Застосування методів прогнозування в розробці та прийнятті управлінських рішень

ВСТУП 
 

    Актуальність  теми дослідження обумовлена змінними процесами у світовій економіці, що призвели до погіршення її соціально-економічного розвитку, зменшення обсягів виробництва  і споживання продукції, зниження ефективності діяльності підприємств. Ринок регулює  економічні відносини на короткий період. Для здійснення функцій регулювання  економічними процесами необхідно  знати майбутнє багатьох економічних  явищ з тим, щоб прийняти правильне  рішення у теперішньому. Тому прогнозування  необхідне на всіх ієрархічних рівнях управління, особливо в прийнятті  управлінських рішень. Важливе значення на даний час в умовах загальної  світової фінансово-економічної кризи  має управлінський фактор, зокрема  підвищення обґрунтованості та ефективності управлінських рішень. Про що свідчить підвищений попит на антикризових менеджерів, що мають навички управління та прийняття  ефективних рішень в умовах обмеженості  наявних ресурсів. При прийнятті  управлінських рішень завжди важливо  враховувати ризик. Ризик – це рівень визначеності, з якою можна  прогнозувати результат. У ході оцінки альтернатив і прийнятті рішення  менеджер повинен прогнозувати можливі  результати в різних обставинах. Ці обставини традиційно класифікуються як умови визначеності, ризику або  невизначеності. Майбутнє можна зрозуміти, тільки проаналізувавши минуле і  сучасне, оскільки воно з’являється  на основі їх діалектичної зміни.

    Об’єкт  дослідження є ВАТ «Харківський верстатобудівний завод».

      Предметом є методи прогнозування управлінських рішень.

    Теоретичною основою даної роботи є матеріали  з учбової і наукової літератури.  Структура роботи визначається метою  і завданнями дослідження і складається  з введення, теоретичної і практичної частин, висновків і бібліографічного списку використаної літератури. 

РОЗДІЛ 1. ЗАСТОСУВАННЯ МЕТОДІВ ПРОГНОЗУВАННЯ В РОЗРОБЦІ ТА ПРИЙНЯТТІ УПРАВЛІНСЬКИХ РІШЕНЬ 

1. У науковій літературі зустрічається як розширене, так і вузьке розуміння процесу  прийняття рішень в управлінні.

      У розширеному розумінні прийняття  рішень ототожнюється з усім процесом управління. Розширене розуміння охоплює не тільки процес прийняття рішень, але і його виконання та контроль результатів його реалізації [1, с. 9].

      У вузькому розумінні прийняття рішень розглядається лише як вибір

кращого рішення з чисельних альтернатив. У процесі аналізу вузького розуміння  необхідно враховувати, що альтернативні  варіанти не виникають самі собою. Зважаючи на це можна запропонувати таке визначення категорії «прийняття управлінського рішення»: прийняття рішення – це процес, який починається з констатації виникнення проблемної ситуації та завершується вибором рішення, тобто вибором дії, яка спрямована на усунення проблемної

ситуації [1, с. 9].

     Отже, процес управління неможливий без передбачення майбутнього, без прогнозування перспектив розвитку. Економічні прогнози необхідні для визначення шляхів розвитку суспільства й економічних ресурсів, що забезпечують його досягнення, для виявлення найбільш імовірних і економічно ефективних планів, обґрунтування основних напрямків економічної і технічної політики, передбачення наслідків прийнятих рішень і здійснюваних у даний момент заходів.

     У класичному менеджменті вважається, що прогнозування — це метод, в  якому використовуються як накопичений  в минулому досвід, так і поточні  припущення відносно майбутнього в  цілях його визначення. Прогноз в  управлінні являє собою розробку моделей розвитку керованого об'єкта.

     Існує кілька основних понять в галузі прогнозування.

      Прогноз – це науково обґрунтоване, ймовірне судження про можливий стан об'єкта в майбутньому, про альтернативні шляхи і терміни його здійснення. Процес розробки прогнозів називається прогнозуванням [2, с. 24].

      Прогнозування – специфічний вид пізнавальної діяльності, що припускає дослідження ще не існуючого об'єкта. Це процес формування прогнозу про розвиток об'єкта на основі вивчення тенденцій його розвитку [2, с. 24].

      Одним з важливих напрямків прогнозування  суспільного розвитку є економічне прогнозування.

      Економічне  прогнозування – наукова економічна дисципліна, що має своїм об'єктом процес конкретного розширеного відтворення, а предметом – пізнання можливих станів функціонуючих економічних об'єктів у майбутньому, дослідження закономірностей і способів розробки економічних прогнозів. Це процес розробки економічних прогнозів, заснований на наукових методах пізнання економічних явищ і використанні всієї сукупності методів, засобів і способів економічної прогностики [2, с. 31].

      Прогнозування, у тому числі економічне, співвідноситься  з більш широким поняттям передбачення як випереджуючого відображення дійсності, заснованого на пізнанні законів  природи, суспільства і мислення. В залежності від ступеня конкретності і характеру впливу на хід досліджуваних  процесів розрізняють три форми передбачення: гіпотезу (загальнонаукове передбачення), прогноз, план.

      Гіпотеза – судження, що характеризує наукове передбачення на рівні загальної теорії [4, с. 16]. Це означає, що вихідну базу побудови гіпотези складають теорія і відкриті на її основі закономірності і причинно-наслідкові зв'язки функціонування і розвитку досліджуваних об'єктів. На рівні гіпотези цим останнім дається якісна характеристика, яка виражає загальні закономірності їх поведінки.

      Прогноз у порівнянні з гіпотезою має більшу визначеність, оскільки ґрунтується не лише на якісних, але й на кількісних параметрах, і тому дозволяє характеризувати майбутній стан об’єкта також і кількісно. Таким чином, прогноз від рівняється від гіпотези більшою вірогідністю. В той же час, зв'язки прогнозу з досліджуваним об'єктом, явищем не є твердими, однозначними – прогноз має імовірнісний характер.

      План визначає конкретну мету і передбачає детальні події розвитку досліджуваного об'єкта. В плані фіксуються шляхи і засоби розвитку відповідно до поставлених завдань та прийняті управлінські рішення. Таким чином, передбачення одержує в плані найбільшу конкретність і визначеність.

      Між прогнозом і планом існують розбіжності. Головна з них полягає в  тому, що план має директивний, а  прогноз – імовірнісний характер. План – це однозначне рішення, у  тому числі й тоді, коли він розробляється  на варіантній основі. Прогноз же за самою своєю природою має альтернативний, варіантний зміст. У цьому сенсі  прогнозування являє собою дослідницьку базу планування, що має, однак, власну методологічну і методичну основу, багато в чому відмінну від планування.

      Прогноз та план можуть розроблятися незалежно  один від іншого. Але, щоб план був  ефективним, оптимальним, йому повинен  передувати прогноз, за можливістю, безперервний.

     Досліджуючи методи прогнозування також розглянемо методологію.

     Методологія науки — це вчення про принципи побудови, форми і способи наукового пізнання, сукупність методів прогнозування в прийнятті управлінських рішень.

     Методологічною  основою дослідження стали фундаментальні положення сучасної теорії управління, наукові досягнення вітчизняних  та зарубіжних вчених у сфері прогнозування  та прийнятті управлінських рішень.

     Для дослідження методів прогнозування  в прийнятті управлінських рішень, досягнення поставленої мети, виконанні  усіх завдань, виявленні проблем  та їх оптимізації доцільно застосувати  такі принципи наукового дослідження:

      -     принцип сходження від абстрактного до конкретного, є важливим засобом побудови наукової системи знань, початковим об’єктом аналізу. За допомогою цього принципу після визначення предмета робота містить: базові абстрактні поняття, які виражають певні відносини; абстрактну модель об’єкта, що відтворюється у процесі мислення; просте економічне відношення, простий об’єкт, а отже, просту економічну категорію, що її виражає.

     -    принцип взаємозв’язку теорії з практикою, що ілюструє застосування понять в практичній діяльності.

• принцип об’єктивності, тобто визнання об’єктивного існування дійсності як об’єкта пізнання. Це означає, що перш ніж ставити запитання про можливість пізнання, треба з’ясувати питання про те, чи існує об’єкт пізнання. Він проявляється в тому, що відображення дійсності буде істинним тоді, коли відображення є конкретним.
• принцип взаємозв’язку історичного та логічного. Сутність історичного методу полягає у тому, що процес розвитку управлінських рішень відтворюється в усій багатогранності, в усій повноті – з усіма випадковостями, що перекручують об’єктивну логіку розвитку, із усім позитивним що накопичено історичним досвідом. При логічному дослідженні управлінських рішень потрібно теоретично відтворити об’єкт у існуючих, закономірних зв’язках, уявити необхідне – загальне і особливе – у процесі розвитку того чи іншого явища [3, с. 93].

      Щодо  методів прогнозування, то – це сукупність способів і прийомів мислення, що дозволяють на основі аналізу ретроспективних, екзогенних (зовнішніх) і ендогенних (внутрішніх) даних, а також їх змін у розглянутому періоді часу вивести судження певної вірогідності відносно майбутнього розвитку об'єкта [6, с. 29 ].

     В практичній діяльності для прогнозування застосовуються різні кількісні і якісні методи.

     Кількісні методи базуються на інформації, яку можна отримати, на основі вивчення тенденцій зміни параметрів або маючи статистично достовірні залежності, що характеризують виробничу діяльність об'єкта управління.

     У основу якісних методів покладені  експертні оцінки фахівців в сфері  прийняття рішень: наприклад, методи експертних оцінок, висновок, моделі очікування споживача (опитування клієнтів).

     Однією  з найбільш важливих класифікаційних  ознак методів прогнозування  є ступінь формалізації, що досить повно охоплює прогностичні методи. Другою класифікаційною ознакою  можна назвати загальний принцип  дії методів прогнозування, третім - спосіб одержання прогнозної інформації.

      У більшості класифікаційних схем методи прогнозування розділяються на три основні класи:

• екстраполяції;
• експертних оцінок;
• моделювання.

   При такому поділі методам екстраполяції протиставляються як самостійний клас методи моделювання.

     Область застосування основних класів методів  прогнозування показана в таблиці 1.1.

     Таблиця 1.1 - Класи методів прогнозування 

     З одного боку, побудова моделей має  на меті розкрити закономірність розвитку досліджуваного об'єкта чи процесу  на деякій ретроспективній ділянці. І якщо модель побудована правильно  й адекватно відбиває зв'язки і  властивості реального об'єкта, вона може бути основою для екстраполяції, тобто для перенесення деяких висновків про поводження моделі на об'єкт. Це і є прогнозування поводження об'єкта шляхом екстраполяції тенденцій, що виявляються на моделі.

     З іншого боку, методи екстраполяції  є не що інше як використання теоретичних  і емпіричних моделей перемінних поза ретроспективною ділянкою спостережень за даними залежностей між ними на ретроспективній ділянці. Таким  чином, застосування екстраполяції  в прогнозуванні завжди припускає  використання яких-небудь моделей. Тому будь-яке моделювання є основою  для екстраполяції.

     Також зазначимо, що всі методи за ознакою «інформаційна підстава методу» поділяються на три класи:

• фактографічні;
• комбіновані;
• експертні.

       Фактографічні – базуються на фактичній інформації про об'єкт прогнозування і його минулий розвиток. В експертних методах використовується інформація, яку надають фахівці-експерти в процесі систематизованих процедур виявлення й узагальнення їх думок.

     Клас  фактографічних методів поєднує  три підкласи:

• методи аналогій, спрямовані на виявлення подібності в закономірностях розвитку різних процесів.
• випереджальні методи, засновані на певних принципах спеціальної обробки науково-технічної інформації, що враховують її властивість випереджати прогрес науки і техніки.
• статистичні методи, являють собою сукупність методів обробки кількісної інформації про об’єкт прогнозування, об’єднаної за принципом виявлення математичних закономірностей змін, що містяться в ній, характеристик даного об’єкта з метою одержання прогнозних моделей.

     Комбіновані – методи зі змішаною інформаційною основою. У свою чергу, класи експертних і фактографічних методів підрозділяються на підкласи за методами обробки інформації.

     Експертні - методи, засновані на думках експертів у даній галузі знань з наступною обробкою отриманих результатів з метою виявлення основних критеріїв і тенденцій, властивих об'єкту.

     Експертні методи розділяються на два підкласи:

• прямі експертні оцінки;
• експертні оцінки зі зворотним зв'язком.

      Прямі експертні оцінки будуються за принципом одержання і обробки незалежної узагальненої думки колективу експертів (чи одного з них) при відсутності впливу на кожного експерта думок іншого експерта і всього колективу.

     Експертні оцінки зі зворотним зв'язком у тому чи іншому вигляді реалізують принцип зворотного зв'язку на основі впливу на оцінку експертної групи (одного експерта) думок, що отримані раніше від цієї групи.

     Експертні методи в прогнозуванні застосовуються в таких випадках: при відсутності  доволі представницької і достовірної  статистичної характеристики об'єкта; великої невизначеності середовища функціонування об'єкта для тих галузей  промисловості, що зазнали сильного впливу нових відкриттів; дефіциті часу чи в екстремальних ситуаціях.

     Серед статистичних методів, використовуваних при прогнозуванні економічних  систем, особливий клас складають  методи побудови й оцінки одночасних рівнянь, що відбивають сукупність законів, одночасна дія яких обумовлює  поводження об'єкта. Система одночасних рівнянь застосовується, коли виникає  складність в моделюванні таких  економічних об'єктів, як галузь чи підприємство.

     Рівняння  моделі мають враховувати не тільки вхідну інформацію, але й причинно-наслідкові зв'язки між показниками, тобто повинні  описувати систему показників, що характеризують об'єкт як єдине ціле.

      За  ступенем формалізації методи економічного прогнозування можна розділити  на: інтуїтивні і формалізовані (див. рис. 1.2). 

Рисунок 1.2. -  Методи прогнозування

      Інтуїтивне  прогнозування застосовується тоді, коли об’єкт прогнозування або дуже простий, або настільки складний, що аналітично врахувати вплив багатьох факторів практично неможливо. В  цих випадках використовують допомогу експертів. Отримані індивідуальні  та колективні експертні оцінки використовують як кінцеві прогнози або як вихідні  дані в комплексних системах прогнозування.

      Формалізовані методи прогнозування, відповідно, дозволяють аналітично врахувати усі або всі суттєві фактори при складанні прогнозів.

     Існують різноманітні методи отримання інформації. Коротко охарактеризуємо кожен  з них.

     Метод структурно-морфологічний. Призначений для виявлення внутрішнього складу предметної області, фіксації появи принципово нових розробок (ідей, технічних рішень і т. п.), що дозволяє обґрунтовано формулювати стратегію науково-технічного прогресу підприємства.

     Метод визначення публікаційної активності. Потік документів, що відносяться до різних областей знань досить циклічний. Відстежуючи цикли, можна визначити стан розробки будь-якої проблеми в країні, на підприємствах і вжити заходи стосовно корекції стратегій науково-технічного прогресу в своїй організації.

     Метод виявлення групи латентних документів. Будь-яка організація, як правило, патентує тільки ті ідеї, які мають практичну значущість для її розвитку і бізнесу. Вивчаючи патенти-аналоги провідних фірм, можна виявити спрямованість їх діяльності і рівень розв'язання ними проблеми, що цікавить Вас.

     Метод показників. Кожна технічна система характеризується набором показників, які модернізуються, що знаходить відображення в документах. Аналізуючи динаміку зміни характеристик показників цієї системи, можна зробити висновок про тенденції її розвитку.

     Метод термінологічного і лексичного аналізу. В умовах розвитку різних областей знань відбувається природна зміна термінологічного апарату. Лексичний аналіз текстів (прочитаних або почутих) дозволяє виявити на ранньому етапі зародження принципових інновацій і спрогнозувати дії своєї організації.

     Важливим аспектом прогнозування є точність і перевірка прогнозів. Прогнозування майбутніх значень на регулярній основі ускладнюється важкою природою змінних. Саме тому необхідно включити в прогноз показник можливого відхилення значення змінної. Необхідність вибору еталону точності визначається:

• різними показниками прогнозів, що отримуються;
• потребою мати в прогнозі декілька показників;
• важливістю контролю помилок прогнозу (в порівнянні з еталоном).

    Помилка (П) в прогнозі означає різницю між фактичним і прогнозованим значеннями:

    П = ФЗ-ПГ,                                                  (1.1) 

 де  ФЗ — фактичне значення; ПГ— прогноз.

     Помилка позитивна, якщо прогноз занижений, і негативна, якщо він завищений. Помилки в прогнозі впливають  на рішення при виборі різних варіантів  прогнозу і на результат використання того або іншого методу прогнозування.

     Обчислення  точності прогнозу.

     Визначити помилку у вичисленому значенні прогнозу неможливо, оскільки невідомо його дійсне значення. Однак існує ймовірність того, що помилка обчисленого прогнозу не перевищить деяку величину або максимальну помилку прогнозу, яку можна очікувати із заданою ймовірністю:

• математичне, очікування (МО)

 ,                                            (1.2)

 де  ДЗ — дійсне значення.

• середньоквадратичне відхилення (СКВ)

.                                         (1.3)    

    1.2  Контроль прогнозу. 
 

     Контроль  прогнозу. Контроль прогнозу здійснюється порівнянням помилок прогнозу із заздалегідь визначеними значеннями (межами). На практиці контроль здійснюється за допомогою розрахунку відношення сукупної помилки прогнозу до відповідного значення МО і використовується для спостереження за прогнозом: 

     ,                                            (1.4)                  

де По — показник відхилення.

     Значення  показників відхилення порівнюються із межами значень показників, що засновані  на судженнях і досвіді.

     Згідно  теорії ймовірності з урахуванням  нових законів розсіювання, відхилення випадкової величини від центру групування не перевищує трьох середніх квадратних відхилень. З урахуванням цього  значення показника відхилення повинне  знаходитися в межах ± 4, що відповідає межам трьох стандартних відхилень.

     Використання  контрольних графіків. Графік передбачає установку верхніх і нижніх меж для окремих помилок прогнозу. Графічне відображення помилок з використанням контрольної діаграми інформативно і наглядно представляє відхилення, що виходять за встановлені межі. 
 

3.        Вибір методу прогнозування. Організація робот з прогнозування.

      При виборі методів прогнозування важливим показником є глибина випередження. При цьому необхідно знати  не лише абсолютну величину цього  показника, але й співвіднести його з тривалістю еволюційного циклу  розвитку об’єкта прогнозування. Для  цього можна використовувати  безрозмірний показник глибини (дальності) прогнозування, що був запропонований В.Білоконем:

    τ = ,                                   (1.5)

    де  Δt – абсолютний час випередження;

    t_x – величина еволюційного циклу об’єкту прогнозування.

     Проблему  недосконалих методів прогнозування  можливо вирішити постійним вдосконаленням і поповненням, розробкою обґрунтованої  класифікації методів прогнозування  з метою забезпечення вивчення та аналізу цих методів, а також  для полегшення вибору відповідного методу під час розробки прогнозів.

     Підготовка  визначеного рішення вимагає  забезпечення всебічної його поінформованості, обґрунтованості. Робота припускає  ознайомлення і з'ясування керівниками  характеру і наслідків застосованого  раніше рішення, що є попереднім даному рішенню. Ознайомлення з діючими  інструкціями, одержання додаткової інформації від осіб і підрозділів  компетентних в області даної  проблеми. Поряд з цим необхідно  враховувати, що прийняте рішення не повинне суперечити існуючим актам  і вищевказаній директиві. Керівник повинний бути в курсі останніх досягнень  у свій області, йому варто постійно працювати над підвищенням своєї  компетенції за фахом, створювати можливість відвідувати конференції, семінари, прослухувати спеціальні лекції й інші заняття. При цьому важливо виходити з того, що в даний час більше чим абиколи, керівникам повинні  бути притаманні почуття нового, уміння мислити економічно грамотно, йти  в ногу з науково-технічним прогресом.

     На  етапі підготовки рішення при  виборі методу прогнозування важливо  виділити як ті методи, застосування яких можливо в умовах наявної задачі, так і ті методи, застосовувати  які неможливо. Об’єктом прогнозування  частіше за все являються сукупність організаційно виробничої системи  і зовнішнього середовища.

     Аналіз  та порівняння досягнутих результатів  з прогнозними на основі якісних  та кількісних показників дасть можливість удосконалювати існуючі методи прогнозування  та використовувати найбільш прийнятні  з них для кожної конкретної ситуації.