Злиття та поглинання в міжнародній фінансовій сфері

ЗМІСТ

ВСТУП

Міжнародні фінансові  відносини є невід’ємною складовою міжнародних економічних відносин. Тому цілком закономірно виникнення світової фінансової системи, що поєднує національні фінансові системи, і як наслідок, міжнародні фінансові установи. Фінансові системи різних держав не функціонують в ізоляції один від одного, вони перебувають у постійній взаємозалежності, взаємовпливі, взаємодії.

Актуальність дослідження  за дану тему зумовлена глобалізаційними процесами у світовій економіці та міжнародних економічних відносинах, що призводять до появи «іноземного» елемента в національних банківських системах, формування транскордонного фінансового ринку

В умовах глобалізації світового  господарства одним із найважливіших  факторів, що визначають конкурентоспроможність будь-якої країни є ефективне функціонування її бізнес-середовища, Для постійного розвитку лідерських позицій в умовах жорсткої конкуренції державі необхідні ефективні власники компаній, які спроможні вивести організацію на вищий рівень і займатись їх постійним вдосконаленням. Процеси злиттів і поглинань є одним із механізмів перерозподілу власності, і тому безпосередньо впливають на те, як буде функціонувати економіка далі. Саме тому дослідження процесів злиття і поглинання, а також визначення тенденцій розвитку даного ринку є своєчасним на сьогоднішній день.

Серед наукових праць, у  яких досліджуються теоретичні основи процесів злиття та поглинання, їх сучасні форми, міжнародне конкурентне середовище, умови та мотивації консолідації компаній, а також організація цих процесів, необхідно виділити такі дослідження: І. Г. Владимирової, В.М. Гейця, П. Гохана, Т. Дж. Галпіна, С. Крістофферсон, С. Ляпіної, С.Мочерного, О.Пасхавера, К. Савіцького, А. В. Сизова, В. В. Уварова, Р. С.Фостер та багатьох інших. Але не зважаючи на це проблематика злиття та поглинання в міжнародній фінансовій сфері потребує подальшого вивчення, оскільки в цьому напрямку постійно з’являються нові способи злиття капіталів і досягнення потужних результатів господарської діяльності.

Метою написання роботи є дослідження теоретичних та науково-методологічних засад, які  прямо чи опосередковано впливають  на злиття та поглинання в міжнародній фінансовій сфері. Також буде розглянуті мотиви і причини таких утворень, їх наслідки в різних країнах світу.

Для розкриття заданої  теми будуть виконані наступні завдання:

• охарактеризувати основні етапи та засоби для міжнародного фінансового злиття і поглинання;
• розглянути теоретичні схеми таких утворень і реформувань;
• описати мотиви міжнародного злиття і поглинання;
• оцінити ринок злиттів і поглинань у Китайській народній республіці
• простежити закономірності розвитку процесів поглинання і злиття в країнах ЄС;
• дослідити сучасні тенденції злиття та поглинання у фінансовій сфері вітчизняної економіки;
• визначити основні проблеми та наслідки злиття і поглинання в Україні та в світі в цілому.

Об’єктом дослідження для даної роботи є злиття та поглинання в міжнародній фінансовій сфері.

Предметом курсової роботи є розкриття основних положень злиття та поглинання в міжнародній фінансовій сфері, характеристика світового та вітчизняного ринку злиттів і поглинань, дослідження їх причин і наслідків.

РОЗДІЛ 1. Тенденції  злиття і поглинання в міжнародній  фінансовій сфері

1.1. Етапи та  засоби злиття і поглинання

Злиття та поглинання компаній – один з найбільш поширених  шляхів розвитку, до якого вдаються в даний час більшість навіть самих успішних компаній. Цей процес у сучасних умовах стає явищем звичайним, практично повсякденним [10, с. 22].

В економічній літературі існують різні підходи до визначення і класифікації угод злиття і поглинання. У вузькому розумінні під злиттям  розуміється передача всіх прав і обов’язків двох або більше компаній новому юридичній особі в процесі реорганізації. Відповідно, поглинанням вважається припинення діяльності одного або кількох товариств передачею всіх їх прав і обов’язків іншій юридичній особі. У широкому розумінні злиття і поглинання пов’язано з переходом контролю над діяльністю компаній, який може носити як формальний, так і неформальний характер [14, с. 69].

Злиття та поглинання традиційно розуміються як передача корпоративного контролю у всіх формах, включаючи покупку і обмін акціями. У злиття і поглинання вмикають самі злиття (з’єднання двох або більше компаній в одну), поглинання, придбання компаній, а в широкому трактуванні - викуп акцій позиковими засобами, ворожі поглинання, рекапіталізацію, зміна структури власності, виділення і продаж бізнес-одиниці.

Більшість угод злиттів  і поглинань не випадково припадають на періоди промислових криз і  різкі підйоми, посилення інфляції і піків технологічних революцій, тобто на періоди явних структурних  змін. Саме зараз світова економіка (включаючи вітчизняну) переживає такий період, коли злиття і поглинання поряд з іншими інтеграційними методами стають найважливішими з інструментів конкурентної стратегії.

У компаній часто не буває  кращої альтернативи, ніж шукати довгострокового союзника чи партнера. Сильні гравці на ринку можуть собі дозволити відмовитися від отримання прямої вигоди при злитті і розрахувати відстрочений ефект від реструктуризації навіть у прогнозований кризовий період; в будь-якому випадку проведена операція призведе до зростання їх бізнесу [15].

У найбільш поширеному розумінні  злиття чи поглинання (mergers/acquisitions) є  одним із додаткових способів укрупнення бізнесу, розширення компанією своєї  діяльності та сфер впливу на окремому ринку.

Злиття чи поглинання, як угоди щодо придбання одних компаній іншими, в різні часи, незалежно від країни, привертали до себе увагу, породжували тривалі дискусії, обговорення та прогнози у фінансових колах. Це пов’язано з тим, що здійснювались вони у переважній більшості між відомими компаніями, які до того ж були конкурентами. Залежно від мети та налаштованості компанії-ініціатора такі альянси з конкурентами мають дружній чи ворожий характер.

Перші хвилі угод про  злиття компаній мали місце ще в  ХІХ ст. і зумовили процеси горизонтальної інтеграції компаній-учасників та появу потужних монополій в індустріальній економіці. Характерною особливістю моделей злиття чи поглинання у цей період був множинний характер укладених між компаніями угод. Так, у 75% укладених угод учасниками в середньому були п’ять компаній, а в решті – більше десяти компаній [1]. Створення монополістичних гігантів у різних галузях не могло лишатися непомітним, тому розпочалась активна робота законодавчих органів ряду країн із вдосконалення існуючого та розробки нового антимонопольного законодавства.

Введення обмежень на деякий час зменшило кількість укладених  угод і створених альянсів між  компаніями-конкурентами. Однак із часом, а саме у 30-х роках ХХ ст., бізнес пристосувався до нових умов, і процес злиття чи поглинання компаній перейшов до іншого етапу свого розвитку – створення олігополістичних альянсів шляхом диверсифікації та вертикального злиття.

Якісно новим етапом розвитку процесу злиття чи поглинання стали 70-ті роки минулого століття, коли почали створюватися альянси конгломератного типу між компаніями різних галузей економіки.

Зауважимо, що практично  всі укладені угоди про злиття компаній характеризувались взаємною заінтересованістю учасників, тобто  мали дружній характер. Починаючи  з 80-90-х років характер угод про злиття та поглинання змінився: виникає тенденція ворожих поглинань та укладення угод із чітким стратегічним розрахунком отримати синергічний ефект від нового бізнес-альянсу.

В сучасному ринковому  середовищі феномен злиття та поглинання перейшов до нового етапу розвитку, характерними ознаками якого є злиття транснаціональних корпорацій, тобто підвищення рівня концентрації бізнес-альянсів у світовому масштабі. У кінці 2011 року, за оцінками аналітиків, було зафіксовано близько 40 000 угод про злиття чи поглинання загальною вартістю понад $3,4 трлн. Масштаби цих угод спричинили фундаментальні зміни у ряді галузей економіки, зокрема хімічній, телекомунікаційній, а також у банківській сфері.

Оцінюючи тенденції  існування феномену злиття та поглинання як варіанту розвитку компаній, можна дійти висновку, що способи їх здійснення ускладнювалися з кожним наступним етапом розвитку світової економіки.

Серед засобів злиття і поглинання можна виділити наступні [20]:

1. Подаж бізнесу або його частини.
2. Вхід на ринок через придбання національної компанії.
3. Придбання додаткових активів для прискорення подальшого зростання бізнесу.
4. Злиття з іншою компанією.
5. Реструктуризація бізнесу, із продажем недостатньо ефективних активів або частини бізнесу.

За аналітичними підрахунками у світі щорічно укладається близько п’ятнадцяти тисяч угод по M & A. Лідируюче місце за сумами і обсягами угод займає Російська Федерація. Очевидні причини: на сьогоднішній день економіка Росії перебуває в чи не найсприятливіший період. Усі вільні грошові кошти ефективні компанії вкладають у бізнес. Логічно те, що інвестори прагнуть зберегти і стабілізувати безпосередній контроль за використанням своїх фінансів. Оптимальним варіантом для цього служить безпосередню участь в управлінні компанією. Отже, з’єднання компаній - це одна з можливостей інвестора управляти своїми капіталами особисто.

1.2. Теоретичні  схеми злиттів і поглинань  в міжнародній фінансовій сфері

Підхід до ідентифікації  процесів злиття та поглинання базується  на появі нової компанії в результаті інтеграції або здійсненні процесів у рамках існуючих форм. У цьому випадку можна розглянути два основних види інтеграційних процесів з деякою мірою їх деталізації до підвидів. Під придбанням ми будемо розуміти процес набуття прав корпоративного контролю в односторонньому порядку і в рамках існуючих організаційних форм. Якщо ж мова йде про інтеграцію на базі новостворених компаній, ми говоримо про злиття.

Підвиди процесу придбання [19, c. 93]:

1. Як приєднання розглядається  процес, в результаті якого приєднується компанія стає частиною компанії-покупця.

2. При повному придбанні  відбувається прийняття прав  єдиного учасника статутного  капіталу, повного контролю над  учасником зі збереженням його  юридичної самостійності. Число  юросіб в момент і після процесу не змінюється.

3. Часткове придбання  характеризується прийняттям прав  на участь у статутному капіталі, часткового контролю через участь  у складі ради директорів. Число  учасників у результаті процесу  не змінюється. Відмінною особливістю часткового придбання є мінливість ступеня корпоративного контролю. Тут мається на увазі не тільки зміна власників в результаті операції купівлі-продажу акцій, а й зниження ступеня контролю в результаті збільшення розміру статутного капіталу компанії, наприклад шляхом проведення додаткової емісії акцій у формі відкритої підписки серед необмеженого кола осіб або у формі закритої підписки серед частини існуючих акціонерів.

При розгляді процесів злиття ми маємо справу з появою нового учасника (нової юридичної особи); якщо при злитті форм ми маємо справу з процесом, встановленим у законодавстві, то при злитті активів має місце дещо інша картина.

Процес злиття активів  характерний здійсненням процесу  на базі знову організує компанії (основний в термінах російського законодавства) з передачею власникам компаній-учасниць в якості внеску до статутного капіталу прав контролю над своїми компаніями і збереженням діяльності та організаційно-правової форми останніх. Ще раз відзначимо, що це один з варіантів процесу створення компанії, але внеском у даному випадку можуть бути виключно права контролю над компанією [5].

У залежності від цілей  і способів (перекуповування, викуп  контрольного пакету акцій) придбання  бувають: дружні, на основі офіційної  пропозиції, підтримуваного керівництвом компанії, що поглинається, наприклад, стратегічні поглинання, або злиття, засновані на аналізі вигод від об’єднання; ворожі, коли компанія-поглинач робить тендерну пропозицію про скупку зазвичай 95-100% акцій за готівку гроші акціонерам компанії, що купується, з яким її керівництво і рада директорів не згодні, але акціонери можуть підтримувати таку міру. Основними різновидами ворожого придбання є: поступова скупка акцій, спрямована на зміну ради директорів; обмін акцій, коли акціонерам набувається, пропонується обміняти їх акції на акції компанії-поглинача [17].

У залежності від національної приналежності об’єднуються компаній можна виділити два види злиттів і поглинань: національні - об’єднання компаній, що знаходяться в рамках однієї держави, і транснаціональні (транскордонні) злиття і поглинання - злиття та поглинання компаній, що знаходяться в різних країнах, придбання компаній в інших країнах [2].

Залежно від характеру  інтеграційних процесів на рівні  компаній виділяються наступні види угод зі злиттів і поглинань компаній:

1. Горизонтальні злиття та поглинання - об’єднання компаній однієї галузі, що виробляють один і той же виріб або здійснюють одні й ті ж стадії виробництва;

2. Вертикальні злиття та поглинання - об’єднання компаній різних галузей, пов’язаних технологічним процесом виробництва готового продукту, тобто розширення компанією-покупцем своєї діяльності або на попередні виробничі стадії, аж до джерел сировини, або на наступні - до кінцевого споживача;

3. Конгломератні злиття та поглинання - об’єднання компаній різних галузей без наявності виробничої спільності, тобто злиття такого типу - це злиття фірми однієї галузі з фірмою іншій галузі, яка не є ні постачальником, ні клієнтом, ні конкурентом. У рамках конгломерату об’єднуються компанії не мають ні технологічного, ні цільового єдності з основною сферою діяльності фірми-інтегратора. Профілюючі виробництво в такого виду об’єднаннях приймає розпливчасті обриси або зникає зовсім [18].

1.3. Мотиви  злиття і поглинання

Одним з основоположних напрямків аналізу процесів злиття та поглинання є те, що в їх основі лежить мотивація, тобто причини, які спонукають учасників ринку до здійснення таких процесів, що подані на рис. 1.1.

Вчені виділяють 9 груп мотивів, які спонукають до такої інтеграції:

1. Стратегічні: швидке  досягнення стратегічних цілей. 

2. Технологічні; отримання  та широке впровадження «ноу-хау», нових технологій, необхідних патентів  та ліцензій; підвищення потенціалу  та збільшення віддачі від  НДДКР за рахунок об’єднання і розширення сфери НДДКР.

3. Виробничі: балансування  виробничих потужностей в рамках  технологічного ланцюга; завантаження  надлишкових виробничих потужностей;  об’єднання взаємодоповнюючих ресурсів; зниження залежності від ключових постачальників і клієнтів.

Рис. 1.1. Мотивація проведення злиття і поглинань [21]

4. Галузеві: подолання вхідного  бар’єру і швидке проникнення в нові для компанії галузі; диверсифікація галузевих ризиків; отримання додаткових переваг в новій галузі на початковому етапі її життєвого циклу.

5. Товарні (ринкові): швидкий вихід  на новий ринок з основним  товаром; швидкий вихід нового  товару на традиційний для  компанії ринок; збільшення ринкової  частки на повільно зростаючому  ринку, зростання, випереджаюче  галузевої.

6. Продуктові: розширення / диверсифікація  продуктової лінії; реалізація  стратегії «все в одному місці»; виробництво взаємодоповнюючих  товарів і послуг.

7. Економічні: економія на масштабах  виробництва (скорочення операційних  витрат, зниження виробничих, транспортних, логістичних витрат); підвищення точності планування виробництва про оптимізації виробничої програми; зниження трансакційних витрат (контракція, пошук і відбір постачальника).

8. Інвестиційні та фінансові: стабілізація грошових потоків за рахунок формування портфеля активів з різними життєвими циклами і циклами коливання попиту на продукцію підвищення привабливості компанії для залучення додаткового інвестиційного капіталу; податкова оптимізація; спекулятивні надії.

9. Політичні: збільшення політичного впливу компанії в регіоні / країні для відстоювання своїх інтересів; зниження національних ризиків за рахунок міжнародної диверсифікації; подолання законодавчих бар’єрів та обмежень; перешкоджання зміцненню позицій конкурентів за рахунок придбання «вільних» активів.

Прагнення до розширення масштабів діяльності є невід’ємною рисою будь-якого бізнесу. Однак, щоб таке розширення відбувалося тим чи іншим шляхом, необхідно, щоб цей шлях був більш ефективним в порівнянні з можливими альтернативами.

Протягом свого існування компанії використовують різні стратегії  розвитку: від органічного росту  до угод зі злиттів і поглинань. У  поточному десятилітті інтернаціональне виробництво зростало переважно  на основі транснаціональних злиттів  і поглинань, а не шляхом інвестицій у створення нових філій, підприємств, у здійснення нових проектів («інвестиції на зеленій галявині»).

Розглянемо, чому ж компанії віддають перевагу саме цим шляхом розвитку, і порівняємо його зі стратегією органічного зростання  
Органічне зростання є найбільш поширеним способом корпоративного розвитку, всі компанії використовують цю стратегію на тому чи іншому етапі розвитку. Сутність його полягає в тому, що накопичений прибуток минулих років, а також позикові кошти інвестуються в існуючий бізнес. Таким способом досягається нарощування виробничих потужностей, збільшення кількості працівників і відповідно обсягу реалізації продукції і послуг.

Для стратегії органічного  зростання компаній можна відзначити такі позитивні сторони [16, c. 28]:

• менший ступінь ризику при розширенні бізнесу;
• органічний ріст має своєю основою знання, досвід та ресурси, вже накопичені всередині компанії;
• якщо розглядати органічне зростання як розширення діючого бізнесу, то він являє собою більш дешевий спосіб розвитку в порівнянні зі стратегією злиття і поглинання компаній.

У той же час можна  відзначити і ряд негативних моментів органічного зростання як стратегії  розвитку компанії:

• даний процес вимагає набагато більше витрат часу для досягнення результатів, які при використанні інших стратегій зростання можуть бути досягнуті значно швидше;
• обмежені можливості при диверсифікації бізнесу та нові перспективні сфери діяльності через відсутність необхідних знань і досвіду всередині компанії;
• при диверсифікації діяльності в нові, не пов’язані з основною, сфери необхідна наявність дуже тривалого періоду часу (від восьми до десяти років), щоб була досягнута точка беззбитковості і інвестиції стали приносити прибуток;
• отримання таких стратегічно важливих активів, як результати НДДКР, ноу-хау, патенти шляхом органічного росту може вимагати значних витрат фінансових ресурсів і тривалого часу.

Аналогічно розглянемо позитивні і негативні сторони  злиттів і поглинань як стратегії  розвитку компанії, які наведені в  табл. 1.1.

Безсумнівно, перевага стратегії злиття і поглинань компаній у порівнянні з органічним зростанням (за допомогою накопичення капіталу) полягає в швидкості її здійснення. Злиття і поглинання є засобом якнайшвидшого досягнення цілей зростання при експансії як всередині країни, так і за її межами, ця стратегія дозволяє компаніям швидко придбати портфель «економіко-географічних активів», який перетворився на один з ключових джерел конкурентної мощі в умовах глобалізації економіки. З точки зору критерію часу, придбання вже існуючої компанії з налагодженою маркетинго-розподільчою системою краще альтернативи, пов’язаної з розгортанням нової подібної системи. Для новачків на даному ринку або для тих, хто ще не працював в області даних технологій, саме злиття і поглинання дозволяють швидко наздогнати конкурентів.

Таблиця 1.1

Переваги та недоліки злиття і поглинань як стратегії  розвитку компанії [14]

Слід зазначити, що часом  труднощі, пов’язані зі злиттями й поглинаннями, змушують багато компаній звертатися до більш гнучкої формі ділового співробітництва, а саме до висновку стратегічних альянсів. Якщо брати в середньому, то кожна велика компанія, яка ще десять років тому вела свої справи в повній самоті, в даний час має договори про стратегічне співробітництво приблизно з 30-ма партнерами.

РОЗДІЛ 2. АНАЛІЗ ПРОЦЕСІВ ЗЛИТТЯ ТА ПОГЛИНАННЯ У МІЖНАРОДНІЙ ФІНАНСОВІЙ СФЕРІ

2.1. Характеристика  ринку злиттів і поглинань  в Китайській народній республіці

Дані аналізу, проведеного  аудиторсько-консалтинговою компанією  «Делойт», свідчать, що інвестиції китайських компаній-виробників у сфері злиттів та поглинань збільшаться і сягнуть рекордного рівня у другій половині 2012 року. Так, загальна вартість 5 транзакцій, оголошених у першому півріччі 2012 року, значно перевищила 1 мільярд доларів США, і, очікується, що до кінця року ця цифра збільшиться. Це поб’є рекорд, встановлений у 2010 році, коли було здійснено 8 транзакцій в Китаї, і зробить їх найбільшими за обсягами транзакціями, що відбулися упродовж останніх десяти років.

Нещодавнє дослідження, в якому взяли участь 1000 китайських компаній, демонструє, що в Китаї найбільше в злиття та поглинання інвестують компанії, що здійснюють діяльність у секторі виробництва (33%), від них дещо відстають сфера гуртової і роздрібної торгівлі (17%), сільське господарство, лісництво і рибна промисловість (17%), а також гірнича промисловість (13%).

Упродовж останніх десяти років велика частка масштабних операцій, вартість яких перевищує 1 мільярд доларів  США, належить китайським компаніям, що здійснюють діяльність у сфері виробництва. У 2011 році кількість операцій у сфері виробництва, вартість яких перевищує 1 мільярд доларів США, збільшилася від однієї у 2010 році, до шести. Одним із найяскравіших прикладів такої тенденції інвестування у розвинуті ринки, яка набуває все більшого поширення, є Geely - китайський автовиробник, який придбав Volvo у 2010 році [32].

Фахівці компанії «Делойт» прогнозують, що Китай продовжуватиме здійснювати інвестиції у різні країни світу, включаючи Європейський союз і країни СНД. Традиційно, китайських інвесторів приваблюють активи із високим рівнем технічної експертизи або розвинутими брендами, що дозволяє їм значно підвищувати рівень своєї технічної майстерності та збільшувати частку ринку, про що свідчить придбання підрозділу IBM’s PC компанією Lenovo. Крім того вимоги Китаю до енергетики і природних ресурсів всім відомі, і, з огляду на це, вони здійснили істотні інвестиції у ці сектори у всьому світі. Ці сектори в Україні, Росії та інших країнах СНД, вірогідно, будуть привабливими для китайських інвестицій [3]. 

Економічна криза 2008 року призвела до нової хвилі M&A операцій.

Таблиця 2.1

5 найбільших угод M&A у Китайській народній республіці за 2009 рік [3]

Найбільшими угодами M&A Китаю в 2009 році були операції, пов’язані з енергетикою, хоча в області фінансів також відбулися значні придбання. Загальна сума цих п’ятьох M&A угод склала 404,8 млрд. $ США.

Таблиця 2.2

5 найбільших M&A угод Китаю у 2010 році [5]

Найбільші поглинання відбулись у сфері товарів широкого вжитку, сума яких склала 173.363,3 млн. $ США. Загальна сума п’яти найбільших угод поглинання дорівнює 307.914,6 млн. $ США. Порівняно з 2009 роком цей показник скоротився на 24,7%. Тобто у 2010 році вартість M&A угод зменшилась, що може бути пояснено наслідками фінансової кризи, яка розпочалась у 2007 році.

Таблиця 2.3

5 найбільших M&A угод Китаю у 2011 році [5]

У 2011 році найбільшу вартість серед найбільших M&A угод склали угоди у сфері фармацевтики загальною вартістю 110.184,1 млн. $ США. Загальна сума цих п’яти угод відмічається цифрою у 253.042,3 млн. $ США, що складає 62,5% та 82,2% відповідно до 2008 та 2009 років.

Зазначимо, що згідно з результатами дослідження Центру досліджень ринку злиття і поглинання (Mergers and Acquisitions Research Centre, MARC) при бізнес-школі Cass Business School, що входить до складу університету City University London, Азія стає регіоном з найбільш сприятливими умовами для глобальних угод злиття і поглинання (M&A ) за межами традиційних західних ринків. Індекс зрілості ринку M&A (M&A Maturity index), розроблений MARC на замовлення «Ернст енд Янг», забезпечує оцінку і ранжування 175 країн за ступенем активності їхніх ринків M&A.