Вплив сумісного внесення інгібітору нітрифікації N-serve на врожай цукрового буряку

Міністерство аграрної політики України

Харківський національний аграрний університет ім. В.В.Докучаєва

 

 

 

 

 

 

 

 

Кафедра агрохімії

 

 

 

 

на тему:

«Вплив сумісного внесення інгібітору нітрифікації N-serve на врожай цукрового буряку»

 

 

 

 

 

                                                                

                                                      Виконала: студентка

4 курсу 1групи                    факультету агрохімії та ґрунтознавства

 Котлік Н.О.

Перевірив: доц. Ольховський Г.Ф.

 

 

 

 

 

Харків 2011

Зміст

Вступ

Глава І. Огляд літератури: «Вплив сумісного внесення мінеральних добрив та інгібітору нітрифікації N-serve на врожайність цукрового буряку при вирощувані у зоні Лісостепу»

1.1 Морфологічні особливості цукрового  буряку

1.2 Біологічні особливості цукрового буряку 

1.2.1 Вимоги до температури

1.2.2 Вимоги до вологи

1.2.3 Вимоги до світла

1.2.4 Вимоги до ґрунту

1.3 Технологія вирощування цукрових  буряків

1.3.1 Розміщення цукрових буряків  у сівозміні

1.3.2 Основний обробіток ґрунту

1.3.3 Весняний та передпосівний обробіток ґрунту, сівба

1.3.4 Догляд за посівами

1.3.5 Збирання врожаю

4. Вплив органічних добрив на врожай цукрового буряку

1.5 Вплив мінеральних добрив  на врожай цукрового буряку 

1.5.1 Вплив азотних добрив

 1.5.2 Вплив фосфорних добрив

 1.5.3 Вплив калійних добрив

 1.5.4 Сумісний вплив мінеральних добрив

 1.6 Інгібітор нітрифікації N-serve

Глава ІІ. Умови та методика проведення дослідження

2.1 Мета досліджень

2.2 Характеристика визначеного  метода проведення досліджень

2.3 Схема досліду

2.4 Програма супутніх спостережень

2.5 Вимоги до вибору ділянки  під дослід, план досліду і  розміщення досліду в натурі

2.6 Визначення необхідної кількості добрив і особливості їх внесення

2.7 Порядок проведення сівби, догляду  за рослинами в умовах досліду

2.8 Порядок і особливості проведення обліку врожайності

2.9 Сітьовий графік проведення  робіт в умовах досліду

Глава ІІІ. Результати досліджень3.1 Статистичних аналіз врожайних даних

3.1.1 Статистичні показники кількісної  мінливості

3.1.2 Нормальний розподіл

3.1.3 Оцінка суттєвості різниці вибіркових середніх

3.1.4 Дисперсний аналіз досліду

Висновок

Список використаної літератури

 

Вступ

В сучасних умовах інтенсифікації сільського господарства, спрямованого на задоволення потреб населення в продуктах харчування, головною метою є збільшення об’єму продукції рослинництва з розрахунку на 1 га. Цього можна досягти шляхом дотриманням сівозміни, високого рівня агротехніки, інтегрованого захисту рослин, вирощування стійких до різних факторів навколишнього середовища сортів і гібридів культур та застосування добрив (за даними різних вчених врожайність культур на 20 – 70% залежить від застосування добрив).

Агрохімія (за В. Г. Мінєєвим) – це наука про оптимізацію живлення рослин, використання добрив та родючості ґрунту з урахуванням біокліматичного потенціалу для отримання високого  врожаю високої якості. Вона базується на вивченні 3х макрооб’єктів (трикутник Д. М. Прянишникова): рослини, ґрунту, добрив, які знаходяться у нерозривному зв’язку між собою. Добрива – це ефективний та швидкодіючий фактор підвищення врожайності та поліпшення його якості [1].

Цукровий буряк (Beta vulgaris) належить до головних цукровмісних рослин. У коренеплодах міститься 17 – 18% (іноді 20% і більше) цукру, представленого в основному вуглеводом сахароза (С12Н22О11), який складається з молекул глюкози і фруктози. До хімічного складу коренеплодів входить 75% води і 25% сухої речовини, також клітковина (2%), азотисті речовини (1,5%) і зола (0,7%).

Цукор має високі смакові якості, швидко засвоюється організмом, відновлює його ефективність та працездатність, позитивно впливає на емоційний стан людини. Особливу цінність має цукор для відновлення сил хворому, спортсмену, людини, що зайнята важкою фізичною або розумовою працею. Він необхідний для нормального функціонування печінки, мозку, живлення м’язів. Людині потрібно 80 – 100 грамів цукру на добу, або 29 – 37 кг на рік, але не потрібно ним зловживати, бо це призводить до захворювань на діабет, гіпертонію, ожиріння, карієс зубів та ін.

Цукровий буряк має високу кормову цінність, велике агротехнічне значення. Після нього поле залишається чистим від бур’янів, глибока оранка, внесення великих норм органічних і мінеральних добрив покращують структуру ґрунту, підвищують його біологічну активність[2]. Отже, для підвищення потенціальної родючості цієї культури необхідно вносити органічні та мінеральні добрива з урахуванням її біологічних потреб. Значною мірою ступень закріплення поживних речовин у ґрунті, їх позиційна доступність для кореневої системи рослин залежать від способу внесення добрив [8].

 

Глава І. Огляд літератури: «Вплив сумісного внесення мінеральних добрив та інгібітору нітрифікації N-serve на врожайність цукрового буряку при вирощувані у зоні Лісостепу»

1.1 Морфологічні  особливості цукрового буряку

Цукровий буряк належить до родини Chenopodiaceae – лободові. Це дворічна культура, яка у перший рік формує розетку листя та коренеплід, а на другий рік виростають стебла, на яких формуються плоди. Їх вирощують за трьома напрямками використання: 1) фабричний – коренеплоди переробляють на цукор; 2) маточний – коренеплоди висаджують у грунт наступного року для отримання насіння; 3) насінники, або висадки – висаджені в ґрунт маточні коренеплоди, які протягом другого року життя утворюють насіння [3].

Ріст рослин умовно ділять на 3 етапи, які тривають орієнтовано по 50 днів. На першому ростуть листки та коренева система. На другому відбувається інтенсивне розростання коренеплоду. Для третього етапу характерні сповільнений приріст листків, інтенсивне нагромадження цукру і збільшення маси коренеплоду.

Коренева система – стрижнева, проникає на глибину до 2 – 2,5 м і розгалужується в ширину (в одній площині) на 1,0 – 1,2 м. У верхній частині головний корінь потовщується і формує коренеплід, який складається з головки, шийки, власне кореня та хвостика.

Листки буряка складаються з черешка и пластинки. Пластинки великі, суцільні, гладенькі або гофровані. Всього за вегетаційний період з листових бруньок в центрі головки кореня виростає 50 – 60 листків, спірально розміщених на головці кореня.

Стебло у рослини формується на другий рік життя, висотою 80-150см. Їх формується на одному коренеплоді від 1 до 10 штук у вигляді куща. На стеблах розміщуються листки та квітки, що формують суцвіття – нещільний колос.

Квітки розміщенні в пазухах листів по одній (однонасінні) або групами (багатонасінні). У багатонасінних буряків квітки в процесі росту зростаються між собою і утворюють клубочки (супліддя).

Плід – однонасінний горішок з товстим навколо плідником з пористої дерев’янистої тканини. Кількість плодів у клубочках коливається від 1 до 6. Для сівби використовують плоди.

Насіння розміщується в гнізді плоду, має буро-каштанову блискучу оболонку, яка щільно облягає зародок, крохмаль якого є запасом поживних речовин для молодої рослини [2].

1.2 Біологічні  особливості цукрового буряку

1.2.1 Вимоги до  температури

Насіння цукрового буряка починає проростати при температурі грунту 4-5°С, але сходи з'являються лише через 20-22 дні. При температурі 10-12°С сходи з'являються через 12-14 днів, а при 15-170 С – через 7-8 днів. У фазі вилочки рослини чутливі до приморозків і можуть пошкоджуватися при мінус 3-4°С. З появою першої пари справжніх листків сходи можуть витримувати зниження температури до мінус 8°С.

Восени перед збиранням рослини можуть витримувати приморозки – 50С. При температурі нижче 6-8°С нагромадження цукру в коренеплодах припиняється. Зібрані і неприкриті коренеплоди пошкоджуються при температурі – 2°С.

Незважаючи на здатність переносити приморозки, буряк є досить теплолюбною культурою. Оптимальна температура для росту і розвитку рослин 20-22°С. Зниження температури сповільнює ріст. Рослинам першого року вегетації необхідна сума позитивних температур 2400-2800°С.

Період вегетації – 180-220 днів.

Цукровий буряк - жаростійка культура. У нього високий максимум температур. Фотосинтез відбувається і при підвищенні температури до 40°С [2].

 

1.2.2 Вимоги до вологи

Цукровий буряк вимогливий до вологи, починаючи з перших днів життєдіяльності. Для бубнявіння і проростання насіння вбирає 150-170% води від маси клубочка. Цукровий буряк економно витрачає воду. Транспіраційний коефіцієнт коливається від 240 до 400. Проте загальна витрата води з 1 га велика у зв'язку з формуванням значної кількості сухої органічної речовини врожаю. Для утворення 1 тонни коренеплодів і такої ж кількості гички при врожайності 40-50 т/га витрачається майже 80 т води.

Найбільше води витрачається під час інтенсивного росту коренеплодів у липні–серпні. Оптимальна вологість ґрунту 60-80% НВ.

Спостерігається відносно менше зниження врожайності у посушливих умовах порівняно з іншими культурами, що пояснюється сильно розвиненою стрижневою кореневою системою. Він використовує вологу з глибших горизонтів ґрунту [2].

1.2.3 Вимоги до  світла

Цукровий буряк – вимоглива до світла рослина довгого дня. Інтенсивність нагромадження цукру в коренеплодах залежить від кількості сонячних днів у другій половині вегетації (серпень, вересень). Чим вища освітленість, тим краще проходить синтез вуглеводів. Зменшення освітленості різко знижує урожайність і цукристість коренеплодів. Такі умови можуть виникнути при загущенні рослин або при сильному забур'яненні посівів.

Похмура погода спричинює збільшення вмісту низькомолекулярних азотистих сполук, що погіршує технологічну якість коренеплодів, зменшує вміст цукру [2].

1.2.4 Вимоги до ґрунту

Культура дуже вимоглива до родючості грунту. Найкраще росте на родючих, глибоких, багатих органічною речовиною грунтах: чорноземи, темно-сірі опідзолені, дерново-лучні. За механічним складом кращі суглинкові ґрунти. На бідних піщаних і дуже важких глинистих розвивається погано.

За О.Г. Бондаревим та В.В. Медведєвим оптимальна щільність ґрунту для вирощування цукрових буряків на чорноземах має становити 1,0-1,25 г/см3. На сірих і світло-каштанових – 1,2-1,3 г/см3, на дерново-підзолистих – 1,3-1,4 г/см3. Якщо щільність вища, рослини довго не достигають, а коренеплід при цьому деформується. Переущільнення ґрунту і утворення плужної підошви знижує врожайність і призводить до роздвоєння коренеплодів.

Цукровий буряк не витримує високої кислотності, добре реагує на вапнування ґрунтів. Оптимальна кислотність - рН 6,5-7,5.

Цукровий буряк відноситься до солестійких культур. Його використовують для розсолення ґрунту [2].

1.3 Технологія  вирощування цукрових буряків

1.3.1 Розміщення  цукрових буряків у сівозміні

Великим резервом збільшення валових зборів цукрових буряків є розміщення їх у найбільш сприятливих районах у науково-обгрунтованих сівозмінах, які дають можливість раціонально використовувати матеріально-технічні засоби, родючість ґрунту, ефективно боротися з бур'янами, шкідниками і хворобами, створюючи оптимальні умови для росту і розвитку рослин, підвищення врожайності. На Уладово-Люлинецькій дослідно-селекційній станції при вирощуванні буряків в трьохпільній сівозміні урожайність цукрових буряків в середньому за шість років становила 42,8, а на беззмінних посівах — 26,1 т/га.

У зоні достатнього зволоження запаси вологи в грунті після різних попередників, як правило, однакові. Це дає можливість значно розширити спектр попередників цукрових буряків без зниження їх продуктивності, але потрібно враховувати й ланку в сівозміні [9]. Прикладом універсальної сівозміни може бути така: 1) конюшина, 2) озима пшениця, 3) цукровий буряк, 4) ярий ячмінь з підсівом конюшини. Високі врожаї можна отримати також в таких ланках сівозміни: А) 1. однорічні трави (вика, горох, овес), 2. озима пшениця, 3. цукровий буряк;

В) 1. горох, 2. озима пшениця, 3. цукровий буряк.

У районах нестійкого зволоження найбільші врожаї цукрового буряка одержують у ланці: зайнятий пар – озима пшениця – цукровий буряк.

У районах недостатнього зволоження цукровий буряк треба розміщувати після озимої пшениці у ланці з чорним, удобреним гноєм паром.

Повторні посіви буряку на одному і тому ж полі спричиняють «буряковтому» ґрунту, що обумовлюється нагромадженням шкідників, хвороб (нематоди, попелиці, гнилі, церкоспороз та ін.). Тому у сівозміни його можна розміщувати на тому ж полі не раніше, як на 4-й рік.

Цукровий буряк – добрий попередник для ярих зернових, зернобобових культур[2].

1.3.2 Основний  обробіток ґрунту

Цукровий буряк формує основну частину врожаю у ґрунті, і є вимогливим до стану орного горизонту. Тому своєчасний та якісний обробіток ґрунту має надзвичайно велике значення для формування високого врожаю коренеплодів.

Основний обробіток ґрунту повинен забезпечити знищення бур’янів, покращення фітосанітарного стану, нагромадження та збереження вологи, створення оптимальних агрофізичних умов для росту рослин, доброю аерацією [2].

Табл. 1

Системи основного обробітку ґрунту [9]

 

Напівпарова	Поліпшена
Лущення стерні дисковими лущильниками на глибину 5-6см після збирання попередника (знижує засміченість на 30-40%)	Лущення стерні дисковими лущильниками на 5-8см після збирання попередника (знижує засміченість на 30-40%)
Оранка на глибину 30-32см в агрегаті з боронами або котками в кінці липня-серпні (глибоке розпушування ґрунту, заробка пожнивних решток, бур’янів, добрив)	Обробка плоскорізами або лемішними лущильниками на 12-14см в агрегаті з боронами після появи розеток коренепаросткових бур'янів (знижує засміченість на 40-70%)
Боронування або культивація з боронуванням після появи бур'янів (знижує засміченість в 1,4 – 3 рази і більше)	Культивація або боронування після появи сходів бур'янів (знижує засміченість на 14%)
Безполицеве розпушування на глибину 16-20см в кінці осені (поліпшує фізичні властивості ґрунту)	Оранка на 30-32см в кінці вересня-початку жовтня (глибоке розпушування ґрунту, зароба пожнивних решток, бур'янів та добрив)

 

1.3.3 Весняний та передпосівний обробіток ґрунту, сівба

Якщо поле вирівняне восени, то весною перший обробіток, як тільки посіріють гребені, розпочинають важкими боронами БЗТС – 1,0. Якщо поле не вирівняне, то для якісного розпушення використовують два агрегати: перший укомплектований послідовно двома рядами важких і посівних борін; другий шлейф-боронами ШБ-2,5 в першому ряді і посівними боронами ЗБП-0,6А – в другому. Такий весняний обробіток запобігає втратам вологи, вирівнює і розпушує поверхню ґрунту на глибину 2-4см, ущільнює насіннєве ложе на оптимальну глибину.

Передпосівний обробіток ґрунту і сівба – це єдиний технологічний процес, метою якого є розпушення зони загортання насіння і збереження сформованої за зиму структури орного шару. Його здійснюють комбінованими агрегатами – «Європак 6000», Компактора, Уніат, які за один прохід вирівнюють та розпушують ґрунт, подрібнюють грудочки і ущільнюють насіннєве ложе.

Основний спосіб сівби – пунктирний з шириною міжрядь 45см. Використовують сівалки ССТ-12Б, ССТ-12В, або пневматичні сівалки точного висіву СУПК-12А, УПС-12, Оптима, які повинні забезпечити точне однозернове розміщення насіння в рядку.

Цукровий буряк в умовах достатнього забезпечення вологою сіють на глибину 2-3см, в умовах нестійкого та недостатнього зволоження – 3-4см. Насіння необхідно висіяти на ущільнене ложе з незруйнованою капілярною системою.

Норми висіву встановлюють з урахуванням погодних і ґрунтових умов, окультуреності полів, посівних якостей насіння. Для одержання високих врожаїв на 1 га необхідно перед збиранням мати 90 000 – 110 000 рослин, або 4,5 – 5,5 рослин на 1м рядка. Тому потрібно робити розрахунок норми висіву при сівбі на кінцеву густоту. Масова норма висіву цукрового буряку становить 2 – 10кг/га.

Сівбу починають з настанням фізичної стиглості ґрунту при температурі 5-60С на глибині 8-10см. Така температура характерна для першої декади квітня. При визначенні строків сівби необхідно також враховувати, що для проростання насіння необхідна велика кількість води [2].

За даними Уладово-Люлинецької дослідної станції, оптимальними строками сівби цукрового буряку є кінець березня – перша декада квітня (до 12 квітня).

Залежно від метеорологічних умов, календарні строки сівби буряку можуть наступати в кінці березня і закінчуватися не пізніше 25 квітня. Оскільки запізнення з сівбою на один день, порівняно з оптимальним строком, зменшує урожайність коренеплодів на 5-7 ц/га, на 5-6 днів – на 21-71 ц/га [4]

1.3.4 Догляд за  посівами

Розглядають два способи догляду за посівами:

1. агротехнічний з механічним розпушуванням ґрунту;
2. хімічний з застосуванням пестицидів.

Найпершим завданням початкового догляду за посівами є створення умов для енергійного, дружного проростання насіння і боротьба з бур’янами. Тому через 4-5 днів після сівби проводять до сходове боронування посівними боронами ЗБП-0,6 в поперек до напрямку рядків на малій швидкості на глибину не більше 2/3 глибини загортання насіння.

Після сходове боронування проводять, якщо на одному метрі не менше 8-10 рослин у фазі 1-2 пари справжніх листків, легкими боронами на глибину 3см.

Після появи сходів у фазі вилочки розпочинають формувати необхідну густоту такими способами:

а) вручну;

б) до- і післясходовим боронуванням;

в) вздовжрядним проріджуванням за допомогою УСМК-5,4 при наявності 8-11 рослин/м2 ;

г) сівба на кінцеву густоту.

Догляд за посівами після формування густоти повинен забезпечити утримання поля в розпушеному і чистому від бур'янів стані. Перший раз розпушують ґрунт у міжряддях у фазі утворення у рослин 2-3 пар справжніх листків на глибину 8-10см.

Необхідність наступних розпушувань, їх періодичність, глибину, строки визначають залежно від ущільнення ґрунту і появи бур'янів. При великій кількості опадів глибину розпушення збільшують до 14см, а при невеликих опадах її зменшують до 7см.

Вдруге грунт рекомендується розпушувати через 8-10 днів після першого на глибину 7-14см використовуючи долота та стрілчаті лапи. Захисна зона 10-12см.

Трете розпушення міжрядь на глибину 7-14см проводять долотами та підгортальними дисками. Захисна зона 12-14см. Міжрядні розпушування припиняють після змикання листків в міжряддях.

Всі агрозаходи повинні бути спрямовані на покращення фітосанітарного стану (захист від шкідників та хвороб) і одержання дружних здорових сходів. До них відноситься правильний вибір поля, типу ґрунту, дотримання сівозміни, внесення органічних добрив, заорювання сидеральних культур, поліпшений або напівпаровий обробіток ґрунту, високоякісний передпосівний обробіток ґрунту, ранні строки сівби та ін.

У технології вирощування цукрових буряків застосування пестицидів є одним з ефективних заходів для боротьби з бур’янами – гербіциди; для захисту від  шкідників використовують обробку інсектицидами насіння перед висівом або під час вегетації; для захисту від хвороб застосовують фунгіциди. Застосовують препарати, які дозволені «Переліком пестицидів і агрохімікатів, дозволених до використання в Україні» за останні роки [2].

1.3.5 Збирання  врожаю

Збирання цукрових буряків є вирішальний етап технології їх виробництва. Від правильної і чіткої організації цього процесу, раціонального використання збиральної техніки і транспортних засобів залежить повнота збору врожаю та забезпечення цукрової промисловості доброякісною сировиною.

Цукрові буряки в осінній період продовжують інтенсивно рости і накопичувати цукор. За даними науково-дослідницьких інститутів і дослідної мережі ІЦБ УААН, приріст маси одного коренеплоду з 20 серпня по 20 вересня складає в середньому 96г, а вміст цукру за цей час збільшується на 2,2%. Тому для максимального використання осінніх приростів маси коренеплодів і накопичення в них цукру масове збирання цукрових буряків у основній зоні бурякосіяння України слід проводити з 20 вересня по 25 жовтня.

При збиранні цукрових буряків застосовують технологію роздільного збирання, за якою біологічний урожай цукрових буряків (гичка і коренеплоди) збирається переважно за два проходи окремих агрегатів. Для цього використовують комплекс 6-рядних машин — причіпну гичкозбиральну машину БМ-6А; БМ-6Б, начіпний двовальний очисник ОГД-6 в агрегаті з тракторами ЮМЗ-6АЛ або Т-70С, МТЗ-80 і самохідні коренезбиральні машини КС-6Б, КС-бВ, РКМ-6, МКК-6-02 та інші модифікації. Відвозять зібрані коренеплоди в тимчасові польові кагати, які агрегатують з тракторами типу ЮМЗ, МТЗ. Вантажать коренеплоди з кагатів навантажувачем типу СПС-4,2А [9].

5. Вплив органічних добрив на врожай цукрового буряку

Органічні добрива містять макро- і мікроелементи, різні корисні для рослин фізіологічно активні речовини, мікроорганізми, антибіотики тощо. Вони сприяють кращому перебігу біологічних процесів і поліпшують фізико-хімічні властивості ґрунтів. Тому про правильному використання вони є могутнім резервом підвищення родючості ґрунтів, а отже, й урожайності сільськогосподарських культур [5].

Органічні добрива під буряк рекомендується вносити з осені – маючи тривалий період вегетації, буряк добре бере поживні речовини з цього джерела [6].

Підстилковий гній, який вносять під цукрові буряки, має бути напівперепрілим після 3—4 місяців зберігання в гноєсховищах чи польових буртах. У зонах достатнього та нестійкого зволоження його вносять безпосередньо під буряк в дозах 30 – 50 т/га незалежно від ланки сівозміни. У всіх зонах і районах бурякосіяння України треба вносити тільки восени під глибоку оранку, не допускаючи розриву в часі між його розкиданням та приорюванням.

Рідкий гній (2—3 % сухої речовини та 0,12—0,15 % азоту) у складі основного удобрення вносять замість підстилкового в усіх зонах бурякосіяння в дозах, які містять азоту не більше 180—200 кг/га, що звичайно становить 120— 150 т/га цього добрива в натуральному вигляді. Але краще рідкий гній застосовувати для підживлення та в складі води для поливу посівів цукрових буряків, розрахувавши його кількість за вмістом азоту по еквіваленту до потрібної дози підживлення цим елементом.

Напіврідкий гній (9—11% сухої речовини, 0,35—0,37% азоту) під цукрові буряки в основне удобрення вносять у дозах, що приблизно вдвоє більші за прийняті дози підстилкового гною, тобто 60—90т/га.

Пташиний послід — повне органічне добриво, що містить всі основні поживні речовини, які знаходяться в ньому в легкодоступній формі. Сухий пташиний послід можна вносити по 4—6т/га восени під глибоку оранку; 8—10ц/га весною під культивацію або З0—50кг/га під час сівби в рядки [7].

 

 

1.5 Вплив мінеральних  добрив на врожай цукрового  буряку 

Добрива — самий могутній і ефективний фактор інтенсифікації технології виробництва цукрових буряків. Для забезпечення саме такого характеру їх дії застосування добрив повинне бути збалансованим за поживними речовинами, дозами, строками внесення з урахуванням біологічної потреби рослин цукрових буряків стосовно конкретних грунтово-кліматичних умов у зонах бурякосіяння [8].

Система удобрення цукрових буряків розробляється і здійснюється в межах загальної системи удобрення в цукробурякових сівозмінах у цілому. Система удобрення — це не тільки джерело поповнення ґрунтових макро- і мікроелементів мінерального живлення, але й фактор позитивного впливу на цілий ряд інших показників родючості ґрунту (підвищення вмісту органічних речовин, інтенсивності мікробіологічних процесів, покращання фізичних властивостей ґрунту).

Науково-обгрунтована система удобрення цукрових буряків спрямована не тільки на підвищення їх продуктивності, але й на максимально можливу економію мінеральних добрив, яка в умовах їх дефіциту та високої вартості має не аби яке господарське значення. Вона має так розподілити елементи живлення, які вносяться з добривами в грунт, щоб вони знаходились саме там, де в них є потреба в кожний окремий період розвитку цукрових буряків. Система удобрення має таку структуру: основне удобрення, що застосовується восени під час глибокого обробітку ґрунту; рядкове, що передбачає внесення мінеральних добрив під час сівби в зону, близьку до проростаючого насіння; удобрення в період вегетації рослин, розраховане на підживлення їх під час найбільшої потреби в певних елементах живлення (кореневе та позакореневе підживлення) [9].

Цукровий буряк дуже вимогливий до рівня удобрення. Для формування 100 ц коренеплодів і відповідної кількості гички він виносить з ґрунту 40-60кг азоту, 15-20кг фосфору, 50-70кг калію, по 10-20кг магнію та кальцію. Максимальна потреба в поживних речовинах у фазі сильного росту листків та формуванні коренеплодів (липень-серпень) [2].

Табл. 2

Винос головних елементів мінерального живлення врожаями цукрового буряку, кг/га (Д. Шпаар, 2004) [10].

 

Урожай, т/га	N	P2O5	K2O
30	100..140	110..150	300…340
40	110...160	120...160	320…360
50	120...180	140...180	360…400
60	150…200	160...200	380...420
70	180…220	200…220	400...440

 

Мінеральні добрива (азотні, фосфорні, калійні та комплексні і мікродобрива) вносять, в основному, припосівному удобренні, а також підживленні [9].

Основну кількість поживних речовин цукрові буряки споживають у другій половині вегетації. В першій половині вегетації вони більше споживають азот і фосфор. У другій перевага переходить до калію.

При урожайності 40 – 60 т/га середня потреба у поживних речовинах з урахуванням потреб кореневої системи та листя слідуюча: N180-260, P2O560-100, K2O250-300, Na50-60. Культура вимагає допосівного, а найкраще осіннього внесення добрив [11].