Аналіз і шляхи підвищення прибутковості виробництва зернових культур в ТОВ «Відродження» Казанківського району

ЗМІСТ

ВСТУП…………………………………………………………………………….3

РОЗДІЛ 1. Теоретичні аспекти аналізу прибутковості………………….……..5

1.1 Прибуток як результат  фінансово-господарської діяльності  підприємства…………………………………………………………………….5

1.2 Прибуток від реалізації продукції  та його формування…………7

1.3 Методи розрахунку прибутку  від реалізації продукції………..10

1.4 Сутність і методи обчислення  рентабельності…………………11

РОЗДІЛ 2. Природно-економічна характеристика господарства, як суб’єкта підприємства ……………………………………………………….14

     2.1 Аналіз розміру та спеціалізації………………………………….14

     2.2 Аналіз забезпеченості і рівня  використання ресурсів підприємства…………………………………………………………………………………18

     2.3 Аналіз показників економічної ефективності і фінансового стану…………………………………………………………………………………29

РОЗДІЛ 3. Аналіз прибутковості виробництва зернових культур………...…32

1. Аналіз прибутку і рентабельності та основні шляхи підвищення прибутковості виробництва зернових культур…………………32
1. Роль та розвиток зерновиробництва в економіці господарства та аналіз грошової виручки зерновиробництва……………………………………………………………………35

ВИСНОВКИ…………………………………………………………………….38

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ………………………………………39

ДОДАТКИ………………………………………………………………………43

ВСТУП

Будь яка діяльність, в тому числі і сільськогосподарська, в першу чергу здійснюється задля отримання прибутку. Адже хто буде працювати задарма? Тому актуальність дослідження прибутковості підприємств має місце. Особисто мене зацікавила саме ця тема, тому що результат діяльності (розмір прибутку) дає можливість запропонувати певні зміни та нововведення, які потребують затрат для їх реалізації, адже треба прагнути до розширеного відтворення – щоб відбувалося не лише покриття витрат, а здійснювалися вкладення на розвиток, механізацію виробництва. Це в свою чергу дасть позитивний ефект. Тобто прибутковість підприємства є невід’ємною частиною на шляху до інтенсивного типу розвитку.

Предметом дослідження даної роботи є ТОВ «Відродження», об’єктом дослідження є прибуток.

Метою дослідження прибутковості виробництва зернових культур у ТОВ «Відродження» є розробка теоретичних аспектів прибутковості підприємства та заходів щодо покращення прибутковості підприємства для ТОВ «Відродження».

Для досягнення поставленої мети слід виконати наступні задачі:

• Розкрити економічну сутність прибутковості підприємства;
• Дати характеристику теоріям прибутковості та методам розрахунку прибутку від реалізації продукції;
• Дати характеристику рівня прибутковості на ТОВ «Відродження»;
• Оцінити виконання плану прибутку у цілому та за окремими його видами;
• Виявити динаміку фінансових результатів за ряд років;
• Визначити вплив основних факторів на зміну суми прибутку від реалізації товарної продукції;
• Оцінити рівень рентабельності виробництва продукції та підприємства в цілому;
• Розробити заходи щодо покращення прибутковості ТОВ «Відродження»;
• Виявити невикористанні резерви та намітити шляхи збільшення прибутковості ТОВ «Відродження»

ТОВ «Відродження» досліджується за період з 2009 року по 2011 рік.

Аналіз прибутковості підприємства був проведений за допомогою наступних методів: метод порівняння, метод ланцюгових підстановок, факторного аналізу.

Інформація була взята з підучників, методичних рекомендацій, дані для розрахунків використовувались з річних форм звітності підприємства. загальна кількість використаних літературних джерел 39. В роботі наведено 1 рисунок та 23 таблиць. Роботу написано на 42 сторінках.

РОЗДІЛ 1

Основні теоретичні аспекти прибутковості підприємств

1.1 Прибуток як результат фінансово-господарської  діяльності підприємства

На формування прибутку як фінансового показника роботи підприємства, що відбивається в бухгалтерському обліку, в офіційній звітності суб'єктів господарювання, впливає встановлений порядок визначення фінансових результатів діяльності; обчислення собівартості продукції (робіт, послуг); загальногосподарських витрат; визначення прибутків (збитків) від фінансових операцій, іншої діяльності.

Отже, на формування абсолютної суми прибутку підприємства впливають: результати, тобто ефективність його фінансово-господарської діяльності; сфера діяльності; галузь господарства; установлені законодавством умови обліку фінансових результатів.

Прибуток — це показник, що формується на мікрорівні. Прибуток народного господарства — це результат діяльності окремих підприємств, галузей економіки, розвитку окремих сфер, структурних зрушень в економіці, змін у порядку обліку фінансових результатів.

З прийняттям Закону «Про внесення змін і доповнень в Закон України "Про оподаткування прибутку підприємств"» від 22 травня 1997 року податкові адміністрації здійснюють контроль за правильністю визначення оподаткованого прибутку. Установлена методика визначення оподаткованого прибутку безпосередньо не пов'язана з формуванням фактичного прибутку підприємств як показника фінансового результату їхньої діяльності.

Однак послаблення контролю за формуванням прибутку з боку податкових органів не зменшує його значення для підприємства. Прибуток залишається джерелом сплати податків, формування фінансових ресурсів підприємств. Тому формування загального прибутку, його збільшення мають важливе значення для кожного підприємства — суб'єкта господарської діяльності. Управлінню цими процесами належить важливе місце у фінансовому менеджменті. З проведенням реформування бухгалтерського обліку і фінансової звітності в Україні з 2000 р. відповідно до міжнародних стандартів відбуваються зміни в методиці визначення прибутку підприємств.

Облік і визначення фінансових результатів — прибутку (збитку) здійснюється за такими видами діяльності підприємства: звичайна діяльність, у тому числі операційна та інша звичайна діяльність; діяльність, пов'язана з виникненням надзвичайних подій У свою чергу, операційна діяльність поділяється на основну m іншу операційну діяльність.

Структурно-логічна схема формування прибутку підприємства відповідно до П(С)БО в Україні. Прибуток підприємства поділяється на:

1. Прибуток (збиток) від звичайної діяльності;

• Прибуток (збиток) від операційної діяльності;

• Від основної діяльності (реалізація продукції, товарів, робіт, послуг);
• Від іншої операційної діяльності (реалізація оборотних активів; реалізація іноземної валюти; доходи від операційної оренди; дохід від операційних курсових різниць; одержані пені, штрафи, неустойки; дохід від списання кредиторської заборгованості; відшкодування раніше списаних активів; одержані гранти, субсидії; інші доходи від операційної діяльності )
• Прибуток (збиток) від фінансових операцій (дохід (утрати) від інвестицій в асоційовані і дочірні підприємства; дохід (утрати) від спільної діяльності; дивіденди одержані; відсотки, одержані за облігаціями та іншими цінними паперами; інші доходи від фінансових операцій )
• Прибуток (збиток) від іншої звичайної діяльності ( реалізація фінансових інвестицій; реалізація основних засобів; реалізація нематеріальних активів; реалізація інших необоротних активів; ліквідація необоротних активів; дохід від неопераційних курсових різниць; дохід від безоплатно отриманих оборотних активів; інші доходи (утрати) від звичайної діяльності)

2. Прибуток (збиток) від надзвичайних подій ( утрати від стихійного лиха; утрати від технічних катастроф і аварій; відшкодування збитків від надзвичайних подій; інші надзвичайні доходи і витрати ).

1.2 Прибуток від реалізації продукції  та його формування

Отримання прибутку від реалізації продукції (товарів, робіт послуг) залежить від здійснення основної діяльності суб'єктів господарювання. Прибуток є складовою виручки від реалізації. Однак на відміну від виручки, надходження якої на поточний рахунок підприємства фіксується регулярно, обсяг отриманого прибутку визначається тільки за певний період (квартал, рік) на підставі даних бухгалтерського обліку.

Реально формування прибутку на підприємстві відбувається в міру реалізації продукції. Згідно із законодавчими актами України момент реалізації визначається за датою відвантаження продукції (товарів), а для робіт (послуг) — за датою фактичного виконання (надання) таких або за датою зарахування коштів покупця на банківський рахунок постачальника.

Однак незалежно від визначення моменту реалізації в законодавчих актах реальне формування на підприємстві прибутку від реалізації продукції має місце тільки за умови, коли така відбувається насправді, тобто коли кошти від покупця надходять на банківський рахунок постачальника.

Визначення моменту реалізації за датою відвантаження товарні і встановлення податкових зобов'язань підприємств згідно з цією датою часто призводить до потреби використати оборотні кошти підприємств на сплату податків, а тому — до погіршання їхнього фінансового стану. Структурно-логічну схему формування прибутку від реалізації продукції, а також основні показники, що впливають на прибуток від реалізації. Прибуток від реалізації продукції безпосередньо залежить від двох основних показників: обсягу реалізації продукції та її собівартості. На зміну обсягу реалізації продукції впливає зміна обсягу виробництва, залишків нереалізованої продукції, частки прибутку в ціні продукції (рентабельність продукції).

Треба звернути увагу на те, що зміна обсягу виробництва, залишків, нереалізованої продукції справляють вплив не тільки на обсяг реалізації продукції, а й на її собівартість, оскільки змінюються умовно-постійні витрати (за зміни обсягу виробництва продукції); витрати на зберігання продукції, інші витрати (за зміни залишків нереалізованої продукції).

Істотний вплив на обсяг реалізації продукції, а також і на прибуток від реалізації справляє розмір прибутку, що включається в ціну виробів. За умов формування ринкової економіки державного регулювання рентабельності продукції, як правило, уже нема. Отже створюється можливість збільшення прибутку підприємства за рахунок збільшення частки прибутку в ціні окремих виробів. Цьому сприяє недостатня конкуренція, монопольне становище окремих підприємств у виробництві та реалізації багатьох видів продукції.

Отже, можна зробити висновок, що спроможність підприємств впливати на обсяг прибутку від реалізації, змінюючи обсяги виробництва продукції, залишки нереалізованої продукції, її рентабельність, є досить суттєвою.

Розгляньмо вплив на формування прибутку собівартості продукції (робіт, послуг). Собівартість є узагальнюючим, якісним показником діяльності підприємств, показником її ефективності. Є певні особливості у формуванні собівартості продукції (робіт послуг) залежно від сфери діяльності, галузі господарства. Беручи загалом, можна дати таке визначення собівартості.

Собівартість продукції (робіт, послуг) — це виражені в грошовій формі поточні витрати підприємства на їх виробництві (виконання). Витрати на виробництво продукції утворюють виробничу собівартість. Як уже було сказано, підприємство може суттєво впливати на формування собівартості. Однак при цьому необхідно взяти до уваги таке. По-перше, склад (перелік) витрат, що їх можна відносити на собівартість, регламентований законодавством. Витрати виробництва, що включаються в собівартість продукції (робіт, послуг), групуються за такими елементами: матеріальні витрати, витрати на оплату праці, відрахування на соціальні заходи, амортизація основних фондів і нематеріальних активів, інші витрати. По-друге, у складі витрат, що включаються в собівартість, розмір деяких із них також регулюється державою через визнані пня нормативів відрахувань. Це передусім стосується таких

елементів витрат:

• відрахування на соціальні заходи (державне пенсійне страхування, соціальне

• амортизація основних засобів і нематеріальних активів;

• інші витрати (податки на землю і на транспортні засоби, комунальний податок).

Вплив підприємств на названі елементи витрат є обмеженим. Однак він можливий через належне управління показниками, до яких застосовуються встановлені нормативи відрахувань: витрати ні оплату праці; вартість основних виробничих фондів, що належать підприємству, їх структура та визначений підприємством строк їх корисного використання.

  У Законі «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22 травня 1997 року і пізніших доповненнях до нього не згадується категорія «собівартість», бо розрахунок оподаткованого прибутку базується на обчисленні валового доходу і його наступному корм мілині. Однак з цього не варто робити висновку про ліквідацію собівартості як показника діяльності підприємства.

Без обчислення собівартості неможливо визначити фінансовий результат виробничо-господарської діяльності підприємства. Скорочення витрат на виробництво продукції, тобто зниження її собівартості, є важливим резервом збільшення прибутку від реалізації. Цього можна досягти за рахунок використання численних факторів, що впливають на зменшення таких витрат. Для цього необхідно знати: повний перелік витрат, особливості складу і формування витрат з урахуванням сфери й галузі діяльності підприємства. Слід зазначити, що нині підприємства всіх форм власності отримали більше самостійності у прийнятті рішень з формування собівартості. Однак вони не можуть порушувати чинних законодавчих і нормативних документів, що регламентують ці питання. Відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку, що набули чинності з 2000 року (зокрема за положенням бухгалтерського обліку 16 «Витрати»), собівартість реалізованої продукції складається з виробничої собівартості продукції, яку було реалізовано протягом звітного періоду, нерозподілених постійних загальновиробничих витрат та наднормативних виробничих витрат.

1.3 Методи розрахунку прибутку  від реалізації продукції

Управління формуванням прибутку від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) передбачає розрахунок його планового обсягу. Планування, прогнозування суми прибутку суб'єктів господарювання необхідне для складання поточних і перспективних фінансових планів.

Визначення суми прибутку від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) має певні особливості залежно від сфери діяльності суб'єкта господарювання: виробнича сфера, торгівля, сфера послуг.

У виробничій сфері є особливості в розрахунках прибутку від реалізації продукції промисловими і сільськогосподарськими підприємствами, будівельними організаціями, підприємствами транспорту. У сфері послуг є особливості визначення прибутку від надання послуг комерційними банками, страховими компаніями, інвестиційними фондами.

На підприємствах виробничої сфери можуть бути використані три методи розрахунку прибутку від реалізації продукції: прямого розрахунку, за показником витрат на одну гривню продукція економічний (аналітичний) метод.

Метод прямого розрахунку. Прибуток розраховується за окремими видами продукції, що виробляються і реалізуються. Для розрахунку необхідні такі вихідні дані.

1. Перелік  і кількість продукції відповідної номенклатури (асортименту), що планується до виробництва і реалізації.

2. Собівартість  одиниці продукції.

3. Ціна одиниці продукції (ціна виробника).

1.4 Сутність і методи обчислення  рентабельності

 Абсолютна  сума прибутку, отримана підприємством, у і їм числі прибуток від основної діяльності, є дуже важливим показником. Однак він не може характеризувати рівень ефективності і господарювання. За інших однакових умов більшу суму прибутку матиме підприємство, яке володіє більшим капіталом, використовує більше живої і матеріалізованої праці, більше виробляє і реалізує продукції (робіт, послуг). Прибуток — це частина отриманого на вкладений капітал чистого доходу підприємства, тобто, по суті, винагорода за ризик підприємницької діяльності

Щоб зробити висновок про рівень ефективності роботи підприємства, отриманий прибуток необхідно порівняти зі зробленими витратами. По-перше, витрати можна розглядати як поточні витрати діяльності підприємства, тобто собівартість продукції (робіт, послуг). Тут можливі різні варіанти визначення поточних витрат і прибутку, що використовуються в розрахунках. По-друге, витрати можна розглядати як авансовану вартість (авансований капітал) для забезпечення виробничої та фінансово-господарської діяльності підприємства. Тут також можливі різні варіанти визначення авансованої вартості й визначення прибутку, що беруться для розрахунків. Співвідношення прибутку з авансованою вартістю або по-і очними витратами характеризує таке поняття, як рентабельність. У найширшому, найзагальнішому розумінні рентабельність означає прибутковість або дохідність виробництва і реалізації всієї продукції (робіт, послуг) чи окремих видів її; дохідність підприємств, організацій, установу цілому як суб'єктів господарської діяльності; прибутковість різних галузей економіки. Рентабельність безпосередньо пов'язана з отриманням прибутку. Однак її не можна ототожнювати з абсолютною сумою отриманого прибутку. Рентабельність — це відносний показник, тобто рівень прибутковості, що вимірюється у відсотках. Різні варіанти обчислень прибутку, поточних витрат, авансованої вартості, що ними користуються для розрахунку рентабельності, зумовлюють наявність значної кількості показників рентабельності. Наведено класифікацію показників рентабельності.(рис. 1.1). Обчислення рентабельності окремих видів продукції (робіт, послуг) може здійснюватися на основі показників прибутку від їх випуску або реалізації. При цьому поточні витрати можна брати в таких варіантах: собівартість продукції (виробнича); собівартість продукції за виключенням матеріальних витрат (заново створена вартість); вартість продукції в цінах виробника (вартість за мінусом непрямих податків).

Рис. 1.1 Класифікація показників рентабельності

Для розрахунку рівня рентабельності підприємств можуть використовуватися: загальний прибуток; прибуток від реалізації продукції (робіт, послуг), тобто від основної діяльності. При цьому прибуток зіставляється з авансованою вартістю, яку можна визначати в різних варіантах (весь капітал підприємства, власний капітал, позиковий капітал, основний капітал, оборотний капітал). Для розрахунку рентабельності галузей економіки береться загальна сума прибутку, отримана підприємствами, об'єднаннями, іншими госпрозрахунковими формуваннями, що входять у відповідну галузь економіки. На рівень рентабельності галузі впливатиме наявність у ній низькорентабельних і збиткових підприємств.

РОЗДІЛ 2

ПРИРОДНО-ЕКОНОМІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА ГОСПОДАРСТВА, ЯК СУБ’ЄКТА ПІДПРИЄМСТВА

2.1. Аналіз розміру і спеціалізації  господарства

Товариство з обмеженою відповідальністю «Відродження» розміщене в районному центрі, селищі міського типу Казанка, Казанківського району, Миколаївської області.. Хоча Миколаївська  область належить до південного регіону нашої держави, смт Казанка ближче знаходиться до центру, ніж до півдня України, тому що Казанківський район знаходиться на півночі області. Посушливий клімат, не дуже часті дощі та ще ряд особливостей клімату цього регіону не заважає роботі підприємства. Хоча до обласного центру – 130 км, підприємство розміщене досить вдало, адже відстань від центра смт Казанка до найближчої залізничної станції 7 км. Через смт проходить автошлях Дніпропетровськ-Миколаїв.

Підприємство працює  в зоні ризикованого землеробства, через що не кожен рік можна отримати великий урожай і доходи.  Проте господарство займається  не лише рослинництвом, а й тваринництво.м Клімат Казанківського району можна охарактеризувати як посушливий влітку та морозний або сніжний взимку, інколи дощовий. Середня температура повітря найтеплішого місяця (липня) становить (+25º - +35º) , а найхолоднішого місяця (січня) – -10о.

За метеорологічними даними, в зимовий період тут випадає нормальна кількість вологи. Проте останні роки взимку поля не мають надійного захисного покриву і озимі часто опиняються в критичному положенні в січневі й лютневі морози: вони не вкриті снігом.

Переважними вітрами являються в холодний період року північно-східні, а в теплий — північно-західні.

Територія господарства розташована на рівнинній поверхні. Земельні ресурси підприємства складають чорноземи.

Для того щоб краще охарактеризувати підприємство розглянемо розміри господарства за наступними показниками в таблиці 1.1.

Таблиця 2.1

Показники розміру аграрного підприємства ТОВ «Відродження»*

*розроблено автором з використанням  статистичної звітності ТОВ «Відродження»

З наведених вище розрахунків можна зробити висновок, що в 2011 році в порівнянні з двома попередніми вартість валової продукції зростає на 17 і 7% відповідно, грошова виручка також зросла на 74% і 24% відповідно, не дивлячись на зменшення кількості працівників на 12%, площі сільськогосподарських угідь на 14%, що можна пояснити ефективнішим використанням трудових та матеріальних ресурсів. Середньорічна вартість основних виробничих фондів також має тенденцію до зростання в 2011 році в порівнянні з 2009 та 2010 роками на 27% та 10% відповідно.

Для подальшої характеристики якісного боку сільськогосподарського виробництва ТОВ «Відродження» доцільно проаналізувати його виробничу спеціалізацію, що дасть можливість виявити розвиток окремих галузей у виробництві товарної продукції . Найбільш раціональною спеціалізацією для господарства є та, яка дозволяє за даних конкретних умов виробляти максимальну кількість продукції з найменшими витратами праці та коштів і ефективно використовувати наявні виробничі ресурси.

Виробничу спеціалізацію досліджуваного підприємства визначимо, проаналізувавши розмір та структуру грошових надходжень від реалізації товарної сільськогосподарської продукції та продуктів її переробки, робіт, послуг за видами, що надаються, та в цілому по господарству за останні 3 роки.

Таблиця 2.2

Склад та структура грошової виручки від реалізації продукції ТОВ «Відродження»*

*розроблено автором з використанням  статистичної звітності ТОВ «Відродження»

Аналізуючи проведені розрахунки можна зробити наступні висновки, підприємство спеціалізується на виробництві продукції галузі рослинництва, а саме зерна та соняшнику. Питома вага грошової виручки від реалізації зерна за минулі три роки в складі всієї продукції склала 43% в 2009р, 16% в 2010р., 14% в 2011р. Проте зросла питома вага соняшнику: від 24% в 2009 році до 34% в 2011 році, що є не дуже раціональним, адже така рослина як соняшник дуже виснажує грунт, попри свою прибутковість.

Галузь тваринництва в господарстві не є провідною та має тенденцію до зменшення обсягів реалізації продукції, так як ця галузь є не такою прибутковою, а навіть і збитковою.

2.2 Розвиток та економічна ефективність використання ресурсного потенціалу

В різних умовах господарювання виробничі ресурси функціонують у процесі виробництва в різному поєднанні, зумовлюючи зміну режиму функціонування сільськогосподарських підприємств і результатів виробництва. Співвідношення між окремими ресурсами на певному етапі розвитку матеріально-технічної бази є віддзеркаленням структурних зрушень у складі сукупних ресурсів, що має велике значення при виявленні диспропорції в розвитку продуктивних сил, при визначенні виробничих можливостей господарств й обґрунтуванні надійності планових завдань проектів і прогнозів.

Земельні ресурси посідають основне місце як засіб виробництва  в сільському господарстві і основну власність господарства без якої не можливо ведення його господарської діяльності. Тому аналіз ресурсного потенціалу варто розпочати саме з розвитку земельних ресурсів.

У нашому випадку земельні ресурси посідають головне місце в роботі та розвитку господарства. Тобто концентрувати увагу потрібно на збільшенні як кількості так і якості виробництва продукції, при найменших витратах.

Розглянемо рівень використання земельних ресурсів в ТОВ «Відродження» (таблиця 2.3).

Таблиця 2.3

Вихідні дані для розрахунку рівня використання земельних ресурсів ТОВ «Відродження»*