Злочинні наслідки і кваліфікація злочину

Злочинні наслідки і кваліфікація злочину.

Код 01

ЗМІСТ

Стор.

ВСТУП …....................................................................................................................5

РОЗДІЛ 1. ЗЛОЧИННІ НАСЛІДКИ: ПОНЯТТЯ, ТИПОЛОГІЯ, ЗНАЧЕННЯ В КРИМІНАЛІСТИЦІ

1.1. Поняття та види  злочинних наслідків …..............................................7

1.2. Причинний зв'язок  між діянням (дією або бездіяльністю)  і суспільне небезпечними наслідками.........................................................................................15

РОЗДІЛ 2. ЗЛОЧИННІ НАСЛІДКИ І ПРИЧИННИЙ ЗВ’ЯЗОК  У ЗЛОЧИНАХ ПРОТИ ЗАГАЛЬНОЇ БЕЗПЕКИ

2.1. Загальні положення  щодо кваліфікації злочинів.................................21

2.2. Злочинні наслідки  та об’єктивна сторона складу  злочину.................31

РОЗДІЛ 3. КВАЛІФІКАЦІЯ ЗЛОЧИНІВ: ПОНЯТТЯ, ПІДСТАВИ, ПРИНЦИПИ

3.1 Підстави і принципи  кваліфікації злочинів ….....................................33

3.2 Кваліфікація незаконного  заволодіння транспортним засобом..........39

ВИСНОВКИ.............................................................................................................45

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ.............................................................47

ВСТУП

Роль права полягає  у регулюванні та практичному втіленні сторони демократії, що дисциплінує та гарантує дотримання прав і обов’язків, яка набуває в кримінальному праві форму кримінальної відповідальності. Завдання більш повного втілення у всіх сферах суспільних відносин принципу справедливості, безсумнівно, стосується і законодавця, який формулює кримінально-правові норми, і органів, які застосовують ці норми.

Актуальність дослідження. Реалізація ідей справедливості в сфері  кримінальної відповідальності може базуватися тільки на застосуванні «рівної міри», «однакового масштабу» до осіб, які вчинили злочини. При цьому, чим точніша та абсолютніша рівність міри і масштабу, тим ефективніша і справедливіша відповідальність, застосовувана до винної особи. В той же час єдиною однаковою підставою відповідальності в кримінальному праві може бути лише вчинений особою злочин, бо межею його покарання має бути межа його діяння. Межа злочину – його суспільна небезпека. Саме тому виключне значення має дослідження поняття «злочинний наслідок», яке пронизує весь зміст кримінального права.

Проблему злочинних  наслідків та кваліфікації злочинів досліджували такі вчені, як Берзін П.С., Литвин О.П., Михайленко П.П., Нікулін  С.І., Фріс П.Л., Щупаківський Р. та ін. Загальний  огляд досліджень, присвячених вивченню даного питання, свідчить про недостатнє висвітлення даної тематики у науковій літературі.

Мета дослідження полягає  в характеристиці злочинних наслідків  та кваліфікації злочинів. Для досягнення мети були поставлені такі завдання:

1. Охарактеризувати поняття  та види злочинних наслідків;

2. Узагальнити інформацію  про злочинні наслідки та основні  проблеми загальної частини кримінального  права України;

3. Проаналізувати злочинні  наслідки і причинний зв’язок  у злочинах проти загальної  безпеки;

4. Визначити підстави  і принципи кваліфікації злочинів;

5. Коротко охарактеризувати  кваліфікацію незаконного заволодіння  транспортним засобом.

Об’єктом дослідження  є ті сфери соціально-правової дійсності, в яких наслідки поведінки людини мають кримінально-правове значення.

Предметом дослідження є злочинні наслідки в механізмі кримінально-правового регулювання, а також особливості кваліфікації злочинів.

Під час вирішення  визначених завдань використовувались  наступні методи дослідження:

1. Загальнонауковий: синтез, аналіз та порівняння наукової літератури для теоретичного підґрунтя дослідження.

2. Діалектичний метод  використовувався з метою пояснення  виникнення та розвитку певних  поглядів і теорій.

3. Логіко-семантичний  метод сприяв визначенню понять  за допомогою аналізу їх ознак,  відношень між мовними висловами та дійсністю, саме цей метод допоміг визначенню понятійного апарату, що застосовується у дослідженні.

4. Порівняльний метод  був використаний з метою порівняння  поглядів різних науковців на  поняття, що аналізуються в  дослідженні.

5. Метод порівняльного аналізу для порівняння різних нормативно-правових джерел.

Практична цінність роботи полягає в узагальнені знань  про злочинні наслідки та кваліфікації злочину. Дослідження може використовуватися  в навчальних цілях.

У відповідності до поставлених мети та конкретних завдань дослідження, визначено структуру роботи. Вона складається зі вступу, трьох розділів, висновків та списку використаної літератури.

РОЗДІЛ 1

 ЗЛОЧИННІ НАСЛІДКИ: ПОНЯТТЯ, ТИПОЛОГІЯ, ЗНАЧЕННЯ В КРИМІНАЛІСТИЦІ

1.1 Суспільно небезпечні наслідки: поняття, види, значення

 Найважливіша соціальна властивість злочину — його суспільна небезпечність — полягає в тому, що діяння (дія або бездіяльність) посягає на суспільні відносини, охоронювані кримінальним законом, викликає в них певні негативні зміни (шкода, збиток). Механізм порушення об'єкта (суспільних відносин) і заподіяння йому шкоди може бути різним: в одних випадках негативному, руйнівному впливу піддається суб'єкт суспільних відносин (наприклад, при вбивстві — статті 115-119 КК, тілесних ушкодженнях — статті 121-125 КК); в інших — благо, що охороняється правом і в зв'язку з яким існують дані відносини (це насамперед майнові злочини — крадіжка, шахрайство й ін.); по-третє— розривається соціальний зв'язок між суб'єктами відносин (ухилення від призову за мобілізацією — ст. 336 КК, ухилення від сплати аліментів на утримання дітей — ст. 164 КК) тощо. В усіх цих випадках об'єкту кримінально-правової охорони завдається шкода, що і є наслідком злочину.

Суспільно небезпечні наслідки, залежно від характеру і обсягу шкоди, заподіяної діянням об'єкту, можуть бути поділені на наслідки у вигляді реальної шкоди і наслідки у виді створення загрози (небезпеки) заподіяння шкоди. Більшість злочинів заподіюють реальну шкоду. Це типова ситуація. Вбивство, крадіжка, грабіж, хуліганство своїм наслідком мають конкретну і реальну шкоду, що заподіюється відповідному об'єкту кримінально-правової охорони. Разом з тим чинне законодавство в деяких випадках встановлює відповідальність за діяння, що не заподіюють реальної шкоди конкретному об'єкту, однак ставлять його при цьому в небезпеку заподіяння шкоди. Так, порушення працівником залізничного, водного або повітряного транспорту правил безпеки руху або експлуатації транспорту, а також недоброякісний ремонт транспортних засобів, залізничних колій, засобів сигналізації та зв'язку тягне за собою кримінальну відповідальність за ч. 1 ст. 276 КК у разі створення такими діями небезпеки для життя людей, настання інших тяжких наслідків. Так само в ч. 1 ст. 135 КК встановлена відповідальність за завідоме залишення без допомоги особи, яка перебуває в небезпечному для життя стані. Причому тут не потрібно настання смерті особи, яку залишили без допомоги, чи настання інших тяжких наслідків (ч. 3 ст. 135 КК). Подібні злочини отримали в літературі назву «делікти небезпеки» («делікти створення небезпеки»). Тут створення небезпеки («загроза заподіяння шкоди») зовсім не означає, що в об'єкті посягання не відбувається негативних змін. При загрозі порушується стан захищеності, безпеки суспільних відносин, поставлених під охорону кримінального закону, порушуються безпечні умови їх функціонування. От чому в деліктах небезпеки реальність створення такої небезпеки протиправною дією чи бездіяльністю, тобто загроза заподіяння шкоди об'єктові, повинна бути встановлена як факт об'єктивної дійсності.

Таким чином, суспільне  небезпечні наслідки можна визначити  як шкоду (збиток), що заподіюється злочинним  діянням суспільним відносинам, охоронюваним кримінальним законам, або як реальну  небезпеку (загрозу) заподіяння такої шкоди.

Наслідки злочину різноманітні і можуть мати місце в різних сферах: економіки, виробництва, прав людини, екології тощо. Усі вони можуть бути поділені на дві великі групи: наслідки матеріального  характеру і наслідки нематеріального характеру.

До матеріальних наслідків  належить шкода, що має особистий (фізичний) характер, наприклад, смерть людини при  вбивстві, тілесні ушкодження (статті 115-119 КК, 121—125 КК). а також майнова  шкода, наприклад, у злочинах проти  власності (розділ VI Особливої частини КК). У свою чергу, злочинні наслідки майнового характеру можуть виражатися у так званій позитивній шкоді чи в упущеній вигоді (неодержані доходи). Позитивна майнова шкода полягає в тому, що майно, яке перебувало у власності чи володінні потерпілого, протиправне вилучається чи знищується або ж пошкоджується. У разі ж упущеної вигоди потерпілий не отримує тієї майнової вигоди, яку він має право отримати за законом, угодою, на іншій правовій підставі. Таким наслідком буде, наприклад, несплата в повному обсязі обов'язкових платежів шляхом заниження вартості будинку, що продається. Тут внаслідок обманних дій продавця і покупця держава не отримує тих грошових сум, які вона повинна була отримати при сплаті платежів у повному обсязі.

Нематеріальні наслідки являють собою такі негативні зміни в об'єкті посягання, що поєднані з порушенням тих або інших інтересів учасників суспільних відносин, охоронюваних кримінальним законом, і, як правило, не пов'язані з фізичним впливом на людину як суб'єкта суспільних відносин чи впливом на матеріальні предмети зовнішнього світу (блага), з приводу яких існують суспільні відносини. Тут може бути виділена шкода інтересам політичним (злочини проти основ національної безпеки України), організаційним (злочини службові, злочини проти правосуддя, суспільної безпеки, суспільного порядку і моральності), соціальний (злочини проти виборчих, трудових та інших особистих прав і свобод людини і громадянина).

Залежно від виду безпосереднього  об'єкта, якому суспільне небезпечне діяння заподіює шкоду, наслідки можуть бути поділені на основні і додаткові. Так, шкода, що заподіюється службовою особою нормальній діяльності державного апарату при перевищенні влади або службових повноважень (ст. 365 КК), є основною, а шкода, що заподіюється особі, якщо перевищення супроводжується насильством або болісними або такими, що ображають особисту гідність потерпілого, діями (ч. 2 ст. 365 КК), — додатковим наслідком. У той же час додаткові наслідки можуть бути поділені на обов'язкові (додатково обов'язкові), тобто такі, які мають місце завжди, у всіх випадках при вчиненні даного злочину, наприклад, шкода, що заподіюється здоров'ю потерпілого при кваліфікованому грабежі (ч. 2 ст. 186 КК), і факультативні (додатково факультативні), що можуть мати місце, але можуть бути і відсутніми при вчиненні даного злочину, наприклад, шкода особі чи власності при вчиненні хуліганства (ст. 296 КК).

Законодавець користується різними прийомами опису злочинних  наслідків. Так, при крадіжці чужого майна шкода заподіюється власності (ст. 185 КК). Тут вказується один (єдиний) наслідок, що має кримінально-правове значення. В інших випадках у законі вказуються два і більше можливих (альтернативних) наслідків, що виступають обов'язковою ознакою складу злочину. Так, у складі руйнування або пошкодження шляхів сполучення і транспортних засобів (ч. 1 ст. 277 КК) в альтернативі зазначені такі наслідки, як аварія поїзда чи судна, порушення нормальної роботи транспорту чи створення небезпеки для життя людей або настання інших тяжких наслідків.

У деяких складах злочинів містяться вказівки на конкретні  наслідки, наприклад, смерть потерпілого  при вбивстві (ст. 115 КК), тілесні ушкодження відповідної тяжкості в складах  злочинів, передбачених статтями 121-125 КК. В інших статтях КК не дано чіткого опису наслідків («тяжкі наслідки», «особливо тяжкі наслідки», «великий збиток» тощо). Отже, тут у законі застосовуються оціночні терміни і поняття, з'ясування обсягу і змісту яких вимагає уточнення і конкретизації по кожній справі.

Настання зазначених у законі наслідків в одних випадках є необхідною ознакою основного (простого) складу закінченого злочину, наприклад, поширення епідемій чи епізоотій, настання інших тяжких наслідків у результаті порушення ветеринарних правил (ст. 251 КК); в інших же — суспільне небезпечні наслідки відіграють роль кваліфікуючої обставини, що обтяжує відповідальність, наприклад, знищення або пошкодження лісових масивів загальнонебезпечним способом, якщо ці дії спричинили загибелі, людей, масову загибель тварин чи інші тяжкі наслідки (ч. 2 ст. 245 КК).

Деякі норми КК пов'язують злочинність і караність діяння з обов'язковим настанням певних суспільне небезпечних наслідків. Так, зловживання владою або службовим  становищем тягне за собою кримінальну  відповідальність, якщо воно заподіяло істотну шкоду охоронюваним законом правам, свободам та інтересам окремих громадян або державним чи громадським інтересам, або інтересам юридичних осіб (ч. 1 ст. 364 КК); порушення військовослужбовцем правил поводження зі зброєю, а також із речовинами і предметами, що становлять підвищену небезпеку для оточення, тягає за собою кримінальну відповідальність, якщо такими діями потерпілому були заподіяні тілесні ушкодження (ч. 1 ст. 414 КК). Інші норми пов'язують караність діяння як з фактичним настанням суспільне небезпечних наслідків, так і з можливістю їх настання. Так, порушення правил ядерної чи радіаційної безпеки тягне за собою кримінальну відповідальність, якщо цими діями була створена загроза загибелі людей чи настання інших тяжких наслідків або заподіяна шкода здоров'ю потерпілого (ч. 1 ст. 274 КК),

Суспільне небезпечні наслідки мають важливе значення для конструювання  об'єктивної сторони складу злочину. В одних випадках наслідки включаються  в диспозицію статті Особливої частини  КК як обов'язкова ознака складу злочину, в інших — не включаються. Залежно від цього всі злочини поділяються на дві групи; злочини з матеріальним складом (матеріальні злочини) і злочини з формальним складом (формальні злочини).

Злочини з матеріальним складом —- це такі злочини, для об'єктивної сторони яких закон (диспозиція статті КК) вимагає встановлення не тільки діяння (дії або бездіяльності), але й настання суспільна небезпечних наслідків.

Злочини з формальним складом — це такі злочини, для  наявності об’єктивної сторони яких закон вимагає встановлення лише діяння (дії або бездіяльності). Наслідки цих злочинів хоча і можуть іноді наставати, але перебувають за межами складу злочину. Вони не включаються до об'єктивної сторони складу як обов'язкова ознака і їх встановлення на кваліфікацію злочину не впливає.

Визнання або, навпаки, невизнання суспільно небезпечних  наслідків як ознаки складу злочину  не є довільним. Наслідки злочину  в одних випадках мають досить конкретний характер. Ці наслідки можна  обчислити, точно визначити обсяг і характер шкоди. В інших же випадках такий вимір, конкретизацію наслідків здійснити важко, а в деяких випадках і неможливо. У зв'язку з цим законодавець по-різному вирішує питання про визнання чи невизнанні наслідків як обов'язкової ознаки об'єктивної сторони складу злочину.

Наслідками в злочинах з матеріальним складом, як правило, є шкода матеріального, майнового, особистого або фізичного характеру. До таких злочинів належать, наприклад, крадіжка, грабіж, шахрайство, вбивство, заподіяння тілесних ушкоджень тощо. Ці злочини вважаються закінченими з моменту настання зазначених у законі суспільно небезпечних наслідків. Так, вбивство вважається закінченим злочином, коли настала смерть потерпілого; крадіжка — коли злочинець протиправне вилучив чуже майно і мав реальну можливість розпорядитися ним за своїм розсудом; тілесні ушкодження — коли здоров'ю людини нанесена шкода певного ступеня тяжкості.

У злочинах з формальним складом сам факт вчинення суспільно  небезпечного діяння, передбаченого  кримінальним законом, утворює закінчений злочин. До таких складів належать, наприклад, шпигунство, одержання хабара, завідомо неправдиве повідомлення про вчинення злочину, втеча з місць позбавлення волі чи з-під варти, дезертирство й ін. Злочини з формальним складом також заподіюють шкоду суспільним відносинам. Однак вони мають, як правило, нематеріальний характер. Ця шкода політична, організаційна, соціальна, моральна. Якщо при вчиненні злочину з формальним складом фактично настали які-небудь наслідки, що перебувають за межами складу, вони не впливають на вирішення питання про встановлення підстави кримінальної відповідальності (складу злочину й об'єктивної сторони як його необхідного елемента), і враховуються лише при призначенні покарання.

Поділ злочинів на злочини з матеріальним і злочини з формальним складом відбиває об'єктивно існуюче положення, коли в законі:

а) по-різному описується об'єктивна сторона складу злочину;

б) по-різному відбиваються суспільно небезпечні наслідки. У  злочинах з матеріальним складом необхідно встановити не тільки діяння, а й суспільно небезпечні наслідки, а також причинний зв'язок між ними. У злочинах же з формальним складом для кримінальної відповідальності досить встановити лише факт вчинення суспільно небезпечного діяння;

в) на підставі цього поділу по-різному вирішується питання про момент закінчення злочину; злочин з матеріальним складом вважається закінченим з моменту настання суспільне небезпечних наслідків; злочин же з формальним складом вважається закінченим з моменту вчинення самого діяння, незалежно від настання наслідків.

4. Значення суспільне  небезпечних наслідків. Наслідки, тобто шкода (збитки), заподіяні  злочинним діянням, їх характер  і розмір багато в чому визначають  матеріальну ознаку злочину —  суспільну небезпечність. Тому наслідок виступає:

а) однією з найважливіших  підстав криміналізації (декриміналізації) діяння;

б) ознакою, на підставі якої проводиться відмежування злочину  від інших правопорушень;

в) обставиною, що враховується судом при призначенні покарання  в межах санкції відповідної статті КК (наприклад, у п. 5 ст. 67 тяжкі наслідки названі як обставина, що обтяжує покарання).

Якщо ті чи інші наслідки зазначені в диспозиції статті КК (злочини з матеріальним складом), їх встановлення в такому разі обов'язково для:

а) констатації складу злочину як підстави кримінальної відповідальності;

б) правильної кваліфікації злочину і його відмежування від  суміжних злочинів.

У разі, коли наслідки (у  злочинах з матеріальним складом) відсутні, питання про кримінальну відповідальність, може вирішуватися таким чином: а) якщо діяння вчинене з прямим умислом, то воно кваліфікується як замах на злочин; б) якщо ж у законі не передбачена відповідальність за злочин з іншими формами вини, то відсутність наслідків виключає склад злочину і кримінальну відповідальність.

Як обов'язкова ознака складу злочину суспільно небезпечні наслідки мають важливе значення для диференціації кримінальної відповідальності, що виявляється, зокрема, у конструюванні в КК кваліфікуючих  чи особливо кваліфікуючих складів або спеціальних норм. [2, c.60]

1.2. Причинний  зв'язок між діянням (дією або  бездіяльністю) і суспільне небезпечними  наслідками

Теорія і практика кримінального права виходять з  основного принципу, відповідно до якого суспільно небезпечні наслідки можуть бути поставлені у вину особі лише за умови, що вони перебували в причинному зв'язку з його дією або бездіяльністю. Встановити причинний зв'язок між дією і суспільно небезпечними наслідками — означає дати відповідь на питання: чиє діяння викликало цей наслідок і кому цей наслідок може бути поставлений в вину. Потрібно, таким чином, констатувати, що в об'єктивній дійсності шкідливий наслідок, що настав, викликаний діями даної особи, а не діями третіх осіб чи яких-небудь інших зовнішніх сил.

Наука кримінального права не створює своєї теорії причинності, а ґрунтується на теорії причинності, чи каузальності (лат. causa — причина), розроблені філософією. Філософські категорії «причина» і «наслідок» відбивають об'єктивно існуючі причинно-наслідкові зв'язки об'єктивного світу. Ці зв'язки мають універсальний характер. У них одне явище (подія, процес) виступає причиною іншого явища (наслідку) — перше передує другому в часі і є необхідною умовою чи підставою виникнення або зміни розвитку другого, тобто причина породжує наслідок. З цих філософських положень випливає, що під причинним зв'язком у кримінальному праві слід розуміти об'єктивно існуючий зв'язок між діянням — дією або бездіяльністю (причиною) — і суспільно небезпечними наслідками (наслідком), коли дія або бездіяльність викликає (породжує) настання суспільна небезпечного наслідку.[5, c. 115]

У науці кримінального  права з проблеми причинного зв'язку були висловлені різні погляди. До найважливішого з них слід віднести теорію необхідної умови «conditio sine qua non» («необхідна умова, без якої не може бути...»), теорію адекватної причинності, теорію необхідного спричинення. Кожна з цих теорій, базуючись на різних філософських концепціях, розглядає з більшою чи меншою повнотою і науковою обґрунтованістю проблему причинності у кримінальному праві. Вони мають ряд безсумнівних позитивних якостей, але в той же час містять ті чи інші рішення і висновки, що викликають критичні зауваження. Кожна з цих теорій може бути доповнена новими положеннями, які тією або іншою мірою могли б поглибити загальне уявлення про причинний зв'язок у кримінальному праві.[18, c.64]

При аналізі і встановленні причинного зв'язку між суспільно  небезпечною дією або бездіяльністю  і суспільно небезпечними наслідками слід виходити з таких положень.

1) Причинний зв'язок  як ознака об'єктивної сторони  злочину підлягає встановленню  у випадках, коли суспільно небезпечні  наслідки є обов'язковою ознакою  складу злочину, тобто в злочинах  з матеріальним складом. Звідси  випливає, що якщо відсутнє суспільне  небезпечне діяння, то немає необхідності встановлювати причинний зв'язок, тому що немає першої (обов'язкової) ознаки об'єктивної сторони — діяння. У разі відсутності наслідку (за наявності суспільно небезпечного діяння) має місце замах на злочин, або склад формального злочину, або взагалі немає складу злочину. Якщо ж причинний зв'язок між діянням і наслідком не встановлений, об'єктивна сторона злочину з матеріальним складом відсутня внаслідок відсутності такої обов'язкової її ознаки, як причинний зв'язок.

2) Причинний зв'язок — це об'єктивно існуючий зв'язок між причиною (суспільне небезпечним діянням) і наслідком (суспільне небезпечними наслідками). Причинний зв'язок між злочинним діянням і суспільне небезпечними наслідками існує об'єктивно як факт реальної дійсності поза свідомістю і волею людини — слідчого, прокурора, судді. Даний зв'язок як зв'язок між явищами об'єктивної дійсності є таким, що може бути пізнаним. Тому по кожній кримінальній справі для наявності об'єктивної сторони злочину з матеріальним складом необхідно встановити (вивчити, пізнати) не лише діяння, але і суспільне небезпечний наслідок, а також причинний зв'язок між діянням і наслідками як явищами реальної дійсності.

3) При аналізі причинного  зв'язку слід враховувати, що  в природі і суспільстві всі явища взаємозалежні, перебувають у тісній взаємодії. В об'єктивному світі існує загальний і універсальний каузальний зв'язок. Тому якщо розглядати всю сукупність причинно-наслідкових зв'язків, ланок і опосередкувань, що призвели до настання суспільне небезпечного наслідку, то досить важко встановити, яке ж явище виступає причиною, а яке — наслідком, тому що наслідок як результат дії причини в той же час за певних умов сам трансформується в причину і тягне за собою новий наслідок. Тому для того, щоб чітко встановити зв'язок між причиною і наслідком, необхідно штучно (уявно) ізолювати два явища — причину і наслідок, тобто суспільне небезпечне діяння (дія або бездіяльність) і суспільне небезпечний наслідок — від інших причинно-наслідкових ланок і опосередкувань, що так чи інакше перебувають у взаємодії з наслідками. Тільки при такому підході можна встановити, чи є певне діяння причиною даного суспільне небезпечного наслідку.

4) Причинний зв'язок  має місце лише тоді, коли діяння  виступає необхідною умовою, без якої неможливе настання наслідку (conditio sine qua non). З цього випливають такі найважливіші вимоги:

а) причина (діяння) у часі повинна передувати наслідку. Однак  зовнішньої (часової) залежності у послідовному розвитку подій недостатньо, адже відомо, що «після цього» не завжди означає «внаслідок цього» (post hoc non est propter hoc). Наприклад, під час інвентаризації у завідувача складом 3. (який проробив чотири місяці на цій посаді) виявлена велика нестача товарно-матеріальних цінностей, у зв'язку з чим було порушено кримінальну справу. Розслідуванням було встановлено, що нестача утворилася внаслідок розкрадання і недбалості з боку завідувача складом, що працював раніше, який при передачі 3. товарно-матеріальних цінностей шляхом обману приховав нестачу. У цьому разі причинний зв'язок між поведінкою 3. і нестачею відсутній;

б) причина (діяння) не лише повинна передувати наслідку в часі, але і викликати його. Відомо, що причинний зв'язок за своєю суттю  є зв'язком генетичним (зв'язок породження). Тут діяння завжди повинне викликати (породжувати) настання суспільне небезпечних наслідків. При цьому суспільне небезпечна дія (причина) як активна форма поведінки людини безпосередньо заподіює шкоду, тобто безпосередньо робить негативний руйнуючий вплив на об'єкт кримінально-правової охорони і викликає тим самим настання суспільне небезпечного наслідку. На відміну від цього бездіяльність завдає шкоду опосередковано. Це пояснюється тим, що особа при бездіяльності не втручається в розвиток причинного зв'язку, не виконує покладеного на неї обов'язку по виконанню активних дій, якими вона повинна була відвернути шкоду, що загрожує об'єктові. Внаслідок пасивної поведінки особи і дій інших сил і засобів (дій третіх осіб, сил природи, механізмів, різних процесів — хімічних, біологічних, патологічних тощо) суспільне небезпечні наслідки настають як факт реальної дійсності. Однак це зовсім не означає, що в останньому випадку немає причинного зв'язку між бездіяльністю і наслідками, що настали. Такий зв'язок існує. Він лежить у площині невиконання особою своїх обов'язків (активних дій) по запобіганню шкоді (при наявності реальної можливості виконати такі дії) і фактичним заподіянням цією пасивною поведінкою шкоди (суспільне небезпечних наслідків);

в) причинний зв'язок має  місце лише у разі, коли діяння є головною, визначальною умовою (фактором) настання суспільне небезпечного наслідку. Це правило дуже важливо враховувати в ситуаціях, коли в причинний ряд втручаються різні додаткові сили, умови і фактори — дії інших осіб, різні процеси (патологічні, біологічні та ін.), тобто мають місце кілька (безліч), факторів, що тією чи іншою мірою сприяють настанню суспільне небезпечних наслідків. Діяння слід розглядати як головну умову (причину) настання наслідків, якщо без нього (при уявному, штучному виключенні діяння з усього ланцюга факторів) суспільне небезпечні наслідки не настали

У даній конкретній обстановці діяння завжди створює реальну можливість настання наслідку і є в такому разі їх причиною;

г) діяння перебуває в  причинному зв'язку з наслідком, якщо воно з неминучістю викликає настання цього наслідку. Мова йде про те, що діяння з урахуванням його характеру та інтенсивності (стрімкості), а також місця, часу, обстановки, способу і засобів вчинення злочину, особливостей його об'єкта і предмета створює реальну можливість настання наслідків. Діяння тут з необхідністю, з неминучістю (закономірно) викликає настання наслідку. Наслідок тут органічно притаманний (реально можливий) цьому діянню, чому має місце необхідний причинний зв'язок між суспільне небезпечним діянням та його наслідками.[15, c.213]

Необхідний причинний  зв'язок слід відрізняти від випадкового  причинного зв'язку. Необхідний причинний  зв'язок відбиває закономірності розвитку об'єктивного світу, коли причина  сама у собі містить реальну можливість настання певного наслідку. При необхідних причинних зв'язках людина, пізнаючи об'єктивний світ, здатна передбачати розвиток природного ходу подій. Вчиняючи ті або інші дії, що з закономірністю викликають настання наслідків, людина здатна передбачити настання цих наслідків. От чому необхідний причинний зв'язок має кримінально-правове значення, і наслідки, що настали від дії (бездіяльності) особи при наявності в неї умислу чи необережності, ставляться йому в провину.

На відміну від цього  випадкові причинні зв'язки не відбивають закономірностей розвитку подій. Вони є наслідком випадкового перетинання причинно-наслідкових ланок (іноді багатьох). Тут діяння з урахуванням об'єктивно-предметних умов містить лише абстрактну можливість настання суспільне небезпечних наслідків. Наприклад, потерпілий, якому нанесене легке поранення, помирає від того, що при перев'язуванні йому була занесена інфекція. Відповідальність в цьому випадку може настати лише за нанесення поранення, а не за смерть, що настала. Суспільне небезпечні наслідки, що настали внаслідок випадкового причинного зв'язку, не мають кримінально-правового значення і не є обов'язковою ознакою об'єктивної сторони злочину з матеріальним складом.

Урахування викладених положень має важливе значення для вирішення питання про наявність (чи, навпаки, відсутність) у кожному конкретному випадку причинного зв'язку між суспільне небезпечним діянням і наслідком. Встановлення необхідного причинного зв'язку констатує наявність об'єктивної сторони злочину з матеріальним складом.

У теорії кримінального  права запропоновані наступні види необхідних причинних зв'язків, що мають  кримінально-правове значення і  зустрічаються найчастіше: