Вплив засобів масової інформації та інтернет мережі на формування іміджу політиків

 

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ  УКРАЇНИ

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ 

ІМЕНІ ОЛЕСЯ ГОНЧАРА

ФАКУЛЬТЕТ СУСПІЛЬНИХ НАУК ТА МІЖНАРОДНИХ  ВІДНОСИН

КАФЕДРА МІЖНАРОДНИХ ВІДНОСИН

 

 

 

КУРСОВА РОБОТА

 

«ВПЛИВ ЗАСОБІВ МАСОВОЇ ІНФОРМАЦІЇ ТА ІНТЕРНЕТ МЕРЕЖІ НА ФОРМУВАННЯ ІМІДЖУ ПОЛІТИКІВ»

 

Виконала

студентка ІІ курсу

група СМ 10-1

Хрущ Г.Ю.

Науковий керівник:

к.і.н., доц..Грачевська Т.О.

 

Робота здана:______________

(Дата, реєстраційний номер)

 

Робота перевірена:

_______________

(Дата)

 

ЗАХИСТ:___________

(Дата, підсумкова оцінка)

 

Дніпропетровськ

2011

 

ЗМІСТ

Вступ……………………………………………………………………………….....3

Розділ 1. Провідні риси міжнародного іміджу країни та політичного

діяча…..........................................................................................................5

1.1 Поняття та основні аспекти міжнародного іміджу країни…………………....5

1.2 Імідж політичного діяча і його складові…………………………………….....7

Розділ 2. Особливості формування іміджу політичного лідера під

впливом ЗМІ…………………………………………………………...…10

2.1 Вплив ЗМІ на формування  іміджу політичного лідера…………………..….10

2.2 Аспекти формування і становлення іміджу політичних лідерів

в Україні…………………………………………………………………………….13

2.3  Вплив Інтернет мережі на міжнародний політичний імідж……………...…18

Розділ 3. Проблеми формування імідж України на міжнародній

арені………………………………………………………………….…...25

Висновок……………………………………………..…………………………...…30

Список використаних джерел та літератури……………………………..........….32

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

 

Політичні діячі є активними  учасниками формування іміджу країни.                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                              Позитивне сприйняття країни у світі є запорукою успіху глобальних політичних і економічних зрушень, якими, по суті, є реформи, що проводяться в країні, як в частині світового простору. Імідж політичного діяча виступає як явище, яке включене в політичну діяльність і використовується в процесі цієї діяльності.

Формування позитивного  іміджу України - завдання важке, що пояснюється  і недостатнім інформаційним  потенціалом, і упередженим ставленням Заходу до нашої країни, та й несприятливим  станом справ в самій країні. Варто відмітити, імідж країни та імідж політика перебувають у взаємному впливі.

Проблематика теми дослідження  є доволі популярною, адже з впевненістю  можна сказати, що вплив засобів масової інформації та Інтернет мережі на імідж політиків відіграє дуже важливу роль, особливо у наш час. На порозі третього тисячоліття в світі відбувається нова технологічна революція. Україна поставлена перед вибором: або безнадійне відставання, або рух на випередження. Другий шлях єдино перспективний, адже він дає нам шанс не залишитися на узбіччі світового розвитку.

Прийшов час, коли необхідно  приймати конкретні дії щодо формування позитивного іміджу України. Це дозволить  скорегувати поведінку суб'єктів  реального сектора економіки  зарубіжних країн - потенційних кредиторів та інвесторів України, сформувати сприятливе емоційне середовище для вирішення  політичних та економічних питань, вдосконалення напрямків і форм організації  її взаємодії з країнами світу. Також необхідно прийти до логічного висновку, що використовувати  політику інформування та відкритості, готовності до діалогу, буде дуже корисно  для політики та формування позитивного  іміджу нашої країни.

Об’єктом дослідження  є важливість позитивного іміджу країни та політичних діячів на міжнародній арені.

Предметом дослідження є  роль і місце засобів масової  інформації у наш час, при формуванні іміджу.

Метою дослідження курсової роботи є аналіз особливостей впливу ЗМІ на формування іміджу політичних діячів та країни в цілому.

Відповідно до поставленої  мети можна визначити наступні завдання:

- визначити основні поняття та аспекти міжнародного іміджу країни;

- проаналізувати  складові іміджу політичного діяча;

- докладніше розглянути особливості  впливу ЗМІ на формування іміджу  політичного лідера;

- більш детальніше проаналізувати  вплив Інтернет мережі на міжнародний  політичний імідж;

- ближче познайомитися з іміджем політичних лідерів України;

- на основі всіх цих  пунктів розглянути проблеми формування іміджу України на міжнародній арені.

^{Проблематика  теми дослідження  є доволі популярною. Саме тому при написанні  роботи не виникло  проблем з літературою. Питання формування іміджу є головною магістраллю у  роботах українських  дослідників, а саме Т.Є. Гринберг, Є.А. Галумов, Г.А. Почепцов, И.Я. Рожков  та інші. Щодо впливу ЗМІ на формування іміджу, то це питання освітлене у багатьох працях як українських, так і закордонних вчених, таких як Г. Штромайєр, Ф. Дейвис, Т.Є. Гринберг , А.А. Максимов та багато інших.}

^{Методологічною  основою дослідження  є фундаментальні основи наукового  аналізу – принципи історизму, наукової об’єктивності, системності  і цілісності,  прогнозування.}

^{Структура роботи. Робота складається зі вступу, трьох розділів (які поділяються на підрозділи), загальних висновків, списку використаних джерел і літератури. Загальний обсяг курсової роботи складає 33 сторінки, список використаних джерел і літератури включає 17 позицій.}

 

 

РОЗДІЛ 1. Провідні риси міжнародного іміджу країни та політичного

діяча.

 

1.1 Поняття та основні аспекти міжнародного іміджу країни.

 

Країна - це унікальна  сукупність  цінностей, національних інтересів, особливостей географічного положення, характеристик  внутрішньодержавної економічної  системи, соціальних і політичних процесів, етнічних і культурних особливостей, традицій моралі, звичаїв та інших  параметрів, які еволюціонують в розвиненому суспільстві.

Позитивне сприйняття країни у світі є запорукою успіху глобальних політичних і економічних  зрушень, якими, по суті, є реформи, що проводяться в країні, як в частині світового простору.

Домінуючу роль відіграють не тільки прагматичні реформи в  області економіки, оптимізації  структури влади та управління. Важливо  і те, який імідж отримає держава в очах світової громадськості, наскільки результативні створені механізми соціально-психологічної мотивації та нейтралізації негативного ставлення. Головним важелем формування іміджу країни в різних групах населення (соціальних, етнічних, громадських і т.д.) стають структури органів влади і управління та окремі особистості, які виступають посередниками між державою та суспільством.

Е. Галум визначає імідж  країни як комплекс об'єктивно взаємопов'язаних між собою характеристик державної  системи (економічних, географічних, національних, демографічних і т.д.), що сформувалися в процесі еволюційного розвитку державності як складної багатофакторної  підсистеми світового устрою, ефективність взаємодії ланок якої визначає тенденції  соціально - економічних, національно-конфесійних та інших процесів [8].

До  основних  елементів іміджу країни належать: 
    -  Імідж  економіки; 
      -  Імідж  Збройних  сил; 
      - Зовнішньополітичний імідж;

       -  Імідж  інформаційної  політики  держави; 
      -  Імідж  влади. 
Дослідники вважають, що колективне сприйняття образу країни її громадянами формується на підставі того, що «говорить» і що «робить» влада. Це означає, що кожна країна постійно відстежує свій імідж - адже влада завжди щось говорить і щось робить.

Проблеми державного іміджу виникають тоді, коли керівництво  країни на словах відстоює один ідеал, одну систему цінностей, а на ділі робить по-іншому. Якщо держава не в  змозі діяти по відношенню до своїх  громадян згідно декларованим ідеалам, це викликає суспільне розчарування і соціальну апатію. Такий психічний стан може ще більше посилюватися, якщо держава продовжуватиме голослівно заявляти, що люди для нього - найвища цінність, тоді як його громадяни, грунтуючись на власному досвіді і реальних фактах, знають, що насправді політичне керівництво країни цього не дотримується. 
Формування міжнародного іміджу держави базується на таких елементах, як успішність проведення зовнішньої політики держави, особливості проведення внутрішньої політики держави, ефективність економіки, особливості ментальності суспільства  та  багатьох  інших. 
Також існує багато підходів до класифікації іміджу країни. Так, наприклад, А, Лаптенок виділяє: 
-Імідж об'єктивний - це враження від країни, яке існує у внутрішній або зарубіжної громадськості. 
-Імідж суб'єктивний - це подання лідера держави та його оточення про те, яким чином сприймається образ країни в очах громадян, або уявлення громадян про те, яким  їхня  держава  бачиться  за  кордоном. 
-Імідж модельований - образ держави, який намагаються створити команда керівника країни або спеціально залучені фахівці – іміджмейкери.

 

 

Таким чином, можна  зробити висновки, що імідж країни – це складне, багатофункціональне явище. Зовнішньо-і внутрішньополітичний імідж країни є взаимопроникающими елементами. У процесі формування іміджу важливу роль відіграє ставлення суспільства до своєї країни, а також сприйняття даної країни на міжнародній арені. Економічна привабливість і стабільність не менш важливий чинник, як для зовнішнього, так і для внутрішнього становища країни.

Імідж країни виступає таким собі сполучною ланкою між державою і суспільством. І відповідно для адекватного сприйняття він повинен відповідати очікуванням цієї аудиторії.

Варто також відзначити, що у зв'язку з постійно мінливими  зовнішніми і внутрішніми умовами, імідж країни потребує постійної  коригуванню.

У нашій моделі світу чітко закріплені деякі національні характеристики, пов'язані з тими чи іншими країнами. Німецька пунктуальність, швейцарська точність, російська душа. Так, фіксація іміджу країни на позитивних чи негативних аспектах може впливати на успіх тих чи інших процеси, що відбуваються в державі.

 

1.2 Імідж політичного діяча і його складові.

 

Імідж політичного діяча  виступає як явище, яке включене в  політичну діяльність і використовується в процесі цієї діяльності, тобто  підставою для індивідуального  суб'єкта політичного іміджу є дії. Важливою особливістю політичного  іміджу є активність. Він здатний  впливати на створення, емоції, діяльність і вчинки, як окремих людей, так  і цілих груп населення. 
Крім того, імідж політика завжди має бути цілеспрямованим, тобто створюватися  з  певною  метою. 
         Буде доречно розглянути докладніше поняття політичного лідера. Політичний лідер - це формальний або неформальний керівник, глава держави, політичних груп чи громадської організації, руху, лідер  політичного процесу, що здійснює функції об'єднання і згуртування соціальних сил, що задає напрямок діяльності державним і громадським інститутам, політичним рухам, багато в чому визначає особливості курсу на політичні перетворення. З даного визначення випливає, що лідером в політиці є особистість, активно діюча, яка дійсно грає провідну  роль. Лідер повинен бути здатний спонукати інших діяти, надихаючи і запевняючи  їх  у  тому, що обраний курс є правильним. 
         Важливою характерною рисою іміджу політика є його цілісність, внутрішня несуперечність. Крім того, імідж повинен включати як переваги, так і недоліки. Тільки цілісний імідж викликає довіру. Також імідж має бути реалістичним, тобто містити риси, які сприймаються однозначно як належні дійсності. 
Імідж політика, як правило, виконує соціальне замовлення певної групи. При цьому імідж політика відображає вплив не тільки свідомих, але й несвідомих компонентів психіки різних соціальних груп і формування образів, які затребувані в даний час населенням  [4].  
        Імідж політика є стиль і форма поведінки в суспільстві. Таким чином, можна сказати, що важливою характеристикою індивідуального суб'єкта іміджу є демонстративність. При цьому демонстровані характеристики політичного лідера (зачіска, одяг) можуть піддаватися символізації. Це пов'язано з тим, що в цілому імідж  має  символічну  природу. 
         Ще одним з важливих елементів політичного лідера, є - структурність. Це означає, що вся інформація про політика - відомості про його особу, родину, захоплення, переконаннях, цілях і діях - повинна бути структурована, щоб її сприйняття  аудиторією  було  цілеспрямованим  [6]. 
         Іміджеві характеристики політика умовно діляться на: 
- Психофізіологічні (такі як активність, агресивність, сила і міць, а також протилежні їм); 
- Особистісно-комунікативні (на практиці пов'язані з каналом передачі інформації, такі  як  фото  чи  телегенічність,  тембр  голосу); 
- Соціальні (моделюють чисто людські якості, які сприймаються людьми як позитивні:  доброта,  чуйність); 
- Міфо - символічні (підводні об'єкт до наявних у аудиторії стереотипним уявленням); 
- Професійно - політичні (відображають вимоги та очікування масової аудиторії, пов'язані з уявленнями про конкретні професії) [2].

Політичні діячі є активними  учасниками формування іміджу країни і також володіють певним персональним іміджем. Однією з умов ведення ефективної політичної діяльності є формування привабливого іміджу. Якщо політик  не володіє ефективним іміджем, йому буде дуже важко виконувати покладені  на нього функції. Тобто, конкурентоспроможність політика значною мірою визначається рівнем його іміджу.

Підбиваючи підсумки розгляду основних компонентів іміджу політика, необхідно підкреслити, що зміна того чи іншого окремого компонента зазвичай не дає відразу помітного  ефекту. Оптимальна модель іміджу політика включає три основних психологічних рівня. На першому рівні в неї входять зовнішні параметри образу людини, структури образу людини, структури події або явища.Саме так через зовнішні параметри люди сприймають публічно демонстровані внутрішні якості. На другому рівні модель містить власне політичні характеристики, що відображають погляди, позиції програмні устремління лідера, а також його «вагомість» в політичному світі. На третьому рівні в таку модель спеціально включаються приховані параметри для навіювання аудиторії безумовного позитивного ставлення до прообразу іміджу. При цьому в процес створення іміджу повинен бути включений сам політик - інакше зникне всяка щирість і імідж перетвориться на маску, а політик в ляльку.

Крім того, для  успішного формування іміджу того чи іншого політичного діяча, необхідно  проаналізувати існуючий у масовій  свідомості ідеал і визначити  які очікування існують у цільової групи по відношенню до цього діячеві.

 

РОЗДІЛ 2. Особливості формування іміджу політичного лідера під впливом  ЗМІ.

 

2.1 Вплив ЗМІ на формування іміджу політичного лідера.

 

Одним з найголовніших завдань діяльності PR-служб і взаємодіючих з ними ЗМІ є формування сприятливого іміджу політичного лідера чи організації - будь то владна структура (включаючи державну службу в цілому, її конкретний підрозділ) або комерційна організація.

Процес формування іміджу організації і лідера має як спільні  риси, так і суттєві особливості, обумовлені в цьому специфікою самого об'єкта - лідер це чи організація. Лідер- це завжди конкретна особистість, з неповторними особливостями біографії, характеру і т. д. Організація, хоча її сутність і уособлюють конкретні люди, які в ній працюють, все таки, в першу чергу, формалізована структура з усталеними традиціями, нормами поведінки, історією, стилем діяльності . Вихідною посилкою аналізу теми та іміджу політичного лідера є визнання того факту, що, будь-яке лідерство є явище групове. Не можливе існування лідера-одинака без зв'язків з послідовниками. Таким чином, відношення між лідером і його послідовниками є основа, головний компонент лідерства, а отже,  і  аналізу проблематики іміджу політичного лідера. 
       В рамках даної теми найбільший інтерес представляє імідж політика з погляду адекватних цільових груп - політиків, партій, рухів, населення, окремих його груп. Великий російський мислитель М. М. Ковалевський зазначав, що великі державні діячі і політики і стають такими тому, що вони розуміють запити свого часу і діють в  напрямку,  сприятливому  задоволенню  цих  запитів [1].   
       Друга вихідна посилка аналізу теми полягає в тому, що імідж, створений політику, може і, як правило, бути не стільки плодом його власних зусиль, а й плодом праць його конкурентів, як це не дивно звучить. Можна сказати, що імідж це не тільки цілеспрямовано формований «позитивний» образ політика, це і «єдність і боротьба протилежностей», між створюваним політиком і його командою «позитивним» іміджем, повсякденною реальністю і створюваним конкурентами «негативним» іміджем. Ставлення названих трьох складових формованого іміджу не завжди представляє із себе гармонію. 
       Реальні якості політичного лідера і, насамперед, опозиційного далеко не завжди збігаються з його іміджем, на формування громадської дуки дуже впливають ЗМІ. Крім того, прихильники і противники політичної лідера по-різному розставляють акценти в його характеристиках. Політичні портрети, створювані PR-фахівцями з метою дискредитувати опозиційного лідера, зазвичай страждають зайвою експресією і емоційним забарвленням. За політичними мішенями звичайно ведеться прицільний і масований вогонь, організовуються попередження про «негативні» наслідки довірливого ставлення до них [9]. Безжально висміюються найуразливіші сторони характеру лідера, оприлюднюються найменш привабливі його вчинки з особистого життя. У ЗМІ періодично на зміну статтями, передачам пропагандистського характеру, що оспівує керівника-безсрібника приходять заяви, повідомлення, натяки, що компрометують, державну службу, інших офіційних політиків і неофіційних тим більше. Безвісти подібного роду публікації (передачі) не проходять. Але не можна і перебільшувати їх роль.

Створити імідж «на  порожньому місці», наділити лідера сукупністю рис і характеристик яким він  і близько не відповідає ще нікому не вдавалося. У зв'язку з цим, дуже важливо знайти різницю в іміджу реальних якостей і тих, які  йому  приписують  ЗМІ,  PR-фахівці. 
        Політичний лідер практично завжди як «на лодоні». Слова, жести, вчинки, рішення, вибір друзів, прихильності - все стає доступно громадському «огляду».  Окремі партії, елітарні впливові кола, «штабні» особи роблять на лідера своєрідні політичні ставки і прагнуть сформувати його імідж таким, який, на їх погляд, є найбільш конкурентоспроможним. Це, звичайно, не означає, що при цьому ігноруються реальні якості та характеристики лідера.

Навпаки, основу, «каркас» іміджу якраз складають його реальні  якості. Завдання створення іміджу саме в тому й полягає, щоб яскраво, образно висвітлити реальні гідності лідера і «заретушувати» менш привабливі. 
       Зазвичай лідер з харизматичним ореолом наділяється своїми прихильниками іміджевими рисами «народного заступника», «безсрібника», «страждальця за правду», «незламного борця» і т. д. Імідж лідера, сформований буденною свідомістю, нерідко наділений героїчними і страдницькими, мученицькими рисами, ритуальної чистотою. Що, як відомо, вимагає значно більших зусиль для його підтримки на відповідному рівні.

Імідж публічного політика, «лідер для широкої публіки», як сконструйований образ, може мати практичними  будь-якими характеристиками, відповідними бажанням мас. Аудиторія може мати вельми віддалене безпосереднє уявлення про  реальну діяльність лідера, його можливості і якостях, а формувати своє уявлення про нього в основному з  розповідей про лідера, спеціально підготовлених за допомогою PR-фахівців, послань ЗМІ з метою впливу на одержувача цієї інформації [3]. Здавалося б ця ситуація створює безмежні можливості для формування бажаного іміджу політичного лідера. Однак не слід забувати, що жоден політичний лідер не може нескінченно перебувати у віртуальному світі. Рано чи пізно він повинен почати діяти, проявляти своє справжнє «Я». Створений PR-спеціалістами імідж повинен володіти певною здатністю до зміни, якщо цього вимагає ситуація, соціально-політична ситуація (у цьому випадку особливо важливий доступ до ЗМІ, і наявність або відсутність комунікаційних бар'єрів, які здатні створити «не зацікавлені сторони»). Імідж можна цілеспрямовано формувати, уточнювати чи переробляти з допомогою модифікації діяльності, вчинків і заяв соціального суб'єкта. Фактично, вибираючи (або постійно «споживаючи») газету, радіо або телевізійну передачу певної соціальної спрямованості, виборець не рідко вже потенційно готовий погодитися з тією точкою зору про політичного лідера, яка буде запропонована даними ЗМІ. (Позначається споживчий феномен віри не самої інформації, а джерелом). Авторитет ЗМІ може дуже сильно впливати на довіру до тієї чи іншої інформації. Відносини політичного лідера зі ЗМІ в демократичній державі не бувають простими. Навіть у визнаного лідера на певному етапі можуть виникнути складнощі з висвітленням його діяльності в ЗМІ, політична орієнтація яких не повністю збігається з його поглядом на способи вирішення поставлених перед суспільством проблем. Неможливо бути «хорошим» для всіх.

Варто відмітити, що в самому загальному вигляді імідж можна визначити як набір певних якостей, які люди асоціюють з певною індивідуальністю.

Імідж - це образ людини, який включає в себе як природні властивості  особисті, так і спеціально вироблені, створені. Саме завдяки ЗМІ, та впливу їх на свідомість людей, певний створений імідж надає політику характеристики, які не завжди є його реальними, але обов’язково асоціюються з ним. Імідж виступає в ролі провідника між політиком і його аудиторією. Він слугує відображенням як інтересів аудиторії, так і політика намагаючись поєднати, сполучити ці інтереси. Завдяки певному іміджу, який був створений завдяки ЗМІ, скорочується шлях до електорату, оскільки електорат отримує найбільш привабливі аспекти образу політика.

 

2.2 Аспекти формування і становлення іміджу політичних лідерів в Україні.

 

Імідж політичного лідера формується на основі як мінімум двох основних факторів: очікувань виборців та індивідуальних особливостей самого політика. Однак варто враховувати, що в сучасному політичному житті, коли широко використовуються ефективні методи політичної реклами у ЗМІ та здійснюється потужний і всеохоплюючий тиск на громадську думку, імідж “лідера-для-публіки” може значно відрізнятися від “лідера-реальної особистості”.

Теоретичний аналіз та узагальнення досліджень відомих українських  фахівців, зокрема В. Бебика, Г. Почепцова  та інших, свідчить, що в суспільній свідомості існує досить виразний імідж  “ідеального президента”. Респонденти  визначають основні риси характеру, що, на їхню думку, повинні бути властиві іміджеві ідеального глави української  держави: мудрість і розважливість  назвали 68,8 % опитаних, інтелігентність - 68,1 %, гнучкість - 56,0 %, розум - 47,5 %, почуття гумору - 29,8 %, комунікабельність - 27,0 %, людяність – 27,0 %, кмітливість - 22,7 %, наполегливість - 22,0 %, мужність - 21,3 %, працездатність - 19,2 %, колегіальність - 16,3 %, обережність - 8,5%, хитрість –

7,1 %, акуратність - 7,1 %, емоційність  - 5,0 %, закоханість - 4,3 %, упертість  –

4,3 %. Такі риси характеру, як твердість, войовничість, романтизм, авантюризм, авторитаризм набрали від 1,4 до 2,1 % переваг [7].

Як бачимо з наведених даних, обов'язковими рисами характеру лідера нації є мудрість, розважливість, інтелігентність, гнучкість, розум. Певною мірою деякі риси, що респонденти бажали б бачити в особистості ідеального президента, є також і характеристиками українського національного характеру, української ментальності.

В літературі з політичного маркетингу подається докладний аналіз, опис і типологія всієї роботи з  політичного рекламування та формування іміджу партії або політика. У тому числі виділяються її основні  етапи, серед яких називаються такі: вивчення уявлень у громадській  думці про “ідеального” лідера та реальний імідж кандидата; створення (“упакування”) іміджу кандидата; його реалізація (“продаж”) з використанням  ЗМІ та системи паблик рилейшнз [5]. Незважаючи на відносну «молодість» українського політичного ринку, формування і просування політичного іміджу кандидата на виборну посаду відбувається тут саме за описаною схемою.

Слід назвати ще одну важливу  складову діяльності з формування іміджу лідера, що в сучасній політологічній літературі називають позиціюванням. Це припускає визначення та публікацію всієї системи ідейно-політичних і програмово-практичних позицій  кандидата з урахуванням установок  його найближчих конкурентів. У зарубіжній політичній практиці такі питання найчастіше носять суто конформістський, тактичний характер і зводяться до пошуку вільної ніші на політичному ринку країни.

Г. Почепцов пише, що для створення  відповідного іміджу зарубіжні політтехнологи використовують рекомендації фахівця  з маркетингу К. Ларсона, який пропонує, за аналогією з економічною сферою, схему політичного позиціювання на основі таких принципів: “бути найпершим”, “бути найкращим”, “бути найменш дорогим”, демонструвати “чим ми не є”, враховувати особливості різних вікових груп виборців.

В українській практиці все складається  дещо по-іншому. По-перше, наше суспільство переживає період докорінної соціальної трансформації, в результаті якої змінилися самі основи ідеології державного будівництва: на зміну утопічним комуністичним ідеологемам прийшла орієнтація на суверенітет, ринкові відносини та демократію. По-друге, українці початку 90-х років вийшли з тоталітарного суспільства, життя якого було максимально ідеологізованим і політизованим. Звідси їхня стійка звичка сприймати кандидатів через їхні ідейні погляди й політичні програми. Усе це не могло не відбитися на особливостях позиціювання претендентів на виборні посади, на їхніх політичних програмах і рекламному іміджі.

У зв'язку з цим кожний український  політичний лідер і в нових  умовах прагнув, за традицією, дотримуватися  певної ідейної орієнтації, вписатися  в існуючі ідейно-політичні течії. Багато представників політичної еліти поміняло свої погляди. Частина з них просто пристосувалася до нових політичних реалій, однак для інших це стало не простим актом мімікрії, а результатом болісного пошуку нової життєвої позиції. Усе це, зокрема, стосується і Л. Кравчука, колишнього компартійного функціонера, який був обраний на посаду Президента України. У період назрівання соціально-політичних змін наприкінці 80-х років він ознайомився з цілим рядом раніш закритих партійних документів, у тому числі й щодо голодомору 1932 - 1933 років. Саме ця обставина значно вплинула на зміну його поглядів. “Стало страшно і моторошно від цієї правди, - розповідав він пізніше. - Я згодом зрозумів: усе, що робилося, було суцільною брехнею. І партія цю брехню затверджувала...”.

Варто відзначити, що саме тепер, в  умовах утвердження вільного політичного  ринку влади, виникає потреба  в яскравих лідерах, що володіють  визначеною позицією, професіоналізмом, високими моральними якостями та патріотизмом. Раніш, у тоталітарному минулому, все мало інший вигляд. Був широко розповсюджений типаж лідера, який мімікрував під своє оточення.

Важливе місце в діяльності іміджмейкерів  посідає організація вивчення громадської  думки. Команда забезпечує проведення спеціальних соціологічних опитувань або спирається на результати вже наявних. Зупинимося на одному з різновидів соціологічного опитування - практиці складання і використання рейтингів окремих партій і лідерів, особливо в період передвиборчої кампанії.

За всієї розмаїтості організацій  та установ, що проводять рейтингові дослідження, важливо забезпечити  їх високий професійний рівень, а  отже й політичну неупередженість, максимальну об'єктивність. Знання основ проведення опитувань населення, аналітичного вивчення настрою людей, уміння інтерпретувати різного роду статистичні дані вкрай необхідні  сучасним піарменам не тільки для  самостійного виконання роботи, але  й для здійснення критичного підходу  до інформації соціологічного змісту, розповсюджуваної різними каналами.

Сучасна практика соціологічних досліджень та складання рейтингів суб'єктів  політики свідчить, що між громадською  думкою і знаннями людей існує  величезна різниця. У зв'язку з  цим соціологи та спеціалісти-іміджмейкери повинні вміти розібратися в  цій особливості. Відомий фахівець у цій галузі Х. Кентрил відзначав, що думка громадськості, яку ми вивчаємо, - це функціональне знання, яке виникло  на основі досвіду і було перевірене практикою. Це, так би мовити, емпіричне узагальнення. З іншого боку, фундаментальні знання, якими володіє та ж громадськість, - це, в основному, результат інтелектуальних зусиль, однак вони істотно не впливають на сприйняття конкретних ситуацій. Х. Кентрил підкреслював, що вивчення громадської думки повинне відзначати випадки, коли “знання”, у тому числі й політичні, переростають у “розуміння”, а також з'ясовувати причини, чому групи з протилежними ідейними поглядами (знаннями) досягають розуміння спільності мети й необхідності ухвалювати спільне рішення .

Рейтингові дослідження найчастіше проводяться через певні відтинки часу, щоб наочніше було видно картину  різних тенденцій у формуванні громадської  думки. Це, з одного боку, дозволяє цілеспрямованіше впливати на електорат; по-друге, у кандидата з'являється можливість внести певні корективи в проведення виборчої кампанії, у формування свого політичного іміджу. Іміджеві рейтинги допомагають політикам орієнтуватися на сучасному політичному ринку, що вже відчуває напруженість у зв'язку з наближенням президентських виборів. Однак результати однієї, навіть найавторитетнішої соціологічної служби можуть мати погрішності і викликати сумнів у різних політичних акторів. У зв'язку з цим значний інтерес викликають так звані порівняльні аналізи-рейтинги, у яких використовуються результати опитувань, проведених провідними соціологічними службами  [10].