З методики трудового навчання в початкових класах на тему: «Шляхи реалізації основних завдань національного виховання на уроках трудовог

Міністерство освіти і  науки, молоді та спорту України

Комунальний вищий навчальний заклад

«Бериславський педагогічний коледж імені В.Ф.Баньковського»

Херсонської обласної ради

Предметна циклова комісія  викладачів психолого-педагогічних дисциплін

Курсова робота

З методики трудового навчання в початкових класах на тему: «Шляхи реалізації основних завдань національного  виховання на уроках трудового навчання та в позакласній роботі в початкових класах»

                                                                                                                                       Студентки 4 курсу 143 групи

Напряму підготовки:0101

«Початкова освіта»

Потапович Тетяни Антонівни

Керівник: викладач вищої                

категорії, старший викладач

методики трудового навчання,

Лілянова, І.А. 

Національна школа 

Кількість балів: Оцінка:

м. Берислав

2013 р.

Зміст

Вступ

Розділ 1. Психолого- педагогічні основи національного виховання на уроках трудового навчання та в позакласній роботі

Розділ 2. Методологічні основи національного виховання молодших школярів

Розділ 3. Шляхи реалізації основних завдань національного виховання на уроках трудового навчання та в позакласній роботі

3.1 Виготовлення української писанки

3.2 Виготовлення української ляльки- мотанки

3.3 Виготовлення державних символів України з паперу

Розділ 4. Сучасні підходи  до національного виховання на уроках трудового навчання та у позакласній  роботі

Дослідження

Висновок 

Література

Додаток

Вступ

Сьогодні перед суспільством і школою стоїть проблема розвитку особистості свідомого українського громадянина, який поєднує в собі національні риси та самобутності  українського народу. І саме національне  виховання на уроках трудового навчання та у позакласній роботі передбачає надання широких можливостей  для пізнання української історії, культури, традицій, звичаїв, мови, формування національної гідності, розвитку особистісних рис громадянина української  держави. Національна свідомість ставить  головну мету освіти проголошеної державною  національною програмою освіти «України 21 століття», про виховання особистості  в дусі любові до Батьківщини й  усвідомлення свого громадського обв’язка на основі національних цінностей в  поєднанні із загальнолюдськими  якостями йдеться у законі України  «Про освіту» та «Про загальну середню  освіту».

За допомогою соціальних та педагогічних досліджень, було виявлено низький рівень патріотичних почуттів серед учнів молодшої школи. Тому головню метою національного  виховання на уроках трудового навчання, є набуття молодому  поколінню  соціального досвіду, успадкування духовних надбань українського народу, досягнення високої культури міжнаціональних  взаємин, формування в молоді незалежно  від національної незалежності особистісних рис громадянина  України.

Відомі культурні та освітні  діячі минулого літописець Нестор, І.Вишенський, І. Борецький, П. Могила, пізніше  О.Духнович М.Шашкевич, І. Вагилевич, Я.. Головацький та інші були служителями  релігійного культу, їхній внесок у національну систему виховання  є значним. Прогресивні церковні та релігійні діячі, відстоюючи політичну, державу і духовну самостійність  України, виховували молодь у патріотичному, гуманістичному дусі. Іван Франко боровся  за українську національну школу, за виховання яке формує свідомого  українця, з притаманними йому патріотизмом, високою моральністю, вихованістю, освіченістю. Костянтин Ушинський  у своїх творах насамперед високо підніс роль традицій, рідної мови, сімейного  виховання, та багато інших видатних педагогів зробили свій вагомий  внесок, які суттєво вплинули на розвиток національного виховання.

У сучасній педагогічній науці, національне виховання визначається як історично зумовлена сукупність ідеалів, поглядів,переконань, традицій, звичаїв та інших форм соціальної поведінки, спрямованих на організацію  життєдіяльності за допомогою уроків прикладної праці та позакласних  заходів, де засвоюються духовна  і матеріальна культура нації.

На думку фахівців, питання  національного виховання дитини повинно починатися вже з початкових класів. Формування національної свідомості і самосвідомості, в школі відбувається через навчальні предмети, а саме через уроки трудового навчання та через позакласні заходи.

Об’єкт – процес національного  виховання учнів початкових класів на уроках трудового навчання та у  позакласній роботі.

Метою курсової роботи є  розвинути пізнавальний інтерес, самостійність, творчі здібності, виховання в них  патріотизму, відчуття приналежності  до України, розкриття краси та багатство  рідної землі, вшанування традицій;теоретично обґрунтувати й експериментально перевірити педагогічні умови національного  виховання молодших школярів на уроках трудового навчання та в позакласній  роботі.

Предмет – шляхи і засоби національного виховання.

Завдання :

1. Проаналізувати та виявити  психолого-педагогічні умови національного виховання в початковій школі.
2. Охарактеризувати методологічні основи національного виховання та їх місце на уроці трудового навчання та у позакласній роботі.
3. Експериментально перевірити шляхи реалізації основних завдань національного виховання на уроках трудового навчання та в позакласній роботі.
4. Експериментально перевірити сучасні підходи до національного виховання на уроках трудового навчання та в позакласній роботі, і виявити їх доречність.

Отже , можна сказати, що на уроках трудового навчання и в  позакласній роботі з використанням  усіх поглядів та ідеалів можна досягти  головної мети, якщо правильно визначити  основні завдання і предмет виховання.

Розділ 1. Психолого- педагогічні  основи національного виховання  на уроках трудового навчання та в  позакласній роботі

Праця є джерелом і важливою передумовою фізичного та соціально-психічного розвитку дитини у початковій школі. Основні зусилля у цей період спрямований на вироблення елементарних прийомів, знань, умінь і навичок  обробки різних матеріалів. Саме за допомогою трудового навчання у  поєднанні з українськими традиціями, обрядами та звичаями                                 національне виховання.

На даному етапі розвитку суспільства психолого-педагогічній науці виділяється перспективний  конструктивний підхід до особистості  в процесі виховання, згідно з  яким слід створювати нові механізми  виховання і моральної саморегуляції  школярів. У цьому плані перспективними видаються такі форми взаємодії  у системі "вчитель-учень", які  активізують закономірний процес зростання  виховуючої ініціативи у дітей, який проявляється у висуванні і постановці виховних задач самими учнями, розширюючи рамки їхнього особистісного  вдосконалюючого смислопокладання, зміцнюючи властиві їм ціннісні орієнтири. Ідеї особистісн -зорієнтованого виховання особливо актуальні для нашої країни. Особистісно- зорієнтований підхід до виховання певною мірою ґрунтується на методологічних принципах західної гуманістичної психології: самоцінності особистості, глибокої поваги до особистості та емпатії до неї, врахування її індивідуальності. .

Особистісно- зорієнтоване виховання передбачає мету формування і розвитку в учня особистісних та духовних цінностей на уроках трудового навчання.

Це передбачає визначення і реалізацію першочергових і  перспективних заходів, спрямованих  на формування громадсько активної життєвої позиції молодих громадян на уроках трудового навчання та у позакласній роботі.

Концепція передбачає створення  цілісної системи національно-патріотичного  виховання молоді шляхом реалізації таких виховних завдань:

• забезпечення сприятливих умов для самореалізації особистості в Україні відповідно до її інтересів та можливостей на уроках трудовго навчання;
• виховання правової культури, поваги до Конституції України, Законів України, державної символіки - Герба, Прапора, Гімну України та історичних святинь;
• сприяння набуттю молоддю соціального досвіду, успадкування духовних та культурних надбань українського народу при виконанні традиційних українських ляльок, вишиванок, оберегів та інш.;
• формування духовних цінностей українського патріота: почуття патріотизму, національної свідомості, любові до українського народу, його історії, Української Держави, рідної землі, родини на уроках трудового навчання та в позакласній роботі;
• відновлення і вшанування національної пам'яті;
• формування психологічної та фізичної готовності молоді до виконання громадянського та конституційного обов'язку щодо відстоювання національних інтересів та незалежності держави, підвищення престижу і розвиток мотивації молоді до державної та військової служби;
• забезпечення духовної єдності поколінь, виховання поваги до батьків, людей похилого віку, турбота про молодших та людей з особливими потребами;
• консолідація діяльності органів державного управління та місцевого самоврядування, навчальних закладів, громадських організацій щодо національно-патріотичного виховання;
• сприяння діяльності установ, навчальних закладів, організацій, клубів та осередків громадської активності для влаштування виставки шкільних робіт які спрямовані на  патріотичне виховання молоді;
• підтримання кращих рис української нації - працелюбності, прагнення до свободи, любові до природи та мистецтва, поваги до батьків та родини через виконання національної символіки;
• створення умов для розвитку громадянської активності, професіоналізму, високої мотивації до праці як основи конкурентоспроможності громадянина, а відтак, держави;
• сприяння розвитку фізичного, психічного та духовного здоров'я;
• задоволення естетичних та культурних потреб особистості на уроках трудового навчання;
• протидіяти на уроках трудового навчання  проявам аморальності, правопорушень, бездуховності, антигромадської діяльності;
• реалізація індивідуального підходу до особистості та виховання.

Для успішного досягнення мети, треба оперувати не лише засадами національного виховання, а й  громадським, трудовим та естетичним. Усе це дає змогу виховати патріота на уроках трудового навчання та у  позакласній роботі, який з глибоким почуттям любові відноситься до свого  народу та традицій, національно свідомого  громадянина, який усвідомлює себе частинкою  країни, та особу яка розуміє значення праці у житті.

Розділ 2. Методологічні основи національного виховання молодших школярів

Виховання - процес цілеспрямованого, систематичного формування особистості, зумовлений законами суспільного розвитку, дією багатьох об`єктивних i суб`єктивних факторів. У широкому розумiннi вся сума впливів на психіку людини, спрямованих на підготовку її до активної участі у виробничому, громадському й культурному житті суспільства. Ще Я.-А. Коменський зауважував, що «зневага до виховання є кроком до загибелі людей, сімей, держав і всього світу» [1,19]. Тому виховання з погляду суспільного розвитку є провідною сферою діяльності як окремої людини, так і людської спільноти.

Виховання школярів здійснюють на уроках трудового навчання і позакласної  роботи у школі та за її межами. Воно є цілісним процесом, у якому органічно  поєднані змістова (сукупність виховних цілей) і процесуальна (самокерований  процес педагогічної взаємодії вчителя  й учня, що передбачає організацію  і функціонування системи виховної діяльності та самовиховання учнів) сторони [8, 38-39]. Цей процес є двостороннім (обов'язкова взаємодія вчителя і  учня), цілеспрямованим (наявність конкретної мети), багатогранним за завданнями і змістом, складним щодо формування і розкриття внутрішнього світу  дитини, різноманітним за формами, методами і прийомами, неперервним та постійним, тривалим у часі (людина виховується  все життя).

Провідні завдання виховання  молодших школярів у початковій школі  зумовлено пріоритетними напрямами  реформування виховання, визначеними  Державною національною програмою  «Освіта» («Україна XXI століття»), до яких належать:

• формування національної свідомості, любові до рідної землі, свого народу, бажання працювати задля розквіту держави, готовності її захищати;
• формування технічного світогляду і відповідний рівень освіти, закріплення на практиці знань про технологічну діяльність, спираючись на закони та закономірності розвитку природи, суспільства, виробництва і людини;
• прищеплення шанобливого ставлення до культури, звичаїв, традицій українського народу;

• ознайомлення та залучення учнів до різних видів діяльності, формування необхідних для цього знань і вмінь, навчання учнів способів поводження з різноманітними засобами праці;
• підготовка  до життя та активної трудової діяльності в умовах сучасного високотехнологічного інформаційного суспільства за допомогою трудового навчання;
• вчити різним технікам ручної обробки матеріалів та правильно користуватись тими чи іншими інструментами;
• формування творчої, працелюбної особистості, виховання цивілізованого господаря на уроках трудового навчання та у позакласній роботі;
• формування в учнів культури праці, навичок раціонального ведення домашнього господарства, культури побуту, відповідальності за результати власної діяльності, комплексу особистісних якостей, потрібних людині як суб'єкту сучасного виробництва і культурного розвитку суспільства;
• виховання активної життєвої позиції, професійної адаптивності, готовності до безперервної професійної освіти, конкурентної боротьби на ринку праці, потреби ініціативно включатися в систему нових економічних відносин, в підприємницьку діяльність;забезпечення високої художньо-естетичної освіченості і вихованості особистості; виховання в особистості працелюбності та трудової активності[6, 63-64].

На уроках трудового навчання та у позакласній роботі здійснюється етнічне самоусвідомлення на основі засвоєння  родинних звичаїв, традицій, національної міфології, фольклору, мистецтва. Важливе місце у вихованні  посідає формування поваги до Конституції  держави, законодавства, державних  символів (Герба, Прапора, Гімну), державної  мови. Українська національна символіка  вперше за багатовікову історію одержала статус державної і сьогодні символізує єдність держави і нації, політичну, економічну і національну незалежність України [12, 23]. Використання державних  символів у навчально-виховному  процесі активізує почуття захищеності, юридичної, моральної і політичної дієздатності, гордості за єдину суверенну  державу. Це проявляється у бесідах  про державну символіку та у виготовленні її дітьми, у створенні національних символі та оберегів на уроках трудового  навчання та у позакласній роботі.

Щоб по-справжньому любити рідний край, його слід добре знати, необхідно вивчати його культуру, традиції.

Патріотизм — основа духовного  становлення громадянина. Також  «патріотизм — це серцевина людини, основа її активної позиції» (В.О. Сухомлинський [11, 216]).

Одне з численних місць  у національному вихованні займає виховання любові до рідного краю, - своєї малої Батьківщини. На кроках прикладної праці діти знайомляться з традиціями, звичаями, історією своєї  землі, та з ремеслами. Це дає змогу  створити натхненне ставлення до свого роду. Це дає змогу створити натхненне ставлення до свого  роду.

Національне виховання включатиме розвиток людської гідності, любові до Батьківщини, національної самосвідомості й гідності; дбайливе ставлення до рідної мови, культури, традицій; відповідальність за природу рідної країни; потребу  зробити свій внесок у долю батьківщини; інтерес до міжнаціонального спілкування; прагнення праці на благо рідної країни, її народу. Виховання має  бути застосованим не лише в школі, а й у сім’ї.

Національне виховання у  трудовому навчанні та в позакласній  роботі використовує такі засоби : прикладна  праця, родовід, рідну історію, краєзнавство, природу рідного краю, народну  міфологію, фольклор, національне мистецтво, національну символіку, народні  прикмети і вірування, виховні традиції, національні традиції, звичаї та обряди [15, 144].  На уроках трудового навчання та в позакласній роботі вчитель  намагається максимально поєднати ці всі засоби, та створити національну єдність під час створення певної роботи учнями. Саме через працю втілюються основні патріотичні цінності.

Стрижнем усієї системи  виховання в Україні має стати  національна ідея. Сучасне національне  виховання в дусі єдності та соборності має забезпечувати «формування  патріотичних почуттів, гордості за приналежність  до української національності, національну  самосвідомість» [10, 15]. Воно покликане  формувати громадянина – патріота, виробляти глибоке розуміння  громадянського обов’язку, готовність відповідально ставитись до власного життя та здоров’я.

Програма національного  виховання здійснюється відповідно до вимог Конституції та законів  України, Кабінету Міністрів України  і досягається узгодженням дій відповідних міністерств, інших центральних та місцевих органів щодо результативності роботи у цьому напрямку.

Завданням Державної програми національного виховання є формування громадянина-патріота: любов до своєї  держави, її народу, традицій, культури; виховання громадянських почуттів і свідомості, поваги до Конституції  і законів України, соціальної активності, формування глибоких правових знань, високої  правової культури і моралі.

Завдання національного виховання втілюється на уроках трудовго навчання та у позакласній роботі. Ефективність забезпечується неухильним дотриманням таких провідних принципів: науковості, національної свідомості й українського патріотизму, етнізації, історизму, європеїзму, народності, гуманності й демократизму, природо-відповідності, культуро відповідності, працьовитості, самодіяльності, активності й ініціативи учнів, гармонії родинно-громадсько-шкільної педагогічної взаємодії [3, 6-7].

Принцип національної свідомості й українського патріотизму вимагає  утвердження в учнів громадянських  почуттів, української національної гордості й людської гідності громадянина  України, вболівання за долю самостійної української держави, готовності стати на захист незалежності України, виявляти пошанне ставлення до українських державних символів — тризуба, синьо-жовтого прапора, гімну «Ще не вмерла Україна». Початкова школа покликана виховувати істинних патріотів України.

Принцип національної свідомості й патріотизму передбачає розв'язання виховних завдань на уроках трудового  навчання та у позакласній роботі молодших школярів [16, 8].

У поняття принципу етнізації  вкладається етнічна соціалізація дитини на основі родинного, культурно-освітнього, економічного, духовного життя й  історичного досвіду свого етносу, народу, нації, належно поставленої  виховної роботи вчителя на уроках ручної праці. До основних засобів етнізації  належать традиційна родинно-побутова й громадська культура, національна  школа й освіта, посильна участь у трудовій  діяльності, зокрема  ї,  національні звичаї, традиції, свята, обряди, символи.

Завдяки реалізації принципу етнізації у вихованні молодших школярів: кожен етнос і етнографічна група мають змогу продовжити й розвивати себе в своїх потомках. У зв'язку з цим одним із найважливіших наших завдань, як національної спільноти, було, є і буде: пізнавати себе. І тут без дотримання принципу історизму не обійтись [2, 13].

Принцип історизму — це плекання історичної пам'яті підростаючих поколінь через прищеплення молодшим школярам шанобливого ставлення  до своїх предків,  до національних борців, до традицій та обрядів які  формувалися століттями, до багатої  культури. Усвідомлення минулого України  будить у дітей бажання горнутися  до свого рідного, національного, народного, допомагає їм збагнути суть сучасного  й бачити футурологічну прогностичну перспективу майбутнього, вселяє життєвий оптимізм [9, 102].

Успішне впровадження принципу історизму відбувається тоді, коли сам учитель початкових класів добре  обізнаний з українським традиційним  вихованням молодших школярів. Внаслідок  трансформації цих знань на уроках праці, у свідомості учнів початкових класів утверджуються глибокі почуття  гордості за славну історію українського народу. Плідні наслідки щодо цього  дає виховна робота на  позакласних  заняттях , складання кожним учнем  свого родовідного дерева, виготовлення народних оберегів, участь у виставках  школи.

Педагогічна культура українського народу носить європейський характер, бо сформувалась на Україні як такій, що розташована в самому центрі Європи. То й цілком логічно, що в основі виховання учнів має лежати принцип  європеїзму. Він висуває на перший план Людину як структурний складник суспільства.

Принцип європеїзму зобов'язує вчителя всю свою увагу сконцентрувати на дитині, на формуванні людської особистості, становленні людини-європейця в  дусі вимог європейської культури, спонукає дотримуватися у вихованні  європейського підходу. Технічний  прогрес й ринкова економіка  вимагає ініціативного трудівника. Тому реалізація принципу європеїзму в діяльності вчителя початкових класів відбувається на уроках трудового  навчання, де діти можуть навчитися  плідно працювати. 

   Принцип народності, гуманності й демократизму спонукає вчителя початкових класів виховувати молодших школярів у дусі ідей, ідеалів, почуттів, прагнень, моралі, знань і помислів, виробничого досвіду, історичних досягнень, етнопедагогічних засад та світогляду українського народу, нації, завжди прислухатися до голосу народу.

Відстоюючи принцип народності у вихованні, О.Духнович писав: «Учителеві також на совісті нехай буде, щоб  у дітях народолюбство збудив і в серцях їх закріпив любов до своєї народності, бо людина без  народності подібна блукаючому вовкові, для якого всякий ліс, де він їжу  знаходить, є Батьківщиною» [7, 4].

Принцип природовідповідності постійно нагадує, що виховання у всьому має узгоджуватися з природою, її закономірностями, щоб зберегти й примножити природне в природі та людське в людині. Принцип цей постав із народної педагогіки і знайшов наукове обґрунтування у працях Г.Сковороди, Я.Каменського, О.Духновича, Г.Ващенка, В.Сухомлинського та інших педагогів.

Принцип працьовитості —  виводиться із «золотого правила» народної педагогіки й педагогічної науки, яке  гласить, що «людина виховується  в праці, через працю і для  праці», «без праці людини не виховаєш», бо праця є метою людського  життя і його суттю («Аби вмів робити, навчиться, як жити»). То й цілком слушним  є народний девіз: «Вік живи, вік  учись і вік трудись». Навіть час  визначений, коли треба прилучити  дитину до праці: «відтоді, відколи  вміє сама орудувати ложкою — набирати з миски їжі й нести до рота». Фундаментальне наукове обґрунтування  принципу працьовитості з соціально-філософських і психолого-педагогічних позицій  дав К.Ушинський у статті «Праця в її психічному і виховному значенні», де він підкреслив, що «тільки внутрішня, духовна, животворна сила праці є  джерелом людської гідності, а разом  з тим і моральності, і щастя» [19, 241].

Принцип самодіяльності, активності й ініціативи учнів означає спрямування  виховного впливу на дітей з метою  їх особистого вияву, розвитку власної  волі й самостійного мислення, творчої  думки й ініціативи, винахідливості , все це діти можуть реалізувати  у своїх роботах, які вони виконують  на уроках трудового навчання.

 Принцип гармонії родинно-громадсько-шкільної  педагогічної взаємодії націлює  на ґрунтовну обізнаність учителя  початкових класів із народною  педагогікою та основами наукової  теорії виховання учнів 1-4 класів, місцевими виховними традиціями  та застосування їх у вихованні  школярів на уроках ручної  праці, забезпечення єдності вимог  батьків, учителів, школи, родини, громадськості до поведінки учнів, взаємодії всіх виховних ланок і напрямків.

Принцип гармонії родинно-громадсько-шкільної педагогічної взаємодії диктує планування й оцінку тих чи інших конкретних виховних дій учителя початкових класів розглядати як структурний елемент  загальної системи виховання, етнічної соціалізації й освіти учнів [17, 79].

Отже, усе вищеназване  відіграє важливу роль у вихованні  справжнього патріота. Мета не буде досягнутою, якщо не дотримуватись  принципів.  Кожен елемент національного  виховання робить вагомий внесок у життя нашої країни.

Розділ 3. Шляхи реалізації основних завдань національного виховання на уроках трудового навчання та в позакласній роботі

Перед вчителем початкових класів стоїть задача виховати не лише людину, а й громадянина держави  на уроках трудового навчання, за допомогою  принципі та методів виховання. Згідно державного стандарту та шкільної програми, педагог здійснює вихованні чинні  дії, які спрямовані на реалізацію поставлених  завдань та мети.

Національне виховання починає  здійснюватися з першого класу  на основі таких тем, як:1 кл – «Писанкарство  як мистецтво художнього розпису», 2 кл - «Художня вишивка в українському побуті», 3 кл - «Святкові костюми  міфологічних персонажів», «Художні техніки  декоративно – ужиткового мистецтва», «Виготовлення витинанки», 4 кл - «Елементи  дизайну костюму», «Витинанка, як вид декоративно-ужиткового мистецтва».

Тобто у кожній з цих  тем є джерелом націоналізму. Перш ніж виготовляти, вчитель дає  короткі історичні відомості  про той, чи інший вид  прикладної праці. Кожна з цих тем дає  певні поняття про українські традиції, про побут, звичаї, культуру та стиль.

Отже, в процесі трудового  навчання вчитель має розкрити перед  учнями естетичні властивості праці, вчити в трудовій діяльності створювати красу, виховувати погляди на працю  і красу.

Важливим чинником у розвитку дитини є створення оптимальних  умов навчально-трудової діяльності школярів, гарно обладнана і оформлена  робоча кімната та дотримання  санітарно-гігієнічних  норм.