Вантажні перевезення

Вантажні  перевезення 
План

Вступ

Транспорт є  однією з найважливіших галузей  суспільного виробництва і покликаний задовольняти потреби населення  та суспільного виробництва в  перевезеннях. Розвиток і вдосконалення транспорту здійснюється відповідно до національної програми з урахуванням його пріоритету та на основі досягнень науково-технічного прогресу і забезпечується державою.

Державне  управління в галузі транспорту здійснюють Міністерство транспорту України, місцеві Ради народних депутатів та інші спеціально уповноважені на те органи відповідно до їх компетенції.

Перевезення пасажирів, вантажів, багажу та пошти, надання інших транспортних послуг, експлуатація і ремонт шляхів сполучення здійснюються залізницями, пароплавствами, портами (пристанями), автомобільними, авіаційними, дорожніми підприємствами та організаціями, якщо це передбачено їх статутами. Підприємства транспорту здійснюють перевезення та надання послуг на основі державних контрактів, державних замовлень і договорів на перевезення пасажирів і вантажів з урахуванням економічної ефективності провізних та переробних можливостей транспорту. Комплекс транспортно-експедиційних послуг, пов'язаних з відправленням і отриманням вантажів, надається експедиторськими організаціями у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Економічні відносини підприємств транспорту, що виникають у процесі перевезення, грунтуються на принципах взаємної вигоди, рівної та повної відповідальності¹.

1. Правове регулювання перевезень вантажів

Відносини, пов'язані  з діяльністю транспорту, регулюються  Законом України “Про транспорт”, кодексами (статутами) окремих видів  транспорту, іншими актами законодавства  України. Нормативні акти, які визначають умови перевезень, порядок використання засобів транспорту, шляхів сполучення, організації безпеки руху, охорони громадського порядку, пожежної безпеки, санітарні та екологічні вимоги, що діють на транспорті, є обов'язковими для власників транспорту і громадян, які користуються послугами транспорту та шляхами сполучення.

Підгалузі галузі транспорту керуються правовими  актами загальними для усієї галузі, а також підзаконними актами та іншими правовими актами. Наприклад, законодавство  про автомобільний транспорт  складається з Закону “Про автомобільний транспорт”, законів України "Про транспорт", "Про дорожній рух" та інших нормативно-правових актів². Дія цього Закону поширюється на відносини, пов'язані з діяльністю у сфері автомобільного транспорту. Законодавство про залізничний транспорт загального користування складається із Закону України "Про транспорт",  Статуту залізниць України, який затверджується Кабінетом Міністрів України, та інших актів законодавства України. Нормативні документи, що визначають порядок і умови перевезень, користування засобами залізничного транспорту загального користування, безпеки руху, охорони праці, забезпечення громадського порядку, перетину залізничних колій іншими видами транспорту і комунікаціями, пожежної безпеки, санітарні норми та правила на залізничному транспорті України, є обов'язковими для всіх юридичних і фізичних осіб на території України.

За договором  перевозки вантажу транспортна  організація (перевізник) зобов”язується доставити ввірений їй відправником вантаж до пункту призначення і видати його управомоченій на одержання вантажу особі (одержувачу), а відправник зобов”язується сплатити за перевозку вантажу встановлену плату³.

У ст.6 Закону України “Про транспорт” закріплені підстави господарської діяльності підприємств транспорту. Перевезення пасажирів, вантажу, багажу та пошти здійснюється залізницями, пароплавствами, портами, автомобільними, авіаційними та дорожними підприємтсвами, якщо інше не передбачене їх статутами.

Договір перевезення  вантажу, багажу та пошти належить до числа двосторонніх договорів, оскільки і перевізник і відправник мають відповідні права та обов”язки. Крім цього, названі договори є оплатними (перевізник здійснює перевезення за певну плату).

У більшості  випадків договори перевзення вантажу  є реальними. Транспортна організація зобов”язується, як це вказано в ст. 358 ЦК, доставити вже ввірений їй вантаж. У свою чергу, транспортна організація зобов”язується надати для перевезення транспортний засіб. Однак у ряді випадків договори перевезення вантажів є консенсуальними. Так, наприклад, каботажного морського перевезення є консенсуальним і вважається укладеним з моменту досягнення сторонами угоди за всіма істотними умовами договору.

На основі укладення  договору перевезення  вантажу права і обов”язки  виникають не тільки у перевізника і вантажовідправника, але й у третьої  особи – вантажоодержувача. Однак одержувач вантажу не є стороною за договором перевезення, за винятком того випадку, коли відправник вантажу і його одержувач – одна і та  ж сама особа. Одержувач набуває права і обов”язки за договором перевезення вантажів згідно з діючими правилами перевезення (спеціального транспортного законодавства) і на підставі дії раніше укладених договорів між відправником вантажу і одержувачем (це може бути договір постачання, купівлі-продажу, міни тощо).

Відправником  вантажу може бути будь-яка юридична і фізична особа з належною право- і дієздатністю.

2. Обов”язки  сторін за договором перевезення  вантажів.

2.1. План вантажних перевозок

Зобов”язання  з перевезення конкретного вантажу виникають з моменту прийняття перевізником вантажу до перевезення разом з відповідним транспортним документом. Якщо укладенню договору передує планове завдання, то сторони конкретизують його на підставі оперативних документів. Наприклад, для забезпечення виконання договірних зобов”язань на залізничному транспорті здійснюється місячне планування перевезень. У свою чергу місячне планування перевезення вантажів залізничним транспортом проводиться на підставі довгостороких договорів на організацію перевезення вантажів і замовлень відправників.

У разі необхідності, одночасно з місячним замовленням, подаються плани перевезень вантажів за маршрутами (ст.ст. 17, 18, СЗ).

Перевізник  несе відповідальність перед вантажовідправником  за неподання транспортних засобів, передбачених планом, а з понадпланових і позапланових перевезень – прийнятою перевізником заявкою. У свою чергу вантажовідправник несе майнову відповідальність перед перевізником за непред”явлення до перевезення вантажу в кількості, передбаченій планом або плановим завданням. Відповідальність перевізника і відправника виражається в сплаті штрафу. Штрафи за невиконання плану перевезення встановлюються або в твердій сумі (ст. 106 СЗ), або у відсотковому відношенні до провізної плати за непред”явлену або невивезену кількість вантажу. Розмір штрафу, а також умови і порядок його стягнення визначаються відповідно до норм транспортного законодавства.

Залізниці несуть відповідальність у разі неподачі порожніх або навантажених вагонів за середньодобовою  або погодженою згущеною на дану добу нормою. Порти несуть відповідальність у разі невиконання середньодобової або згущеної на дану добу норми навантаження або розвантаження вагонів. Штраф за невиконання плану перевалки нараховується за підсумками роботи за місяць.

Як передбачено  в ч.ч.4 і 5 ст. 359 ЦК, автотранпортна організація  і вантажовідправник також несуть один перед одним майнову відповідальність у вигляді сплати штрафу за невиконання  плану перевезення або планового  завдання. Штраф встановлюється у  відсотковому відношенні до величини провізної плати за непред”явлені до перевезення вантажі або невивезені вантажі.

За користування вагонами (контейнерами) порти вносять  залізниці плату, установлену Правилами  користування вагонами і контейнерами, затвердженими наказом Мінтрансу України . Ця плата не стягується за час перерви перевальних операцій через стихійне лихо (заноси, повені, пожежі тощо) або виробничу аварію, унаслідок яких було неможливе навантаження і розвантаження вагонів

Розшук вантажів і з'ясування належності бездокументних вантажів провадяться встановленим на залізничному і водному транспорті порядком. Запити щодо розшуку станції порти призначення адресують станціям і портам перевалки. Станції і порти зобов'язані сприяти один одному в розшуку вантажів. Претензії, що виникають з перевезення вантажів у прямому змішаному сполученні, пред'являються: управлінню залізниці призначення, якщо кінцевим пунктом перевезення є залізнична станція; порту, якщо кінцевим пунктом перевезення є порт. Якщо за пред'явленою порту претензією відповідальною є залізниця, то порт направляє претензію залізниці, якій належить станція перевалки вантажу; якщо претензія пред'явлена залізниці призначення, а відповідальним за неї є порт, то залізниця направляє претензію порту перевалки. Залізниця і порт при передачі претензії зобов'язані додати до неї результати розгляду в частині своєї відповідальності і повідомити заявника про пересилку претензії.

Претензії за прострочення терміну доставки вантажів розглядаються залізницями, портами, якщо прострочено загальний термін доставки. Відповідальність за прострочення терміну доставки кожного виду транспорту визначається за правилами, діючими на цьому транспорті. Управління залізниць і порти зобов'язані пересилати один одному претензії у термін не пізніше 3 місяців до закінчення встановленого строку на розгляд претензії. Претензія повинна бути розглянута, а її заявник має бути повідомлений про задоволення або відхилення її протягом шести місяців.

У разі подання  автотранспортною організацією перевізних засобів, непридатних для перевезення планового вантажу, а також при пред”явленні до перевезення вантажу в неналежному стані (несправна тара, відсутність провізних документів тощо) сторони несуть такуж відповідальність, як за невиконання плану перевезення.

2.2. Розрахунки за перевозку  вантажів

За договором  перевезення відправник зобов”язаний оплатити послуги по перевезенню  певного вантажу. Розрахунки за перевезення  вантажів, а також за виконання  перевізником інших операцій і послуг, пов”язаних з перевезенням, проводяться у відповідності із затвердженими у встановленому порядку тарифами.

Діючими тарифами передбачається три види оплати за перевзення вантажів: тонно-кілометр, за годину і за кілометр пробігу  автомобіля. Як правило, оплата перевезень вантажів автомобільним транспортом здійснюється за тарифами, встановленими за  одну тонну вантажу, в залежності від відстані, на яку здійснюється перевезення, і виду вантажу. На автомобільному транспорті діє правило, згідно з яким до внесення провізної плати, автотранспортні підприємства вантажі до перевзення не приймають. Крім транспортних послуг з перевзення вантажів, автотранспортні організації за узгодженням із відправниками або одрежувачами вантажів, надають додаткові послуги (експедиційні послуги, послуги із зберігання тощо).

При централізованих  перевзеннях вантажів, всі розрахунки з автотранспортними підприємствами за перевезення, експедицію та інші, пов”язані  з перевезенням операції і послуг проводяться вантажовідправником (одержувачем), з яким укладений договір на перевзення вантажів. При прямому змішаному сполученні відправник вносить плату за перевзення тим видом транспорту, підприємство якого прийняло вантаж, а одержувач – всім подальшим видам транспорту.

Розрахунки  за перевезення вантажів залізничним  та водним транспортом. Оплата провізних платежів і зборів за перевезення і перевалку вантажів може здійснюватись відправниками і одержувачами готівкою, чеками, безготівково в порядку, передбаченому законодавством: у пунктах відправлення - відправником за відстань перевезення першим видом транспорту та надані ним послуги; у пунктах призначення - одержувачем за неоплачені перевезення та послуги, надані всіма видами транспорту.

Крім оплати вартості провізних платежів і зборів, встановлених тарифами, одержувач зобов'язаний відшкодувати перевальним пунктам (станціям і портам) їх витрати на виправлення тари і переупакування вантажів, а також вартість кріпильних, сепараційних та інших матеріалів, якщо вони були надані станцією або портом перевалки. Збори за перевалку вантажів можуть бути сплачені в пункті відправлення. Провізні платежі і збори, не стягнені портами або станціями в пунктах відправлення, стягуються з одержувача в пункті призначення вантажу на підставі засвідчувальних штемпелів, проставлених на накладній і дорожній відомості станцією або портом перевалки. Засвідчувальні штемпелі на перевізних документах після перевірки правильності нарахування платежів і зборів, що належать кожному виду транспорту, проставляються останніми пунктами перевалки в залежності від пункту відправлення вантажу: із станції з перевалкою його на водний транспорт для видачі одержувачу в річковому порту - станцією перевалки вантажу на водний транспорт; з річкового порту з перевалкою його на залізничний транспорт для видачі одержувачу на станції - річковим портом перевалки на залізницю; із станції з перевалкою на річковий транспорт, а потім на залізничний транспорт для видачі одержувачу на станції - портом перевалки на залізницю⁴.

Встановлення  тарифів на перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу залізничним транспортом (за винятком приміських пасажирських перевезень) у межах України здійснюється на підставі бюджетної, цінової та тарифної політики у порядку, що визначає Кабінет Міністрів України. Тарифи на перевезення пасажирів і багажу в приміському сполученні встановлюються відповідними залізницями за погодженням з місцевими органами виконавчої влади. При рівні тарифів, що не забезпечують рентабельності цих перевезень, збитки залізниць компенсуються з місцевих бюджетів. Тарифи на перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу залізничним транспортом у міжнародному сполученні встановлюються відповідно до міжнародних договорів та чинного законодавства України. Розрахунки за роботи і послуги, пов'язані з перевезенням вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу, пошти, щодо яких не здійснюється державне регулювання тарифів, провадяться за вільними тарифами, які визначаються за домовленістю сторін у порядку, що не суперечить антимонопольному законодавству⁵.

2.3. Навантаження і розвантаження вантажів

Торгівельне мореплавство. Сталійний час -термін, протягом якого вантаж повинен бути навантажений на судно або вивантажений з судна (сталійний час), визначається угодою сторін, а за відсутності  такої угоди - нормами, прийнятими в  порту навантаження (розвантаження).

Угодою сторін можуть бути встановлені додатковий після закінчення терміну навантаження (розвантаження) час очікування судном закінчення вантажних робіт (контрсталійний час) і розмір плати перевізнику  за простій судна протягом контрсталійного часу (демередж), а також винагорода за закінчення навантаження (розвантаження) до закінчення сталійного часу (диспач).

За відсутності  угоди сторін, передбаченої частиною першою цієї статті, тривалість контрсталійного  часу і розмір плати перевізнику за простій, а також розмір винагороди відправнику або фрахтувальнику за дострокове закінчення навантаження (розвантаження) визначаються відповідно до термінів і ставок, прийнятих у відповідному порту.

За відсутності  зазначених ставок розмір плати за простій визначається витратами на утримання судна і екіпажу, а винагорода за дострокове закінчення навантаження (розвантаження) обчислюється у половинному розмірі плати за простій.

Надконтрсталійний час. Під час завантаження судна  у разі закінчення контрсталійного часу перевізник має право стягнути завдані йому подальшою затримкою судна збитки і відправити судно в рейс, якщо навіть весь обумовлений вантаж не навантажено на судно з причин, що не залежать від перевізника. При цьому перевізник зберігає право на одержання повного фрахту.

Навантаження  вантажів на автомобілі та їх розвантаження  є, як правило, обов”язками відправника  і одержувача. При наявності відповідної  угоди з автотранспортним підприємтством ці обов”язки може взяти на себе перевізник.

У тих випадках, коли навантаження вантажів і розвантаження проводяться вантажовідправником і вантажоодержувачем, вони зобо”язані зробити це у встановлений законом строк. Строк навантаження і розвантаження залежить від виду вантажу, способів завантаження і інших умов.

У випадках, передбачених законодавством, строки навантаження вантажів і розвантаження визначаються угодою сторін: на автомобільному транспорті при навантаженні і розвантаженні  з подачею автомобіля докількох  складських приміщень на території  складських баз підприємств, з метою спрощення розрахунків із замовниками, сторони погоджують у договорі середні норми навантаження і розвантаження вантажів.

Час перебування  транспортних засобів під навантаженням, розвантаженням обчислюється з моменту  пред”явлення шофером дорожнього листа в пункті навантаження та товарно-транспортної накладної у пункті розвантаження і до моменту вручення шоферові належно оформлених товарно-транспортних документів на завантажений (розвантажений) вантаж. У разі порушення цих строків відправник (одержувач) вантажу зобов”язаний сплатити автотранспортному підприємству штраф у розмірі, встановленому транспортним законодавством.

2.4. Охорона вантажів

Охорона вантажів і об'єктів транспорту Підприємства транспорту забезпечують збереження вантажів та багажу з часу їх прийняття для перевезення і до видачі їх одержувачам, якщо інше не передбачено договором. Охорона вантажів і об'єктів транспорту, а також проведення протипожежної профілактичної роботи та контроль за виконанням встановлених вимог пожежної безпеки, ліквідація пожеж на транспорті здійснюються працівниками підприємств транспорту у встановленому порядку. Перелік вантажів, що підлягають спеціальній охороні та супроводу, затверджується Кабінетом Міністрів України. Порядок охорони та супроводу таких вантажів встановлюється Міністерством транспорту України. Охорона та супровід небезпечних і цінних вантажів за переліком, затвердженим Кабінетом Міністрів України, забезпечуються відправниками або одержувачами вантажів протягом усього шляху руху. Порядок охорони та супроводу вантажів, що швидко псуються, визначається відправниками (одержувачами) вантажів самостійно і погоджується з Міністерством транспорту України.

2.5. Тара і терміни

Тара. За Кодексом торгівельного мореплавства, вантажі, що потребують тари і упаковки для запобігання втратам, нестачам і пошкодженню, повинні подаватися до перевезення у справній тарі та упаковці, що забезпечують повне збереження вантажів у процесі перевезення і перевантаження.

На кожному  вантажному місці повинно бути нанесено повне і чітке маркірування, передбачене правилами морського перевезення вантажів.

Плоти повинні  подаватися відправником у стані, що відповідає встановленим правилам збивання, а за відсутності таких правил - у стані, що забезпечує в цілості доставку плотів морем.

Вантажі, що потребують тари для збереження їх від утрати, псування або пошкодження при  перевезенні, повинні пред'являтися до перевезення у справній тарі, яка відповідає стандартам або технічним  умовам, а вантажі, на тару і упакування яких стандарти та технічні умови не встановлено, - у справній тарі, що забезпечує їх збереження. Упаковка, в якій вантаж пред'являється до перевезення, не повинна завдавати шкоди рухомому складу, залізничній колії й навколишньому середовищу.

Сільськогосподарська продукція, яка відправляється заготівельними організаціями споживчої кооперації, сільськогосподарськими державними, колективними підприємствами, фермерськими господарствами або громадянами, може прийматися до перевезення в нестандартній тарі, яка забезпечує схоронність вантажу при перевезенні.

Відправник  несе відповідальність за пред'явлений  до перевезення вантаж у нестандартній  і неякісній упаковці. Якщо при  зовнішньому огляді тари або упаковки пред'явленого до перевезення вантажу  будуть помічені недоліки, які можуть призвести до втрати, псування або пошкодження вантажу, то відправник зобов'язаний на вимогу станції привести тару або упаковку у відповідність до вимог стандартів або інших нормативно-технічних документів на продукцію. Відправник зобов'язаний на вимогу станції пред'явити стандарт або технічні умови, сертифікат на відвантажувану продукцію (якщо вона підлягає сертифікації), а також на її тару.

Відправник  зобов'язаний підготувати вантаж до навантаження відповідно до вимог, які  забезпечували б збереження його на всьому шляху перевезення. Дрібні місця штучних вантажів відправник повинен об'єднати в більші.

Вантажі, що потребують тари для їх збереження від втрат, недостач, псування та пошкодження, повинні  здаватися до перевезення у непошкодженій тарі, яка відповідає стандартам (технічним умовам), а вантажі, на тару та упаковку яких стандартів не установлено, - у непошкодженій тарі, яка забезпечує їх збереження. Овочі, фрукти та інші швидкопсувні вантажі повинні пред'являтися до перевезення у такому стані, який забезпечує збереження їх якості упродовж граничного терміну перевезення, передбаченого Правилами. Під час перевезення вантажів, які змерзаються і здуваються, відправник зобов'язаний вжити відповідних профілактичних заходів. Залізниця може відмовити в перевезенні у разі невжиття відправником зазначених заходів. У разі невиконання зазначених вимог відповідальність за втрату або пошкодження вантажу, що виникли з цієї причини, несе відправник.

Терміни. За несвоєчасну  доставку вантажів і порожніх вагонів, що належать підприємствам, організаціям, установам, громадянам - суб'єктам підприємницької діяльності або орендовані ними, залізниця сплачує одержувачу штраф (якщо не доведе, що прострочення сталося не з її вини) у розмірі:

10 відсотків  провізної плати - за прострочення на дві доби;

20 відсотків  провізної плати - за прострочення  на три доби;

30 відсотків  провізної плати - за прострочення  на чотири і більше діб. 

Зазначений  штраф не сплачується, якщо вантаж не було вивезено одержувачем із станції впродовж доби після одержання повідомлення про прибуття вантажу або якщо в цей же термін одержувач не розкредитує перевізні документи на вантаж, що прибув. Залізниця не несе відповідальності за порушення термінів доставки, якщо порушення сталося внаслідок стихійного лиха або з інших, не залежних від залізниці обставин.

Автотранспортне підприємство за прострочку доставки вантажу при  міжміських перевезеннях сплачує одержувачу штраф в розмірі 12 відсотків провізної  плати за кожну добу. При цьому  загальний розмір не може перевищувати 60 відсотків провізної плати. За прострочку доставки багажу перевізник сплачує штраф у розмірі 10 відсотків за кожний день прострочки, але не більше, як 50 відсотків провізної плати.

За своєю юридичною  природою штраф, який сплачує перевізник за прострочку доставки вантажу, є неустойкою. Сплата штрафу за прострочку доставки не звільняє перевізника від обов”язку відшкодувати збиток, заподіяний іншій стороні втратою, пошкодженням або псуванням вантажу, в розмірах, передбачених ст. 363 ЦК.

Залізниці зобов'язані  доставляти вантажі за призначенням у такі терміни: 1.1.1. У разі перевезення  вантажною швидкістю: маршрутними  відправками 1 доба на кожні повні  та неповні 320 км; вагонними відправками  та відправками у великотоннажних  контейнерах -"- 200 -"- дрібними відправками та відправками в середньотоннажних контейнерах -"- 150 -"- 1.1.2. У разі перевезення великою швидкістю: швидкопсувних вантажів у рефрижераторних секціях -"- 320 -"- швидкопсувних вантажів, які перевозяться у вагонах-термосах та вагонах з індивідуальним охолодженням, а також у критих вагонах маршрутами: з охолодженням -"- 350 -"- без охолодження -"- 400 -"- тварин маршрутами -"- 300 -"- тварин окремими вагонами та групами вагонів -"- 230 -"- інших вантажів вагонними відправками -"- 250 -"- вантажів у рефрижераторних контейнерах -"- 230 -"- 1.2. Термін доставки вантажу визначається, виходячи з відстані, за яку обчислюється провізна плата. 1.3. Якщо Укрзалізницею встановлюються тимчасові відхилення від шляхів прямування вантажів, за якими обчислюється провізна плата, то термін доставки вантажів, які пройшли за відхиленим напрямком, обчислюється, виходячи з відстані з урахуванням цього відхилення. Відхилення від визначених напрямів перевезення вантажів дозволяються першим керівником Укрзалізниці. 2. Обчислення терміну доставки починається з 24-ї години дати приймання вантажу до перевезення, зазначеної в перевізних документах календарним штемпелем станції відправлення. При прийманні від відправника вантажу до перевезення раніше дня, на який призначено навантаження, термін доставки обчислюється з 24-ї години того дня, на який призначено навантаження, про що в накладній робиться відмітка⁶.

Терміни доставки негабаритних вантажів усіх ступенів негабаритності збільшуються на 1 добу: на відправлення, починаючи з моменту отримання станцією дозволу на пропуск вантажів від управління залізниці або Головного управління перевезень Укрзалізниці; на кожну передачу вантажу з однієї залізниці на іншу. Термін доставки негабаритного вантажу вказується в телеграмі про дозвіл на його перевезення. У разі затримки вантажу в процесі перевезення термін доставки збільшується на термін: виконання митних та інших адміністративних правил; тимчасової перерви в перевезенні, яка трапилася не з вини залізниці; необхідний для ветеринарного огляду та напування тварин; вивантаження зайвої маси, виправлення навантаження або упаковки, а також на перевантаження, які трапилися з вини відправника; інших затримок, які трапились з вини відправника чи одержувача. Про причини затримки вантажу, які дають право залізниці на збільшення терміну доставки, та тривалість цієї затримки повинна бути зроблена відмітка в перевізних документах, яка завіряється підписом працівника станції і календарним штемпелем. Вантаж вважається доставленим вчасно, якщо на станції призначення він вивантажений засобами залізниці, про що повідомлено одержувача, або якщо вагон (контейнер) з вантажем подано під вивантаження засобами одержувача до закінчення встановленого терміну доставки. У разі затримки подачі вагонів (контейнерів) під вивантаження внаслідок зайнятості вантажного фронту або з інших причин, залежних від одержувачів, вантаж вважається доставленим вчасно, якщо він прибув на станцію призначення, до закінчення встановленого терміну доставки.

2.6. Особливості договорів

Морська транспортна  організація загального користування:

а) зобов'язана  прийняти будь-який запропонований для  перевезення вантаж, якщо на судні  є вільні приміщення, придатні для  перевезення, і вантаж може бути перевезений  без шкоди для раніше прийнятих до перевезення вантажів;

б) не вправі віддавати перевагу одному вантажовласнику  перед іншим стосовно приймання  вантажів і умов перевезення, за винятком випадків, передбачених чинним законодавством України;

в) зобов'язана  публікувати тарифи та умови перевезень.

Морська транспортна  організація загального користування не має права укладати договори з  вантажовласниками про звільнення від відповідальності або її зменшення, яку відповідно до правил цього розділу  ця організація - перевізник повинна нести за втрату, нестачу і пошкодження або прострочення у доставці вантажу.

Поняття договору морського перевезення вантажу. За договором морського перевезення  вантажу перевізник або фрахтівник зобов'язується перевезти доручений  йому відправником вантаж з порту відправлення в порт призначення і видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (одержувачу), а відправник або фрахтувальник зобов'язується сплатити за перевезення встановлену плату (фрахт).

Фрахтувальником і фрахтівником визнаються особи, що уклали між собою договір фрахтування судна. Після приймання вантажу до перевезення перевізник вантажу, капітан або агент перевізника зобов'язані видати відправнику коносамент, який є доказом прийому перевізником вантажу, зазначеного в коносаменті.

Перевізник може видати інший, ніж коносамент, документ на підтвердження отримання вантажу для перевезення. Такий документ є першорядним доказом укладання договору морського перевезення і приймання перевізником вантажу, як його описано в цьому документі.

Коносамент складається на підставі підписаного відправником документа, в якому, зокрема, повинні міститися дані, зазначені в пунктах 4-8 статті 138 КТМ.

Відправник  відповідає перед перевізником за всі  наслідки, що виникли в результаті неправильності або неповноти відомостей, зазначених у згаданому документі.

Під час прийому  вантажу одержувач зобов'язаний відшкодувати витрати, зроблені перевізником за рахунок вантажу, внести плату  за простій судна в порту вивантаження, а також сплатити фрахт і плату  за простій у порту навантаження, якщо це передбачено в коносаменті або іншому документі, на підставі якого перевозився вантаж, а у випадку загальної аварії - внести аварїйний внесок або надати належне забезпечення.