Інвестиційний проект у сфері сонячних батарей в Італії

Інвестиційний проект

з дисципліни “Міжнародна інвестиційна діяльність ”

Тема роботи : Інвестиційний проект у сфері сонячних батарей в Італії.

Київ  - 2010

Зміст.

1.      Корпоративний вид інвестора.

2.      Вибір зарубіжного ринку:

2.1.Макрорівень (політичні, економічні, соціально-культурні, географічні особливості).

2.2.Законодавчі обмеження щодо іноземної інвестиційної діяльності, стимули.

2.3. Галузеве дослідження (стадія розвитку, тенденції зростання, конкуренти, податки та збори).

3.      Мотиви та цілі виходу (інвестування) на зарубіжний ринок.

4.      Ресурси інвестора (власні, залучені, запозичені).

5.      Оцінка інвестиційної привабливості окремих реальних проектів або окремих фінансових інструментів.

6.      Механізми інвестицій.

7.      Ризики.

8.      Термін та очікуваний результат.

9.      Можливість виходу або перспективи подальшого розвитку

1. Корпоративний вид інвестора.

Корпоративне інвестування може здійснюватися шляхом створення господарської організації будь-якого типу та участі у господарській організації. Прийнявши рішення про корпоративне інвестування, інвестор має оцінити переваги та недоліки певного виду господарської організації, що має використовуватися в процесі інвестування. При використанні корпоративного інвестування слід враховувати таке:

       безпосереднє здійснення господарської діяльності (виробництво продукції, виконання робіт, надання послуг) є предметом діяльності індивідуальних підприємців, підприємств різних організаційно-правових форм, виробничих кооперативів, інших господарських організацій основної ланки економіки, тоді як керівництво господарською діяльністю притаманно власникам майна підприємств, господарським об'єднанням, промислово-фінансовим групам;

       створення господарської організації має здійснюватися з обов’язковим додержанням вимог господарського законодавства, включаючи антимонопольно-конкурентне щодо запобігання економічній концентрації (статті 25-41, 126, 251-257 ГК України, Закон від 11.01.2001 р. «Про захист економічної конкуренції» та ін.);

       державна реєстрація господарської організації може здійснюватися у загальному порядку (відповідно до ЗУ “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців ” або в спеціальному порядку (передбаченому ст. ст. 17-18, 22 ЗУ “Про банки та банківську діяльність”, пункти 13-14 ч. 2 ст. 7 ЗУ «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні», статті 11, 13, 23 ЗУ «Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди)», постановою Кабінету Міністрів України від 20.07.1996 р. № 781 «Про затвердження Положення про створення (реєстрацію), реорганізацію та ліквідацію промислово-фінансових груп» (п. 2) та ін. Спеціальний порядок державної реєстрації може бути основним (банки - Закон «Про банки і банківську діяльність» (статті 17—18, 22)) або додатковим (корпоративні інвестиційні фонди Закон «Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди)» (ст. ст. 8, 11)).

       участь інвестора у діючих господарських організаціях виникає на підставі придбання частки у статутному капіталі підприємства. Ступінь участі у господарській організації, в т.ч. ступінь контролю над підприємством визначається величиною частки у статутному капіталі;

       об'єктом корпоративного інвестування є майнова база господарської організації. Майно, необхідне для здійснення організацією господарської діяльності чи керівництва такою діяльністю може закріплюватися за господарською організацією на різних правових титулах: праві власності (господарські товариства, виробничі кооперативи), праві господарського відання (комерційне унітарне підприємство), праві оперативного управління (некомерційне унітарне підприємство), праві користування (може застосовуватися з будь-яким з названих правових титулів; є характерною ознакою орендного підприємства);

       обсяг господарської правосуб’єктності господарських організацій фіксується в законі та в їх установчих документах. В окремих випадках, для набуття організацією відповідного обсягу правосуб'єктності, крім державної реєстрації інвестори - засновники повинні вжити низку заходів: отримати дозволи, ліцензії, патенти для здійснення певних видів господарської діяльності.

       Обираючи корпоративну форму інвестування, інвестор має враховувати і можливості щодо припинення інвестування. Припинення корпоративного інвестування може відбуватися шляхом:

- виходу з господарської організації, для чого можуть бути застосовані різні процедури залежно від організаційно-правової форми (в акціонерному товаристві - продаж всіх акцій, що належать інвестору; в інших видах господарських товариств - відступлення частки іншому учасникові або третій особі, якщо це не заборонено установчим документом товариства, чи виходу з товариства з отриманням інвестором грошового еквівалента своєї частки; в унітарному підприємстві - продаж цілісного майнового комплексу підприємства; у кооперативі - вихід з кооперативу з отриманням вартості паю);

- припинення господарської організації, що використовується для корпоративного інвестування.

Корпоративний інвестор. В Україні ми є великим виробником сонячних модулів та комплектуючих (акумуляторів, інвентарів, контролерів заряду). Працюємо на Європейському ринку (експортуємо модулі), адже саме в цьому регіоні спостерігається не аби який інтерес до сонячних модулів з декількох причин:

       Електроенергія в країнах Євросоюзу досить дорога и вигідніше генерувати її самостійно

       Країни розробляють цілу низьку заходів, стимулюючи розвиток цієї сфери (дорого купую електроенергію у виробників)

       В Європі, особливо в південних регіонах дуже багато сонця (Італія, Іспанія)

       І нарешті – захист довкілля це модно і необхідно.

2. Вибір зарубіжного ринку.

2.1.Макрорівень (політичні, економічні, соціально-культурні, географічні особливості).

Італійська держава на півдні Європи, в Середземномор'ї. Займає Апеннінський п-ів, Паданську рівнину, півд. схили Альп, о-ви Сицилія, Сардинія та ін. На суходолі Італія межує з Францією на північному заході, з Швейцарією і Австрією на півночі і з Словенією на північному сході.

Пл. 301,23 тис. км2.

Нас. 60,08 млн чол. (2009).

Столиця — Рим.

Офіц. мова — італійська.

Грошова одиниця — євро.

Згідно з республіканською Конституцією, що була урочисто прийнята 27 грудня 1947 і набула чинності 1 січня 1948, Італія є «демократична Республіка, що заснована на праці. Вища влада належить народу, який втілює її в формах і межах, визначених Конституцією». Виборний двопалатний Парламент складається з Палати Депутатів (630 членів) і Сенату Республіки (315 членів). Законодавча функція належить обом Палатам. Крім того, вони контролюють політику і діяльність виконавчої влади. Парламент на спільному засіданні обирає Президента Республіки терміном на 7 років. Обов'язком Президента Республіки є призначення Президента Ради Міністрів (Прем'єр-Міністра), а також членів Кабінету Міністрів.

Сухопутні кордони проходять вздовж гірського ланцюга Альп: на заході із Францією — 488 км, на півночі — зі Швейцарією — 740 км й Австрією — 430 км, на сході зі Словенією — 232 км. Крім того Італія має кордони з двома невеличкими державами — анклавами: Ватиканом — 3,2 км та Сан-Марино — 39 км.

Морські кордони проходять по узбережжях морів: зі сходу — Адріатичного, з півдня — Іонічного, з південного заходу — Тірренського, а з північного заходу — Ліґурійського. Південне узбережжя острова Сицилія омивають води Сицилійського моря.

Довжина берегової лінії — 7 600 км.

Територіальні води — 12 морських миль.

Континентальний шельф — 200 морських миль.

Географічно Італія лежить у помірній кліматичній зоні. Через достатньо високу протяжність Апеннінського півострова, клімат відмінний на півночі, що належить до європейського континенту, та півднем, що оточений Середземним морем. Альпи ─ частковий бар'єр проти західних і північних вітрів. Сардинія підкорена атлантичним, а Сицилія ─ африканським вітрам. Взагалі, чотири метеорологічні ситуації домінують над італійським кліматом: середземноморський зимовий циклон з відповідним літнім антициклоном; альпійський літній циклон, що є результатом зимового антициклону; атлантичний осінній циклон; та східний сибірський антициклон. Зустріч двох останніх повітряних мас спричинює восени тяжкі, часом катастрофічні дощі.

За кліматичними особливостями Апеннінський півострів і острів Сардинія - типово середземноморські райони, тоді як Альпи і басейн По - центральноєвропейські. За винятком гірських місцевостей, де температура з висотою знижується, решта Італії насолоджується тривалим теплим літом. Зими на узбережжі м'які, з достатньою кількістю погожих сонячних днів. Однак лише південь Апеннінського півострова і Сицилію можна по праву вважати краєм апельсинів і маслин. У внутрішніх районах півострова на північ від Неаполя зимові заморозки заважають дозріванню цитрусових, а у верхньому поясі Апеннін сніг лежить до травня. У басейні По зими набагато суворіші, з частими туманами у зв'язку з тим, що тут застоюється холодне повітря, яке стікає з Альп. В Альпах з жовтня по травень бувають сильні снігопади, що змінюються тривалими періодами з ясною сонячною погодою, переважають низькі температури. Контрасти середніх температур найхолоднішого і найтеплішого місяців зменшуються з півночі на південь. У таблиці наведені середні температури липня і січня та суми опадів для ряду міст країни.

Річні опади між північними і середземноморськими районами Італії розподілені нерівномірно. Для півночі країни характерна достатня кількість опадів і їх рівномірний розподіл протягом року з максимумом зазвичай восени. У середземноморській Італії виражена літня посуха, тривалість якої зростає на південь, сягаючи максимуму в Сицилії та Апулії.

Згідно з рейтингами сприятливих умов для ведення бізнесу в 2010 році Італія займає 78 місце, причому в 2009 році займала 74. За період країна не проводила ніяких реформ щодо покращення даного показника. Саме це і є основною причиною пониження її рейтингу.

Італія – високорозвинена індустріально-аграрна країна, яка за обсягом промислового виробництва на межі ХХ-ХХІ ст. входить у число 10 найбільш розвинених країн світу. Основні галузі економіки країни: машинобудівна, текстильна і швейна, залізо- і сталеливарна, хімічна, харчова, моторобудівна, туризм. Найважливіший сектор економіки Італії – обробна промисловість.

Рівень ВВП та ВВП на душу населення Італії знаходиться на одному рівні з Францією та Великобританією. Хоча Італія входить в зону Євро, її дефіцит бюджету не завжди відповідає 3-х % рівню. Економіка також розподілена на промисловий північ та аграрний південь, більшість сировинних ресурсів і приблизно 75% енергоносіїв імпортуються. Велику роль для економіки Італії відіграють туризм та сфера послуг. Рівень безробіття по країні в середньому складає 7,9%, але в південних провінціях досягає 20%.

Зовнішня торгівля Італії характеризується такими характеристиками. До складу експорту включають високотехнологічні товари народного споживання, одяг та текстиль, машинобудівне обладнання, автомобілі, транспортне обладнання, продукція хімічної промисловості, продукти, напої, табак. Основні партнери експорту: Німеччина, Франція, США, Іспанія, Великобританія, Швейцарія. В 2005 році обсяг експорту складав 371,9 млрд. дол. США.

До основних складових імпорту можна віднести товари народного споживання, продукція хімічної промисловості, транспортне обладнання, паливо та електроенергія, кольорові метали, текстиль та одяг, продукти тощо. Основні партнери імпорту: Німеччина, Франція, Нідерланди, Іспанія, Бельгія, Великобританія, Китай. Обсяг імпорту в 2005 році склав 369,2 млрд. дол.

Особливості інвестування по-італійськи. В цілому, італійці залишаються традиційними у таких питаннях, 56% віддають перевагу інвестуванню у нерухомість. Справа в тому, що держава і регіони мають спеціальні програми заохочення. Так за реконструкцію можна отримати приблизно 36% знижку з податків. У випадку художньої реконструкції цінних об’єктів держава бере на себе половину витрат.

Фінансовим цінним паперам віддають перевагу 24%, в той час як 17% навпаки, тримають кошти подалі від інвестицій. З усіх можливостей інвестування у пенсійний фонд 60% італійців обирає найнадійніше – вкладати у фонд розвитку підприємства, де вони працюють.

Італійський бізнесмен перш за все намагатиметься налагодити з вами відносини. Як відомо, Італія поділяється на Північну та Південну. Це проявляється не тільки в різних діалектах, а і в особливостях поведінки їх жителів, у веденні справ. Люди з півдня більш ділові, активні, в той час як з півдня – більш розслаблені,  не поспішають по справам.

На півночі багато міжнародних компаній, керівники яких навчалися за кордоном і мають досвід роботи в зарубіжних компаніях. Вони значно відрізняються від приватних сімейних фірм, чий бізнес також є досить успішним та орієнтованим на експорт.

В порівнянні з американськими стандартами діловий світ Італії більше орієнтований на міжособистісні стосунки. Італійський бізнесмен буде намагатися налагодити з Вами контакти, використовуючи для цього обіди та інші форми проведення часу. Коли мова йде про важливі питання, італійці вважають за потрібне зустрітися, особливо на початкових стадіях ведення переговорів.

Італійці славляться своїми прекрасними і тривалими обідами. Італійський партнер із задоволенням прийме і ваше запрошення. В останні роки, правда, тривалість трапез у італійців помітно скоротилася. Особливо це стосується нового покоління керівників: у них обіди майже так само коротко і функціональні, як у строгих англосаксів.

Італійці звикли спілкуватися в живій, невимушеній манері. Тут неможливо планувати життя по хвилинах: збираючись на ділову зустріч, треба обов'язково мати в запасі "додатковий час". Італійці схильні до квітчастих промов і здатні говорити годинами, так що переговори можуть затягнутися.

Однак це не означає, що можна спізнюватися на зустріч і дозволяти собі не виконувати обіцяне. Італійці цінують пунктуальність і обов'язковість. Вони вважають за краще мати справу з людьми, на яких можна покластися і які здатні забезпечити чітку організацію проекту.

На зустрічах і презентаціях кілька людей можуть говорити одночасно. Спілкування може виявитися досить плідним: італійці відрізняються гнучкістю і не прагнуть йти вторинними шляхами, так що цілком можливо, що в шумних суперечках народиться принципово нове рішення.

Ваші партнери не будуть наполягати на доскональному дотриманні формальностей - вони радше практичні і орієнтовані на результат. Уникайте прилюдно критикувати свого партнера, привселюдно вказувати на недоліки в роботі його компанії. З його точки зору, він ризикує при цьому "втратити обличчя". Про негативної осторонь проблеми з італійцем треба говорити максимально делікатно. Намагайтеся бути ввічливим, попереджувальним і всіляко підкреслювати свою повагу до партнера.

Структура робочого дня в Італії сильно змінилася в останні роки, особливо у сфері інформаційних технологій, медіа-бізнесу, телекомунікацій, консалтингу. Тут вже рідко йдуть з офісу в п'ять годин - звичайною практикою стає більш тривалий робочий день.

Компанії, що представляють старі сектори економіки, тяжіють до більш жорсткої ієрархічній структурі. Однак живий контакт між людьми на всіх рівнях підтримується постійно: наприклад, топ-менеджери активно спілкуються з менеджерами середньої ланки, які теж беруть участь у процесі прийняття рішень.

Для того, хто бажає увійти до діловий світ Італії в якості повноправного учасника, важливо гарне знання італійської мови, особливо коли мова йде про влаштування на роботу в цій країні. Англійська як мову ділового спілкування й ділової переписки прийнятий більше в таких містах, як Рим, Мілан і Турін, серед молодих бізнесменів, що займаються високими технологіями, телекомунікаціями та медіа-бізнесом. У міру просування на південь країни знання англійської погіршується. Власники фірм, що займаються старими, традиційними видами бізнесу, теж не бачать необхідності у вивченні чужих мов.

Одягатися у діловій Італії прийнято елегантно і консервативно. Для спілкування з італійськими партнерами вам теж варто надягати стильні, консервативні і одночасно модні костюми. У будь-якій ситуації, навіть коли на вас повсякденний одяг, ви повинні виглядати елегантно і акуратно - ні в якому разі не можна виглядати неохайно. Тим не менше для молодих бізнесменів, що відносяться до покоління "нової економіки", вже стає нормальною "повсякденна п'ятниця" (casual Friday) протягом усього тижня.

Складаючи бізнес-календар, майте на увазі, що серпень для італійців - пора відпусток. У цей час офіси та державні контори порожніють. Утім, італійська бюрократія і в звичайний час славиться своєю нерозторопністю. Отримання необхідних ліцензій, довідок, дозволів і віз може зайняти більше часу, ніж ви розраховували.

Вважається, що причина всіх цих зволікань - специфіка італійського законодавства: деякі закони, що з'явилися ще за часів Римської імперії, до цих пір не скасовані, а адже до них постійно додаються нові. Прийняття загальних для Євросоюзу регулюючих актів ще більше ускладнює ситуацію. Так що досвідчений адвокат необхідний у цій країні, як ні в якій іншій.

2.2. Законодавчі обмеження щодо іноземної інвестиційної діяльності, стимули.

Італія не обмежує можливостей інвесторів у сферу альтернативних джерел вироблення електроенергії. Оскільки це є один з основних напрямів, в якому вона задекларувала бажання розвиватися. Навпаки, робить виплати для покриття затрачених коштів у 20тирічний термін, а також надає восьмирічні канікули від податку на прибуток. Оскільки наш термін окупності становитиме 5 років, то три роки матимемо безподаткові прибутки. Не потрібно брати дозвіл у міністерстві для початку реалізації проекту. Єдина потреба – вибрати і оформити землю під завод. В Італії створена Асоціація виробників електроенергії, яка займається інформаційною, консультаційною та іншими підтримки виробників електроенергії.

2.3. Галузеве дослідження (стадія розвитку, тенденції зростання, конкуренти, податки та збори).

Ринок сонячної енергетики є порівняно молодим, проте динамічно розвивається.  Останнім часом у всьому світі спостерігається тенденція до зростання енергоспоживання, що обумовлено стрімкими темпами розвитку світової економіки, зростанням народонаселення, а також еволюцією способу життя людей.

Передбачуваної виснаження доступних запасів викопного палива, вразливість джерел шляхів їх доставки для атак з боку світового тероризму, зростаюча монополізація галузі та постійно зростаючі ціни на енергоносії створили загрозу енергетичної безпеки у глобальному масштабі.

Найбільш бурхливо в світі розвивається вітроенергетика - в середньому близько 50% приросту щороку, сонячна енергетика до 33%, геотермальна і водна - понад 8%.

Сьогодні 19% виробництва світової енергії забезпечують поновлювані джерела. У сонячній енергетиці існує два основних напрямки - фотоелектроенергетіка, тобто вироблення електроенергії за допомогою сонячних елементів і теплоенергетика (отримання теплової енергії з сонячних колекторів). На основі сучасних технологій створені сонячні батареї, що перетворюють сонячну енергію в електричну й автономні сонячні колектори (водонагрівачі), які впевнено входять у повсякденне життя жителів у багатьох розвинених країнах.

Ще одна перевага сонячних фотоелектричних батарей відзначимо їх довговічність (30 років і більше) їм не потрібно ремонтувати, тому в них немає рухомих механічних деталей і вони загерметізовані, абсолютно екологічно чисті і безшумні під час виробництва електроенергії. Сонячні батареї (модулі) є основним компонентом для будівництва фотоелектричних станцій. У період до 2010 року середньорічний приріст потужностей у світовій сонячної електроенергетиці, згідно з прогнозом «Deutsche Bank Research», складе близько 30%. Домінуючі позиції на цьому ринку займають Японія, ФРН і США. У кінці 2003р. 39% встановлених потужностей цієї галузі були в Японії, частка ФРН становила 25%, а США - 11%.

У Європі, зокрема в Італії, діє урядова програма, що надає податкові пільги виробникам сонячних батарей, що монтуються на дахах будинків, а також закон, за яким кожен громадянин має право одержати безпроцентний кредит у банку для покупки сонячних батарей потужністю від 3-х до 5-ти кіловат. Уряд заохочує італійців - власників сонячних батарей, які в денний час включаються через інвертори в міську електромережу і підживлюють її, одержуючи плату.

В даний час в Європі, Америці, Австралії сонячні колектори (водонагрівачі) є звичайним атрибутом в інженерних системах будівель.[1]

Світовий ринок сонячної енергії продовжує розвиватися динамічно. Як наголошується в дослідженні компанії РосБізнесКонсалтинг «Ринок фотовольтаікі: сонячні батареї», за оптимістичного сценарію розвитку світового ринку Фотоелектрики, до 2013 р. потужність щорічно встановлюються фотоелектричних систем перевищить 17 ГВт.

Як показує початок 2010 р., світовий ринок фотовольтаікі розвивається саме за оптимістичним сценарієм. Так, у США розпочалося фінансування проекту Ivanpah. Компанія BrightSource Energy повідомила про надання їй Міністерством енергетики США позики у розмірі 1,37 млрд. дол.. для підтримки проекту. Передбачається, що проект буде поєднувати технології сонячних фотоелектричних і теплових електростанцій. Загальна потужність проекту становить близько 400 МВт.

Крім цього, в Каліфорнії продовжується будівництво 2-х найбільших у світі сонячних електростанцій. У сумі два об'єкти займають площу 32,37 кв. км і мають виробничу потужність 800 МВт. Це еквівалентно енергії, що виробляється великої електростанцією на вугіллі або невеликий АЕС.

Більшу частину енергії, 550 МВт, буде виробляти станція, яка будується компанією Optisolar. Станція, що будується компанією SunPower, вироблятиме 250 МВт енергії, при цьому її ефективність буде збільшена на 30% завдяки можливості сонячних панелей повертатися слідом за сонцем. Будівництво гігантських сонячних електростанцій має завершитися в 2013 р.[2]

Оскільки іспанський ринок обмежують регулятивні проблеми, європейську галузь сонячної електроенергії розвивають Італія та Франція, які вносять значний внесок в її короткострокове зростання. Разом з тим, довгострокові перспективи зростання в Південній Європі, де до 2020 р. очікується 38 ГВт нових проектів, можуть допомогти вивести сонячну енергетику на новий рівень. Про це свідчать результати нового дослідження, проведеного організацією Emerging Energy Research.

Очікується, що на Південну Європу буде припадає приблизно 25% нових потужностей, що додали в 2009 р. в Європі, тобто вона займе друге місце після Німеччини, яка лідирує на європейському ринку сонячної електроенергії з 67% зростання. Розвиток сонячної енергетики в Південній Європі буде йти за принципом доміно: прогнозується, що до 2020 р. виробництво буде збільшено до 47 ГВт, а це суттєве зростання у порівнянні з 9 ГВт, які є на сьогоднішній день. За даними нового дослідження EER, головну роль в цьому розвитку гратимуть такі фактори, як підвищення прозорості регулятивних вимог щодо субсидованих тарифів (feed-in tariffs), довгострокові державні цілі в сфері сонячної енергетики, а також коливання цін на електроенергію.

Поновлення інтересу до сонячної енергетики серед солідних європейських комунальних підприємств та незалежних постачальників електроенергії підвищує довіру до Південноєвропейському сектору сонячної електроенергії.

Зростання уваги з боку комунальних підприємств, акцент на системи, що встановлюються на дахах, а також важливість стабільного режиму субсидій та прозорих і легких схем видачі дозволів - ось ключові фактори довгострокового зростання південноєвропейського сектора сонячної електроенергії. EER прогнозує, що в найближчій перспективі Італія буде найсильнішим південноєвропейських ринком.

Розумні італійські субсидовані тарифи надихнули італійський ринок сонячної електроенергії і залучили істотне увагу гравців у всьому ланцюжку постачання.

Як і в Італії, у Франції прозорі регулятивні ініціативи дозволяють країні швидко стати одним з найбільш стабільних ринків в Європі. Франція перетвориться з відносно пасивного ринку, де на червень 2009 р. були встановлені виробничі потужності всього на 128 МВт, в ринок, який до 2012 р. може перевищити 800 МВт на рік.

Іспанія, яка в 2008 р. була другим за величиною в світі ринком сонячної електроенергії з 2,8 ГВт встановлених потужностей, в 2009 р. скотиться до «прозаїчних» 125 МВт.[3]

Незважаючи на досить значну конкуренцію – цей ринок є унікальним тим, що держава буде купувати енергію у всіх, тому «боротися» за ринок збуту немає сенсу. Це також виключає витрати на маркетинг, збут та іншу операційну діяльність.

3.       Мотиви та цілі виходу (інвестування) на зарубіжний ринок.

Основним мотивом є налагоджений ринок збуту, що забезпечить стабільний приток доходу. В Україні держава не створює жодних умов для розвитку такого бізнесу. Строк вивідачі від капіталу у цьому бізнесі в Європі по різним розрахункам складає 4-5 років, в Україні – років 50, тоді як гарантійний строк роботи модуля 25 років.

Ціль:

       диверсифікація портфелю компанії шляхом створення нового напрямку у бізнесі в рамках існуючого.

       отримання стабільного доходу, а згодом і прибутку від капіталовкладення.

4. Ресурси інвестора (власні, залучені, запозичені).

Оскільки наша компанія вже давно оперувала на українському ринку, накопичились власні кошти з прибутків. Але джерела залучених коштів ми диверсифікуємо задля  зменшення ризиків власних інвестицій. 50% необхідних на інвестиційний проект коштів ми вкладаємо власних. Інші 50%, а саме 1 230 570 євро, ми візьмемо в кредит у італійському банку. Італійські банки дають безвідсотковий кредит на інвестиційні потреби в даній сфері. Якщо погодні умови завадили виробленню електроенергії та отриманню прибутку, термін виплати можна відтягнути. До того ж Gestore dei Servizi Elettrici S.p.A. (GSE) на протязі 20ти років виплачуватиме заохочувальні виплати, які  покриють усі затрати на інвестиції. Таким чином банки покладаються на виплати GSE як на джерело невеликих але стабільних грошових потоків, що для банків важливіше за ненадійні великі короткострокові прибутки. Таким чином підписуємо домовленість з банком, про перенаправлення платежів від GSE прямо до банку-кредитора для покриття кредиту. Розмір платежів GSE залежатиме від величини заводу та його потужностей та інших критеріїв, що вказані в Законодавчому Декреті.