Сутність моделювання в економічному аналізі і засоби його реалізації

Вступ

     У нових умовах формування ринкових відносин, функціонування підприємств із різними формами власності необхідно шукати нові шляхи підвищення ефективності суспільного виробництва, а також уміло використовувати економічні методи керування підприємством.

     У цьому зв’язку зростає роль економічного аналізу, що є функцією керування. Такий  аналіз дозволяє одержати нові характеристики досліджуваного об’єкта дослідження і застосувати обґрунтоване управлінське рішення, що веде до досягнення мети об’єкта.

     Метою економічного аналізу є вивчення результатів діяльності всіх підприємств і господарських організацій, визначення впливу факторів на показники їх роботи для виявлення в подальшому недоліків і резервів, а також розробка заходів, спрямованих на відновлення і збільшення обсягів виробництва та реалізації, підвищення ефективності їх діяльності.

     Варто наголосити на можливостях економічного аналізу як засобу, який сприяє управлінню підприємством. Будь-яке управління складається з двох етапів. На першому на підставі відповідної інформації та її аналітичного опрацювання оцінюють стан і динаміку того чи іншого процесу, на другому, якщо аналіз визначить необхідність втручання з метою зміни якихось параметрів у процесі, - приймається відповідне управлінське рішення. Причому аналітик може підготувати для менеджера навіть проект цього рішення.

     В сучасних умовах необхідна система  знань про основи економічного аналізу  господарської діяльності, його методах  і методології, вміти використовувати  економіко-логічні й економіко-математичні  методи і моделі при вивченні економічних  процесів, що відбуваються на виробничих підприємствах, навчитися методики аналізу головних показників, що характеризують господарську діяльність підприємства, з метою прийняття обґрунтованих управлінських рішень. Це дозволить освоїти методику і методологію побудови аналізу і використання у своїй практичній діяльності моделей об’єкта дослідження, а також придбати навички практичної роботи з ними, направити творчу думку на удосконалювання організації і методики економічного аналізу відповідно до вимог теорії і практики ринкового господарства.

     Володіння прийомами і методами економічного аналізу створює підґрунтя для розвитку їх економічного мислення, набуття здатності сприймати економічні процеси, що відбуваються на підприємствах у всій їх багатогранності і взаємозумовленості.

     Моделювання є важливим засобом розв'язання багатьох економічних завдань і, зокрема, проведення аналітичного дослідження. Модель – це умовний об'єкт дослідження, тобто матеріальне чи образне відображення реального об'єкта, процесу його функціонування в конкретному середовищі. При цьому слід враховувати той факт, що вихідні результати моделі до певної міри спрощено відображають сутність глибинних процесів економічного розвитку внаслідок застосування специфічних принципів, притаманних характеру моделювання. Отже, метод моделювання – це конструювання моделі на основі попереднього вивчення об'єкта, визначення його найбільш суттєвих характеристик, експериментальний і теоретичний аналіз створеної моделі.

1.Сутність моделювання в економічному аналізі і засоби його реалізації.

           Моделювання є важливим засобом розв'язання багатьох економічних завдань і, зокрема, проведення аналітичного дослідження. Модель - це умовний об'єкт дослідження, тобто матеріальне чи образне відображення реального об'єкта, процесу його функціонування в конкретному середовищі. При цьому слід враховувати той факт, що вихідні результати моделі до певної міри спрощено відображають сутність глибинних процесів економічного розвитку внаслідок застосування специфічних принципів, притаманних характеру моделювання. Отже, метод моделювання - це конструювання моделі на основі попереднього вивчення об'єкта, визначення його найбільш суттєвих характеристик, експериментальний і теоретичний аналіз створеної моделі, а також необхідне коригування на підставі одержаної інформації. При вивченні складних економічних процесів та явищ часто застосовується моделювання. Модель - це спеціально створений об'єкт, на якому відтворюються певні характеристики досліджуваного явища, а моделювання - це конкретне відтворення цих характеристик, що дає змогу вивчати можливу поведінку явища без проведення експериментів над ним.

     Моделювання є важливим інструментом наукової абстракції, що допомагає виокремити, уособити та проаналізувати суттєві для даного об'єкта характеристики (властивості, взаємозв'язки, структурні та функціональні  параметри).

     Для економіки, де неможливе будь-яке експериментування, особливого значення набуває математичне моделювання. Завдяки застосуванню потужного математичного апарату воно є найефективнішим і найдосконалішим методом. У свою чергу, математичні методи не можуть застосовуватися безпосередньо щодо дійсності, а лише щодо математичних моделей того чи іншого кола явищ.

     Прикладами  економічних моделей є моделі споживчого вибору, моделі фірми, моделі економічного зростання, моделі рівноваги на товарних, факторних і фінансових ринках тощо.

     Поведінка й значення будь-якого економічного показника залежать практично від  безлічі факторів, усі їх урахувати нереально. Але в цьому й немає потреби. Звичайно лише обмежена кількість факторів насправді істотно впливає на досліджуваний економічний показник. Вплив інших факторів настільки незначний, що їх ігнорування не може призвести до істотних відхилень у поведінці досліджуваного об'єкта. Виокремлення й урахування в моделі лише обмеженої кількості реально домінуючих факторів і є важливою передумовою якісного аналізу, прогнозування й керування ситуацією.

     Математична модель, аби бути ефективним інструментом вивчення економічних процесів, насамперед має відповідати таким вимогам:

     будуватися  на основі економічної теорії й відбивати об'єктивні закономірності процесів;

     правильно відтворювати функцію та (чи) структуру  реальної економічної системи;

     відповідати певним математичним умовам (мати розв'язок, узгоджені розмірності тощо).

     Природно, результати досліджень будь-якої моделі можуть мати практичну цінність, якщо модель адекватна явищу, що вивчається, тобто досить добре відтворює реальну ситуацію.

     Моделювання господарської діяльності підприємства як об'єкта дослідження передбачає розробку певних економіко-математичних моделей для найбільш повного і достовірного відображення процесу функціонування як суб'єкта господарювання в цілому, так і окремих його структурних підрозділів. Щодо системи управління підприємством, то реалізація найважливіших її функцій може бути формалізована через показники планування, нормування, обліку, контролю та економічного аналізу ресурсів (трудових, матеріальних, засобів виробництва), які споживаються, для одержання певних фінансових результатів. У свою чергу, загальна модель реалізації функціональної підсистеми економічного аналізу полягає в перетворенні економічної інформації в аналітичну, яка має бути використана для прийняття відповідних науково обґрунтованих управлінських рішень. Процес такого роду перетворення передбачає розв'язання комплексу стандартних аналітичних завдань за певними аспектами економічної діяльності: характер використання виробничих ресурсів, собівартість товарної продукції, фінансовий стан підприємства

     Ці  завдання розв'язують для визначення напрямків підвищення ефективності виробництва на підприємстві, підготовки проектів відповідних управлінських рішень. Розв'язання конкретного завдання аналітичного дослідження передбачає використання відповідної економіко-математичної моделі.

     Загальний порядок (послідовність) розробки імітаційної моделі включає виконання таких робіт

     1) визначення змісту господарського  завдання;

     2) збирання і систематизація необхідної  інформації;

     3) побудова імітаційної моделі;

     4) перевірка функціонування моделі;

     5) уточнення моделі;

     6) використання моделі для розв'язання  завдання.

     У процесі розробки моделі можливі  певні зміни відповідно до конкретних обставин, сезонних і циклічних коливань тощо. Характер досліджень, що виконуються за допомогою моделювання, є суто ймовірнісним. Ефективний автоматизований процес розв'язання аналітичних завдань передбачає оптимальний варіант поєднання трьох найважливіших його елементів:

     1) економічної інформації

     2) формалізованої постановки завдання;

     3) математичної моделі розв'язання  завдання

     Узагальнена економічна модель розв'язання завдання є логічним поєднанням певних локальних  математичних моделей в єдиному  цілісному алгоритмі з метою одержання очікуваного результату, тобто кількісних характеристик зміни продуктивності праці одного працівника промислово-виробничого персоналу внаслідок дії як першого, так і другого факторів.

     Логічним  сполученням необхідних локальних  математичних моделей у комплексному алгоритмі можна розв'язати проблему розробки аналітичної інформації для  обґрунтування управлінських рішень щодо досягнення певних результатів господарської діяльності цілісних об'єктів і їхніх структурних підрозділів. Ще одним прикладом узагальненої характеристики господарської діяльності підприємства є модель уніфікованого алгоритму економічного й фінансового аналізу фірми, запропонована К. Хеддервіком

     Вона  включає десять локальних розрахункових  моделей, що висвітлюють чотири найважливіші аспекти господарювання фірми:

     1. Рентабельність (дві моделі).

     2. Ефективність діяльності (три моделі).

     3. Можливість потенційного зростання  в майбутньому (дві моделі).

     4. Рівень фінансової стійкості (три моделі).

     Не  вдаючись у подробиці порядку  розрахунку показників за зазначеними  напрямками функціонування підприємства, слід наголосити на безсумнівних перевагах цього алгоритму:

     - відносно невеликий перелік вхідної  інформації, до того ж такої,  що міститься в стандартній  річній звітності;

     - відповідність порядку розрахунку  локальних показників методам  складання фінансової звітності,  рекомендованим Комісією ЄС;

     -схвалення  моделі Європейською федерацією  фінансових аналітиків

     Усе це дає підстави вважати, що застосування певних економіко-математичних моделей, які висвітлюють конкретні аспекти господарської діяльності підприємств, правомірно порівнювати за значенням із впровадженням системи міжнародних стандартів.

2.Класифікація економічних моделей та етапи їх побудови

             Математичні моделі, що використовуються в економіці, можна поділити на класи за рядом ознак. Залежно від особливостей об'єкта моделювання та застосованого математичного інструментарію виокремлюють такі моделі: макро- та мікроекономічні, теоретичні та прикладні, статичні та динамічні, детерміновані та стохастичні, оптимізаційні та моделі рівноваги тощо.

     Макроекономічні моделі описують економіку загалом, пов'язуючи між собою узагальнені  матеріальні та фінансові показники: ВВП, споживання, інвестиції, зайнятість, процентну ставку, кількість грошей тощо. Мікроекономічні моделі описують взаємодію структурних і функціональних складових економіки або поведінку окремої складової в ринковому середовищі. Завдяки різноманіттю типів економічних елементів і форм їх взаємодії на ринку мікроекономічне моделювання становить основну частину економіко-математичної теорії. Останніми роками найсуттєвіші теоретичні результати в мікроекономічному моделюванні отримано в процесі дослідження стратегічної поведінки фірм в умовах олігополії.

     Теоретичні  моделі дають змогу вивчати загальні властивості економіки та її характерних  елементів і отримувати нові результати на підставі формальних припущень. За допомогою прикладних моделей можна оцінити певні економічні показники, надати їм конкретних значень виходячи з відповідної статистичної інформації.

     У статичних моделях описується стан економічного об'єкта в певний момент чи період часу а динамічні моделі вивчають взаємозв'язки економічних змінних у часі. Змінні, що вивчаються в динаміці, у статичних моделях мають фіксоване значення. Однак динамічна модель не зводиться до простої суми статичних моделей, а описує взаємодію сил, що рухають економіку. Детерміновані моделі передбачають жорсткі функціональні зв'язки між змінними моделі, а стохастичні - припускають наявність випадкових впливів на досліджувані показники.

     У моделюванні ринкової економіки  важливе місце належить моделям  рівноваги. Вони описують такий стан економіки, коли всі сили, що намагаються вивести її з рівноваги, мають нульову сумарну дію. Оптимізаційні моделі найчастіше застосовують на мікрорівні: вони дають змогу визначати найкращі рішення в умовах обмежених можливостей.

       Предметом економетричного дослідження є прикладні стохастичні економічні моделі, тобто загальні економічні моделі, у яких модельні коефіцієнти набувають конкретних числових значень залежно від використаної статистичної інформації.

     Процес  побудови моделі складається з таких етапів:

     1) формулюються предмет і мета  дослідження;

     2) у досліджуваній економічній системі виокремлюються структурні чи функціональні елементи, що відповідають поставленій меті, визначаються найважливіші якісні характеристики цих елементів;

     3) словесно, якісно описуються взаємозв'язки  між елементами моделі;

     4) уводяться символічні позначення  для відповідних характеристик  економічного об'єкта та формалізуються, наскільки можливо, взаємозв'язки  між ними, тим самим формалізується (описується мовою математики) математична модель;

     5) виконуються розрахунки за математичною  моделлю та аналізуються отримані  результати.

     За  визначенням, будь-яка економічна модель є абстрактною, а отже, неповною. Це пов'язано з тим, що для виокремлення закономірностей функціонування економічного об'єкта потрібно абстрагуватися від інших факторів, які хоч і мають незначний вплив, однак у сукупності можуть визначати не лише відхилення в поведінці об'єкта, а й його поведінку. Звичайно вважають, що всі фактори, невраховані явно в моделі, мають незначний результуючий вплив на процес чи явище, що досліджується.

3.Характеристика прийомів моделювання факторних систем

     У процесі детермінованого моделювання  необхідно виконувати ряд вимог:1) актори,що входять у факторну систему повинні бути нетільки складовими елементами формули, але і знаходитися в причинно-наслідковому зв'язку з досліджуваними показниками. Іншими словами, побудована факторна модель повинна мати пізнавальну цінність. Факторні моделі, що отримують причинно-наслідкові зв'язки між показниками, мають більшу цінність, чим ті факторні моделі, у яких фактори зв'язані між собою тільки математичними співвідношеннями.

           Наприклад.

     ВП=ЧР X ПТ ПТ = ВП/ЧР

     Де  ВП — випуск продукції,

     ЧР  — чисельність робітників,

     ПТ— продуктивність праці (вироблення) одного робітника.

2. фактори, що включаються в модель і самі моделі повинні мати виразно виражений характер і реально існувати, а не бути придуманими абстрактними величинами.
3. усі показники факторної моделі повинні бути кількісно вимірними, тобто повніші мати відповідну одиницю виміру і достатню інформаційну забезпеченість.
4. факторна модель повинна забезпечувати можливість виміру впливу окремих факторів. Це значить, що в ній повніша враховуватися домірність виміру результативного і факторного показників, а сума впливу окремих факторів повніша дорівнювати абсолютній зміні результативного показника.

     У теорії економічного аналізу виділяють  три основних способи детермінованого  моделювання:

• спосіб подовження факторної моделі;
• спосіб розширення факторної моделі;
• спосіб скорочення факторної моделі.

     1) Спосіб подовження  факторної моделі.

     Цей спосіб моделювання передбачає подовження чисельника вихідної факторної моделі шляхом заміни одного чи декількох  факторів па суму однорідних показників.

У= а1/а2 = (а11+аі2+а13+а14)/а2 =

= а11/а2+а12/а2+а13/а2+а14/а2 = х1+ х2 + хЗ + х4

С/в  од.прод - 3/ТП = (МЗ+ЗОТ+ОСН+НРУТЛ = МЗ/ТП + ЗО Т/ТП + ОСН/ТП + НР/ТП = х1 + х2 + хЗ + х4

     2) Спосіб розширення факторної моделі.

     Цей спосіб моделювання передбачає розширення вихідної факторної моделі за рахунок множення чисельника і знаменника дробу на один чи кілька нових показників.

     у = (а х с)/{Ь х с) = а/с х с/Ь - хі х х2

     Наприклад, у формулі розрахунку фондовіддачі основних фондів помножимо і чисельник  і знаменник на два показники:

     Вартість  активної частини основних фондів, вартість машин і устаткування. У результаті одержимо нову мультиплікативну модель з новим набором факторів.

     Ф від. = ТП / ОПФ х А Ч /А Ч х МО / МО = А Ч / ОПФ х МО / А Ч х ТП/ МО= = У Вач х Увмо х Фвід.мо

     де: УВач - питома вага вартості активної частини основних

     виробничих  фондів і в загальній їхній вартості, УВмо - питома вага від вартості іі устаткування у вартості активної частини основних виробничих фондів, Фвід.мо - фондовіддача машин і устаткування.

     3) Спосіб скорочення факторної моделі.

     Цей метод моделювання являє собою  створення пової факторної моделі шляхом ділення чисельника і знаменника дробу на той самий показник.

     у = (а: с)/ф: с) =х] :х2

     Наприклад, у модель розрахунку фондовіддачі основних виробничих фондів зведемо повий показник чисельності робітників - ЧР

     Фвід  = ТП/ОПФ - {ТП: ЧР) /(ОПФ : ЧР) = ПР/Фо,

     де: ПР — продуктивність праці,

     Фо  — фондоозброєність праці робітників.

     У результаті одержимо нову модель фондовіддачі основних фондів.

     Результативні показники можуть бути розкладені на складові елементи різними способами і представлені у вигляді різних типів детермінованих моделей. Вибір способу моделювання залежить від об'єкта дослідження, поставленої мети, а також кваліфікації аналітика.

     5. В аналітичних дослідженнях часто зустрічаються стохастичні залежності, що відрізняються невизначеністю, тобто залежність між показниками виявляється тільки в середньому при значній кількості об'єктів дослідження. При цих залежностях кожна зміна факторного показника може відповідати декільком значенням результативного показника. На етапі попередньої оцінки таких економічних явищ або процесів застосовують традиційні способи економічного аналізу:

• порівняння;
• динамічні ряди;
• аналітичні групування;
• графіки.

     Для проведення факторного аналізу показників необхідно провести дослідження наявності, направленості та інтенсивності зв’язків між показниками, відібрати якісні фактори, які найбільш суттю вилітають па досліджуваний процес, та побудувати стохастичну факторну модель. Для цього застосовують спеціальні економіко-математичні методи:

• кореляція;
• регресія;
• дисперсійний аналіз,
• компонентний аналіз,
• трансформаційний аналіз та ін.

     Стохастичний  аналіз направлений на вивчення непрямих зв'язків між показниками господарської  діяльності підприємств. По відношенню до детермінованого аналізу він має другорядний характер і виступає як інструмент поглиблення детермінованого аналізу факторів, які неможливо об'єднати у детерміновану модель.

     Використання  стохастичного моделювання вимагає деяких обов'язкових передумов, які формують притаманні стохастичному аналізу суттєві особливості.

1. Обов'язковою передумовою стохастичного моделювання с можливість проведення окупності спостережень, тобто можливість повторного вимірювання параметрів одного її того ж явища або процесу в різних умовах. Стохастичне моделювання факторних систем взаємозв'язків окремих сторін господарської діяльності спирається на узагальнення закономірностей змін значень економічних показників — кількісних характеристик факторів та результатів господарської діяльності. Кількісні параметри зв'язків вивчаються па основі зіставлення величини вивчаємих показників у сукупності господарських об'єктів або періодів.
2. Другою передумовою використання стохастичного аналізу є наявність якісно однорідної сукупності. Іншими словами, для побудови реальної моделі стохастичної залежності факторів необхідне співпадіння кількісних характеристик зв'язків між факторами за всіма спостереженнями.
3. Третьою передумовою стохастичного аналізу є наявність достатньої чисельності сукупності спостережень, яка дозволяє з достатнього ступінню вірогідності та надійності виявити закономірності змін вивчаємих факторів та їх співвідношення. Особливістю багатьох економічних явищ та процесів є те, що закономірність змін економічних показників виступає в неявному виді. Вона переплітається із випадковими компонентами варіації показників. Тому згідно з законом великих чисел, тільки у великій сукупності спостережень закономірний зв'язок є більш очевидним.
4. Четвертою передумовою стохастичного підходу до моделювання зв'язків економічних показників с наявність методів, які дозволяють виявити кількісні параметри зв'язків економічних показників із даних масових спостережень. Ці математичні методи вимагають дотримання специфічних умов до вхідної інформації Виконання цих умов також с необхідною умовою достовірності результатів стохастичного аналізу.
5. Основною особливістю стохастичного факторного аналізу с той факт, що факторна модель будується па основі кількісного (а не якісного, як при детермінованому аналізі) аналізу вихідних даних.
6. Комплексна оцінка господарської діяльності являє собою її характеристику, отриману в результаті комплексного дослідження, тобто одночасного і погодженого вивчення сукупності показників, що відбивають усі аспекти господарських процесів. При цьому отримують узагальнюючі висновки про результати діяльності виробничого об'єкта на основі виявлення якісних і кількісних відмінностей від бази порівняння (плану, нормативів, попередніх періодів, 

     досягнень па інших аналогічних об'єктах, інших  можливих варіантів розвитку).При  малій кількості оцінюваних параметрів і відносно невеликій кількості об'єктів задача виявлення комплексної оцінки діяльності об'єктів досить легко розв'язується.

     При збільшенні кількості об'єктів і  особливо показників критеріїв оцінки рішення ця задача значно ускладнюється. Теоретично проблема в тому, що треба оцінити досягнення підприємств або їхніх підрозділів за одним показником, який синтезує всі сторони діяльності цього об'єкта. Однак складність виробничо-господарської діяльності не дозволяє виділити з числа узагальнюючих результативних показників будь-який один як основний. Задача зводиться до визначення комплексної оцінки господарської діяльності на основі системи показників з агрегуванням різних прийомів якісного і кількісного аналізу. При цьому ефективність виробничо-господарської діяльності одного господарського об'єкта може порівнюватися з ефективністю діяльності інших об'єктів.

     Процедуру комплексної порівняльної оцінки можна  типізувати і розчленовувати на наступні відносно самостійні етапи:

• конкретизація цілей і задач комплексної оцінки;
• вибір вихідної системи показників;
• організація збору вихідної інформації;
• розрахунок і оцінка значень часткових показників (місць, бальних оцінок, коефіцієнтів за вихідними показниками і т.п.)
• забезпечення порівнянності оцінюваних показників (визначення коефіцієнтів порівняльної значимості);
• вибір конкретної методики, тобто розробка алгоритмів і програм розрахунку комплексних порівняльних оцінок;

     •. розрахунок комплексних оцінок;

• експериментальна перевірка адекватності комплексних, узагальнюючих оцінок реальної економічної дійсності;
• аналіз і використання комплексних порівняльних оцінок.

     Використання  єдиного інтегрального показника  дозволяє визначити відмінності стану підприємства від бази порівняння, та дати однозначну оцінку якості змін загального стану підприємства. В той же час, використання єдиного інтегрального показника мас деякі обмеження: він не дає можливості виміряти ступінь відхилень від бази порівняння, висновки, отримані тільки па базі інтегрального показника, носять лише орієнтований характер, виконують допоміжну (хоча і важливу) роль визначення характеру змін (відмінностей) у результатах господарської діяльності в цілому за всіма показниками.