Вплив технологій інформаційної війни на розвиток міжнародних відносин

Київський міжнародний  університет

Кафедра міжнародної інформації та інформатики

„Вплив технологій  інформаційної війни на розвиток міжнародних відносин”

ВИПУСКНА КВАЛІФІКАЦІЙНА РОБОТА

на здобуття освітньо-кваліфікаційного рівня 

“бакалавр міжнародних відносин”

за спеціальністю 6.030400 – Міжнародна інформація

напряму підготовки 0304 – Міжнародні  відносини

Науковий керівник: проф. Коломієць В.Ф.

Рецензент___________________________________________

___________________________________________

(вчений ступінь, звання , прізвище та ініціали)

План

Вступ______________________________________________________________3

Розділ I. Аналіз технологій ведення інформаційних війн

1.1. Проблеми класифікації інформаційних війн _________________________9

1.2. Інструментарій ведення інформаційної війни ________________________18

Розділ ІІ. Вплив інформаційних війн на розвиток міжнародних відносин

2.1. Національні системи здійснення спеціальних інформаційних та                                                                                      психологічних операцій в США ______________________________________23

2.2. Аналіз ведення інформаційних війн в західноєвропейських країнах (Німеччина та Франція)______________________________________________37

Розділ ІІІ. Особливості ведення інформаційних війн в Україні

3.1. Інформаційна безпека України: проблеми і перспективи _______________42

3.2. Аналіз методів ведення інформаційних війн _________________________49

Висновки __________________________________________________________56

Список використаної літератури ______________________________________63

Додатки___________________________________________________________69

Вступ

             Бурхливий розвиток інформаційних технологій, комунікаційних мереж, засобів зв'язку та доступу до різноманітної інформації, що ми сьогодні спостерігаємо, не могли не позначитися на соціальній сфері, на суспільних та на міжнародних відносинах. Сьогодні новітні технології відіграють дуже велику роль в будь-якому суспільстві - вони дозволяють швидко обробляти великі банки інформації, змінюють структуру комунікації між людьми, в цілому відбиваються у всіх сферах людського життя. Швидкий розвиток інформаційних технологій, які стають загрозою і перетворюються на війни, радикально змінює структуру суспільства та значно трансформує міжнародні відносини. Це чітко просліджується від часів „холодної війни” до сучасності. На сучасному етапі розвитку людства, коли все розвинутими стають інформаційні технології та системи, інформаційні війни стають насправді небезпечними і мають дуже великий вплив на розвиток світового суспільства і безпосередньо впливають на міжнародні відносини за допомогою високотехнологічного обладнання або ж за допомогою психологічних операцій, які набувають зараз все ширшого розповсюдження.

                  Застарілі ідеології ведення війн четвертого покоління (Велика Вітчизняна війна, війни в Чечні) та п’ятого покоління (з застосуванням ядерної зброї) змінюються на ідеологію ведення війн шостого покоління, яка характеризується наступними основними постулатами (згідно зі стратегічною концепцією США «Спільна перспектива-2010»):

— перемога полягає зовсім не в  захопленні території противника;

— застосування ядерної зброї зовсім не є найвагомішим аргументом;

— цілком достатньо для досягнення цілей війни заподіяти противнику непоправної шкоди, застосовуючи високоточну зброю для руйнування найважливіших об’єктів або комунікацій (інфраструктури управління);

— масові жертви серед мирного  населення та особового складу противника, заподіяння істотної економічної та екологічної шкоди, з огляду на загальну тенденцію глобалізації всіх світових процесів, — не є доречними.

Невід’ємними компонентами війн майбутнього  будуть інформаційна війна (як одна зі складових потенціалу стримування  гіпотетичного агресора) та несмертельна зброя, роботи з впровадження елементів яких здійснюються у багатьох країнах вже тепер.

             Сьогодні інформаційною зброєю, яка має дуже великий вплив,  стає будь-яка інформація. Але  постає питання її правильного  використання, подачі або інформаційного захисту власної країни. Інформація стає справжньою зброєю в руках кваліфікованих спеціалістів даної області.

              У сучасному суспільстві інформація стає найбільш важливою цінністю, а індустрія отримання, обробки і трансляції інформації - провідною галуззю діяльності, куди з кожним роком вкладають все більш значні капітали. Як вважають провідні вчені, інформація стає важливим стратегічним ресурсом, відсутність якого призводить до суттєвих втрат в економіці. Інформатизація суспільства виступає одним з вирішальних чинників модернізації економіки на ринкових засадах і запорукою інтеграції України в світове співтовариство.

                   Інформаційні системи все більше ускладнюються, взаємозалежність між різноманітними компонентами вже не завжди очевидна, та інформаційна безпека набуває таким чином все більш глобального характеру, виходячи у більшості випадків на перший план.

XXI ст. перед суспільством з погляду  безпеки поставило цілу низку  нових проблем.

                   Слід відмітити, що в силу суб’єктивних факторів категорія “інформаційна безпека” сьогодні розглядається в Україні і за кордоном переважно у організаційно-управлінському та інженерно-технологічному аспектах, що, на мою думку, не зовсім правильно і в майбутньому може призвести до неправильного формуван­ня державної політики. Відразу зауважу, що зазначені аспекти є важливими у системі організації захисту інформації, але без правового аспекту вони не можуть претендувати на системність і комплексність безпеки.

            Саме тому існує нагальна необхідність розвитку наукових досліджень спеціальних інформаційних операцій. В Україні є всі передумови для формування потужної наукової школи у цій галузі. Вже нині певні розробки провадяться у Національному інституті стратегічних досліджень, Національному інституті українсько-російських відносин, Інституті міжнародних відносин Київського університету ім. Тараса Шевченка, окремих спеціалізованих науково-дослідних установах.

            Дана науково-дослідницька робота присвячена інформаційним війнам, як темі, яка є новою і актуальною в сучасних умовах розвитку людства. Тема інформаційних війн з’являється на сучасному етапі розвитку людства дуже швидко і є дуже важливою, адже є досить небезпечним фактором.

           Війна інформації на сьогодні стала одним з найнебезпечніших видів зброї. Користуватися компроматами, виливанням бруду, підкиданням неправдивої інформації, намагання за допомогою інформації ввести в оману стало для багатьох сенсом життя. Інформація має вплив на маси, тобто за умови вдалого маніпулювання свідомістю мас, можна досягти практично будь-якої мети – знищити опонента, прибрати з дороги конкурентів чи розпалити війну.

             Інформаційна війна являє собою цілеспрямовані інформаційні впливи, що здійснюються суб’єктами впливу на об'єкти впливу з використанням інформаційної зброї задля досягнення запланованої мети. 
             Ідея інформаційної боротьби ґрунтується на використанні двох важливих факторів: життєдіяльність сучасного суспільства все більше залежить від інформації, обсяги якої постійно зростають, а також від того, наскільки ефективні рішення приймаються на її основі. Отже, мішенню інформаційної боротьби є процес прийняття рішень. Боротьба ведеться шляхом впливу як на свідомість та підсвідомість людей, так і на ту інформацію, на підставі якої приймаються рішення. В свою чергу, вплив на інформацію може здійснюватися безпосередньо (введенням об’єкта впливу в оману) або опосередковано (шляхом впливу на технічні засоби і системи, які забезпечують збирання, нагромадження, опрацювання та поширення інформації). Методи впливу визначають особливості сфер, в яких ведеться інформаційна боротьба. Все це свідчить про важливість та актуальність розгляду питань інформаційного протиборства в сучасному світі та місця в цьому процесі нашої країни.

             Проблеми, що виникають з розвитком сучасного інформаційного суспільства та високої ймовірності втягнення України в інформаційну війну, диктують необхідність глибокого вивчення цієї проблеми та вироблення методологічних засад інформаційної боротьби, які повинні стати фундаментом формування і реалізації політики забезпечення національних інтересів на інформаційному рівні, в тому числі й у воєнній сфері, та створення національної системи інформаційної безпеки України.

Генеральна мета інформаційної  війни таким чином - порушити обмін  інформацією в таборі супротивника. Зрозуміло, що цей вид зброї, як правило, взагалі не спрямований на завдання втрат живій силі. У цьому сенсі крива технології вивела, нарешті, до цілком безкровної і в той же час винятково ефективної зброї. Вона знищує не населення, а державний механізм.

           Багато науковців зацікавлені даною темою. Існують немало робіт присвячених саме інформаційним війнам, наприклад Невелике філософсько-юридичне дослідження Прокоф’єва Д.М. „Інформаційна війна та інформаційна злочинність”, [74] за яким  інформаційна війна являє собою цілеспрямовані інформаційні впливи, що здійснюються суб’єктами впливу на об'єкти впливу з використанням інформаційної зброї задля досягнення запланованої мети. 
           Під впливом розуміється переважно вплив на свідомість людей. Тобто інформаційна зброя - спеціально підготована та подана інформація для цільової групи осіб (назвемо "пропаганда"). Основна зброя такої "війни" - повідомлення засобів масової інформації та нетрадиційних джерел інформації.

          Інша робота „Інформаційна війна в епоху глобалізації” [54] Лідії Леонтьєвої має більш технічний характер. Досліджуються загальні аспекти використання інформаційної зброї у контексті "...програмних та апаратних засобів..."

          Інформаційна війна розглядає інформацію як окремий об'єкт або як потенційну зброю та вигідну ціль. Інформаційну війну можна розглядати як якісно новий вид бойових дій, активна протидія у інформаційному просторі.

Інформаційна війна – це атака  інформаційної функції, незалежно  від засобів, які застосовуються. Наприклад, бомбардування АТС або  вивід з ладу інформаційно-комп'ютерної  системи противника – операція інформаційної  війни.

           Моя робота має на меті дослідити інформаційні війни теоретично та практично для того, щоб проектувати дослідження на розвиток міжнародних відносин на у розвинутих країнах та Україні. Україна, як пострадянська країна, має менш розвинуті інформаційні системи та має менший досвід у проведенні психологічних інформаційних операцій, тому досліджений досвід зарубіжних провідних країн є дуже цінним, актуальним і необхідним для нашої країни.

          Об’єктом  даної дослідницької роботи є  інформаційні та психологічні технології та операції, які використовуються в розвинутих країнах, задля проведення вдалої зовнішньої політики та утвердження своїх позицій у світовому просторі або утвердження все існуючого впливу на інші країни.

          Предметом  дослідження є поняття інформаційних війн, інструментарію ведення інформаційної війни, американський, німецький та французький досвід проведення психологічних та  інформаційних операцій для досягнення своїх національних інтересів та український досвід, який, як у будь-якій молодій країні, ще є недосконалим та не багатим.

          У своїй  роботі я розглядаю інформаційні  війни на прикладі розвинутих  країн світу та України та  безпосередній вплив інформаційних  війн на зовнішню політику, адже  лише через практичне застосування та фактичні приклади можна опанувати дану тему краще та більш результативно.

           Структура  моєї роботи традиційна: вона  складається з вступу, основної  частини дослідження, що містить  три розділи, та висновків.

Розділ 1

Аналіз технологій ведення інформаційних війн

               Зважаючи на роль інформації у сучасному світі, американський дослідник М. Маклюен виводить цікаву тезу, яка звучить так: «Істинно тотальна війна - це війна за допомогою інформації. Її непомітно ведуть електронні засоби комунікації - це постійна і жорстока війна, у ній беруть участь буквально усі. Війнам у колишньому змісті слова ми відводимо місце на задвірках  Вселеної». [49]   Саме Маклюен першим (ще 30 років тому) проголосив, що в наш час економічні зв’язки і відносини усе більше приймають форму обміну знаннями, а не обміну товарами. А засоби масової комунікації самі є новими “природними ресурсами”, що збільшують багатства суспільства. Тобто боротьба  за капітал, простори збиту та ін. уходять на другий план, а головним зараз становиться доступ до інформаційних ресурсів, знань, що призводить до того, що війни ведуться вже більше в інформаційному просторі та за допомогою інформаційних видів озброєнь. 
            Інформаційна війна - дії, початі для досягнення інформаційної переваги шляхом завдання шкоди інформації, процесам, що базуються на інформації і інформаційних системах супротивника при одночасному захисті власної інформації, процесів, що базуються на інформації і інформаційних системах. Основні методи інформаційної вийни - бокування або спотворення інформацийних потоків та процесів прийняття ришень супротивника.

              Інформаційна зброя - сукупність спеціалізованих (фізичних, інформаційних, програмних, радіоелектронних) методів і засобів тимчасового або безповоротного виводу з ладу функцій або служб інформаційної інфраструктури в цілому або окремих її елементів. Основна дія інформаційної зброї - бокування або спотворення інформацийних потокив та процесів прийняття рішень супротивника.

              Зараз арсенал інформаційних технологій соціального впливу настільки розвився, що раніше безсистемні намагання задіяти в сфері міждержавних інтересів масову свідомість перетворилися у чітко працюючу індустрію.

              Мета інформаційної війни - послабити моральні і матеріальні сили супротивника або конкурента та посилити власні. Вона передбачає заходи пропагандистського впливу на свідомість людини в ідеологічній та емоційній галузях. Очевидно, що інформаційна війна - складова частина ідеологічної боротьби.. Такі війни не призводять безпосередньо до кровопролиття, руйнувань, при їх веденні немає жертв, ніхто не позбавляється їжі, даху над головою. І це породжує небезпечну безпечність у ставленні до них. Тим часом, руйнування, яких завдають інформаційні війни у суспільній психології, психології особи, за масштабами і за значенням цілком співмірні, а часом і перевищують наслідки збройних війн. Мета таких маніпуляцій найчастіше полягає у:

v    внесенні у суспільну та індивідуальну свідомість ворожих, шкідливих ідей та поглядів;

v    дезорієнтації та дезінформації мас;

v    послабленні певних переконань, устоїв;

v    залякуванні свого народу образом ворога (у такому випадку маємо підстави говорити про інформаційну війну на своїй території; саме таку інформаційну війну вела Росія перед збройним конфліктом у Чечні: формуючи образ ворога, російські державні і продержавні ЗМІ називали загони чеченців бандформуваннями, формували загальне негативне ставлення до чеченців і взагалі – “осіб кавказької національності” [59] і т.д.

         Треба поділити зміст інформаційних  війн на операції, що супроводжують збройні зіткнення, та ті, що ведуться таємно у мирний час. Операції, супроводжуючі збройні конфлікти – найбільш архаїчна, але в той же час і найбільш розвинута сфера застосування інформаційного пресингу. Зараз інформаційне супроводження бойових дій відточено до автоматизму, що добре ілюструють воєнні кампанії у Персидській Затоці на початку 90-х, кампанії Росії у Чечні, нинішня боротьба з тероризмом в Афганістані та ін.

В подібних операціях передбачається, по-перше, інформаційна блокада в  зоні бойових дій. Саме тут інформація безпосередньо на морально-психологічний стан особового складу. Тому альтернативні офіціальним, неконтрольовані джерела інформації по можливості подавляються. Наступна подача інформації зовні має декілька рівнів, інформаційні потоки в яких проходять по різним комунікативним каналам і не завжди бувають тотожні. Основними напрямками діяльності підрозділів, на які покладаються функції по інформаційно-психологічним спецопераціям, являються:

ü     підрив морально-політичного стану особового складу збройних сил і населення противника, паралізація їх волі до боротьби;

ü     мобілізація свого населення на широку підтримку військових дій, сковування пацифістських настроїв та виступів;

ü     забезпечення моральної підтримки дій своїх військ збройними силами та населенням союзників;

ü     введення супротивника в оману, дезінформація суспільної свідомості з метою приховування істинних замислів.

              Одночасно ведеться обробка світового співтовариства в цілях обґрунтування своїх дій та провокування союзничих настроїв. При цьому інформація фільтрується, дозується та подається у вигідному для тієї чи іншої сторони світі.

              Деякі західні вчені також  визначають задачі інформаційних операцій в мирний час: 

• дезінформація політичного та військового керівництва країн-опонентів;
• дискредитація керівництва країн-опонентів, нагнітання недовіри до нього серед місцевого населення;
• стимулювання соціально-політичних угруповань, діяльність яких відповідає інтересам агресора;
• кампанії по залякуванню керівництва опонуючої країни (демонстрація сили деякими державами в сучасному світі може розглядатися саме в такому контексті);
• організація боротьби з пропагандою супротивника, протидія його політичним акціям.

             Оскільки в ході інформаційної війни здійснюється вплив на психологічну сферу людини, мас чи певних соціальних груп, — методи її ведення базуються на соціально-психологічних чинниках і дуже часто зводяться до навіювання або так званих “брудних технологій”. Майже ніколи реальні цілі інформаційної війни не афішуються ― навпаки, вони маскуються якимсь приводом.

             Генеральна мета інформаційної війни таким чином - порушити обмін інформацією в таборі супротивника. Неважко зрозуміти, що цей вид зброї, як правило, взагалі не спрямований на завдання втрат живій силі. У цьому сенсі крива технології вивела, нарешті, до цілком безкровної і в той же час винятково ефективної зброї. Вона знищує не населення, а державний механізм.

              Звідси, чим вище технологічні можливості держави і чим більше число його взаємодій з іншими групами (включаючи внутрішні групи) чи державами, тим більше  держава уразлива в інформаційній війні. Ця уразливість буде зростати в міру збільшення розмірів чи мереж числа й обсягу трансакцій.

              Можна зазначити, що багато з сучасних війн починається саме з інформаційних. Приводом для бомбордування Багдаду Сполученими Штатами стала поширена через усі світові ЗМІ інформація, що режим Саддама Хусейна нібито має зброю масового знищення. Війна в Іраку триває, а зброю так і не знайшли. Війну інформації також розпочинають тоді, коли треба досягти якоїсь мети. Експерти висувають різні вернсії, щодо справжньої мети нападу на Ірак. Головна - метою знищення Іраку була зовсім не ЗМЗ, а велика кількість нафти, яку прагнув взяти під свій контроль американській уряд чи просто давні непорозуміння сімї Буша з Саддамом Хусейном. Тільки раніше приводу не було розпочати цю війну, треба було людству якось пояснити таку позицію, довелося провести цілу низку виливів інформації на маси, таким чином виправдати позицію американського керівництва.  
Зрозуміло, що інформаційні війни частіше використовуються на міжнародному рівні.

              Вважається, що також існують інформаційні війни локального характеру. Такі війни точаться не лише між країнами і охоплюють міжнародну аудиторію, такі війни починають вестися і на місцевому рівні. Зокрема, українські політики, як ніколи, вивчили технологію ведення інформаційної війни.  
             Останнім часом дедалі популярнішим серед українських політиків стає знищення опонента за допомогою „інформаційних бомб”. Наприклад, вважається, що одну з таких деякий час тому використала Юлія Володимирівна Тимошенко, коли заявила, що Партія регіонів підписала коаліційну угоду з "Нашою Україною". Знаючи електорат НСНУ, зрозуміло, що таке рішення не буде ухвалено прихильниками і, що саме завдяки такому злиттю партія загубить більшу їх частину, бо вони просто не зрозуміють такого об’єднання. Можна сказати, що людина, яка має такий вплив на українські маси, зробила стратегічний хід, завдяки якому змусила розчаруватися деяких українців у своїх лідерах і прибільшила кількість прихильників у своїх лавах.  
           Твердження, що інформаційна війна – щось нове, що з’явилося лише з настанням глобалізації цивілізаційних процесів є хибним. Це поняття не є новим, але є не вивченим. Оскільки саме поняття „цивілізації” має в собі значну інформаційну складову, то кожен конфлікт суспільств з різними цивілізаційними (або нижчого рівня) цінностями неодмінно включав елементи інформаційної війни. Однак, на початках цивілізацій і до закінчення середньовіччя, суспільства на підкорених територіях (чи ті, яких планували підкорити) розглядались як відновлюваний ресурс території і ніколи – як інформаційне середовище. Інформаційні зудари суспільств звичайно ж, відбувались, але процес інформаційної боротьби був стихійний, неусвідомлений сторонами. 
             Для кращого розуміння інформаційних війн далі вважаю за потрібне розглянути класифікацію інформаційних війн. Поглядів щодо класифікації існує багато.

              Американські військові експерти, що брали участь у розробці  доктрини інформаційної війни,  виокремлюють три її види.

            Роблячи спроби класифікувати інформаційні війни, український учений Г. Почепцов, спираючись на американські розробки, виокремлює сім форм інформаційних воєн: [36]

• Командно-управлінська
• Розвідувальна
• Психологічна
• Хакерська
• Економічна
• Електронна
• Кібервійна

                  Аналіз, зроблений американськими фахівцями, засвідчив, що за сучасних умов можуть існувати девять основних типів інформаційної війни. Типів інформаційної зброї існує, звичайно, набагато менше. Наведу типи інформаційної війни:

1. Вплив на інформаційну інфраструктуру. Йдеться про використання звичайних військових засобів – від артилерії до ядерної бомби – для знищення інформаційної інфраструктури. При застосуванні цієї зброї використовується той факт, що інформація не може існувати без посередництва повного об’єкта реального світу – матеріального носія інформації.
2. Радіоелектронна боротьба. Так називають комплекс сил та заходів, спрямованих на досягнення панівної ролі в ефірі. Основним завданням радіоелектронної боротьби є протидія, використанню противником електромагнітного випромінювання для зв’язку, навігації, розвідки, тощо за одночасного збереження цих можливостей для себе. Цей вид інформаційної зброї використовує вплив на умови розповсюдження радіоелектронних хвиль – носія інформації специфічного виду.
3. Вплив на системи ЗС. Під цим розуміють дії, спрямовані на знешкодження систем Управління військами.
4. Хакерська війна. Таку назву має діяльність, спрямована на модифікацію програмного забезпечення і даних, доступних через комп’ютерні мережі. Вона повинна здійснюватися без створення автономних програмних систем, на зразок вірусів або троянських коней, тобто програм, що розповсюджуються безплатно та мають не документовані можливості. Прикладом такої програми є поширена на початку 90-х років у СНД програма зех.ехе, яка окрім виведення на екран фотографії з журналу „Playboy”, здійснювала повне форматування вінчестера.
5. Кібернетична війна, тобто дії кібернетичних, програмних систем, що знищують чи модифікують програмне забезпечення та дані в мережах. Прикладами подібних систем можуть слугувати віруси, троянські коні тощо.
6. Створення в програмно-апаратному забезпеченні не документованих можливостей. Цей вид інформаційної війни передбачає створення у програмно-апаратних системах подвійного призначення, які пропонуються на продаж іншим державам чи комерційним фірмам, не документованих можливостей (логічних бомб), їх створення дає виробнику можливість при потребі отримувати інформацію, що обробляється системою, чи впливати на її діяльність і навіть припиняти її.
7. Радіоелектронна розвідка. Під радіоелектронною розвідкою розуміють комплекс заходів, спрямованих на отримання інформації за допомогою перехоплення радіомагнітного випромінювання систем зв’язку та побічних електромагнітних наведень електронної апаратури.
8. Розвідку в інформаційних системах та глобальних мережах. Під цим розуміють комплекс заходів,  спрямованих на отримання інформації з комп’ютерних систем, які підключені до інформаційних систем і глобальних мереж. У СІЛА навіть розробляється концепція віртуальної розвідки. Необхідно зазначити, що гіпотетичні системи віртуальної розвідки зможуть використовуватися не тільки для збору та обробки інформації, а й для здійснення диверсії(як і звичайні розвідники).
9. Психологічні операції. Основою цих операцій є масовий вплив на масову та індивідуальну свідомість.

              На думку російських фахівців, зокрема першого заступника Генерального  директора Федерального агентства  урядового зв’язку й інформації  при Президентові РФ генерал-лейтенанта  І. Маркоменка, в усіх дев’яти  типах інформаційних воєн використовують інформаційну зброю чотирьох типів:

• Засоби впливу на інформаційну інфраструктуру. До цього можна віднести будь-яку зброю, за допомогою якої знищується інформаційна інфраструктура, специфічні види зброї, такі, як засоби радіоелектронної боротьби.
• Засоби розвідки , отримання інформації з інформаційних, телекомунікаційних та інших систем. Засоби радіоелектронної розвідки репрезентують найрізноманітніші системі – від найпростіших пристроїв до величезних систем глобальної радіорозвідки, утримувати які можуть лише найбагатші держави світу.
• Засоби впливу на інформацію, яка обробляється в інформаційних системах, наприклад, на програмно-математичне забезпечення цих систем. Відомим прикладом є створення і поширення вірусів, троянських коней.
• Засоби впливу на суспільну свідомість.

           Розглянувши погляди сучасних  вчених щодо класифікації інформаційних  воєн, перейдемо до безпосередньої  суті ведення інформаційних війн. Існує багато поглядів щодо  того, що аналіз ведення інформаційних  та психологічних операцій краще розглядати через  інструменти ведення інформаційних війн.

          Під інструментами ведення інформаційних  війн розуміють сукупність методів  та засобів інформаційного впливу, засоби використання новітніх  інформаційних технологій, як інформаційної  зброї.

          Таких інструментів існує багато, але є найбільш розповсюджені  і найбільш часто використовувані  та ефективні. Нижче детально  описані деякі з них.

           Переробка інформації людиною  спираються на певні конструкти, які дозволяють вносити розуміння у сучасну дійсність. Це використовується в сучасних процесах впливу, одним із інструментів якого є міфологізація. Це поняття передбачає чітке введення (внедрение) певних уявлень до масової свідомості, коли вони приймаються як даність. Такі міфи часто мають психологічну навантаженність і апелюють до примітивних людських інстинктів (напр., страх).

          Наступним інструментом дії інформаційної  війни є приєднання до другого.  Мова йде про максимальну згода  із співрозмовником, з розумінням  його поглядів. Найбільш активно такий варіант „обеззброєння”  супротивника був розроблений у теорії переговорів. При цьому дослідники спираються на ідею: людині важко містити в собі позитивне ставлення до людини і негативне ставлення до того, що він каже. Ми намагаємося вийти до співвідношення позитиву та негативу, тобто погана людина може казати тільки погане, і навпаки: гарна людина – тільки добре. У. Юри наводить приклад: „До 1977 г. арабские руководители отказывались признавать существование Израиля; они даже не употребляли этого названия. Однако в ноябре того года президент Египта Анвар Садат нарушил табу, совершив свою нашумевшую поездку в Иерусалим. Трудно было представить себе что-нибудь более неожиданное для израильтян, более обезоруживающее, спутывающее все представления о египетском соседе, чем приезд вражеского лидера в страну, которая всего четыре года назад подверглась нападению его армии”. [39]  Тобто однією такою дією він здолав психологічний бар’єр, який, як вважалося, складав дев’яносто відсотків конфлікту.