Вплив оздоровчого бігу на фізичний стан учнів середнього шкільного віку

 

                                                                                            

 

 

 

ДИПЛОМНА РОБОТА

 

“Вплив оздоровчого  бігу на фізичний стан учнів середнього шкільного віку”

 

 

 

           Виконав: студент

заочної форми навчання 

……………………..

 

 

 

 

З М І С Т

 

Перелік умовних скорочень . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .	3
Вступ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .	4
РОЗДІЛ  1.  Біг як засіб оздоровлення учнів середнього шкільного віку. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .	6
1.1. Досвід використання  бігу в оздоровчій фізичній  культурі  . . . . . . .	6
1.2. Вплив оздоровчого бігу на фізіологічні процеси в організмі   людини  ...........................................................................................................	11
1.3. Анатомо-фізіологічна  характеристика дітей середнього  шкільного віку . . . . . . . . . . . . . . . . .. . . . . . .. . . . . . .. . . . . . . . . . . . . . . .. . . . . . . . . . . . .	17
1.4. Особливості реакцій  організму підлітків на фізичні  навантаження ..         Висновки до І розділу ........................................................................	21 24
РОЗДІЛ 2. Задачі, методи і організація  дослідження . . . .  . . . . . . . .	25
2.1. Задачі дослідження  . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .	25
2.2. Методи дослідження . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .	25
2.3. Організація дослідження	29
Розділ 3.  Вплив занять оздоровчим бігом на фізичний розвиток і фізичну  підготовленість підлітків. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . ....	31
3.1. Характеристика програми  педагогічного експерименту. . . . . . . .	31
3.2. Аналіз показників  фізичного розвитку. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .	39
3.3. Аналіз показників  фізичної підготовленості.. . . . . . . . . . . . . . . . .	42
3.4. Оцінка рівня фізичного  розвитку і фізичної підготовленості  школярів	45
Висновки . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .	50
Практичні рекомендації . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .	52
Список використаних джерел . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .	53

 

Перелік умовних скорочень

 

АТ_max – артеріальний тиск максимальний (систолічний), мм рт. ст.

АТ_min – артеріальний тиск мінімальний (діастолічний), мм рт. ст.

ЖЄЛ – життєва ємність  легень, мл.

МСК – максимальне  споживання кисню, мл/хв.

МСК/кг – максимальне  споживання кисню на кілограм маси тіла, мл/хв/кг.

ЕГК – екскурсія грудної  клітки, см.

ПЕ – педагогічний експеримент.

РА – рухова активність.

РТ – пульсовий  тиск.

РФП – рівень фізичної підготовленості.

РФР – рівень фізичного  розвитку.

СО – систолічний  об’єм крові, мл.

ССС – серцево-судинна  система.

ФП – фізична підготовленість.

ФПр – фізична працездатність, кГм/хв.

ФР – фізичний розвиток.

PWC₁₇₀ – фізична працездатність при пульсі 170 уд/хв.

ХОК – хвилинний об’єм  крові, мл/хв.

ЧСС – частота серцевих скорочень, уд/хв.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

 

Актуальність. Ми живемо в час колосальної інформатизації суспільства, час стрімкого НТП. Для того, щоб сьогодні залишатися  повноцінним членом людської спільноти, необхідно володіти чималим об’ємом інформації. Для її одержання люди годинами сидять перед моніторами комп’ютерів, екранами телевізорів, за партами шкільних класів та вузівських аудиторій. Технічний прогрес сприяє зменшенню рухової активності (РА) у виробничій сфері та побуті. Сьогодні людина може отримати всю необхідну їй інформацію, не виходячи з дому. І вже незабаром, не виходячи з дому, вона зможе купити все, що їй потрібно, замовивши по телефону чи комп’ютеру. Їй не треба добиратися десятки-сотні кілометрів, щоб подивитися футбольний матч чи спортивні змагання. За лічені секунди ми потрапляємо у будь-яку точку планети, вмикаючи телевізор.

Ці досягнення дають  можливість економити час, гроші, енергію. Але всі зазначені переваги мають зворотній бік медалі, назва якій – тотальна гіпокінезія суспільства. Ця проблема, можливо, була б не такою глобальною та болючою, якби стосувалася лише дорослого населення. На жаль, вона масово проникає в середовище дітей.

В наш час, як констатують спеціалісти, при  вступі до школи різноманітні відхилення в стані здоров’я має кожна 3-4-та дитина, а в кінці навчання у 9-му класі - вже кожен другий учень [45, 55, 58].

Встановлено, що РА учнів 1-го класу скорочується в порівнянні з дошкільнятами на 50%, а старшокласників - на 75% [38]. Після 5-6 уроків в учнів понижуються основні показники кардіодинаміки. Особливо страждають від дефіциту РА 5-6-класники: навчальні навантаження у них особливо великі, потребують значної напруги, а фізіологічно їх організм до цього не готовий.

За час  навчання у школі у 1,5 рази зростають  нервово-психічні розлади; виявлена надлишкова вага тіла у 10-20% учнів; захворювання носоглотки – у 30%; порушення постави –  у 20-40%; дефекти зору і нервово-психічні відхилення – у 50%; схильність до частих захворювань – у 50-60% школярів [21, 34, 45].

Кількість абсолютно  здорових випускників шкіл за даними різних фахівців за останні роки становила  від 5 до 25% [18, 48, 49, 66].

Проблему  гіпокінезії у середовищі школярів посилюють збільшення предметів  навчального плану, створення класів із поглибленим вивченням окремих  предметів, у результаті чого кількість  уроків на одного учня сягає гранично допустимого навантаження, через  що діти змушені тривалий час сидіти за партою, і їх РА критично знижується.

Загальновідомо, що основною формою фізичного виховання  у школі є обов’язкові для  всіх учнів уроки фізичної культури. Однак, вони компенсують необхідний для дитячого організму об’єм  РА лише на 11-13% [12, 34, 51].

Тому, важливою проблемою сучасності є пошук  таких форм фізичного виховання, які б підвищували рівень фізичного  стану школярів, зміцнювали їх здоров’я та покращували фізичну підготовленість.

Одним із засобів, що може компенсувати недостатність РА школярів є найпростіша, природна і доступна вправа, виконання якої не потребує спортивних залів – оздоровчий біг.

Біг – універсальний  засіб зміцнення здоров’я для  людей різної статі і віку [37]. Біг – один з найбільш ефективних засобів розвитку витривалості, яка відіграє протягом усього життя важливу роль у збереженні здоров’я, нормальній діяльності таких фізіологічних систем, як серцево-судинна і дихальна, розвиває інші функціональні системи організму, підвищує рівень фізичної підготовленості. Його застосування дає змогу компенсувати недостатню РА школярів, допоможе уникнути ожиріння та інших захворювань.

Зважаючи  на вищевикладене, нами проводилося  дослідження, мета якого дослідити вплив оздоровчого бігу на фізичний стан учнів середнього шкільного віку.

Для вирішення поставленої мети були поставлені наступні завдання:

1. Проаналізувати та узагальнити дані літературних джерел з питань оздоровчого впливу бігу на організм людини.
2. Розробити програму занять оздоровчим бігом для дітей середнього шкільного віку
3. Визначити ефективність експериментальної програми занять бігом за показниками фізичного стану учнів 11-12 років.
4. Розробити практичні рекомендації щодо застосування бігу в оздоровчій роботі зі школярами

 

 

 

 

РОЗДІЛ І

БІГ ЯК ЗАСІБ ОЗДОРОВЛЕННЯ УЧНІВ СЕРЕДНЬОГО ШКІЛЬНОГО ВІКУ

 

1. Досвід використання бігу в оздоровчій фізичній культурі

 

Сьогодні медицина і спортивна  наука наполегливо рекомендують включати вправи на витривалість до режиму життя людини. Як свідчать сучасні  дослідження, з усіх видів фізичних вправ найбільшу користь для здоров’я приносять ті, які виконуються тривалий час і при достатньо повному забезпеченні організму киснем, тобто в аеробному режимі [41,43]. Однією із таких вправ є біг.

Біг, як і всі циклічні вправи забезпечує надійне зміцнення здоров’я, перш за все за рахунок підвищення аеробних можливостей організму [44]. В оздоровчих цілях, як правило, використовують повільний біг зі швидкістю 1,5-4 м/с, тобто 1 км потрібно долати за 4,10-11,00 хв. [60].

Головна мета занять оздоровчим бігом - це покращення фізичного стану людини і, відповідно, підвищення її працездатності. В основі розвитку фізичної працездатності людини лежить здатність організму до кращого використання кисню [60].

Тож скільки часу слід бігати і  з якою швидкістю? В кожному конкретному випадку, з врахуванням віку, статі, маси тіла, стану здоров’я, метеорологічних умов і рівня резервних можливостей організму, вибір величини навантаження повинен бути різним [44].

Для того, щоб досягти кращого  споживання та утилізації кисню в тканинах, необхідно бігати із заданою інтенсивністю у визначених режимах енергозабезпечення [60].

Кожен режим енергозабезпечення характеризується певними показниками діяльності серцево-судинної системи, яка контролюється  за ЧСС; біохімічними критеріями обміну речовин, які контролюються за концентрацією молочної кислоти, киснево-лужної рівноваги в крові, жирних кислот та активністю гормонів і ферментів. Вихід на необхідний режим діяльності серцево-судинної системи відбувається протягом 1,5-2 хв. і залежить від рівня підготовленості бігуна, а підтримуватись цей рівень може тривалий час, часто до 2 год. і більше. При цьому, спостерігаються невеликі коливання показників ЧСС і лактату в сторону збільшення [60].

Якщо розглядати весь діапазон швидкостей бігу, можна відмітити, що на вдосконалення визначених ланок серцево-судинної, дихальної і м’язової систем людини впливає відповідна швидкість, пов’язана з режимом енергозабезпечення. Біг з меншою швидкістю (1,5 - 3 м/с) призводить до збільшення числа капілярів у працюючих м’язах, підвищує ударний об’єм серця, але тільки до ЧСС – 130 уд./хв.

При подальшому збільшенні швидкості, до 4 м/с, вдосконалюється здатність  до економізації, тобто забезпечення роботи за рахунок енергетично вигідних аеробних процесів без накопичення надлишків молочної кислоти. Подальше зростання швидкості призводить до збільшення розмірів серця і витривалості самих м’язів [60].

З метою регулювання навантаження в практиці широко використовується показник ЧСС. На сьогодні в нашій  країні і за кордоном найбільш розповсюджені такі три напрямки вибору дозування бігових навантажень [44]:

1.“Задоволення-ефект”. Під час фізичної роботи в різних тканинах нашого організму виділяються особливі гормони - ендорфіни. Попадаючи в кров, частина з них досягає центральної нервової системи (ЦНС) і збуджує нервові центри, в результаті чого у людини виникає відчуття радості і задоволення. Однак, це відчуття непостійне. Навіть при бігу з невисокою швидкістю через деякий час настає втома з характерними для неї негативними емоціями, які посилюються по мірі підвищення швидкості бігу. Суть напрямку “задоволення-ефект” полягає в тому, щоб визначити оптимальний об’єм бігових навантажень і їх інтенсивність на основі наявних позитивних емоцій. Якщо людина відчуває радість, то можна продовжувати біг, а при появі негативних відчуттів слід перейти на ходьбу. Біг відновлюється після ліквідації негативного відчуття. Переважно такі навантаження нетривалі, а швидкість бігу невисока.

При трьохразових заняттях в тиждень  такі навантаження дають оздоровчий ефект, хоча приріст резервних можливостей невеликий. Використовуючи напрямок “задоволення-ефект”, можна бути впевненим у виключенні негативних емоцій при заняттях оздоровчим бігом [44].

1. Передбачає біг з інтенсивністю, при якій пульс складає 135-155 уд./хв., а тривалість навантаження передбачає наявність вираженої втоми. У таких випадках слід уникати граничної інтенсивності.

Оздоровчий біг з вказаною інтенсивністю  дуже ефективний. За даним багатьох авторів, трьохразові  заняття в  тиждень, які включають безперервний біг впродовж 10-15 хв., зупиняють руйнуючу дію гіпокінезії на організм, підвищують рівень загартування, нормалізують масу тіла. При цьому спостерігаються ознаки підвищення резервних можливостей, але відчутний ефект досягається  при 4-разових заняттях в тиждень тривалістю до 40 хв. кожне.

2. Включає бігові навантаження з біля граничною і граничною інтенсивністю.

Багато спеціалістів скептично  відносяться до такого методичного  підходу. І справді, чи потрібні граничні навантаження в оздоровчій фізичній культурі? Адже ті, хто займається оздоровчим бігом, не ставлять перед собою мети досягти високих спортивних результатів. Але такий скептицизм не виправданий. Граничні навантаження виключені для хворих людей, але чому від них “відлучаються” здорові люди ? Нормальна здорова людина повинна бути готова і до граничних фізичних навантажень [44].

У людини можна зафіксувати 4 граничні швидкості бігу: максимальну, критичну і 2 порогові. Максимальна швидкість  не використовується в оздоровчому  бігу - це спринт. При критичній швидкості бігу організм досягає максимального споживання кисню (МСК) і максимального хвилинного об’єму крові (ХОК). Цей режим використовується тільки добре підготовленими бігунами [60].

Біг зі швидкістю між максимальною і критичною  в літературі називають переважно анаеробним і не використовують в оздоровчому бігу. Режим бігу між критичною швидкістю і швидкістю анаеробного порогу дістав назву змішаного (аеробно-анаеробного). У змішаному режимі можливі вправи не частіше 1 разу в тиждень для добре підготовлених бігунів. Він зустрічається переважно на змаганнях. Режим бігу з швидкістю нижче анаеробного порогу (вираженого в концентрації лактату – 4 ммоль) дістав назву аеробного. Це основний режим, у якому бігуни виконують біля 60-70% всього річного кілометражу. Він сприяє створенню необхідної функціональної бази підготовленості. Нижньою границею цього режиму вибраний рівень концентрації лактату в крові – 2ммоль, який назвали аеробним порогом. Режим бігу зі швидкістю нижче аеробного порогу називається відновлювальним або компенсаторним. Він також популярний в оздоровчій фізичній культурі [60].

Режим бігу на рівні і  нижче швидкості анаеробного  порогу є найбільш ефективним для  зміцнення серцево-судинної і дихальної  систем, тому його рекомендують застосовувати у заняттях оздоровчим бігом.

Таким чином, межі коливань ефективних частот серцевих скорочень  повинні знаходитись на рівні 65-85% від МСК. Біг на цих швидкостях сприяє підвищенню всіх компонентів  аеробної продуктивності організму [60].

Більшість фізіологів і біохіміків, які вивчають біг, прийшли до висновку, що критерій анаеробного порогу є більш інформативним показником, ніж МСК, тому що він корелюється значно вище з фізичною працездатністю бігуна. Як же визначити ефективні режими бігу? В літературі є ряд рекомендацій щодо вибору ЧСС. Це 180 мінус вік, 190 мінус вік або 220 мінус вік! Який же критерій вибрати? Досвід підготовки бігунів у спорті показує, що два перших критерії найбільше підходять для тренування. У цих режимах бігуни виконують 60-70% всього кілометражу. Названі критерії вказують на те, що робота проходить в аеробній зоні, між анаеробним і аеробним порогами. Як вже говорилось вище, найбільш точно режим бігу можна вибрати за показником концентрації лактату в крові, але це не можливо при масовому використанні оздоровчого бігу.

Проведені в ряді закордонних  лабораторій дослідження показали, що можна обійтись і більш простими критеріями. Рівню аеробного порогу (2 ммоль) відповідає швидкість бігу, при якому бігуни можуть спокійно розмовляти, не відчуваючи значних труднощів у диханні [60].

Якщо під час бігу достатній ритм дихання, при якому  на 4 кроки робиться вдих і на 4 кроки - видих, то концентрація лактату в  крові не перевищує 3ммоль. Якщо бігун  перейшов на ритм дихання 3 кроки –  вдих, 3 кроки – видих, то він досягнув анаеробного порогу 4 ммоль або вже перейшов його.

Біг в аеробному режимі зі швидкістю 65-80% від МСК або в діапазоні  між аеробним і анаеробним порогами вважається одним з найбільш ефективних не тільки в оздоровчому, але і в спортивному тренуванні. Заняття оздоровчим бігом повинні бути спрямовані також на підвищення внутрішньо м’язового енергетичного потенціалу, потужності окислювальних процесів і скорочувальних властивостей м’язів, що призводить до зниження швидкості утворення молочної кислоти та інтенсифікації окислення лактату, який утворився в м’язах. Все це пов’язано з подальшим підвищенням аеробних можливостей організму.

Таким чином, єдність  в удосконаленні киснево-транспортної системи і м’язового апарату  є важливим елементом підвищення працездатності людини і її витривалості [60].

Отже, на сьогодні накопичено багатий  досвід використання бігу з метою  оздоровлення, розроблено велику кількість  підходів та програм щодо методики занять оздоровчим бігом, проте усі  вони зорієнтовані на доросле населення.

2. Вплив оздоровчого бігу на фізіологічні процеси в організмі людини

 

Біг, як і всі циклічні рухові дії, є чудовою вправою, яка  забезпечує надійне зміцнення здоров’я, перш за все за рахунок підвищення аеробних можливостей організму [44].

Під впливом регулярних занять бігом  в усіх системах організму відбуваються складні біохімічні, морфологічні і  функціональні зміни. Підвищується активність ферментів мозку, що приводить  до збільшення енергетичних речовин  – аденозинтрифосфорна кислота (АТФ), креатин фосфат (КрФ); підвищується вміст в мозку ендорфінів – речовин, які зменшують біль і викликають у людини позитивні емоції; вдосконалюється також нервова діяльність - збільшується сила, рухливість і врівноваженість нервових процесів [69].

У людей, які займаються оздоровчим бігом, відбувається більш інтенсивніше якісна і кількісна перебудова кісток: спостерігається  підвищений синтез органічних речовин  – білків, ферментів; посилюється  відкладення неорганічних речовин  – кальцію, фосфору [69].

Активізація діяльності м’язів при заняттях оздоровчим бігом  приводить до підвищення активності ферментів, які прискорюють обмінні  процеси. І збільшують енергетичний потенціал м’язів у вигляді АТФ. Зростають запаси речовин, які сприяють поновленню АТФ. Заняття бігом підвищують вміст міоглобіну і міозину. Міоглобін постачає тканинам кисень в умовах кисневого голодування і цим покращує окислювальні процеси в м’язах. Міозин, будучи одночасно скорочувальним білком і ферментом, підвищує скорочувальні властивості м’язів і сприяє розщепленню АТФ. При цьому звільняється енергія, необхідна для скорочення м’язів [69].

При заняттях бігом змінюється іонний склад м’язів – збільшується вміст  натрію, магнію, кальцію і зменшується - калію, так як він перерозподіляється в міокарді (м’язовій тканині серця). У цьому полягає позитивний вплив бігу на серце [69].

У людей, які займаються оздоровчим бігом, зростає кількість і маса скорочувальних елементів м’язових волокон – міофібрил, у результаті чого розвивається гіпертрофія: збільшуються розміри м’язових волокон, а також маса і об’єм м’язів. У гіпертрофованих м’язах відбувається розростання нервових закінчень, збільшується площа контакту м’язових волокон з нервовими елементами. Під час бігу підвищується кількість діючих капілярів у м’язах. Так, в спокої на 1 мм² поверхні м’язів діє 35-85 капілярів, а під час бігу – 2500-3000 капілярів [69].

Всі ці біохімічні і морфологічні процеси в м’язах приводять до значних змін їх діяльності: покращується еластичність м’язів, збільшується швидкість їх скорочення, сила, амплітуда рухів, підвищується точність відтворення заданих рухів (в просторі, часі).

Під впливом систематичних занять оздоровчим бігом в міокарді відбуваються зміни, подібні до тих, які виникають  в м’язовій тканині – збільшується енергетичний потенціал у вигляді КрФ і АТФ, підвищується вміст міозину і міоглобіну та активність ферментів [69]. Розміри і маса серця під впливом бігу зростають в результаті збільшення м’язових волокон і розширення порожнин серця. Настає гіпертрофія міокарда. У зв’язку із збільшенням маси серця і зменшенням маси тіла у бігунів збільшується відносна маса серця (відношення маси серця до маси тіла). Гіпертрофії і розширенню піддаються два шлуночки серця або переважно правий. У них розростаються нервові волокна, розвиваються нові дрібні судини (капіляри) і анастомози (побічні канали, які з’єднують судини). Зміни кровообігу і іннервації міокарда, збільшення розмірів серця у бігунів відрізняються від патологічного збільшення розмірів серця людей, які хворіють серцево-судинними захворюваннями [69].

Під впливом регулярних занять бігом  зменшується ЧСС в спокої. Це явище  у бігунів можна пояснити перевагою  функції блукаючого нерва і деякими  біохімічними змінами в провідній  системі серця. Зменшення ЧСС  відбувається в перші 2-3 роки занять бігом, а в подальшому цей показник стабілізується і майже не змінюється. Зниження ЧСС і збільшення відносної маси серця позитивно впливає на тривалість життя людини.

В стані спокою у бігунів  зменшується кількість крові, яка  викидається шлуночками серця за одну хвилину (ХОК). Ці зміни в діяльності серця свідчать про економність його роботи і про наявність значних функціональних резервів [69].

При заняттях оздоровчим бігом спостерігається  схильність до зниження артеріального  тиску (АТ) нижче границі норми 14,7/8,0 кПа (110/60мм рт. ст.). АТ нижче 13,3/8,0 кПа (100/60 мм рт. ст.) зустрічається інколи у молодих бігунів, як тимчасовий стан і називається гіпотонією високої тренованості [69].

Біг позитивно впливає на рух  крові по венах. В момент зіткнення ноги з опорою виникає поштовх, який переносить кров по судинах вгору. Такий “гідродинамічний” масаж зміцнює стінки судин, перешкоджає відкладенню в них холестерину та солей, сприяє профілактиці атеросклерозу. Ритмічні скорочення м’язів гомілки та стегна працюють по типу “помпи”, яка прискорює відтік венозної крові до серця і запобігає виникненню варикозного розширення вен [37].

Під впливом бігу в  крові підвищується активність ферментів  і концентрація білків. Дослідження  показали, що систематичні заняття оздоровчим бігом знижують вміст холестерину в крові, попереджуючи тим самим атеросклероз. У бігунів збільшується загальна кількість крові, підвищується вміст еритроцитів, лейкоцитів і тромбоцитів. В еритроцитах підвищується гемоглобін, що покращує транспорт кисню до різних органів і тканин. Зазначені зміни покращують загальний обмін речовин в організмі [69].

Основною функцією лейкоцитів є  здатність захоплювати і переварювати білкові чужорідні тіла, головним чином бактерії, які потрапили  в кров. Крім того, лейкоцити приймають участь у виробленні антитіл – спеціальних білків крові, які руйнують мікробні тіла і отруйні продукти їх діяльності. Збільшення вмісту лейкоцитів в крові забезпечує підвищену протидію організму інфекційним захворюванням [69].

Тромбоцити сприяють згортанню крові. Під час бігу кількість тромбоцитів збільшується в 3-5 раз, що при пошкодженні судин захищає організм від значної втрати крові.

Біг збільшує концентрацію білків крові  – альбумінів, глобулінів, фібриногену, які забезпечують в’язкість крові, перешкоджають осіданню еритроцитів, приймають участь у згортанні крові, є поживними речовинами, підвищують протидію організму інфекційним захворюванням.

Кров людини в стані спокою має  слабоосновну реакцію – реакція  артеріальної крові складає 7,38, а венозної – 7,31. Зниження реакції крові до 7,0 або збільшення до 8,0 - небезпечне для життя. Здатність підтримувати реакцію крові в межах норми (біля 7,38) залежить від буферних систем крові, які нейтралізують кислі і основні продукти, що накопичуються в організмі. У людей, які займаються оздоровчим бігом, підвищуються буферні властивості крові. Крім того, вони можуть витримувати більше виражені зсуви реакції крові, ніж люди, які не займаються фізичною культурою [69].

У м’язах, які приймають  участь в дихальних рухах (зовнішні і внутрішні міжреберні, діафрагма і м’язи живота), під впливом бігу відбуваються ті ж біохімічні, морфологічні і функціональні зміни, про які вже згадувалось при розгляді питання про вплив оздоровчого бігу на м’язову систему [44].

Розвиток м’язів, які приймають  участь в диханні, призводить до збільшення екскурсії грудної клітки, ЖЄЛ, максимальної вентиляції легень. Регулярні фізичні  навантаження збільшують об’єм крові  в капілярах легень і площу  контакту альвеол легень з капілярами, зменшуючи товщину альвеолярно-апілярної мембрани. Все це сприяє покращенню газообміну між альвеолярним повітрям і кров’ю капілярів легень. Частота дихання в спокої у бігунів менша, ніж у людей, які не займаються фізичною культурою. В перших вона складає 8-12 разів на хвилину, у других – 15-20. При цьому глибина дихання у бігунів в стані спокою значно більша (700-800 мл і  350-600 мл відповідно).

Споживання організмом кисню в спокої на 1 кг маси тіла у  бігунів менше, ніж у людей,  які не займаються бігом. Це свідчить про економне використання кисню. Але,  слід відмітити, що максимальна кількість кисню, яку може спожити організм при гранично напруженій роботі (МСК) у людей, які займаються бігом значно вище, ніж у людей, що ним не займаються [69].

У залежності від виду м’язової діяльності функція системи травлення може посилюватись або пригнічуватись. Так, під впливом бігу з великою швидкістю або бігу великої тривалості (більше 1 год.) наступає пригнічення скорочень стінки шлунка і знижується його кислоутворююча функція. І навпаки, малоінтенсивне і нетривале бігове навантаження сприяє протилежній дії на систему травлення.

Якщо шлунок переповнений їжею, то біг призводить до затримки харчових мас і посиленню  процесів гниття в апараті травлення. Потім продукти гниття всмоктуються в кров, викликаючи самоотруєння організму. Після прийому їжі відбувається перерозподіл крові до органів травлення, погіршуючи кровопостачання м’язам. Крім того, наповнений шлунок сприяє високому положенню діафрагми, що утруднює діяльність легень і серця. Тому займатися оздоровчим бігом можна не раніше, ніж через 1,5-2 год після прийому  їжі [69].

Розглянемо  вплив оздоровчого бігу на обмін  речовин і енергії.

Обмін речовин – це основний біологічний процес, який являє собою єдність двох взаємопов’язаних процесів – асиміляції і дисиміляції. Асиміляція – це безперервне утворення в клітинах складних органічних сполук, необхідних для життя і накопичення вільної енергії із речовин, які поступають в організм. Дисиміляція – це розпад складних органічних сполук в клітинах з виділенням енергії, як використовується для життєдіяльності [10].