Охарактеризувати корозійну ерозію металів

Міністерство освіти і науки України

Хмельницький національний університет

                                                                                                  Кафедра хімії

Реферат з дисципліни Корозія та захист металів

на тему:

Охарактеризувати корозійну ерозію металів.

Пояснити механізм корозійного процесу, фактори сповільнення корозійного процесу, запропонувати ефективні методи захисту.

Виконав ст. гр. МБ-11-4  Рижук С.

Перевірила: Байдич Л. Е.

Хмельницький 2014

 Вступ 
Поняття корозії  
Термін корозія походить від латинського слова corrodere, що означає роз'їдати, руйнувати.  
Корозія –цемимовільний процес руйнування матеріалів і виробів з них під хімічним впливом навколишнього середовища.  
Корозія металів - руйнування металів внаслідок фізико-хімічного впливу зовнішнього середовища, при якому метал переходить в окислене (іонне) стан і втрачає властиві йому властивості.  
У тих випадках, коли окислення металу необхідно для здійснення будь-якого технологічного процесу, термін "корозія" вживати не слід. Наприклад, не можна говорити про корозію розчинної анода в гальванічній ванні, оскільки анод повинен окислятся, посилаючи свої іони в розчин, щоб протікав потрібний процес. Не можна також говорити про корозії алюмінію при здійсненні алюмотерміческого процесу. Але фізико-хімічна сутність змін, що відбуваються з металом у всіх подібних випадках, однакова: метал окислюється.

Явище механічної ерозії металів було відомо в техніці як руйнування поверхонь деталей машин і механізмів під дією багатократно повторюваних ударів струменя рідини, або газових потоків, які викликають місцеві пошкод-ження. Руйнування металів під дією електричних зарядів також відносять до ерозії.

Ерозію поділяють на газову, кавітаційну, абразивну і електричну. Кожен вид ерозії має підвиди.

Ерозійна дія високо швидкісного потоку рідини, газу або пари в чистому вигляді складається з тертя суцільного потоку і його ударів по поверхні. В результаті тертя відбувається розхитування і вимивання окремих об'ємів матеріалу. Швидкість зношування в цьому випадку мала. Динамічна дія потоку або струменя є порівняно більшою. В залежності від властивостей матеріалу можливі виривання окремих об'ємів або групи зерен з несприятливою орієнтацією у відношенні прикладених сил. Рідина веде себе подібно клину, розсуваючи бокові стінки мікротріщин подібно клину.

Ерозія в початковий період на гладкій поверхні розвивається повільно, але після появи вражених місць посилюється. Швидкість ерозійного зношування залежить від властивостей твердих частин, їх концентрації, швидкості руху в потоці і ступеня агресивності води.

Ерозійному зношуванню підлягають стальні і чавунні поршневі кільця авіаційних двигунів, золотники гідравлічних агрегатів, підшипники гребних валів, що піддаються впливу води, поверхневі шари насосів, гідравлічних турбін, трубопроводів і їх арматури, центрифуг і т.п.

Ерозія металів, поступове пошарове руйнування поверхні металевих матеріалів під впливом механічного дій або електричних розрядів (електроерозія). Е. м. виникає при терті поверхонь, зносі, кавітації, а також при дії на поверхню сильних потоків — струменів (газових, рідинних), особливо при високих температурах. Ерозійному руйнуванню піддаються, зокрема, деякі деталі реактивних двигунів, ядерних реакторів, парових турбін і казанів. Підвищення ерозійної стійкості деталей забезпечується вдосконаленням технології процесу і конструкції агрегату, а також вибором матеріалу і його термічної обробки. Створені конструкційні матеріали, що забезпечують тривалу роботу деталей в умовах ерозійного зношування (наприклад, деякі сплави на основі Nb або Мо).

1.7.2Ерозія

Ерозія – поверхневе руйнування деталей машин під дією динамічних потоків рідин, газів, твердих частинок чи електророзрядів.

Ерозію ділять на такі види:

1) за механізмом  руйнування:

1.1 механохімічна;

1.2 мікроударна;

1.3 термічна;

1.4 електрична;

2) за умовами  протікання:

2.1 гідро;

2.2 газова;

2.3 абляція;

2.4 абразивна;

2.5 кавітаційна;

2.6 електрична.

1.Загальні положення. Класифікація. Види.

Виготовлені людиною металічні, залізобетонні, дерев’яні, пластмасові конструкції, захисні матеріали не вічні, вони виходять із ладу не тільки завдяки “моральному зношуванню”, але і прямому руйнуванню конструкційних матеріалів із плином часу.

Найбільш важливі види руйнування конструкційних матеріалів:

1. Механічне руйнування. Це, наприклад, поломка валу машини, розрив троса, розтріскування напруженого елемента ферми. Таке руйнування виводить із ладу цінну конструкцію, але частіше всього дозволяє регенерувати сам конструкційний матеріал, наприклад, сталь зламаного валу може бути знову переплавлена в мартенівській печі.
2. Ерозія матеріалу, тобто поступове руйнування матеріалу шляхом механічного зношування, наприклад, стирання коліс паровозу й рейок, стирання підшипників або поршневих кілець, руйнування лопаток насосів і т.п.
3. Корозія матеріалу. Це поступове фізико-хімічне руйнування його під дією оточуючого середовища, частіше всього рідкого або газоподібного.

Якщо стирання чавунного підшипника,—приклад ерозії, то іржавіння його—приклад корозії. Але явища корозії й ерозії не завжди чітко можна розділити. Дуже часто ці два види руйнування протікають одночасно (прикладом може служити руйнування рамних мішалок у розчинювачах). Ерозія дуже часто посилює корозію, оскільки продукти корозії іноді можуть екранувати, захищати метал від подальшого руйнування, або зменшити швидкість корозії, а ерозія стирає ці продукти і “голий” метал далі іржавіє. Дослідження чорних металів у розчинювачах проведені лабораторією захисту від корозії інституту Галургії показали, що швидкість “чистої” корозії складає 0,5 мм/рік, а сумісно корозії й ерозії—2,5 мм/рік.

На відміну від механічного руйнування, явища ерозії й корозії зв’язані з розпиленням і окисленням руйнуючого металу і частіше всього з його безповоротною втратою. Любий конструкційний матеріал, в залежності від умов, може піддаватися корозійному або ерозійному руйнуванню. Можна, наприклад, говорити про корозію металу, бетону, ерозію й корозію скла, будівельного каменю і т.п.

Характерними прикладами корозійного руйнування є, наприклад, іржавіння металічної конструкції в атмосфері, корозія обшивки корабля в морській воді, корозія чавунного трубопроводу у землі, роз’їдання хімічних апаратів кислотами, основами, солями й іншими активними елементами, прогар клапана машини і т.п. Немає, очевидно, ні однієї області промисловості, вільної від необхідності захисту металів від корозії.

Строк служби металічних конструкцій дуже різноманітний. При проектуванні, як правило, приймають строк експлуатації мостів, будівель і інших крупних металоконструкцій порядку багатьох десятків, а іноді і сотні років. Однак ряд конструкцій служать набагато менше. Так, в деяких хімічних виробництвах окремі апарати і їх деталі працюють тільки декілька місяців, а іноді і декілька тижнів. Але можна вказати і на приклади надзвичайної довговічності металу. Наприклад, знаменита залізна колона у м. Делі (Індія) існує вже біля 2,5 тисяч років і на ній не помічено ніяких ознак корозії (це зв’язують з тим, що вона виготовлена із дуже чистого металу, що там дуже чиста атмосфера, що вона дуже масивна і не встигає за ніч охолонути і на ній не конденсується волога і ті.).

В окремих випадках уже незначні корозійні втрати можуть вивести конструкцію з ладу. Складний прилад може відмовити в роботі при дуже незначній корозії внутрішнього механізму. Металічне дзеркало прожектора в значній мірі втрачає відбиваючу здатність після дуже незначної корозії (потьм’яніння).

По мірі розвитку техніки й появи нових галузей промисловості вимоги до корозійної стійкості металів підвищуються, а завдання боротьби з корозією ускладнюються. Наприклад, будівництво сучасних більш досконалих реактивних двигунів для авіації висунуло з особливою гостротою проблему створення нових, більш стійких до корозії у газових середовищах при високих температурах металічних матеріалів. Розвиток ракетної техніки, у значній мірі, визначається стійкістю металічних матеріалів в агресивних середовищах із сильно окислювальними властивостями.

Успіхи в області вивчення механізму корозії й захисту від неї часто розкривають нові можливості для розвитку важливих хімічних виробництв. Так, розвиток могутньої азотної промисловості став можливим тільки після відкриття й впровадження у виробництво нержавіючих сталей, із яких, в основному, виготовляють основні апарати і ємності.

Дефіцитність кольорових металів і сплавів привели до пошуку нових матеріалів. Так, нержавіючі сталі типу Х18Н10Т з 10% Ni у складі в зв’язку з дефіцитністю нікелю стали замінювати на сталі типу Х21Н6Т з 6% Ni.

Відсутність достатньо корозійностійких металічних конструкційних матеріалів у середовищах соляної, сірчаної, фосфорної й плавикової кислот гальмують впровадження ряду нових технологічних процесів. Наприклад, хімічний процес зацукрування целюлози в 35%-ній соляній кислоті не міг бути практично реалізований із-за трудності підбору металічних матеріалів, стійких у НCl високої концентрації при підвищених температурах і тисках. Застосування в авіації найбільш легких конструкційних сплавів на основі магнію у вигляді листів до цих пір лімітується недостатньою їх, корозійною стійкістю й відсутністю доступних і надійних засобів захисту. Розвиток ядерної енергетики висунуло перед корозіоністами ряд нових питань вивчення процесів корозії і протикорозійного захисту металів у специфічних умовах експлуатації.

2.Масштаби корозії й збитки, які вони приносять.

Приблизно третина металу, що виробляється, вибуває з технічного вжитку по причині корозії. Можна рахувати, що біля 2/3 прокородованого металу переплавляється й повертається у виробництва, а решта, це біля 10% безповоротно втрачається (розпиляється) внаслідок корозії. Тобто кожна 10 домна працює на вітер.

Однак основна шкода від корозії пов’язана частіше всього не тільки з втратою металу, а, в набагато більшій мірі, з пошкодженням металічних конструкцій, які, як правило, мають більшу цінність ніж метал, із якого вони зроблені. Якщо для залізнодорожних рейок вартість металічного матеріалу перевищує вартість виготовлення, то для хімічних реакторів, компресорів, випарних апаратів вартість виготовлення набагато перевищує вартість металу. Величезні затрати на всякого роду захисні заходи, наприклад, на лакофарбові та металічні покриття, на одержання більш дорогих корозійно -стійких сплавів і т.п., слід цілком розглядати як збитки від корозії. Не менші втрати й збільшення витрат металу пов’язано з відмовою від роботи і випадкових аварій конструкцій по причині корозії, затрат на ремонт і переборку прокородованого обладнання, погіршення якості продукції із-за попадання в неї продуктів корозії, ускладнення технології, а також, внаслідок завищених припусків на корозію при проектуванні багатьох конструкцій. Підвищені припуски, зв’язані не тільки зі збільшенням витрати металу, але і з конструктивними погіршеннями. Для трубопроводу, наприклад, підвищена товщина стінок, крім збільшення витрат металу й ваги приводить до зменшення корисного перерізу і, значить, пониженої пропускної здатності магістралі.

3.Класифікація корозії.

По механізму протікання корозійного процесу слід розрізняти два типи корозії:

• Хімічна корозія;
• Електрохімічна корозія.

Хімічна корозія підкоряється основним законам чисто хімічної кінетики гетерогенних реакцій і відноситься до випадків корозії, які не супроводжуються виникненням електричного струму (наприклад, корозія в неелектролітах або сухих газах). При хімічній корозії руйнування металічної поверхні відбувається без розділення на окремі ділянки; крім того продукти корозії утворюються безпосередньо на тих ділянках поверхні металу, де відбувається його руйнування.

Електрохімічна корозія підкоряється законам електрохімічної кінетики і відноситься до випадків корозії з можливістю протікання електричного струму (наприклад, корозія металів в електролітах). Характерною особливістю електрохімічної корозії є одночасне протікання двох процесів—окислювального (розчинення металу на одній ділянці) і відновлювального (виділення катіону з розчину, відновлення, наприклад, кисню на іншій ділянці). Перший процес називається анодним, другий—катодним. Відповідно ділянка поверхні, на якій розчиняється метал, називається анодом, а ділянка поверхні на якій розряджаються катіони електроліту—катодом. Наприклад, в результаті розчинення цинку в сульфатній кислоті утворюються катіони цинку і виділяється водень; при дії води на залізо відновлюється кисень і утворюються гідроксильні іони.

Протікання окислювального і відновлюваного процесів при електрохімічній корозії можливе тільки при умові неоднорідності металу або навколишнього середовища. Метали і сплави, які використовуються для виготовлення обладнання, неоднорідні, навколишнє середовище також часто неоднорідне, тому створюються умови для протікання процесів електрохімічної корозії.

По умовах протікання корозійного процесу розрізняють наступні види корозії:

1. Газова корозія—це корозія металів при повній відсутності конденсації вологи на поверхні. Як правило, цей термін відноситься до корозії металів при підвищених температурах.
2. Корозія в неелектролітах відноситься до випадку дії на метал агресивних органічних речовин, які не мають помітної електропровідності (наприклад, корозія заліза в сірчистій нафті при підвищених температурах).

Частіше всього корозія цих двох видів протікає з хімічним механізмом, всі ж перераховані нижче види корозії, як правило, відбуваються з електро-хімічним механізмом.

3. Корозія в електролітах—дуже поширений вид корозії, до якого належать дія на металічні конструкції природних вод і більшості водних розчинів. В залежності від хімічного характеру середовища розрізняють:
• Кислотну корозію;
• Основну корозію;
• Сольову корозію;
• Морську корозію і т.п.

По умовах дії активного середовища на поверхню металу цей тип корозії буде одержувати ще такі додаткові характеристики:

• Корозія при повному занурені;
• Корозія при неповному занурені, або корозія по ватерлінії;
• Корозія при перемінному занурені;
• Корозія в спокійному електроліті;
• Корозія при перемішуванні і т.п.
4. Ґрунтова або підземна корозія—це дія на метал ґрунту. Прикладом такої корозії є руйнування трубопроводів прокладених в землі, або фундаментів металічних опор високовольтних ліній.
5. Атмосферна корозія—корозія металів в атмосфері, а також корозія, яка протікає в умовах любого вологого газу. Це найбільш поширений вид корозії, так як величезна кількість металічних конструкцій експлуатується саме в атмосферних умовах.
6. Електрична корозія або корозія зовнішнім струмом—корозія, яка викликається прикладеним ззовні струмом. В якості прикладу подібного виду руйнувань можна привести випадок корозії підземного трубопроводу блукаючими струмами.
7. Контактна корозія—електрохімічна корозія конструкції, яка зумовлена контактом двох різнорідних металів, які мають різні потенціали.
8. Корозія під напругою—корозія при одночасній дії корозійного середовища і механічних навантажень. В залежності від того, чи це навантаження періодично змінюється, або залишається більш менш постійним в часі, зв’язане воно з прикладанням зовнішніх сил або викликане дією внутрішніх напружень розрізняють наступні випадки:
• Корозія при періодично змінюю чім навантаженні або корозійна стомленість;
• Корозійне розтріскування від зовнішніх розтягуючи навантажень;
• Корозійне розтріскування від внутрішніх розтягуючи навантажень;

Багато інженерних конструкцій—мости, шахтні троси, котли високого тиску—часто піддаються явно вираженій корозії подібного типу.

9. Корозія при одночасній ударній або стираючій дії зовнішнього середовища. Ця корозія називається також корозійною кавітацією, наприклад, корозія в умовах удару водяного струменя при роботі гребного гвинта корабля. До цього виду відноситься також корозійна ерозія.
10. Біокорозія—деякі випадки підземної корозії або корозія в електролітах, коли прискорення процесу корозії йде при участі продуктів, які виділяються мікроорганізмами, або в результаті їх життєдіяльності сильно розгальмовуються найбільш повільні стадії корозійного процесу.

В залежності від виду корозійного руйнування корозію прийнято ділити на:

• Корозія загальна або суцільна;
• Місцева корозія.

Якщо корозія розповсюджується на всю поверхню металу, то говорять про загальну (суцільну) корозію. Загальна корозія може бути рівномірною і нерівномірною. Якщо корозія локалізується на деяких окремих ділянках, а решта поверхні залишається майже не пошкодженою, то такий вид руйнування називається місцевою корозією.

Місцева корозія буває різних типів:

• Корозія плямами—ураження на окремих ділянках поширюється порівняно неглибоко і займає відносно великі ділянки поверхні;
• Корозія виразками—характеризується тим, що досить серйозне і глибоке ураження локалізоване на обмежених площадках.
• Точкова (піттінгова) корозія—ураження локалізується в окремих крапках;
• Під поверхнева корозія. В цьому випадку корозія починається також з поверхні, але поширюється здебільшого під поверхнею металу. Під поверхнева корозія часто викликає розшарування металу;
• Міжкристаллітна корозія характеризується вибірковим руйнуванням металу по кордонах кристаллітів. Внаслідок цього при малих зовнішніх змінах може відбутися дуже серйозна втрата механічних властивостей металу. В крайніх випадках при такій корозії метал може розсипатися у порошок.
• Корозійне розтріскування представляє собою типовий випадок місцевої корозії, при якій корозійне руйнування визначається направленням найбільш розтягуючих напружень. Характерно, що при цьому корозійна тріщина може поширюватися не тільки по границях зерен, а й перерізати також і тіло кристалліта. Руйнування від корозійної стомленості, а також корозія при постійно розтягуючи навантаженнях протікають саме по цьому виду.
• Вибіркова корозія. Якщо із твердого металічного розчину в результаті корозії переходить в розчин якийсь один з компонентів, а поверхня металу поступово збагачується другим компонентом, то говорять про компонентно-вибіркову корозію. Явище обезцинкування латуней, коли в розчин переходить головним чином цинк, а поверхня, дякуючи збагаченню її міддю, приймає червонуватий відтінок, може служити доброю ілюстрацією цього випадку корозії. Якщо має місце переважне розчинення однієї якої-небудь фази із гетерогенного сплаву, то говорять про структурно-вибіркову корозію. Прикладом такого виду корозії може служити розчинення фериту і нагромадження на поверхні карбідів і графіту, яке спостерігається при корозії чавунів в деяких умовах.

Як правило, місцеві види корозії є більш шкідливі, ніж суцільна корозія, хоча загальна кількість прокородованого металу при місцевому виді значно менша ніж при суцільному. Корозія виразками чи крапками—дуже неприємний вид руйнування для різного роду ємностей—цистерн, хімічних апаратів, трубопроводів, тому що тут при порівняно незначній ваговій втраті металу апарат чи споруда стають непридатними для подальшої експлуатації. Міжкристаллітна корозія і корозійне розтріскування особливо небезпечні для несучих силове навантаження деталей: котлів високого тиску, валів машин і т.п. Різка зосередженість корозійного руйнування робить його еквівалентним гострим надрізам в найбільш напружених ділянках і буде сильно прискорювати і сприяти руйнуванню конструкцій під дією механічних навантажень.

В деяких більш рідких випадках найбільш небезпечною може стати і суцільна корозія. В першу чергу це спостерігається тоді, коли найбільш неприємним є не саме корозійне руйнування металічного апарату, а забруднення продуктами корозії продукції, яка виробляється в даному апараті. При корозії якого-небудь декоративного покриття, або металічного дзеркала прожектора загальний тип корозії також буде давати більш помітне і більш небажане потьмяніння поверхні, ніж місцевий тип корозії.

4. Захисні покриття

1. Металеві покриття 

Нанесення захисних металевих покриттів – один із найпоширеніших методів боротьби з корозією. За способом захисної дії металеві покриття ділять на катодні та анодні.

Катодні покриття – це покриття з металів, які мають більш позитивний електродний потенціал. Анодні покриття – це покриття з металів, які мають більш електронегативні електродні потенціали порівняно з потенціалом металу, на який вони нанесені. Анодні покриття захищають метал не тільки механічно, але, головним чином, – електрохімічно. В утвореному гальванічному елементі метал покриття стає анодом і піддається корозії, а оголені (в порах) ділянки основного металу виконують роль катодів і не руйнуються.

Основний метод нанесення захисних металевих покриттів – гальванічний.

Гальванічний метод осадження захисних металевих покриттів – це електрохімічне осадження металів у гальванічній ванні при проходженні через розчин електроліта постійного струму. Недолік гальванічного методу - нерівномірність товщини покриття на виробах складного профілю.

Застосовують також:

• термодифузійний – метод, що базується на поверхневому насиченні основного металу атомами легуючого компонента в результаті дифузії його при високих температурах);
• плакування – термомеханічний спосіб, який полягає в тому, що на матрицю основного металу накладають з обох боків листи іншого металу, потім весь пакет піддають гарячій прокатці;
• металізацію розпиленням – нанесення розплавленого металу на поверхню виробів за допомогою струменя стисненого повітря або інертного газу;
• занурення у розплав.

Гальванічні покриття

Цинкові покриття – покриття з цинку, застосовують для захисту від корозії деталей машин, трубопроводів, сталевих листів. Він захищає основний виріб механічним і електрохімічним способами, оскільки за наявності пор або оголених місць відбувається руйнування цинку, а сталева основа не кородує. Покриття з цинку займають домінуюче становище. Цинкування проводять в кислих, ціанідних і цинкатних електролітах. Осадження цинку відбувається з високим виходом по току. Цинкові покриття відрізняються високим ступенем чистоти, хімічною стійкістю і гарними механічними властивостями.

Значно поширені нікелеві покриття – покриття металом нікелем, дуже стійким в атмосфері, розчинах лугів та деяких органічних кислот, що обумовлено сильно вираженою здатністю нікелю до пасивації в цих середовищах. Нікель в парі з залізом є катодом, оскільки має більш електропозитивний потенціал, ніж залізо. Нікель може захищати сталь тільки механічним шляхом, отже, покриття не повинно   мати   пор  і   товщина   повинна   бути   не   менше

20 – 25 мкм. Існують кілька різновидів нікелевих покриттів. Нікелювання матове - нанесення на поверхню металевих деталей матового шару нікелю.

Блискуче нікелювання використовують для захисно-декоративної обробки поверхні. Блискучий нікель можна наносити на деталі зі складним профілем, він має знижену корозійну стійкість порівняно з матовими покриттями. Нікелювання чорне – електролітичне нанесення на поверхню металевих виробів шару нікелю чорного кольору. Таке покриття використовують як із захисно-декоративної метою, так і для зменшення коефіцієнта відбиття світла. Воно знайшло застосування в оптичній промисловості та в деяких галузях машинобудування. У чорного нікелю низькі показники корозійної стійкості, пластичності та міцності зчеплення з поверхнею.

Хромові покриття – покриття металом хромом, відносно сталі є катодом, і при їх контакті руйнуватися буде сталь. Тому хромові покриття на сталі повинні бути суцільними і безпористими. Хромування – дуже складний процес. Хром виділяється на катоді тільки при дуже високій густині струму (1000 – 3000 А/м2). Змінюючи режим електролізу, можна отримати блискучі, матові (сірі) або «молочні» покриття хрому. Блискучі покриття мають найбільш високу твердість, хороше зчеплення з основним металом і найменшу крихкість. Матово-сірі покриття відрізняються високою крихкістю. Покриття «молочним» хромом мають високу твердість, пластичність, значно меншу пористість і більш високу захисну здатність. Сталеві деталі приладів і машин, що працюють в жорстких умовах експлуатації, покривають двома шарами хрому: нижній – молочний і верхній – блискучий. Це забезпечує гарний захист від корозії і високу зносостійкість при необхідних декоративних якостях.

Олов'яні покриття застосовують головним чином для захисту від корозії в розчинах органічних кислот і солей, що містяться в харчових продуктах, а також від атмосферної корозії в приладобудуванні.

1.2. Неметалічні покриття

1.2.1. Неорганічні покриття

Існують різні методи отримання таких неметалічних покриттів – плівок, що відрізняються хімічним складом. Найбільш поширені оксидні та фосфатні плівки, хоча за захисними властивостями вони поступаються металевим покриттям. Процес виготовлення оксидних покриттів на металі отримав назву оксидування, а фосфатних – фосфатування. Фосфатування використовують для виробів, які експлуатують в морській воді, в тропічних районах. Недоліком фосфатних плівок є низька міцність і еластичність. Вони мають короткий термін експлуатації.

Особливо широко застосовується оксидування алюмінію і його сплавів. Це найбільш простий і надійний метод захисту їх від корозійного руйнування. Процес утворення оксидних плівок на поверхні алюмінію називають анодування. На практиці анодування алюмінію і його сплавів проводять у розчинах сульфатної кислоти, хромового ангідриду і щавлевої кислоти.

 Сучасний метод оксидування (воронування) – хімічна та електрохімічна обробка деталей у лужних розчинах.

Оксидна плівка на маловуглецевій сталі має глибокий чорний колір, а на високовуглецевих сталях – чорний із сіруватим відтінком. Протикорозійні властивості поверхневої плівки оксидів невисокі, тому сфера застосування цього методу обмежена. Основне його призначення – декоративна обробка. Майже вся стрілецька зброя і ряд точних приладів піддають воронуванню, в результаті чого вироби набувають гарного чорного кольору. Воронування використовують і в тому випадку, коли необхідно зберегти початкові розміри виробів, оскільки оксидна плівка становить всього 1,0–1,5 мікрона.

Емалі неорганічні – це захисні неорганічні покриття у вигляді склоподібної маси, що одержують сплавленням шихти (пісок, крейда, глина, польовий шпат тощо) і плавнів (бура, сода, поташ, фтористі солі та ін.). Крім скло утворювальних речовин, у шихту вводять оксиди хрому, титану, цинку, що підвищують жаростійкість, зчеплення з металом і надають емалі потрібного забарвлення. Емалеві покриття стійкі до мінеральних і органічних кислот, солей у газових середовищах, але руйнуються гарячими розчинами концентрованих лугів, плавикової кислоти і фтористими сполуками.

1.2.2. Органічні покриття 

Захист металів лакофарбовими покриттями – найбільш давній і один із найпоширеніших способів захисту від корозії. Основними перевагами лакофарбових покриттів є: