Законодавчо-нормативні основи обліку доходів від операційної діяльності підприємства

Зміст

Вступ                                                                                                                     2    1. Законодавчо-нормативні та теоретичні основи обліку доходів від операційної діяльності підприємства                                                                  5  1.1 Законодавчо-нормативні основи обліку доходів від операційної діяль- ності підприємства.                                                                                              5        1.2 Теоретичні основи обліку доходів від операційної діяльності підприємства                                                                                                          7 2. Характеристика ФГ «Хинку»                                                                           15  2.1 Виробничо- економічна характеристика підприємства                               15  2.2 Аналіз фінансового стану ФГ «Хинку»                                                         17                                                                                                                                                                                                3. Стан обліку ФГ «Хинку»                                                                                25                                                                                               3.1 Організація первинного і зведеного обліку.                                                 25   3.2 Шляхи удосконалення обліку доходів від операційної діяльності ФГ     «Хинку»                                                                                                                 37                                                                                              Висновок                                                                                                                42   Список використаних джерел                                                                              45                                                                                                                                  Додаток А Баланс ФГ «Хинку» за 2009-2010 рік                                               48                                    Додаток Б Звіт про фінансові результати ФГ «Хинку» за 2009 – 2010 роки  50        

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

 

Перехід від переважно  прямих адміністративних методів впливу до непрямих, заснованих на ринкових механізмах і взаємозв’язках, має потребу  в заглибленому теоретичному осмисленні широкого кола мікро і макроекономічних проблем, включаючи мотиваційний аспект господарської діяльності економічних суб’єктів, об’єктивні закономірності формування і використання доходів цих суб’єктів.        Основною метою діяльності підприємства є забезпечення отримання запланованої величини прибутку від здійснення господарської діяльності. З доходами підприємства пов’язане рішення важливих соціальних, економічних, політичних, етичних проблем суспільства як на мікро-, так і на макрорівні. Усе це додає цим господарським поняттям підвищену актуальність і значимість. Як економічна категорія, дохід (виручка) є потоком грошових коштів та інших надходжень за певний період, отриманим від продажу продукції, товарів, робіт, послуг[4, 47]. Вся продукція, отримана в результаті процесу виробництва, є валовою продукцією, її вартість визначається суспільно необхідними витратами живої й уречевленої праці та складається з двох частин: вартості витрачених засобів виробництва, тобто перенесеної вартості, і вартості, створеної живою працею(. Дохід від реалізації продукції (робіт, послуг) виступає основним джерелом прибутку, який повинен забезпечити розвиток підприємства, створює визначені гарантії для подальшого існування підприємства, допомагає переборювати наслідку економічного ризику. Однак в умовах економічної, соціальної нестабільності, політичної невизначеності отримання запланованої величини прибутку ускладнено. Це спонукає підприємства до пошуку нової моделі управління доходами, в основі якої постає удосконалення обліку доходів операційної діяльності підприємства, що є однією з найбільш дискутованих у сфері фінансового менеджменту останніми роками. Об’єктивна необхідність обґрунтування організації та методології обліку доходів багато в чому визначає можливість ефективного функціонування підприємства у майбутньому. Окремі аспекти обліку доходів є предметом дослідження багатьох українських науковців та практиків: О.Бородкіна, Ф.Бутинця, Б.Валуєва, С.Голова, В.Єфіменка, М.Кужельного, та інших. Віддаючи належне науковим напрацюванням вчених, слід відзначити, що окремі питання удосконалення обліку доходів та визначення результатів операційної діяльності в умовах переходу до міжнародних стандартів обліку і контролю потребують подальшого науково-практичного дослідження та уточнення.         Все це зумовило вибір теми курсової роботи, її актуальність, цільову спрямованість і структуру.           Метою курсової роботи є дослідження теоретико-методологічних основ та науково-прикладне обґрунтування шляхів удосконалення обліку доходів операційної діяльності. Реалізація мети дослідження зумовила необхідність вирішення в роботі таких завдань:      - розкрити поняття доходів від реалізації готової продукції (товарів, робіт, послуг), інших операційних доходів згідно з національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку;       - здійснити огляд нормативно-правової бази та спеціалізованої літератури з обліку доходів підприємства;       - визначити виробничо – економічну характеристику ФГ «Хинку», та дослідити аналіз фінансового стану ФГ «Хинку»                        - провести огляд первинного і зведеного обліку і визначити шляхи вдосконалення стану обліку роботи на підприємстві.    Предметом дослідження є теоретичні та організаційно-методологічні питання ФГ «Хинку»  побудови системи обліку доходів від операційної діяльності на підприємстві.        Об’єктом дослідження є фінансово-господарська діяльність ФГ «Хинку».           Курсова робота складається з трьох розділів. В першому розглядаються законодавчо-нормативні та теоретичні основи обліку доходів операційної діяльності підприємства, зокрема, визначення згідно зі стандартами терміну "дохід", порядок його визначення, класифікація та критерії оцінки доходу.У другому розділі розкривається інформація стосовно підприємства ФГ «Хинку», його виробничо – економічна характеристика та аналіз фінансового стану. Третій розділ відображає інформацію про облік доходу від операційної діяльності на прикладі підприємства ФГ «Хинку». Зокрема, організація первинного і зведеного обліку доходів від реалізації готової продукції (товарів, робіт, послуг), облік інших операційних доходів та напрямки вдосконалення стану обліку роботи на підприємстві.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1. ЗАКОНОДАВЧО-НОРМАТИВНІ ТА ТЕОРИТИЧНІ ОСНОВИ ОБЛІКУ ДОХОДІВ ВІД ОПЕРАЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

                                                                                                                                                 

1.1 Законодавчо-нормативні  основи обліку доходів від  операційної діяльності підприємства

 

Дохід є надходженням економічних  вигод, які виникають в результаті діяльності підприємства у вигляді виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), гонорарів, відсотків, дивідендів тощо. В обліку дохід відображається у вигляді надходження активів або зменшення зобов’язань, яке призводить до зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків власників). Методологічні засади формування, оцінювання і визнання у бухгалтерському обліку інформації про доходи від звичайної діяльності підприємства та її розкриття у фінансовій звітності визначають такі нормативно-правові документи:                        1.  Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року № 996 –XV. (зі змінами та доповненнями).[1,10] Цей Закон визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності та поширюється на всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб’єктів господарської діяльності, які зобов’язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність відповідно до чинного законодавства.            2.  План рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій підприємств і організацій, затверджений наказом Міністерства фінансів України від 30.11.1999 р.№291 [2,18]. План рахунків є перелікам рахунків і схем реєстрації та групування на них фактів фінансово-господарської діяльності (кореспонденція рахунків) у бухгалтерському обліку і є обов’язковим для всіх підприємств. В ньому передбачені всі необхідні рахунки для обліку операційної, фінансової та інвестиційної діяльності підприємств.          3.  Інструкція про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій підприємств і організацій, затверджений наказом Міністерства фінансів України від 30.11.1999 р.№291 [13].          4.  Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності», затверджено наказом міністерства фінансів України від 31.03.1999р. № 87 [3,1]. Цим Положенням (стандартом) визначаються мета, склад і принципи підготовки фінансової звітності та вимоги до визнання і розкриття її елементів. Норми цього Положення (стандарту) слід застосовувати до фінансової звітності підприємств, організацій та інших юридичних осіб усіх форм власності (крім бюджетних установ) і консолідованої фінансової звітності.         5.   Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 2 "Баланс", затверджено наказом міністерства фінансів України від 31.03.1999р. № 87 [20]. Цим Положенням (стандартом) визначаються зміст і форма балансу та загальні вимоги до розкриття його статей.       6.  Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 3 "Звіт про фінансові результати", затверджено наказом міністерства фінансів України від 31.03.1999р. № 87 [21]. Цим Положенням (стандартом) визначаються зміст і форма Звіту про фінансові результати, а також загальні вимоги до розкриття його статей. Норми цього Положення (стандарту) стосуються звітів про фінансові результати підприємств, організацій та інших юридичних осіб усіх форм власності (крім бюджетних установ).       7.  Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 15 «Дохід», Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 3 "Звіт про фінансові результати", затверджено наказом міністерства фінансів України від 31.03.1999р. № 87 [22]. Це Положення (стандарт) визначає методологічні засади формування в бухгалтерського обліку інформації про доходи підприємства та її розкриття у фінансовій звітності.       Зокрема норми П(С)БО 3 та П(С)БО 15 стосуються підприємств (організацій) та інших юридичних осіб незалежно від форм власності (крім бюджетних та банківських установ).        8. Податковий кодекс, в якому визначаються платники податків на додану вартість, об’єкти, бази оподаткування, перелік неоподаткованих та звільнених від оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету.            9. Закон України «Про оприбуткування прибутку підприємства» від 28.12.1994р. №334,(зі змінами та доповненнями), який визначає платників податку на прибуток, об’єкт оподаткування, ставку падатку, валові доходи та валові витрати, амортизацію основних фондів та нематеріальних активів, порядок нарахування податку з прибутку підприємств та строки сплати податку тощо.           10. Закон України «Про фермерське господарство» від 19 червня 2003 року.

 

1.2 Теоретичні основи  обліку доходів від операційної  діяльності підприємства

 

В наш час не має  жодної організації чи підприємства, яке б не ставило за мету отримати дохід та досягнути максимального прибутку. Всі організації та підприємства, які існують в наш час виробляють продукцію, надають послуги та роботи, створюють товари, які потім реалізовуються на ринку збуту, після чого отримують дохід. Найважливіший показник роботи підприємства – розмір і характер прибутку (збитку) за кожен період його діяльності. Тому правильне визначення доходу та своєчасне відображення його в бухгалтерському обліку зумовлює актуа льність обраного напряму дослідження. 
          Згідно з П(С)БО 15 «Дохід» дохід визнається під час збільшення активу або зменшення зобов’язання, що зумовлює зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства), за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена [2]. 
          Категорія «дохід» в економічній теорії розглядається як збільшення ресурсної бази підприємства, що використовується ними для компенсації вже здійснених витрат, накопичення з метою подальшого розширення і розвитку. Тому питання організації обліку доходів потребує широкого розгляду. 
         Значну увагу дослідженню проблем організації обліку доходів приділили у своїх працях провідні вітчизняні вчені – економісти: М.Т. Білуха, Ф.Ф. Бутинець, С.Ф. Голов, В.П. Завгородній, М.В. Кужельний, Л.П. Кулаковська, О.А. Петрик, Ю.В. Піча, В.С. Рудницький, В.Я. Савченко, П.Т. Саблук, І.І. Сахарцева, В.В. Сопко, Н.М. Ткаченко, М.П. Чумаченко, О. С. Пляченко, В. Дерій,  Т.А.Гоголь та інші [3,4,5,8]. 
             Перш за все у ПС(Б)О з поняттям доходу пов’язаний такий термін як «ймовірність». Однак, П(С)БО, використовуючи постійно слово «ймовірність» стосовно різних подій, не наводять жодних рекомендацій щодо кількісного визначення, яке б уточнило ступінь цієї ймовірності. Логічним буде висновок, що ймовірною можна вважати подію з найнижчим рівнем імовірності. Тому доцільним буде все ж таки зазначити кількісний критерій для данного поняття[23].           Доходи відображаються в обліку та звітності згідно з принципами нарахування та відповідності доходів і витрат.        Принцип нарахування полягає в тому, що результати господарських операцій визнаються, коли вони відбуваються (а не тоді, коли отримуються або сплачуються грошові кошти), і відображаються в бухгалтерському обліку та фінансових звітах тих періодів, до яких вони відносяться. Принцип нарахування має застосовуватись одночасно з принципом відповідності, відповідно до якого витрати визнаються у Звіті про фінансові результати на основі прямого зв’язку між ними та отриманими доходами. Так само як і інші активи дохід визнається, якщо його оцінка може бути достовірно визначена. Критерії визнання доходу застосовуються окремо до кожної операції.   Проте, за певних умов для відображення суті операції необхідно застосовувати критерії визнання до окремих елементів однієї операції, які підлягають оцінці, якщо не випливає із сутності такої господарської операції.Наприклад, вартість реалізації продукції включає суму за майбутні надані послуги (припустимо монтаж), яка належить до визначення. Ця сума підлягає відстроченню і визнається доходом у періоді надання такої послуги. І навпаки, критерії визнання застосовуються до двох і більше операцій одночасно, якщо вони пов’язані таким чином, що суть господарської операції не можна зрозуміти без розгляду декількох операцій в цілому. Наприклад, підприємство може реалізувати товари і водночас укласти договір на придбання цих товарів пізніше, таким чином спростовуючи результат операції[29]. 
         В цьому випадку обидві операції мають розглядатися разом. Окремі категорії складають дохід від реалізації продукції (товарів, інших активів) та дохід від надання послуг. Це пов’язано з тим, що до визнання цих видів доходу пред’являються додаткові умови.       Аналіз законодавчих і нормативних положень дозволив виявити різні формулювання поняття доходу. Згідно з п.3 П(С)БО 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності» та П(С)БО 3 «Звіт про фінансові результати» доходи – це збільшення економічних вигід у вигляді надходження активів або зменшення зобов’язань, які призводять до зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків власників). У п.13 П(С)БО 3 «Звіт про фінансові результати» визначено, що у статті «Дохід (виручка) від реалізації» відображається загальний дохід (виручка) від реалізації продукції, а значить, вже не береться до уваги надходження активів або зменшення зобов’язань. Згідно із Законом України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» при визначенні фінансових результатів доходи слід порівнювати з витратами, що здійснюються для їх одержання. При цьому доходи і витрати відображаються в бухгалтерському (фінансовому) обліку і звітності в момент їх виникнення незалежно від дати надходження чи сплати грошових коштів. Водночас, згідно з П(С)БО 3 «Звіт про фінансові результати», у статті «Дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг)» відображається загальний дохід (виручка) від реалізації, але виручка виникає тільки після сплати, а дохід може виникати по факту відвантаження товарів (надання послуг) незалежно від дати сплати. Тому П(С)БО 3 „Звіт про фінансові результати” допускає подвійність у визначенні доходу (або по факту відвантаження, або по факту оплати), якої немає в Законі (дохід відображається в момент його виникнення)[5].     При фінансовій оцінці доходу та побудові бухгалтерського обліку суттєвим є правильне тлумачення двох різновидів доходу: валового та чистого.            Валовий дохід - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.             Чистий дохід - це зменшений валовий дохід на економічні елементи, які визначені законодавчо. До чистого доходу не включаються суми, які отримуються від імені третьої сторони, податок на додану вартість, акциз, мито, будь-які надані торговельні знижки тощо.      Отже, справжнім доходом є чистий дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) (ЧД), який розраховується шляхом вирахування х доходу (виручки) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) (Д), податку на додану вартість (ПДВ), акцизного збору (АЗ), інших зборів або податків з обороту (ІЗП) та інших вирахувань з доходу (ІВ), тобто:

ЧД = Д - ПДВ - АЗ - ІЗП - ІВ.  (1.2)

Дохід оцінюють в наступному порядку:      1) дохід, що підлягає отриманню або вже отриманий, виражається у сумі справедливої вартості;          2) у разі відстрочення платежу, внаслідок чого виникає різниця між справедливою вартістю та номінальною сумою коштів або їх еквівалентів, які підлягають отриманню за продукцію (товари, роботи, послуги та інші активи), така різниця визнається доходом у вигляді відсотків;   3) сума доходів за бартерними контрактами визначається:    - за справедливою вартістю отриманих активів, робіт, послуг або тих що підлягають отриманню, зменшеної або збільшеної відповідно на суму переданих або отриманих коштів та їх еквівалентів;      - при неможливості визначення справедливої вартості отриманих активів, робіт, послуг або таких, що підлягають отриманню, дохід визначається за справедливою вартістю переданих активів, робіт, послуг за даним бартерним контрактом.         Відповідно до вимог П(С)БО 15 [22] доходи підприємства класифікуються за різними ознаками.       Визнані доходи класифікуються у бухгалтерському обліку за такими групами:             - доходи від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг та інших активів);             - інший операційний дохід;         - дохід від участі в капіталі;         - інші доходи;           - надзвичайні доходи.               Склад доходів, що відносяться до відповідної групи, встановлено Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 3 "Звіт про фінансові результати" [21].          Підприємство отримує доходи від операційної звичайної, надзвичайної діяльності.            Під звичайною діяльністю розуміють будь-яку діяльність підприємства, а також операції, які її забезпечують або виникають внаслідок здійснення такої діяльності. До звичайної діяльності підприємства належать також курсові різниці, списання знецінених запасів, переоцінка короткострокових інвестицій, економічні санкції за господарськими договорами, за порушення податкового законодавства, тобто операції, які супроводжують звичайну діяльність підприємства.          Розподіл доходів від звичайної і надзвичайної діяльності наведено в наступній схемі: (Рис.1.1)

Рис.1.1 Розподіл доходів від звичайної і надзвичайної діяльності 

Звичайна діяльність поділяється на операційну та не операційну (фінансову та інвестиційну).          Операційна діяльність підприємства - це операції, пов’язані з виробництвом або реалізацією продукції (товарів, послуг), що є визначальною метою створення підприємства, та забезпечують основну частку його доходу. Для виробничого підприємства такими операціями є придбання сировини і матеріалів, виготовлення продукції та її реалізація.  Інвестиційна діяльність - це придбання та реалізація тих необоротних активів, а також тих фінансових інвестицій, які не є складовою еквівалентів грошових коштів.Фінансова діяльність визначає діяльність, яка призводить до змін розміру і складу власного позикового капіталу підприємства[27]. 
 До надзвичайної діяльності підприємства відносять операції, які відбуваються не часто або регулярно і відрізняються від звичайних операцій. Наприклад, стихійне лихо, пожежа, техногенні аварії тощо.   Однією з проблем організації обліку доходів є невідповідність класифікації доходів за П(С)БО 3 «Звіт про фінансові результати» та П(С)БО 15 «Дохід». В наслідок цього порушується інформаційна функція бухгалтерського обліку, тобто внутрішні і зовнішні користувачі не можуть прийняти правильне рішення. У П(С)БО 3 «Звіт про фінансові результати» та П(С)БО 4 «Звіт про рух грошових коштів» не наводиться чітке розмежування між фінансовою та інвестиційною діяльністю, а саме віднесення доходів від реалізації основних засобів до інвестиційної діяльності у формі №3 «Звіт про рух грошових коштів», а у формі №2 «Звіт про фінансові результати» – до іншої операційної діяльності[10],. Також необхідно підкреслити доцільність законодавчого та нормативного врегулювання питань класифікації доходів від фінансової та інвестиційної діяльності, а також встановлення єдиних методологічних аспектів формування доходів від операційної, фінансової та інвестиційної діяльності. Це сприятиме більш достовірній інформації, яку наводить підприємство у фінансовій звітності, а також призведе до покращення аналізу доходів від різних видів діяльності. З цією метою було запропоновано виділення окремого рахунку для обліку доходів від інвестиційної діяльності та удосконалення номенклатури субрахунків до рахунків класу 7 „Доходи і результати діяльності” [4]. 
При досліджені нормативної бази з бухгалтерського обліку та літературних джерел виявлено проблеми в організації обліку надзвичайних доходів та їх відображення у фінансовій звітності. Так, у П(С)БО 15 «Дохід» не визначено, які доходи відносяться до надзвичайних, а у П(С)БО 3 «Звіт про фінансові результати» є формулювання лише надзвичайної події, що свідчить про нечіткість у формулюванні поняття надзвичайні доходи і заважає обґрунтованому їх обліку, а також правильному заповненню Звіту про фінансові результати за рядками 200 «Надзвичайні доходи» та 205 «Надзвичайні витрати» в разі отримання прибутку або збитку від надзвичайних подій. Рекомендовано уточнити формулювання надзвичайних доходів у П(С)БО 3 «Звіт про фінансові результати» та врегулювати нормативно-правову базу з цього  питання [15.342]. 
           Отже, необхідно удосконалити структуру Звіту про фінансові результати, що сприятиме об’єктивному визначенню фінансового результату підприємства від різних видів діяльності (операційної, фінансової, інвестиційної, надзвичайної) та відображенню процесу формування фінансових результатів підприємства, проміжних фінансових результатів та кінцевого фінансового результату (чистого прибутку) підприємства, також це дозволить користувачам прийняти правильнее  рішення. 
          Серед основних проблем організації обліку доходів підприємства в Україні є такі проблеми: повноти та своєчасності відображення в системі обліку доходів підприємства; забезпечення максимальної оперативності та достатньої аналітичності вихідної інформації про доходи підприємства; встановлення рівня відповідності обліково – контрольної системи підприємства щодо його доходів чинним нормативно – правовим актам України.

 

2.ХАРАКТЕРИСТИКА ФЕРМЕРСЬКОГО ГОСПОДАРСТВА « ХИНКУ»

 

 

 

 

2.1 Виробничо – економічна характеристика підприємства ФГ« Хинку»

 

 

 

Фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян із створенням юридичної особи, які виявили бажання виробляти  товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм для ведення  фермерського господарства, відповідно до закону.

Фермерське господарство «Хинку» було створене в 2009 році двома громадянами України, які є членами сім'ї, відповідно до закону. Воно  має своє найменування, печатку і штамп.

Фермерське господарство діє на основі Статуту, у якому зазначається найменування господарства, а саме ФГ«Хинку», яке знаходиться за адресою с. Сухий Ташлик, Вільшанського району Кіровоградської області. Метою діяльності є отримання прибутку, що підкреслює підприємницький характер його діяльності.

Діяльність фермерського господарства регулюється Конституцією України, Земельним кодексом України  та Законом України «Про фермерське господарство». [1.10],

  Членами фермерського господарства є подружжя, їх діти, які об'єдналися для спільного ведення фермерського господарства, визнають і дотримуються положень Статуту фермерського господарства.

Головою фермерського господарства є Хинку Іван Василювич, який представляє фермерське господарство перед органами державної влади, підприємствами, установами, організаціями та окремими громадянами чи їх об'єднаннями.

Фермерське господарство несе відповідальність за своїми зобов´язаннями у межах майна, яке є його власністю. За порушення кредитно-розрахункової і податкової дисципліни, санітарних і ветеринарних норм, правил, вимог щодо якості продукції та інших нормативно-правових актів, що регулюють здійснення господарської діяльності, голова фермерського господарства несе відповідальність, передбачену законом.

   Правове забезпечення  господарської діяльності фермерських  господарств. Відповідно до ст. 24 Закону України “Про фермерське  господарство” фермерське господарство  діє на умовах самоокупності. Всі витрати господарство покриває за рахунок власних доходів та інших джерел, не заборонених законодавством. Фермерське господарство самостійно визначає напрями своєї діяльності, спеціалізацію, організує виробництво сільськогосподарської продукції, її переробку та реалізацію, на власний розсуд та ризик добирає партнерів з економічних зв´язків у всіх сферах діяльності, в тому числі іноземних. Реалізація сільськогосподарської продукції, що виробляється фермерським господарством на вітчизняному ринку, та її поставки на експорт, а також розрахунки з українськими та іноземними партнерами здійснюються відповідно до законодавства України.

  Трудові відносини  у фермерському господарстві  базуються на основі праці  його членів. У разі виробничої потреби фермерське господарство має право залучати до роботи в ньому інших громадян за трудовим договором (контрактом). Трудові відносини членів фермерського господарства регулюють статутом, а осіб, залучених до роботи за трудовим договором (контрактом), законодавством України про працю. З особами, залученими до роботи у фермерському господарстві, укладається трудовий договір (контракт) у письмовій формі, в якому визначаються строк договору і умови праці і відпочинку (тривалість робочого дня, вихідні дні, щорічна оплачувана відпустка, форми оплати праці та її розміри, харчування тощо). Розмір оплати праці і тривалість щорічної відпустки осіб, які працюють у фермерському господарстві за трудовим договором (контрактом), не повинні бути меншими за встановлений державою розмір мінімальної заробітної плати і передбачену законом тривалість щорічної відпустки.

  ФГ«Хинку», веде бухгалтерський облік результатів своєї роботи і подає відповідним органам фінансову звітність, статистичну інформацію та інші дані, встановлені законодавством України. ФГ має право відкривати на свій вибір у будь-якій установі банку поточні та вкладні (депозитні) рахунки, розпоряджатися власними коштами, а також має право одержувати у фінансово-кредитних установах довго - та короткострокові кредити на підставі укладеного договору.         Фермерське господарство вирощує сільськогосподарські кульури, має шістьох працівників середня заробітня плата яких складає 1260 грн. в місяць.

 

 

 

2.2 Аналіз фінансового стану підприємства

 

 

Для розрахунку коефіцієнтів використаємо дані звітності форми №1 «Баланс» та форми №2 «Звіт про фінансові результати» ФГ «Хинку» за 2010 рік.             Коефіцієнт покриття (Кп) розраховується як відношення оборотних активів до поточних зобов’язань підприємства та показує достатність ресурсів підприємства, які можуть бути використані для погашення його поточних зобов’язань.

,         (2.1)

На початок звітного року:        

На кінець звітного року:           

Таке значення коефіцієнта  показує, що підприємство на початок звітного року в достатньому обсязі використовувало ресурси ніж на кінець звітного року.

Коефіцієнт швидкої  ліквідності (Кшл) розраховується як відношення найбільш ліквідних оборотних засобів (грошових засобів та їх еквівалентів, поточних фінансових інвестицій та дебіторської заборгованості) до поточних зобов’язань підприємства.

 

     (2.2 )

На початок звітного року:   

На кінець звітного року:          

 Уважається, що чим  вища сума ліквідних статей, тим  надійніший фінансовий стан підприємства.        За даними нашого розрахунку платоспроможність підприємства позмітно збільшилась.(з 0,2 до 0,53), що свідчить про покращення його діяльності.

Коефіцієнти абсолютної ліквідності (Кал) обчислюється як відно-шення грошових засобів та їхніх еквівалентів і  поточних фінансових інвестицій до поточних зобов’язань.

 

.     (2.3)

На початок звітного року:   

На кінець звітного року:              Так, як значення коефіцієнта за нормами на початок року  становить 0,2, це говорить про платоспроможність підприємства(погашення боргових зобовязань), проте на кінець року значення коефіцієнта за нормами перевищує та становить 0,53(нормативне значення 0,35), що свідчить пронеефективне використання підприємством коштів.

Чистий оборотний капітал (Чок) розраховується як різниця між  оборотними активами підприємства та його поточними зобов’язаннями.

Чок = ф1 (р.260 – р.620).     (2.4)

На початок звітного року:    Чок =  (441 – 5) = 436

На кінець звітного року:       Чок =  (460– 19) = 441

Коефіцієнт автономії (Кавт) розраховується як відношення власного капіталу підприємства до підсумку балансу підприємства і показує питому вагу власного капіталу в загальній сумі засобів, авансованих у його діяльність.

.       (2.5)

На початок звітного року:   

На кінець звітного року:      

Таке значення коефіцієнта  показує, що підприємство як на початок звітного року так і майже на кінець має однакову питому вагу власного капіталу.При показнику 0,95(більше 0,5) підприємство вважається відносно фінансово незалежним від зовнішніх показових джерел(інвесторів і кридиторів)

Коефіцієнт фінансування (Кф) розраховується як співвідношення залучених та власних засобів  і характеризує залежність підприємства від залучених засобів.

.     (2.6)

На початок звітного року: 

На кінець звітного року:      

 Коефіцієнт забезпеченості власними оборотними засобами (Кзв) розраховується як відношення величини чистого оборотного капіталу до величини оборотних активів підприємства і показує забезпеченість підприємства власними оборотними засобами.

Коефіцієнт маневреності власного капіталу (Км) показує, яка частина  власного капіталу використовується для  фінансування поточної діяльності, тобто  вкладена в оборотні засоби, а яка  –– капіталізована. Коефіцієнт маневреності власного капіталу розраховується як відношення чистого оборотного капіталу до власного капіталу.

.      (2.7)

На початок звітного року:

 На кінець звітного  року:

Аналіз показників ділової  активності:

Коефіцієнт оборотності  активів (Коа) обчислюється як відношення чистої виручки від реалізації продукції (робіт, послуг) до середньої величини підсумку балансу підприємства і  характеризує ефективність використання підприємством усіх наявних ресурсів, незалежно від джерел їхнього залучення.

;     (2.8)

На початок звітного року:

На кінець звітного року:   

 Таке значення коефіцієнта показує, що підприємство на початок звітного року  ефективніше використовувало ресурси ніж на кінець звітного року.

Коефіцієнт оборотності  матеріальних запасів (Комз) розраховується як відношення собівартості реалізованої продукції до середньорічної вартості матеріальних запасів і характеризує швидкість реалізації товарно-матеріальних запасів підприємства.

. (2.9)

 

Коефіцієнт оборотності основних засобів (фондовіддача) (f) розраховується як відношення чистої виручки від реалізації продукції (робіт, послуг) до середньорічної вартості основних засобів. Він показує ефективність використання основних засобів підприємства.

.                          (2.10)

   

 Таке значення коефіцієнта показує, що на підприємстві основні засоби використовуються достатньо ефективно. Він означає, що на кожну гривню виручки підприємство вкладає 1,71 копійки основних фондів.

Коефіцієнт оборотності  власного капіталу (Ковк) розраховується як відношення чистої виручки від  реалізації продукції (робіт, послуг) до середньорічної величини власного капіталу підприємства і показує ефективність використання власного капіталу підприємства.

.                                   (2.11)

               

Значення цього коефіцієнта дозволяє говорити, що підприємство недостатньо ефективно використовує свій власний капітал.

За результатами аналізу  ділової активності ФГ «Хинку» можна зробити висновок, що підприємство працює достатньо ефективно. Воно швидко проводить розрахунки зі своїми контрагентами, ефективно використовує основні фонди.

Аналіз показників рентабельності: Існує велика група показників, які характеризують роботу підприємства – це показники рентабельності. У фінансовому аналізі використовують різні показники рентабельності. Усі вони відносні й показують, скільки одиниць прибутку (балансового, чистого, операційного, оподаткованого тощо) отримують на одиницю реалізованої продукції (активів, виробничих фондів, власного капіталу тощо).

Інакше кажучи, при визначенні показників рентабельності в чисельнику завжди буде прибуток. Сукупність показників рентабельності всебічно відбиває ефективність виробничої (операційної), інвестиційної  та фінансової діяльності підприємства і відповідає інтересам учасників економічного процесу.

На рівень показників рентабельності, які по суті є узагальнюючими, впливає  багато чинників, що відбивають різні  аспекти діяльності підприємства. Певна  річ, позитивні чинники сприяють підвищенню рентабельності. Завдання фінансової аналітики – кількісно оцінити вплив кожного чинника на рентабельність, тобто оцінити саме його внесок. Регулюючи розмір чинників з урахуванням їх взаємозв‘язку, можна досягти бажаного рівня рентабельності. [3.17]

Коефіцієнт рентабельності активів (Ра) розраховується як відношення чистого прибутку підприємства до середньорічної вартості активів і характеризує ефективність використання активів підприємства.

.                     (2.12)

                         Так, як нормативне значення коефіцієнта ≥ 0,  то для даного підприємства характерне повільне економічне зростання. 

Коефіцієнт рентабельності власного капіталу (Рвк) розрахо-вується  як відношення чистого прибутку підприємства до середньо-річної вартості власного капіталу і характеризує ефективність вкладення коштів до даного підприємства.

.                           (2.13)

             

Цей коефіцієнт показує, що на кожну гривню власного капіталу припадає 11 копійок чистого прибутку.

Коефіцієнт рентабельності діяльності (Рд) розраховується як відношення чистого прибутку підприємства до чистої виручки від реалізації продукції (робіт, послуг) і характеризує ефективність господарської діяльності підприємства.

.                                                (2.14)

На початок звітного року:

На кінець звітного року:           Проведений розрахунок свідчить про ефективність вкладених у  власний капітал інвестицій. Так у 2010 році прибуток, який приносить кожна гривня збільшився на 3,7 коп.

Коефіцієнт рентабельності продукції (Рп) розраховується як відношення прибутку від реалізації продукції (робіт, послуг) до витрат на її виробництво та збут і характеризує прибутковість господарської діяльності підприємства від основної діяльності.

.                          (2.15)

На початок звітного року:

На кінець звітного року: