Вплив типу темпераменту на розвиток інтернет залежності

ЗМІСТ

ВСТУП

В останні роки все більш посилюється вплив комп’ютерних технологій на повсякденне життя людства. Якщо раніше комп’ютер використовувався тільки в робочих цілях, що дозволяло виконувати роботу за менший проміжок часу, то сьогодні комп’ютерна індустрія досягає апогею свого розвитку, що обумовлює появу різноманітних комп’ютерних ігор, віртуального спілкування в соціальних мережах Інтернету тощо, все це спонукає до появи нової форми залежності, – комп’ютерної залежності.

Нині, сучасні вчені співвідносять комп’ютерну залежність поряд з тютюновою, алкогольною, та навіть наркотичною. Комп’ютерна залежність формується  не тільки у дітей та підлітків, що знаходяться на початкових стадіях свого розвитку, а й у дорослих людей з сформованою психікою. В наш час велика кількість дітей та підлітків надає перевагу комп’ютерним іграм та соціальним мережам, замість активного відпочинку та живому спілкуванню з друзями та родичами. Така тенденція звісно ж позначається на фізичному та психічному розвитку особистості. Підлітковий вік, як кризовий являється найбільш вразливим у відношенні впливу комп'ютера на особистість. У підлітковому віці спостерігається висока сенситивність до будь-якого зовнішнього впливу, недостатня розвиненість соціальних навичок, порушення адаптації, все це в спонукає до відходу від вирішення проблем у віртуальний світ. Що стосується темпераменту, то можна зробити припущення, що будучи стійкою характеристикою особистості, темперамент обумовлює індивідуальні поведінкові реакції, силу емоцій, швидкість когнітивних процесів та впливає на розвиток комп'ютерної залежності у особистості.

Актуальність даного дослідження обумовлюється тим, що проблема впливу темпераменту на розвиток комп’ютерної залежності у підлітковому віці не є досить розглянутою та вивченою на сучасному етапі розвитку науки.

 Проблему розвитку комп’ютерної залежності вивчали такі вчені як: Т. Ю. Больбот, Н. Р. Казарян, Є. В. Копаєва, С. В. Краснова, В. С. Тундалева, Л. Н. Юр’єва, M. H. Orzak та ін; Психологічне дослідження феномену Інтернет залежності окреслюється в роботах А. Е. Войскунського, Кімберлі С. Янг, В. А. Лоскутової. Особливості підліткового віку розглядали такі вчені як: Л. І. Божович, Н. Л. Бочкарева, Л. С. Виготський, Т. В. Драгунова, Д. Б.Ельконін, К. Левін, Л. Г. Леонова, А. М. Прихожан, Л. Раттер, Х. Ремшмідт. Дослідники Гіппократ, В. П. Зінченко, І. Кант, Е. Кречмер, Б. Г. Мещеряков, І. П. Павлов, У. Г. Шелдон  займалися вивченням темпераменту особистості.

Мета курсової роботи полягає в дослідженні впливу типу темпераменту на розвиток комп’ютерної залежності у підлітків.

Для досягнення мети, ми поставили перед собою виконання наступних завдань:

1. Провести теоретичний аналіз літературних джерел за проблемою дослідження, зокрема проаналізувати психологічний аспект комп’ютерної залежності, поняття темпераменту особистості.
2. Розкрити поняття «Комп’ютерної залежності» як психологічного феномену.
3. Вивчити особливості комп’ютерної залежності у підлітків.
4. Емпірично виявити вплив типу темпераменту на розвиток комп’ютерної залежності у підлітковому віці.

Об’єкт: комп’ютерна залежність у підлітків.

Предмет дослідження: вплив типу темпераменту на розвиток комп’ютерної залежності у підлітковому віці.

У досліджені застосовувався комплекс теоретичних та емпіричних методів, вибір та поєднання яких відповідає змісту проблеми та меті дослідження, зокрема діагностика комп’ютерної залежності Л. Н. Юр'євої та Т. Ю. Боябот, методика діагностики схильності до різних залежностей Г. В. Лозової, тест «Формула темпераменту» А. Бєлова, а також методи математико-статистичної обробки експериментальних даних.

Практичне значення курсової роботи: отримані результати упродовж проведеного дослідження можуть використовувати вчителі та психологи для проведення профілактичної, консультативної та при необхідності корекційної роботи, також отримані результати можна використовувати при проведенні лекційних занять для забезпечення розуміння студентами особливостей комп’ютерної залежності у підлітковому віці.

Структура роботи. Робота складається з вступу, двох розділів (теоретичного та емпіричного), висновків, списку використаних джерел і додатків. Список використаних джерел налічує 35 джерел. Робота містить 7 таблиць, 4 рисунки, 3 додатки.

РОЗДІЛ 1

ТЕОРЕТИЧНЕ ВИВЧЕННЯ ВПЛИВУ ТЕМПЕРАМЕНТУ НА РОЗВИТОК КОМП’ЮТЕРНОЇ ЗАЛЕЖНОСТІ У ПІДЛІТКОВОМУ ВІЦІ

1. Поняття про темперамент особистості.

Темперамент є однією з найбільш значущих індивідуально-психологічних властивостей особистості. Інтерес до даної проблеми виник більше двох з половиною тисяч років тому, він був викликаний очевидністю існування індивідуальних відмінностей, які обумовлені особливостями біологічної та фізіологічної будови і розвитку організму, а також особливостями соціального розвитку, неповторністю соціальних зв'язків і контактів. До біологічно обумовлених структур особистості відноситься насамперед темперамент. Темперамент визначає наявність багатьох психічних відмінностей між людьми, в тому числі за інтенсивністю і стійкістю емоцій, емоційної вразливості, темпу та енергійності дій, а також цілої низки інших динамічних характеристик [19].

Вчені Б. Г. Мещеряков та В. П. Зінченко у Великому психологічному словнику пропонують таке визначення темпераменту: – темперамент ( від лат. Temperamentum – співмірність, помірність) – закономірне співвідношення стійких індивідуальних властиивостей особистості, що характеризують різні сторони динаміки психічної діяльності та поведінки. Поняття темперамент виникло на основі вчення давньогрецького вченого і лікаря Гіппократа (VI ст. до н. е.), який стверджував, що пропорція чотирьох елементів, з яких нібито складається людське тіло, визначає перебіг фізичних і душевних хвороб [7].

Автор гуморальної теорії темпераменту Гіпократ вважав, що в тілі людини знаходяться чотири рідини: кров, лімфа, жовч і чорна жовч. При правильному змішуванні цих рідин людина буде здорова, при неправильному – хвора. Одна з рідин завжди переважає, на думку вченого. Це і визначає тип темпераменту (сангвінічний, флегматичний, холеричний, меланхолічний) [6].

Німецький філософ І. Кант (кінець XVIII ст.), систематизував психологічні уявлення про темпераменти, стверджував, що природною основою темпераменту являються індивідуальні особливості крові. Близька до такої точки зору ідея російського педагога, анатома і лікаря П. Ф. Лесгафта, який писав про те, що в основі проявів темпераменту в кінцевому рахунку лежать властивості системи кровообігу, зокрема товщина і пружність стінок кровоносних судин, діаметр їх просвіту, будова і форма серця тощо, з чим пов'язані швидкість і сила кровообігу і, як наслідок, – міра збудливості організму та тривалість реакцій у відповідь на різні стимули [3].

Також І. Кант вважав, що у флегматиків спостерігається недолік моральних почуттів, а в меланхоліків – справжня добродійність; у холериків – найбільш розвинене почуття честі, а у сангвініків – почуття прекрасного, проте І. Кант у своєму розумінні темпераменту змішував його риси з характером [20].

 І. П. Павлов розумів тип нервової системи як вроджений, який відносно слабко схильний до змін під впливом оточення і виховання. Він називав його генотипом. На думку І. П. Павлова, властивості нервової системи утворюють фізіологічну основу темпераменту, що є не чим іншим, як психічним виявом загального типу нервової системи. Вчений визначив чотири основні типи нервової системи, близькі до традиційної типології Гіппократа та Галена. Порівнюючи свої типи нервової системи з типологією Гіппократа російський фізіолог описує їх так:

• сильний, врівноважений, рухливий тип - сангвінік;
• сильний, врівноважений, інертний тип - флегматик;
• сильний, рухливий, неврівноважений тип - холерик;
• слабкий, неврівноважений, малорухливий тип – меланхолік [8].

Конституціональну типологію, спрямовану на виявлення зв'язку між будовою тіла людини, психічними властивостями, та характером виділив немецкий психіатр Е. Кречмер. У книзі «Будова тіла і характер» (1921) Е. Кречмер в діагностичних цілях спробував виділити залежність між певними психічними захворюваннями та типом статури. На основі клінічних спостережень він прийшов до висновку, що люди, які володіють чотирма типами статури, мають спадкову схильність до більшої, або меншої вираженості психічного складу особистості, що в різкій та явній формі спостерігається у хворих на шизофренію, епілепсію та циклотимію [5]. Вчений виділяв чотири типи статури: астенічний, пікнічний, атлетичний, та диспластичний типи, та відповідно до типів статури розрізняв три типи темпераменту: шизотимічний, циклотимічний і іксотімічний.

Послідовник Е. Кречмера – У. Шелдон виділив три первинних компоненти статури, їх він назвав по імені зародкових листків – ендоморфний, або внутрішній зародковий листок, мезоморфний – середній зародковий листок і ектоморфний – зовнішній зародковий листок: – з першого розвиваються кістки, м'язи, серце, кровоносні судини, – люди, віднесені У. Шелдоном до цього типу, характеризуються загальною сферичною формою, наявністю великого живота, великої кількості жиру на плечах і стегнах, великими внутрішніми органами, круглою головою, млявими руками і ногами, нерозвиненими руками і ногами, – з мезоморфного листка розвиваються внутрішні органи, –  для осіб цього типу характерні широкі плечі і грудна клітка, мускулисті руки і ноги, масивна голова, незначна кількість підшкірного жиру; – з ектодерми розвиваються нервова система і мозок, рецепторний апарат, – тому для людей цього типу характерні тонкі й довгі руки і ноги, вузька грудна клітка, нерозвинена мускулатура, відсутність підшкірного жирового шару, витягнуте обличчя з високим чолом, добре розвинена нервова систем [2].

М. Й. Варій наголошує, що усі типи темпераменту можна охарактеризувати за переліченими нижче основними якостями:  

• лабільність - відображає швидкість виникнення та перебігу збудження і гальмування; 
• сензитивність - це сила впливу, яка потрібна, щоб зумовити в людини реакцію; 
• реактивність - сила емоційної реакції на зовнішні та внутрішні подразники; 
• активність - тобто те, наскільки людина виявляє енергійність у житті й діяльності; 
• темп реакцій - швидкість перебігу психічних процесів і реакцій; 
• пластичність - гнучкість, ступінь здатності пристосування до нових умов;
• ригідність - інертність, негнучкість, нечутливість до зміни умов;  
• екстраверсія - спрямованість особистості на навколишніх людей, предмети, події; 
• інтроверсія - фіксація особистості на собі, на своїх переживаннях та думках, схильність до самоаналізу, замкненість;
• емоційна збудливість - сила впливу, потрібна для того, щоб спричинити емоційну реакцію[8; 9].

В. А. Степанов вважає, що тип темпераменту, як і вроджений тип нервової системи, може змінюватися залежно від умов життя і виховання. Найбільш достовірні факти зміни типу темпераменту в ранньому віці у зв'язку з перенесеними хворобами, особливостями харчування, гігієнічними і загальними умовами життя. Різні поєднання закономірно пов'язаних між собою властивостей темпераменту називають типами темпераменту [29].

У сучасній психології користуються гіппократівською класифікацією типів темпераменту: сангвінік, холерик, флегматик і меланхолік. Кожному з цих типів властиві індивідуальні психологічні особливості: У сангвініка висока нервово-психічна активність, багата міміка та виразні рухи, йому властива емоційність, вразливість, лабільність. Разом з тим, емоційні переживання сангвініка переважно неглибокі, а його рухливість обумовлює недостатню зосередженість, поспішність, а то й поверхневість. Для холерика характерний високий рівень нервово-психічної активності та енергії дій, різкість і стрімкість рухів, сильна імпульсивність і яскравість емоційних переживань. Недостатня емоційна і рухова урівноваженість холерика, може виявитися при відсутності належного виховання і невитриманості, запальності, неможливості контролювати себе. Флегматик характеризується порівняно низькою активністю поведінки, складністю переключення уваги, повільністю і спокоєм у діяльності, рівними мімікою і мовою, постійністю і глибиною почуттів і уявлень. Невдале виховання може сприяти формуванню у флегматика таких негативних рис, як млявість, збіднення і слабкість емоцій, схильність до звичних дій. Меланхолікові притаманний низький рівень нервово-психічної активності, стриманість і пригніченість моторики й мови, значна емоційна реактивність, глибина і стійкість почуттів, при слабкій зовнішній виразності. При неправильному вихованні у меланхоліка можуть розвинутися негативні риси: образливість, замкнутість. відчуженість, схильність до тяжких внутрішніх переживань тощо [20].

На думку вчених, дослідників індивідуально – психологічних особливостей описані вище типи темпераменту в чистому вигляді рідко трапляються в житті. Фактично, у всіх людей можуть поєднуватись риси різних темпераментів, але переважає один із них, тому важко зарахувати ту чи іншу людину до певного типу темпераменту, не дослідивши домінуючий тип темпераменту. Насправді типів темпераменту (як і типів нервової системи) існує більше, ніж чотири, тому слід говорити про змішаний тип темпераменту. У кожної людини виявляються всі типи темпераменту, щоправда, у різній пропорції [8]. У своєму дослідженні, ми будемо використовувати тест А. Бєлова «Формула темпераменту», для виявлення відсоткового співвідношення типу темпераменту у досліджуваній вибірці.

Отже, темперамент є стійкою характеристикою особистості, що обумовлює індивідуальні поведінкові реакції, силу емоцій, швидкість когнітивних процесів та ін.

2. Комп’ютерна залежність як психологічний феномен

 Автор психологічного  словника А. Л. Венгер  визначає комп’ютерну залежність, як пристрасть до занять, пов'язаних з використанням комп'ютера, що приводить до різкого скорочення всіх інших видів діяльності, обмеження спілкування з іншими людьми. Комп’ютерна залежність найбільш поширена в дитячому та підлітковому віці, особливо у хлопчиків. Ознакою комп’ютерної залежності є не сам по собі час, проведений за комп'ютером, а зосередження навколо комп'ютера всіх інтересів дитини, відмова від інших видів діяльності. Це явище набуло широкого поширення в кінці XX ст. в промислово розвинених країнах і в останні роки все частіше зустрічається в Росії. У молодших школярів комп’ютерна залежність зазвичай проявляється у формі пристрасті до комп'ютерних ігор. У більш старшому віці вона починає включати і більш змістовні заняття: удосконалення власного комп'ютера, пошук комп'ютерних програм та інших матеріалів в мережі Інтернет, програмування і т. п [25].

Слід розрізняти поняття Комп’ютерної та Інтернет – залежності. Комп’ютерна залежність ― це надмірне прагнення людини у проводженні часу за комп’ютером, що включає: заняття пов’язані з використанням Інтернет технологій, комп’ютерні ігри, постійне оновлення програмного забезпечення, комплектуючих комп’ютера тощо. Інтернет - залежність ― складова комп’ютерної залежності, це нав'язливе бажання підключитися до Інтернету і хвороблива нездатність вчасно відключитися від Інтернету, причому Інтернет залежність, може бути пов’язана не тільки з використанням комп’ютера, а й з експлуатацією сучасних смартфонів і планшетів, що проявляється у вигляді відвідування різноманітних сайтів, спілкування на форумах, в соціальних мережах тощо.

Л. Н. Юр’єва у своїй монографії описує два базових визначення розладу пов’язаного з комп’ютером: перше визначення Інтернет - залежності дав Ivan Goldberg в 1996 році, під цим поняттям він розумів – розлад поведінки в результаті використання Інтернету і комп'ютера; Kandell's (1998) доповнив до цього, що поняття «Інтернет - залежність» включає в себе будь-який вид діяльності в мережі; друге визначення «Інтернет - залежність» трактується як нав'язливе або компульсивне бажання увійти в Інтернет, перебуваючи off -line, і неможливість вийти з Інтернету, знаходячись on-line. Синонімами комп’ютерної залежності є: «Інтернет - адикція», «віртуальна адикція», «кіберадикції», «нетаголізм» тощо [34].

У житті підлітків захоплення чатами та форумами стає домінуючим, зацікавленість та емоційне пожвавлення в бесіді спостерігається лише при порушенні комп’ютерної теми. Підлітки майже не помічають навколишнього, та не відгукуються на реакції співрозмовника. В ситуаціях вибору в переважній більшості випадків перевага віддається діяльності, що має відношення до комп'ютера. Широко розповсюджені випадки, коли підлітки залишаються голодними, відкладаючи гроші, що даються батьками на обід, на покупку чергового ком пакт - диску, або якоїсь деталі для модернізації комп’ютера. Безпосередньо перед нічним сном відзначаються труднощі засинання, надмірна екзальтація. Спроби батьків обмежити спілкування підлітків з комп’ютером викликає бурхливу реакцію протесту [34].

Г. В. Старшенбаум наголошує на тому, що у виникненні комп'ютерної залежності важливу роль відіграє віртуальна реальність, що забезпечує тотальне насичення зорового, слухового і кінестетичного аналізаторів і що таким чином становить потужну конкуренцію дійсної реальності [28], віртуальна реальність в уяві підлітка є безпечною паралеллю реальному життю.

В. А. Хриптович У своїй праці «Человек аддиктивный» зазначає, що залежність від комп'ютера усвідомлюють навколишні суб'єкта ― друзі, родичі, знайомі, але аж ніяк не він сам, що дуже схоже з будь-яким іншим видом залежності. Основними критеріями, що визначають дане порушення поведінки, можна вважати наступні:

1. Небажання відволіктися від роботи або гри з комп'ютером;
2. Роздратування при вимушеному відволіканні;
3. Нездатність спланувати закінчення сеансу роботи або гри з комп'ютером;
4. Витрачання великих грошей на оновлення як програмного забезпечення (у т.ч. ігор), так і пристроїв для комп'ютера;
5. Забування про домашні справи, службові обов'язки, навчання, зустрічі і домовленості в ході роботи або гри на комп'ютері;
6. Нехтування власним здоров'ям, гігієною і сном на користь проведення більшої кількості часу за комп'ютером;
7. Зловживання кавою та іншими подібними психостимуляторами;
8. Готовність задовольнятися нерегулярною, випадковою і одноманітною їжею, не відриваючись від комп'ютера;
9. Відчуття емоційного підйому під час роботи з комп'ютером;
10. Обговорення комп'ютерної тематики з усіма хоч трохи обізнаними в цій сфері людьми [31].

Феномен спів залежності окреслюється у роботах О. Б. Сіматової, спів залежність характеризується тим, що родичі або друзі адикта, що усвідомлюють його подібну психологічну недугу, легко самі стають залежними від комп'ютера. Будучи самостійними суб'єктами ситуації, вони вже не можуть надати яку-небудь психологічну допомогу або підтримку первинному адикту, а навпаки,  лише сприяють посилюванню процесу, оскільки самі повністю втрачають контроль над ситуацією, стаючи повноцінними адиктами [26].

На сучасному етапі дослідження такі вчені як: Є. В. Мельник, М. С. Іванов,  В. А. Лоскутова,  Ц. П. Короленко  та Young K. S. виділяють 5 типів ком’ютерної залежності:

1. Нав’язливий серфінг (подорож мережею у пошуках інформації);
2. Пристрасть до біржових онлайнових торгів і азартних ігор;
3. Віртуальні знайомства;
4. Кіберсекс(захоплення порносайтами);
5. Комп’ютерні ігри [34].

Отже, у зв’язку з вищезгаданими типами комп’ютерної залежності, доцільно розглянути кожен тип комп’ютерної залежності детальніше:

А. В. Войкунський розглядав Інтернет - адикцію, як:

1. Залежність від комп'ютера, тобто обсцесивна пристрасть до роботи з комп'ютером ( ігор, програмування або інших видів діяльності);
2. " Інформаційне перевантаження ", тобто компульсивна навігація по WWW, пошук у віддалених базах даних;
3. Компульсивне застосування Інтернету, тобто патологічна прихильність до опосередкованих Інтернетом азартних ігор, он-лайн аукціонів або електронних покупок;
4. Залежність від "кібер - відносин", тобто від соціальних застосувань Інтернету: від спілкування в чатах, групових іграх і телеконференціях, що може у результаті призвести до заміни наявних в реальному житті сім'ї і друзів віртуальними;
5. Залежність від "кіберсексу", тобто від порнографічних сайтів в Інтернеті, від обговорення сексуальної тематики в чатах або спеціальних телеконференціях "для дорослих" [24].

Як відзначають дослідники, Інтернет - адикціі не підкоряються закономірностям формування залежностей, виведеним на підставі спостережень за курцями, наркоманами, алкоголіками або патологічними гравцями. Якщо для формування традиційних видів залежностей потрібний певний час (виключення складають синтетичні наркотики), то для Інтернет - залежності цей термін різко скорочується [11].

    Що стосується симптомів, що характерні для Інтернет - залежності, то M. H. Orzak виділила наступні:

Психологічні симптоми:

1. Хороше самопочуття або ейфорія за комп'ютером;
2. Неможливість зупинитися;
3. Збільшення кількості часу, проведеного за комп'ютером;
4. Нехтування сім'єю і друзями;
5. Відчуття порожнечі, депресії, роздратування не за комп'ютером;
6. Брехня роботодавцям або членам родини про свою діяльність;
7. Проблеми з роботою чи навчанням;

Фізичні симптоми:

1. Синдром карпального каналу (тунельне ураження нервових стовбурів руки, пов'язане з тривалим перенапруженням м'язів);
2. Сухість в очах;
3. Головні болі по типу мігрені;
4. Болі в спині;
5. Нерегулярне харчування, пропуск прийомів їжі;
6. Нехтування особистою гігієною;
7. Розлади сну, зміна режиму сну [35].

Кімберлі Янг у своїх працях відмічає, що  близькі люди першими усвідомлюють, що Інтернет заволодів розумом людини і сподіваються,  що це ненадовго. Проте, коли нічого не змінюється, то починається використання аргументів проти надмірного часу, проведеного в Інтернеті. На жаль, найчастіше це приводить до зворотного ефекту, залежний стає озлобленим і намагається захиститися від усіх, хто намагається обмежити використання Інтернету. Наприклад, Інтернет - залежний використовує такі стандартні фрази, як: "У мене немає проблем", або "Я просто відпочиваю, не заважай мені" - це все є ознакою сформованої залежності. Ну і нарешті, подібно алкоголікам які приховують свою потребу в алкоголі, люди починають брехати про кількість часу, проведеного в Інтернеті.  Все це рано чи пізно підриває близькі стосунки в сім'ї або між друзями [13].

В. А. Хриптович вважає, що шанувальниками електронних ігор в основному є підлітки та люди молодого віку. Однією з особливостей сучасних комп'ютерних ігор є розвинений звуковий та відео супровід, що може створити відчуття реальності і на деякий час відсторонити користувача від сприйняття навколишнього світу. Більшість електронних ігор несуть у собі  не тільки вирішення логічних завдань, а й певне емоційне навантаження, що, по суті, і лежить в основі більшості випадків патологічної прив'язаності до ігор [31].

Л. В. Куліков  описав ознаки, що свідчать про перехід комп’ютерної гри з розваги в залежність:

1. Поява почуття радості, ейфорії при контакті з комп'ютером або ігровою приставкою, а також у передчутті контакту;
2. Відсутність контролю за часом взаємодії з комп'ютером або ігровою приставкою, втрата почуття часу;
3. Бажання збільшувати час взаємодії з комп'ютером або ігровою приставкою;
4. Поява почуття роздратування, гнівливості або пригнічення, пустоти, депресії при відсутності контакту з комп'ютером або ігровою приставкою;
5. Використання комп'ютера, ігрової приставки для зняття внутрішньої напруги, тривоги, депресії, тобто взагалі для покращення настрою;
6. Поява проблем у взаєминах з батьками, в школі або на роботі;
7. Зміни в інших видах поведінки (поява байдужості до того, що раніше хвилювало, недбалість у виконанні справ і т. п.)  [17].

Є. В. Копаєва зазначає, що порушення психічних станів у ігрових адиктів помітно неозброєним оком: знижений настрій, самопочуття, активність,  підвищений рівень тривожності. Для ігрового адикта реальний світ нудний, нецікавий і повний небезпек, оскільки їх більшість – це люди, які погано адаптуються у соціумі. Внаслідок цього людина намагається жити в іншому світі – віртуальному, де все дозволено і вона встановлює правила гри. Це свідчить про дезадаптацію, неадекватне сприйняття адиками себе і навколишнього світу [15].

Отже, більшість дослідників вважають надмірне захоплення діяльністю за комп’ютером,  що позначається на всіх сферах життя людини у тому числі й фізичному стані – комп’ютерною залежністю, що обумовлює  необхідність корекційних на профілактичних занять, задля запобігання шкідливого впливу комп’ютера на розвиток особистості, та життєдіяльності у соціумі. Так як підлітковий вік є найбільш сенситивним для виникнення та розвитку залежностей, ми маємо на меті емпірично визначити вплив типу темпераменту на розвиток комп’ютерної залежності особистості, зокрема у підлітковому віці.

1.3. Особливості підліткового віку

Підлітковий вік - період онтогенезу (від 10-11 до 15 років), відповідний переходу від дитинства до юності. Підлітковий вік відноситься до числа критичних періодів онтогенезу, пов'язаних з кардинальними перетвореннями у сфері свідомості, діяльності та системи взаємовідносин. Він характеризується бурхливим ростом людини,  формуванням організму в ході статевого дозрівання, що вливає на психофізіологічні особливості підлітка. Основу формування нових психологічних і особистісних якостей становить спілкування в ході різних видів діяльності – навчальної, виробничої, творчих занять, спорту тощо [27].