Вплив зовнішнього середовища на підприємство

ВСТУП

Підприємство є відкритою  системою, його розвиток залежить не тільки від внутрішніх змінних, але і  від зовнішнього середовища. За даними зарубіжних джерел тільки 80% невдач в бізнесі викликані слабким управлінням фірмою, інші ж 20% зривів зумовлені саме зовнішніми причинами.

Середовище функціонування підприємства – це сукупність факторів, умов, які визначають його здатність  до довгострокового успішного функціонування. Фактори зовнішнього середовища можна розглядати як можливості та загрози для підприємства, їх позитивний чи негативний вплив на підприємство буде залежати від ефективності управління та його адаптивності (гнучкості). Особливістю зовнішнього середовища підприємства є його складність (взаємопов’язаність всіх факторів) та слабкий рівень реакції на управлінські дії. Як зазначає Дж. Гелберейт [1] ще однією особливістю підприємницького середовища є те, що  «межі зовнішнього та внутрішнього середовищ дещо розмиті внаслідок взаємопроникнення елементів підприємства та середовища». Тому головним завданням кожного підприємства є ретельне дослідження впливу зовнішніх факторів на життєздатність економічної одиниці, своєчасне визначення найсуттєвіших за впливом зовнішніх факторів та оптимізація їх впливу на підприємство.

Тому, метою курсової роботи є дослідження сучасних наукових положень щодо сутності зовнішнього середовища, його складових та аналіз ступеню впливу факторів зовнішнього середовища на діяльність підприємства, а також визначення основних шляхів підвищення ефективності діяльності підприємства за рахунок оптимізації дії цих факторів. На основі поставленої мети можна сформувати наступні завдання роботи:

1. З’ясувати сутність  та природу зовнішнього середовища підприємства, охарактеризувати його та визначити фактори.

2. Проаналізувати діяльність ТОВ «Черкаська продовольча компанія» та оцінити його фінансовий стан.

3. Визначити основні  шляхи оптимізації впливу факторів зовнішнього середовища направлені на підвищення ефективності діяльності ТОВ «ЧПК».

Об’єктом дослідження курсової роботи є ТОВ «Черкаська продовольча компанія».

Предметом дослідження виступає зовнішнє середовище підприємства та фактори, що впливають на діяльність підприємства.

Теоретичною базою курсової роботи є праці вітчизняних та зарубіжних авторів з проблем зовнішнього середовища, сформовані такими науковцями як Мескон М., Мінцберг Г., Портер М., Котлер Ф., Гріффін Г., що визначали зовнішнє середовище як один з факторів стратегічного процесу та сформували поняття зовнішнього середовища прямого та непрямого, побічного, впливу. Кожен з цих науковців визначив перелік факторів зовнішнього середовища та проаналізував їх вплив на діяльність підприємства. Але питання ефективного управління даними факторами, аналіз шляхів оптимізації їх дії, які б сприяли підвищенню ефективності діяльності підприємства залишились невирішеними.

В даній курсовій роботі використовувались літературні  джерела також таких авторів, як В.В. Стадник, М.А. Йохна, Б.М. Андрушків, О.Б. Кузьмін, М. Мєскон, М. Альберт, Ф. Хедоурі, Ф.І. Хміль, А.В. Шегда та інших.

РОЗДІЛ 1. ПОНЯТТЯ, СУТНІСТЬ ТА ХАРАКТЕРИСТИКА ЗОВНІШНЬОГО СЕРЕДОВИЩА

1.1. Поняття  зовнішнього середовища підприємства

Зовнішнє середовище – це унікальна комбінація факторів, що впливають на діяльність підприємства та перебувають у постійному русі.

Ієрархічна концепція  отримала розвиток у багатьох працях. Найвідомішою концепцією опису зовнішньго середовища є її ієрархічна модель, запропонована У. Діллом та розвинена A. Томпсоном [2].

Автори доводять, що існують  три рівні середовища: внутрішнє, що перебуває під впливом і контролем об’єкта, «середовище завдань», до якого входять об’єкти, що безпосередньо пов’язані із визначенням і втіленням цілей; загальне середовище, де формуються загальні умови, тенденції, соціальні та політичні норми і т.ін. Межі між «середовищем завдань» і загальним середовищем досить розмиті.

Найсуттєвіший вплив  справляє «середовище завдань», яке  ще в різних джерелах має назву  «безпосереднє оточення», «проміжне  середовище» тощо. Перелік елементів  цього середовища досить різноманітний, однак є загальні принципи, які дають змогу виокремити цей елемент оточення в особливу підсистему. До них можна віднести:

• по-перше, безпосередній зв’язок з об’єктом у вигляді довгострокових договорів, комунікаційних зв’язків тощо;
• по-друге, можливість впливу (в певних межах) на елементи цього оточення з боку підприємства.

Сьогодні не існує  єдиного, інтегрованого підходу  до побудови загальної концепції  зовнішнього середовища, яка б  усебічно поєднувала економічні, технологічні, соціальні та політичні впливи на підприємство, особливості його взаємодії з партнерами, конкурентами, споживачами та ін.

Щоб успішно функціонувати  на ринку, підприємство повинне чітко  визначити параметри дослідження  зовнішнього середовища і вибрати  чинники, які найістотніше впливають на діяльність підприємств.

Розглянемо зовнішнє середовище в різних трактуваннях. За визначенням доктора економічних наук, професора Примак Т.О. зовнішнє середовище підприємства – сукупність суб'єктів господарювання, економічних, суспільних і природних умов, що діють у глобальному оточенні. Залежно від характеру впливу різноманітних факторів зовнішнє середовище поділяють на макро- і мікросередовище [3].

Макросередовище охоплює матеріально-технічні й економічні умови, суспільні відносини та інші чинники, що впливають на діяльність підприємства опосередковано. До них належать демографічні, економічні, політичні та інші чинники, що постійно змінюються і є джерелом постійного занепокоєння для підприємства.

Мікросередовище – середовище прямого впливу на підприємство. До нього належать постачальники, посередники, конкуренти, споживачі тощо.

Згідно з визначенням Л. Девісона та Д. Норта до зовнішнього середовища підприємства належить інституційне середовище, яке є сукупністю основоположних політичних, соціальних та юридичних правил, що утворюють базис для виробництва, обміну та розподілу [4].

Барі М. Стоу стверджував, що зовнішнє середовище – це ті чинники, які знаходяться за межами організації і можуть на неї впливати. Зовнішнє середовище, в якому доводиться працювати підприємству, знаходиться в безперервному русі, схильне до змін. Однією з найбільш важливих складових успіху підприємства є її здатність реагувати і справлятися з цими змінами зовнішнього середовища. Разом з тим ця здатність є умовою здійснення запланованих стратегічних змін. Змінюються смаки споживачів, ринковий курс гривні по відношенню до інших валют, вводяться нові закони і податки, змінюються ринкові структури, нові технології революціонізує процеси виробництва, діють ще й багато інших чинників [5].

За твердженням Геберта  та фон Розенштіля середовище існування підприємства ділиться на дві частини.

Перша частина – «близьке» оточення – безпосередньо впливає на підприємство, наближає або віддаляє досягнення його цілей, а також збільшує або зменшує ефективність його роботи. Зазвичай воно включає клієнтів, конкурентів, постачальників, профспілки та торгові асоціації, державне регулювання і вимоги муніципальної влади. Підприємство тісно взаємодіє з цією частиною свого середовища.

Друга частина – «далеке» оточення – включає ті фактори, які можуть впливати на підприємство. Цей вплив не прямий, а опосередкований. Наприклад, це зміни у державній або регіональної політики, макроекономічні чинники, вимоги законодавства, а також соціальні і культурні особливості. Підприємство не може вплинути на параметрами «далекого» оточення, але все ж таки воно повинно відслідковувати тенденції їх зміни і враховувати їх у своїх планах. Вплив цих факторів на підприємство важче виявляти і вивчати, але не можна ігнорувати, оскільки саме вони часто визначають тенденції, які з часом можуть вплинути на «близьке» оточення підприємства [6].

У сучасній економічній  літературі зовнішнє оточення підприємства розглядається як складна багаторівнева  структура, елементи кожного рівня якої формуються під впливом власних (специфічних) факторів та по-різному (за силою та напрямом) впливають на діяльність підприємства. Прийнято виокремлювати два рівні зовнішнього оточення.

1. Загальне оточення (макросередовище), яке включає до свого складу глобальні чинники, що віддзеркалюють соціально-економічні відносини у суспільстві.

2. Оперативне середовище (мікросередовище), яке охоплює чинники, які здійснюють  безпосередній вплив на конкретне  торговельне підприємство. Традиційно  прийнято розглядати такі групи чинників, як покупці, постачальники, конкуренти, наймані працівники, власники капіталу, контактні аудиторії, державні установи.

Здебільшого макросередовище не має  специфічного впливу на окремо взяте  підприємство, але ступінь впливовості на окремі підприємства різний, що обумовлюється відмінностями як у сферах діяльності, так і у внутрішньому стані (потенціалі) підприємств. Макросередовище визначає загальні умови підприємницької діяльності, атмосферу бізнесу, впливає на чинники мікросередовища та через них (опосередковано) – на розвиток підприємства.

На відміну від макрорівня чинники  оперативного середовища більш піддаються впливу з боку підприємства, причому  ступінь цього впливу залежить від  стабільності становища підприємства на ринку.

Варто наголосити, що методичне забезпечення дослідження стану зовнішнього середовища розроблено недостатньо. Практична значущість подальших розробок не викликає сумнівів, оскільки саме непідготовленість багатьох підприємств, у тому числі й великих державних, до взаємодії із зовнішнім середовищем, нехтування його вимогами та потребами – одна з причин розвитку кризових явищ, загрози банкрутства.

Необхідність дослідження проблеми взаємодії підприємства і зовнішнього  середовища обумовлена формуванням  нової концепції управління підприємством як відкритої системи, внутрішня стабільність якої залежить від умов зовнішнього середовища. Навіть, якщо в самому підприємстві не відбувається ніяких змін, постійні зміни навколишнього середовища чинять суттєвий вплив на результати його діяльності. Це викликає необхідність проведення постійного моніторингу стану зовнішнього середовища підприємства, який розглядається як невід'ємна складова частина стратегічного планування.

1.2. Сутність і характеристики  зовнішнього середовища

Успіх підприємства залежить не лише від досконалості його внутрішнього середовища, а й від зовнішніх щодо підприємства сил. Вони прямо чи опосередковано впливають на його діяльність, ускладнюючи його чи відкриваючи перед ним нові можливості. Тому необхідний всебічний і ретельний аналіз характеру впливу зовнішніх сил на організацію, що дасть змогу приймати такі рішення, які поліпшуватимуть конкурентні позиції підприємства, забезпечуватимуть його ефективне функціонування та розвиток.

Кожне підприємство є відкритою системою, яке перебуває у постійній взаємодії із зовнішнім середовищем.

Зовнішнє середовище — сукупність господарських суб'єктів, економічних, суспільних і природних  умов, національних та міждержавних інституційних  структур та інших зовнішніх щодо підприємства умов і чинників [7].

Зовнішнє середовище є складним, мінливим, взаємозалежним і, як правило, невизначеним:

1. Складність – велика кількість факторів, на які організація мусить реагувати, а також рівень варіативності кожного з них. Складнішою є робота того підприємства, на яке впливає більше факторів.
2. Мінливість – швидкість зміни оточення підприємства. У деяких з них зовнішнє середовище дуже рухливе (комп'ютерні технології, електронна, хімічна, фармацевтична промисловість, біотехнології). Менш рухливе воно у підприємств харчової, деревообробної промисловості тощо. Крім того, в межах одного підприємства більш рухливим є середовище для одних підрозділів, зокрема, науково-дослідних, маркетингових відділів, і менш рухливим – для інших, наприклад, виробничих.
3. Взаємозалежність факторів (зміна одного фактора спричиняє зміни інших). Наприклад, зростання цін на енергоносії зумовлює стрибок цін на всі види продукції, а особливо ті, при виробництві яких є велика частка енергозатрат. Це може призвести до ослаблення конкурентних позицій фірм, які виготовляють цю продукцію. Водночас таке становище змушує виробників шукати енергозберігаючі технології.
4. Невизначеність – необмежена кількість інформації про зовнішнє середовище і ймовірність її недостовірності. Підприємства, прагнучи знизити рівень невизначеності зовнішнього середовища, можуть застосовувати дві стратегії – пристосуватись до змін або впливати на середовище з метою зробити його сприятливішим для свого функціонування. Перша стратегія реалізується через створення гнучких організаційних структур із високим рівнем децентралізації влади. Керівники таких організацій повинні вміло використовувати сучасний інструментарій для прогнозування змін, володіти ринковою інтуїцією. Друга стратегія, як правило, доступна лише великим фірмам або таким, які об'єднуються з метою розширення своїх можливостей. Для впливу на зовнішнє середовище вони можуть використовувати потужну рекламу та засоби PR, політичну діяльність для лобіювання своїх інтересів, входження у торговельні асоціації. Вразливість малого бізнесу зумовлена саме тим, що серед підприємців-початківців мало хто досконало володіє мистецтвом передбачувати зміни у зовнішньому середовищі, а змінювати його на свою користь їм не під силу.
5. Динамічність зовнішнього середовища, його видозмінюваність, відсутність необхідного обсягу достовірної інформації перешкоджають урахуванню всіх можливих наслідків впливу на діяльність підприємства. Зважаючи на це, керівники підприємств мають обмежувати спектр зовнішніх чинників, віддавати перевагу тим, які найістотніше впливають на результати діяльності. Досягненню цієї мети сприяє, зокрема, аналіз мікросередовища підприємства і виділення тих його суб'єктів, чий вплив на нього є відчутним [8].

На рисунку 1.1 зображено  схему середовища підприємства, яке як ми бачимо залежно від характеру впливу поділяють на середовище прямої (мікросередовище) та непрямої (макросередовище) дії.

Макросередовище складається з елементів, які не знаходяться у зв'язку з підприємством постійно, але впливають на формування загальної атмосфери бізнесу. Це середовище непрямих контактів підприємства. До його елементів належать:

• економічне середовище;
• політичне середовище;
• соціальне середовище;
• природне середовище;
• технологічне середовище;
• екологічне середовище та ін.

Мікросередовище – це середовище, елементи якого прямо  і постійно впливають на діяльність підприємства. До елементів мікросередовища  відносяться: постачальники; посередники; споживачі; конкуренти; робоча сила; державні органи.

Серед найбільш вагомих  факторів мікросередовища особливе місце належить факторам регулюючого  впливу державних законодавчих органів, різних державних установ, які наглядають за дотриманням законів і видають  необхідні нормативні акти, місцевих адміністративних органів, а також профспілок та інших громадських організацій та об'єднань.

1.3. Фактори  зовнішнього середовища підприємства

Залежно від характеру  впливу різноманітних факторів зовнішнє середовище поділяють на макро- і  мікросередовище.

Ф.Котлер вважає, що зовнішнє середовище (макросередовище) складається  з шести основних факторів: демографічних, економічних, природних, науково-технічних, політичних і факторів культурного  середовища.

Інший підхід до класифікації факторів зовнішнього середовища передбачає виділення наступних групп (Рис. 1.2):

Рис. 1.2. Фактори зовнішнього  середовища організації

Загальний стан зовнішнього  середовища непрямої дії може бути визначеним за допомогою таких груп чинників:

Стан економіки та ринків (економічні фактори): характер економіки та економічних процесів (у тому числі інфляція або дефляція); система оподаткування та якість «економічного законодавства» (в тому числі можливості вивезення прибутків); масштаби економічної підтримки окремих галузей (підприємств); загальна кон’юнктура національного ринку; розміри та темпи зростання чи зменшення ринку; розміри та темпи зростання сегментів відповідно до інтересів фірми; стан фондового ринку; інвестиційні процеси; ставки банківського проценту; система ціноутворення та рівень централізовано регульованих цін; вартість землі [9].

Вивчення економічного чинника макросередовища дозволяє зрозуміти, як формуються та розподіляються ресурси. До основних чинників економічного середовища, які потребують постійної діагностики і оцінки з точки зору можливих для підприємства наслідків від їх зміни, належать: рівень та темпи інфляції, коливання курсу національної валюти відносно валют інших держав, умови одержання кредиту і процентна банківська ставка тощо.

Ставка відсотка (рівень процентної ставки) в економіці значно впливає на споживацький попит. Для  придбання товарів споживачі  часто беруть у борг. Менш ймовірно, що вони робитимуть так само за наявності  високих ставок відсотка. Можна навести як приклад ринок житла, де відсоток по заставі прямо впливає на попит квартир, що, в свою чергу, впливає на кількість початих нових житлових проектів. І якщо організація працює в області житлової індустрії (надає позики, виступає як інвестор або будівельний підрядник), то зростання процентних ставок буде загрозою для реалізації планів організації, а їх зниження – нові можливості для розвитку.

Організації, що планують розширятися, які повинні фінансуватися  за рахунок отримання позик, очевидно, стежитимуть за рівнем ставки відсотка і її впливом на ціну капіталу. Тому ставка відсотка спричинюватиме пряму дію на потенційну привабливість різних стратегій.

Курси обміну валют визначають вартість гривні по відношенню до вартості грошових одиниць інших країн. Зміни в курсах обміну валют безпосередньо впливають на конкурентоспроможність продукції організації, якщо вона експортує товари на світовий ринок. Коли вартість гривні по відношенню до інших валют низька, товари, вироблені в Україні, відносно недорогі, що знижує загрозу з боку іноземних конкурентів і скорочує імпорт. Але якщо вартість гривні підвищується, то імпорт стає відносно недорогим, що, в свою чергу, підвищує рівень загроз для організації, створюваних іноземними конкурентами [10].

Темп економічного зростання впливає на можливості і загрози, для організації. Коли відбувається зростання в економіці, збільшуються витрати споживачів, що викликає конкурентний тиск на організацію через швидке зростання числа підприємств в привабливій області. Зниження темпів економічного зростання і скорочення споживацьких витрат також призводять до зростання конкурентного тиску, викликаного прагненням підприємств залишитися в галузі в умовах загрози кризи.

Уряди більшості країн світу  докладають значні зусилля для зниження рівня інфляції. Звичайно наслідком цих зусиль є зниження процентної ставки і, тим самим, поява ознак економічного зростання. Організації, зокрема, стурбовані інфляцією тому, що майбутня економічна обстановка в умовах високої інфляції виявляється менш передбачуваною, ускладнюючи планування.

Окрім перерахованих, є й інші економічні чинники: структура споживання і  її динаміка; економічні умови в  іноземних державах; показники торгового  балансу; зміна попиту; грошово-кредитна і фінансова політика; тенденції  на ринку цінних паперів; рівень продуктивності праці в галузі і темпи її зростання; ставки податків тощо.

Діяльність уряду (політико-інституційні фактори): стабільність уряду; державна політика приватизації/націоналізації; державний контроль і регулювання діяльності підприємств (узагалі); рівень протекціонізму (взагалі); зростання/зменшення значення уряду як замовника; міждержавні угоди з іншими урядами; рішення уряду щодо підтримки окремих галузей підприємств (пріоритети); вимоги забезпечення рівня зайнятості; державна політика щодо забезпечення ресурсами окремих галузей і підприємств; рівень корупції державних структур; рівень економічної свободи держави (згідно з міжнародними оцінками) [11].

Науково-технічні тенденції: «технологічні прориви»; скорочення або продовження «життєвого циклу» технологій; питома вага наукоємких виробництв і продукції; вимоги до науково-технічного рівня виробництва, що забезпечує конкурентоспроможність; вимоги до кваліфікації кадрів високотехнологічних виробництв; вимоги до науково-технічного рівня конкурентоспроможної продукції.

Вплив технологічних чинників на підприємства часто настільки очевидний, шо їх вважають основним двигуном виробничого  прогресу. Революційні технологічні зміни і відкриття останніх десятиріч, наприклад, виробництво за допомогою роботів, проникнення в повсякденне життя людини комп'ютерів, нові види зв'язку, транспорту, зброї і багато чого іншого, представляють великі можливості і серйозні загрози, дію яких виробники повинні усвідомлювати й оцінювати. Деякі відкриття можуть створювати нові галузі промисловості і закривати старі.

Дію технологічних факторів можна оцінювати як процес творення нового і руйнування старого. Прискорення технологічних змін скорочує середню тривалість життєвого циклу продукту, тому організації повинні передбачати, які зміни несуть із собою нові технології. Ці зміни можуть впливати не тільки на виробництво, а й на інші функціональні сфери, наприклад, на кадри (підбір і підготовка персоналу для роботи з новими технологіями або проблема звільнення надмірної робочої сили, що вивільняється унаслідок упровадження нових, більш продуктивних технологічних процесів) або, наприклад, на маркетингові служби, перед якими ставиться завдання розробки методів продажу нових видів продукції.

Природно-екологічна складова: природно-кліматичні умови; територіальне розміщення корисних копалин і природних ресурсів; розміщення великих промислових і сільськогосподарських центрів; законодавство з екологічних питань (можливість змін і обмеження, що ними зумовлені); стан екологічного середовища та його вплив на виробництво.

До основних екологічних факторів відносяться: обсяги викидів у середовище забруднювальних та отруйних речовин, рівень фізичного (електромагнітного, радіаційного, теплового) впливу на середовище; надійність і соціально-екологічна безпека виробничих систем, великих техногенних утворень – гідротехнічних споруд, газо-, нафтопроводів, тунелів тощо; кількість і якість продукції, що виробляється, її безпечність і утилізаційна придатність; стан природного середовища, в якому знаходиться підприємство, до і після реалізації запланованої стратегії розвитку і розміри можливих незворотних негативних наслідків.

Тенденції ресурсного забезпечення: структура і наявність національних ресурсів; імпорт/експорт; рівень дефіцитності ресурсів, що споживаються наявними підприємствами; доступність ресурсів (ціни та витрати на перевезення).

Демографічні тенденції: кількість потенційних споживачів (структура населення, зміни в окремих групах та в їх доходах); наявна та потенційна кількість робочої сили; кваліфікаційні характеристики робочої сили (якість робочої сили).

Соціально-культурна складова: сприяння/недовіра до приватного бізнесу; відносини «підприємство – громадські організації»; «економічний націоналізм», ставлення до іноземців; профспілкова активність і вплив профспілок на формування громадської думки [12].

Соціальні чинники формують стиль  життя, роботи, споживання і спричиняють  значну дію практично на всі підприємства. Нові тенденції створюють тип  споживача і, відповідно, викликають потребу в інших товарах і послугах, визначаючи нові стратегії організації.

Для того щоб визначити найзначучищі можливості і загрози з боку соціальних чинників, організаціям необхідно враховувати  нові тенденції (наприклад, такі факти, як більш освічений споживач, збільшена кількість працюючих жінок, старіюче населення). Так, старіюче населення з великим відсотком людей старше 55–60 років означає сприятливі можливості (в значенні збільшення попиту на їх послуги) для організацій, що працюють у тих галузях, які викликають найбільший інтерес у літніх людей, – соціальний захист пенсіонерів, добродійність, патронаж, охорона здоров'я і т. д. Зміни в статевому, віковому і національному складі населення теж можуть здійснювати важливий вплив на організації.

Можна перерахувати основні соціальні чинники, з якими організації стикаються найчастіше: народжуваність; смертність; коефіцієнти інтенсивності імміграції і еміграції; коефіцієнт середньої тривалості життя; доход; стиль життя; освітні стандарти; купівельні звички; відношення до праці; відношення до відпочинку; відношення до якості товарів і послуг; економія енергії; відношення до уряду; проблеми міжетнічних відносин; соціальна відповідальність; соціальний добробут.

Міжнародне середовище (по окремих країнах): структура господарства країни; характер розподілу доходів; середній рівень заробітної платні; вартість транспортних послуг; інфляція та ставки банківського процента; обмінний курс валюти відносно країни-партнера; рівень ВНП; рівень податків.

Існують також інші фактори, які не мають чисто економічної  природи, однак їх варто було б  урахувати: кількість і густота населення; професійний рівень і рівень грамотності; якість і кількість природних ресурсів; рівень технології; особливості конкурентної боротьби.

Розглянуті фактори  макросередовища відносно того чи іншого підприємства відіграють неоднакову роль і можуть, залежно від обставин впливати на його діяльність позитивно, негативно або залишитися нейтральними. Комбінаційний склад факторів, їх варіації, пріоритети і вагомість залежать від цілей підприємства, видів його діяльності, організаційно-виробничої структури, складності виробничо-господарських та комерційних зв'язків, а також від конкретних ситуацій, у яких може опинитися підприємство.

Ступінь складності та рухливості мікросередовища, сила і спрямованість  впливу його факторів визначаються характером, призначенням, конструктивно-технологічними особливостями продукції (послуг) підприємства і різноманітністю виробничо-господарських зв'язків, які враховуються при проектуванні його організаційної структури і обґрунтуванні напрямів її адаптації до можливих змін у зовнішньому оточенні. Особливістю факторів середовища прямої дії є інтенсивність і постійний характер впливу, спрямованість на зміну базових внутрішніх складових підприємств. Це потребує оперативного розроблення заходів щодо пом'якшення їх негативних наслідків або, навпаки, повнішого використання сприятливих можливостей [14].

До суб'єктів мікросередовища  належать постачальники, посередники, споживачі, конкуренти, «контактні аудиторії» тощо:

1. Постачальники. Забезпечують  підприємство необхідними матеріально-технічними, трудовими та інформаційними  ресурсами. Кожне виробниче підприємство  має ретельно стежити за динамікою  цін на об'єкти постачання, регулярністю постачань ресурсів, необхідних для виконання виробничої програми. В іншому разі з'являються проблеми з виробництвом та збутом, а в перспективі — виникає загроза втрати набутого роками іміджу підприємства і прихильності до нього постійних партнерів та клієнтів. З огляду на це сучасні компанії прискіпливо ставляться до вибору постачальників, але прагнуть при цьому підтримувати тривалі відносини з тими, хто працює з урахуванням спільних інтересів.