Законодавче регулювання питань у сфері промислової власності

ЗМІСТ

ВСТУП

Економіка сьогодення характеризується як постіндустріальна, інформаційна, нематеріальна. Їй властиві зниження питомої ваги індустріального виробництва, високий  ступень мобілізації товарів, капіталів, робочої сили та одночасне зростання  невідчутних активів в капіталі підприємства. Основним критеріем успішної роботи нині стає залучення новітніх технологій та вдале впровадження їх у господарську діяльність.

У сучасних умовах економіки у світі  все більш важливим елементом  стають такі важливі об'єкти власності, як фірмові найменування,товарні знаки, знаки обслуговування і найменування місць походження товарів. Створення рівних умов господарювання для різних типів товаровласників, впровадження конкурентних засад у їх діяльність та підвищення відповідальності за її результати, необхідність насичення ринку товарами та послугами зумовлює актуальність вивчення питань промислової власності та її законодавчого регулювання.

Виходячи з цього метою роботи є визначання суті промислової власності  та висвітлення питань пов’язаних із законодавчим регулюванням відносин промислової вартості в Україні  і в світі. Для досягнення цієї мети необхідно вирішити такі завдання:

-  розглянути сутність інтелектуальної  та промислової власності;

- чітко визначити об’єкти та  суб’єкти промислової власності; 

-  визначити яким на сьогодні  є законодавче регулювання використання  об’єктів промислової власності  в Україні;

- дослідити міжнародне право  промислової власності;

Джерелами наукової інформації щодо розкриття змісту методичних підходів і методів оцінки та можливість їх практичного застосування є публікації таких вітчизняних та зарубіжних науковців, як Шишка Р.О, Козирєв О.М., Загрішева Н.В., Мельник О.К.

Крім того вивченню згідно з темою  підлягає низка законодавчих та нормативно-правових документів як українських, так і  сітових.

1 ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ПРОМИСЛОВОЇ ВЛАСНОСТІ

1.1. Поняття промислової власності та її сутність

Наявність сучасної, міжнародно визнаної системи інтелектуальної власності є необхідним елементом для досягнення високого економічного та соціального розвитку будь - якої держави. Охорона інтелектуальної власності сприяє використанню та подальшому розвитку винахідницьких і творчих талантів та досягнень, підтримує та зберігає національний потенціал у сфері інтелектуальної діяльності та залучає інвестиції, стабілізуючи економічний стан, при якому як вітчизняні, так і зарубіжні інвестори можуть бути впевнені в тому, що їх права будуть поважатись. Створення саме такої системи має особливе значення для України – країни зі значним науково-технічним та інтелектуальним потенціалом.

Відповідно до Конституції України, яка гарантує кожному громадянину  свободу художньої, наукової і технічної  творчості, наша незалежна держава  послідовно створює свої власні механізми  захисту інтелектуальної власності, авторських прав, моральних і матеріальних інтересів, які виникають у зв`язку з інтелектуальною діяльністю.

Поняття "інтелектуальна власність" виникло в процесі тривалої практики юридичного закріплення за певними  особами їхніх прав на результати інтелектуальної діяльності у сфері  науки, виробництва, мистецтва і  літератури[13].

Право інтелектуальної власності  слід розглядати у двох значеннях: об'єктивному  та суб'єктивному. У суб'єктивному  значенні право інтелектуальної  власності являє собою суб'єктивне  право (майнові або немайнові  права) на інтелектуальний продукт, тобто певні правомочності творця або іншої особи стосовно інтелектуального продукту.

В об'єктивному значенні право інтелектуальної  власності - це система правових норм, які регулюють суспільні відносини  у сфері створення та використання інтелектуального продукту. Ця сукупність правових норм становить підгалузь  цивільного права і складається  з декількох правових інститутів: авторське право та суміжні права, право промислової власності (патентне право), інститут засобів індивідуалізації учасників цивільного обігу та їх продукції і послуг. Кожний з названих інститутів регулює суспільні відносини у певній сфері інтелектуальної власності, яка відрізняється як специфікою самого інтелектуального продукту, так і пов'язаними з нею особливостями його використання.

Так, інститут авторського права  та суміжних прав призначений для  охорони результатів художньої  творчості - творів науки, літератури та мистецтва (об'єктів авторського  права) а також групи об'єктів, які з'являються з метою їх розповсюдження - виконання творів, фонограм та відеограм, програм теле- та радіомовлення (об'єктів суміжних прав).

Інститут засобів індивідуалізації учасників цивільного обігу, їх

продукції та послуг містить норми, які охороняють такі об'єкти , як комерційне (фірмове) найменування, торговельну  марку, географічне

зазначення. Ці об'єкти поєднує те, що вони мають за мету індивідуалізувати  суб'єктів відповідних прав, позначити  різницю між ними, дають змогу  відрізнити товари та послуги одного суб'єкта від однорідних товарів  та послуг іншого, а також рекламують як самого суб'єкта, так і якість та властивості його продукції (послуг) [12].

Право промислової власності регулює  відносини щодо створення, використання та оформлення прав на результати науково-технічної  творчості людини, до яких відносяться: винаходи, корисні моделі, промислові зразки, раціоналізаторські пропозиції, селекційні досягнення у рослинництві та тваринництві, топографії інтегральних мікросхем. Вони охороняються після  спеціального оформлення прав і одержання  охоронного оформлення прав і одержання  охоронного документу - патенту або  свідоцтва. За назвою документа, що обумовлює  охорону більшості об'єктів, -патент - цей інститут також називають патентним правом.

Крім зазначених об'єктів, ЦК регулює  відносини з права інтелектуальної  власності на наукове відкриття  та комерційну таємницю. Останні також  створюються інтелектуальною працею людини, мають науково-технічну та економічну цінність, що і зумовило необхідність їх охорони.

Промислова власність є невід'ємним  елементом господарської діяльності підприємств усіх форм власності, вона органічно пов'язана з економічним  и процесами, що відбуваються у будь-якій країні[12].

На відміну від авторського  права, де права на твори науки, літератури та мистецтва виникають без виконання  будь-яких формальних дій, про об'єкти патентного права - винаходи, корисні  моделі та промислові зразки – можна  говорити лише з моменту одержання  патенту. Такий підхід законодавця  пояснюється можливістю паралельного винахідництва, а тому існує потреба  кваліфікації творчого досягнення і  закріплення права на нього за конкретною особою, яка перша розкрила ці знання суспільству.

Отже, на підставі наведеного можна  визначити, що промисловою власністю  визнаються результати науково-технічної  творчості, які відповідають вимогам  законодавства. Право промислової  власності в об'єктивному значенні — це сукупність правових норм, які  регулюють суспільні відносини, що складаються в процесі створення, оформлення та використання результатів  науково-технічної творчості.

В суб'єктивному значенні право  промислової власності є право, яким наділяється відповідно до законодавства  автор будь-якого результату науково-технічної  діяльності. Отже, об'єктом суб'єктивного  права промислової власності  може бути будь-який результат науково-технічної  діяльності незалежно від того, чи відповідає цей результат встановленим вимогам. Наприклад, винахідник подав  пропозицію до Держпатенту України[13].

Пропозиція відзначається високою  ефективністю, але її новизна втрачена. Пропозиція ознакам винаходу не відповідає і тому ним не може бути визнана. Незважаючи на це, ця пропозиція не перестала бути об'єктом права власності її автора-винахідника. Інша справа, що держава не зможе забезпечити надійну правову охорону цієї пропозиції. Вона може одержати захист лише як раціоналізаторська пропозиція.

Іноземні особи та особи без  громадянства мають рівні з громадянами  України права, що передбачені законодавством України про промислову власність, відповідно до міжнародних договорів  України чи на основі принципу взаємності.

Іноземні та інші особи, що проживають чи мають постійне місцезнаходження поза межами України, у відносинах з  Держпатентом України реалізують свої права через представників, зареєстрованих згідно з Положенням про представників у справах інтелектуальної власності, яке затверджується Кабінетом Міністрів України[11].

1.2 Характеристика об’єктів промислової власності.

Класифікація об'єктів інтелектуальної  власності, що визначені такими у  Цивільному кодексі України, наведена на рис. 2.

Об’єкти права інтелектуальної власності

Об’єкти промислової власності

Нетрадиційні об’єкти інтелектуальної власності

Об’єкти авторського права і суміжних прав

Винаходи

Корисні моделі

Промислові зразки

Торгові марки (знак для товарів  і послуг)

Географічні позначення

Фірмові найменування

Сорти  рослин

Породи тварин

Компонуван-ня (топографії інтегральних мікросхем)

Комерційні таємниці

Наукові відкриття

Раціоналіза-торські пропозиції

Літературні твори

Художні твори

Комп’ютерні програми

Компіляції даних

Виконання

Фонограми та відеограми

Програми організацій  мовлення

Рисунок 2 — Класифікація об’єктів права

                        інтелектуальної власності

 Розглянемо об'єкти  промислової власності. 

Винахід — технічне рішення виробу, яке має світову новизну, винахідницький рівень і може бути здійсненим промисловим шляхом.

До корисних моделей відносять лише конструктивні виконання засобів виробництва і предметів споживання, а також їх складових частин, тобто як корисну модель отримують правову охорону тільки пристрої (вироби).

Терміном "корисна модель" можуть бути названі: 

- по-перше, не матеріальні предмети, як здається на перший погляд, а ідеї;

- по-друге, тільки такі  ідеї, які відносять до пристроїв  (але не до способів, не до  речовин, включаючи хімічні сполуки  і сумішові композиційні матеріали, і не до штамів мікроорганізмів); 

- по-третє, тільки за  умови, що ці ідеї задають  конструктивне виконання пристроїв.   

Відповідно із змісту терміна "ідея" виходить, що при поданні заявки на видачу патенту на корисну модель не треба приносити в Український  інститут промислової власності (Укрпатент) Департаменту інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України який-небудь пристрій в натурі. Досить принести його опис у вигляді тексту і креслень, які підготовлені за встановленими правилами. Усі патентознавства, включаючи експертів Українського інституту промислової власності (Укрпатент), саме так повинні розуміти зміст терміна "ідея".

Акцентуємо увагу на відмінності "корисних моделей" від "винаходів".

Перша полягає в тому, що об'єктом  охорони корисної моделі може бути тільки пристрій.

Друга полягає в тому, що від  корисних моделей не потрібний "винахідницький рівень". Це означає, що корисні моделі, по суті, еквівалентні добротним раціоналізаторським  пропозиціям недавнього минулого. Це дає можливість активно патентувати  багато розробок народних умільців заради їх власного блага і блага тих  підприємств, на яких вони працюють.

Промисловий зразок - це результат творчої діяльності людини у галузі художнього конструювання. Тобто промисловий зразок — це художньо-конструкторське (а не технічне, як винахід) рішення виробу, що визначає його зовнішній вигляд. Це рішення повинне бути новим, оригінальним, промислово застосовним.

Відповідно до Закону України "Про  охорону прав на промислові зразки" об'єктом промислового зразка може бути форма, рисунок, розфарбування  або їх поєднання, які визначають зовнішній вигляд промислового виробу і призначені для задоволення  естетичних і ергономічних потреб. Іншими словами, патентом на промисловий  зразок може охоронятися будь-який промисловий виріб, що має естетичний зовнішній вигляд.

Найбільше поширення мають об'ємні промислові зразки. Ними можуть бути як виріб у цілому, так і його частина (автомобіль, фара автомобіля). Менш поширені площинні двовимірні промислові зразки, наприклад малюнок декоративної тканини, шпалер, килима.

Як промислові зразки можуть бути захищені деякі види друкарських  виробів: етикетка, рекламний листок, логотип газети або журналу.

Промислові зразки можуть бути багатооб’єктними: комплекти виробів, набори виробів, інтер'єр.

Принципова відмінність "корисних моделей" від "промислових зразків" полягає в тому, що перші повинні  належати до суті пристроїв і забезпечувати  новий "технічний результат",  а   другі — до їх зовнішнього  вигляду і забезпечувати переважно  естетичний і ергономічний (у плані  зручності використання людиною) ефект.

Саме ця відмінність повинна  бути використана при обґрунтуванні  вибору об'єкта охорони — корисної моделі або промислового зразка —  у "граничних випадках". Наприклад, рисунок протектора шин нерідко  має вигляд достатньо привабливого орнаменту, але слугує переважно  досягненню технічного результату —  поліпшенню зчеплення з грунтом або дорожнім покриттям, а форма якої-небудь рукоятки може бути достатньо технологічною, але повинна забезпечувати переважно ергономічний ефект. Відповідно в першому випадку обґрунтовано отримати патент на корисну модель, а в другому  — на промисловий зразок.

Під торговою маркою розуміють позначення, за яким товари і послуги одних осіб відрізняються від товарів і послуг інших осіб.

Географічне позначення — це назва географічного місця, яке вживається для позначення товару, що походить із цього географічного місця та має певні якості, репутацію або інші характеристики, в основному зумовлені характерними для даного географічного місця природними умовами чи людським фактором або поєднанням цих природних умов і людського фактора.

Сутність фірмового найменування випливає з самої назви цього об'єкта. Але на відміну від попередніх об'єктів поки що не існує закону, який би охороняв права на нього[10].

1.3. Суб'єкти права на винаходи, корисні моделі і промислові зразки та їх права

У відносинах, пов'язаних зі створенням, реєстрацією та використанням винаходів, корисних моделей та промислових  зразків, приймає участь велика кількість суб'єктів, як фізичних, так і юридичних осіб.

Патентовласниками винаходів, корисних моделей та промислових зразків можуть бути:

• винахідники винаходів і корисних моделей та автори промислових зразків;
• роботодавці - стосовно службових об'єктів у випадках і на мовах, передбачених законодавством;
• правонаступники - особи, яким винахідники, автори промислових зразків чи роботодавці, передали свої майнові права;
• спадкоємці патентовласників.

Первинним суб'єктом є винахідник та автор промислового зразка, тобто  фізичні особи, творчою працею яких створено об'єкт інтелектуальної  власності. Саме вони, за загальним  правилом, мають право на одержання  патенту, якщо інше не встановлено законодавством.

Автором будь-якого результату творчої  праці може бути громадянин України, громадянин будь-якої іншої держави  або особа без громадянства, тобто  це завжди буде фізична особа. Юридичні особи ні при яких умовах не набувають  права авторства і можуть бути лише власниками прав на винахід, корисну  модель, промисловий зразок[11].

Громадяни можуть бути авторами винаходу, корисної моделі чи промислового зразка незалежно від віку. Поняття суб'єкта права на винахід, корисну модель чи промисловий зразок стосується як автора результату, так і його правонаступників — будь-яких фізичних і юридичних  осіб, яким автор передав своє суб'єктивне  майнове право на результати творчої  праці.

Такими правонаступниками можуть бути спадкоємці або інші особи.

Суб'єктами зазначених прав можуть бути будь-які фізичні чи юридичні особи, до яких суб'єктивне право авторів  переходить за договором або заповітом. Держава може стати суб'єктом  зазначених прав у чітко визначених законом випадках. Так, право на винаходи, корисні моделі чи промислові зразки, строк охорони на які минув, стають надбанням суспільства. Але хто  ж може здійснювати право власності  на такі об'єкти, які стали надбанням  суспільства, крім держави. Проте варто  мати на увазі, що при переході суб'єктивних прав автора до інших осіб в усіх випадках за автором залишаються  його особисті немайнові права.

Досить часто винахід, корисна  модель чи промисловий зразок можуть бути створені не одним автором, а  спільною творчою працею кількох  співавторів. У такому разі складаються  відносини, які прийнято називати співавторством. Але співавторство має місце  лише тоді, коли воно має тоді, коли воно має творчий характер. Надання технічної допомоги автору іншими особами не є співавторством, наприклад консультації, здійснення розрахунків, виготовлення моделей, креслярські роботи тощо[10].

Цивільно-правова теорія визнає два види співавторства:

- Коли неможливо виділити  працю кожного співавтора –  нероздільне співавторство.

• Коли складові частки чітко визначені і відомо, хто із співавторів

створив ту чи іншу частину - роздільне співавторство[13].

За законодавством про  промислову власність відносини  між співавторами визначаються угодою між ними. Склад співавторів може бути змінений Держпатентом України на підставі заяви, поданої співавторами.

При видачі охоронних документів застосовується принцип першого  заявника.

Суть його полягає у  тому, що держава не ставить мети з'ясування, яка особа дійсно першою досягла такого результату. Наділяється  правами і захищаються права  тієї особи, яка перша вчинила  дії стосовно встановленого повідомлення про досягнення, тобто розкрила суспільству  невідомі раніше знання.

Таким чином, у випадку  паралельного винахідництва, коли дві  чи більше особи незалежно одна від  одної створили об'єкт, який може бути визнано винаходом, корисною моделлю  чи промисловим зразком, право на одержання охоронного документа  належить тій з них, заявка якої має  більш ранню дату подання до Держдепартаменту, або, якщо заявлено пріоритет, більш  ранню дату пріоритету, за умови, що вказана заявка не вважається відкликаною, не відкликана, або за якою не прийнято рішенні про відмову у видачі патенту.

Якщо об'єкт інтелектуальної  власності створено працівником, найнятим за трудовим договором, то виникає дилема стосовно розподілу прав між цією особою та її роботодавцем. У світі  вона вирішується не однозначно: в  одних країнах перевага надається  працівникові, в інших -роботодавцеві.

Відповідно до ст.429 ЦК України[2] особисті немайнові права інтелектуальної власності на об'єкт, створений у зв'язку з виконанням трудового договору, належать працівникові, який створив цей об'єкт. Майнові права інтелектуальної власності на об'єкт, створений у зв'язку з виконанням трудового договору, належить працівникові і роботодавцеві (юридичній або фізичній особі, де винахідник чи автор промислового зразка працює) спільно, якщо інше не встановлено договором. При визначенні часток у спільному праві слід враховувати певні чинники - внесок сторін у створення цього об'єкта, обсяг матеріальних витрат роботодавця, творчий внесок творця, передбачуваний дохід від використання даного об'єкта тощо.

З урахуванням того, що норма  про розподіл прав стосовно службового об'єкта інтелектуальної власності  є диспозитивною (тобто, застосовується у випадках, коли сторони інакше не вирішили це питання у договорі), учасники правовідносин можуть усунути  можливі протиріччя, передбачивши той  механізм розподілу прав на створений  результат творчої діяльності, який би повністю відповідав їх інтересам.

Стаття 9 Закону України «Про охорону прав на винаходи і корисні  моделі» надає право роботодавцеві  прийняти щодо створеного службового винаходу отодавцеві прийняти щодо створеного службового винаходу рішення про збереження його як конфіденційної інформації протягом чотирьох років. Отже, роботодавець має право протягом зазначеного строку не подавати заявку на цей винахід і не використовувати його протягом цього самого строку.

При будь-якому використанні об'єкта інтелектуальної власності, створеного за договором найму, роботодавець має право зазначати своє найменування або вимагати такого зазначення[10].

Суб'єктами права промислової  власності можуть бути також спадкоємці, інші фізичні і юридичні особи, до яких право інтелектуальної власності  переходить згідно із законом чи договором.

Спадкоємці можуть стати  суб'єктами патентного права у разі смерті винахідника або патентовласника  згідно із законом або заповітом. Коло спадкоємців, до яких переходять майнові права власника патентів, визначаються чинним цивільним законодавством.

Особисті немайнові права  автора - право авторства - у спадщину не переходять.

Пункт 6 статті 28 Закону України  «Про охорону прав на винаходи і  корисні моделі» проголошує, що власник  патенту може передавати на підставі договору право власності на винахід (корисну модель) будь-якій особі, яка  стає його правонаступником. Такі норми  містять й інші патентні закони України.

Суб'єктом права на винаходи, корисні моделі може бути Фонд винаходів  України. Це — юридична особа, яка  має право користуватись і розпоряджатись переданими їй об'єктами на свій розсуд на комерційних засадах.

Суб'єктом патентного права  може стати особа за рішенням суду. Відповідно до ст.30 Закону України «Про охорону прав на винаходи і корисні  моделі» [6] суд може у передбачених Законом випадках примусити власника патенту укласти із заінтересованою особою договір невиключної ліцензії.

Права, які надаються суб'єктам  права на винаходи, корисні моделі та промислові зразки, поділяють на дві групи: особисті немайнові і  майнові права.

До особистих немайнових прав належать право авторства, право  на ім,я (спеціальну назву), право на подання заявки на одержання патенту на винахід, корисну модель чи промисловий зразок. Слід мати на увазі, що коло і характер особистих немайнових і майнових прав визначається тими результатами технічної творчості, які підлягають правовій охороні[9].

Як уже зазначалось, право  авторства полягає в тому, що тільки справжній творець може називати себе автором винаходу, корисної моделі чи промислового зразка.

Усі інші особи, які використовують зазначені об'єкти, зобов'язані

зазначати ім'я автора.

Право авторства закріплює  факт створення того чи іншого творчого результату конкретною особою, а це має значення для суспільної оцінки як самого результату, так і особи  автора.

Зазначення імені автора в разі використання винаходу, корисної моделі чи промислового зразка обов'язкове.

Чинне законодавство України  про промислову власність не передбачає присвоєння імені автора чи іншої  спеціальної назви винаходу, корисній моделі чи промисловому зразку. Разом  з тим воно не містить прямої заборони присвоювати зазначеним об'єктам  імені автора чи спеціальної назви. Більше того, згадувані Правила складання і подання заявки на видачу патенту України на винахід і корисну модель передбачають зазначення назви винаходу. Пункт 6.2.1 цих Правил проголошує: "Назва винаходу (корисної моделі) характеризує його (її) призначення, відповідає суті винаходу (корисної моделі) і, як правило, близька до назви відповідної рубрики Міжнародної патентної класифікації (МІЖ)".

Слід звернути увагу на те, що особисті немайнові права  авторів творів науки, літератури і мистецтва та авторів науково-технічних досягнень не збігаються. Закон не закріплює за винахідниками та авторами промислових зразків права на недоторканність та права на обнародування чи опублікування. Право на недоторканність твору не властиве і не стосується результатів технічної творчості, винахід можна вдосконалювати будь-кому.

Майновими правами на винахід, корисну модель, промисловий зразок є:

• Право на використання винаходу, корисної моделі, промислового зразка.
• Виключне право дозволяти використання запатентованого об'єкта (видавати ліцензії) іншим особам.
• Виключне право перешкоджати неправомірному використанню винаходу, корисної моделі, промислового зразка, у тому числі забороняти таке використання іншим особам[11].

2. АНАЛІЗ ОСОБЛИВОСТЕЙ ЗАКОНОДАВЧОГО РЕГУЛЮВАННЯ ПИТАНЬ У СФЕРІ ПРОМИСЛОВОЇ ВЛАСНОСТІ

2.1 Законодавче регулювання використання об’єктів промислової власності в Україні

 Економічні, технічні відносини  щодо використання новітніх технологій, розробок та вдосконалень, що  виникають під час здійснення  господарської діяльності не  мають права на існування без  чіткого їх регламентування з  боку держави: шляхом прийняття  законов та підзаконних нормативно-правових актів. Законодавча база регулює виникнення права власності на майно підприємства та його використання у процесі господарювання.