Зміст, еволюція та умови дії авторського права

Київський національний університет

Імені Тараса Шевченка

Економічний факультет

Кафедра економічної теорії 
 
 
 

реферат

з дисципліни “Інтелектуальна  власність”

на  тему:

«Зміст, еволюція та умови дії авторського  права» 
 
 
 
 
 

студента 3 курсу

спеціальності “Економічна теорія”

денної  форми навчання

Айзена  Віталія Марковича 
 
 
 
 

Київ 2010

ЗМІСТ 

ВСТУП………………………………………………………………….……….………………3

1. Зміст авторського  права, умови дії авторського  права в Україні…………...…5

2. Історія становлення  та еволюція авторського права……………….……..……..21

3. Поняття і  види авторських договорів……………………………….…………...….25

4. Порушення  авторських прав……………………………………………….…...……..33

ВИСНОВОК……………………………………………………………….………..………..37

Список використаних джерел………………………………….……………….…….….38

Додатки………………………………………………………………………….……….…….39

Вступ

     Інтелектуальна  власність - дуже тонка матерія. Ідеї витають у повітрі. "Слово не горобець - вилетить, не впіймаєш", - говорить прислів'я. Ну, а якщо це "слово" насправді - наукова ідея, ключ до завоювання ринку або взагалі будь-яка концепція? Інтелект перетворюється на матеріальну силу, думка матеріалізується в конкретні винаходи.

     Головними напрямами духовної творчості людей  є наукова діяльність, література і мистецтво. Результати цих видів  творчої діяльності, невичерпні за формами, способами об'єктивного вираження духовного багатства людини, є предметом правової охорони. Суспільні відносини, що виникають у зв'язку з їх використанням, потребують правового регулювання, яке і бере на себе авторське право.

     Завдання  авторського права — встановити найсприятливіші правові умови для творчої діяльності, забезпечити доступність результатів цієї діяльності всьому суспільству. Його основним принципом є поєднання інтересів автора та інтересів усього суспільства. Авторське право проголошує і забезпечує широкий захист особистих (немайнових) і майнових прав авторів.

     Джерела авторського права представлені нормативними актами, до яких передусім належать конституційні та законодавчі акти, що визначають основні засади, Закон України «Про авторське право і суміжні права» та інші закони. Так, законодавство, яке безпосередньо регулює відносини власності, визнає за громадянином виключне право розпоряджатися своїми здібностями до продуктивної і творчої праці. Зокрема, Закон України «Про власність» проголошує в статті 13, що об'єктами права власності громадян є твори науки, літератури, мистецтва, відкриття, винаходи, промислові зразки та інші результати інтелектуальної діяльності. Твори науки, літератури і мистецтва є об'єктами права інтелектуальної власності¹.

     Важливе значення у регулюванні авторських відносин мають типові авторські  договори, які затверджуються Кабінетом  Міністрів України або за його дорученням відповідними відомствами і творчими спілками.

     Для правильного і однозначного застосування законодавства при захисті авторських прав велике значення має судова практика розгляду справ, що виникають в разі порушення авторських прав. Верховний Суд України систематично узагальнює й аналізує таку практику, робить відповідні висновки, про які повідомляє суди.

     Міжнародні  договори встановлюють взаємні права  та обов'язки країн-учасниць і є основною правовою формою розвитку міжнародного співробітництва в галузі авторського права. В Україні укладання міжнародних договорів є конституційним правом.

     Якщо  міжнародним договором, учасником  якого є Україна, встановлені  інші правила, ніж ті, що містяться  в законодавстві України про авторське право і суміжні права, то застосовуються правила міжнародного договору (ст.3 Закону про авторське право). 

1. Зміст авторського  права, умови дії  авторського права  в Україні

     В об'єктивному розумінні авторське  право — це сукупність правових норм, які регулюють відносини, що виникають внаслідок створення  і використання творів літератури, мистецтва й науки. Авторське право встановлює сприятливі правові умови для творчої діяльності, забезпечує доступність результатів цієї діяльності всьому суспільстві. Воно визначає і забезпечує широкий захист особистих (немайнових) і майнових прав авторів. 
У суб'єктивному розумінні, авторське право — це сукупність прав, які належать автору або його правонаступнику у зв'язку зі створенням і використанням твору літератури, науки, мистецтва.

     Основними нормативними актами, які регулюють  суспільні відносини, пов'язані з  авторським правом, є Конституція України, Цивільний кодекс України, Закон України "Про авторське право та суміжні права" у редакції від 11 липня 2001 р. та інші закони. Важливе значення у регулюванні авторських відносин мають також типові авторські договори, які затверджуються Кабінетом Міністрів України або за його дорученням відповідними відомствами і творчими спілками.

     Особливу  групу джерел сучасного авторського  права становлять міжнародні договори: Всесвітня (Женевська) конвенція про  авторське право (1952 р.); Конвенція, що створює Всесвітню організацію інтелектуальної власності (підписана в Стокгольмі в 1967 р., чинна з 1970 р.); Женевська конвенція про охорону інтересів виробників фонограм від незаконного їх відтворення (1971 р.); Брюссельська конвенція про розповсюдження програм, що несуть сигнали, які передають через супутники (1974 р.). Міжнародні договори встановлюють взаємні права та обов'язки країн-учасниць і є основною правовою формою розвитку міжнародного співробітництва в галузі авторського права. В Україні укладення міжнародних договорів є конституційним правом.

     Для правильного й однозначного застосування законодавства про захист авторського  права важливе значення має також  судова практика розгляду справ, що виникають  у разі порушення авторських прав. Верховний Суд України систематизує й аналізує таку практику, робить висновки, про які повідомляє суди.

     Об'єктом  авторського права є твір науки, літератури чи мистецтва, виражений  у будь-якій об'єктивній формі, незалежно  від жанру, достоїнства, обсягу, мети (освіта, інформація, пропаганда, розваги тощо), а також способу і форми їх відтворення. Твір — це результат творчої праці автора, комплекс ідей, образів, поглядів тощо. У Цивільному кодексі України вміщено загальний перелік об'єктів авторського права та їх загальні ознаки. Він не дає повного переліку об'єктів авторського права, оскільки життя у своєму розвитку може породжувати нові й нові форми об'єктивного вираження творчої діяльності людей.

     Але об'єктом авторського права може бути лише твір, який є результатом  творчої діяльності автора. Наприклад, комп'ютерні програми, компіляції даних (бази даних) охороняються як літературні твори нарівні з музичними, фотографічними, аудіовізуальними творами. Однак не буде об'єктом авторського права суто технічна робота (наприклад, передрук на комп'ютері чужого твору). Авторське право не поширюється на ідеї, процеси, методи діяльності або математичні концепції як такі, офіційні документи (закони, постанови, рішення тощо), а також їх офіційні переклади, офіційні символи і знаки (прапори, герби, ордени, грошові знаки тощо), повідомлення про новини дня або інші факти, що мають характер звичайної прес-інформації.

     Сам твір може бути виражений у будь-якій об'єктивній формі, без виконання  будь-яких формальностей щодо них  та незалежно від їх завершеності, але обов'язково повинен бути придатний для сприймання, відтворювання. Ця об'єктивна форма може бути усною та письмовою (ноти, схеми, запис на плівку, магнітну плівку, фотографії тощо). 
До об'єктів авторського права відносять сценічні обробки творів та обробки фольклору, придатні для суспільного показу, програми для електронних обчислювальних машин усіх видів, включаючи прикладні програми та операційні системи, переклад твору іншою мовою, оскільки робота перекладача також вважається творчою.

     Сучасний  рівень науки і техніки дає  змогу створювати складні твори, в яких поєднано кілька форм, наприклад  кіно — і телефільми (літературний текст, музика, декорації тощо). У цьому разі об'єктом авторського права є фільм як єдине ціле. Проте самостійними об'єктами авторського права в аудіовізуальному творі можуть бути сценарій, музика, текст, робота оператора, художника-постановника, які увійшли як частина до твору.

     Отже, твір як об'єкт авторського права  втілений у певну матеріальну  форму: скульптура, картина, ноти, рукопис тощо. Але авторське право на твір (як нематеріальний об'єкт авторського права) і право власності на річ, в яку він втілений, не залежать одне від одного. Тому не слід плутати твір як об'єкт авторського права і річ — картину, скульптуру, книгу. На річ, в яку матеріально втілюється твір, «е бути право власності, право користування тощо, але не авторське право. Так, продаж художником своєї картини не позбавляє його авторського права. Таким чином, право інтелектуальної власності та право власності на річ не залежать одне від одного.

     Право на твір належить його творцеві, тому, хто створив скульптуру, музику, аудіовізуальний твір, оригінальне  компонування інтегральної мікросхеми, написав картину, книгу. Тобто первинним  суб'єктом авторського права є автор твору. Однак поняття "автор твору" і "суб'єкт авторського права" не тотожні як за змістом, так і за значенням. Автор твору, як зазначалося, може бути тільки його творець, тобто фізична особа: громадянин України, іноземець або особа без громадянства. Суб'єктом авторського права можуть бути автор твору, а також інші фізичні та юридичні особи, для яких право може виникати в силу закону, договору або спадкування. Але в усіх випадках за автором залишаються його особисті немайнові права. Отже, суб'єкти авторських прав — неавтори — не можуть мати права, які мають автори творів. Особисті немайнові права автора є невід'ємними від нього.

     Таким чином, первинним суб'єктом, якому  належить авторське право є автор, а авторське право правонаступників є похідним.

     Згідно  з Цивільним кодексом України  та Законом України "Про авторське  право та суміжні права", авторське право поширюється:

     • на авторів, незалежно від громадянства і постійного місця проживання, твори  яких уперше опубліковані або не опубліковані, але знаходяться в об'єктивній формі на території України;

     • авторів, незалежно від громадянства і постійного місця проживання, твори  яких уперше опубліковані в іншій  країні та протягом ЗО днів після цього опубліковані в Україні;

     • авторів, які є громадянами України або мають постійне місце проживання на території України, незалежно від того, на якій території вперше було опубліковано їх твори.

     Відповідно  до міжнародних договорів України, авторське право поширюється  на авторів незалежно від громадянства, твори яких уперше опубліковані або не опубліковані, але вони знаходяться в об'єктивній формі на території іншої держави.

     Здебільшого автором твору науки, літератури, мистецтва є одна особа, але іноді  у творчому процесі беруть участь кілька осіб — співавторів. Авторське право на твір, створений спільною працею двох і більше осіб (співавторство), належить співавторам спільно, незалежно від того, чи становить такий твір одне нерозривне ціле або складається із частин, кожна з яких має самостійне значення. Взаємовідносини співавторів можуть визначатися договором між ними. У разі відсутності такого договору авторське право на твір здійснюється всіма співавторами спільно. Право на використання твору належить співвласникам спільно, а винагорода за використання твору належить співавторам у рівних частинах, якщо в договорі не передбачено інше.

     Від співавторства слід відрізняти співробітництво, за яким кілька авторів беруть участь у створенні колективної праці  за завданням певної організації. Ця колективна праця не є одним цілим. Особи, що організовують створення творів (видавці енциклопедій, виробники фільмів, продюсери тощо) не визнаються авторами творів.

     Видавцям  належить виключне право на використання таких видань у цілому, а також  право на зазначення свого найменування при будь-якому використанні такого видання. Автори творів, включених до таких видань, зберігають виключні права на використання своїх творів незалежно від видання в цілому, якщо інше не передбачено договором на створення такого твору.

     Авторами  аудіовізуального твору вважаються автори сценаріїв, музичних творів, спеціально створених для даного аудіовізуального твору, режисери-постановники, оператори та ін. Автор раніше створеного твору, переробленого або включеного як частина аудіовізуального твору, також вважається співавтором аудіовізуального твору. Постановник аудіовізуального твору має право за будь-якого використання твору зазначити своє ім'я або найменування чи вимагати такого зазначення.

     Автор музичного твору з текстом  або без тексту, створеного спеціально для аудіовізуального твору, зберігає право на одержання винагороди за використання свого музичного твору при кожному публічному виконанні аудіовізуального твору і його публічному сповіщенні, а також здавання в 1 прокат примірників аудіовізуального твору.

     Без згоди автора та інших володільців майнових прав на фільм забороняється знищення остаточного варіанта фільму (негатива, оригінального запису).

     Авторське право на твір, створений за договором  найму, і належить авторові. Розмір авторської винагороди за кожний вид використання твору, створеного за договором найму, та порядок її виплати встановлюються в самому договорі найму.

     Виключне  право на використання твору, створеного за договором найму, належить особі, з якою автор перебуває у трудових відносинах (роботодавцеві), якщо в договорі найму не передбачено інше. Роботодавець також має право при будь-якому використанні твору, створеного за договором найму, зазначати своє найменування або вимагати такого зазначення.

     Авторське право на запис інтерв'ю належить особі, що дала інтерв'ю, та особі, що взяла інтерв'ю і здійснила його запис як співавторам, якщо інше не передбачено угодою між ними. Опублікування запису інтерв'ю допускається лише за згодою особи, що дала це інтерв'ю.

     Суб'єктом  похідного авторського права  може стати будь-яка фізична чи юридична особа, держава, до яких авторське право може перейти від автора чи іншої особи, яка має авторське право, в порядку спадкування. Спадкоємці мають право захищати авторство на твір і протидіяти перекрученню, спотворенню чи іншій зміні твору, а також будь-якому іншому посяганню на твір, що може завдати шкоди честі та репутації автора.

     Відповідно  до закону автору належать особисті немайнові  і майнові права, що виникають  зі створенням і використанням будь-якого  твору науки, літератури чи мистецтва. При цьому для виникнення і здійснення авторських прав не вимагається виконання будь-яких формальностей. Авторське право виникає з моменту створення твору. Особа, яка має авторське право, для сповіщення про свої права може використати знак охорони авторського права, який вміщується на кожному примірнику твору і складається з латинської літери С у колі — ©, імені особи, яка має авторське право і року першої публікації твору.

     Автор або особа, яка має авторське  право на твір, може зареєструвати це право в офіційних державних реєстрах протягом строку охорони авторського права. Орган, який забезпечує державну реєстрацію, видає свідоцтва про реєстрацію прав автора на твір, включаючи правомочності особи на твір, факт і дату публікування твору, договорів, які засвідчують право автора на твір, складає і періодично видає каталог державної реєстрації. У разі виникнення спору, Державна реєстрація визнається судом як юридична презумпція прав автора або особи, яка має виключну правомочність на твір, тобто вважається дійсною, якщо в судовому порядку не буде доведено інше.

     Особистими  немайновими правами автора є  право на авторське ім'я, право  авторства, право на обнародування  твору і право протидіяти будь-якому  перекрученню, спотворенню або іншій  зміні твору чи будь-якому іншому посяганню на твір (недоторканність твору).

     Право на авторське ім'я дає авторові змогу випускати свій твір під  власним ім'ям, умовним (псевдонімом) або взагалі без зазначення імені (анонімно). Право на вибір способу зазначення імені, а також на розкриття псевдоніма або аноніма є особистим правом автора.

     Право авторства полягає в тому, що тільки справжній творець вправі називати себе автором твору, а всі інші особи, що використовують твір, зобов'язані зазначати ім'я його автора.

     Право на обнародування твору — це дія, що робить твір доступним для публіки, якими б засобами це не досягалось. Його ще називають правом випуску твору у світ. Письмові твори (наукові, художні, музично-драматичні тощо) випускають у світ шляхом видання; твори образотворчого мистецтва -- шляхом їх показу на виставках, розміщення в музеях для загального огляду. Право першого опублікування твору належить самому авторові. 
Право на недоторканність твору — це протидія будь-якому посяганню на твір, що може зашкодити честі та репутації автора. За чинними в Україні типовими видавничими договорами малюнок і навіть колір обкладинки можна зробити лише за згодою автора. Право автора на недоторканність полягає і в тому, що переклад твору іншою мовою з метою випуску у світ допускається лише за згодою автора або його правонаступників і на підставі договору. Переклад можливий лише за умови збереження цілісності та змісту твору.

     Автору  чи іншій особі, що має авторське  право, належать майнові права. Майнові  права інтелектуальної власності іноді називають виключним правом. Виключне право – право, коли жодна особа, крім тієї, якій належить авторське право або суміжні права, не може використовувати твір» не маючи на те відповідного дозволу (ліцензії), за винятком випадків, встановлених іншим законом. Майновими правами інтелектуальної власності на твір є: право на використання твору; виключне право дозволяти використання твору; право перешкоджати неправомірному використанню твору, в тому числі забороняти таке використання.

     Закон надає автору чи іншій особі, що має авторське право, виключне право дозволяти або забороняти:

     1. Відтворення творів, тобто виготовлення  одного або більше примірників  твору в будь-якій матеріальній формі.

     2. Публічне виконання і публічне  сповіщення творів. Публічне виконання — це подання творів, фонограм, виконань, передач, організацій мовлення шляхом декламації, співу, гри, танцю та іншим способом як у живому виконанні, так і за допомогою будь-яких пристроїв і процесів (за винятком передачі в ефір чи по проводах), у місцях, де присутні чи можуть бути присутні особи, які не належать до звичайного кола сім'ї або близьких знайомих сім'ї.

     Публічне  сповіщення — це така передача в  ефір чи по проводах зображення і (або) звуків твору, виконань фонограм, передач  організацій мовлення, коли зазначені зображення чи звуки можуть бути сприйняті невизначеним колом осіб.

     3. Публічний показ — це будь-яка  демонстрація оригіналу або примірника  творів, виконань, передач організацій  мовлення безпосередньо або на  екрані за допомогою телевізійного кадру, слайда, плівки (за винятком передачі в ефір по проводах) або за допомогою інших пристроїв чи процесів визначеному колу осіб.

     4. Будь-яке повторне публічне сповіщення  в ефірі чи по проводах уже  переданих в ефір творів, якщо  воно здійснюється іншою організацією. Зокрема, організація, вирішила передати в ефір чи по проводах той чи інший твір якщо він навіть уже був переданий, може це здійснити тільки з дозволу автора чи його правонаступників.

     5. Переклади творів. Автор оригіналу  може сам перекласти свій твір іншою мовою (авторський переклад). За наявності авторського перекладу, ніхто інший не може перекладати цей твір тією ж мовою без дозволу автора.

     6. Переробка, адаптації, аранжування  та інші подібні зміни творів. Будь-яка переробка твору, наприклад драматичного в розповідний чи навпаки, сценарного в розповідний чи навпаки, пристосування музичного твору до інших інструментів (аранжування) та будь-яка інша переробка твору може мати місце лише за згоди автора чи його правонаступників.

     7. Розповсюдження творів шляхом продажу, відчуження в інший спосіб або шляхом здавання в найм чи у прокат та іншої передачі до першого продажу примірників твору. Автор має невідчужуване право на одержання грошової суми у розмірі 5 % від суми кожного продажу оригіналу художнього твору чи оригіналу рукопису літературного твору, наступного за відчуженням оригіналу, здійсненого автором. Зазначена сума сплачується продавцем оригіналу твору.

     8. Здавання в найм після першого  продажу, відчуження іншим способом  примірників аудіовізуальних творів, а також творів, зафіксованих на фонограмі або у формі, яку читає машина. Тобто аудіовізуальний твір після його першого продажу може бути зданий у найм власником твору.

     9. Імпорт примірників творів. Ввезення  з-за кордону примірників твору для їх розповсюдження в Україні можливе лише за дозволом автора чи його правонаступників. Це правило має силу і тоді, коли твір за кордоном було видано чи розтиражовано з дозволу автора чи його правонаступників. 
Зазначений перелік авторських майнових прав не є вичерпним. Автор має право дозволяти або забороняти використовувати свій твір й іншими способами.

     Разом з тим закон певною мірою обмежує  виключне право автора на використання твору. Дозволяється в окремих, визначених законом випадках, вільне використання творів без згоди автора і без виплати йому авторської винагороди та вільне використання твору без згоди автора, але з виплатою йому авторської винагороди. Наприклад, використання цитат (коротких уривків) з опублікованих творів; використання літературних і художніх творів як ілюстрацій у виданнях, у передачах мовлення, або зображення навчального характеру; відтворення творів судового й адміністративного провадження та ін.

     Допускається  вільне відтворення одного примірника твору репрографічним способом бібліотеками та архівами для власних потреб. Допускається також без згоди автора чи іншої особи, що має авторське право, вільне відтворення примірників твору для навчання. Детально регламентовано вільне відтворення комп'ютерних програм. Допускається відтворення виключно в особистих цілях творів, зафіксованих у звуко- та відеозаписах.

     Зазначені обмеження майнових прав здійснюються за умови, що вони не завдаватимуть  шкоди нормальному використанню твору і не обмежуватимуть безпідставно законні інтереси автора.

     Право на авторську винагороду — це особливе майнове право автора чи іншої особи, що має авторське право.

     Юридичними  фактами, що породжують у автора право на винагороду, можуть бути:

     • авторський договір (видавничий, постановчий, сценарний, художнього замовлення тощо);

     • факт позадоговірного використання твору, коли не вимагається згода  автора, але передбачена виплата  авторської винагороди;

     • неправомірне використання твору.

     Винагорода, одержана автором чи іншою особою, яка авторське право, є, по суті, винагородою за працю, вкладену у створення твору. Вона може здійснюватися у вигляді одноразового платежу, у формі відрахувань (процентів) за кожний проданий примірник чи кожне використання твору або складатися зі змішаних платежів.

     Розмір  і порядок обчислення авторської винагороди за створення і використання твору визначаються в авторському договорі. 
Іноземним авторам та їх правонаступникам, права яких підлягають охороні на території України, винагорода нараховується у розмірі та порядку, встановлених для українських авторів.

     Кабінет Міністрів України може встановити мінімальні ставки авторської винагороди, що індексуються одночасно з індексацією  мінімальних розмірів заробітної плати. 
Відповідно до чинного законодавства авторське право діє протягом усього життя автора і 70 років після його смерті. Особисті немайнові права автора охороняються безстроково.

     Підґрунтям  для виникнення суміжних прав є твір автора, який може бути певним шляхом розповсюджений. Наприклад, носіями суміжних прав є  диригент і музикант, які виконують твір композитора, студія звукозапису, яка вперше здійснила запис компактного диска співака; телекомпанія, яка транслює свої програми. Чинне цивільне законодавство забезпечує правову охорону суміжних прав виконавців, виробників фонограм і організацій мовлення.

     Отже, суміжні права — це права виконавців на результати творчої діяльності, а також права виробників фонограм та організацій мовлення щодо використання творів науки, літератури, мистецтва, які  охороняються авторським правом.

     Об'єктами суміжних прав без виконання будь-яких формальностей щодо цих об'єктів та незалежно від їх призначення, змісту, цінності тощо, а також способу їх вираження є:

     • будь-які способи виконання творів літератури і мистецтва, включаючи твори фольклору;

     • запис будь-якого виконання або інші звуки на фонограмі;

     • сповіщення програм шляхом трансляції в ефір і по проводах;

     • відеограми.

     До  первинних суб'єктів суміжних прав цивільне законодавство відносить: виконавців (актори, співаки, музиканти, диригенти, танцюристи та інші особи, які виконують роль, співають, декламують, особи, які виконують естрадні, лялькові номери); виробників фонограм (фізичні або юридичні особи, які вперше здійснили запис будь-якого виконання чи інших звуків на фонограмі — плівці, кіноплівці, магнітофонній стрічці тощо); організації мовлення (юридичні особи, які використовують твори літератури і мистецтва у своїх передачах як в ефірі, так і по проводах — телерадіоорганізації).