Зміст

Вступ

     На  межі століть в Україні страхування привертає все більше уваги законодавчої та виконавчої влади. Страхова діяльність сприяє бюджетному наповненню через використання податкового механізму та разом з тим знижує бюджетні витрати на покриття майнових втрат, які виникли у результаті стихійних лих та техногенних катастроф та інше. У цьому зв'язку страхування стає важливим сегментом формування ринкової економіки. Демонополізація економіки поклала початок розвитку вітчизняного страхового ринку. Зміст страхового ринку, рівень його динамічності та розвиненості багато у чому визначає ефективність функціонування ринкової економіки. Значимість впливу, який справляе система страхування, та необхідність захисту інтересів страхувальників викликають потребу регулювання страхової діяльності. Сучасний стан страхового ринку свідчить про його динамічний розвиток. Актуальність обраної теми пояснюється тим, що страхування є одним із стратегічних факторів ефективного функціонування та успішного розвитку економічних відносин у країні. Воно дозволяє вирішувати проблеми соціального та пенсійного забезпечення, сприяє зростанню добробуту громадян, а також підвищує інвестиційний потенціал держави. До того ж проблема світової фінансової кризи торкнулася всіх галузей економіки, у тому числі і ринку страхових послуг. Мета курсової роботи безпосередньо полягає у аналізі функціонування сучасного страхового ринку Україны. Відповідно до мети у роботі вирішуються наступні завдання:

     - розглянути сутність страхових послуг;

     - розглянути види страхових послуг та дослідити попит на них;

     - дослідити сучасний стан страхового ринку в Україні.

     В дослідженні було опрацьовано монографії, зокрема, - В.Д.Базилевича, О.Д.Василика, А.А. Гвозденка, О.Д.Заруби, М.С. Клапківа, Ф.В. Коньшина, Л.І. Рейтмана, С.С.Осадця та ін., присвячені страхуванню в сфері економіки.

     Разом з тим теоретичні проблеми становлення  і розвитку страхових майнових правовідносин  в Україні висвітлені недостатньо  і потребують поглибленого вивчення, що посилює актуальність обраної  теми.

     Об'єктом дослідження є страхові послуги. Предмет дослідження - страхування в умовах ринкової економіки, шляхи адаптації світового досвіду з позиції реалізації національних інтересів України.

     Методологічною  основою дослідження є діалектичний метод пізнання, метод теоретико-емпіричного аналізу, метод порівняння макроекономічних показників та системний підхід до вивчення економічних процесів та сукупності фінансово-економічних відносин, що виникають із приводу надання та одержання страхового захисту, порівняльні економічно-правові аналітичні дослідження. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

1.Необхідність  та сутність страхової  послуги.

     Останнім  часом дуже часто застосовуються поняття “страховий продукт” та “страхова  послуга”. Проте, слід зазначити, що сьогодні відсутнє однозначне їх трактування. З`ясування особливостей цих двох понять є дуже важливим для визначення правильності їх використання страховиками та страхувальниками.

     Розвиток  страхового ринку України став об`єктивною реальністю сьогодення. Постійно збільшується кількість його учасників (як страховиків так і страхувальників), розширюється асортимент послуг, які надаються споживачеві. Але треба зазначити, що сьогодні ще немає єдиного визначення поняття “страховий ринок”. Переважно під страховим ринком розуміють економічні відносини в межах певної території, в процесі котрих формується попит, пропозиція і ціна на страхові продукти, укладаються договори страхування та виконуються зобов`язання згідно з ними.  
Але це далеко не єдиний підхід до визначення поняття “страховий ринок”. Існує думка, що страховий ринок – це сфера специфічних економічних відносин, що складається між страхувальниками (застрахованими, вигодонабувачами), що потербують у разі можливого випадкового настання для їхніх матеріальних, нематеріальних цінностей подій, страхового захисту майнових інтересів, і страховиками, що забезпечують його за рахунок використання ними в таких цілях страхових фондів, які формуються зі сплачуваних страхувальниками грошових внесків (страхових премій). Незважаючи на різноманітність трактувань цього поняття, страхові ринки мають певну внутрішню будову, тобто властиві тільки їм складові. В них в першу чергу треба виділити три основні сегменти – страхування життя, ризикове страхування та перестрахування, котрі також можна назвати внутрішніми ринками страхування життя, ризикового страхування та перестрахування.

     Важливе значення у з`ясуванні природи страхового ринку має чітке визначення сутності його “продуктивної” спрямованості. При цьому слід зазначити, що сьогодні відсутнє однозначне трактування цього чинника функціонування страхового ринку. На думку одних фахівців, страховики виробляють і продають страхові послуги, інших – страхові продукти. Більше того, існують точки зору, які чи ототожнюють поняття “страховий продукт” і “страхова послуга”, чи відокремлюють кожне з них.  
В фінансовій літературі є різні підходи до з`ясування сутності страхового продукту. Наприклад, одні фахівці стверджують, що базисом страхового продукту є ризикова компенсація з боку страховика. 
Натомість існує думка, що страховий продукт є матеріальним, а послуга – переважно наперед визначеним набором інформації, хоча й може бути реалізована також у матеріальній формі при настанні страхового випадку.  
О. Зубець вважає, що “страховий продукт – це набір основних і допоміжних послуг”, що надаються страхувальнику при укладанні договору страхування”.

     Р.М. Хайкін і В.В. Перемолотов підкреслюють, що страховий продукт “може позначати  об`єкт – ідею, комплекс документів, над якими працює страхова компанія, які, проходячи етапи обробки  спеціаліста, перетворюються в страхову послугу. Таким чином, продукт – це проміжна “сировина” для формування страхової послуги”. Причому ці ж автори визначають, що “під продуктом страховки найчастіше розуміють той комплекс документації, який ліцензовано, плюс рекламні буклети для даного виду страхування. Стисло можна сказати, що продукт - це маркетинг поля, комерціалізація документації плюс система набору, підготовки агентів й управління агентською мережею. Якщо ж узагальненіше поглянути на ці дії, то їхню

      
сукупність можна йменувати ще простіше – технологія продажу. Інакше кажучи, продаючи страхування, страховик  виконує певну технологію – технологію страхування, яка і є страховим  продуктом”.

     Унаслідок відсутності єдиного визначення поняття “страхового продукту” немає однакового трактування його особливостей. Переважно українські, російські і польські економісти виділяють дві основні особливості страхових продуктів, а саме: 

     1) нематеріальність (відсутність натурально-речового  вмісту), похідними від якої є:

     - неоднаковість (індивідуальний характер одного і того ж продукту стосовно різних об`єктів);

     - неподільність на частини з метою передачі на споживання іншим; 
неможливість зберігання (нагромадження; 
- відсутність переходу прав власності;

     - складність оцінки якісних показників.

     2) неналежність страхових продуктів  до послуг першої необхідності, наприклад, медичних чи транспортних, унаслідок чого їх реалізація  ускладнена. Польські економісти  вважають, що “потреба в страхуванні  легко виштовхується зі свідомості, бо вона пов`язується з негативними відчуттями або уявленнями. Відсутність бажання усвідомити потребу в ньому і його нематеріальний характер обумовлюють спеціфику страхового продукту. Але, як стверджує С. Тихонов, головна відмінність страхового продукту від матеріальних благ у тому, що він, за своєю суттю, є юридично оформленою обіцянкою. Інакше кажучи, страховик дає слово, що він заплатить певну суму, необхідну для компенсації прогнозованого битку.

     Коли  йде мова про страховий продукт, в першу чергу, звісно, мають на увазі правила страхування, ліцензію, яку має страховик. Сюди ж можна віднести й інші типи документів, без яких неможлива страхова діяльність. Все це звичайно є додатками до правил: зразки заяв, договорів та ін. Наведена частина продукту майже не відрізняється у більшості вітчизняних страховиків. 
Особливою складовою страхового продукту стала аргументація на користь його купівлі саме в цій компанії. Рекламно-інформаційні матеріали доповнюють страхові продукти. Листівки, буклети, листи страхувальникам, подарунки, спеціальні пропозиції складають передумови для купівлі страхового полісу та підкріплюють впевненність, що це треба зробити саме в цей час. 

     На  думку В.Гомеллі і Д. Туленти, “... поняття “страховий продукт”, “страхова  послуга” і “страховий товар” близькі між собою, але водночас відрізняються один від одного і між ними можна виявити певну їєрархію. Первинним, найзагальнішим поняттям, є “страховий продукт” – тобто результат людської діяльності зі здійснення економічного захисту від наслідків різних випадкових і ймовірних природних та суспільних явищ. Страховий продукт конкретизується у послузі зі страхового захисту чи в “страховій послузі”. Страхова послуга може не бути страховим товаром, якщо вона не продається і не купується; і може бути страховим товаром, якщо вона виробляється страховиком для продажу, і цей продаж стає регулярним. Отже, найконкретнішим і , відповідно, таким, що найточніше описує сучасний продукт і послугу страхування є поняття “страховий товар”. Саме це поняття найкоректніше застосовується в сучасних умовах, але нині воно майже не застосовується”.

     З іншого боку, страхування можна віднести до послуг, оскільки, по-перше, воно має вартість (сплата премії) і споживчу вартість (страховий захист); а по-друге, є дією, що дає клієнтам компанії задоволення у вигляді стану захищеності; по-третє, є дією, що спричиняє певний корисний ефект – забезпечення захисту майнових інтересів фізичних, юридичних осіб і держави.  
 
 

     По-четверте, у процессі страхування не створюється  жодного матеріально-речового продукту. На цій підставі можна зробити висновок, що страхування повною мірою відповідає класичним визначенням послуги як такої. А на думку С. Єфимова, страхові послуги є переліком видів договорів страхування, за якими працює певний страховик. З іншого боку, страхова послуга – це специфічний товар, запропонований на страховому ринку. 
Іноді страхову послугу характеризують як комплекс цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів громадян та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством.

     Треба зазначити, що страхова послуга може набути матеріальних рис, якщо вона буде втілена в офіційний документ – страховий поліс. 
Що стосується практичного застосування понять “страховий продукт” та “страхова послуга”, то українські страховики найчастіше ототожнюють їх. Наприклад, страхова компанія “Континент” ставить знак рівняння між страховими продуктами та послугами, які вона надає. Що стосується страхової компанії “АСКА-життя”, то вона не тільки ототожнює два цих поняття між собою, але й сміливо прирівнює їх до терміну “страхова програма”. Для страхової компанії “ТАС-ЛАЙФ” страховий продукт конкретизується в страховій програмі. Така ситуація має місце тому, що дійсно поняття “страховий продукт” та “страхова послуга” дуже схожі між собою. 

     Розглянувши всі запропоновані підходи, можна  зробити висновок, що у більшості  випадків саме комплекс зобов`язань  страховика, передумови та обставини  виконання цих зобов`язань формують поняття страхового продукту. І лише у разі настання страхового випадку страховий продукт перетворюється в страхову послугу, тобто конкретизується в ній.  
 
 
 

     Момент  виникнення страхового продукту співпадає  з моментом першого страхового внеску страхувальником або з моментом підписання договору страхування, тоді як страхова послуга виникає та реалізується тільки у разі настання страхового випадку. Якщо ж страховий випадок не відбувся – страхова послуга не зможе реалізуватися. А без реалізації страхових послуг неможливе саме страхування. Виходячи з цього, можна зробити висновок, що поняття “страховий продукт” є значно ширшим, ніж поняття “страхова послуга”. Але все рівно необхідно розробити єдиний підхід для визначення чіткої різниці між ними. [17 – c.77]. 
 

2.Види  страхових  послуг і дослідження попиту на них.

     Страхування, як і будь-яка інша сфера діяльності людини, будь-яка інша система знань, потребує внутрішньої структурно-логічної впорядкованості. Без такої впорядкованості неможливо організувати складну справу, виробити методологію наукових досліджень, побудувати навчальний процес. Страхування являє собою досить розгалужену систему відносин. Воно структурується за галузями, формами і видами.[7,107]

     В основу класифікації страхування покладено  розбіжності у сферах діяльності страхових компаній, у підходах щодо забезпечення страхового захисту майнових інтересів фізичних і юридичних осіб, у визначенні об'єктів страхування, обсягів страхової відповідальності, у формах проведення страхування тощо. У зв'язку з цим можна вирізнити найістотніші класифікаційні ознаки, що мають найбільш важливе значення як у теоретичному, так і у практичному розумінні, а саме:

     • історична ознака;

     • економічні ознаки (сфера діяльності, або спеціалізація, страховика; об'єкти страхування; рід небезпек; статус страхувальника; статус страховика);

     • юридичні ознаки (за вимогами міжнародних  угод і внутрішнього законодавства; за формою проведення).

     Така  класифікація має швидше теоретичне, аніж практичне значення. Проте слід зауважити, що теоретичні знання історії страхової справи, її витоків, генезису допомагають практикам орієнтуватися у процесах, що відбуваються на страховому ринку, прогнозувати тенденції його розвитку, будувати відносини між собою з урахуванням досвіду, нагромадженого за багаторічну історію зарубіжного і вітчизняного страхування.

     Класифікація  за економічними ознаками передбачає кілька варіантів. Підхід до вибору варіанта залежить від цілей класифікації. [1,41]

     Найважливішим і загальноприйнятим у світовій практиці є поділ страхування залежно від спеціалізації страховика на дві великі сфери діяльності: страхування життя («Life assurance») і загальні види страхування («Non-life», або «General insurance»). Така класифікація має дуже велике значення з точки зору адекватної організації фінансів страховика, особливо формування і розміщення страхових резервів і оподаткування доходів від страхової діяльності.

     В основі віднесення того чи іншого виду страхування до «життя» чи «не-життя» (термін «не-життя» в українській  практиці, як правило, не вживається; здебільшого в такому разі говорять про «ризикові види страхування» або «види страхування інші, ніж життя») полягає сукупність двох класифікаційних ознак, а саме:

     - наявність нагромаджувального (накопичувального) характеру договору страхування (страхові внески за такими договорами є своєрідними інвестиціями страхувальника, оскільки передбачаються не лише страхові виплати, а й повне повернення внесених коштів з нарахованими відсотками при закінченні строку дії договору страхування);

     - строк дії договору страхування. 

     Не  менш важливою з економічного погляду  є класифікація за об'єктами страхування, тобто об'єктами, на які спрямований  страховий захист. Класифікація за об'єктами страхування передбачає виокремлення п'яти галузей: особисте, майнове, відповідальності, економічних ризиків та соціальне.[4 – с. 330]

     В особистому страхуванні об'єктом  страхування є майнові інтереси, пов'язані з життям, здоров'ям, працездатністю та пенсійним забезпеченням страхувальника або застрахованої особи. До особистого страхування належать:

     1. Страхування життя.

     2. Страхування від нещасних випадків  і хвороб.

     3. Медичне страхування.

     У майновому страхуванні об'єктом  страхування є майнові інтереси, пов'язані з володінням, користуванням  та розпорядженням майном. Майнове страхування включає:

     1. Страхування майна підприємств  і організацій.

     2. Страхування майна громадян.

     3. Транспортне страхування (засобів  транспорту і вантажів).

     4. Страхування інших видів майна,  крім перерахованих вище.

     5. Страхування фінансових ризиків.

     У страхуванні відповідальності об'єктом  страхування є майнові інтереси, пов'язані з відшкодуванням страхувальником  заподіяної ним шкоди особі або  майну фізичної особи, а також  шкоди, заподіяної юридичній особі. Страхування відповідальності включає:

     1. Страхування цивільної відповідальності  власників транспортних засобів.

     2. Страхування цивільної відповідальності  перевізника.

     3. Страхування цивільної відповідальності  підприємств - джерел підвищеної  небезпеки.

     4. Страхування професійної відповідальності

     5. Страхування відповідальності за  невиконання зобов'язань.

     6. Страхування інших видів цивільної  відповідальності.

     Об'єктом  страхування економічних ризиків є шкода, яка виникає в процесі підприємницької діяльності. Страхують прямі ризики, наприклад, збитки від простоїв обладнання, страйків та непрямі — банкрутство тощо.[11 – с., 381]

     Відносини в галузі соціального страхування в Україні регулюються спеціальними законами, такими як: «Основи законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування», «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», «Про розмір внесків на деякі види загальнообов’язкового державного соціального страхування», «Про збір на обов’язкове державне пенсійне страхування», «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням», «Про страхові тарифи на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» та ін.

     В основі розподілу страхування на галузі лежать принципові розходження  в об'єктах страхування. Розподіл страхування на галузі не дозволяє виявити ті конкретні страхові інтереси фізичних і юридичних осіб, які  дають можливість проводити страхування. Для конкретизації цих інтересів виділяють з галузей страхування види страхування.

     Видом страхування називають страхування  конкретних однорідних об'єктів у  визначеному об'ємі страхової  відповідальності по відповідних тарифних ставках. Страхові відносини між страховиком і страхувальником здійснюються за видами страхування. Наведемо лише приклади деяких, найбільш поширених видів страхування.

     У якості видів особистого страхування  громадян можуть бути названі: 
 - Змішане страхування життя; 

     - Страхування дітей; 

     - Страхування від нещасних випадків;  

     - Страхування на випадок смерті  і втрати працездатності; 

     - Страхування додаткової пенсії; 

     - Медичне страхування;

     - Інші види особистого страхування.

     Видами  страхування відповідальності є:

     - Страхування автоцивільної відповідальності (власника автотранспортних засобів);  

     - Страхування відповідальності роботодавця  на випадок заподіяння шкоди  здоров'ю працівника; 

     - Страхування персональної відповідальності  перед третіми особами з-за  недбалості страхувальника або членів його сім'ї; 

     - Страхування відповідальності виробника  товару (посередника або продавця) перед споживачами та іншими  за шкоду, хвороба або збиток (збиток), що виникають внаслідок  поставки товару; 

     - Страхування відповідальності судновласників;  

     - Страхування професійної відповідальності (наприклад, адвоката, нотаріуса,  лікаря та інших спеціалістів);  

     - Інші види страхування відповідальності.

     Видами  майнового страхування, наприклад, є: 

     - Страхування майна від вогню; 

     - Страхування майна від бурі; 

     - Страхування вантажів; 

     - Страхування від збитків внаслідок  зупинки виробництва;

     - Страхування окремих видів транспортних  засобів;

     - Інші види майнового страхування. [13,  c.- 220]

     Найпоширенішими видами страхування економічних  ризиків є такі:

     - Страхування втрат прибутку від  призупинення з різних причин  процесу виробництва;

     - Страхування втрат доходу від  невиконання партнерами договірних  зобов'язань;

     - Страхування орендної плати від  неможливості її отримання через  страховий випадок;

     - Страхування рентної плати від припинення орендних відносин через страховий випадок;

     - Страхування відновлюваної вартості  майна, якщо для цього потрібні  будуть витрати, що перевищують  вартість застрахованого майна.

     В Україні існують такі види соціального  страхування:

     - Загальнообов’язкове державне:

• на випадок безробіття;
• cоціальне страхування з тимчасової втрати працездатності та витратами, зумовленими похованням;
• від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності;
• пенсійне страхування. - Добровільне соціальне страхування.

     Цю  класифікацію покладено в основу розробки всіх видів страхових послуг, що їх пропонують вітчизняні страховики. Об'єкт страхування є вирішальним фактором, від якого залежить характер договору страхування і його основні умови: страхова сума, перелік страхових випадків (обсяг страхової відповідальності), страхова премія, франшиза, термін дії договору, винятки, обмеження і т. ін.

     Форми організації страхування вказують на їх правову основу: обов’язкове  чи добровільне.

     Добровільне страхування — це страхування, яке  здійснюється на основі договору між страховиком і страхувальником. Види добровільного страхування визначені ст. 6 Закону України "Про страхування". Особливо важливим видом добровільного страхування є страхування життя, коли страховик зобов'язаний здійснити страхову виплату згідно з договором у разі смерті застрахованої особи чи настання нещасного випадку, що стався із застрахованою особою або її хворобою, а також, якщо це передбачено страховим договором, у разі дожиття застрахованої особи до визначеного договором віку.

     Страховики  мають право займатися тільки тими видами добровільного страхування, які визначені в ліцензії. 
 

     Обов'язкове страхування існує в силу Закону, який встановлює суцільне охоплення  об'єктів страхування з нормуванням  страхового відшкодування. Закон України "Про страхування" та підзаконні нормативно-правові акти вирішують ці питання, хоча конкретні страхові відносини регулюються цивільним законодавством, оскільки з кожним страховиком укладаються свої угоди.[6, ст.5-7]

     Найбільше із всіх видів страхування від кризи у минулому році постраждав ринок автострахування, скорочення обсягів якого досягло 30%. Не просто для цього ринку розпочався і 2010 рік. Стрімке падіння упродовж першого півріччя спостерігається насамперед у сфері добровільного автострахування (КАСКО), причому за основними параметрами діяльності: обсягом зібраних премій, рівнем та обсягами страхових виплат. [5]

     Надходження валових премій при страхуванні  наземного транспорту КАСКО за І  півріччя 2010 року скоротилися на 11,5% у порівнянні з аналогічним періодом 2009 року, і склали 745,6 млн. грн. Обсяг валових виплат при страхуванні КАСКО за І півріччя 2010 року становив 488,6 млн. грн., що на 28,3% менше, ніж за той самий період 2009 року. Рівень валових виплат зі страхування КАСКО досяг 65,5% (при 80,9% на 31.06.09). На середині першого   півріччя 2010 року розмір чистих страхових премій, що надають послуги з КАСКО, склав 661,9 млн. грн., а розмір чистих страхових виплат - 468,3 млн. грн. Рівень витрат на ведення автострахового бізнесу в Україні у 2010 році зріс майже у півтора рази. [1, с.58-60] Динаміка автострахування у першій  половині 2009-2010 років показана у таблиці 1.

     Таблиця 1.

     Оцінка  динаміки основних показників з авто страхування в Україні за І  півріччя 2009-2010рр.