Особливості фінансової діяльності страхових компаній

МІНІСТЕРСТВО  НАУКИ І ОСВІТИ УКРАЇНИ

Криворізький  національний університет

Криворізький  економічний інститут

Кафедра фінансів

КУРСОВА РОБОТА

на тему: «ОСОБЛИВОСТІ ФІНАНСОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ СТРАХОВИХ КОМПАНІЙ»

з дисципліни: «Фінансова діяльність суб’єктів підприємництва»

студента 4 курсу

фінансово-економічного факультету

спеціальності 6.508 групи 1

Кривий Ріг -  2012

ЗМІСТ

ВСТУП

Страхові компанії - один з найважливіших видів спеціальних  небанківських кредитно-фінансових установ. Роль страхових компаній на фінансовому ринку визначається тим, що вони можуть зосередити великі кошти для подальшого їхнього  інвестування. Страхові компанії як посередники мають такі можливості акумулювати й професійно інвестувати капітал, які недоступні для окремих інвесторів [2]. З цієї причини рівень розвитку страхової системи впливає на загальний рівень розвитку фінансової системи і на інвестиційну безпеку у цілому, тому дослідження фінансової діяльності страхових компаній є актуальним.

Дослідженням  особливостей фінансової діяльності присвячені праці вітчизняних науковців: Л.Є. Альошиної, Н.І. Версаль, Л.М. Новошинської, В.В. Опаріна, Л.О. Петика, А.М. Поддєрьогіна, О.О. Резнікова, О.В. Романенка, Ф.Ф. Стасюка, О.О. Терещенка, В.В. Фещенка та інших.

Мета курсової роботи – охарактеризувати основні аспекти  і особливості фінансової діяльності страхових організацій, проаналізувати діяльність страхових компаній на прикладі і надати рекомендації щодо покращення фінансової діяльності.

Предметом дослідження  роботи є фінансова діяльність страхових  організацій.

Об’єктом роботи є фінансування діяльності  СК «Оранта-Січ»

При проведенні дослідження використовувалися теоретичні матеріали підручників та навчальних посібників, періодичного друку статистичні данні, інформація Інтернет-сайтів.

Оформлення роботи проводилося  за допомогою засобів EOM: текстовий редактор Word, програма Excel, OS Windows XP.

РОЗДІЛ 1

 ТЕОРЕТИЧНІ ТА МЕТОДИЧНІ ЗАСАДИ ФІНАНСОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ СТРАХОВИХ КОМПАНІЙ

1.1 ОСОБЛИВОСТІ ОРГАНІЗАЦІЇ ФІНАНСОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ СТРАХОВИХ КОМПАНІЙ

Страхові компанії - один з найважливіших видів спеціальних  небанківських кредитно-фінансових установ. Роль страхових компаній на фінансовому ринку визначається тим, що вони можуть зосередити великі кошти для подальшого їхнього інвестування. Страхові компанії як посередники мають такі можливості акумулювати й професійно інвестувати капітал, які недоступні для окремих інвесторів [2]. З цієї причини рівень розвитку страхової системи впливає на загальний рівень розвитку фінансової системи і на інвестиційну безпеку у цілому, тому дослідження фінансової діяльності страхових компаній є актуальним.

Дослідженням  особливостей фінансової діяльності присвячені праці вітчизняних науковців: Л.Є. Альошиної, Н.І. Версаль, Л.М. Новошинської, В.В. Опаріна, Л.О. Петика, А.М. Поддєрьогіна, О.О. Резнікова, О.В. Романенка, Ф.Ф. Стасюка, О.О. Терещенка, В.В. Фещенка та інших.

Можна виділити два підходи до визначення сутності поняття «фінансова діяльність». Один підхід є суто бухгалтерським, заснованим на тлумаченні, наведеному у Положенні (Стандарті) бухгалтерського обліку 4 «Звіт про рух грошових коштів» [2].

Проте група  науковців (В.М. Опарін [7], А.М. Поддєрьогін [8], О.О. Терещенко [10]) розглядає поняття фінансової діяльності більш широко. Зокрема, О.О. Терещенко включає до фінансової діяльності як її складову діяльність інвестиційну [10, 16].

В.М. Опарін вважає, що формування всіх доходів і витрат можна вважати фінансовою діяльністю [7, 7]. Таким чином, операційна, інвестиційна та надзвичайна діяльність трактуються як складові фінансової діяльності, тоді як у положенні (стандарті) бухгалтерського обліку окремо виділені фінансова, інвестиційна й операційна діяльність.

Доходи і  витрати, пов'язані з різними видами діяльності, чітко групуютьсяу у фінансовій звітності. Так, Положення (Стандарт) бухгалтерського обліку 3 «Звіт про фінансові результати» [1], визначає структуру доходів і витрат, які виникли в процесі фінансової діяльності. Згідно з цим документом, доходи від фінансової діяльності включають: дохід, отриманий від інвестицій в асоційовані, дочірні або спільні підприємства, облік яких ведеться методом участі в капіталі; дивіденди, відсотки та інші доходи, отримані від фінансових інвестицій (крім доходів, які обліковуються за методом участі в капіталі); доходи від реалізації фінансових інвестицій, необоротних активів і майнових комплексів; дохід від неопераційних курсових різниць та інші доходи, які виникають в процесі звичайної діяльності, але не пов'язані з операційною діяльністю.

 Витрати,  які виникають у процесі фінансової  діяльності, включають: витрати на відсотки та інші витрати підприємства, пов'язані із залученням позикового капіталу; збиток, спричинений інвестиціями в асоційовані, дочірні або спільні підприємства, облік яких ведеться методом участі в капіталі; собівартість реалізації фінансових інвестицій необоротних активів і майнових комплексів; втрати від неопераційних курсових різниць; втрати від уцінки фінансових інвестицій і необоротних активів; інші втрати, які виникають у процесі звичайної діяльності (крім фінансових витрат), але не пов'язані з операційною діяльністю підприємства.

Специфікою  страхової діяльності є те, що після створення страхового продукту в подальшому відбувається лише процес постійної його реалізації і забезпечення функціональних можливостей страхового продукту. Тому частка собівартості його створення в доході від реалізації буде зменшуватися відносно кожного окремого споживача, унаслідок чого даний процес нівелюється як з позиції дослідників, так і з позиції законодавства. При цьому процесом виробництва у страховій компанії вважається процес забезпечення функціональних можливостей страхового продукту, оскільки саме в цьому процесі страховою компанією створюється основна частина витрат, і нематеріальний товар набуває матеріальної форми. З огляду зазначеного можна виокремити таке: процес реалізації-постачання і процес виробництва. Перший – пов’язаний із реалізацією страхового продукту і одночасно він є процесом постачанняосновного фактора виробництва подальшої діяльності страховика, тобто страхової премії. Процес виробництва в цьому разі включає діяльність щодо розміщення страхових резервів і врегулювання договірних зобов’язань.

Головною особливістю  діяльності страхової компанії є  те, що на відміну від сфери виробництва, де товаровиробник спочатку здійснює витрати на випуск продукції, а потім  уже компенсує їх за рахунок виручки  від реалізації, страховик спочатку акумулює кошти, що надходять від страхувальника, створюючи необхідний страховий фонд, а лише після цього несе витрати, пов’язані з компенсацією збитків за укладеними страховими угодами.

Така своєрідна  «плата наперед» дозволяє страховикові накопичувати значні фінансові ресурси і виконувати активну роль на ринку капіталу, оскільки акумульовані кошти потребують ефективного управління.

Двоїстий характер діяльності страховика (одночасне здійснення страхової та інвестиційної діяльності) зумовлює специфіку його доходів.

Доходи страховика можна поділити на три великі групи:

• доходи від основної, тобто страхової діяльності (всі надходження на користь страховика, пов’язані з проведенням страхування і перестрахування);
• доходи від інвестиційної та фінансової діяльності, тобто пов’язані з інвестуванням і розміщенням тимчасово вільних коштів (як власних, так і коштів страхових резервів);
• інші доходи, тобто ті, які не належать ні до страхових, ні до інвестиційних доходів, але часом з’являються у страховика у процесі його звичайної господарської діяльності і надзвичайних подій.

Витрати страхової  компанії, так само, як і доходи, пов’язані  із двоїстим характером її діяльності. Виокремлюють витрати на проведення страхових операцій (саме вони формують собівартість страхової послуги) і витрати на проведення інших операцій (витрати, що супроводжують одержання доходів від інвестиційної та фінансової діяльності, а також інших його доходів від звичайної діяльності та надзвичайних операцій).

Понад 90 % загальної суми витрат страхової компанії припадає, безперечно, на «страхові» витрати. Ці витрати дуже неоднорідні. Усю їх сукупність можна за економічним змістом поділити на три великі групи:

1. виплати страхових сум та страхових відшкодувань за договорами страхування й перестрахування;
2. витрати на обслуговування процесу страхування і перестрахування;
3. витрати на утримання страхової компанії.

Дві останні  групи витрат можна об’єднати  поняттям «витрати на ведення справи».

Формування  прибутку від звичайної діяльності компаніями з ризикового страхування передбачає розрахунок:

• операційного прибутку, що вводять у тарифну ставку в складі навантаження до нетто-ставки й обчислюють як різницю між доходами від страхової діяльності та витратами страховика на надання страхових послуг;
• фінансових (інвестиційних) прибутків, що отримала компанія від розміщення власних коштів і страхових резервів у кредитних та інших установах, які надходять у вигляді відсотків, дивідендів;
• інших прибутків компаній ризикового страхування — комісійних винагород за перестрахування, повернених сум технічних резервів інших, ніж резерв незароблених премій, страхових відшкодувань і страхових сум, сплачених перестраховиками.[2. с.201]

Формування  прибутку від звичайної діяльності компаніями зі страхування життя  передбачає три етапи.

1. Формування прибутку від операцій зі страхування життя, який визначають як суму надлишку резервів довгострокових зобов'язань (математичних резервів) понад обсяги страхових зобов'язань, яку використовують у звітному періоді на власні потреби страховика.

Особливістю формування прибутку можна вважати й те, що страхові резерви створюють індивідуалізовано за кожною окремою угодою страхування і їх повністю використовують, оскільки вони завжди належать конкретному застрахованому. Тому в компаніях зі страхування життя основним джерелом прибутку є інвестиційний дохід, що залишається у їх розпорядженні.

2. Формування  фінансових (інвестиційних) прибутків,  які отримує компанія від розміщення  власних коштів та вільних  коштів математичних резервів  у кредитних й інших установах, що надходять у вигляді відсотків, дивідендів тощо.

3. Формування  інших прибутків компаній зі  страхування життя

Фінансова діяльність страхової компанії базується на фінансовому плані, полягає в  організації поповнення, руху та використання коштів за цільовим призначенням, плануванні фінансових ресурсів, контролю за їх використанням.

Фінансові ресурси  страхової компанії постійно знаходяться  у русі і в часовому аспекті  являють собою фінансові потоки. Внаслідок різноманітності видів  діяльності кругообіг коштів страхової компанії являє собою взаємодію декількох відносно самостійних грошових потоків. Рух грошових коштів страхової компанії розділено по сферам її діяльності:

1. Поточна страхова  діяльність. Включає страхові платежі,  доходи, витрати і інші потоки  грошових коштів, які пов’язані із операціями страхування, співстрахування та перестрахування.

2. Інвестиційна  діяльність включає рух грошових  коштів, пов’язаних із купівлею  і продажем цінних паперів,  нерухомого майна і інших інвестиційних  активів.

3. Фінансова діяльність охоплює рух грошових коштів, які обслуговують випуск акцій і викуп раніш проданих акцій, одержання позик і погашення заборгованості.

Таким чином, специфіка  діяльності страхової компанії обумовлює  необхідність визначення системи певних показників, які характеризують особливості діяльності страхової компанії.

Капітал страхової  компанії, незалежно від того, здійснює вона ризикове страхування чи страхування  життя, включає три елементи:

— статутний  капітал, сплачений тільки у грошовій формі. Дозволено формування статутного капіталу компанії цінними паперами, що випускає держава, за їх номінальною вартістю, але не більше 25 % його загального розміру;

— гарантійний  фонд, до якого входять додатковий та резервний капітали, а також  сума нерозподіленого прибутку;

— страхові резерви, які до настання страхових випадків перебувають у розпорядженні  компаній, які використовують для  поповнення робочого капіталу.

Для фінансів страхових  компаній обов’язковим є формування страхових резервів для забезпечення майбутніх виплат страхових сум і страхового відшкодування залежно від видів страхування (перестрахування) у тих валютах, в яких вони відповідають за зобов'язаннями.

Склад страхових  резервів залежить від діяльності страхової  компанії — ризикове страхування  чи страхування життя. Тому для одних  компаній обов’язковим є формування технічних резервів, а для інших — резервів зі страхування життя.

Страхові компанії формують і ведуть облік таких технічних резервів за видами страхування (крім страхування життя):

— незароблених премій (резерви премій), які включають  частки від сум надходжень страхових  платежів (страхових внесків, страхових  премій), що відповідають страховим  ризикам, які не минули на звітну дату;

— збитків, що включають  зарезервовані несплачені страхові суми і страхові відшкодування за відомими вимогами страхувальників, і  з яких не прийнято рішення щодо виплати або відмови у виплаті  страхової суми чи страхового відшкодування.

За необхідності компанії приймають рішення про  запровадження з початку календарного року формування таких резервів (за видами страхування іншими, ніж страхування  життя): вільний резерв (25 % статутного капіталу); резерв заявлених, але невиплачених збитків; резерв збитків, що виникли, але не заявлені; резерв катастроф; резерв коливань збитковості.

Страхові компанії зі страхування життя зобов'язані  створювати і вести облік таких  резервів: довгострокових зобов'язань (математичні резерви), належних виплат страхових сум.

Кошти страхових  резервів розміщують з урахуванням  безпечності, прибутковості, ліквідності, диверсифікованості. Вони мають бути представлені активами таких категорій: грошові кошти на розрахунковому рахунку; банківські вклади (депозити); валютні вклади згідно з валютою страхування; нерухоме майно; акції, облігації; цінні папери, що емітує держава; інвестиції в економіку України за напрямами, визначеними Кабінетом Міністрів України; кредити страхувальникам-громадянам, які уклали договори страхування життя, В межах викупної суми на момент видачі кредиту та під заставу викупної суми; права вимоги до перестраховиків; банківські метали; готівка у касі в обсягах лімітів залишків каси, які встановив Національний банк України.

1.2 Методи аналізу фінансової діяльності страхових компанії

Страхова справа в багатьох випадках відрізняється від інших видів підприємницької діяльності. Перш за все — це висока відповідальність, яка лягає на страховика, адже помилки менеджера та неправильно прораховані кроки ставлять під загрозу діяльність страховика, нанесення збитків для значного кола страхувальників. Страхова діяльність спрямована на захист майнових інтересів фізичних та юридичних осіб при настанні певної події за рахунок грошових фондів, які формуються із сплачуваних страхувальниками страхових внесків. Фінансовий крах страховика зачіпає інтереси значного кола осіб.

Фінансовий  аналіз діяльності страхових компаній представляє особливу галузь аналізу, що випливає з економічної природи страхування, яке в ринковій економіці поступає, з одного боку, засобом захисту майнових інтересів, а з іншого — видом діяльності, що приносить дохід. Крім того, страхування — важливий чинник розвитку інвестиційного потенціалу країни.

Таким чином, діяльність страховика складається із страхових, інвестиційних і фінансових операцій. Звідси і три види ризиків, характерні для функціонування страхової компанії. Саме ризиковий характер страхової діяльності обумовлює специфіку фінансового аналізу страхової компанії.

Фінансовий  аналіз страхової компанії — це, перш за все, аналіз її фінансового стану, оцінка її надійності. Найважливішою характеристикою фінансово-економічної діяльності будь-якого підприємства є фінансова стійкість. Якщо підприємство фінансово стійке, то воно платоспроможне й має переваги в залученні інвестицій, партнерів, клієнтів. Крім того, таке підприємство не вступає в конфлікт з державою й суспільством з перерахування податків і здійснення різноманітних виплат. Тому результати аналізу фінансового стану страховика представляють інтерес як для внутрішніх користувачів для ухвалення рішень, так і для зовнішніх, таких, що взаємодіють з конкретною страховою компанією.

Більшість методик фінансового аналізу розроблена для промислових підприємств. Щоб адаптувати їх стосовно оцінки фінансового стану страховика, необхідні знання специфіки страхової діяльності, знання базових понять і показників, уживаних у фінансовому менеджменті страховика, тому фінансовий аналіз страхової компанії має орієнтуватися як на загальні показники оцінки фінансового стану, так і на специфічні, характерні для страхової діяльності.

При оцінці фінансових результатів діяльності страхової  компанії як об’єкта господарювання використовуються такі показники:

1. „Статутний  капітал” визначає розмір сплаченого  статутного фонду та характеризує виконання страховиком вимог законодавства України.

2. „Власний  капітал” – це сума капіталу, вільного від зобов’язань компанії, яка виступає додатковою гарантією  зобов’язань при відхиленні їх  від розміру розрахункових величин.

3.„Страхові платежі” характеризують величину коштів, одержаних страховиком за договорами страхування та перестрахування. Даний показник визначається в цілому по компанії, по окремим видам страхування і у розрахунку на один договір.

4. „Страхові відшкодування” характеризують розмір коштів, фактично сплачених компанією по страховим випадкам. Важливим моментом аналіза є визначення відхилень фактичних розмірів виплат від планових і встановлення причин ціх відхилень.

5. „Сукупні доходи страхової компанії”. Цей показник роглядається у динаміці. При цьому вивчається його склад, структура і фактори збільшення (зменшення). Доходи (виручка) страхової компанії відрізняються різноманітністю, мають свою специфіку і поділяються на три групи: доходи від власне страхової діяльності, доходи від інвестиційної та фінансової діяльності, тобто пов’язані із інвестуванням і розміщенням тимчасово вільних коштів (як власних, так і коштів страхових резервів) і інших доходів від звичайної господарської діяльності.

6. „Сукупні витрати страхової компанії” включають:

- виплати страхових сум та страхових відшкодувань за договрами страхування й перестрахування;

- витрати на обслуговування процесу страхування і перестрахування;

- витрати на утримання страхової компанії. Цей показник розглядається у динаміці.

7. Чистий прибуток характеризує фінансовий результат діяльності страхової компанії за вирахуванням податків і обов’язкових платежів у державний бюджет.

8. „Страхові резерви” характеризують забезпечення страховою компанією майбутніх виплат страхового відшкодування та діляться на: резерв незароблених премій, резерв збитків для страхових компаній, які здійснюють ризиковві види страхування, та резерви зі страхування життя для страхових компаній, які здійснюють страхування життя. При аналізі цього показника розглядається його динаміка, склад, структура відповідальності.

Комплексний підхід до визначення фінансової надійності страхових компаній пропонує українське товариство актуаріїв[28]. За даним підходом показник надійності базується на інтегрованому показнику трьох коефіцієнтів:

• коефіцієнті ліквідності;
• коефіцієнті платоспроможності;
• коефіцієнті рентабельності.

1. Коефіцієнт  ліквідності (К_л)

де А - поточні активи; О - зобов'язання страхової компанії.

2. Коефіцієнт платоспроможності (К_п)

       (1,2)

де Ф - фактичний  запас платоспроможності; Н - нормативний  запас платоспроможності.

3. Коефіцієнт рентабельності (К_р)

де П_р – річний прибуток страхової компанії (показник статті “Прибуток (збиток) звітного періоду” звіту про фінансові результати);

Д - річна сума доходів страхової компанії (показник статті "Дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) звітного періоду" звіту про фінансові результати).

4. Коефіцієнт надійності страхової  компанії (К_н)

Коефіцієнт  надійності страхової компанії характеризує сукупний рівень ліквідності, платоспроможності  і рентабельності компанії і визначається за формулою:

     (1,4)

Чим вище значення даного показника порівняно з  середнім по однорідній групі страхових  компаній, тим краща фінансова  стійкість страхової компанії. Даний  показник необхідно аналізувати  в динаміці.

Також використаємо методику аналізу діяльності страховиків на основі тестів раннього попередження.

Тести раннього попередження - це система порівняння фактичних фінансових показників діяльності страховиків з визначеними Держфінпослуг  показниками, їх узагальнення та оцінка ризиків діяльності страховиків.

Відповідно до Рекомендацій здійснюється аналіз капіталу, активів, перестрахування, страхових резервів, дохідності, ліквідності і надається відповідна оцінка.

Оцінки виставляються  по 4-бальній системі в залежності від діапазону, в який потрапило  значення відповідного показника.

На основі проведених тестів раннього попередження страховики можуть отримати такі оцінки:

- "1" (стійка) - фінансові показники знаходяться  на високому рівні;

- "2" (задовільна) - відсутні серйозні проблеми, фінансові  показники знаходяться на середньому рівні;

- "3" (гранична) - фінансовий стан викликає побоювання, фінансові показники знаходяться  на рівні значно нижчому за  середній;

- "4" (незадовільна) - вважається неприпустимим, фінансовий  стан є дуже нестабільним.

Дані, які використовуються при розрахунку показників тестів раннього попередження, їх зміст та порядок розрахунку наведені в наступній таблиці. (таб 1.1)

Таблиця 1.1

Дані, які використовуються при розрахунку показників тестів раннього попередження