Звіт по практиці

5

                                                            Зміст

Вступ.........................................................................................................................5     1.Організаційна структура міської ДПІ………………………………………….9

2.Оподаткування юридичних осіб……………………………………………...30

3.Оподаткування фізичних осіб………………………………………….42 4.Податковий аудит та валютний контроль……………………………..59 5.Масово-розяснювальна робота серед платників податків…………...64 6.Стягнення податкової заборгованості……………………………........73 7.Інформаційні технології та облік платників……………………………78 8.Висновок……………………………………………………………………….84

Список використаних джерел

Додатки

                                                        Вступ

Практичне здійснення завдань та функцій державної податкової служби, як зазначалося, покладається на систему спеціально утворених органів виконавчої влади, призначення, сутність та види яких дисертант уже аналізував у науковій статті [146]. Очолює систему цих органів  Державна податкова адміністрація України, яка забезпечує реалізацію єдиної державної податкової політики, а також державної політики у сфері контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів, здійснює міжгалузеву координацію у цій сфері.

Насамперед підкреслимо, що ДПА України сама належить до більш загальної системи — центральних органів виконавчої влади. Разом з тим в літературі відзначається певна правова невизначеність самого поняття «центральний орган виконавчої влади». Зокрема, В.Б. Авер’янов зазначає, що навіть серед фахівців існує не досить чітке розуміння, чому за сучасних умов згадані органи мають назву «центральні». Дехто вважає, що вони називаються так тому, що у своїй діяльності представляють інтереси «центру», а не окремих територій, місць, і їх компетенція поширюється на всю територію країни. Таке розуміння застаріле. Справжня підстава існування назви «центральний органи виконавчої влади» зумовлена встановленою Конституцією України трьохрівневою моделлю системи органів виконавчої влади, що об’єднує як основні такі структурні рівні: 1) рівень вищого органу — уряд; 2) рівень центральних органів; 3) рівень місцевих органів. У такому сенсі центральні органи виконавчої влади є безпосередньо підвідомчими уряду органами, тобто органами нижчого щабля [186, с. 291].

Указами Президента України від 12 березня 1996 р. «Про Загальне положення про міністерство, інший центральний орган державної виконавчої влади України» [40] та від 15 грудня 1999 р. «Про систему центральних органів виконавчої влади» [38] в загальних рисах визначено специфіку правового статусу цих органів.

Зокрема, центральний орган виконавчої влади узагальнює практику застосування законодавства з питань, що належать до його компетенції, розробляє пропозиції про вдосконалення законодавства та в установленому порядку вносить їх на розгляд Президентові України, Кабінету Міністрів України. У межах своїх повноважень він організовує виконання актів законодавства, здійснює систематичний контроль за їх реалізацією.

Діяльність котролюючих органів пов’язана з наглядом з боку держави за виконанням платником податків своїх зобов’язань перед державою з повного і своєчасного внесення податкових платежів у відповідні бюджети чи фонди. Проте туди не завжди надходять кошти в тій кількості, на яку розраховували при плануванні бюджету, і було б не правильним бачити в цьому тільки правопорушення, невиконання платником своїх обов’язків. Бюджети позбавляються надходжень за рахунок двох процесів: відхилення від сплати податків і правомірного обходу податку.

В основу правомірного обходу податку лежать шляхи і можливості несплати податку, надані законодавцем, тобто обумовлені недосконалістю законодавства. В даномму випадку платинк податку використовує прогалини законодавства, що пов’язані як із недосконалістю податкових норм, їх закріпленням, так і з ситуаціями, коли законодавець надає платнику право вибору або межі, в рамках яких останній може обрати найбільш вигідний для себе варіант.

Правомірний обход податку доповнюється відхиленням від сплати податку, що являє собою досить різноманітну групу податкових правопорушень. Зміст цих правопорушень полягає в неналежному виконанні зобов’язань платника перед бюджетом.

Залежно від характеру поведінки і діяльності суб’єктів податкових правовідносин можна виділити:

      Правомірний обхід податку – правомірне уникнення сплати податку за рахунок недосконалості або можливостей, закладених законодавством.

      Ухилення від сплати податку – правопорушення, що складається із невиконання або неналежного виконання платником своїх обов’язків по сплаті податку.

      Стягнення надлишкових сум податків – умисні дії робітникіів податкових органів по не обгрунтованому стягненню сум податкових платежів із платиників.

              Якщо в першому та другому випадках дії засновані на активній ролі платника податків (у правомірному обході в межах діючих податкових норм і у порушенні їх при ухиленні від податків в формі податкових проступків або злочинів), то в третьому випадку активна діяльність характерна для податкового органу, здійснюючого свої повноваження з порушенням законодавства.

              Примус у галузі оподаткування являє собою систему заходів, що застосовуються уповноваженими органами по відношенню до осіб при порушенні ними обов’язків по сплаті податку і притягненню до відповідальності при вчиненні податкового правопорушення.

              Заходи податкового примусу характеризуються певними ознаками :

      Регулються нормами фінансового права, а також адміністративно-процесуальними.

      Застосовуються по відношенню юридичних і фізичних осіб.

      Використовуються для забезпечення надходжень податкових платежів.

      Припускають застосування фінансових санкцій, заходів адміністративного і кримінального покарання.

      Припускають позасудове застосування заходів податкового примусу.

      Податковий примус поєднує стягнення податкових платежів і стягненя податків.

Реалізація примусув сфері оподаткування здійснюється попереджувальними, припиняючими і відновлюючими заходами. Попередження здійснюється державними органами, контролюючими правильність обчислення і внеснення податків. Припинення пов’язане уже з впливом на платників, що здійснюється юридичне владними (припиненя операцій, ліквідація підприємства, вилучення документів). Відновлювані заходи пов’язані з відшкодуванням збитків, завданих податковим правопорушенням. При цьому особливості застосування штрафів пені включають і ті суми, які були б одержані бюджетом при своєчасному надходженні та використанні податків і платежів.        

                         1. Організаційна структура міської ДПІ

В згаданому Загальному положенні визначено також загальні функції центрального органу виконавчої влади. Наприклад, він бере участь у формуванні та реалізації державної політики як у цілому, так і за відповідними напрямами, розробляє механізм її реалізації; прогнозує розвиток економіки у виробничій, науково-технічній, мінерально-сировинній та інших сферах; бере

участь у розробленні проектів Державної програми економічного та соціального розвитку України, Державного бюджету України; розробляє цільові перспективні програми, опрацьовує комплекс заходів, спрямованих на поглиблення економічної реформи; розробляє відповідні фінансово-економічні та інші нормативи, механізм їх впровадження, затверджує галузеві стандарти; видає у передбачених законодавством випадках спеціальні дозволи (ліцензії) на проведення окремих видів підприємницької діяльності; укладає міжнародні договори міжвідомчого характеру тощо.

Державна податкова адміністрація України відповідно до указу Президента від 15 грудня 1999 р. «Про зміни у структурі центральних органів виконавчої влади» [39] є центральним органом виконавчої влади зі спеціальним статусом. Головна специфіка центральних органів виконавчої влади зі спеціальним статусом полягає в тому, що вони мають визначені Конституцією та законодавством України особливі завдання і повноваження. Щодо них може встановлюватись спеціальний порядок утворення, реорганізації, ліквідації, підконтрольності, підзвітності, а також призначення і звільнення керівників та розв’язання інших питань [231, с. 82].

В літературі висловлено думку про те, що ці органи мають бути взагалі виведені зі складу центральних органів виконавчої влади і тим самим отримати новий статус, який би повніше відповідав їх «спеціальному» призначенню. З урахуванням цього було б доцільно законодавчо запровадити окрему категорію органів виконавчої влади, а саме загальнодержавні органи зі спеціальним статусом. їх підвідомчість уряду має обмежуватись залежно від конкретного змісту спеціального статусу такого органу, який встановлюється в кожному випадку окремим компетенційним (або статусним, тобто таким, що закріплює статус) законом [186, с. 296]. Разом з тим така пропозиція не враховує конституційну модель виконавчої влади, яку очолює Кабінет Міністрів України, тобто не може бути органів виконавчої влади поза його системою.

Останнім часом активно обговорюється проблема зміни статусу Державної податкової адміністрації, в програмі діяльності Уряду навіть передбачено в майбутньому підпорядкувати її Міністерству фінансів. На думку дисертанта, можна навести вагомі аргументи як на користь такої позиції, так і на її заперечення. І все ж, враховуючи власний досвід побудови системи органів державної податкової служби, більш тривалий досвід багатьох розвинених країн світу, доцільним, як уявляється, і в майбутньому є функціонування Державної податкової адміністрації України як самостійного органу виконавчої влади зі спеціальним статусом, який би підпорядковувався безпосередньо Кабінету Міністрів України. Тим самим було б забезпечено оперативність в управлінні державною податковою службою, а відтак і ефективність її діяльності.

Детально правовий статус Державної податкової адміністрації України, крім Закону «Про державну податкову службу в Україні», визначено також Положенням про неї, затвердженим Указом Президента України від 13 липня 2000 р. № 886. Зазначеними нормативними актами насамперед визначено функції Державної податкової адміністрації. Зокрема, ст. 8 Закону передбачає, що вона здійснює 17 функцій. Зазначимо, що в Положенні про Державну податкову адміністрацію функцій названо вже 29, тобто майже вдвічі більше, ніж у Законі, у зв’язку з чим виникає питання про узгодження цих переліків, причому, більш прийнятним, як уявляється, є перелік, закріплений у Положенні. Так, у ньому названо ще такі функції, які реально реалізує ДПА України, як здійснення зв’язків з податковими службами іноземних держав і міжнародними податковими організаціями, вивчення досвіду організації діяльності податкових служб цих держав і розробка пропозицій з його практичного використання в діяльності державної податкової служби України; приймання і реєстрація заяв, повідомлень та іншої інформації про злочини і правопорушення, віднесені до її компетенції, здійснення в установленому порядку їх перевірки і приймання щодо них передбачених законом рішень; виявлення причин і умов, що сприяли вчиненню злочинів та інших правопорушень у сфері оподаткування, вжиття заходів до їх усунення та ін.

Відповідно до поставлених завдань та функцій будується внутрішня (організаційна) структура ДПА України. У структурі органів державної податкової служби, як і у інших органів виконавчої влади, можна виділити керівництво, лінійні (галузеві) підрозділи, забезпечувальні (функціональні) підрозділи, обслуговуючі підрозділи [379, с. 47].

Очолює ДПА України Голова, якого призначає на посаду і звільняє з посади в установленому порядку Президент України. Відповідно до згаданого Положення про ДПА України Голова здійснює керівництво Державною податковою адміністрацією, несе персональну відповідальність перед Президентом України і Кабінетом Міністрів України за виконання покладених на ДПА України завдань і здійснення нею своїх функцій; призначає на посаду і звільняє з посади ряд посадових осіб; затверджує положення про структурні підрозділи ДПА України, положення про державні податкові адміністрації в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, про спеціалізовані державні податкові інспекції, а також кошториси таких адміністрацій та інспекцій; головує на засіданнях колегії ДПА України, а також здійснює інші повноваження, передбачені законодавством. Відповідно до п.8 зазначеного Положення Голова має заступників, яких призначає на посади за поданням прем’єр міністра України та припиняє їх повноваження на цих посадах Президент України. Голова розподіляє обов’язки між заступниками, визначає ступінь їх відповідальності, зокрема, щодо керівництва діяльністю структурних підрозділів.

Разом з тим ч. 2 ст. 5 Закону «Про державну податкову службу в Україні» передбачає, що заступники Голови Державної податкової адміністрації України призначаються на посаду і звільняються з посади Кабінетом Міністрів України за поданням Голови Державної податкової адміністрації України. Кількість заступників Голови також визначається Кабінетом Міністрів України. Таким чином, зазначена норма Положення суперечить Закону і має бути приведена у відповідність до нього.

Для погодженого вирішення питань, що належать до компетенції ДПА України, розгляду найважливіших напрямів її діяльності в ДПА України утворюється колегія у складі Голови ДПА (голова колегії), заступників Голови за посадою, керівників структурних підрозділів ДПА України.

Правовою основою для створення колегії є Закон України «Про державну податкову службу в Україні», Указ Президента України «Про затвердження Положення про Державну податкову адміністрацію України», Постанова Кабінету Міністрів України «Про забезпечення діяльності Державної податкової адміністрації України» тощо.

Склад та чисельність колегії ДПА України затверджуються Кабінетом Міністрів України. В роботі колегії можуть брати участь також представники інших державних органів та недержавних формувань.

Засідання колегії проводяться відповідно до затверджених головою колегії планів роботи, як правило, один раз на місяць, позапланові засідання — у міру потреби.

Відповідно до покладених на неї завдань колегія: обговорює та приймає рішення щодо перспектив і найважливіших напрямків діяльності ДПА; розробляє пропозиції щодо вдосконалення діяльності ДПА, місцевих органів державної податкової служби та установ, що належать до сфери їх управління; аналізує: стан роботи ДПА та місцевих органів державної податкової служби з питань забезпечення прав і свобод людини і громадянина, зокрема, щодо розгляду звернень громадян; розглядає питання, пов’язані з реалізацією завдань, покладених на ДПА.

У складі центральних органів виконавчої влади зі спеціальним статусом для забезпечення реалізації державної політики в особливо вважливих сферах діяльності та державного управління утворюються відповідні департаменти та служби [108, с. 89]. Так, в структурі Державної податкової адміністрації України відповідно до наказу ДПА України від 12 грудня 2003 р. №598 створено 28 структурних підрозділів — департаментів, головних управлінь та управлінь, — до складу яких входять власні підрозділи

—як правило, управління та відділи про кожен структурний підрозділ наказами Державної податкової адміністрації України затверджено положення, в якому визначено структуру підрозділу, його завдання та функції, керівництво ним, права керівника, відповідальність, порядок взаємодії з іншими структурними підрозділами тощо.

Проте варто зазначити, що відповідно до п. 5.1 Указу Президента України від 15 грудня 1999 р. «Про систему центральних органів виконавчої влади» утворення в центральному органі зі спеціальним статусом департаменту, призначення на посаду і звільнення з посади його керівника та затвердження положення про департамент здійснює Президент України. Отже, утворення в складі ДПА України департаментів та затвердження положень про них, так само як і призначення їх керівників має здійснюватися виключно Президентом України. У зв’язку з цим акти ДПА України має бути приведено у відповідність до акта вищого за юридичною силою — Указу Президента України.

Наказом ДПА України від 12 березня 2003 р. №112 затверджено Перелік функцій, які здійснюють структурні підрозділи Державної податкової адміністрації України (див.: Додаток Б). В зазначеному переліку названо 107 функцій, до яких віднесено, наприклад, загальне керівництво, керівництво структурним підрозділом, роботу з кадрами, правове забезпечення діяльності органів державної податкової служби України, контроль за роботою органів державної податкової служби, масово-роз’яснювальну роботу, організацію роботи із зверненнями громадян, модернізацію державної податкової служби України тощо.

Кожна із наведених функцій розгортається в конкретні процедури, тобто відповідні дії, логічно закінчений набір операцій, які виконуються у визначеній технологічній послідовності і спрямовані на виконання відповідної функції. Наприклад, в межах здійснення функції «керівництво структурним підрозділом» виконуються такі процедури:

1) організація роботи структурного підрозділу та оцінка результатів його роботи;

2) підготовка пропозицій та (або) прийняття рішень:

—при розгляді вхідної кореспонденції;

— з кадрових питань;

—по доповідних записках, поданнях, проектах листів, наказів, інших документах;

3) підготовка проектів документів, що мають юридичне значення;

4) надання пропозицій щодо вжиття заходів до порушників виконавської, трудової дисципліни;

5) прийом платників податків;

6) прийом громадян;

7) надання пропозицій щодо присвоєння спеціальних звань відповідно до займаної посади працівникам структурного підрозділу;

8) проведення нарад;

9) взаємодія з керівниками інших структурних підрозділів;

10) затвердження посадових інструкцій працівників структурних підрозділів;

11) оцінка роботи структурних підрозділів та надання пропозицій щодо морального і матеріального заохочення працівників;

12) контроль за використанням робочого часу працівниками;

13) контроль за станом збереження державної таємниці;

14) участь у нарадах, які проводять керівництво ДПА України, центральні органи виконавчої влади;

15) надання практичної допомоги органам державної податкової служби;

16) участь у роботі колегії ДПА України;

17) складання плану роботи структурного підрозділу та контроль за його виконанням;

18) організація роботи структурного підрозділу щодо виконання доручень керівництва ДПА України, рішень і доручень державних органів вищого рівня, запитів і звернень народних депутатів України, центральних органів виконавчої влади, а також наказів і розпоряджень ДПА України, рішень Колегії ДПА України, протокольних доручень щотижневих апаратних нарад та планів роботи, звернень органів державної податкової служби та платників податків;

19) розгляд скарг на дії працівників структурного підрозділу;

20) забезпечення дотримання працівниками структурного підрозділу:

—внутрішнього розпорядку та режиму роботи;

—правил пожежної безпеки;

—правил охорони праці під час експлуатації електронно- обчислювальних машин;

—вимог діловодства.

Державна податкова адміністрація України як складова державної податкової служби одночасно є і об’єктом, і суб’єктом управління. Як зазначалося, її очолює голова, який і здійснює управління всією діяльністю ДПА України. В той же час Державна податкова адміністрації України здійснює управління місцевими органами державної податкової служби — державними податковими адміністраціями в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, а також державними податковими інспекціями, про функції та організацію яких мова піде нижче.

Отже, місцеві органи державної податкової служби представлені державними податковими адміністраціями на обласному рівні та державними податковими інспекціями у районах, містах та районах у містах. Варто звернути увагу на той факт, що для визначення найменування місцевих органів державної податкової служби законодавець використовує дві назви — «адміністрація» і «інспекція», тим самим вказуючи на відмінність у змісті державно-владних повноважень та різну правову природу суб’єктів системи цих органів. Слід цілком погодитись з думкою, що найменування державного органу — одна з форм вираження його державно-правової природи [238, с. 34].

Обласні (республіканський АРК, міські у містах Києві та Севастополі) органи державної податкової служби одержали назву адміністрації. Термін «адміністрація» означає управління, тобто вже в назві цього органу закладено функції щодо здійснення процесу управління. Вживання цього терміна у найменуванні державного органу свідчить про його призначення та акцентування уваги на наділенні такого органу функціями управління.

Законом «Про державну податкову службу в Україні» (ст. 9) визначено загальні функції державних податкових адміністрацій в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі та державних податкових інспекцій в містах з районним поділом (крім міст Києва та Севастополя). Зроблено це шляхом поширення на них функцій ДПА України за окремими винятками. Зокрема, вони не видають нормативно-правових актів і методичних рекомендацій з питань оподаткування; не затверджують форми податкових розрахунків, звітів, декларацій та інших документів тощо.

Детально правовий статус державних податкових адміністрацій визначається положеннями про них. Так, Положення про Державну податкову адміністрацію у Харківській області основними завданнями ДПА визнає:

здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов’язкових платежів), а також неподаткових доходів, установлених законодавством;

ведення Державного реєстру фізичних осіб — платників податків та інших обов’язкових платежів та Єдиного банку даних про платників податків — юридичних осіб;

роз’яснення законодавства з питань оподаткування серед платників податків, інших платежів та з інших питань;

узагальнення практики застосування податкового законодавства, розробка пропозицій щодо вдосконалення законодавства та надання їх на розгляд ДПА України;

запобігання злочинам та іншим правопорушенням, віднесеним законодавством до компетенції податкової міліції, їх розкриття, припинення, розслідування та провадження по справах про адміністративні правопорушення;

здійснення контролю за погашенням податкового боргу (недоїмки) платниками податків, інших платежів, у тому числі тими, майно яких перебуває в податковій заставі.

В цьому ж Положенні деталізовано функції Державної податкової адміністрації в області відповідно до покладених на неї завдань.

Очолює ДПА в області голова, який, так само як і його заступники, призначається на посаду і звільняється з посади головою ДПА України за погодженням з Президентом України у порядку, визначеному законодавством. Варто зазначити, що це правило, яке реально виконується, закріплено в п.9 Положення про Державну податкову адміністрацію України, затвердженому Указом Президента України від 13 липня 2000 р., проте ч. З ст.5 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» визначає інший порядок призначення на посаду і звільнення голови та його заступників — вони мають призначатися на посаду і звільнятися з посади Кабінетом Міністрів України за поданням Голови Державної податкової адміністрації України. Отже, знову акт Президента України суперечить чинному Закону, у зв’язку з чим потребує змін.

Голова ДПА: здійснює керівництво ДПА, несе персональну відповідальність перед головою Державної податкової адміністрації України за виконання покладених на ДПА завдань і здійснення нею своїх функцій, а також відповідає за ефективність використання і збереження переданого в оперативне управління ДПА державного майна, транспортних засобів та обладнання; розподіляє обов’язки між заступниками та визначає ступінь їх відповідальності; призначає на посади і звільняє з посад працівників ДПА, крім тих, які призначаються головою ДПА України, та заступників начальників підпорядкованих ДПІ; здійснює інші повноваження, передбачені законодавством.

У ДПА в області утворюється колегія, чисельність і склад якої затверджується Державною податковою адміністрацією України. Колегія є дорадчим органом і розглядає найважливіші напрямки діяльності ДПА. На засідання колегії в ДПА у Харківській області крім податківців запрошуються представники інших державних органів та об’єднань громадян.

Наказом ДПА України від 16 липня 2003 р. № 355 «Про організаційну структуру органів державної податкової служби» затверджено перелік конкретних функцій та процедур державних податкових адміністрацій та інспекцій, а також типові структури державних податкових адміністрацій в АР Крим, областях, місті Севастополі, державних податкових інспекцій у районах, районах у містах, спеціалізованих, міжрайонних та об’єднаних державних податкових інспекцій.

Організаційна структура державних податкових адміністрацій в регіонах визначена за трьома їх групами, залежно від кількості зареєстрованих платників податків, обсягів мобілізації коштів до бюджету та загальної штатної чисельності податкових органів (див.: Додаток В). За основу поділу адміністрацій на групи все ж взято кількість платників податків: 1-а група (понад 3000 одиниць) — Дніпропетровська, Донецька, Львівська, Одеська, Харківська області; 2-га група (від 1500 до 3000 одиниць) — АР Крим, Вінницька, Запорізька, Київська, Луганська, Миколаївська, Полтавська, Сумська, Черкаська області; 3-тя група (до 1500 одиниць) — Волинська, Житомирська, Закарпатська, Івано-Франківська, Кіровоградська, Рівненська, Тернопільська, Херсонська, Хмельницька, Чернівецька і Чернігівська області та м. Севастополь.

Структура ДПА в області, що відповідає типовій структурі, затверджується головою ДПА за погодженням з Департаментом організаційно-розпорядчої роботи Державної податкової адміністрації України. У складі ДПА в області дозволяється, у разі потреби, зокрема, з метою підвищення ефективності виконання функцій з окремих напрямів роботи, додатково утворювати відповідні структурні підрозділи. Організаційна структура такої ДПА в області погоджується з Першим заступником Голови ДПА України.

Враховуючи статус міста Києва як столиці, високий рівень концентрації фінансових ресурсів, велику кількість зареєстрованих платників податків, які до того ж є визначальними для наповнення бюджету України, структура ДПА у м. Києві затверджується ДПА України як індивідуальна.

Як видно із наведеного, за функціональною ознакою підрозділи державних податкових адміністрацій в регіонах подібні до підрозділів ДПА України. Тільки в них утворюються не департаменти і головні управління, а управління і відділи. Подібними до наведених вище щодо ДПА України є також функції та процедури державних податкових адміністрацій у регіонах.

Нарешті, низові ланки державної податкової служби мають назву «державні податкові інспекції»». Державні інспекції в літературі відносять до спеціалізованих контролюючих органів, основним завданням яких є здійснення державного контролю в тій чи іншій досить вузькій сфері діяльності [109, с. 231]. Контроль з боку зазначених органів має ту особливість, що державні інспекції та служби не вправі застосовувати заходи дисциплінарної відповідальності, як це роблять органи відомчого контролю. В свою чергу, останні позбавлені права притягати безпосередньо підпорядкованих їм по службі винних посадових осіб до адміністративної відповідальності. Відповідно до чинного законодавства вища посадова особа у таких випадках застосовує лише заходи дисциплінарного характеру. Тому, на мою думку, контроль з боку таких органів можна назвати спеціалізованим контролем, тобто тим, який провадиться вузькопрофільними за фахом контрольної діяльності органами. Відтак, ці органи доцільно визнати органами спеціалізованого контролю [186, с. 457].