Аналіз діяльності та платоспроможності підприємства

ВСТУП

Кожне підприємство є незалежним товаровиробником. Воно може самостійно приймати будь-які рішення у межах  чинного законодавства. Але, ефективність цих рішень багато в чому залежить від об’єктивності, своєчасності та всебічності оцінювання існуючого  й очікуваного фінансово-економічного стану підприємства.

В умовах ринкових відносин платоспроможність  підприємств вважається найважливішою  умовою їх господарської діяльності. Платоспроможність підприємства як його здатність вчасно та в повному обсязі виконувати планові платежі і термінові зобов'язання, підтримуючи при цьому нормальний ритм господарської діяльності – є однією з умов конкурентоспроможності підприємства, його фінансової стабільності. Здатність підприємства розраховуватись за своїми боргами в обсягах та строках, передбачених договорами та законодавством, є необхідною умовою успішного функціонування на ринку, що і обумовлює актуальність обраної теми.

Базовим підприємством для написання  курсової роботи було обрано Публічне акціонерне товариство «Галнафтогаз», основним видом діяльності якого є роздрібна торгівля пальним. Разом з вказаними, підприємство розробляє нові – перспективні напрями торгівельної діяльності.

Головною  метою роботи є дослідження теоретичних  аспектів та отримання практичних навичок  аналізу ліквідності та платоспроможності підприємства на базі документів ПАТ «Галнафтогаз».

Основними завданнями даної роботи є вивчення сутності платоспроможності та ліквідності підприємства та факторів, що її визначають, загальний аналіз ліквідності ПАТ «Галнафтогаз», а також, визначення шляхів щодо її підвищення.

Об’єктом  дослідження курсової роботи є ліквідність підприємства.

Предметом даної роботи виступають особливості  аналізу ліквідності ПАТ «Галнафтогаз»

Інформаційною базою дослідження  є діюча система нормативно-правових актів (закони України, Постанови Кабінету Міністрів тощо), фінансова інформація ПАТ «Галнафтогаз», матеріали публікацій у спеціальній і періодичній  пресі та інші.

РОЗДІЛ І.Теоретичні основи аналізу ліквідності підприємства

1.1Сутність ліквідності  та платоспроможності

Серед авторів підручників  по економічному аналізу немає єдиного  підходу до визначення понять ліквідності  та платоспроможності. Багато дефініцій  навіть суперечать одна одній. На думку  автора даної роботи поняття ліквідності  і платоспроможності є близькими, але не тотожними. Загалом, під ліквідністю  підприємства розуміється його здатність  розраховуватися за своїми фінансовими  зобов’язаннями за рахунок наявних  активів, що можуть бути використані  для погашення боргів. Такі активи називаються ліквідними засобами. В  свою чергу, платоспроможність це здатність  підприємства сплачувати кошти за своїми зобов’язаннями, що вже настали  і потребують негайного погашення, за рахунок наявних грошей на банківських  рахунках або у готівці. Отже, ліквідність  поняття більш широке ніж платоспроможність. Ліквідність – це потенційна платоспроможність. Ліквідність підприємства визначається через співвідношення різних частин активу та пасиву його балансу. Термін «ліквідність» походить від латинського liquidus, що в перекладі означає проточний, рідкий, тобто ліквідність дасть тому чи іншому об’єкту характеристику легкості руху, переміщення. Термін «ліквідітет» був запозичений з німецької мови на початку ХХ ст. Водночас, необхідно відрізняти від ліквідності балансу ліквідність активів. Рівень ліквідності активів пов’язаний із часом, необхідним для перетворення їх у грошові засоби. Чим менше часу необхідно для перетворення даного виду активів у гроші, тим вища його ліквідність. Присутня обернена залежність.

В умовах ринкової економіки, коли можлива ліквідація підприємств  унаслідок їхнього банкрутства, платоспроможність та ліквідність  є одними з головними критеріями для визначення фінансового стану підприємства. Якщо стан розміщення підприємством власних та залучених фінансових ресурсів відповідає умовам ліквідності, таке підприємство гарантоване від банкрутства. Водночас для підтримання підприємства у платоспроможному стані, необхідна відповідність чисто грошових активів потребам щоденних платежів. Наявність залишку коштів на кінець операційного дня на поточному рахунку а також відсутність прострочених боргових зобов’язань є доброю ознакою з точки зору визначення платоспроможності підприємства. З іншого боку, надмірна концентрація грошових коштів на поточному рахунку свідчить про нераціональне використання фінансових ресурсів. Цілком достатнім є покриття різниці між кредиторською заборгованістю усіх видів, строки оплати якої настають протягом певного найближчого періоду, та поточною дебіторською заборгованістю, платежі за якою очікуються у той же період. Незадовільна платіжна готовність підприємства тягне за собою великі непродуктивні витрати підприємства у вигляді пені за прострочку платежів.

Визначаючи ліквідність  та платоспроможність підприємства різні користувачі даної інформації мають різні інтереси. Банківсько-кредитні установи цікавить можливість вкладення  коштів та отримання їх назад з  певним відсотком. Держава вбачає в  кожному підприємстві, насамперед, надійного платника податків. Працівники розраховують на своєчасне отримання  заробітної плати та перспективи  у майбутньому. Аудитори, консультанти або фінансові директори мають  на меті вироблення раціональних рекомендацій по покращенню фінансового стану  об’єкту, що аналізується.

Низька ліквідність, а  отже і платоспроможність підприємства, спричинюється збитковою діяльністю або низьким рівнем рентабельності, оскільки прибуток є головним джерелом збільшення обсягу фінансових ресурсів, а також нераціональним розміщенням  фінансових ресурсів. Все це може призвести  до банкрутства та ліквідації підприємства.

Таким чином, будучи дуже близькими, поняття ліквідності та платоспроможності  не є ідентичними. Відображаючи потенційну платоспроможність ліквідність  зорієнтована на перспективу, в той  час як платоспроможність характеризує поточний стан підприємства. Чітка  визначеність надає можливість різним контрагентам та зацікавленим суб’єктам  зосередити свою увагу на тих явищах та процесах, що найбільшою мірою відповідають їхнім інформаційним запитам та надають можливість прийняття раціональних та правильних рішень.

Отже, проаналізувавши попередні  твердження, платоспроможність підприємства – це його здатність у повному  обсязі й у визначений термін розрахуватися  за своїми зобов'язаннями за допомогою  грошових ресурсів та інших активів  та спроможність здійснювати безперервну  фінансово-господарську діяльність.

Але, на жаль, більша частина  підприємств характеризується низькою  платоспроможністю, основними причинами  якої є помилкове визначення плану  виробництва; втрата ефективних каналів  збуту; неефективне використання трудових і матеріальних ресурсів; низька забезпеченість підприємства власними оборотними засобами; інфляційні процеси; податкова політика [4].

Тому, для забезпечення високого рівня платоспроможності та ліквідності  підприємства потрібно постійно здійснювати  аналіз господарської діяльності, який полягає у вивченні балансу підприємства за активом та пасивом, оцінці фінансових результатів і напрямків використання прибутку, а також виконання таких  завдань як забезпечення підприємства необхідною кількістю оборотних  засобів, виборі оптимальної структури  капіталу та ефективних і раціональних напрямків його використання, розробка поточних і перспективних планів розвитку підприємства та здійснення контролю за їх виконання, з врахуванням  всіх можливих ризиків в сьогоднішніх ринкових умовах.

1.2 Показники ліквідності  та платоспроможності

Коефіцієнти (показники)- це співвідношення одних статей (груп статей) балансу до інших. Співвідношення груп активів та пасивів балансу ліквідності утворюють два коефіцієнта ліквідності та один платоспроможності (саме так на думку автора даної роботи найдоцільніше їх класифікувати), які зручно представити у вигляді таблиці:

Показники ліквідності та платоспроможності

Таблиця 1.2

Коефіцієнт платоспроможності (а не коефіцієнт абсолютної ліквідності, що є також досить вдалою назвою) названий так тому що саме він відображає здатність підприємства оплачувати свої зобов’язання реальними грошовими  коштами, тобто здатність платити. Доречно зауважити, що саме тут виявляється  важливість правильного розбиття на групи активів підприємства. Мається  на увазі цінні папери – якщо це, наприклад, акції збиткового та фінансово нестійкого підприємства, то реалізувати їх практично неможливо  і в групу А1 відносити недоцільно. Інші два показники виражають  потенційну платоспроможність, тобто  ліквідність, тому і названі коефіцієнтами  ліквідності.

Усім цим показникам надаються  так звані нормативні значення які  свідчать про те що у підприємства ліквідність та платоспроможність  перебувають у задовільному стані. Дані нормативи суттєво відрізняються  у різних авторів (див. табл.).

Нормативи показників ліквідності  та платоспроможності

Таблиця 1.3

Вважається, що якщо грошові  кошти покривають 20% поточних зобов’язань (причому ця цифра ніяк не обґрунтовується), то підприємство здатне провадити поточні  розрахунки (тобто в межах кількох  днів). Зрозуміло, що ймовірність пред’явлення вимог негайної оплати усіма кредиторами  відразу малоймовірна (при умові  проведення прогнозованої та виваженої політики). Важливо зазначити, що до показника платоспроможності (абсолютної ліквідності) необхідно ставитися з обережністю. Справа в тому, що грошові засоби мають найменші строки обороту які можуть обчислюватися навіть не днями, а годинами і, відповідно, баланс, як моментальний знімок на початок і кінець року, не відображає реального стану справ. В цьому випадку, можна розраховувати усереднені показники залишку грошових коштів в межах, скажімо, одного місяця (на початок і кінець року), що дозволить отримати реальну картину забезпеченості підприємства найбільш ліквідними засобами.

Високі нормативи коефіцієнту  швидкої ліквідності зумовлені  природою дебіторської заборгованості – уся вона ніколи не повертається на підприємство. Ця проблема особливо актуальна для України та інших  країн СНД.

Коефіцієнт покриття вказує на раціональне співвідношення між  поточними активами та пасивами. А  оскільки запаси дуже часто важко  перетворити в абсолютно ліквідні активи, то норматив сягає 2.

Існують різні підходи  до визначення нормативу власного оборотного капіталу. У західній практиці величина мінімально необхідного власного оборотного капіталу визначаться різницею між строками погашення кредиторської та дебіторської заборгованості [13, С 24]. Інший підхід вимагає  щоб власний оборотний капітал покривав все що необхідно виробництву (нормативні запаси), неліквідні (неякісні) оборотні засоби (тобто такі, реалізація яких неможлива) а також різницю між балансовою та ринковою вартістю ліквідних оборотних засобів (зрозуміло що балансова та ринкова вартість можуть суттєво відрізнятись). Решта оборотних активів покривається за рахунок поточних зобов’язань. В даному випадку забезпечується рівновага між ліквідними оборотними активами та поточними пасивами, тобто підприємство ліквідне та фінансово стійке.

Крім окремих показників ліквідності та платоспроможності вітчизняні автори наводять також методики розрахунків узагальнюючих (інтегральних) показників ліквідності, що є доволі суперечливими.

За даними балансу ліквідності  можна розрахувати узагальнюючий  показник (коефіцієнт) ліквідності (Кл):

,                                     (1.1)

де а1, а2, а3 – вагові коефіцієнти; А1, А2, А3; П1, П2, П3 – підсумки за першою, другою та третьою групами відповідно активів та пасивів.

Узагальнюючий коефіцієнт ліквідності  відносний; він показує, скільки  ліквідних активів припадає на зобов’язання з урахуванням вагових коефіцієнтів за групами активів і пасивів. Ці коефіцієнти відображають значущість тієї чи іншої групи; задаються аналітиком з огляду на конкретні обставини. Наприклад, при видачі товарного  кредиту увага акцентується на першій та другій групі активів та пасивів; за умов довгострокового кредитування більші вагові коефіцієнти надаються третій групі.

Залежно від конкретних обставин, під час проведення аналізу ліквідності  та платоспроможності можливе залучення  таких показників як оборотність  дебіторської та кредиторської заборгованості, співвідношення короткострокової кредиторської  та дебіторської заборгованості та інші які з різних точок зору характеризують фінансовий стан підприємства.

Загалом кількість показників ліквідності та платоспроможності (а також інших, що характеризують фінансовий стан та фінансові результати) на сьогоднішній день є надмірною і нераціональне їх використання може приховати основні фактори за другорядними деталями. У разі необхідності комплексної та всебічної оцінки фінансового стану підприємства та результатів діяльності доцільніше використовувати матричні моделі [14, С 35] та [15, С 3].

Таким чином, використовуючи основні показники, а також, залучаючи, у разі необхідності, додаткові, фінансовий аналітик може всебічно охарактеризувати ліквідність та платоспроможність підприємства, задовольняючи інформаційні запити зовнішніх та внутрішніх користувачів. 

1.3 Причини, що впливають на зміну показників ліквідності та платоспроможності

Безумовно, розрахунок показників ліквідності та платоспроможності (при цьому можуть використовуватися  різні методики – не тільки наведені вище) невід’ємна та важлива складова аналізу фінансового стану підприємства. Але справжній аналіз має на меті виявлення причин, що призвели до тих  чи інших наслідків. Без цього  фінансовий аналіз перетворюється на статистичну обробку інформації. І тому після того як отримані необхідні показники, необхідно виявляти причини (фактори) впливу. Найважливішим серед показників фінансового стану є коефіцієнт покриття (загальної ліквідності). Дуже часто, при зниженні коефіцієнта покриття як можливі заходи по виправленню становища наводяться рекомендації, які передбачають, з одного боку, зменшення кредиторської заборгованості (поточних зобов’язань загалом), а з іншого збільшення оборотних активів. Механічне виконання цих рекомендацій означає відмову від авансів покупців, якнайшвидший розрахунок з кредиторами, надмірну закупівлю запасів, затоварення складу готовою продукцією і т. д. Очевидно, що подібні заходи є просто абсурдними. Причини зниження ліквідності можна виявити змінивши формулу коефіцієнта покриття:

Таким чином, зниження коефіцієнта покриття полягає в нестачі власних засобів (накопичений прибуток), недостатніх об’ємах залучених довгострокових кредитів (за рахунок яких фінансуються капітальні вкладення), надмірних капітальних вкладеннях та невигідних умовах взаєморозрахунків. Схема деталізує вищесказане (див. рис.).

Причини збитковості виявляються  у ході подальшого аналізу (розкладання), але ця тема виходить за рамки даної роботи.

Після виявлення причин здійснюється розробка комплексу заходів, спрямованих  на зміцнення фінансового становища (в даному випадку – ліквідності) підприємства, що  може включати наступні складові: досягнення прибутковості діяльності, залучення довгострокових кредитів, скорочення капітальних вкладень та надмірних виробничих фондів підприємства, пошук постачальників, що пропонують вигідніші умови поставок сировини та матеріалів. Загалом, перелік можна продовжити – все залежить від конкретних умов та обставин в яких здійснює свою діяльність підприємство.

Важливо наголосити, що оптимізація  оборотного капіталу, скорочення капітальних вкладень є ефективним, але тимчасовим заходом, який сприяє зміцненню фінансового становища підприємства. В довгостроковій перспективі необхідне досягнення прибутковості, адже саме прибуток є тією основою, що забезпечує стійкий фінансовий стан та стабільний, динамічний розвиток.

Отже, причини, що впливають  на зміну показників ліквідності  та платоспроможності в кожному  конкретному випадку різні і  їх виявлення не є простою справою. Застосування поверхових, формальних прийомів може не просто викривити  реальний стан справ, а й призвести  до негативних наслідків. Виявлення  реальних, глибинних причин потребує знання суті економічних процесів, що відбуваються на підприємстві та вміння відсіювати другорядні деталі.

РОЗДІЛ ІІ. Аналіз техніко-економічних  показників ПАТ «Галнафтогаз»

2.1 Організаційно-економічна  характеристика ПАТ «Галнафтогаз»

30 жовтня 2001 року в процесі злиття ВАТ «Івано-Франківськнафтопродукт», ВАТ «Закарпатнафтопродукт-Ужгород» і ВАТ «Закарпатнафтопродукт-Хуст» було засноване Відкрите Акціонерне Товариство «Концерн Галнафтогаз». Це був один з небагатьох випадків збереження структури, ринку та цілісних майнових комплексів колишніх облнафтопродуктів. Статутний фонд товариства становив 54 млн. грн. Концерн розпочав одну із своїх перших успішних проектів – безготівковий розрахунок за паливо і послуги за допомогою паливних смарткарток «ОККО-кард». Постійний ріст об’ємів діяльності і тверде виконання прийнятих зобов’язань зробили «Концерн Галнафтогаз» одним із провідних операторів на ринках нафтопродуктів західних і центральних областей країни.

Відкрите акціонерне товариство «Концерн Галнафтогаз» провідне підприємство «Універсальної інвестиційної групи» є одним з власників АЗС  в Україні. Концерн експлуатує мережу АЗС «ОККО», що складається із 174 сучасних автозаправних комплексів. Загалом мережа АЗС налічує 217 АЗС  і 9 нафтобаз.

Основною діяльністю компанії є роздрібна реалізація нафтопродуктів, що здійснюється через власну мережу АЗК «ОККО».

Дуже важливу роль відіграє побудова організаційної структури  підприємства. Організаційна структура  помітно впливає на зміст та обґрунтування  управлінських рішень, на швидкість  їх доведення до безпосередніх виконавців, чіткість, достовірність та оперативність  інформації, зміст роботи різних працівників  та функціонерів. Для того, щоб забезпечити  якісне виконання всіх завдань, необхідно  дуже уважно підходити до визначення структури організації, як в межах  підприємства так і в його структурних  підрозділах, тобто займатись проектуванням  організаційних структур управління.

Під структурою управління будемо розуміти сукупність та співвідношення лінійних та функціональних ланок управління в їх взаємозв’язку та взаємозалежності, рівень досконалості апарату та його економічність.

Можна сказати, що вплив організаційної структури на якість управлінських  рішень дуже великий. В значній мірі він залежить від типу організаційної структури.

Розглянемо організаційну  структуру ВАТ «Концерн Галнафтогаз».

Вищим органом управління є Загальні збори акціонерів. Органом, який представляє інтереси акціонерів є Рада товариства. До компетенції  ради товариства входять загальні керівні  функції: визначення основних напрямів діяльності, затвердження планів перспективного розвитку.

Оперативне керівництво  здійснюється Генеральним директором таРадою директорів. Генеральний  директор обирається зборами акціонерів.

Аналізуючи дану структуру, можна сказати, що вона побудована максимально  точно у відповідності до виконуваних  функцій. Всі підрозділи створені таким  чином, щоб процес функціонування підприємства був найбільш ефективним. На підприємстві є посадові інструкції, які є чіткими  і погодженими між собою. Функції  підрозділів не дублюються, що дає  змогу ефективно використовувати  трудовий ресурс управління. Хоча в  деяких підрозділах кількість працівників  завищена. Також досить розвинутою є інформаційна система. На підприємстві широко використовуються засоби комп’ютеризації  збирання та обробки інформації.

Загальна чисельність  персоналу ВАТ «Концерн Галнафтогаз» та дочірних підприємств становила2876 чол. на кінець 2006р.

Концерн Галнафтогаз є  лідером із впровадження в управлінську та операційну діяльність найкращих  світових стандартів та принципів. Впровадивши  одним із перших в Україні Кодекс корпоративного управління, 2005 року компанія провела кадровий аудит в компанії, основна мета якого – виявити  потенціал менеджменту, їх сильні моменти  і можливості до подальшого розвитку.

Для успішної діяльності на ринку і підвищення капіталізації  компанія активно займається добором  висококваліфікованих кадрів та інвестує в програми навчання і розвитку персоналу. В Концерні 2006 року розроблено концепцію  та програму тренінг-центру, одна з  головних функцій якого – добір, навчання та вдосконалення персоналу  на АЗК «ОККО». Для успішного управління в умовах розширення компанії, було вдосконалено структуру дирекції, а  також розпочато розроблення  концепції грейдингової структури  оплати праці – мета якої впровадити більш чітку та прозору систему  оплати праці та систему мотивації  персоналу.

Відповідно до кадрової стратегії  компанії, яка передбачає проведення внутрішніх та зовнішніх конкурсів  для заповнення нових посад, 2006 році поповнення спеціалістів головного  офісу компанії відбулось завдяки  досвідченим працівникам Дочірніх підприємств.

Компанія постійно працює над удосконаленням технічного обладнання АЗК «ОККО» оснащується сучасними  паливо роздавальними колонками, які  обладнані системою рекуперації  випарів. Система зливу нафтопродуктів у резервуари також обладнана  приладами рекуперації випарів. Розроблені та активно впроваджуються проекти озеленення усіх АЗК «ОККО». Компанія прагне запровадити єдині  стандарти і щодо вигляду та дизайну  станції, і щодо впорядкування та зелених насаджень на території.

З моменту створення ВАТ  «Концерн Галнафтогаз» і акціонери, і менеджмент компанії мають спільну  візію щодо підприємства: «Концерн Галнафтогаз» - це прогресивна, сучасна, відкрита і прозора компанія, яка  у своїй діяльності орієнтується на кращі європейські і світові  стандарти.

Наближеність до кордонів об’єднаної Європи, а відповідно і  до її стандартів також спонукає у  своїй діяльності орієнтуватися  на стандарти ЄС, які є поки що вищими за вітчизняні.

ВАТ «Концерн Галнафтогаз» - є клієнтозорієнтованою компанією, а тому в своїй діяльності багато уваги приділяє соціальним питанням, спонсорству та меценатству.

Збільшення продажу досягнуто  насамперед завдяки ефективній роботі всієї команди Галнафтогазу щодо реалізації стратегії розвитку в 2010 році. Основними кроками в цьому  напрямі були:

• Розширення мережі АЗС, зокрема вихід у нові області
• Пріоритетне будівництво високооборотних АЗС
• Покращення якості нафтопродуктів за рахунок збільшення частки імпортних ресурсів
• Контроль за якістю нафтопродуктів

Протягом 2009 року нові АЗК  мережі «ОККО» було відкрито у Києві, Івано-Франківську, Одесі, Житомирі, Вінниці, Тячеві (Закарпатська область), Коростені (Житомирська область), Пирятині (Полтавська область), Сарнах (Рівненська область), Почаєвичах (Львівська область), Інкермані (АР Крим), Гайсині (Вінницька область) та по 2 дзеркальні АЗК у Нерубайському (Одеська область) та в Остриці (Чернівецька  область). Загалом у 2009 році було відкрито 16 нових АЗК «ОККО».

В «Концерні Галнафтогаз» впроваджено комплексну систему  управління ресурсами підприємства SAP ERP. В мережі АЗК «ОККО» стартувала програма лояльності FISHKA. У Львові відкрилися перші магазини під торговою маркою «Tobi» поза межами АЗК «ОККО». ЄБРР і «Концерн Галнафтогаз» підписали  угоду про входження банку  в акціонерний капітал Концерну на суму в 50 млн дол. США. Указом Президента України №619/2009 від 18 серпня 2009 року Голову Наглядової ради «Концерну Галнафтогаз» Віталія Антонова нагороджено орденом  «За заслуги» ІІІ ступеня. Позачергові  загальні збори акціонерів ВАТ «Концерн Галнафтогаз» змінили найменування Товариства на Публічне акціонерне товариство «Концерн Галнафтогаз» (ПАТ «Концерн Галнафтогаз»).

У вересні «Концерн Галнафтогаз» як підписант Глобального договору ООН (The United Nations Global Compact) оприлюднив звіт з прогресу, у якому йдеться  про підтримку принципів Глобального  договору. У селищі Гребінки, Васильківського  р-ну Київської області введено  в експлуатацію Гребінківську нафтобазу  «Концерну Галнафтогаз» та розпочато  відпуск нафтопродуктів з нафтобази на АЗК наливом у бензовози. Прем’єр-міністр України Юлія Тимошенко своїм дорученням включила президента «Концерну Галнафтогаз» Віталія Антонова до складу Ради інвесторів при Кабінеті міністрів. Рекламний ролик Pulls 95 з'явився в ефірі кількох загальнонаціональних телеканалів. Веб-сайт мережі АЗК «ОККО» став володарем Гран-прі конкурсу «Найкраще Корпоративне Медіа України 2009» в категорії «корпоративні сайти», а журнал «Територія універсального сервісу» посів друге місце в категорії «внутрішні корпоративні видання». В мережі «ОККО» розпочато реалізацію пального Дизель Євро.

Протягом 2010 року було відкрито 9 автозаправних комплексів «ОККО» у Київській, Харківській, Волинській, Житомирській, Одеській областях та АР Крим. Виведено на ринок новий вид  дизельного пального з покращеними  експлуатаційними властивостями – Pulls Diesel. Після планового поточного  ремонту в експлуатацію було введено  Ярмолинецьку нафтобазу «Концерну  Галнафтогаз» у Хмельницькій області. Активно втілюється програма із впровадження норм безбар'єрності – безперешкодного  доступу маломобільних груп населення, людей в інвалідних візках до АЗК  «ОККО». У 2010 році розпочалася нова гілка проекту, орієнтована на ще одну, наймолодшу, категорію наших  відвідувачів – встановлення спеціальних  дитячих крісел у ресторанах «A la minute» та дитячих пеленальних столиків у санвузлах наших АЗК.

Станом на 1 грудня 2012 року у мережі АЗК «ОККО» працювало уже 350 автозаправних комплексів. Тільки за останній тиждень листопада відкрилося 6 нових брендових заправок. Усього від початку року - 30 АЗК. У грудні планується запуск ще кількох комплексів під брендом «ОККО».

Отож, наприкінці листопада 2012 року мережа «ОККО» поповнилася двома заправками у Криму (м. Симферополь, вул. Бородіна, 8, та м. Алупка, Південнобережне шосе, 38), а також АЗК у Києві, (просп. 50-річчя Жовтня, 1-А), селищі Гостомель Київської області (розв’язка Київ-Ірпінь-Ковель), Хмельницькому (вул. Красовського, 51) і Чернігові (вул. Ріпкінська, 3-Б).

Усі перелічені автозаправки споруджено в новому форматі «ОККО» і з дотриманням вимог безбар’єрності, усі вони охоплені програмою лояльності FISHKA. Клієнтам «ОККО» ці заправки пропонують широкий спектр високоякісного пального - Pulls 95, А-95 Євро, А-92, ДП Євро, Pulls Diesel і  традиційно досконалий рівень сервісу.