Особливості планування прибутку суб'єктів господарювання, шляхи його вдосконалення



Державний вищий навчальний заклад

“Українська академія банківської справи

Національного банку України”

Кафедра фінансів

 

 

 

 

 

КУРСОВА РОБОТА

 

з дисципліни

Фінанси підприємств

на тему: «Особливості планування прибутку суб'єктів господарювання, шляхи його вдосконалення»

 

 

 

 

 

 

 

Виконав: студент денної форми навчання

ІІІ курсу Ф-72 групи

Бухтіарова А.Г.

Перевірив: ас. Крайніков І. М.

 

 

 

 

 

Суми – 2010

Факультет ________________________                                                                      Форма навчання ____________________

Спеціальність _____________________                                                        Група _____________________________

 

РЕЦЕНЗІЯ

на курсову роботу

 

з дисципліни _______________________________________________

 

студента______________________________________________________________________

(прізвище, ім’я, по батькові)

на тему:______________________________________________________________________

 

_____________________________________________________________________________

 

Обсяг курсової роботи ______________                                                                      Обсяг опрацьованої літератури _____________

 

Результати оцінювання курсової роботи

 

№ з/п	Критерії оцінювання курсової роботи	Кількість балів	Отримані бали	Примітки
Виконання курсової роботи
1	Оформлення курсової роботи відповідає вимогам. Основні недоліки: перевищення обсягу, шрифт та інтервал не відповідають встановленим, відсутня нумерація, відсутні заголовки, неправильне оформлення цифрового та ілюстративного матеріалу, додатків тощо.	0, 3, 7, 10
2	Своєчасна реєстрація курсової роботи на кафедрі і виконання графіку.	0, 5
3	Вступ відповідає вимогам. Основні недоліки: відсутнє обґрунтування актуальності теми та її значимості, не визначені мета і завдання, об’єкт, предмет і методи дослідження, інформаційна база курсової роботи тощо.	0, 3, 7, 10
4	Наявність логічної послідовності і наукового стилю викладу матеріалу дослідження.	0, 3, 5
5	Теоретична частини (розділ 1) відповідає вимогам. Основні недоліки: відсутні глибина, всебічність і повнота викладення теоретичного матеріалу, не показані дискусійні питання, відсутній огляд літератури тощо.	0, 3, 7, 10
6	Аналітична частина (розділ 2) відповідає вимогам. Основні недоліки: відсутній табличний та ілюстративний матеріал або його аналіз, використані “застарілі” статистичні дані, наведені дані не пов’язані зі змістом тексту роботи, наявність помилок в розрахунках, недостатня вірогідність і надійність аналітичного обґрунтування тощо.	0, 5, 10, 15
7	Розділ 3 відповідає вимогам. Основні недоліки: необґрунтовані напрямки вдосконалення за темою дослідження; не виявлена і не поставлена проблема по даній темі, не визначені шляхи вирішення проблем, відсутня власна точка зору чи її аргументація, відсутня практична цінність роботи тощо.	0, 5, 10, 15
8	Висновки відповідають вимогам. Основні недоліки: не мають зв’язку з результатами дослідження, не підведені підсумки по всіх висвітлених питаннях і розділах, поверхневий аналіз та недостатньо обґрунтовані висновки тощо.	0, 3, 5
9	Список використаної літератури відповідає вимогам. Основні недоліки: недостатній рівень інформаційного забезпечення, неправильно оформлений, відсутня законодавча бази, застаріла періодична література тощо.	0, 3, 5
Захист курсової роботи
10	Розуміння теоретичних і практичних основ теми дослідження.	0, 3, 5
11	Спроможність аргументувати власну точку зору щодо проблем та шляхів їх вирішення по даній роботі.	0, 3, 5
12	Повні, вичерпні відповідні на поставлені питання, вільне володіння матеріалом курсової роботи.	0, 3, 7, 10

 

Роботу перевірив: ________________________________________________________________________

(прізвище та ініціали керівника)

“___”________________ 20___ р.              _______________               Роботу захищено “___”__________ 20__ р.             

(підпис)

Кількість балів за виконання курсової роботи	Кількість балів за захист курсової роботи	Оцінка, що заноситься до екзаменаційної відомості
		за 100-бальною шкалою	за 4-х бальною шкалою	за системою ECTS

ЗМІСТ

 

 

ВСТУП

РОЗДІЛ 1 ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ПЛАНУВАННЯ ПРИБУТКУ ПІДПРИЄМСТВА

1.1              Прибуток як джерело стійкого розвитку підприємства та його значення в ринковій економіці

1.2              Сутність процесів формування, розподілу та використання прибутку на підприємстві

1.3              Методи планування прибутку підприємства

РОЗДІЛ 2 ОСОБЛИВОСТІ ФОРМУВАННЯ, РОЗПОДІЛУ І ВИКОРИСТАННЯ ФІНАНСОВИХ РЕЗУЛЬТАТІВ ВАТ "ЧАПЛИНСЬКИЙ МАСЛОСИРЗАВОД"

2.1              Загальна характеристика та аналіз фінансово-господарського стану підприємства ВАТ "Чаплинський маслосирзавод"

2.2              Взаємозв’язок фінансових результатів та фінансового стану ВАТ "Чаплинський маслосирзавод"

РОЗДІЛ 3 ПРОБЛЕМИ ТА ПЕРСПЕКТИВНІ НАПРЯМКИ УДОСКОНАЛЕННЯ ПЛАНУВАННЯ ПРИБУТКУ ПІДПРИЄМСТВА

3.1              Проблеми планування діяльності підприємств у сучасних ринкових умовах

3.2              Мінімізація ризиків як один із чинників зростання прибутку

3.3              Шляхи удосконалення механізму формування та використання прибутку на підприємстві

Висновки

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

Додатки

ВСТУП

 

 

Економіка України поступово трансформується у ринкову, визначальними рисами якої є функціонування різних форм власності на засоби виробництва, вільне підприємництво, конкуренція в усіх її формах, ринкове ціноутворення, прибуток та інші категорії, іманентні товарно-ринковому господарству.

Кожний із цих елементів є важливим і необхідним для існування ринкової системи, але однією з найголовніших категорій є прибуток. Це пояснюється насамперед тим, що прибуток виступає первинним фінансовим джерелом і стимулом розвиток суспільного виробництва, передусім  на рівні підприємства.

Прибуток - одна з фундаментальних економічних основ сучасності, яка має складну якісну структуру. Як головна рушійна сила ринкової економіки, прибуток забезпечує інтереси держави, власників і персоналу підприємств. За рахунок прибутку підприємств створюються і джерела для формування бюджету, як державного, так і місцевих. Це також створює підстави для розгляду механізму планування прибутку суб’єктів господарювання як фактору збільшення добробуту суспільства і подальшого розвитку національної економіки.

Розрахунок планового прибутку має бути економічно обґрунтований, що дасть змогу підприємствам здійснювати своєчасне і повне фінансування інвестицій, приросту власних оборотних активів, своєчасні розрахунки з бюджетом за податками тощо.

Таким чином можна стверджувати, що планування прибутку у ринковій економіці і діяльності окремого підприємства має важливе та вирішальне значення.  Саме тому визначення суті прибутку та методів його планування є актуальними завданнями сучасного етапу переходу до ринкових відносин.

Питаннями планування прибутку суб’єктів господарювання займалися провідні економісти всього світу. Серед них такі відомі вчені, як  А. Бабо,    Л. Бернстайн,  І. Бланк, Р. Брейлі, Є. Брігхем, С. Майєрс, К. Маркс, Ф. Найт, Є. Нікбахт, Д. Рікардо, С. Росса, П. Самуельсон, А. Сміт, Е. Хелферт,             Й. Шумпетер та інші. Вагомий внесок у розробку фундаментальних   питань щодо планування прибутку на підприємстві зробили  й вітчизняні вчені, зокрема  Є. Бойко, О. Василик, С. Голов, М. Коробов, В. Опарін, А. Пересада, К. Павлюк та інші.

Система управління процесами планування прибутку достатньо висвітлена в економічній літературі. Однак, в економічній літературі принагідно висвітлюється лише практичне значення розробки системи формування та використання прибутку в підприємстві.

Метою курсової роботи є дослідження шляхів удосконалення механізму планування та ефективного використання прибутку суб’єктів господарювання.

Досягнення вказаної мети передбачає послідовне вирішення таких завдань:

        дослідити економічну сутність прибутку та теоретичні основи його планування на підприємстві;

        проаналізувати розвиток економічних теорій щодо сутності прибутку;

        дослідити процеси розподілу прибутку на підприємстві;

        виявити чинники, які зумовлюють потребу суб’єктів господарювання у плануванні прибутку;

        з’ясувати механізми планування прибутку на прикладі підприємства України ВАТ "Чаплинський маслосирзавод";

        визначити основні напрямки оптимізації процесів планування і використання прибутків суб’єктів господарювання.

Об’єктом дослідження є економічні відносини з приводу формування, розподілу і використання фінансових результатів відкритого акціонерного товариства "Чаплинський маслосирзавод", яке займається виробництвом і реалізацією молочної продукції. Підприємство було створене як державне підприємство у 1960 році. У 1995 році підприємство "Чаплинський маслосирзавод" було перетворено у процесі приватизації у відкрите акціонерне товариство "Чаплинський маслосирзавод", яке займає площу у 6,62 га. Основними товарами, що виробляє підприємство є тверді сичужні сири, пластові сири, масло тваринне вершкове селянське, казеїн технічний.

Предметом дослідження виступають механізми планування і раціонального використання прибутку в умовах ринкової економіки.

У роботі використані монографічний, статистичний, розрахунково-аналітичний методи, а також методи економічного аналізу, синтезу, групування, аналогії, порівняння.

Інформаційною базою дослідження є дані статистичних звітів державних органів і підприємств, дані бухгалтерського обліку, а також інформаційні джерела міжнародних фінансових організацій, наукові праці і монографії вітчизняних і зарубіжних економістів, періодична література.

РОЗДІЛ 1 ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ПЛАНУВАННЯ ПРИБУТКУ ПІДПРИЄМСТВА

1.1 Прибуток як джерело стійкого розвитку підприємства та його значення в ринковій економіці

 

 

В умовах ринкової економіки прибуток на рівні підприємства виступає як безпосередня мета виробництва, що зумовлено притаманною капіталу тенденцією до самозростання. Прибуток називають об’єктивною економічною категорією товарно-грошових  відносин, важливим фінансовим синтетичним показником діяльності підприємства, а також джерелом фінансових ресурсів підприємства, які відіграють вирішальну роль у фінансовому забезпеченні підприємницької діяльності.

В економічній науковій думці у різні часи формувалися різні погляди на прибуток. Розглянемо найосновніші з них.

Представники французької школи фізіократів (ХVIII ст.) стверджували, що прибуток утворюється у виробничій сфері, проте вони вважали єдиною продуктивною галуззю сільське господарство. Єдиною формою додаткового продукту у них виступала земельна рента, а прибуток і процент розглядалися лише як її частини [4,22].

Засновник неокласичної буржуазної економічної теорії Ж.Б. Сей вважав капітал продуктивним: кожний із факторів виробництва (праця, земля, капітал) створює свою частину доходу – капітал приносить прибуток капіталісту, земля приносить ренту землевласнику, а праця – заробітну плату робітникові.

Шотландський економіст Адам Сміт був першим, хто охарактеризував прибуток як суму, яка може бути витрачена без вилучень капіталу. Англійський економіст Дж. Хікс уточнив це визначення, стверджуючи, що прибуток – це сума, яку підприємство може витратити протягом певного проміжку часу і в кінці цього проміжку мати той же рівень матеріального добробуту.

К. Маркс вважав, що прибуток у торгівлі – це частина додаткової вартості, створеної в процесі виробництва, яку промисловець оплачує персоналу за те, що він реалізує вироблений товар.

>Змістовним є визначення прибутку І.О. Бланка, який стверджує що прибуток – це втілення у грошовій формі чистого доходу підприємства на вкладений капітал, який характеризує його винагороду за здійснення підприємницької діяльності та є різницею між сукупними доходами та сукупними витратами в процесі здійснення цієї діяльності [5,23].

Отже, у той час як більшість економістів не прийшли до одностайної думки про природу прибутку та вважають її економічною категорією, більшість практиків трактують значення прибутку по-іншому. Це визначається тим, що саме прибуток є стрижнем і головною рушійною силою економіки ринкового типу, основним спонукальним мотивом діяльності підприємців в умовах ринку, певним гарантом прогресу економічної системи, а відсутність прибутку – яскравий доказ регресу й соціальної напруженості. Вважають, що прибуток є основним джерелом фінансових ресурсів  на  мікро-  і  макрорівні.  А  значення  прибутку  як  показника,  який найбільш повно відображає ефективність виробництва, обсяг й якість виробленої продукції, рівень продуктивності праці, динаміку рівня собівартості та характеризує  інтенсифікацію виробництва за будь-якої форми власності, досить багатогранна й важко піддається оцінці [18].

Прибуток підприємства є головною метою підприємницької діяльності. Основним спонукальним мотивом здійснення будь-якого виду бізнесу, його головною кінцевою метою є ріст благоустрою власників підприємства.

Прибуток створює базу економічного розвитку суспільства в цілому. Механізм перерозподілу прибутку підприємства через податкову систему дає  змогу "наповнювати"  дохідну  частину  державних бюджетів  всіх  рівнів, що дає змогу державі успішно виконувати покладені на неї функції і реалізовувати намічені програми розвитку економіки.

Прибуток є основним внутрішнім джерелом формування фінансових ресурсів підприємства, які забезпечують його розвиток. Чим вищий рівень прибутку, тим менша потреба в залученні коштів із зовнішніх джерел, і тим вищий рівень самофінансування розвитку підприємства, забезпечення реалізації стратегічних цілей, підвищення конкурентної позиції підприємства на ринку.

Прибуток підприємства є важливим джерелом задоволення соціальних потреб суспільства. Соціальне значення прибутку проявляється, насамперед, в тому, що засоби, які перераховуються в бюджет різних рівнів в процесі оподаткування  прибутку, є  джерелом  реалізації  різних  загальнодержавних  і місцевих соціальних програм, які забезпечують "виживання" окремих соціально-незахищених членів суспільства [12].

Прибуток є основним  захисним  механізмом, який захищає  підприємство від загрози банкрутства. Хоча загроза банкрутства існує і в умовах прибуткової діяльності підприємства, але підприємство набагато швидше виходить з кризового стану при високому потенціалі генерування прибутку.

Характеризуючи  значення прибутку  в  ринковій  економіці, необхідно зазначити, що деякі економісти вважають, що таке значення не завжди є позитивним, оскільки окремі види прибутку є джерелом тільки особистого збагачення окремих категорій громадян і не приносять користі для суспільства в цілому. Це стосується таких видів прибутку, як прибуток, отриманий від спекулятивних  комерційних операцій,  від  невиправдано  високих  цін на  товари чи послуги в зв'язку з монопольним становищем на ринку, від "тіньової" діяльності підприємства [4,7].

Отже, прибуток як економічний показник дає змогу поєднувати  економічні  інтереси  держави,  підприємства,  як  господарюючого  суб'єкта,  працівників і власників підприємства. Вирішення цього завдання,  насамперед, пов'язане з пропорціями в розподілі та використанні прибутку.

 

 

1.2 Сутність процесів формування, розподілу та використання прибутку на підприємстві

 

 

Прибуток є важливим показником ефективності виробничо-господарської діяльності, а також джерелом формування централізованих та децентралізованих фінансових ресурсів.

Отриманий підприємством прибуток може бути використаний для задоволення різноманітних потреб:

– по-перше, він спрямовується на формування фінансових ресурсів держави, фінансування бюджетних видатків. Це досягається вилученням у підприємств частини прибутку у державний бюджет.

– по-друге, прибуток є джерелом формування фінансових ресурсів самих підприємств і використовується ними для забезпечення господарської діяльності [13].

Чистий прибуток підприємства формується поступово, протягом фінансово-господарського року від усіх видів звичайної та надзвичайної діяльності і складається з таких елементів:

–       чистий дохід (виручка від реалізації продукції, робіт, послуг);

–       валовий прибуток (збиток), який дорівнює різниці між доходом від реалізації продукції та собівартістю реалізації продукції;

–       фінансовий результат від операційної діяльності, складається з суми валового прибутку та інших операційних доходів за вирахуванням адміністративних витрат, витрат на збут та інших операційних витрат;

–       фінансовий результат від звичайної діяльності до оподаткування дорівнює сумі прибутку від операційної діяльності, інших фінансових доходів, доходів від участі в капіталі, інших доходів за вирахуванням інших фінансових витрат, витрат від участі в капіталі та інших витрат;

–       фінансовий результат від звичайної діяльності складається з різниці між прибутком від звичайної діяльності до оподаткування та суми податку на прибуток;

–       чистий прибуток (збиток) розраховується як сума прибутку від звичайної діяльності за мінусом суми податку на надзвичайні доходи та витрат від надзвичайної діяльності [22].

Ефективність політики управління прибутком підприємства визначається не лише результатами його формування, але й характером розподілу. Під розподілом прибутку необхідно розуміти спрямування його на формування доходів бюджетів різних рівнів, на фінансування виробничих, соціальних, економічних програм, погашення кредитів та інші потреби. Іншими словами, розподіл прибутку являє собою процес формування напрямків його майбутнього використання відповідно до мети та завдань розвитку підприємства. Важливим у розподілі прибутку є поєднання бюджетних, госпрозрахункових та особистих інтересів робітників. Зважаючи на це, господарська практика й економічна наука постійно займаються пошуком оптимальних критеріїв розподілу прибутку.

Розподіл прибутку здійснюється відповідно до спеціально розробленої політики, формування якої являє собою одне з найбільш важливих завдань загальної політики управління прибутком підприємства. Ця політика повинна  відображати вимоги загальної стратегії розвитку підприємства, забезпечувати підвищення його ринкової вартості, формувати необхідний обсяг інвестиційних ресурсів, забезпечувати матеріальні інтереси власників і персоналу [16,21].

У процесі формування політики розподілу прибутку підприємства забезпечується його використання за наступними основними напрямками:

– на споживання – формування дивідендного фонду, забезпечення витрат персоналу, матеріальне заохочення робітників;

– на нагромадження – формування фонду розвитку підприємства, резервного капіталу;

– нерозподілений прибуток – відноситься до власного капіталу.

Основною метою розподілу прибутку є оптимізація пропорцій між капіталізованою та спожитою його частинами. Відповідно до такої мети на підприємстві вирішуються наступні завдання:

– забезпечення отримання власниками необхідної норми прибутку на інвестований капітал;

– забезпечення пріоритетних цілей стратегічного розвитку підприємства за рахунок  капіталізованої частини прибутку;

– забезпечення стимулювання трудової активності та додаткового соціального захисту персоналу;

– забезпечення формування в необхідних розмірах резервного та інших фондів підприємства [25].

Розподіл прибутку здійснюється в різні фонди і за різними напрямками.

Процес цього розподілу базується на наступних принципах:

а)   політика розподілу пов’язана із загальною політикою управління прибутком підприємства. Мета і завдання політики розподілу прибутку повинні повністю відповідати меті і завданням загальної політики управління ним, оскільки розподіл прибутку звітного періоду являє собою одночасно процес забезпечення умов формування прибутку наступного періоду;

б)   пріоритетність урахування інтересів і менталітету власників підприємства. Прибуток, що формується підприємством і залишається в його розпорядженні після сплати податків, належить його власникам, тому в прогресі його розподілу пріоритетність напрямків його використання визначається ними;

в)   стабільність політики розподілу підприємства. Базові принципи розподілу прибутку повинні мати довготривалий характер. Дотримання цього принципу особливо важливо в умовах “розподілу  власності”, тобто в акціонерних компаніях з великою кількістю акціонерів;

г)   передбачуваність політики розподілу прибутку. При необхідності зміни основних пропорцій  розподілу прибутку в зв’язку з коректуванням стратегії розвитку підприємства чи з інших причин, усі інвестори повинні бути заздалегідь попереджені про це;

д)   оцінка ефективності розробленої політики розподілу прибутку. Така оцінка проводиться з використанням розрахунків певних показників, що дає змогу зробити аналіз політики розподілу прибутку [24].

Специфіка завдань, що стоять перед кожним підприємством, відмінність зовнішніх і внутрішніх умов їх господарської діяльності не дозволяють  виробити єдину модель розподілу прибутку, яка б мала універсальний характер. Тому основу механізму розподілу прибутку конкретного підприємства складає аналіз і облік у процесі цього розподілу окремих факторів, які пов’язують цей процес з поточною та майбутньою господарською діяльністю підприємства.

Можна зробити висновок, що урахування цих факторів дозволяє суттєво зменшити діапазон параметрів можливих пропорцій розподілу прибутку в окремих напрямках,  в першу чергу – пропорцій капіталізованої та спожитої його частини, що формують головні умови наступного розвитку підприємства. 

 

 

1.3 Методи планування прибутку підприємства

 

 

У процесі аналізу, планування і контролю за формуванням та використанням прибутку застосовується широка система методів, за допомогою яких досягаються необхідні результати діяльності підприємства.

Залежно від мети проведення та виділених кваліфікаційних ознак розрізняють наступні форми аналізу прибутку підприємства, що подані в таблиці 1.1.

Таблиця 1.1 – Основні форми аналізу фінансових результатів підприємства

Ознака	Форми аналізу
За об’єктами дослідження	Аналіз формування прибутку Аналіз розподілу і використання прибутку
За суб’єктами дослідження	Зовнішній аналіз Внутрішній аналіз
За ступенем деталізації	Аналіз прибутку по підприємству Аналіз прибутку за центрами відповідальності Аналіз прибутку окремої операції
За обсягом дослідження	Повний аналіз прибутку Тематичний аналіз прибутку
За періодами проведення	Попередній аналіз прибутку Оперативний аналіз прибутку Ретроспективний аналіз прибутку Прогнозний аналіз прибутку