Застосування митних пільг та їх соціально-економічні наслідки для України

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ

 

ДОНЕЦЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ  ЕКОНОМІКИ І ТОРГІВЛІ ІМЕНІ МИХАЙЛА  ТУГАН-БАРАНОВСЬКОГО

 

КАФЕДРА ЕКСПЕРТИЗИ В МИТНІЙ СПРАВІ

 

 

 

 

КУРСОВА РОБОТА

З ДИСЦИПЛІНИ «ОСНОВИ МИТНОЇ СПРАВИ»

 НА ТЕМУ:

«ОСОБЛИВОСТІ ВИКОРИСТАННЯ МИТНИХ ПІЛЬГ ПРИ ПЕРЕМІЩЕННІ ТОВАРІВ ЧЕРЕЗ МИТНИЙ КОРДОН УКРАЇНИ»

студента 2 курсу денної форми навчання

факультету маркетингу, торгівлі та митної справи

Нестеренко Юлії Віталіївни

 

 

 

                                                                                         

                                                                                          Науковий керівник:

                                                                                          асистент, Чернишова А. С.

 

 

 

 

 

ДОНЕЦЬК-2011

ЗМІСТ

 

Вступ………………………………………………………………………………...3

Розділ 1. Роль мита як джерела надходжень до Державного бюджету України

1.1. Митно-тарифне регулювання ЗЕД.  Загальні положення……………………4

1.2. Митні платежі та  методи їх визначення…………………………………...…9

Розділ 2. Поняття й  види митних пільг

2.1. Пільги з митного  оформлення та митного контролю…………………..….21

2.2. Пільги зі сплати  митних платежів…………………………………………..26

Розділ 3. Застосування митних пільг та їх соціально-економічні наслідки для України

3.1. Процедура надання  та припинення митних пільг………………………….28

3.2. Особливості застосування  митних преференцій…………………………...31

3.3.  Роль митних  пільг і митних преференцій  у митній політиці України…...35

Висновки…………………………………………………………………...……...38

Список використаних джерел……………………………...…………………….40

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

 

Розбудова України як незалежної, демократичної, соціальної, правової держави, утвердження ринкових механізмів в економіці супроводжуються  докорінними перетвореннями в усіх сферах суспільних відносин, у тому числі й у зовнішній торгівлі та зовнішньоекономічних зв’язках. Орієнтиром розвитку економіки держави є формування передумов, необхідних для рівноправної участі нашої держави у Світовій організації торгівлі, набуття реального статусу країни з ринковою економікою, асоційованого членства в Європейському Союзі з перспективою активної участі в цьому економіко-політичному утворенні. Указані процеси неодмінно супроводжуються активним використанням митних засобів державного регулювання.

У зв’язку із цим вагомого значення набувають правові дослідження нової митної політики України, основних інструментів її реалізації – митно-тарифних і нетарифних заходів з відповідним набором методів митного регламентування. Поглибленого вивчення й наукового аналізу зазнали не лише загальні засади тарифної й нетарифної регламентації та їх правове забезпечення, а й виняткові (екстраординарні) методи державного впливу, що полягають у наданні переваг у сфері переміщення товарів і предметів через митний кордон.

Метою курсової роботи є визначення об’єктивних передумов застосування митних пільг на сучасному етапі її інтеграції до світових і європейських економічні структур.

Для досягнення поставленої  мети основна увага була приділена  вирішенню таких завдань:

- сформулювати поняття митні пільги й тарифні преференції, відмежувати їх від податкових та інших правових пільг;

- навести класифікацію митних пільг і тарифних преференцій;

- окреслити правові підстави надання і скасування митних пільг і тарифних преференцій та дати аналіз сучасного стану національної системи митних пільг і преференцій, з’ясувати його відповідність загальноприйнятим митним стандартам;

 

РОЗДІЛ 1. РОЛЬ МИТА ЯК ДЖЕРЕЛА НАДХОДЖЕНЬ ДО ДЕРЖАВНОГО БЮДЖЕТУ УКРАЇНИ

 

1.1. Митно-тарифне регулювання  ЗЕД. Загальні положення

 

Міжнародна торгівля є формою зв'язку між товаровиробниками  різних країн, що виникає на основі міжнародного поділу праці, і виражає  їхню взаємну економічну залежність. У літературі часто дається наступне визначення: “Міжнародна торгівля являє собою процес купівлі і продажі, здійснюваний між покупцями, продавцями і посередниками в різних країнах”. Міжнародна торгівля включає експорт і імпорт товарів, співвідношення між якими називають торговельним балансом. У статистичних довідниках ООН наводяться дані про обсяг і динаміку світової торгівлі як сум вартості експорту всіх країн світу.

У загальному виді міжнародна торгівля є засобом, за допомогою  якого країни можуть розвивати спеціалізацію, підвищувати продуктивність своїх  ресурсів і в такий спосіб збільшувати загальний обсяг виробництва. Суверенні держави, як і окремі особи і регіони країни, можуть виграти за рахунок спеціалізації на виробах, що вони можуть робити з найбільшою відносною ефективністю, і наступного обміну на товари, що вони не в змозі самі ефективно робити.

Різноманітна зовнішньоторговельна діяльність підрозділяється по товарній спеціалізації на торгівлю готовою  продукцією, торгівлю машинами й устаткуванням, торгівлю сировиною і торгівлю послугами.

Міжнародною торгівлею  називається оплачуваний сукупний товарообіг між усіма країнами світу. Однак поняття “міжнародна торгівля” вживається й у більш вузькому значенні: наприклад, сукупний товарообіг промислово розвитих країн, сукупний товарообіг країн, що розвиваються, сукупний товарообіг країн якого-небудь континенту, регіону, наприклад, країн Східної Європи і т.п.

Термін “міжнародна  торгівля” має на увазі складний механізм взаємин, що виникають у  процесі купівлі-продажу товарів  на світовому ринку.

Фірми прагнуть до міжнародної  діяльності по різних причинах. Так, зокрема, може знадобитися закупівля сировини або яких-небудь товарів за кордоном з тієї причини, що немає можливості придбати дану продукцію у вітчизняних виробників. Така ситуація приводить до необхідності імпорту. Можлива і зворотна ситуація - коли фірма має товари, продаж яких за кордоном може виявитися більш вигідної, чим у своїй країні. Так виявляється потреба в експорті. Нерідко трапляється, що фірми виступають на зовнішньому ринку і як торговельні посередники між продавцями і покупцями в різних країнах.

Фірми, що займаються зовнішньоекономічною діяльністю, так чи інакше співпрацюють з митницею.

У Глосарії Ради митного  співробітництва, в уніфікованому  переліку митних термінів країн Східної  Європи митниця визначається як державний орган, через який повинні ввозитися в країну і вивозитися з її території всі імпортовані й експортовані товари, а також поштові відправлення й інші вантажі.

Митниця є державним органом, що відповідає за забезпечення економічного суверенітету держави і дотримання норм як національного, так і міжнародного права, стягування імпортного й експортного мита, податків і різних зборів, а також здійснення контролю за застосуванням інших законів і правил, що регулюють, серед іншого, питання ввозу, транзиту і вивозу вантажів.

Митні установи здійснюють митний контроль, під яким розуміють  заходи, що застосовуються для забезпечення виконання вимог законів і  правил, за дотримання яких відповідають митниці.

Доцільним для України  в процесі формування її митної політики та механізму використання інструментів митно-тарифного регулювання є використання світового досвіду – а саме досвіду тих країн, які мають подібний економічний стан. Розглянемо особливості митно-тарифного регулювання в деяких країнах світу та спробуємо виділити ті інструменти та прийоми, які можливо використати в Україні з метою покращення ефективності її митної політики.

Митно-тарифне регулювання  експортно-імпортних операцій розвинутих країн світу в основному відповідає рекомендаціям міжнародних організацій. У країнах з ринковою економікою з метою заохочення припливу капіталу до країни митом оподатковується лише імпорт, а експортне мито не застосовується а у США навіть заборонено законодавчо. Взагалі, більшість високорозвинених країн та країн з перехідною економікою застосовували на різних етапах свого розвитку схожу зовнішньоекономічну політику, що полягала у стимулюванні експорту готової продукції, обмеженні вивозу сировини та заохочення імпорту комплектуючих, матеріалів для розвитку власної промисловості.

Митно-тарифне регулювання  виконує дві функції:

1. Протекціоністську (захист вітчизняних товарів від іноземної конкуренції).

2.Фіксальну (поповнення  державного бюджету).

Крім того, може впливати на приплив валюти, розвиток регіонів країни, особливо, якщо мова йде про вільні економічні зони та ін.

Митні тарифи можуть бути:

- простими (одноколонними), тобто мати єдину ставку для  одного товару чи товарної  групи незалежно від країни  походження;

- складними (багатоколонними), коли встановлюються дві і  більше ставок по кожному товару в залежності від країни походження.

Ставки підрозділяються  на:

- максимальні - діють  для країн, з якими відсутні  торгові угоди;

- мінімальні - встановлюються  по відношенню до країн, яким  надається режим найбільшого  сприяння;

- префенціальні - встановлюються по відношенню ввозу окремих товарів з окремих країн, в тому числі тих, що розвиваються.

Основним елементом  митного тарифу являється мито. По своєму змісту і характеру впливу вони теж відносяться до економічних  регуляторів.

Мито являє собою грошовий збір чи податок, який бере держава з товарів, власності та інших цінностей при перетині кордону. В Україні використовуються експортні, імпортні і транзитні види стягнень. В свою чергу вони поділяються:

1 . По методу нарахування на:

- адвалорні (нараховуються у відсотках до митної вартості);

- специфічні - (нараховуються  в твердій сумі до одиниці  виміру ваги, площі, об'єму і  т.д.);

- змішані - об'єднують  і адвалорні, і специфічні.

2. По характеру походження на:

- автономні - вводяться  тією чи іншою державою в односторонньому порядку, без згоди з іншою країною;

- конвенційні - встановлюються  в процесі угоди чи домовленості  з іншою стороною і фіксуються  в одному із цих документів.

3. Особливі види мита. До них відносяться:

- спеціальне. Використовується для захисту вітчизняних виробників від імпортних конкурентних товарів; для попередження недобросовісної конкуренції; у відповідь на дискримінаційні дії з боку інших держав. Ставка соціального мита встановлюється в кожному окремому випадку;

- антидемпінгова. Демпінг полягає в проникненні товарів на зовнішній ринок за рахунок зниження експортних цін нижче середнього рівня в даних країнах. ГАТТ/ВТО з метою захисту від демпінгу вітчизняних виробників може вводити антидемпінгове мито. Останнє використовується у випадку виявлення факту демпінгу, тобто імпорту на територію України товарів по ціні значно нижче їх конкурентної ціни в країні-експортері при тому, що даний імпорт наносить шкоди вітчизняним виробникам аналогічних товарів.

- компенсаційне - встановлюється у випадку ввозу на територію України товарів, при виробництві чи експорті яких використовувались субсидії;у випадку експорту з території України товарів, при виробництві чи експорті яких використовувались субсидії; якщо експорт протирічить інтересам держави. Ставка даного мита не може перевищувати розмір виділеної субсидії.

Особливе мито вводиться  тільки після спеціального розслідування  відповідного департаменту Міністерства економіки України на замовлення українських чи іноземних державних  органів, які в цьому зацікавлені.

В світовій практиці і  в Україні використовується також  сезонне мито, яке встановлюється в основному на окремі товари на певний період (в Україні не більше чотирьох місяців).

Але ключовим елементом  тарифних засобів регулювання є митний тариф — звід ставок мита щодо переміщуваних через митний кордон України товарів і систематизованих відповідно до ТН ЗЕД. Основна мета митного тарифу полягає у раціоналізації товарної структури міжнародного обігу товарів та створенні сприятливих умов на території України для виробництва і споживання товарів, захисті економіки країни від несприятливого впливу іноземної конкуренції, забезпеченні умов для ефективної інтеграції у світову економіку.

Згідно Закону України "Про єдиний митний тариф" окремі види товарів звільняються від накладання мита, серед них: транспортні засоби, які здійснюють транспортні міжнародні вантажні перевезення; валюта України, іноземна валюта, цінні папери; товари, які вироблені на Україні і ввозяться назад на й територію без переробки, а також товари іноземного походження, які вивозяться назад з України без переробки; товари, які імпортуються всеукраїнськими і міжнародними об'єднаннями громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи; товари, що імпортуються за рахунок коштів державного валютного фонду України та іноземних кредитів, котрі надаються під гарантію Кабінету Міністрів України, а також інші групи товарів згідно з різними договорами, угодами і законами України.

Суттєва відмінність  митно-тарифного регулювання в Україні від провідних країн світу полягає у надзвичайно розгалуженій товарній номенклатурі зовнішньоекономічної діяльності, що станом на 2009 рік нараховує 11058 позицій, в той час, як, приміром, у США ТНЗЕД складається з 10085 позицій, в  Японії – 8964, а в Китаї – 6509 позицій. Така ситуація створює потенційну можливість для зловживань суб’єктів ЗЕД шляхом декларування товару не за своїм кодом з метою сплати меншої суми платежів.

На жаль, можливість гармонізації митного законодавства України  за вимогами ЄС суттєво гальмується через  надання пріоритету фіскальній функції митних органів, що надзвичайно ускладнює можливість тісної співпраці з країнами ЄС. У промислово розвинутих країнах мито виконує перш за все регулюючу функцію, а не фіскальну, і надходження від справляння ввізного мита складають не більше 0,3% ВВП, на відміну від України, митна служба якої відіграє ваджливу роль в процесі наповнення державного бюджету. Перетворення митних органів України у фіскальні зменшує можливості реалізації інших їх функцій та створює перешкоди для міжнародного співробітництва та ефективної боротьби з митними правопорушеннями. Як наслідок, збільшуються масштаби ухилення від сплати податків, зменшується конкурентоспроможність вітчизняного товаровиробника, не приділяється належної уваги розвитку співробітництва на міжнародній арені тощо

Для реалізації намагань України інтегруватися до Європейського  Союзу та посилити співпрацю з  провідними світовими економічними організаціями, слід аналогічно до країн  Центральної Європи, які вже пройшли цей шлях, вносити зміни у національне законодавство та використовувати лише ті інструменти митно-тарифного регулювання, які не лише не суперечать принципам СОТ та ЄС, але і здатні захистити економічні інтереси України. Тобто слід взяти на озброєння досвід саме країн ЦСЄ, які нещодавно приєдналися до ЄС, а саме поступово зменшувати митні ставки відповідно до домовленостей із СОТ, при цьому не відмовляючись від захисту вразливих галузей економіки (АПК, машинобудування, харчова промисловість), а також продовжити подальше впровадження системи аналізу ризиків та пост-аудиту для запобігання митним правопорушенням. Щодо останнього, то тут корисним є використання досвіду США та Японії та скорочення товарної номенклатури, що зменшить зловживання при визначенні коду товару.

 

1.2. Митні платежі та  методи їх визначення

 

Митні платежі - податки  та збори (обов'язкові платежі), що справляються при переміщенні товарів через  митний кордон України та нараховуються  у ВМД

Митні платежі включають:

- мито 

- податок на додану вартість (ПДВ)

- акцизний збір 

- єдиний збір 

Митні платежі сплачуються  безпосередньо суб'єктом ЗЕД який ввозить/вивозить товари або організацією що здійснює митне оформлення на підставі договору і що має  ліцензію митного  брокера. Митні платежі повинні бути внесені на розрахунковий рахунок митного органу до подання ВМД.

Перш за все, до митних платежів відносить мито, що стягується митницею. У юридичній літературі немає єдності думок щодо віднесення цього виду платежу саме до неподаткових доходів. Ряд авторів відносять його до непрямих податків, аргументуючи свою позицію тим, що мито при імпортно-експортних операціях стягується паралельно з податком на додану вартість та акцизним збором; контроль за їх справлянням здійснює Державна митна служба України тощо. За такого підходу спірним залишається визначення правової природи мита. Якщо податок є обов'язковим платежем, який не передбачає конкретної відплатності, то мито за своєю природою є дозволом держави на імпортування (експорт) товарів на територію України з метою їх подальшої реалізації. З іншого боку, при імпортних операціях для сплати непрямих податків та мита існує аналогічний пільговий режим (наприклад, коли звільняються від нарахування цих платежів іноземні інвестиції, що вносяться до статутних фондів вітчизняних суб'єктів підприємницької діяльності, благодійні внески, які здійснюються відповідно до встановленої урядом України процедури, тощо).

Порядок обкладання митом  предметів, які вивозяться або пересилаються  громадянами за митний кордон України, та їх перелік встановлено Митним кодексом України, законами України, постановами Кабінету Міністрів та рядом актів Державної митної служби України.

Пропуск товарів через  митницю супроводжується їх декларуванням, що здійснюється шляхом заяви за встановленою формою (письмовою, усною тощо) точних даних про мету переміщення через митний кордон України товарів та інших предметів і про самі товари та інші предмети, а також будь-яких відомостей, необхідних для митного контролю та митного оформлення. Законодавство передбачає сплату мита та митних зборів за митне оформлення. Крім того, систему основних митних платежів доповнюють додаткові митні платежі, у тому числі збори за зберігання товарів на митних та інших складах, якими володіють митні органи.

Згідно з Законом України "Про єдиний збір, який справляється у пунктах пропуску через державний кордон України" в редакції від 12 липня 2001 р. передбачено запровадження єдиного збору з власників транспортних засобів (як вітчизняних, так і іноземних), які перетинають державний кордон України. Єдиний збір справляється за здійснення у пунктах пропуску через державний кордон України відповідно до законодавства України митного при транзиті вантажів і транспортних засобів, санітарного, ветеринарного, фіто-санітарного, радіологічного та екологічного контролю вантажів і транспортних засобів, за проїзд транспортних засобів автомобільними дорогами України та за проїзд автомобільних транспортних засобів з перевищенням встановлених розмірів загальної маси, осьових навантажень та/або габаритних параметрів. Єдиний збір справляється одноразово залежно від режиму переміщення (ввезення, транзит) за єдиним платіжним документом залежно від виду, місткості або загальної маси транспортних засобів.

Платниками мита, що стягується митницею, є особи, що ввозять (вивозять) або переміщують товари через митний кордон України. Платниками можуть виступати як власники товарів, так і уповноважені особи (декларанти). Тобто, на відміну від заборони перекладати сплату податку на третіх осіб, в даному разі дозволяється таке перекладання робити.

Об'єктом оподаткування  є митна вартість товару, тобто  ціна, яку фактично сплачено або  підлягає сплаті за нього на момент перетину митного кордону України. При визначенні митної вартості до неї включаються ціна товару, зазначена в рахунку-фактурі, а також такі фактичні витрати, якщо їх не включено до рахунку-фактури: 1) на транспортування, навантаження, розвантаження, перевантаження та страхування до пункту перетину митного кордону України; 2) комісійні та брокерські; 3) плата за використання об'єктів інтелектуальної власності, що належить до даних товарів та інших предметів і яка має бути оплачена імпортером (експортером) прямо чи побічно як умова їх ввезення (вивезення).

За явної невідповідності  заявленої митної вартості товарів та інших предметів вартості, що визначається відповідно до положень Єдиного митного тарифу, або у разі неможливості перевірити її обчислення митні органи України визначають митну вартість послідовно на основі ціни на ідентичні товари та інші предмети, ціни на подібні товари та інші предмети, що діють у провідних країнах - експортерах зазначених товарів та інших предметів.

У Законі України "Про  Митний тариф України" зазначається, що в основу товарної класифікаційної  схеми Митного тарифу України (товарна номенклатура) покладено Українську класифікацію товарів зовнішньоекономічної діяльності, яка базується на Гармонізованій системі опису та кодування товарів.

В Україні застосовуються такі види мита:

- адвалерне, що нараховується  у відсотках до митної вартості товарів та інших предметів, які обкладаються митом;

-специфічне, що нараховується  у встановленому грошовому розмірі  на одиницю товарів та інших  предметів, які обкладаються митом;

- комбіноване, що поєднує  обидва ці види митного обкладення. Мито також класифікують на ввізне і вивізне (зокрема, більшість країн відмовилася від встановлення вивізного мита для стимулювання власних експортерів). Ввізне мито нараховується на товари та інші предмети при їх ввезенні на митну територію України і є диференційованим залежно від того, з якої країни імпортуються такі товари.

Вивізне мито нараховується  на товари та інші предмети при їх вивезенні  за межі митної території України  за ставками, передбаченими Єдиним митним тарифом України. На окремі товари та інші предмети може встановлюватися сезонне ввізне і вивізне мито на строк не більше чотирьох місяців з моменту їх встановлення.

Також законодавство  передбачає встановлення особливих  видів мита для захисту економічних  інтересів України, українських  виробників та у випадках, передбачених законами України, до яких належать спеціальне, антидемпінгове та компенсаційне мито. Спеціальне мито застосовується: як засіб захисту українських виробників; як засіб захисту національного товаровиробника у разі коли товари ввозяться на митну територію України в обсягах та/або за таких умов, що заподіюють значної шкоди або створюють загрозу заподіяння значної шкоди національному товаровиробникові; як запобіжний засіб щодо учасників зовнішньоекономічної діяльності, які порушують національні інтереси у сфері зовнішньоекономічної діяльності; як заходи у відповідь на дискримінаційні та/або недружні дії інших держав, митних союзів та економічних угруповань, які обмежують здійснення законних прав та інтересів суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності та/або ущемляють інтереси України.

Антидемпінгове мито застосовується; відповідно до Закону України "Про захист національного  товаровиробника від демпінгового імпорту" у разі ввезення на митну  територію України товарів, які  є об'єктом демпінгу, що заподіює шкоди національному товаровиробникові; у разі вивезення за межі митної території України товарів за ціною, істотно нижчою за ціни інших експортерів подібних або безпосередньо конкуруючих товарів на момент цього вивезення, якщо таке вивезення заподіює шкоди.

Компенсаційне мито застосовується: відповідно до Закону України "Про  захист національного товаровиробника  від субсидованого імпорту" у  разі ввезення на митну територію  України товарів, які є об'єктом  субсидованого імпорту, що заподіює шкоди національному товаровиробникові; у разі вивезення за межі митної території України товарів, для виробництва, переробки, продажу, транспортування, експорту або споживання яких безпосередньо або опосередковано надавалася субсидія, якщо таке вивезення заподіює шкоди.

Особливі види мита справляються на підставі рішень про застосування антидемпінгових, компенсаційних або  спеціальних заходів, прийнятих  відповідно до законів України "Про  захист національного товаровиробника  від демпінгового імпорту", "Про  захист національного товаровиробника від субсидованого імпорту", "Про застосування спеціальних заходів щодо імпорту в Україну" тощо. Наприклад, відповідно до Рішення Міжвідомчої комісії з міжнародної торгівлі "Про застосування попередніх спеціальних заходів щодо імпорту в Україну нових легкових автомобілів походженням з Російської Федерації" від 12 липня 2002 р. № СП-46/2002/52-49 при ввезенні зазначеного автотранспорту громадянами, він підлягає обкладенню спеціальним митом у розмірі 31,7 % від митної вартості. Російське походження автомобілів визначається відповідно до і Правил визначення країни походження товарів, затверджених Рішенням Ради глав урядів Співдружності Незалежних Держав "Про Правила визначення країни походження товарів", підписаним 30 листопада 2000 р. у м. Мінську (див. додатково листи Держмитслужби від 24 жовтня 2001 р. № 11/3-21-8385, від 19 березня 2002 р. № 11/6-21-2470-ЕП).

Мито нараховується  митним органом України відповідно до Митного кодексу і ставок Єдиного  митного тарифу України, що є чинними на день подання митної декларації, і сплачується яку валюті України, так і в іноземній валюті, яку купує Національний банк України. Чинне законодавство регулює особливості митного оформлення окремих категорій товарів. Так, порядок ввезення й митного оформлення та оподаткування особистих речей та транспортних засобів визначається Законом України "Про порядок ввезення (пересилання) в Україну, митного оформлення й оподаткування особистих речей, товарів та транспортних засобів, що ввозяться (пересилаються) громадянами на митну територію України" від 13 вересня 2001 р.

Законодавством передбачено, що товари, які безпосередньо ввозяться  громадянами в супроводжуваному багажі будь-якими видами транспорту на митну територію України, пересилаються  в несупроводжуваному багажі або в міжнародних поштових відправленнях, сумарна митна вартість яких не перевищує 1000 євро та загальна вага яких не перевищує 100 кг, підлягають обов'язковому письмовому декларуванню митним органам у порядку, передбаченому для громадян, та оподатковуються ввізним митом за ставкою в розмірі 20 % від митної вартості, податком на додану вартість та у встановлених законодавством випадках акцизним та іншими зборами. У свою чергу товари, що пересилаються на адреси громадян у вантажних та експрес-відправленнях, сумарна митна вартість яких не перевищує 1000 євро та загальна вага яких не перевищує 100 кг, підлягають обов'язковому письмовому декларуванню та оподатковуються ввізним митом за повними ставками Митного тарифу України, податком на додану вартість та у встановлених законодавством випадках акцизним та іншими зборами.

При перевищенні зазначеної суми та ваги оподаткування здійснюватиметься  за умови оформлення вантажної митної декларації та митного оформлення у  порядку, передбаченому для суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності при здійсненні ними імпортних операцій. Пільги. При ввезенні на митну територію України звільняються від оподаткування: 1) товари, сумарна митна вартість яких не перевищує 200 євро, а загальна вага не перевищує 50 кг, що ввозяться громадянами у супроводжуваному багажі (за умови усного декларування) , пересилаються в несупроводжуваному багажі та надходять на адресу громадян у міжнародних поштових відправленнях; 2) горілчані вироби у кількості 1 л, вино - 2л, пиво - 5л, тютюнові вироби - 200 цигарок (або 200 г цих виробів), які ввозяться в особистому багажі громадянами; 3) товари, що тимчасово ввозяться на митну територію України під зобов'язання про їх зворотне вивезення; 4) товари, що належать громадянам-нерезидентам та переміщуються транзитом через митну територію України; 5) товари, що належать громадянам-резидентам та переміщуються транзитом у транзитних зонах міжнародних аеропортів; 6) товари та транспортні засоби, що належать особам, які користуються на території України митними пільгами відповідно до статей 59-63, 65-67 Митного кодексу України; 7) транспортні засоби в кількості однієї одиниці за кожною товарною позицією та товари, що ввозяться (перестилаються) громадянами і входять до складу спадщини, відкритої за межами України на користь резидента, у разі підтвердження її складу органами, що вчиняють нотаріальні дії у країні її відкриття (за умови легалізації), тощо.

Також громадяни мають  право безперешкодно ввозити  особисті речі на митну територію  України в режимі тимчасового ввезення за умови їх усного або письмового декларування за бажанням власника таких речей.