Ирина Эланс

Автор который поможет с любыми образовательными и учебными заданиями

Вплив осушувальної меліорації на заплавно-русловий комплекс річки Стохід

Mіністерство освіти України

Херсонський державний аграрний університет

Дипломна робота

на тему:

«Вплив осушувальної меліорації на заплавно-русловий комплекс річки Стохід»

Дипломник

Кучеренко Ольга Олександрівна

Факультет:

Рибогосподарсько-екологічний

Спеціальність:

Екологія та охорона навколишнього середовища

Херсон 2011

ЗМІСТ

Стор.

РЕФЕРАТ.................................................................................................4

ВСТУП......................................................................................................5

1 Теоретичні аспекти проблеми антропогенного

впливу на заплавно-русловий комплекс..............................................................................................7

2 Загальна характеристика осушувальної меліорації...........................................................................................11

3 Фізико-географічні фактори та умовИ

формування басейну річки Стохід....................................................................................................15

3.1 Геологічна будова та рельєф............................................................15

3.2 Гідрогеологічні особливості.............................................................17

3.3 Гідрологічний режим.........................................................................18

3.4 Хімічний склад річки Стохід і ґрунтових вод.................................22

4 Вплив осушувальної меліорації на заплавно-русловий комплекс річки Стохід.....................................................................................................29

4.1 Зміна гідрогеологічних умов............................................................29

4.2 Формування меліоративної обстановки..........................................38

4.3 Вплив осушення на стік і якість поверхневих вод........................43

4.4 Зміна ґрунтового покриву заплав під впливом осушення.............49

ВИСНОВКИ..............................................................................................56

СПИСОК ВИКОРИСТАННОЇ ЛІТЕРАТУРИ.......................................59

РЕФЕРАТ

Робота містить 63 сторінки , 3 таблиці, перелік використаної літератури 25 найменувань.

Об'єктом дослідження у дипломній роботі є: заплава та тераса річки Стохід.

Мета роботи: оцінка сучасного стану басейну річки Стохід і по можливості виявлення причин його зміни в умовах існуючої меліорації.

Результатом дослідження є пропозиції автора щодо:

— проведення докладного обстеження і оцінення технічного стану усієї внутрішньогосподарської осушувальної мережі і гідротехнічних споруд в басейні;

— розроблення фонових і критичних показників стану природного середовища і осушуваних земель.

ВСТУП

АКТУАЛЬНІСТЬ РОБОТИ: Раціональне використання природних ресурсів річкових долин – одна із складних і актуальних проблем сучасності. Інтерес до долин рік обумовлений можливістю їх широкого використання: селітебного, промислового, транспортного, енергетичного, сільськогосподарського, лісогосподарського, рибопромислового. Використання природних ресурсів річкових долин завжди супроводжується антропогенізацією природної структури долино-річкових геокомплексів.

Малі ріки утворюють цілісні функціональні системи з оточуючою їх територією. Відповідно, проблему охорони малих рік і відновлення їх природного режиму необхідно розглядати як проблему оптимізації функціонування системи “басейн малої ріки”. Великий вплив на цю систему мають осушувальні заходи.

Осушувальна меліорація, яка є одним із активних антропогенних факторів викликає певні зміни в річковому басейні взагалі: в басейні річки Стохід. Характер цих змін являє собою складний і багатоплановий процес. При певних умовах ці зміни приводять до розвитку негативних процесів для попередження яких розроблені та здійснюються природоохоронні міроприємства. Ефективність останніх в значній мірі визначається вивченням процесів, що відбуваються в басейні під впливом осушення і системою контролю за цими процесами. В цьому плані важливе місце посідає дослідження основних напрямків і засобів регулювання басейну річки Стохід в умовах осушувальної меліорації, а також інших видів діяльності людини.

МЕТА РОБОТИ: Оцінка сучасного стану басейну річки Стохід і по можливості виявлення причин його зміни в умовах існуючої меліорації.

ЗАВДАННЯ:

Аналіз та узагальнення матеріалів досліджень впливу осушувальної меліорації на заплавно-русловий комплекс.
Виявити зміни режиму, балансу та хімічного складу під впливом осушення.
Оцінка меліоративної обстановки для виробництва сільськогосподарської продукції в басейні річки Стохід.
Аналіз середньорічного стоку річки Стохід в процесі сільськогосподарського використання.
Виявлення змін ґрунтового покриву під впливом осушення.

ПРЕДМЕТОМ ДОСЛІДЖЕННЯ: заплава та тераса річки Стохід та їх зміни під впливом осушення.

ОБ'ЄКТ ДОСЛІДЖЕННЯ: заплава та тераса річки Стохід.

ПРАКТИЧНА ЗНАЧИМІСТЬ: Матеріали роботи безпосередньо можна використати в навчальному процесі в школі, також узагальнені мною дані ефективності меліорації можна використати при складанні проектів ефективності сівозмін в басейні річки Стохід, а також, як було вже сказано вище. Зробити моніторинг на цих землях.

1 Теоретичні аспекти проблеми

антропогенного впливу на

заплавно-русловий комплекс

Вивчення природних умов та природних ресурсів Волині почалося ще в другій половині XIX століття. Тут проводили свої дослідження П. А. Тутковський, І.І. Жилинський, Е. Рюлле, С. Кульчинський, М.М. Тетяєв та багато інших науковців та вчених. Але і на даний час перед природодослідниками Волині стоїть ще багато невирішених питань, зв'язаних з охороною природи та раціонального використання природних ресурсів.

Розглядаючи проблему антропогенного впливу на ЗРК, не можна не відмітити таку важливу обставину, на яку в свій час вказував Є.В. Шанцер. Він писав: “... заплаву та русло не можна розглядати як два абсолютно незалежні один від одного елементи. Навпаки, будь-яка частина заплави колись була зайнята руслом, а потім змістилася в сторону.” (1991).

Питанням антропогенного навантаження на річний стік, а також на заплави та русла, присвячений цілий ряд фундаментальних робіт (Купріянов, 1977; Шикломанов, 1975; 1977, 1978, 1992; Антроповський, 1985, 1988, 1989; Лукащук та ін., 1986; Беркович, 1988, 1992; Матвєєв, 1988; Ковальчук, 1991, 1992 та ін.). Однак, ця проблема найдетальніше розглянута для великих та середніх рік.[6]

Останнім часом більше уваги приділяється проблемі замулення малих рік. Це пов’язано з прогресуючою їх деградацією, а також з недостатнім вивченням цього процесу. Дослідження малих рік має велике значення: по-перше, їх стан безпосередньо впливає на розвиток великих рік того ж басейну, а антропогенне порушення балансу стоку наносів та інших компонентів верхніх складових системи річкового басейну відображаються на стані нижніх складових системи; по-друге, значними є ресурси самих малих рік як джерел водозабезпечення чи місць рекреації (Чернов, 1988). Проблема малих рік відображена в роботах В.С. Лапшенкова (1983, 1987), котрий наводить обширні дані про замулення та деградацію малих рік на півдні центрально-чорноземного району; В.С. Перехреста, В.Н. Лужнікова (1986) – на прикладі рік Білорусі; В.Л. Рохмістрова (1989) – на прикладі малих рік Ярославського Поволжя; В.І. Нікори (1992) – на прикладі рік Молдови та багатьох інших. Аналіз становища малих рік Білоруського Полісся, їх масштабні зміни в першу чергу під впливом проведених меліоративних робіт і регулювання стоку в роботі В.М. Широко ва (1992).[10]

Більш об’ємне вивчення сучасних процесів, що розвиваються на меліоративних землях, простежується в роботі Н. Е. Борщевського (1987). Це процеси, що зв’язані з біогенними, суфіозно-просадочними, флювальними, делювільно-пролювіальними, гравітаційними і золовими природно-екзодинамічними системами та комплексами. На прикладі Київського Придніпров’я автор аналізує характер змін в кожній екзодинамічній системі.

Також слід відмітити роботи А.В. Чернова (1988, 1990, 1991) і Р.С. Чалова (1988), в яких розглядається не лише природа самих малих рік, їх функціювання в умовах посиленого антропогенного навантаження, але ставляться задачі по їх дослідженню. Необхідно, підкреслює А.В. Чернов, по-перше, відповісти на запитання: чи є регіональними визначені послідовності (ієрархії) факторів, що впливають на ріки, чи ж випадковими.

У Волинському Поліссі найвідчутнішим впливом на ЗРК володіють осушувальні меліорації.

Геоморфологічні аспекти під пояснення осушувальних меліорацій розглянуті в роботах Т.В. Климовича (1973), Б.П. Палиенко (1984), І.Н.Коротуна (1984,1987,1990).

Детальніше досліджено вплив осушувальних меліорацій на стік. Осушувальні меліорації в басейні Прип’яті не призвели до зменшення середнього багаторічного стоку ріки, а навпаки, відмічена його тенденція до його збільшення; внутрішньо річний розподіл стоку стає більш рівномірним (Максімов, Ревера, 1987). Середнє багаторічне значення річного стоку рік Українського Полісся після проведення осушувальної меліорації збільшилось на 16-27% при умові осушення водозбору більше 6% (Фоменко, 1991).

На ріках Українського Полісся вплив осушення чітко починає проявлятися, якщо площа осушених земель перевищує 20% площі водозбору (Ободовський, 1991). Осушувальні меліорації викликають збільшення забезпеченості русло формуючих витрат води, що проходять в межах заплавних бровок. Одночасно проходить підвищення абсолютних величин руслоформучих витрат води, відповідно до затопленої заплави.[14]

В результаті аналізу багаторічних коливань водності р. Прип’ять біля с. Річиця Я.О. Мольчак та С.С. Кутовий встановили, що осушувальна меліорація суттєво не вплинула на характеристики стоку верхів’я Прип’яті; коливання стоку та його факторів мають природне походження.

Після проведення в басейнах рік Українського Полісся меліоративних робіт внаслідок ліквідації потічків і випрямлення русел рік протяжність гідрографічної сітки скоротилась. В той же час значно збільшилась штучна сітка. (Яцик, Бишовець та ін., 1991).

В дослідженні використані різноманітні методи, прийоми, способи вивчення флювіальних геоморфосистем і процесів, що розвиваються в них, - від польового збору емпіричних даних, історико-географічного і картометричного аналізу, до теоретичних узагальнень. Найважливішим з них був аналіз:

“тимчасових” зрізів стану флювіальних геоморфосистем;
структура різнорангових флювіальних систем, тенденцій їх розвитку та масштабів трансформації;
факторів та умов, що впливають на виникнення та розвиток екологічно важливих процесів, явищ та стану ЗРК.[17]

2 Загальна характеристика осушувальної меліорації

Волинська область є однією із північно-західних областей України, площею 20,2 тис. км. кв., що становить 3,3% всієї території. Межує область на півночі з Білорусією, на заході з Польщею, на півдні з Львівською і сході з Рівненською областями. Область має рівнинну поверхню, висота якої 195 м. над рівнем моря. Найвища точка поверхні досягає 292 м над рівнем моря і розташована на півдні області, недалеко с. Бужани Горохівського району; найнижча її точка - в долині р. Прип’ять, біля устя р. Стохід і становить 132 м над рівнем моря. На перший погляд похил поверхні області може здатися досить значним (близько 0,8 м. на 1 км). Насправді похили поверхні різноманітні і значно менші від даної величини. Особливо незначні похили поверхні спостерігаються в її поліській частині. Тільки в південній, лісостеповій частині області відносно значні, що створює порівняно більші похили поверхні, особливо між заплавами рік та їх місцевими вододілами. Тому і південна, лісостепова частина області має сприятливі природні, передумови для поширення ерозії. Незважаючи на рівнинність поверхні області, через її територію проходить частина Головного Європейського вододілу, що ділить басейни рік Чорного і Балтійського морів, а саме Західного Бугу і Прип'яті. Цей вододілі входить в межі області з Львівської області і простягається дуже звивистою лінією на північний захід до групи Шацьких озер, а далі на північний схід (с. Глухи Ратнівського району). Вододіл дуже плоский, невиразний, у багатьох місцях проходить через болота, що вказує на його формування, яке почалося тільки після відступу дніпровського зледеніння. Ландшафти області належать до двох типів: поліського з перевагою боліт, луків, дубово-соснових і дрібнолистих лісів та лісостепового, з поширенням в доісторичному минулому лучних степів та дубово-грабових лісів, а в наш час переважно орних земель. На території області є багато джерел з напірними висхідними водами. Крім того, область багата на озера. На її території налічується понад 200 озер площею від 2 до 2450 га. За походженням вони різноманітні. Переважна більшість з них карстового походження. Живляться вони атмосферними опадами, поверхневим стоком і підземними водами. Нашій області притаманні деякі риси природи, якими вона відрізняється від інших областей України. Вона має найбільші в державі площі боліт і заболочених земель, що становлять 14 % території. [3]

Найбільші площі заболочених земель та боліт припадають на басейни річок Прип'ять, Турія, Стохід, Стир. І тому для розвитку сільського господарства починаючи з середини XX ст. почалося на цих територіях осушення і меліорація. Тому вибір басейну річки Стохід був обумовлений саме його типовістю для українського Полісся.

Донедавна ефективність осушувальних меліорацій оцінювалася двояко: з одного боку - по строках окупності капітальних вкладень і по врожайності сільськогосподарських культур, з другого — по створенню і підтриманню протягом всього сільськогосподарського року оптимального водного режиму на осушуваних землях (оптимальна меліоративна обстановка).В ідеалі оцінка ефективності осушувальних меліорацій і повинна була б бути такою, проте на практиці це досягається дуже рідко по таких причинах. Відомо, що навіть при оптимальній меліоративній обстановці врожайність сільськогосподарських культур через різні організаційні і господарські причини часто значно нижче проектної, що тягне за собою і збільшення строків окупності капітальних вкладень. З іншого боку навіть при несприятливій меліоративній обстановці, але за високого рівня агротехніки, врожайність дуже близька до проектної. При цьому і в першому і в другому випадках практично не оцінюються екологічні наслідки осушувальних меліорацій, які, на наш погляд, є основним оціночним показником. В кінці кінців врожайність можна буде досягти, а меліоративну обстановку оптимізувати, а ось екологічні наслідки, особливо якщо вони набули негативного і незворотного характеру, перетворити дуже важко, або навіть неможливо. Виходячи з цього, в даній роботі робиться спроба оцінити ефективність осушувальних меліорацій через екологічні наслідки, тобто шляхом розкриття суті змін, які відбулися в природних комплексах під впливом осушення. Осушувальні системи в басейні річки Стохід різні як по площі, так і за конструктивними особливостями осушувальної мережі і способах осушення (відкрита мережа, відкрита мережа і закритий дренаж, тільки закритий дренаж). Використовуються осушувані землі переважно під ріллю і пасовища. Будівництво і введення системи в експлуатацію здійснюється протягом майже 30-річного періоду, з різною інтенсивністю. З 1985 року будівництво нових водогосподарських об'єктів в басейні практично припинено і основні зусилля меліораторів були спрямовані на покращення рівня експлуатації осушувальної мережі і підтримання її в робочому стані (табл.2.1).[15]

Табл. 2.1 - Осушувальні системи в басейні ріки Стохід

№ п/п	Назва осушувальної системи	Загальна площа осушувальних земель, тис. Га	В тому числі			Термін введення в експлуатацію
№ п/п	Назва осушувальної системи	Загальна площа осушувальних земель, тис. Га	з гончарним дренажем	з механічним водопідйомом	З двохстороннім регулюванням	Термін введення в експлуатацію
1	“Верхів’я ріки Стохід”	20,3	11,4	3,5	5,4	1961-1973
2	Хмельницька	16,5	8,6	1,0	3,9	1967-1972
3	Городоцька	1,9	0,3	0,5	1,1	1972-1974
4	Сорочинська	2,4	2,4	-	-	1974-1977
5	Троянівська	1,3	0,2	0,1	1,0	1975-1977
6	Грузятинська	1,6	1,5	0,1	-	1982-1989
7	Лишнівська	1,5	0,3	0,8	0,4	1986-1988
8	Щорсівська	2,4	2,0	1,2	1,7	1964-1966
9	Партизанська	1,6	0,2	1,2	1,2	1972-1976
10	Угриницька	0,7	-	-	0,7	1973-1979
11	Стобихівська	2,4	0,4	-	0,3	1973-1976
12	Піщанська	1,1	0,3	-	0,2	1975-1976
13	Стохідська	0,3	-	-	0,2	1976-1977
14	“Троянівська”	0,8	-	-	0,5	1977-1979
		51,8

3 Фізико-географічні фактори та умовИ

формування басейну річки Стохід

3.1. Геологічна будова і рельєф.

В геологічній будові долини річки Стохід приймають участь відклади мезозою та кайнозою. В межах басейну річки мезозойські відклади представлені в основному утвореннями верхньої крейди. Літологічне вони представлені білою писальною крейдою. Під впливом факторів вивітрення писальна крейда легко руйнується і верхня її частина представляє собою пластичну м'яку масу, яка являє собою локальний водоопор. Потужність цієї зони мінлива і коливається в межах 2,8 м. Залягають крейдяні відклади на глибинах 8-20 м

В рельєфі каналізованого русла Стоходу чітко виділяються дві плесові улоговини, між якими розміщена стрічкова гряда з малими осередками, з крутим верховим відкосом. В нижню плесову улоговину врізається коса. Висота гряди 15 см, довжина 70-90 м

Четвертинний покрив має винятково неоднорідну будову і мінливої потужності. Середньочетвертинні флювіогляціальні відклади часу відсуву дніпровського льодовика розповсюджені на значних площах. Потужність їх коливається в межах 2-6 м. Відклади цього горизонту літологічне представлені дрібнозернистими пісками. Піски сірі, слабо підзолені з незначним включенням дрібної гальки. Флювіогляціальні відклади залягають безпосередньо на крейдяних породах.

До сучасних четвертинних відкладів відносяться утворення післяльодовикового часу, які включають в себе осад боліт і алювіальні відклади річок.

Алювіальні відклади заплав розповсюджені на незначних площах і представлені дрібнозернистими пісками, місцями мулистими, і супісками. Потужність їх коливається в межах 0,5-0,7 м.[14]

Болотні відклади займають найбільші понижені ділянки рельєфу, більша частина яких приурочена до заплави річки Стохід.

Потужність їх досягає 5 м. Літологічно вони представлені осоковими, дерев'яно-осоковими торф’яниками різного ступеня розкладу. Елювіальні відклади розповсюджені на території повсюди. Вони представлені перешаруванням різнозернистих пісків і супісків потужністю до 1,5 м.

В рельєфі ділянки виділяється велике плоске пониження в південному і система долиноподібних понижень південно-східного напрямку в західній частині, розділена плоским водороздільним підвищенням з пологими схилами і нечітко вираженою лінією підошви.

Північна частина дослідженої території відносно припіднята, ускладнена багаточисленими замкнутими безстічними пониженнями різних розмірів (від 0,2 до 1 га), форми і орієнтації і улоговинами стоку, в більшості південної, південно-східної протяжності. Ширина їх складає 0,1-0,3 км. Глибина 1-3 м.

Такий характер сучасної поверхні свідчить про спадковість її до верхньокрейдяної. Великий болотний масив південної частини належить до давньої частини стоку. Глибина врізу її в крейдову поверхню складає 10-20 м. Абсолютні відмітки поверхні болотяних масивів 178-179 м., водороздільні простори 179-188 м., відносне перевищення складає 0,3-3,5 м [21]

3.2. Гідрогеологічні особливості.

В гідрогеологічному відношенні на території басейну річки Стохід, відповідно геологічній будові, виділяється два основних водоносних горизонти.

1. Водоносний горизонт четвертинних відкладів.

2. Водоносний горизонт крейдяних відкладів.

Четвертинний водоносний горизонт зустрічається повсюди і бере участь у формуванні заболочених земель. Водовміщуючими породами є пісок і торф. Рівні ґрунтових вод залягають на різних глибинах — найменша глибина залягання рівня спостерігається на заплаві, найбільша на першій надзаплавній терасі. Влітку рівні ґрунтових вод коливаються в межах 1,0-2,0 м. від поверхні землі, а у водопіллі — 0,5-1 м, а на заплаві — вище 0,5 м. Потужність водоносного горизонту змінюється від декількох метрів до 15-20 м (в заплавній частині).

Другий водоносний горизонт крейдяних відкладів пристосований до туронського ярусу крейдяної товщі. Водоносність цих відкладів пов'язана з зоною тріщинуватості.

Води цього горизонту напірні і на ділянках де відсутній водоопір вони підживлюють грунтові води.

Природний режим водоносних горизонтів характеризується двома екстремальними положеннями — весняним максимумом і літнім мінімумом. Глибина залягання ґрунтових вод коливається при весняному максимумі в широких межах, залежно від умов того чи іншого року. Спад рівня відбувається швидко. Літній мінімум відмічається в третій декаді серпня — першій декаді вересня; тільки в окремих випадках відмічається його настання на місяць раніше (ІІІ декада липня — І декада серпня). Між весняним максимумом та літнім мінімумом різниця в глибині залягання водоносного горизонту складає до 2 м. В цілому по території аналіз рівневого режиму дозволив зробити висновки про його безпосередній зв'язок з кліматичними факторами, при цьому весняні максимуми рівня, в основному, залежать від кількості зимових атмосферних опадів.[20]

3.3. Особливості гідрологічного режиму річки Стохід.

Річка Стохід є правою притокою Прип'яті. Довжина її становить 188 км, площа басейну - 3 155 кв. км. Ріка бере початок поблизу с. Семеринське Локачинського району і протікає в межах області. Ріка з повільного течією, заболоченою заплавою і вираженими берегами. До с. Свидники русло річки випрямлене, в зв’язку з меліоративними роботами, які проводились в 1970-80 роках, а далі русло ріки розгалужується на багато рукавів, стариць, проток ("стоходів"). Густота річкової сітки - 0,27 км/км. У басейні р. Стохід налічується біля 144 річок, довжиною від 1-2 км і більше 10 км. Ширина річки на перекатах досягає 5-10 м, а на плесах - до 50 м. Глибина річки на перекаті становить 0.5-1.0 м, на плесах досягає 8-10 м. Живлення річки проводиться за рахунок атмосферних опадів, поверхневих стоків і ґрунтових вод.

В рівневому режимі ріки є яскраво виражена весняна повінь, з літніми і осінньо-зимовими наводками. Щороку спостерігається весняний розлив ріки та 11 приток.

Ширина розливу деколи доходить до 5 км, а глибина затоплення в нижній її частині досягає до 1,0 м. Весняна повінь починається в першій половині березня (часом у деякі роки в кінці лютого) і закінчується в другій половині, а то й третій — квітня місяця. Не виключенням була повінь 1999 року. Високі рівні, як правило, пов'язані весняною повінню і спостерігаються в березні місяці, середньорічна амплітуда коливання рівнів води, в залежності атмосферних опадів, коливається від 30 до 110 см. Аналізи даних режиму рівнів води у річці, за останні п'ять років (1995-1999 рр.). показують що амплітуда їх становила: у 1995р.- 40 см, 1996р. - 54 см, 1997р. - 43 см, у 1998 р. - 103 см, 1999 –99 см (табл. 3.1.).

Найбільші витрати води на протязі року р. Стохід спостерігаються в березні - квітні місяцях і лише в окремі роки, коли в зимові відлиги відбуваються повені, у грудні-січні місяцях. Весняна повінь протримується один-два місяці. Влітку часто трапляються дощові паводки. Середня висота їх на р. Стохід змінюється над умовним рівнем в межах 0,5 -1,8 м (табл. 3.2.).[21]

Табл. 3.1 - Середньорічні рівні води ріки Стохід біля міста Любешів

Роки	Н_мах	Т_зат	К_Тзаг	К-1	SК	К_Нмах	К-1	SК	Шар води на заплаві Н_мах - Н_вих
1960	237	48	0,75	-0,25	0,75	0,93	-0,07	0,93	42
1961	238	37	0,57	-0,43	1,32	0,93	-0,07	1,86	43
1963	251	41	0,64	-0,26	1,96	0,99	-0,01	2,85	56
1965	248	22	0,34	-0,66	2,30	0,97	-0,03	3,82	53
1966	261	48	0,74	-0,26	3,04	1,02	0,02	4,84	66
1967	258	38	0,59	-0,41	3,63	1,01	0,01	6,87	63
1968	247	26	0,40	-0,60	4,03	0,97	-0,03	7,84	52
1971	270	104	1,61	0,61	5,64	1,06	0,06	8,90	75
1973	247	45	0,70	-0,30	6,34	0,97	-0,03	9,87	52
1974	263	36	1,33	0,33	7,67	1,03	0,03	10,90	6
1975	259	94	1,46	0,46	9,13	1,02	0,02	11,92	64
1976	260	60	0,93	-0,07	10,06	1,02	0,02	12,94	65
1977	235	15	0,23	-0,77	10,29	0,92	-0,08	13,86	40
1978	251	40	0,62	-0,38	10,91	0,99	-0,01	14,85	56
1979	276	90	0,78	-0,22	11,69	1,08	0,08	15,93	81
1980	272	100	0,25	-0,75	11,94	1,07	0,07	17,00	77
1981	272	126	1,96	0,96	13,90	1,07	0,07	18,02	77
1982	262	22	1,27	0,27	19,86	1,03	0,03	19,10	67
1983	225	22	0,34	-0,66	16,20	0,88	-0,12	19,98	30
1984	200	0	0,01	-0,99	16,21	0,78	-0,22	20,76	5
1985	238	50	0,78	-0,22	16,99	0,93	-0,07	21,69	43
1986	239	40	0,62	-0,38	17,61	0,94	-0,06	22,63	44
1987	239	17	0,26	-0,74	18,87	0,94	-0,06	23,57	44
1988	271	155	2,41	1,41	20,28	1,06	0,06	24,63	76
1989	250	83	1,29	0,29	21,57	0,98	-0,02	25,61	55
1990	298	29	0,45	-0,55	22,02	1,17	0,17	26,78	103
1991	298	61	0,95	-0,05	22,97	1,17	0,17	27,95	103
1992	225	2	0,03	-0,97	23,00	0,88	-0,12	28,83	30
1993	248	100	1,55	0,55	24,55	0,97	-0,03	29,80	53
1994	256	89	0,38	0,38	25,93	1,00	0,00	30,80	61
1995	235	57	0,88	-0,12	26,81	0,92	-0,08	31,72	40
1996	249	24	0,37	-0,03	27,18	0,98	-0,02	32,70	54
1997	238	26	0,40	-0,60	27,98	0,93	-0,07	33,63	43
1998	298	304	1,72	3,72	33,45	1,17	0,17	35,95	103
1999	294	74	1,15	0,15	28,73	1,15	0,15	34,78	99

Табл. 3.2 - Середньомісячні витрати води ріки Стохід, м³/сек

	Роки	1994	1995	1996	1997	1998
Місяці		1994	1995	1996	1997	1998
І		4,11	1,47	0,47	0,16	6,98
ІІ		2,32	3,85	0,35	0,51	4,79
ІІІ		6,72	4,83	0,54	0,94	3,84
ІV		3,51	6,08	9,91	1,28	8,35
V		2,07	2,10	1,42	0,99	2,57
VІ		1,45	2,09	0,67	0,71	1,81
VІІ		0,15	0,86	0,44	0,80	4,34
VІІІ		0,08	0,32	0,64	1,24	1,38
ІХ		0,14	0,45	0,27	0,59	1,29
Х		0,45	0,35	0,38	1,43	3,52
ХІ		0,87	0,37	0,44	2,47	3,41
ХІІ		3,96	0,47	0,86	6,61	5,13

Вплив осушувальної меліорації на заплавно-русловий комплекс річки Стохід 📙 Дипломная → 🆔 4678