.

У разі якщо підписка на акції перевищує  розмір статутного фонду, засновники можуть відхиляти зайву підписку, якщо це передбачено умовами випуску. Відмова  у підписці проводиться згідно з  переліком передплатників з кінця  переліку.

Четвертою стадією є установчі  збори, що їх повинні провести засновники не пізніше двох місяців з моменту  закінчення підписки на акції. Пропуск  строку може призвести до нестворення  товариства, і особа, яка підписалася  на акції, має право після цього  строку вимагати повернення сплаченої  нею частини вартості акцій.

Установчі збори визнаються правомочними за присутності осіб, які підписалися  більш як на 60 % акцій, на які проведено  підписку. Якщо через відсутність  кворуму установчі збори не відбулися, протягом двох тижнів скликаються повторні збори. Якщо і при повторному скликанні  установчих зборів не буде забезпечено  кворуму, акціонерне товариство вважається таким, що не відбулося.

На установчих зборах мають бути вирішені питання щодо створення  акціонерного товариства, затвердження його статуту, формування органів товариства.

Установчі збори вирішують також  інші, пов’язані із засновництвом  питання: приймають або відхиляють пропозицію про підписку на акції, що перевищує кількість акцій, на які  було оголошено підписку; зменшують  розмір статутного фонду у випадках, коли у встановлений строк підпискою  на акції покрита не вся необхідна  сума, вказана в повідомленні; затверджують оцінки вкладів у натуральній  формі; вирішують питання про  схвалення угод, укладених засновниками до створення акціонерного товариства тощо.

П’ятою стадією заснування є  державна реєстрація акціонерного товариства, яка здійснюється за процедурою, встановленою для державної реєстрації суб’єктів  підприємницької діяльності.

Закритим акціонерним товариствам  притаманний більш простий порядок  створення, який включає такі етапи:

визначення кола засновників і  укладення між ними установчого  договору, в якому мають бути обов’язково  зазначені частки засновників у  статутному фонді і відповідно –  кількість акцій, що відповідає частці кожного засновника;

публікація засновниками повідомлення про їх намір створити ЗАТ;

проведення аудиторської перевірки  засновників – юридичних осіб щодо їхньої спроможності сплатити вклади до статутного фонду товариства;

відкриття в банку рахунку, на який мають вноситися вклади засновників;

формування майнової бази майбутнього  товариства не нижче встановленого  законом розміру: до проведення установчих зборів засновники мають сплатити щонайменше 50% своїх вкладів до статутного фонду (номінальної вартості акцій);

проведення установчих зборів, на яких мають бути вирішені те ж питання, що і на установчих зборах ВАТ, крім затвердження привілеїв для засновників, оскільки зазвичай всі майбутні акціонери  ЗАТ – це його засновники;

проведення засновниками державної  реєстрації товариства.

Створення акціонерних товариств  шляхом реорганізації включає такі основні етапи:

визначення господарської організації, у процесі реорганізації якої має виникнути нове акціонерне товариство;

вибір способу реорганізації (поділ, виділення, злиття, приєднання, перетворення) і прийняття про це рішення  компетентним органом (органами): власником  майна - щодо унітарного підприємства або загальними зборами товариства/кооперативу - щодо організацій корпоративного типу;

виконання підготовчих дій, які  розрізняються залежно від способу  реорганізації (підписання угоди між  учасниками реорганізації у формі  злиття або приєднання; затвердження розподільчого балансу у разі реорганізації шляхом виділення  або поділу; здійснення розрахунків  з учасниками господарських організацій  корпоративного типу, що беруть участь у реорганізації, якщо ці учасники голосували проти реорганізації;

затвердження статуту створюваного АТ, обрання його органів;

державна реєстрація новоствореного товариства і відповідно - анулювання державної реєстрації господарських  організацій, що припинили своє існування  в результаті реорганізації.

1.3 Майно акціонерного товариства

Акціонерне товариство є суб’єктом  права колективної власності. Його майно юридичне відокремлено від  майна власників товариства, тобто  акціонерів, і є власністю саме товариства як юридичної особи.

По-перше, товариство визнається власником  майна, яке засновники і учасники згідно з установчим договором передають  йому у власність. Воно називається  вкладами засновників та учасників  і з економічної точки зору представляє собою фіксовані  частки майнової участі цих осіб у  статутному фонді товариства.

По-друге, товариство виступає власником  іншого майна, яке на відміну від  статутного фонду називається власним  капіталом товариства. Це виготовлена  у процесі господарювання продукція, доходи від продажу облігацій, інших  цінних паперів. Це також кредити  банків, інвестиції під державні контракти, надходження від продажу акцій, що належать державі, пожертвувань тощо.

Передбачені нормами права види або частини майна товариства відповідно до їхнього цільового  призначення становлять фонди акціонерного товариства.

Статутний фонд — одна з майнових гарантій стабільності товариства як ділового партнера. З цією метою  ст. 24 Закону України "Про господарські товариства" встановлено мінімальний розмір статутного фонду акціонерного товариства як суму, еквівалентну 1250 мінімальним заробітним платам, виходячи із ставки мінімальної заробітної плати, діючої на момент створення AT. Статутний фонд акціонерного товариства поділений на визначену установчими документами кількість акцій рівної номінальної вартості.

Якщо звернутися до природи  акцій (від франц. — цінний папір, від. лат. асііо —розпорядження, дозвіл, претензія) —це вид цінного паперу без встановленого строку обігу, який свідчить про пайову участь у  статутному фонді акціонерного товариства. Акції підтверджують право на участь в управлінні акціонерним  товариством, дає право на одержання  частини прибутку у вигляді дивіденду  і участь у розподілі майна  при його ліквідації. Як предмет  постійного продажу і купівлі  акції мають свою ціну. Сума, зазначена  на акцію, становить її номінальну вартість, а її фактична продажна ціна називається  курсом акції, що знаходиться у прямій залежності від розміру виплачуваного  дивіденду і в оберненій —  від рівня позичкового процента. Розрізняють чотири види акцій: іменні, на пред'явника, привілейовані та прості. При продажу іменних акцій  до книги реєстрації вносять відомості  про кожну таку акцію (в т.ч. про  власника і час придбання акцію), а також про їхню кількість  у кожного акціонера. Такі акції, як правило, випускаються крупним номіналом. При реєстрації акцій на пред'явника до книги заносяться лише відомості  про їх загальну кількість. Акції  на пред'явника випускають малими купюрами. За розміром отримуваного дивіденду  акції поділяються на привілейовані  та прості. За привілейованими дивіденди  виплачують у формі стабільного, заздалегідь фіксованого процента, незалежно від поточного прибутку компанії. Тому після задоволення  прав власників облігацій дивіденди  виплачують за привілейованими акціями, а у випадку ліквідації акціонерного товариства їх власникам повертаються вкладені в акції кошти за їх номінальною  ціною. За простими акціями виплачують дивіденди залежно від величини прибутку акціонерного товариства в  поточному році. Власники привілейованих акцій не беруть участі в управлінні акціонерним товариством.

В Україні використання акцій як особливого виду цінних паперів регулюється  законом „Про цінні папери і фондову  біржу", введеним у дію з 1 січня 1992 року. Шляхом розподілу акцій  встановлюється тісний взаємозв'язок між колективними і особистими інтересами робітників і службовців, який виражається  в прямому взаємозв'язку між госпрозрахунковим  доходом та дивідендом. Крім того, за допомогою випуску акцій поповнюється джерело інвестицій акціонерних  товариств.

Збільшення статутного фонду можливе  лише за умови повної оплати акціонерами  усіх раніше випущених акцій і  відбувається шляхом додаткової підписки на акції (випуску і реалізації нових  акцій за рахунок додаткових грошових, матеріальних або інших внесків  акціонерів, що здійснюється у тому ж порядку, як і для випуску  акцій); збільшення номінальної вартості вже випущених акцій; обміну облігацій  на акції.

Зменшення статутного фонду можливе  шляхом зменшення номінальної вартості випущених акцій або зменшення  кількості акцій шляхом викупу частини  акцій у їх власників з метою  анулювання цих акцій. Зменшення  статутного фонду неможливе за наявності  заперечень кредиторів.

Для покриття витрат, пов’язаних з  відшкодуванням збитків, позаплановими  видатками, товариство створює резервний  фонд. Розмір цього фонду встановлює законодавство. Він має бути не менше 25 % статутного фонду товариства. Резервний  фонд формується за рахунок чистого  прибутку шляхом щорічного відрахування 5 % прибутку до отримання необхідної суми.

Обов’язковим фондом у товаристві є також фонд сплати дивідендів. Цей майновий фонд теж формується з чистого прибутку товариства.

Інші фонди створюються, якщо це передбачено статутом товариства (наприклад, житловий фонд, валютний фонд, страховий  фонд).

Правовий режим акцій і дивідендів

Згідно зі статтею 4 Закон України "Про цінні папери і фондову  біржу" акція – це цінний папір  без встановленого строку обігу, що засвідчує пайову участь у статутному фонді акціонерного товариства, підтверджує  членство в акціонерному товаристві та право на участь в управлінні ним, дає право його власникові на одержання частини прибутку у  вигляді дивіденду, а також на участь в розподілі майна при  ліквідації акціонерного товариства.

Як вже зазначалось, акції можуть бути іменними та на пред’явника, привілейованими  та простими. Іменні акції розподіляються між засновниками закритих акціонерних  товариств і відкритому продажу  на біржі не підлягають, в них  вноситься прізвище тієї особи, яка  їх передплачує.

Обіг іменних акцій фіксується або товариством (емітентом), яке  зобов’язане вести реєстр власників  іменних цінних паперів, або реєстратором (юридичною особою — суб’єктом  підприємницької діяльності, який одержав  у встановленому порядку дозвіл на ведення реєстрів власників іменних  цінних паперів), якому емітент доручає  вести реєстр шляхом укладення відповідного договору. Реєстрації підлягає і передача (трансферт) іменних акцій іншим  особам, тобто перехід прав участі.

Акції на пред’явника на відміну  від іменних обертаються вільно, акціонерне товариство фіксує у книзі  реєстрації лише загальну кількість  пред’явницьких акцій.

Привілейовані акції дають власникові переважне право на одержання  дивідендів, а також на пріоритетну  участь в розподілі майна акціонерного товариства у випадку його ліквідації. Вони можуть випускатись із фіксованим у відсотках до їх номінальної  вартості дивідендом, який виплачується незалежно від річного прибутку товариства.

Власники привілейованих акцій  не мають права брати участь в  управлінні акціонерним товариством, якщо інше не передбачено його статутом. Привілейовані акції не можуть бути випущені на суму, що перевищує 10% статутного фонду акціонерного товариства.

Мінімальна номінальна вартість акції  не може бути меншою за 50 грн. Номінальна вартість акції, більша за 50 грн, повинна  бути кратною мінімальній вартості акції.

Закон забороняє випускати акції  для покриття збитків, пов’язаних з  господарською діяльністю акціонерного товариства.

Дивіденди за акціями виплачуються раз на рік за підсумками календарного року в порядку, передбаченому статутом акціонерного товариства, за рахунок  прибутку, що залишається у його розпорядженні після сплати встановлених законодавством податків, інших платежів до бюджету та процентів за банківський  кредит.

1.4 Управління акціонерним товариством

Акціонерному товариству притаманний  корпоративний характер управління, тому воно є підприємством з найбільш складною управлінською структурою, ланками якої є:

вищий орган – загальні збори  акціонерів,

виконавчий орган – правління,

контрольні органи – спостережна  рада (контроль за діяльністю правління  і захист інтересів акціонерів у  перерві між загальними зборами  акціонерів) і ревізійна комісія (контроль за фінансово-господарською  діяльністю правління).

Залежно від змісту функції загальних  зборів можна поділити на організаційні  та фінансово-господарські. Організаційні  функції — це:

засновницькі (визначення організаційної структури товариства; створення, реорганізація  та ліквідація дочірніх підприємств, філій, представництв; припинення діяльності товариства, призначення ліквідаційної  комісії, затвердження ліквідаційного балансу);

нормотворчі (внесення змін до статуту  товариства; затвердження статутів

та положень дочірніх підприємств, філій, представництв, правил процедури  та інших внутрішніх документів товариства);

"посадові" (обрання та відкликання  членів органів управління товариства; визначення умов оплати праці  посадових осіб товариства; винесення  рішень про їх притягнення  до матеріальної відповідальності).