Контрольная работа по "Трудовому праву". 100

МІНІСТЕРСТВО  ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

ВІННИЦЬКИЙ ФІНАНСОВО-ЕКОНОМІЧНИЙ  УНІВЕРСИТЕТ

 

Зареєстровано

 «__»_____2013 р. 

 

            кафедра гуманітарних дисциплін 

 

 

 

ПІДСУМКОВА САМОСТІЙНА РОБОТА

з курсу «Охорона праці в галузі підприємництва»

Варіант №1

 

 

 

 

 

 

          Виконав: ст.гр.46-БЕ-07

          Тищенко М.Д.

        Перевірив:

Доц. Ціхоцька О.А.

 

 

1. Класифікація нещасних випадків. Рослідування та облік нещасних випадків

 

Нещасний випадок у кожного із нас асоціюється із певною трагедією і навіть почуте дане словосполучення викликає негативні емоції та переживання. А що ж таке нещасний випадок, яким він буває, які наслідки несе за собою нам відповісти важко, хоча ці питання є досить актуальними для кожної людини.

Нещасним випадком називають подію, яка викликала травму.

Закон України «Про загальнообов’язкове  державне соціальне страхування  від нещасного випадку на виробництві  та професійного захворювання, які  спричинили втрату працездатності»  визначає, що нещасний випадок — це обмежена в часі подія або раптовий вплив на працівників небезпечного виробничого фактора чи середовища, що сталися в процесі виконання ним трудових обов’язків і внаслідок яких заподіяно шкоду здоров’ю або настала смерть.

Неща́сний випадок — тілесні пошкодження або смерть, інколи пошкодження майна, причиною яких є несподіваний збіг обставин. При цьому зазвичай мається на увазі, що негативного імовірнісного результату можливо було уникнути або запобігти, якщо причини, що привели до нещасного випадку, були би розпізнані раніше.

Кабінет Міністрів України  розробив класифікатор нещасних випадків, тим самим об’єднавши однотипні  випадки у групи, згідно Постанови від 25 серпня 2004 р. N 1112 (Із змінами, внесеними згідно з Постановами КМ N726 (726-2006-п)від 25.05.2006  N1658 (1658-2006-п) від 29.11.2006  N 648 (648-2007-п ) від 20.04.2007 ), що викладено у таблиці №:1.

Табл.1

КЛАСИФІКАТОР НЕЩАСНИХ ВИПАДКІВ

 

 

Код	Назва
01 01.1	дорожньо-транспортна пригода  наїзд транспортних засобів
02 02.2 02.3	падіння потерпілого  з висоти в колодязь, ємність, яму  тощо
03 03.1 03.2	падіння, обрушення, обвалення предметів, матеріалів, породи, ґрунту тощо обрушення, обвалення будівель, споруд та їх елементів  обвалення та обрушення породи, ґрунту тощо
04 04.1   04.2	дія предметів та деталей, що рухаються, розлітаються, обертаються  дія рухомих і таких, що обертаються, деталей обладнання, машин і механізмів дія предметів, що розлітаються в результаті вибуху або руйнування приладів, посудин, які перебувають  під тиском, у вакуумі
05 05.1	ураження електричним струмом   у разі доторкання  до ліній електропередачі та  обірваних проводів
06	дія підвищених температур (крім пожеж)
07	дія шкідливих і токсичних  речовин
08	дія іонізуючого випромінювання
09	показники важкості праці
10	показники напруженості праці
11	ушкодження внаслідок контакту з тваринами, комахами, іншими представниками фауни, а також флори
12	утоплення
13	асфіксія
14	навмисне вбивство або  травма, заподіяна іншою особою
15	стихійне лихо
16	пожежа
17	вибух
18	інші види

 

Також нещасні випадки  класифікують за причинами їх виникнення, при цьому розділяють технічні та психофізіологічні причини нещасних випадків, групування яких подано у таблиці №2.

Табл. №2

Класифікатор причини  нещасного випадку

Код	Назва причини нещасного випадку
	Технічні:
01	конструктивні недоліки, недосконалість, недостатня надійність засобів виробництва
02	конструктивні недоліки, недосконалість, недостатня надійність транспортних засобів
03	неякісне розроблення  або відсутність проектної документації на будівництво, реконструкцію виробничих об'єктів, будівель, споруд, обладнання, устаткування  тощо
04	неякісне виконання будівельних  робіт
05	недосконалість технологічного процесу, його невідповідність вимогам  безпеки
06 06.1 06.2 06.3	незадовільний технічний  стан виробничих об'єктів, будинків, споруд, території  засобів виробництва  транспортних засобів
07	незадовільний стан виробничого  середовища (перевищення гранично допустимих концентрацій (рівнів) небезпечних  та шкідливих виробничих факторів)
08	інші
	Організаційні:
09	незадовільне функціонування, недосконалість або відсутність системи управління охороною праці
10 10.1 10.2	недоліки під час навчання безпечним  прийомам праці: відсутність або неякісне проведення інструктажу допуск до роботи без навчання та перевірки знань з охорони  праці
11	неякісне розроблення, недосконалість інструкцій з охорони праці або  їх відсутність
12	відсутність у посадових  інструкціях визначення функціональних обов'язків з питань охорони праці
13	порушення режиму праці та відпочинку невикористання засобів індивідуального  захисту через незабезпеченість ними
14	відсутність або неякісне проведення медичного обстеження (профвідбору)
15	невикористання засобів  індивідуального захисту через  незабезпеченість ними
16	виконання робіт з відключеними, несправними засобами колективного захисту, системами сигналізації, вентиляції, освітлення тощо
17	залучення до роботи працівників  не за спеціальністю (професією)
18	порушення технологічного процесу
19	порушення вимог безпеки  під час експлуатації обладнання, устаткування , машин, механізмів тощо
20	порушення вимог безпеки під  час експлуатації транспортних засобів
21	порушення правил дорожнього руху
22	незастосування засобів  індивідуального захисту (за їх наявності)
23	незастосування засобів  колективного захисту (за їх наявності)
24 24.1 24.2	порушення трудової і виробничої дисципліни, невиконання посадових обов'язків  невиконання вимог інструкцій з охорони праці
25	інші
	Психофізіологічні:
26	алкогольне, наркотичне сп'яніння, токсикологічне отруєння
27	низька нервово-психічна стійкість
28	незадовільні фізичні  дані або стан здоров'я
29	незадовільний психологічний  клімат у колективі
30	травмування внаслідок протиправних дій інших осіб
31	інші причини

 

Розрізняють нещасні випадки, пов’язані з роботою та виробництвом, а також побутові нещасні випадки, пов’язані з роботою. Останні  є поняттям більш широким і  включають нещасні випадки, які  відбулися не лише на виробництві, а й поза ним (рис. 1.1).

Рис.1.1 Класифікація нещасних випадків 

Для більшого узагальнення, при здійсненні обліку нещасних випадків, їх розслідуванню та страхуванню, нещасні випадки класифікуються за видами (рис. 1.2).

 
Рис. 1.2. Видова класифікація нещасних випадків 

Правильна класифікація та облік нещасних випадків дають змогу  об'єктивно оцінити рівень безпеки  праці. Крім того, правильна класифікація нещасного випадку (як виробничого, так і не виробничого) це – захист матеріальних інтересів і забезпечення певних соціальних гарантій потерпілого та його сім'ї.

За наслідками нещасні  випадки поділяються на легкі, тяжкі  та смертельні. До легких належать такі нещасні випадки, що призвели до необхідності переведення працівника на легшу  роботу або спричинили нетривалу  втрату працездатності (не менше як на один робочий день). Якщо стався нещасний випадок з тяжкими наслідками, то характер і ступінь тяжкості травми, отриманої працівником, встановлюється медичним заключенням спеціалізованого медичного закладу відповідно до Класифікатора розподілу травм за ступенем тяжкості, що затверджується МОЗ України.

За кількістю потерпілих нещасні випадки поділяються на поодинокі та групові (одночасно постраждали двоє і більше працівників).

Всі нещасні випадки, що сталися  з працівниками на території підприємства як у робочий час, так і до чи після нього, поза підприємством  під час виконання завдання роботодавця  підлягають обов'язковому розслідуванню  у порядку, встановленому Порядком розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань  і аварій на виробництві. За результатами розслідування вирішується питання щодо взяття чи ні нещасного випадку на облік.

Одним з головних критеріїв  для кваліфікації нещасного випадку  як такого, що стався на виробництві, є  місце, де він стався, тобто територія  підприємства - ділянка землі за генеральним планом з усіма розташованими на ній виробничими, допоміжними приміщеннями та службами підприємства.

21 серпня 2001 р. Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 1094 «Деякі питання розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві», якою затвердив «Положення про порядок розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві»(нова редакція) й Перелік обставин, за яких настає страховий випадок державного соціального страхування громадян від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання.

Згідно з практикою  проведення розслідування нещасних випадків, аварій та профзахворювань  органами державного нагляду за охороною праці й підприємствами внесені  відповідні зміни і доповнення до Положення про розслідування  та облік нещасних випадків, професійних  захворювань і аварій на підприємствах, в установах і організаціях з урахуванням вимог Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності».

Цей Порядок визначає процедуру  проведення розслідування та ведення  обліку нещасних випадків, професійних  захворювань і аварій, що сталися  з працівниками на підприємствах, в установах та організаціях незалежно від форми власності або в їх філіях, представництвах, інших відокремлених підрозділах (далі - підприємства).

Дія цього Порядку поширюється  на:

1) власників підприємств  або уповноважені ними органи (далі - роботодавці);

2) працівників, у тому  числі іноземців та осіб без  громадянства, які відповідно до  законодавства уклали з роботодавцем  трудовий договір (контракт) або  фактично допущені до роботи  роботодавцем;

3) фізичних осіб - підприємців;

4) членів фермерського  господарства, членів особистого  селянського господарства, осіб, що  працюють за договором, укладеним  відповідно до законодавства  (далі - особи, що забезпечують  себе роботою самостійно).

Дія цього Порядку також  поширюється на працівників дипломатичної  служби під час роботи у закордонній  дипломатичній установі України  та осіб, які відповідно до законодавства  про працю працюють за трудовим договором (контрактом) у військових частинах (підрозділах) або на підприємствах, в установах та організаціях, що належать до сфери управління Міноборони, МВС, Держспецтрансслужби, СБУ, Служби зовнішньої розвідки, Адміністрації Держприкордонслужби, ДПтС, МНС, Держспецзв'язку, Держтехногенбезпеки.

Порядок проведення розслідування  та ведення обліку нещасних випадків, що сталися з вихованцями, учнями, студентами, курсантами, слухачами, стажистами, клінічними ординаторами, аспірантами, докторантами під час навчально-виховного  процесу, визначається МОНмолодьспортом за погодженням з відповідним профспілковим органом.

Розслідування нещасних випадків та професійних захворювань, що сталися  з працівниками, які перебували у  відрядженні за кордоном, проводиться  згідно з цим Порядком, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України.

Розслідування та облік нещасних випадків, що сталися з працівниками під час прямування на роботу чи з роботи пішки, на громадському, власному або іншому транспортному засобі, що не належить підприємству і не використовується в інтересах підприємства, проводяться  згідно з порядком розслідування  та обліку нещасних випадків невиробничого  характеру.

Дія вказаного Положення  поширюється лише на нещасні випадки, що відбулися на території підприємства чи поза нею при виконанні роботи за завданням адміністрації підприємства, а також при доставці робітників та службовців на роботу або з роботи на транспорті підприємства.

    Метою розслідування нещасних випадків на виробництві є:

1. з’ясування умов, обставин та причин, які призвели до виникнення небезпечної чи аварійної ситуації на виробництві;
2. визначення причин, що призвели до нещасного випадку;
3. встановлення кола винуватих осіб і склад вини кожного;
4. розробка заходів щодо попередження аналогічних випадків.

    Розслідування проводиться у разі виникнення нещасного випадку, а саме обмеженої в часі події або раптового впливу на працівника небезпечного виробничого фактора чи середовища, що сталися у процесі виконання ним трудових обов'язків, внаслідок яких зафіксовано шкоду здоров'ю, зокрема від одержання поранення, травми, у тому числі внаслідок тілесних ушкоджень, гострого професійного захворювання і гострого професійного та інших отруєнь, одержання сонячного або теплового удару, опіку, обмороження, а також у разі утоплення, ураження електричним струмом, блискавкою та іонізуючим випромінюванням, одержання інших ушкоджень внаслідок аварії, пожежі, стихійного лиха (землетрусу, зсуву, повені, урагану тощо), контакту з представниками тваринного і рослинного світу, які призвели до втрати працівником працездатності на один робочий день чи більше або до необхідності переведення його на іншу (легшу) роботу не менш як на один робочий день, зникнення, а також настання смерті працівника під час виконання ним трудових (посадових) обов'язків.

  До гострого професійного отруєння належить захворювання, що виникло після однократного впливу на працівника шкідливої речовини (речовин).

 До гострого професійного захворювання належить захворювання, що виникло після однократного (протягом не більш як однієї робочої зміни) впливу шкідливих факторів фізичного, біологічного та хімічного характеру.

 Про кожний нещасний випадок свідок, працівник, який його виявив, або сам потерпілий повинні негайно повідомити безпосереднього керівника робіт чи іншу уповноважену особу підприємства і вжити заходів до надання необхідної допомоги. Керівник робіт або уповноважена особа підприємства, у свою чергу, зобов’язані:

1. терміново організувати надання медичної допомоги потерпілому, доставку його у разі необхідності до лікувально-профілактичного закладу; повідомити про те, що сталося роботодавця, а також відповідну профспілкову організацію;
2. зберегти до прибуття комісії з розслідування обстановку на робочому місці та устаткування в такому стані, у якому вони були на момент події (якщо це не загрожує життю і здоров’ю інших працівників і не призведе до більш тяжких наслідків), а також вжити заходів до недопущення подібних випадків.

     Роботодавець, одержавши повідомлення про нещасний випадок, крім випадків зі смертельним наслідком та групових :

1. повідомляє про нещасний випадок відповідний робочий орган виконавчої дирекції Фонду соціального страхування за формою, що встановлюється цим Фондом, якщо потерпілий є працівником іншого підприємства, — це підприємство, у разі нещасного випадку, що стався внаслідок пожежі, — відповідні органи державної пожежної охорони, а при виявленні гострого професійного захворювання (отруєння) — відповідні установи (заклади) державної санітарно-епідеміологічної служби;
2. організує його розслідування й утворює комісію з розслідування.

До складу комісії з  розслідування включається:

• керівник (спеціаліст) служби охорони праці або посадова особа, на яку роботодавцем покладено виконання функцій спеціаліста з питань охорони праці (голова цієї комісії);
• керівник структурного підрозділу чи головний спеціаліст;
• представник профспілкової організації, членом якої є потерпілий, або уповноважений трудового колективу з питань охорони праці, якщо потерпілий не є членом профспілки;
• інші особи.

          У разі настання нещасного випадку з можливою інвалідністю до складу комісії з розслідування включається також представник відповідного робочого органу виконавчої дирекції Фонду соціального страхування.

         При виявленні гострого професійного захворювання (отруєння) до складу комісії з розслідування включається також спеціаліст відповідної установи (закладу) державної санітарно-епідеміологічної служби та відповідного робочого органу виконавчої дирекції Фонду соціального страхування.

            На підприємствах, де відсутні структурні підрозділи або головні спеціалісти, до складу комісії з розслідування включається представник роботодавця.

            Комісія з розслідування нещасного випадку зобов’язана протягом трьох діб:

1. обстежити місце нещасного випадку, опитати свідків і осіб, причетних до нього, та одержати пояснення потерпілого, якщо це можливо;
2. визначити відповідність умов і безпеки праці вимогам нормативно-правових актів про охорону праці;
3. з’ясувати обставини і причини, що призвели до нещасного випадку;
4. визначити осіб, які допустили порушення нормативно-правових актів, а також розробити заходи щодо запобігання подібним нещасним випадкам;
5. скласти акти розслідування нещасного випадку за формами Н-5 і Н-1 або акт за формою НТ про потерпілого;
6. у разі виникнення гострих професійних захворювань (отруєнь), крім акта за формою Н-1 складається Карта обліку професійного захворювання (отруєння) за формою П-5.

          До першого примірника акта за формою П-5 додаються акт за формою Н-1 або НТ; пояснення свідків, потерпілого; витяги з експлуатаційної документації; схеми, фотографії й інші документи, що характеризують стан робочого місця (устаткування, машин, апаратури тощо); у разі необхідності медичний висновок про наявність в організмі потерпілого алкоголю чи отруйних наркотичних речовин.

         Нещасні випадки, про які складаються акти за формою Н-1 або НТ, беруться на облік і реєструються роботодавцем у спеціальному журналі. Роботодавець повинен розглянути і затвердити акти за формою Н-1 або НТ протягом доби після закінчення розслідування, а щодо випадків, які сталися за межами підприємства, — протягом доби після одержання необхідних матеріалів. Затверджені акти протягом трьох діб надсилаються:

1. потерпілому або його довіреній особі;
2. керівникові цеху чи іншого структурного підрозділу, ділянки, місця, де стався нещасний випадок, для вжиття заходів щодо запобігання подібним випадкам;
3. відповідному робочому органу виконавчої дирекції Фонду разом з копією акта розслідування нещасного випадку;
4. відповідному територіальному органу Держнаглядохоронпраці;
5. профспілковій організації, членом якої є потерпілий;
6. керівникові (спеціалісту) служби охорони праці підприємства або посадовій особі, на яку роботодавцем покладено виконання функцій спеціаліста з питань охорони праці.

      Комісія направляє акт за формою Н-1 органу, до сфери управління якого належить підприємство, а в разі відсутності такого органу — відповідній держадміністрації чи виконавчому органу місцевого самоврядування. При виявленні гострого професійного захворювання копія акта за формою Н-1 та картка обліку гострого професійного захворювання за формою П-5 надсилається до відповідної установи державної санітарно-епідеміологічної служби.

      Акти за формою Н-1 або НТ разом з матеріалами розслідування повинні зберігатися протягом 45 років на підприємстві, працівником якого є (був) потерпілий.

      Спеціальному розслідуванню підлягають:

1. нещасні випадки зі смертельним наслідком;
2. групові нещасні випадки, які сталися одночасно з двома і більше працівниками незалежно від тяжкості ушкодження їх здоров’я;
3. випадки смерті на підприємстві;
4. випадки зникнення працівника під час виконання ним трудових обов’язків.

           Повідомлення про груповий нещасний випадок зі смертельним наслідком роботодавець зобов’язаний негайно передати:

1. відповідному територіальному органу Держнаглядохоронпраці;
2. органу прокуратури за місцем виникнення нещасного випадку;
3. відповідному робочому органу виконавчої дирекції Фонду;
4. органу, до сфери управління якого належить дане підприємство;
5. відповідному органу місцевої держадміністрації або виконавчому органу місцевого самоврядування;
6. відповідній установі (закладу) санітарно-епідеміологічної служби у разі виявлення гострих професійних захворювань;
7. профспілковій організації, членом якої є потерпілий;
8. відповідному органу з питань захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій.

     Розслідування проводиться комісією зі спеціального розслідування, яка призначається керівником територіального органу Держнаглядохоронпраці за погодженням з органами, представники яких входять до складу цієї комісії. Підлягають розслідуванню всі випадки хронічних професійних захворювань. 
Професійний характер захворювання визначається експертною комісією у складі спеціалістів лікувально-профілактичного закладу, якому надано таке право МОЗ. Спеціальне розслідування групового нещасного випадку, під час якого загинуло 2 – 4 особи, проводиться комісією, яка призначається наказом керівника Держгірпромнагляду або його територіального органу, а у випадку, під час якого загинуло 5 і більше осіб або травмовано 10 і більше осіб, проводиться комісією, яка призначається наказом Держгірпромнагляду, якщо з цього приводу не було прийнято спеціального рішення Кабінету Міністрів України.

     Спеціальне розслідування нещасних випадків проводиться протягом не більше 10 робочих днів. У разі необхідності встановлений термін може бути продовжений органом, який призначив розслідування.

     За результатами розслідування складається акт спеціального розслідування за формою Н-5, а також оформляються інші матеріали, передбачені положенням, у тому числі карта обліку професійного захворювання (отруєння) на кожного потерпілого за формою П-5, якщо нещасний випадок пов'язаний з гострим професійним захворюванням (отруєнням).

           Акт спеціального розслідування підписується головою і всіма членами комісії із спеціального розслідування. У разі незгоди із змістом акта член комісії у письмовій формі викладає свою окрему думку.

            Акт за формою Н-1 або НТ на кожного потерпілого складається відповідно до акта спеціального розслідування у двох примірниках, підписується головою та членами комісії із спеціального розслідування і затверджується роботодавцем протягом доби після одержання цих документів.

Для встановлення причин нещасних випадків і розроблення заходів  щодо запобігання подібним випадкам комісія із спеціального розслідування  має право вимагати від роботодавця  утворення експертної комісії із залученням до її роботи за рахунок  підприємства експертів - спеціалістів науково-дослідних, проектно-конструкторських та інших організацій, органів виконавчої влади та державного нагляду за охороною праці.

          Медичні заклади, судово-медична експертиза, органи прокуратури і внутрішніх справ та інші органи зобов'язані згідно із законодавством безоплатно надавати на запит посадових осіб Держгірпромнагляд або фонду, які є членами комісії із спеціального розслідування, відповідні матеріали та висновки щодо нещасного випадку.

Наслідком нещасного випадку  може бути:

1. переведення потерпілого на легшу роботу;
2. одужання потерпілого;
3. встановлення потерпілому інвалідності;
4. смерть потерпілого.

  Роботодавець на підставі актів за формою Н-5 і Н-1 подає державну статистичну звітність про потерпілих за формою, затвердженою Держкомстатом, та несе відповідальність за її достовірність.

Роботодавець зобов'язаний провести аналіз причин настання нещасних випадків за підсумками кварталу, півріччя і року та розробити і виконати план заходів щодо запобігання подібним нещасним випадкам.

Органи управління підприємств, місцеві держадміністрації зобов'язані  на підставі актів за формою Н-5 і  Н-1 провести аналіз обставин і причин настання нещасних випадків за підсумками півріччя і року, довести його результати до відома підприємств, що належать до сфери їх управління, а також розробити  і виконати план заходів щодо запобігання  подібним нещасним випадкам.

Органи державного управління охороною праці, органи державного нагляду  за охороною праці, виконавча дирекція Фонду та її робочі органи, профспілки перевіряють відповідно до компетенції ефективність роботи з профілактики нещасних випадків і вживають заходів до усунення виявлених порушень вимог цього Порядку згідно з законодавством.

Статистика свідчить про  те, що більшість усіх нещасних випадків соціально зумовлені або є наслідком психофізіологічних якостей і особистісних особливостей персоналу, який здійснює трудову діяльність, а причиною травматизму виступають небезпечні дії працівників. При цьому людський фактор у безпеці праці стає переважно визначальним.

 

 

 

 

 

 

2.Аналіз умов праці у галузі за показниками шкідливості і небезпечності чинників виробничого середовища, важкості і напруженості трудового процесу

 

В процесі своєї діяльності кожна людина перебуває в контакті з предметом праці, знаряддями праці та іншими людьми. Крім цього, на людину діють різні фактори виробничого середовища, зокрема температура, вологість та швидкість руху повітря, параметри котрих не відповідають нормативним значенням, надмірний шум, вібрація, шкідливі виділення, електромагнітне та радіоактивне випромінювання тощо. Все це характеризує умови, в яких працює людина.

Поняття умов праці складається з комплексу факторів, які впливають на діяльність людини. Усунути негативний вплив, тобто забезпечити нешкідливі та сприятливі умови праці, можна, виключаючи на робочих місцях шкідливі виробничі фактори, послаблюючи їх дію до допустимих норм чи меж, або забезпечуючи оптимальні умови праці. Вирішувати ці задачі повинна виробнича санітарія.

Умови праці – це умови, що формуються в процесі праці людини, яка є головною продуктивною силою суспільства. Процес праці здійснюється лише при єднанні уречевлених продуктивних сил з робочою силою людини. Зміни у зречевлених елементах продуктивних сил (в засобах та знаряддях праці, в предметах праці та технології обробки) спричиняють зміни в умовах праці.

Дане визначення дає цілісну  характеристику умов праці: їх єства  як об'єктивного явища, механізму  формування і основних напрямів дії  на працюючу людину, ефективності, впливу на соціальний розвиток. Це визначення конкретизує терміни «виробниче середовище» і «умови праці», що є єдністю двох сторін. З одного боку, це чинники, що впливають на формування умов праці, а з іншою - елементи, що становлять умови праці.