Застосування методу аналізу 5ти сил Портера в політичному маркетингові. Проблеми та перспективи

                                                           ЗМІСТ

ВСТУП……………………………………………………………………………….3

РОЗДІЛ 1. ПОЛІТИЧНИЙ МАРКЕТИНГ, ЯК ЗАСТОСУВАННЯ ЕКОНОМІЧНИХ ЗАКОНІВ РИНКУ В ПОЛІТИЦІ………………………...…….5

1.1. Сутність політичного маркетингу, його цілі, функції. Категоріальний апарат політичного маркетингу……………..………………………………….….5

1.2. Методи політичного маркетингу…………………….………………….……10

РОЗДІЛ 2. МЕТОД АНАЛІЗУ 5ТИ СИЛ ПОРТЕРА. ЙОГО ВИКОРИСТАННЯ В  ПОЛІТИЧНОМУ МАРКЕТИНГУ………………………….………….……….16

2.1. Маркетингові інструменти  дослідження. Метод аналізу 5ти  сил Портера………...……………………………...…………………………………….16

2.2. Застосування методу  аналізу 5 сил Портера в політичному  маркетингу. Проблеми та перспективи…...……………………………...……………..……….23

ВИСНОВКИ…...……………………………...…………………………………….29

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ…………………………………..….31

ДОДАТКИ………………………………………………………………….……….34

                                                           ВСТУП

Сучасна політологія розвивається під впливом великої кількості  факторів, число яких постійно зростає. Виникає потреба в розробці нових як теоретичних, так і практичних методів та інструментів в кожній з галузей політичної науки. Дослідження міжпредметних зв’язків та розширення за рахунок цього синтезу інструментальної бази політології, є одним з можливих напрямків. Актуальність даної роботи полягає у розробці нових методів та підходів до вирішення типових завдань, використання даних методів на практиці.

В такому контексті дана наукова тема розглядається лише частково в працях закордонних авторів: Н. Малхотра, Ф. Котлер, Г. Армстронг, Д. Джоббер. В Україні дана проблематика не вивчається в так, як це відбувається на Заході. Ймовірним чинником цього є недостатня розвиненість демократичних інститутів, зокрема інституту демократичних виборів. Через це не виникає потреби у розробці альтернативних методик дослідження та нових політичних технології. Іншою причиною може бути недостатня актуальність в порівнянні з іншими розробками, чим викликана недостатня увага до даної теми. Російські та українські автори, що займаються розробкою даної теми – Бебик В. М., Музикант В.Л., Ковлер А. І., Морозова Є.Г., Ільясов Ф.М.

Об’єктом дослідження  даної роботи є політичний маркетинг.

Предметом дослідження є  розробка методів аналізу ринку  влади.

Метою дослідження є визначити  доцільність та об’єктивність економічного методу аналізу середовища в умовах ринку влади.

Для досягнення цієї мети поставлено такі завдання

1. Опрацювати джерельну базу з даної теми.
2. Розглянути сутність політичного маркетингу.
3. Виявити зв’язки економічного поняття маркетингу та політичного маркетингу.
4. Визначити принципові особливості маркетингового інструментарію.
5. Дослідити можливість застосування маркетингового методу аналізу в політичному маркетингові.

У якості гіпотези можна  висунути таку умову якщо політичний та економічний маркетинг мають  спільні риси та ознаки, то економічні методи дослідження (зокрема метод  аналізу 5ти сил Портера) можна застосовувати  в сфері політичного маркетингу.

Були використані загальнонаукові методи та методи емпіричних досліджень. Відповідно з групи перших були застосовані такі методи, як аналіз,синтез та індуктивне доведення, а з других - аналіз літератури з даної проблематики, визначення необхідних даних шляхом порівняння матеріалів досліджень науковців та дослідників з даної проблематики.

Наукова новизна роботи полягає  в тому що вперше на студентському  рівні розглядаються можливості залучення нових методів в  сферу політичного маркетингу.

Дана робота носить пряме  практичне значення – у випадку  доведення припущень, на яких базується  робота, з’являється новий метод  дослідження середовища ринку влади. Також матеріали даної роботи можна використовувати як базу для  вивчення основ політичного маркетингу, чи як основу для подальшого дослідження  явищ та процесів політичного маркетингу.

Структура роботи обумовлена  завданнями та метою дослідження. Робота складається з вступу, двох розділів, висновку, списку літератури і додатків. В першому розділі розглядається  сутність та роль політичного маркетингу, його походження. Другий розділ має  на меті дослідити можливість застосування маркетингового прийому – аналізу 5ти сил Портера, в дослідженні  політичного ринку, виявити можливі  проблеми та розглянути перспективи  використання даного методу. Робота складається  з 30 сторінок.

                                                        РОЗДІЛ 1

ПОЛІТИЧНИЙ МАРКЕТИНГ, ЯК ЗАСТОСУВАННЯ ЕКОНОМІЧНИХ ЗАКОНІВ  РИНКУ В ПОЛІТИЦІ

1. Сутність політичного маркетингу, його цілі, функції. Категоріальний апарат політичного маркетингу

Сьогодні є актуальною розробка теоретичних та практичних методів, які б підвищили ефективність діяльності в процесі боротьби за владу. Зрозуміло, що для цього повинна  існувати особлива сфера наукової діяльності в політичній науці, яка буде займатися  даним питанням. Таким напрямом в  політології є політичний маркетинг.

Дана сфера діяльності має такі основні ознаки 

• кожен суб’єкт прагне досягти максимально можливого результату своєї діяльності (здобуття владних повноважень);
• всі суб’єкти діють в рівних умовах;
• діяльність суб’єктів обмежується правовою базою [2];

       Економічний  ринок має схожі ознаки:

• вільний вхід та вихід з системи;
• рівність всіх суб’єктів та умов в яких вони діють;
• обмежене втручання держави в ринок;
• існування юридичних норм, що певним чином обмежують та визначають діяльність [3].

 Сьогодні економісти під терміном "ринок", розуміють будь-яку впорядковану структуру, що забезпечує нормальну взаємодію продавців і покупців. Так, автори К. Макконелл, С. Брю, пишуть, що «ринок - це інститут або механізм, що зводить докупи покупців (пред'явників попиту) і продавців (постачальників) окремих товарів і послуг» [22].  Це вузьке тлумачення категорії "ринок". У широкому розумінні ринок означає певний спосіб організації економічного життя, характерними ознаками якого є: самостійність учасників економічного процесу, комерційний характер їхньої взаємодії, суперництво (конкуренція) господарюючих суб'єктів, формування економічних пропорцій під впливом динаміки цін та конкурентної боротьби, ціни, що складаються на основі попиту та пропонування [25].

Тобто процес боротьби за владу  стає подібним до ринкової діяльності, що дає можливість прирівняти деякі  явища з різних дисциплін –  економіка та політологія. Наприклад, якщо ринок (як економічне поняття) –  це сфера діяльності, де основною метою  діяльності продавця є здобуття максимального  прибутку порівняно з конкурентами, за рахунок  рівня продажу власного продукту покупцям, які знаходяться  в умовах вільного вибору товару, серед  множини рівних пропозицій, то ринок  влади – це сфера діяльності, де продавець (кандидат, партія, організація), пропонує власний продукт (програму дій чи політичну стратегію) покупцеві (виборцям), які обирають з великого числа рівних пропозицій. Грошовою одиницею, тобто формою оплати, в  такому випадку стає підтримка виборців, а саме кількість їхніх голосів, яку вони віддають, як гроші за найбільш вигідну для них пропозицію [2, 3, 9].

Діяльність підприємства в умовах ринкової економіки називається  маркетингом. Різні джерела надають  різні визначення маркетингу:

• це планування і здійснення всебічної діяльності пов'язаної з товаром, з метою здійснення оптимального впливу на споживача для забезпечення максимального споживання за оптимальної ціни та одержання в результаті цього довгострокового прибутку [12, ст. 53];
• це діяльність щодо забезпечення наявності потрібних товарів і послуг для потрібної аудиторії, у потрібному місці, в потрібний час і за ціною, яка підходить, при здійсненні необхідної комунікації [11, ст. 289];
• вид людської діяльності, направлений на задоволення потреб за допомогою обміну [25, ст. 47];

Кожне з цих визначень підтверджує  думку висловлену вище – деякі  аспекти діяльності щодо здобуття політичної влади носять схожий характер з процесами що відбуваються в маркетинговій сфері. А тому діяльність пов’язану з активністю на ринку влади, можна назвати політичним маркетингом [18].

Американський політолог Г. Маузер виокремив три основні паралелі, які можна провести між комерційним  маркетингом і організацією виборчої кампанії:

· існування конкуренції між  різними організаціями, які змагаються за лояльність певної адресної групи, обраної як «мішені» (групи виборців), пропонуючи при цьому різні альтернативи (певних політичних кандидатів). Аби  завоювати певну кількість голосів, необхідно продемонструвати свої переваги перед суперниками;

· і виборці, і споживачі покликані  відігравати аналогічні ролі і на комерційному, і на політичному ринку: вони виявляють «попит», приймають  рішення щодо вибору певного товару чи кандидата із запропонованих їм альтернатив відповідно до своїх  цілей і на підставі аналізу доступної  їм інформації. Окрім того, для вивчення споживачів і виборців можуть застосовуватися  схожі психологічні та соціологічні моделі й теорії;

· канали комунікації, які використовуються представниками сучасних маркетингових  служб і політичними кандидатами, схожі: особистий контакт (кампанія «від дверей до дверей», збори, робота спеціальних агітаторів тощо), телефонні  дзвінки, особисті поштові послання громадянам, ЗМІ, наочна агітація та реклама  тощо  [1].

Історично такий підхід до даного питання склався відносно недавно, і набув застосування лише в розвинених демократичних країнах. Перші серйозні спроби суто ринкових підходів до понять політології зробили В. Парето в  «Теорії економічної та політичної рівноваги», а також Й. Шумпетер у  «Конкурентній теорії демократії». У новітній політології ринковий підхід поширився завдяки значному впливу «нової політичної економії»  Р. Б’юкенена.

У зарубіжній спеціальній літературі висловлюється думка, що політичний маркетинг з’явився близько 60 років  тому, коли Д. Ейзенхауер, першим із претендентів на посаду президента США скористався  послугами рекламної агенції для організації своєї передвиборчої кампанії. Під політичним маркетингом західні дослідники розуміють сукупність теорій і методів, якими можуть користуватися політичні організації, органи влади та окремі політичні лідери з подвійною метою: визначати свої цілі, завдання і програми та впливати на поведінку громадян [14].

Політологічний словник пропонує таке визначення: «Політичний маркетинг  – це різновид некомерційного маркетингу, діяльність, спрямована на створення, підтримання чи зміну поведінки  людей щодо конкретних політичних лідерів, організацій, ідей громадського значення. Вдале застосування прийомів маркетингу у політиці дозволяє досягати популярності, перемагати на виборах і триматися  на вершині політичного олімпу» [18, ст. 209].

Російський дослідник Ф. Ільясов, зокрема, зазначає: «Політичний маркетинг  – це система особистісного (створення  і висування кандидатів), програмного (розробка програмних, ідеологічних та інших документів) та інформаційного (реклама, PR) впливу на виборців з метою  здобуття влади» [8, ст. 53].     В. Музикант: «Політичний маркетинг – грамотне, коректне й цілеспрямоване виявлення, наголошування й демонстрація різним соціальним і національним групам виборців саме тих якостей і чеснот претендента на лідерство, до яких ці групи виявляють особливий інтерес» [16, ст. 46].

Політичний маркетинг ще мало опрацьований українськими дослідниками. Одне з  визначень подає В. Бебик: «це  сукупність форм, методів і технологій дослідження, проектування, регулювання і втілення в соціально-політичну практику тих чи інших установок суспільної свідомості з метою завоювання і утримання контролю над ринком влади» [2]. На думку Д. Видріна, «політичний маркетинг – це перш за все грамотне, коректне і цілеспрямоване виявлення, підкреслення та демонстрація різним соціальним і національним групам виборців саме тих реальних якостей і переваг претендента на лідерство, до яких ці групи виявляють особливий інтерес» [16].

О. Соловйов узагалі називає політичним маркетингом технологізацію політичних процесів (й у цьому розумінні  вибори також можна розглядати як процес формування і «нав’язування» виборцям певного іміджу, постійного контролю діяльності політика та партії за допомогою опитувань громадської  думки тощо) [26, ст. 245]. А. Пшизова вважає, що « політичний маркетинг – не просто нова технологія забезпечення демократичного представництва. За маркетингового підходу до політики принципово змінюються взаємовідносини між агентами політичного процесу, і це потребує осмислення у значно ширшому теоретичному контексті. Із сукупного «суверена», володаря «загальної волі», що виявляється через інститути представництва, народ перетворюється на сукупність індивідуальних групових суб’єктів-споживачів на ринку політичних товарів. До того ж, за допомогою маркетингу відбувається не тільки виявлення політичного попиту. Він свідомо формується» [24].

Деякі автори розглядають політичний маркетинг як особливий набір: сукупність методів, прийомів, інструментів збирання, організації та виробництва інформації і її трансляцію для досягнення бажаного політичного ефекту (у процесі  виборів, ухваленні важливих політичних рішень) [2]. Як зазначає Ф. Котлер: «маркетинг політичних кандидатів перетворився на важливу галузь діяльності, яка вимагає особливої спеціалізації всіх, хто до неї прилучився» [11].

Політичний маркетинг розвивається швидко і багатоаспектно, починаючи  від звичайних PR-кампаній  пасивного характеру і закінчуючи активним, індивідуальним підходом до проведення виборчих кампаній, використанням соціальних технологій, базуванні на психологічному підході до виборця, де виникають нові форми політичного маркетингу і нові засоби його здійснення.

Голова Наукової ради російського  центру з навчання виборчим технологіям  О. Ковлер, визначає політичний маркетинг як «сукупність теорій і методів, якими можуть користуватися політичні організації та органи влади з двоєдиною метою: визначити свої завдання і програми та вплинути на поведінку громадян» [10, ст. 38].

Вчені виділяють також поняття  електорального маркетингу, як складової  частини політичного, яка відноситься  безпосередньо до процесу виборів. Виборчий (електоральний) маркетинг, як складова маркетингу політичного, виконує  вужче завдання – допомогти політичним партіям і кандидатам розробити, підготувати і провести ефективну  виборчу кампанію. Французький фахівець М. Бонгран вважає, що виборчий маркетинг  – це «сукупність технічних засобів, які мають на меті забезпечити  тісніший зв’язок кандидата з  його потенційним електоратом, познайомити  кандидата з максимально більшою  кількістю виборців і з кожним виборцем окремо, підкреслити різницю  між ним та його конкурентами і, використовуючи мінімум засобів, досягти в ході кампанії оптимальної кількості  голосів виборців, необхідної для  перемоги» [15]. Проте дане визначення можна тлумачити також як визначення політичного маркетингу, суттєвої різниці між цими поняттями немає.

Останнім часом розроблено політико-економічні математичні моделі конституційного  та електорального вибору, максимізації політичної корисності та ін. Зокрема, дослідники міжпартійного суперництва  виходять з того, що партії прагнуть забезпечити собі максимум голосів  виборців і тим самим максимізувати  функцію влади, тобто створити модель, що діє аналогічно з моделлю ринкової монополії, а отже монопольні виразники  політичних інтересів — групи  тиску, фракції та ін. прагнуть максимізувати функцію корисності так само, як економічні монополії [8, 13, 24].

Тобто у політиці застосовують такі ж маркетингові інструменти, що й  на товарному ринку. Однак їх компонування та взаємозв’язок обумовлені особливим  впливом людського фактора і  специфікою ринку політики.

1.2. Методи політичного маркетингу

Щоб розглянути методи і технології політичного маркетингу, слід з’ясувати, з чого складається власне як практична  так і теоретична  маркетингова діяльність, її специфіку та особливості, і з отриманої інформації з’ясувати, які методи застосовуються в даній сфері, і які з них можуть бути застосовані в умовах ринку влади .

Маркетингова діяльність керується  такими принципами:

• націленість на досягнення кінцевого практичного результату виробничо-збутової діяльності;
• концентрацію дослідницьких, виробничих і збутових зусиль на вирішальних напрямках маркетингової діяльності;
• спрямованість підприємства не на короткостроковий, а на довгостроковий результат маркетингової роботи. Це вимагає особливої уваги до прогнозних досліджень, розробки на основі їхніх результатів товарів ринкової новизни, що забезпечують високоприбуткову господарську діяльність;
• застосування в єдності і взаємозв'язку стратегії і тактики активного пристосування до вимог потенційних покупців з одночасним цілеспрямованим впливом на них [3, 6, 22];

Існує велика кількість методів  маркетингової діяльності. Їх можна  типізувати за різними ознаками, сферами  застосування тощо. Проте для зручності  розгляду і здатності перенести  їх в систему політичного маркетингу, розглянемо їх поділ на три групи.

1. Метод орієнтації на продукт, послугу.

Виробництво товару (послуги, вироби) – це лише половина того, що фірма може зробити.

Друга половина – це доведення  продукту до кінцевого споживача. І  не просто донести інформацію, натомість  докласти максимум зусиль, щоб покупець оцінив і захотів його придбати. Все це набагато складніше зробити, якщо виріб принципово новий, що не має аналогів. Отже, і підходи  до маркетингової діяльності повинні  бути принципово новими. Адже для абсолютно  нового товару виявляються непридатними ті методи і способи, якими раніше досліджували ринок. Часом буває  дуже складно дізнатися у споживачів, наскільки їм потрібен цей новий товар, якого вони раніше не знали і не відчували потреби в ньому. Одним з головних напрямів фірми має бути не просто створення принципово нового товару (послуги) , а створення такого товару, який зміг би стояти біля витоків формування нової галузі [17, 22].

Дана група методів  є важливою складовою процесу  діяльності на ринку влади. Успіх  суб’єкта політичного маркетингу прямо  залежить від того чи є актуальною його програма та образ, які в такому контексті виступають «товаром». Аналогічно до ринкових умов, застарілий, або нікому не потрібний товар не матиме попиту, а отже просто зникне з ринку, не отримавши належної підтримки [15, 16].

2. Метод орієнтації на споживача.

Даний метод маркетингу кращий для невеликих компаній. Сенс методу орієнтації на споживача полягає  в тому, щоб знайти покупця, визначити, який товар йому потрібен, і задовольнити цю потребу. Але знайти покупця мало. Головне – виділити з усієї  маси товарів тільки той товар, який дане коло споживачів готове і бажає  купувати. Перебуваючи у пошуку того «єдиного товару» найкраще розраховувати  на свої сили і зустрічатися особисто з потенційними покупцями, дізнаватися  їхні смаки та уподобання, побажання  та потреби [17,22, 32].

Орієнтація на споживача, фактично є орієнтацією на електорат. Кожен елемент «товару», що представляється  на ринку влади, має бути націлений  на конкретні вимоги та потреби тих, хто в змозі за нього заплатити. Програма, образ, PR – все повинно розроблятися таким чином, щоб максимально відповідати потребам певного кола, а не деяким потребам широкого загалу [11, 13].

3. Інтегрований маркетинг.

З часів індустріальної епохи  вважалося, що причина завжди передує  наслідку, тобто досить знайти причину  і результат не змусить себе чекати. Так, в рамках методу маркетингу, орієнтованого  на продукт ясно, що фірма не зможе  продавати те, чого у неї поки немає. І до того моменту, поки споживач не дізнається про ваш товар (послугу), ви будете втрачати кошти і час. Тут продукт - першопричина, а споживчий попит - наслідок. Все це було закономірно в епоху індустріального розвитку. Але в наш час, коли світ галузей не стабільний, ринок товарів не стандартний, це вже не спрацьовує. Оскільки потреби стають все більш різноманітними і несхожими одна на одну, то виробники повинні постійно пропонувати ринку все більш і більш досконалі товари, вишукуючи і вигадуючи нововведення і доробки, з однією тільки метою – повніше  задовольнити дані потреби. І тому споживач вже стає першопричиною для компаній. А як наслідок - виробництво нового товару, який може задовольнити індивідуалізовані потреби людей. У сьогоднішньому світі отримання одного результату може бути так трансформовано, що цей результат сам стане причиною для отримання іншого результату. І сутність даного методу полягає в тому, що і товар, і покупець можуть бути створені в один і той же час [16, 17].

Даний метод в умовах ринку  влади не є актуальним, через відмінність  попиту економічного та політичного. Адже оновлення ринку товарів та послуг відбувається постійно, відповідно до потреб споживачів, тоді як політичні  потреби є не наскільки динамічним показником, в плані принципових  змін [8, 10].

Варто згадати про маркетингові дослідження, як важливу групу теоретичних  методів, які визначають напрямки діяльності суб’єкта ринку, і одночасно з’ясовують які з вже здійснених заходів  виявилися ефективними та дієвими, а які ні. Відповідно до отриманих  даних здійснюються прогнози та планується подальша діяльність [12].

Маркетингові дослідження можна охарактеризувати як систематизований процес збирання, накопичування, оброблення та аналізу інформації, які відображають існуючу внутрішню і зовнішню ситуацію, з метою прийняття конкретних управлінських рішень для стабілізації, покращення чи розвитку виробничої діяльності та зменшення невизначеності і ризику при прийнятті цих рішень [5, 6, 12].

Одним із найважливіших етапів здійснення процесу маркетингових  досліджень є постановка проблеми і  визначення мети дослідження. Вона повинна  бути чіткою, максимально конкретною і стислою, з чітким зазначенням меж. Це може бути будь-який напрям діяльності, наприклад: вивчення цільових сегментів ринку, розгляд найбільш ефективних каналів розподілу та методів просування товару, визначення перспектив,  визначення рівня попиту та мотивів споживачів, цінової еластичності попиту, найбільш привабливих постачальників, позицій по відношенню до конкурентів і т. д. Для виявлення проблем та їхніх симптомів використовуються аналіз господарської діяльності та експертне опитування співробітників і базових користувачів [12].

Після чіткого окреслення цілей дослідження необхідно  окреслити його об’єкти і коло пошукових питань, які і зумовлять  обсяг інформації, що її необхідно  отримати. Для кожного пошукового питання визначається можливе джерело  інформації та розробляється гіпотеза, яка передбачає набір можливих відповідей. На ці гіпотетичні відповіді буде спиратися аналіз результатів дослідження, тому їх і пошукові питання треба  структурувати для машинного  оброблення. Для цього кожне з  пошукових питань повинно мати чітко  визначені параметри, які будуть досліджуватися, критерії оцінки,  взаємозв’язки  між ними, метод і модель дослідження. Наприклад, параметром «поінформованість» може бути відсоток респондентів, які  чули про послугу; «ставлення до продукту»  – кількість респондентів, які  оцінюють його позитивно, нейтрально, негативно тощо [5, 6, 17].

Об'єктами дослідження, як правило, стають: зовнішнє середовище (ринки  ресурсів, інтелектуальної продукції, ідей; споживачі; конкуренти; посередники; ціни на ресурси і конкурентну  продукцію; система просування товару і продажу; стимулювання збуту і  реклами) та внутрішнє середовище (фонди, кадри, матеріально-технічне забезпечення тощо) [17, 22].

Конкретними методами в такому контексті стають кількісні та якісні дослідження. Кількісні дозволяють отримати математично-статистичні показники, які характеризують тенденції розподілу досліджуваних ознак. Дані методи досліджень дозволяють отримати відповіді на питання «хто?» та «скільки?». Якісні дозволяють отримати глибинну описову інформацію про особливості поведінки споживачів, розкрити мотивацію їх поведінки, відповідаючи на запитання «як?» та «чому?». Аналіз даних в такому дослідженні повністю засновується на висловлюваннях респондентів та проводиться з використанням спеціальних методів аналізу текстів. Реалізація якісної дослідницької стратегії дає інформацію про наявні поведінкові реакції, мотиви, переваги та недоліки. Специфікою проведення фокус-групових дискусій є можливість вивчення групової динаміки, що дозволяє виявити не тільки власні погляди та реакції респондентів, але й реконструювати процес прийняття рішення, наявність орієнтації на погляди та установки інших людей [5].

Даний розділ розглядає політичний маркетинг, як складне поняття, яке  можна розглядати  і як сферу  діяльності, і як науковий теоретичний  напрям політології, і як сукупність практичних прийомів. Проте основна  думка полягає в тому, що функціонування ринку в економіці процесуально подібне до процесу боротьби за владу  в демократичному суспільстві. Тому за допомогою перенесення понять, утворюється специфічна площина  політичної реальності, де можуть бути застосовані надбання економічної  науки, зокрема технологій ринкової стратегії. Шляхом порівняння загальних  понять та функцій дане припущення підтверджується. З незначними відмінностями, політичний маркетинг як в теоретичному так і в практичному плані  переймає на себе багато ознак маркетингу економічного, що значно розширяє його технологічну базу, дозволяючи застосовувати  окрім політологічних інструментів дослідження,  маркетингові методи аналізу [11, 13].

РОЗДІЛ 2

МЕТОД АНАЛІЗУ 5ТИ СИЛ ПОРТЕРА. ЙОГО ВИКОРИСТАННЯ В ПОЛІТИЧНОМУ  МАРКЕТИНГУ

2.1. Маркетингові інструменти  дослідження. Метод аналізу 5ти  сил Портера

Стан суб’єкта господарювання на ринку визначається великою кількістю  факторів. Щоб знизити їх негативний вплив до мінімуму, та мати змогу  вжити відповідних заходів завчасно, необхідно оперувати значною  інформаційною базою, що модифікується  та вдосконалюється відповідно до розвитку подій. Проте маючи в розпорядженні таку широку інформаційну базу, треба правильно її аналізувати. Це потребує чіткої постановки мети аналізу, та визначення чітких критеріїв, які зроблять похибку у висновках мінімальною. В іншому випадку таке дослідження не матиме застосування на практиці [5, 6].