Вплив структури капіталу на фінансову стійкість підприємства

Державний вищий навчальний заклад

«Українська академія банківської  справи Національного банку України» 

Кафедра фінансів

 

ДО ЗАХИСТУ 

Завідувач кафедри 

д.е.н., професор     

_______________І.О. Школьник 

«___»_____________ 2010 р.

 

 

ДИПЛОМНА РОБОТА

на здобуття освітньо8кваліфікаційного рівня магістр 

за спеціальністю 8.050104 «Фінанси» 

 

 

УПРАВЛІННЯ ФІНАНСОВОЮ СТІЙКІСТЮ  ПІДПРИЄМСТВА

 

 

 

Виконав студент 5 курсу, група МФ851                    _________О. В. Юхименко

                                                                          «___» ____________2010 р.        

 

Керівник дипломної роботи                                  _______________Н.Г. Пігуль

                                                                          «___»____________2010 р.        

 

 

Суми 8 2010 

ЗМІСТ

 

 

ВСТУП…………………………………………………………………………...  7

РОЗДІЛ 1  ТЕОРЕТИЧНІ  ОСНОВИ  УПРАВЛІННЯ  ФІНАНСОВОЮ

СТІЙКІСТЮ ПІДПРИЄМСТВА…………………………………………….....  9

1.1 Сутність,  роль  і  значення фінансової  стійкості  підприємства  та    

основні фактори, що на неї впливають……………..…………….  9

1.2 Показники      фінансової      стійкості     підприємства    та     їх    

характеристика……………..…………………………………… ....  21

1.33  Політика  управління фінансової стійкістю  підприємства…….....  30

РОЗДІЛ 2 ОЦІНКА ФІНАНСОВОЇ СТІЙКОСТІ ТОВ «ГОРОБИНА»….…..  39

2.1

 

Загальна  характеристика  фінансово8господарської  діяльності         

ТОВ «Горобина»…..……………………………………………......   39

2.2 Аналіз фінансового стану  ТОВ «Горобина»……………………....  43

2.3

 

Аналіз абсолютних показників та типу фінансової стійкості ТОВ 

«Горобина»……………………………………………………….....  52

2.4 Оцінка    відносних    показників   фінансової    стійкості    ТОВ 

«Горобина»…………………………………………………………  57

РОЗДІЛ 3 ОСНОВНІ  НАПРЯМКИ  УДОСКОНАЛЕННЯ  УПРАВЛІННЯ

ФІНАНСОВОЮ СТІЙКІСТЮ ПІДПРИЄМСТВА………...............................  63

        3.1  Вплив  структури капіталу на фінансову  стійкість підприємства…. 63

3.2

 

Удосконалення  методики  визначення  фінансової  стійкості 

підприємства………………………………………………………..  72

3.3

 

Основні  напрямки  підвищення  фінансової  стійкості  ТОВ 

«Горобина»  ……..………………………………………………..…  86

ВИСНОВКИ……………………………………………………………………..  97

СПИСКИ  ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ..……………..…………………..  102

ДОДАТКИ……………………………………………………………………….  110 

ВСТУП

 

 

Ефективність  господарської  і  фінансової  діяльності  підприємства  в 

умовах  трансформації  економіки  країни  визначається,  в  першу  чергу,  його

фінансовим  станом.  Фінансовий  стан  підприємства  найповнішою  мірою

характеризує його успіх як у  виробничій сфері, так і у відносинах із партнерами,

банками, інвесторами. 

Стійкий  фінансовий  стан  формується  в  процесі  економічної  діяльності

підприємства. Визначення його на певну  дату допомагає відповісти на питання,

наскільки правильно підприємство управляло фінансовими ресурсами  протягом

періоду, що передував цій даті, як воно використовувало майно, яка  структура 

майна,  наскільки  раціонально  воно  поєднувало  власні  й  позикові  джерела 

фінансування, яка віддача виробничого потенціалу. 

Фінансова  стійкість  передбачає  спроможність  своєчасного  і  повного 

виконання  зобов`язань  підприємства  за  розрахунками  з  бюджетом,

споживачами, постачальниками, підрядниками, кредиторами, тобто можливість

підприємства  здійснювати  всі  потрібні  грошові  виплати  і  розрахунки.

Фінансова  стійкість  підприємства  характеризується  достатньою  фінансовою

забезпеченістю  безперервності  основних  видів  діяльності;  фінансовою

незалежністю  від  зовнішніх  джерел  фінансування;  здатністю  маневрувати

власними  коштами;  достатнім  забезпеченням  матеріальних  оборотних  засобів 

власними  джерелами  покриття.  Основою  фінансової  стійкості  є  раціональна 

організація і використання оборотних  коштів.

Значну  увагу  дослідженню фінансової  стійкості  підприємства  приділили 

як  зарубіжні,  так  і  вітчизняні  вчені,  а  саме:  Бланка  І.А.,  Поддєрьогін  А.М,

Філімоненков О.С., Кірейцев Г.Г., Тарасенко  Н.В., Павловська О.В.,  Ізмайлова 

К.В. Також над науковими статтями з даного питання працювали провідні вчені, 

такі як: Плиса В.Й., Котляр М.Л., Кондрат`єв О.В., Крейніна М.Н., Терещенко 

О.О., Білик М.Д., Свєшнікова М.С., Чупров С.В.

Предметом  дослідження  є  процеси  управління  фінансовою  стійкістю

підприємства і методи її управління.

Об’єктом  дослідження  виступає  ТОВ  «Горобина»  8  одне  з  найбільших

підприємств в м. Суми, яке займається виготовленням спиртних напоїв. 

Мета  написання  дипломної  роботи  –  дослідження  теоретичних  та

практичних  аспектів  управління  фінансовою  стійкістю  підприємства  та

розробка основних методів його удосконалення.

Виходячи з поставленої мети, задачами написання дипломної роботі є:

−  дослідження сутності, ролі і  значення фінансової стійкості, та основних

факторів, що на неї впливають; 

−  характеристика показників фінансової стійкості підприємства;

−  розгляд  політики  управління  фінансовою  стійкістю  та  вплив  на    неї 

структури капіталу;

−  проведення  загальної  фінансово8господарської  характеристики  та

аналізу фінансового стану ТОВ  «Горобина»;

−  аналіз фінансового стану  підприємства;

−  найбільш  повний  аналіз  абсолютних  та  відносних  показників

фінансової стійкості ТОВ «Горобина»;

−  запровадження  основних  шляхів удосконалення управління

фінансовою стійкістю підприємства.

При  написанні  роботи  були  використані  такі  методи:  аналіз  відносних 

показників  (коефіцієнтів),  нормативний,  монографічний,  статистичний,

аналітичний, табличний, порівняльний.

В ході  написання дипломної роботи  нами  були  використані підручники,

монографії, періодичні публікації, фінансова звітність  підприємства за період з 

2005 по 2009 рік.  

РОЗДІЛ  1

ТЕОРЕТИЧНІ  ОСНОВИ УПРАВЛІННЯ ФІНАНСОВОЮ СТІЙКІСТЮ 

ПІДПРИЄМСТВА 

1.1 Сутність, роль і значення фінансової стійкості підприємства та основні

фактори, що на неї впливають 

 

 

В  сучасних  економічних  умовах  більшість  підприємств  мають  дуже

складне  фінансове  становище,  значна  частина  прибутку  носить  інфляційний

характер,  не  поліпшується  положення  і  з  платоспроможністю.  Такий  стан

економіки  вимагає  від  підприємств  підвищення  ефективності  виробництва,

конкурентоспроможності  продукції  та  послуг  на  основі  впровадження

досягнень  науково8технічного  прогресу,  ефективних  форм  господарювання  і

управління  виробництвом,  подолання  безгосподарності,  активізації 

підприємництва,  ініціативи  і  т.  д.  Для  стабільного  розвитку  необхідне 

досягнення  стійкості  високого  порядку  –  динамічної  стійкості  або  стійкого

розвитку.

Однією з характеристик стабільного  стану підприємства є його фінансова 

стійкість. Вона обумовлена як стабільністю економічного середовища, в рамках

якого  підприємство  здійснює  свою  діяльність,  так  залежить і від результатів

його  функціонування,  його  активного  і  ефективного  реагування  на  зміну 

внутрішніх і зовнішніх факторів.

У  науковій  літературі  поняття  «стійкість»  ототожнюється  з  такими

поняттями,  як  сталість  (незмінність, постійність)  та стабільність  (забезпечення

сталості).  Кібернетичний  підхід  трактує  стійкість  як  збереження  незмінності 

деяких  інваріант  системи  у  процесі  змін  її  стану.  Економіко  математичний

підхід  до  визначення  стійкості  характеризується  твердженням про умови,  які

забезпечують  системі  стан  рівноваги  або  утримання  її  характерних  ознак  на 

відповідному  рівні.

Тобто  основними  концептуальними  складовими  визначення  поняття 

«стійкість»  є  процесуальна  та  результативна. Як  результат стійкість означає

здатність вистояти, протистояти і адаптуватися до дії екзогенних та ендогенних

факторів. Як процес стійкість є наслідком  взаємозв’язку взаємодіючих операцій

системи,  метою  яких  є  генерація  факторів  рівноваги  і  створення  фундаменту

для подальшого розвитку.

Стійкість  підприємства  як  економічна  категорія,  охоплює  сукупність

факторів,  що  забезпечують  підприємству  стан  контрольованої  рівноваги  та

здатність  до  сталого  економічного  зростання  шляхом  ефективного  управління

діяльністю [24].

Виділяють  такі  види  економічної  стійкості:  внутрішня,  зовнішня,

спадкова,  загальна  і  фінансова  (Додаток  А).  Головною  компонентою 

економічної  стійкості  підприємства  є  його  фінансова  стійкість  (рис.  1.1),  за

рахунок  якої підприємство спроможне  забезпечувати  маркетингову  та кадрову 

стійкість,  сприяти  розвитку  виробничої  та  техніко8технологічної  стійкості,

підтримувати  інвестиційну  стійкість,  підвищувати  ефективність  процесу 

управління. Отже, фінансова стійкість  підприємства стає запорукою стабільного 

функціонування і розвитку підприємства.

Аналіз  економічної  літератури  показав,  що,  залежно  від  контексту 

дослідження, під фінансовою стійкістю  підприємства розуміють характеристику

стану  фінансових  ресурсів  підприємства  та  результативність  їх  розміщення,

фінансовий  стан  підприємства,  ступінь  залежності  підприємств  від  залучених 

джерел  фінансування,  результат  діяльності,  стан  рахунків  підприємства,  які

гарантують  його  платоспроможність,  ліквідність,  прибутковість  та

кредитоспроможність. 

 

Рисунок  1.1  –  Вплив  фінансової  стійкості  на  інші  складові  стійкості 

підприємства 

 

Фінансова  стійкість  підприємства  –  це  головний  компонент  загальної

стійкості  підприємства,  що  є  об'єктом  фінансового  управління,  його

господарською  діяльністю  та  характеризує  стан  фінансових  ресурсів  як

забезпеченість  пропорційного,  збалансованого  розвитку  при  збереженні

платоспроможності,  кредитоспроможності  в  умовах  припустимого  рівня

ризику.

Якщо  підприємство фінансово  стійке,  платоспроможне,  то  воно має  ряд 

переваг  перед  іншими  підприємствами  того  ж  профілю  щодо  отримання 

кредитів,  залучення  інвестицій,  у  виборі  постачальників  і в підборі

кваліфікованих  кадрів.  Чим  вище  стійкість  підприємства,  тим  більше  воно

незалежно  від  несподіваної  зміни  ринкової  кон'юнктури  і,  отже,  тим  менше 

ризик опинитися на межі банкрутства. 

Отже,  існуючі  трактування  поняття  «фінансова  стійкість  підприємства»

деталізують  її  окремі  фактори  формування,  ознаки,  форми  прояву  і  основні 

функції.  Проте  слід  зазначити,  що  фінансова  стійкість  підприємства  є 

комплексною,  багатофакторною, статично–динамічною економічною

категорією. Тому в процесі її аналізу  необхідно поєднати усі елементи системи 

фінансових відносин підприємства.

Фінансова стійкість 

підприємства 

Кадрова стійкість 

Управлінська стійкість 

Виробнича

стійкість

Техніко8

технологічна 

стійкість

Маркетингова 

стійкість

Інвестиційна 

стійкість 

На  такій  підставі  можна  стверджувати,  що  фінансова  стійкість 

підприємства – це властивість  підприємства, яка відображає в процесі  взаємодії 

зовнішніх і внутрішніх факторів впливу досягнення стану фінансової рівноваги

і  здатність  не  лише  утримувати  на  відповідному  рівні  протягом  деякого  часу

основні  характеристики  діяльності  підприємства,  але  й  функціонувати  та

розвиватися.

В  процесі  функціонування  кожне  підприємство  має  зберегти  не  лише

стійкість свого становища, але  й збалансувати внутрішні можливості із впливом 

зовнішнього  середовища  для  досягнення  стану  нової  якості,  що  дасть  змогу 

розвиватися.

Аналіз  фінансової  стійкості  підприємства  дає  змогу  оцінити  здатність

підприємства  адаптуватися  до  умов  зовнішнього  середовища  та  визначити 

ступінь його незалежності від зовнішніх  джерел фінансування.

Зміст  і  завдання  аналізу  фінансової  стійкості  підприємств  випливають

насамперед  із  функцій,  які  він  виконує.  З  урахуванням  підходів  до  аналізу 

господарської  діяльності  можна  запропонувати  і  визначити  декілька  функцій 

фінансової стійкості (Додаток  Б).

Існують певні принципи  (вимоги), які   повинні обов'язково виконуватися

у процесі  організації,  проведення  і  практичного  використання  результатів при 

проведенні аналізу фінансової стійкості підприємств.

Принципи проведення аналізу фінансової стійкості підприємств наведені

в додатку В.

Проведення аналізу фінансової стійкості підприємств на основі вказаних

принципів  може  істотно  збільшити  ефективність  і  позитивні  результати  їх

діяльності.  Виходячи  з  періодичності  проведення,  аналіз  фінансової  стійкості 

підприємств  може  класифікуватися  як  щоденний,  щотижневий,  місячний,

квартальний, річний.

Залежно  від  спектра  досліджуваних  питань  аналіз  фінансової  стійкості 

підприємств можна підрозділити на два види:

−  повний,  коли  вивчаються  всі  аспекти  діяльності  підприємства,  тобто

зовнішні і внутрішні його зв'язки;

−  тематичний,  коли  розглядається  тільки  вузьке  коло  питань,  що  дає 

змогу  виявити  можливості  поліпшення  окремих  напрямів  діяльності

підприємства.

За  суб'єктами  (користувачами)  аналіз  фінансової  стійкості  підприємств

розрізняють  на  внутрішній,  тобто  для  внутрішнього  користування  (результати

аналізу являють собою комерційну таємницю),  і зовнішній, що проводиться  на

підставі  фінансової  і  статистичної  звітності  органами  державного  нагляду,

акціонерами, інвесторами, аудиторами.

Розрізняють окремі види аналізу фінансової стійкості, класифікація яких

наведена в додатоку Г.

У  процесі  аналізу  фінансової  стійкості  слід  використовувати  таку

методику,  яка  найбільшою  мірою сприятиме його  ефективності.  Методика

проведення будь8якого аналізу  може включати способи, правила  і  заходи щодо

найбільш доцільного виконання  роботи. В аналізі фінансової стійкості  методика

являє  собою  сукупність  аналітичних  способів  і правил дослідження діяльності

підприємства,  спрямованих  на  вивчення  різних  об'єктів  аналізу,  які 

допомагають  одержати  найбільш  повну  оцінку  фінансової  стійкості  і 

прибутковості підприємства.

До  основних  завдань,  які  комплексно  розв’язуються  у  процесі  оцінки

фінансової стійкості підприємства, відносяться наступні два завдання:

а)  встановлення  позиції  підприємства  за  розробленими  фінансовими 

показниками,  що  зводиться  до  виявлення  забезпеченості  підприємства

оборотними  засобами,  правильності  утворення  запасів  товарно8матеріальних

цінностей,  встановлення  оптимального  рівня  заборгованості,  виявлення 

економічних  і фінансових результатів. Правильна  оцінка позиції підприємства 

за фінансовими показниками  може бути здійснена на основі їхнього системного

і взаємозалежного аналізу;

б)  виявлення шляхів  і  можливостей  подальшого  поліпшення  фінансової

діяльності,  тобто  встановлення  в  процесі  оцінки  відхилень  показників

фінансової  стійкості  підприємства  від  критичних  значень.  Виявлення  причин

цих відхилень і розробка відповідних  рекомендацій сприяють поліпшенню всієї 

виробничої діяльності підприємства.

Основними  джерелами  інформації  для  аналізу  фінансової  стійкості  і 

фінансового  стану  в цілому  є фінансова  звітність,  яка  являє  собою  сукупність

форм  звітності,  складених  на  основі  даних  фінансового  обліку  з  метою 

представлення користувачам узагальненої  інформації про фінансове становище 

і діяльність підприємства для  прийняття ними визначених ділових рішень.

Вивчення  фінансової  стійкості  дозволяє  оцінити  можливості  організації 

забезпечувати  безперебійний  процес  фінансово8господарської  діяльності  та

ступінь покриття коштів, вкладених  у активи власними джерелами. 

Фінансовий стан підприємства, його стійкість  і стабільність  залежать від 

результатів  його  виробничої,  комерційної  та  фінансової  діяльності.  Якщо

виробничий і фінансовий плани  успішно виконуються, то це позитивно  впливає 

на  фінансовий стан  підприємства.  Навпаки,  в наслідок  спаду обсягів

виробництва  і  продажів  відбувається  підвищення  її  собівартості,  зменшення 

виручки  і  суми  прибутку  і  як  наслідок  погіршення  фінансового  стану 

підприємства  і  його  платоспроможності.  Отже,  стійкий  фінансовий  стан  є

підсумком  грамотного,  умілого  керування  всім  комплексом  факторів,  що

визначають результати господарської  діяльності підприємства. 

Стале  фінансове  становище,  у  свою  чергу,  робить  позитивний  вплив  на

виконання виробничих планів  і  забезпечення потреб виробництва необхідними 

ресурсами.  Тому  фінансова  діяльність  як  складова  частина  господарської 

діяльності  повинна  бути  спрямована  на  забезпечення  планомірного надходження  і  витрачання  грошових  ресурсів,  виконання  розрахункової

дисципліни, досягнення раціональних пропорцій власного і позикового капіталу

і найбільш ефективне його використання. 

Визначення  меж  фінансової  стійкості  підприємства  належить  до  числа 

найбільш  важливих  економічних  проблем  в  умовах  переходу  до  ринку,  бо

безпосередня  фінансова  стійкість  може  призвести  до  неплатоспроможності 

підприємства  і  відсутності  у  нього  коштів  для  розширення  виробництва,  а 

надлишкова – буде перешкоджати розвитку, обтяжуючи  витрати підприємства

зайвими запасами і резервами.  

Фактори,  які  впливають  на  фінансову  стійкість  підприємства,

класифікуються  за  такими  ознаками:  за  місцем  виникнення  (зовнішні,

внутрішні)  (рис.  1.2);  за  важливістю  результату  (основні,  другорядні);  за

структурою (прості, складні); за часом  дії (постійні, тимчасові).

В процесі аналізу фінансової стійкості  підприємства особливу увагу слід

приділяти  внутрішнім факторам, які  залежать від діяльності підприємства  і на

які воно має можливість впливати та якими управляти.

 

 

 

 

 

 

 

Рисунок 1.2 – Фактори впливу на фінансову стійкість підприємства за 

місцем виникнення

Галузева 

належність 

Структура послуг,

їх частка в 

загальному 

платоспроможному 

попиті

Стан майна і 

фінансових 

ресурсів 

Структура та

динаміка 

витрат 

Розмір 

статутного 

капіталу 

Внутрішні фактори 

Зовнішні фактори 

Зовнішньо8

економічні звязки

Рівень 

платоспроможного 

попиту,

конкуренція

Економічні умови 

господарювання 

Податкова,

кредитно8

фінансова,

облікова,

інвестиційна 

Фінансова стійкість підприємства Залежно  від  впливу  означених  вище факторів можна  виділити  такі  види

фінансової  стійкості  підприємства:  поточна  (на  момент  проведення  аналізу)  і 

потенційна (перспектива нарощувати обсяги діяльності протягом певного часу і

вихід  на  новий  рівень  фінансової  рівноваги).  Тобто  фінансова  стійкість 

підприємства у короткостроковому  періоді означає досягнення стану  рівноваги,

у довгостроковому періоді  –  трансформування чинників стабілізації у фактори

розвитку підприємства. 

На  фінансову  стійкість  підприємства  впливає  ціла  низка  чинників.  З 

метою  управління  окремими  з  них,  посилення  чи  послаблення  їх  впливу  на

фінансову стійкість підприємства їх можна об'єднати в групи залежно від рівня

виникнення та ступеня значущості.

За рівнем виникнення виділяють  внутрішні та зовнішні чинники.

Залежно від ступеня  їх значущості виділяють чинники  І рівня  (базові), II

рівня (похідні) та III рівня (деталізуючі).

Оскільки  з  різних  причин  виникають  чинники,  що  впливають  на

фінансову  стійкість,  то  при  виборі  методів  управління  ними  необхідно  це

врахувати.  Якщо  зовнішні  чинники,  що  впливають  на  фінансову  стійкість,

викликані  дією  об'єктивних  економічних  законів  і  майже  не  залежать  від

діяльності  підприємства,  то  внутрішнім  чинникам  властивий  високий  ступінь 

керованості, а характер  їх зміни  безпосередньо залежить від організації  роботи

самого  підприємства.  Отже,  вплив  внутрішніх  і  зовнішніх  чинників  на

фінансову стійкість підприємства може бути різним,  яким потрібно  і можливо 

управляти  в  певних  межах.  За  складом  та  ступенем  значущості  чинники, що

впливають на фінансову стійкість, можна охарактеризувати так.

Чинники  І  рівня  –  це  узагальнюючі  (базові)  чинники,  які  є  результатом 

впливу  чинників  II  і  III  рівнів  і  водночас  виступають  генератором  взаємодії 

більш дрібних чинників.

До чинників І рівня відносять: 

−  фазу економічного розвитку системи;

−  стадію життєвого циклу підприємства.

Фаза  економічного  циклу  розвитку  економічної  системи  є  базовим 

зовнішнім чинником, що впливає на фінансову стійкість підприємства. Залежно 

від  фази  економічного  розвитку  системи  будуть  різними  темпи  реалізації

продукції,  виробництва,  їх  співвідношення,  рівень  інвестицій  підприємства  у 

товарні  запаси,  доходів  підприємства  та  населення. Так,  у  період  економічної 

кризи  темпи  реалізації  продукції  відстають  від  темпів  її  виробництва,

зменшуються  інвестиції  в  товарні  запаси, що,  у  свою  чергу,  призводить  до ще

більшого  скорочення  збуту  за  одночасного  зменшення  доходів  підприємств  і 

рівня  доходів  населення.  Отже,  знижується  ліквідність  підприємств  та  їх

платоспроможність,  що  неодмінно  негативно  відбивається  на  ступені 

фінансової стійкості підприємства.

Другим  базовим  чинником  І  рівня  виступає  стадія  життєвого  циклу 

підприємства.  Вона  є  основоположним  чинником  при  визначенні

загальноекономічної мети діяльності підприємства, для досягнення якої будуть

спрямовані  всі  інші  його  стратегії  (стратегія  управління  обсягами  діяльності,

стратегія управління власним та позиковим  капіталом, фінансова стратегія). На

рівні  підприємства  необхідно  велику  увагу  приділяти  з'ясуванню  специфіки 

кожної окремої стадії його розвитку, оскільки специфіка кожної окремої  стадії

розвитку підприємства буде визначати  також потенційні його можливості щодо

забезпечення  обсягів  діяльності,  а  отже,  величини  прибутку,  формування

приросту активів та їх фінансування за рахунок окремих видів джерел, зокрема 

власними  фінансовими  ресурсами  в  необхідному  обсязі  з  метою 

самофінансування, і разом із цим опосередковано формуватиме певний ступінь

фінансової стійкості та стабільності фінансової діяльності підприємства.

Чинники  II  рівня  –  похідні.  Вони  є  результатом  дії  основоположних

(базових)  чинників  (фази  економічного  розвитку  системи  та  стадії життєвого 

циклу підприємства). До складу чинників II рівня (похідних) належать:

−  середній рівень доходів населення;

−  демографічна ситуація;

−  соціальна політика держави;

−  податкова політика держави;

−  грошово8кредитна політика;

− амортизаційна політика;

−  загальний рівень стабільності;

−  стратегія управління обсягами діяльності;

−  стратегія управління активами;

−  стратегія управління капіталом;

−  стратегія управління грошовими  потоками.

Чинники II рівня бувають як зовнішніми, так і внутрішніми.

Зовнішні  чинники  –  це  такі,  вплив  яких  пов'язаний  з  характером

державного  регулювання  (податкова,  грошово8кредитна,  амортизаційна,

соціальна,  демографічна  політика  тощо).  Від  ступеня  відповідності  видів,

напрямів,  методів  цього  регулювання  і  фази  економічного  циклу  залежатиме

характер та глибина впливу деталізуючих чинників, або чинників III рівня.

До  внутрішніх  похідній  чинників  II  рівня,  що  забезпечують  фінансову 

стійкість,  належать  стратегія  управління  обсягами  діяльності  підприємства,

політика  управління  його  активами,  власним  і  позиковим  капіталом.

Розроблена  стратегія  передбачає  загальну  потребу  в  активах,  їх  оптимальну

структуру  при  одночасному  визначенні  джерел  фінансування  цієї  потреби  та

оптимізації  структури  капіталу,  що,  у  свою  чергу,  є  гарантом  досягнення

ефективної  пропорційності  між  коефіцієнтом  фінансової  прибутковості  та

коефіцієнтом  фінансової  стійкості  підприємства.  Досягнення  необхідної

пропорційності  між  коефіцієнтом  прибутковості  та  коефіцієнтом  фінансової 

стійкості  має  бути  основною  метою  підприємства,  оскільки  це  один  із

чинників, який сприяє максимізації його ринкової вартості.

Чинники  III  рівня  –  є  деталізуючими.  За  допомогою  їх  з'ясовують  і

деталізують  механізм  впливу  на  фінансовий  стан  підприємства  похідних

чинників. До чинників III рівня (деталізуючих) відносять:

−  рівень конкуренції;

−  рівень інфляції;

−  склад та структуру активів;

−  стратегію управління власними фінансовими ресурсами та позиковим 

капіталом;

−  стратегію управління ризиком.

Вплив  чинників  III  рівня  на  фінансову  стійкість  є  різним.  Тому  за  їх

значимістю одним із найважливіших  внутрішніх чинників фінансової стійкості

є оптимізація складу та структури  активів підприємства. Аналогічним  за своїм 

впливом  є  також  правильний  вибір  стратегії  управління  активами.  Значною 

мірою  фінансова  стійкість  підприємства  залежить  від  якості  політики