Вплив засобів масової інформації на формування суспільної свідомості в Україні

ЗМІСТ

ВСТУП................................................................................................................3

РОЗДІЛ 1. МЕТОДОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ДОСЛІДЖЕННЯ  МЕХАНІЗМІВ ВПЛИВУ ЗАСОБІВ МАСОВОЇ  ІНФОРМАЦІЇ НА СУСПІЛЬНУ СВІДОМІСТЬ:

1.1 Уточнення основних понять роботи: «вплив», «засоби масової інформації», «суспільна свідомість».........................................................................5

1.2 Історія вивчення впливу ЗМІ  на суспільну свідомість..........................11

1.3 Методи вивчення механізмів впливу ЗМІ на суспільну свідомість.....17

РОЗДІЛ 2. ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ДОСЛІДЖЕННЯ МЕХАНІЗМІВ ВПЛИВУ ЗАСОБІВ МАСОВОЇ ІНФОРМАЦІЇ НА СУСПІЛЬНУ СВІДОМІСТЬ:

2.1 Негативні аксіологічні функції ЗМІ у сучасному суспільстві..............19

2.2 Методи впливу засобів масової інформації на свідомість людини......23

2.3 Вплив засобів масової інформації на формування суспільної свідомості в Україні………………………………………………………………..29

ВИСНОВКИ.....................................................................................................34

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ.................................................37

ВСТУП

Характерною особливістю  рубежу XIX та XX століть є бурний процес інформатизації усіх сфер сучасного суспільства. У зв’язку з цим спостерігається зростання значущості нових інформаційних технологій, особливо в галузі ЗМІ, або мас-медіа.

Актуальність даної теми пов’язана з тим, що зараз відбувається революція в інформаційних технологіях, яка увібрала у себе значні досягнення електроніки, математики, філософії, психології, економіки та інших наук. В результаті перед нами кардинальний перелом у розвитку інформаційних технологій, які з’являлися і вдосконалювалися разом з еволюцією людського суспільства.

Динамічна соціокультурна реальність, нова інформаційна культура не можуть не впливати на систему ЗМІ та її впливу на суспільство, який носить як позитивний, так і негативний характер.

Актуальність даної  проблеми має особливе значення для  України, в якій формується інформаційне суспільство і в якій, подібно до розвинутих країн Заходу, розгортається інформаційна війна. Адже сучасні глобальні тенденції в галузі комунікацій показують наявність досить відмінних від минулого нових результатів, які отримані завдяки використанню сучасних телекомунікаційних та комп’ютерних технологій. Зараз йде так звана четверта світова війна, яка представляє собою інформаційно-інтелектуальну війну, чиї операції відбуваються на фінансових, культурних, цивілізаційних, етнічних, релігійних та іншого роду фронтах.

Проблемна ситуація: засоби масової інформації являють собою значну загрозу для кожної індивідуальної свідомості, а також для суспільства в цілому, вони дають можливість глибокої та достатньо довільної перебудови масової та індивідуальної свідомості.

Об’єкт вивчення – засоби масової інформації.

Предмет – механізми впливу засобів масової інформації на суспільну свідомість.

Мета: проаналізувати механізми та фактори впливу засобів масової інформації на суспільну свідомість.

Для реалізації поставленої мети необхідно виконати низку завдань:

1. Дати визначення  поняттям: «вплив», «засоби масової  інформації», «суспільна свідомість».

2. Розглянути історію  вивчення впливу ЗМІ на суспільну  свідомість.

3. Зазначити методи  вивчення механізмів впливу ЗМІ  на суспільну свідомість.

4. Дослідити негативні аксіологічні функції засобів масової інформації у сучасному суспільстві.

5. Проаналізувати методи  впливу засобів масової інформації  на свідомість людини.

6. З’ясувати  вплив  засобів масової інформації на  формування суспільної свідомості в Україні.

Структура курсової роботи: робота складається з 38 сторінок, передбачає наявність вступу, двох розділів, кожен з яких включає по три пункти та списку використаної літератури.

РОЗДІЛ 1. МЕТОДОЛОГІЧНІ  ОСНОВИ ДОСЛІДЖЕННЯ МЕХАНІЗМІВ ВПЛИВУ ЗАСОБІВ МАСОВОЇ ІНФОРМАЦІЇ НА СУСПІЛЬНУ СВІДОМІСТЬ

1.1 Уточнення  основних понять роботи

В даній роботі основними  термінами, які необхідно розтлумачити являються «вплив», «засоби масової  інформації», «суспільна свідомість». Це обумовлено тим, що ці поняття є найменш зрозумілими з-поміж усіх інших, які розглядаються в роботі, а також являються дуже важливими при розкритті пунктів даної роботи.

Першим терміном, якому  необхідно дати визначення, є «вплив». В «Азбуці соціального психолога-практика» дається наступне визначення впливу.

Вплив - в логіці соціально-психологічної науки це і процес, і результат (в рамках ряду підходів вплив не підпадає під категорію процесів, а розглядається лише як результат процесу дії) істотної зміни смислових утворень, установок, систем цінностей і т. д., а також поведінкової активності людини при взаємодії в умовах спільної діяльності і спілкування [19].

Як правило, розрізняють  направлений і ненаправлений  вплив. У першому випадку суб'єкт  впливу чітко усвідомлює мету своєї дії на особу іншого, хоча останній далеко не завжди її усвідомлює і тим більше адекватно оцінює. Одним з найбільш яскравих прикладів подібної ситуації є результат маніпулятивної дії. Що стосується ненаправленого впливу, то його суб'єкт нерідко не тільки не ставить перед собою мети яким-небудь чином змінити соціальну ситуацію розвитку об'єкту дії і добитися якої-небудь особистісної або конкретно-поведінкової динаміки останнього, але і може взагалі не підозрювати, що своєю активністю або просто самим фактом своєї присутності якимось чином впливає на інших. Це випадки, як правило, неусвідомлюваного і вже тим більше нецілеспрямованого впливу однієї особи на інше або на інших. Як правило, механізмами направленого впливу виявляються переконання і навіювання, а механізмами ненаправленого - зараження і наслідування.

Традиційно розрізняють  також прямий і непрямий вплив. В  даному випадку йдеться про те, виявляється дія направлено, що називається, «в лоб», безпосередньо на того індивіда, особистісних чи поведінкових змін якого і чекає суб'єкт впливу, або дія побудована і реалізована таким чином, що прямим його об'єктом є не сам індивід або індивіди на кого й направлені зусилля особи, що впливає, а соціальне оточення і тим самим соціальна і міжособова ситуації розвитку, якісна динаміка яких в кінцевому рахунку змінює в потрібному плані особові прояви об'єкту дії, оскільки виступає в ролі каналу трансляції потреб і вимог суб'єкта [19].

Принципово важливим для розуміння соціально-психологічної суті феномена впливу є і його «розведення» на індивідуально-специфічне і функціонально-рольове. Індивідуально-специфічний вплив є однією з можливих форм персоналізації, яка здійснюється шляхом трансляції одним індивідом іншому якихось неосвоєних ним зразків активності. Одним з прикладів цього виду впливу є, зокрема, трансляція творчих і креативних варіантів вирішення задачі. Відбувається це, як правило, у тому випадку, коли у об'єкту подібного впливу актуалізується образ того, хто, можливо, і не здогадуючись про це, залишив в свідомості об'єкту впливу особистісний «слід» і здійснив свого роду особовий «внесок». Що стосується функціонально-рольового впливу, то це вид впливу, характер, інтенсивність і спрямованість якого визначаються не особовими особливостями партнерів по взаємодії, а їх рольовими позиціями. На відміну від індивідуально-специфічного впливу, вплив функціонально-рольовий здійснюється завдяки трансляції зразків активності, регламентованих ролевою розстановкою сил, і демонстрації певного набору способів дії, що не виходять за межі ролевих розпоряджень.

У словнику ж соціального  психолога наводиться таке визначення даного феномену:

Вплив  - процес і результат  зміни індивідом поведінки іншої  людини, його установок, намірів, уявлень, оцінок і т. п. в ході взаємодії з ним. Розрізняють направлений і ненаправлений вплив. Механізмом першого є переконання і навіювання. В цьому випадку суб'єкт ставить перед собою завдання добитися певного результату від об'єкту впливу. На відміну від направленого впливу, ненаправлений вплив подібного спеціального завдання не має, хоча ефект дії виникає, виявляючись нерідко у дії механізмів зараження і наслідування. Розрізняють також прямий вплив, коли суб'єкт відкрито пред'являє об'єкту дії свої домагання і вимоги, і непрямий вплив, безпосередньо направлений не на об'єкт, а на навколишнє його середовище. Об'єктивними критеріями корисності впливу служать загальнолюдські цінності та інтереси суспільства. За способами трансляції вплив підрозділяється на вербальний (мовний) і невербальний, заснований на немовних засобах передачі інформації (жести, міміка і т. д.) [20].

Як бачимо, обидва ці визначення визначають вплив, як певну взаємодію об’єктів, де один об’єкт впливає на інший з певною метою та завданням.

Наступним терміном, якому  слід приділити увагу у даному пункті роботи є «засоби масової інформації».

«Великий юридичний  словник» визначає ЗМІ наступним  чином:

Засіб масової інформації (ЗМІ) - періодичне друковане видання, радіо-, теле-, відеопрограма, кінохронікальна програма, інша форма періодичного розповсюдження масової інформації. Засновником (співзасновником) ЗМІ може бути громадянин, юридична особа, державний орган. Засновник затверджує статут редакції і (або) укладає договір з редакцією ЗМІ (головним редактором) [21].

Словник з економіки та фінансів «Глоссарий» так визначає ЗМІ: засіб масової інформації - засіб розповсюдження інформації, що характеризується: зверненістю до масової аудиторії, загальнодоступністю, корпоративним характером виробництва та розповсюдження інформації. До ЗМІ відносяться:

• преса, радіо, телебачення;
• кінематограф, звукозаписи, відеозаписи;
• відеотекст, телетекст, рекламні щити та панелі;
• домашні відеоцентри, телевізійні, телефонні, комп’ютерні та інші лінії зв’язку.

ЗМІ – це організаційно-технічні комплекси, які забезпечують швидку передачу та масове тиражування мовної, образної та музикальної інформації та мають при цьому наступні ознаки: масовість, періодичність, примусовість.

ЗМІ – це сукупність таких  суб’єктів журналістської діяльності, як:

• Друковані видання: газети, журнали, альманахи, збірники, бюлетені;
• Телерадіомовлення: радіо, телебачення, кінопрограми, відеопрограми;
• Цифрові видання: видання на компакт-дисках;
• Інформаційні агентства;
• Масові (1000 та більше конкретних адресатів) періодичні розсилки з використанням телекомунікаційних мереж (як телефонної, так і мереж ЕОМ, в тому числі й SMS-розсилки) [22].

Кожен з цих засобів  інформації має свої особливості  в сфері виробництва та подачі даних.

Отже, ЗМІ стали невід’ємною  частиною життя суспільства і  з кожним роком все більш розширюють свої межі, а значить и свою сферу впливу на суспільну свідомість.

І нарешті, заключним  важливим для даної роботи поняттям є «суспільна свідомість».

Поняття «суспільна свідомість»  трактується досить широко і найчастіше синтезує в собі духовні утворення, породжені окремими людьми, групами, колективами. Воно являє собою сукупність ідей, поглядів, суджень, що існують у суспільстві в даний період. Але це не означає, що суспільна свідомість є якась арифметична сума духовних надбань безлічі особистостей. Вона виступає як цілісна духовна система, що виражає найбільш істотні риси, властиві конкретній соціальній формації. При цьому вона формується і моделюється за допомогою безлічі факторів, серед яких на сьогоднішній день немає більш впливового інституту, ніж засоби масової інформації.

Інформаційна сфера, змінюючи традиційні парадигми, установки, стереотипи діяльності, не тільки відображає глобальну  політику по формуванню розвиненого  суспільства, але і якісно трансформує  її.

Зовнішнім вираженням суспільної свідомості, на думку деяких дослідників, є суспільна думка, під якою розуміється спосіб формування масової свідомості і відношення (прихованого або явного) різних груп людей до подій і процесів суспільного життя, що зачіпає їхні інтереси і потреби. Формування і розвиток суспільної думки відбувається або цілеспрямовано, під впливом на масову свідомість політичних інститутів і соціальних установ (політичних партій, засобів масової інформації і т. д.), або стихійно – під безпосереднім впливом життєвих обставин, конкретного досвіду й традицій.

Суспільна свідомість представляє собою багатогранний динамічний процес, який підтримується активністю індивідуальних свідомостей. В суспільній свідомості містяться сталі уявлення, пов’язані з системою норм та принципів, теорії, які намагаються узагальнити особливості різних сторін суспільного життя. Коли говорять власне про суспільну свідомість мають на увазі, насамперед, те, чим свідомість людей, об’єднаних в певні групи відрізняється від чисто індивідуальної свідомості людини, яка спрямована, скажімо, на вирішення його особистих проблем, на організацію індивідуального життя. В цьому сенсі суспільна свідомість – це свідомість, завжди спрямована на вирішення спільних проблем устрою суспільного життя в цілому та на вивчення таких властивостей оточуючого світу, які мають спільне значення.

Завдяки наявності у  людей спільної свідомості і закріпленню  у свідомості сталих образів лише таких ідей, які виявляються перспективними в практичному сенсі, суспільство  функціонує як цілісний організм, тобто воно представляє не лише стихійно сформовані в процесі виробництва відносини, а містить свідомо впорядковані людьми зв’язки.

Ідеї, які отримали закріплення  у суспільній свідомості – це не просто відображення дійсності, це ще й реорганізація дійсності, практичне пристосування людини до світу. Таке пристосування відбувається за рахунок того, що виробляються нові форми соціального зв’язку, затверджуються нові соціальні норми й ті ідеї, які виявляються необхідними для їх відтворення.

Суспільна свідомість представлена у різних формах, в яких відображена  специфічна спрямованість відображення дійсності. Вона залежить від об’єкту  відображення та його цілей. Серед форм суспільної свідомості можна виділити: економічна свідомість, політична, правова, моральна, естетична, релігійна, наукова, філософська. В усіх формах суспільної свідомості відбувається об’єднання кожної окремої людини з певною спільністю людей або з усім суспільством в цілому, при чому будується таке об’єднання на базі спільного вирішення специфічних питань організації життя, устрою соціальних інститутів, організації процесу пізнання і т. д.  

Таким чином, підводячи  підсумок розгляду основних понять у  темі «Механізми впливу засобів масової  інформації на суспільну свідомість», слід відзначити, що розкриття та тлумачення основних понять («вплив», «засоби масової інформації», «суспільна свідомість») суттєво допоможуть при подальшому написанні роботи та вивченні теми.

Вони являються ключовими  при розгляді двох пунктів даної  курсової роботи і безперечно їх тлумачення з різних точок зору, різними авторами та наша власна інтерпретація стане у пригоді під час написання цих самих пунктів. Розуміння цих термінів допоможе швидше й легше орієнтуватися в даній проблематиці.

1.2 Історія вивчення впливу ЗМІ на суспільну свідомість

Про психологічний вплив  ЗМІ почали говорити ще з моменту  появи у 1450 році першого друкарського станка. Іноді історичні докази використовувались  для того, щоб вести хроніку  явно виражених змін суспільної думки або колективної поведінки внаслідок масованого впливу масової інформації на аудиторію.

Подібно вченим-соціологам та біхевіористам, деякі історики, які  займаються проблемою розвитку ЗМІ, також намагаються зібрати докази їхнього впливу. Однак полем діяльності історика є минуле – століття, які пройшли з часів першого застосування засобів масової інформації з метою забезпечення комунікації. Таким чином, історик у своїх дослідженнях керується виключно архівними матеріалами.

Історичні свідчення  показують, що спочатку тільки правляча верхівка суспільства усвідомлювала потенційний соціальний вплив друкованого слова. Деякі державні лідери, остерігаючись наслідків всезагальної грамотності і доступності друкованої продукції, прагнули до здійснення контролю над публікаціями, щоб позбавити опозицію права голосу. Такий острах перед впливовістю мас-медіа все ще існує у багатьох тоталітарних державах, де лідери узурпують або контролюють діяльність ЗМІ, щоб залишатися при владі.

Поява нових технологій та розповсюдження грамотності у XIX столітті призвела до виникнення нових форм комунікації, а саме масової комунікації. З цього часу занепокоєність наслідками медіа впливу виражається не тільки представниками еліти, але також індивідами та групами всіх прошарків суспільства. Ці історичні приклади вираження занепокоєності негативним впливом ЗМІ на суспільство були настільки помітними, що мали вплив на законодавство, визначали державну політику та привертали увагу багатьох дослідників [4, 23].

Декілька наукових робіт  кінця XIX століття з психології та соціології приділяли увагу феномену засобів масової інформації та стали передвісниками більш численних та глибоких досліджень у цій галузі у наступні десятиліття. Однак у якості самостійного напрямку дослідження медіа вплив виділився лише у XX столітті. З впровадженням у другій половині минулого століття в найбільших університетах США магістерських науково-дослідних програм з вивчення масової комунікації нова дисципліна почала швидко розвиватися.

Вивчення медіа впливу почалося під час Другої світової війни у зв’язку з занепокоєністю впливом воєнної пропаганди, а також розвитком комерційної реклами та паблік рілейшнз у післявоєнні роки. Спочатку вчені-соціологи вважали, що нічого не підозрюючи аудиторія піддається потужному впливу ЗМІ. Широка спільнота розділяла цю думку.

Так починається «офіційна» історія наукових досліджень медіа  впливу в США. Ця стандартна версія викладена в багатьох лекціях, статтях  та наукових роботах.

Згідною з «офіційною»  версією, більша частина американців  вважала, що ЗМІ (особливо електронні, такі як радіо та телебачення) мають неймовірно сильний вплив на аудиторію. Влада мас-медіа над нічого не підозрюючою аудиторією зображувалась доволі яскравими фарбами: масова інформація порівнювалася зі смертоносними кулями або сильними наркотиками. Ці метафори стали підставою теорії «шприца» або теорії «кулі», яка пояснює вплив ЗМІ [4, 33].

Як правило, у стандартній  версії виникнення теорії «кулі» пояснюється  як реакція на утворення суспільства  ізольованих індивідів, які піддаються впливу схожої інформації через ЗМІ.

В основі деяких ранніх робіт  лежить прийняття теорій «шприца» або  «кулі», тобто визнання величезної влади ЗМІ над аудиторією. До таких  наукових робіт серед інших відносяться: «Суспільна думка» Уолтера Ліппманна, «Методи пропаганди у світовій війні» Гарольда Лассуела та книга Г. Бранца «Союзницька пропаганда та крах Німецької імперії у 1918 році» [4,37].

Офіційна теорія стверджує, що теорія «шприца» залишалася провідною  до кінця Великої Депресії, коли результати емпіричних досліджень показали, що вплив ЗМІ був не настільки сильний, як раніше припускалося. Концепція суспільства ізольованих індивідів, які піддаються впливу всемогучих ЗМІ, змінилася концепцією індивідів – членів соціальних груп, спілкування в яких обмежує вплив масової інформації.

Модель обмеженого впливу міцно затвердилася у 1960 році з публікацією  монографії Джозефа Клаппера «Вплив масової комунікації». У цій класичній  роботі, заснованій на докторській  дисертації, яку автор захищав  в Колумбійському університеті, розглядаються тисячі наукових публікацій з вивчення медіавпливу за період з 1920-х по 1950-х роки, а також робляться спроби узагальнення результатів цих досліджень [4, 30]. 

Такою є так звана  «офіційна» версія розвитку поглядів впливу ЗМІ на суспільну свідомість. Однак існує й переглянута, так би мовити, нова й уточнена версія історії поглядів на цю проблему, розглянута й освітлена          Д. Брайантом у його монографії «Основи впливу ЗМІ».

Уточнена історія наукових досліджень медіавпливу багато в чому відповідає «офіційній» версії, однак між ними існують також принципова різниця. Спільним між ними є ті наукові роботи, які вказували на різні рівні медіавпливу ЗМІ. Нова історія відрізняється від стандартної версії наступними аспектами: визнання ранніх наукових досліджень медіавпливу, які проводилися психологами, соціологами та іншими вченими; переоцінка сумарних висновків деяких провідних наукових робіт; включення окремих наукових робіт, які не вписувалися в «стандартний» сценарій; значення, яке приписувалося внеску певних вчених; акцент на поступовому прогресі в наукових дослідженнях медіавпливу; виявлення вкрай необхідних, але відсутніх критеріїв класифікації, потрібних для певних систематичних досліджень, які дозволяють поглибити знання і зробити узагальнення відносно впливу ЗМІ.

Тепер розглянемо історичну  ретроспективу поглядів на дану проблему різних західних вчених.

Отже, одним з перших, якщо не найпершим дослідженням впливу медіанасилля на поведінку була докторська дисертація Френсіс Фентон. У своїй дисертації вона виклала багаточисельні випадки злочинів та інших асоціальних дій ідея яких біла підказана газетними публікаціями.

Приблизно в той же час, коли була опублікована робота Френсіс  Фентон, Габріель Тард проводив власне дослідження причин злочинності. У книзі «Кримінальна філософія» Тард приводить цитату з монографії А. Коре «Злочин та самогубство», в якій розглядався психологічний вплив друкованих матеріалів про жорстокі злочини, такі як вбивства [4, 41].

Карл Ховленд вивчав вплив навчальних кінофільмів на погляди та переконання американських солдат під час Другої світової війни, а пізніше проводив експериментальні дослідження впливу ЗМІ на погляди та переконання.

У 1940-х роках Пол  Лазарсфельд та його колеги досліджували вплив мас-медіа на суспільну думку під час президентських виборів. Вони виявили, що для виборців міжособистісні контакти мали більшу вагу, ніж інформація, яка прочитана в газетах, журналах або почута по радіо, хоча, як з’ясувалося, самі по собі ці засоби масової інформації також мали певний вплив [4, 45].

Гарольд Лассуела вніс значний  внесок у вивчення медіавпливу, найціннішим  з якого біли: модель п’яти питань (хто повідомляє? що? по якому каналу? для кого? з яким результатом? ); його робота з вивчення пропаганди; визначення трьох важливих соціальних функцій, які виконують ЗМІ (контроль стану соціального середовища, формування суспільної реакції на події, передача культурних цінностей).

Самуель Стауффер першим почав використовувати методи емпіричного  дослідження, особливо опитування, для соціальних наук, а також методи точної статистики. Він очолював дослідження, які проводилися Відділом армії США з питань інформації та освіти під час Другої світової війни [4, 46].

Ще одним дослідником  у даній галузі є Дуглас Уеплс. Його значення для сучасних досліджень медіавпливу не було відзначено в «офіційній» історії, однак воно є досить важливим. В 1940 році Д. Уеплс, Б. Берельсон та Ф. Р. Бредшоу опублікували свою роботу про влив друкованих ЗМІ «Як читання діє на людей». Книга пролила світло на багато речей відносно впливу преси на зміни у поглядах та установках.

У 1940-х та 1950-х роках  число вчених, які займалися дослідженнями  медіавпливу, продовжувало зростати. Передові дослідники та їх роботи мали великий  вплив на «засновника» наукового підходу до вивчення масової комунікації Уілбура Шрамма. Шрамм був ініціатором першої докторської програми у сфері масової комунікації в 1943 році, коли завідував факультетом журналістики в університеті Айови. Трьома роками пізніше він заснував бюро досліджень аудиторії ЗМІ в Айові, один з декількох науково-дослідних інститутів, які виникли в 1940-х 1950-х роках [4, 52].

Бернард Берельсон, мабуть, був першим дослідником, який намагався  зробити комплексні узагальнення відносно впливу масової комунікації. Його цікавив скоріше вплив ЗМІ на суспільну думку, ніж проблема медіавпливу взагалі.

В 1960 році Джозеф Клаппер  видає свою класичну роботу «вплив масової комунікації», яка не втратила своєї цінності й до цих пір. В  цій книзі Клаппер запропонував декілька комплексних, «у найзагальніших рисах», узагальнень відносно медіавпливу.

В 1970-х роках з’являються  психологічні теорії, які мали велике значення для розуміння медіавпливу. Теорія соціального навчання Альберта Бандури і, пізніше, соціально-когнітивна теорія відкрили альтернативні напрямки для дослідження масової комунікації [4,57].

Труднощі, які зустрічають  дослідників медіавпливу у XXI сторіччі, досить вагомі, але в кінці кінців їх можна подолати, якщо вдасться зберегти жвавий інтерес до предмета вивчення.

Отже, підводячи підсумок, слід відзначити, що «офіційна» історія  наукових досліджень медіавпливу пропонує лінійну модель теорій відносно впливу ЗМІ на аудиторію. У період після  Другої світової війни вчені та спільнота  вважали, що ЗМІ досить сильно впливають на переконання, погляди та дії членів аудиторії.

Серед відомих американських  вчених, які цікавилися даною проблемою  є імена Ф. Фентон, Г. Тарда, К. Ховленда, П. Лазарсфельд, Г. Лассуелла, К. Левіна, С. Стауффера, Д. Уеплса, У. Шрамма, Б. Берельсон, Д. Клаппера та багатьох інших.

Модель обмеженої дії  впевнено затвердилася у 1960 році завдяки  публікації Джозефа Клаппера «Вплив масової комунікації». В наступні десятиріччя результати деяких наукових досліджень і нові теорії  не вписувалися  в рамки моделі обмеженої дії. Тому «офіційна» версія була відкоригована: до неї включили нові дослідження, які вказували на можливість існування помірного та сильного медіавпливу.

Загальноприйнята модель «всемогутність – обмежений вплив – помірний вплив – сильний вплив» являла собою простий та зручний сценарій наукових досліджень у сфері медіавпливу. Нажаль, «офіційна» версія не може вважатися ні прийнятною, ні точною.

Переглянута історія  даного питання зосереджує увагу  на тій групі наукових досліджень, які з самого початку виявили незаперечні свідчення значного впливу ЗМІ на аудиторію, спираючись на наукові методи та застосовуючи статистичні техніки. Ця переглянута історія визнає внесок вчених, які виказали якісно нові судження про діапазони медіавпливу від обмеженого до сильного. Цим підкреслюється факт безперервної наукової полеміки про силу впливу ЗМІ з часів перших досліджень і до сьогодення.

1.3 Методи вивчення механізмів впливу  ЗМІ на суспільну свідомість 

Метод – це система принципів, правил, прийомів, якими необхідно керуватися в процесі пізнання. Існує три групи методів:

• спеціальні;
• загальнонаукові;
• універсальні.

Для вивчення механізмів впливу ЗМІ на суспільну свідомість буде використаний певний ряд прийомів і методів.

Серед них такий підхід, як структурно-функціональний, котрий дозволить нам розглянути проблеми впливу засобів масової інформації у складному процесі розвитку інформаційного суспільства та еволюції ЗМІ  та дослідити взаємозв^’язок різних методів впливу ЗМІ на свідомість людини (пункт 2.2).

На основі діалектичного підходу можна проаналізувати негативні аксіологічні функції засобів масової інформації у сучасному суспільстві    (пункт 2.1).

Системний підхід у даній  роботі спрямований на те, щоб послідовно розкрити сутність основних понять даної теми. У рамках цього ж підходу можна прослідити історію вивчення та методи впливу ЗМІ на суспільну свідомість (пункт 1.1, 1.2, 2.2, висновки).