Аналіз діяльності ринку цінних паперів в Україні і його місце на фінансовому ринку

    ВСТУП

      Актуальність теми. У сучасних умовах розвинений ринок цінних паперів є необхідним елементом ефективно функціонуючої національної економіки. Ринок цінних паперів – це специфічна сфера ринкових відносин, де об’єктом операцій є цінні папери. На ньому здійснюється емісія, купівля-продаж цінних паперів, формується ціна на них, урівноважуються попит і пропозиція.  
     Ринок цінних паперів зазвичай розглядають як складову фінансового ринку, який у найширшому сенсі є місцем, де зустрічаються ті, у кого в процесі господарської діяльності виникає потреба у коштах для розширення своєї діяльності, й ті, у кого накопичуються заощадження, що можна використати для інвестицій. Таким чином, саме на фінансовому ринку відбувається переливання коштів від тих, хто має їх надлишок, до тих, хто потребує інвестицій.

      Як і будь-який інший, ринок цінних паперів формується, виходячи з попиту і пропозиції, а також урівноважуючої ціни. Попит створюється державою та суб’єктами господарської діяльності, яким не вистачає власних доходів для фінансування інвестицій. Держава та бізнес виступають на ринку цінних паперів чистими позичальниками (змушені більше позичати в інших), а чистим кредитором є населення, в якого з різних причин доходи перевищують суму витрат.

      Незважаючи на значні зусилля вчених, які присвятили свої дослідження недержавним пенсійним фондам, міра опрацювання даної теми виявилася недостатньою. Серед науковців, які вивчали і працюють над вивченням даного питання є: А. О. Задої, В. В. Колесник, Ю. М. Лисенков, В. І. Ляшенко,             О.М. Мозговий, В. В. Оскольський, В. Д. Савченко, В.П. Унинець-Ходаківська, З. Г. Ватаманюк, О. В. Баула, К. В. Іванова, М. Ф. Білоцька, М.А. Гапонюк, В.Р.Чернишук, А. П. Данькевич, А.О. Богатов та інші.

      Метою роботи є оцінка ролі ринку цінних паперів на фінансовому ринку України, а також пошук нових шляхів та удосконалення його розвитку для ефективної діяльності.

    Завданнями  роботи є:

    - узагальнення поняття сутності  ринку цінних паперів на фінансовому ринку;

    - дослідження основних видів та функцій цінних паперів;

    - аналіз діяльності ринку цінних паперів на сучасному етапі розвитку;

    - вивчити зарубіжний досвід функціонування ринку цінних паперів на фінансовому ринку;

    Об’єктом  дослідження є ринок цінних паперів.

    Предмет дослідження – теоретичні та практичні аспекти функціонування ринку цінних паперів на фінансовому ринку в умовах фінансової нестабільності.

    Інформаційна  база. Для написання роботи була використана законодавчо-нормативна база, що регулює діяльність фондового  ринку України, статистичні дані Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку 

    Методи  дослідження становлять сукупність теоретико-методологічних засобів  та прийомів, які використовуються в наукових дослідженнях. У роботі використано як загальні, так і специфічні методи. На основі статистичних даних проведено економічний аналіз ефективності діяльності ринку цінних паперів на фінансовому ринку. Досить широко в дослідженнях застосовувались методи індукції, дедукції та абстрагування. А також в основу всього дослідження покладено діалектичний метод, що пов’язаний із постійним розвитком ринку цінних паперів, певними змінами, які відбуваються в країні. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

ОСНОВНА ЧАСТИНА 
 

      1. Суть, види і функції ринку цінних паперів на фінансовому ринку України

    Розвиток  економіки  постійно  вимагає  мобілізації, розподілу і перерозподілу  фінансових ресурсів. У будь-якій країні, де економіка функціонує  ефективно, цей процес здійснюється на ринку фінансових ресурсів. Однак ринок фінансових ресурсів - це скоріше загальна назва цілої  системи ринків, що зосереджують попит і пропозицію на різні за своїм характером платіжні засоби. Структуру ринку фінансових ресурсів зображено на (рис. 1.1).

                                                   Ринок фінансових ресурсів

        Кредитний ринок                       Валютний ринок             

            Ринок                    Ринок                                     Ринок

        грошових           інструментів                            інструментів

         ресурсів                 позики                                  власності

                                 Ринок похідних

                                   інструментів

                                                                           Ринок цінних паперів

                                       Рис. 1.1. Структура фінансового ринку

  * Джерело: Організаційно-правові основи біржової діяльності / Берлач А.І.[Електронний ресурс] //  - Режим доступу:  http://ukrkniga.org.ua/ukrkniga-text/617/36/ – Назва з екрана.

      Отже, поняття «ринок фінансових ресурсів» об’єднує три головні складові: кредитний ринок, валютний ринок та ринок цінних паперів. В свою чергу кожна з цих складових, або елементів синтезує в собі певну групу ринкових відносин, що взаємопов’язані в рамках загальної системи.¹

    Кредитний ринок - це механізм відносин між юридичними особами (підприємствами), які потребують коштів для свого розвитку, з одного боку, та організаціями і громадянами, які можуть надати (позичити) такі кошти, - з іншого.

      Валютний ринок - це механізм встановлення правових та економічних відносин між споживачами та продавцями валют.

     Ринок цінних паперів охоплює  частину кредитного ринку (зокрема, ринок позичкових боргових інструментів, або ринок боргових зобов’язань) і повністю ринок інструментів  власності. Іншими словами, цей ринок інтегрує операції щодо випуску та обігу боргових інструментів, інструментів власності, а також їхніх похідних. До боргових інструментів належать, передусім облігації, векселі, сертифікати. До інструментів  власності - всі види акцій, а до їх похідних - опціони, ф’ючерси та інші аналогічні цінні папери. Отже, ринок інструментів позики, будучи елементом кредитного ринку є сферою відносин, що стосуються позикового капіталу, в той час як ринок інструментів власності стосується відносин щодо власного капіталу, тобто пайових внесків власників у статутних фондах підприємств. 

   Цінні папери - документи встановленої форми з відповідними  
реквізитами,  що  посвідчують  грошові  або  інші  майнові  права,  
визначають  взаємовідносини особи,  яка їх розмістила (видала),  і  
власника,  та передбачають виконання зобов'язань згідно з  умовами  
їх розміщення,  а також можливість передачі прав, що випливають із  
цих документів, іншим особам.²

     Цiннi папери можуть бути iменними або на пред’явника. Iменнi цiннi папери, якщо дозволяє чинне законодавство, можна передавати iншим особам шляхом передавальних записiв, що засвiдчують перехiд прав на цiнний папiр до iншої особи. Цiннi папери на пред’явника обертаються вiльно. Всі цінні папери, що обертаються на ринку, можна розділити на три групи: акції, облігації і спеціальні цінні папери.  Що стосується інвестицій і стабільності припливу прибутку, найбільше якісними рахуються державні облігації, особливо короткострокові ощадні векселя.  Потім йдуть приватні облігації й акції значних компаній, що регулярно сплачують дивіденди. Цiннi папери можуть використовуватися для розрахункiв, а також як застава для забеспечення платежiв i кредитiв. Випускає їх юридична особа, яка забов’язується виконувати обов’язки, що випливають з умов випуску цiнних паперiв.

    Перелік видів цінних паперів, які можуть випускатися і обертатися в Україні, визначається ст. 3 Закону України «Про цінні папери і фондову біржу». Відповідно до цього закону, до випуску  та обігу в нашій державі допущені: акції, облігації внутрішніх державних і місцевих позик, облігації підприємств, казначейські зобов’язання держави, ощадні сертифікати, векселі, приватизаційні папери. Крiм перелiчених видiв цiнних паперiв, що є за своєю економiчною природою фiктивним капiталом першого порядку, в практицi фондової бiржi широко застосовуються також похiднi цiннi папери - фiктивний капiтал другого i третього порядкiв. До них  належать депозитнi cвiдоцтва i варранти, сертифiкати iнвестицiйних фондiв та компанiй, опцiони i ф’ючерси.

    Цінні папери з фіксованим прибутком — це боргові зобов’язання, у яких емітент зобов’язується виконати відповідні дії.  Як  правило, це оборотна виплата грошової суми і процентної винагороди.³ 

        Існують такі різновиди цінних паперів із фіксованим прибутком: 

     -  державна позичка (позичка уряду на створення спеціальних фондів);

-   комунальна позичка (для збалансування державних фінансів місцевого органів керування);

-   комунальні облігації і заставні листи (іппотечні банки дають довгострокові кредити під заставу  земельних ділянок або під боргове зобов’язання товариств);

- промислова облігація ( боргові зобов’язання з фіксованим прибутком промислової компанії).

    Спочатку  розглянемо цiннi папери першого порядку. Їх використовують пiдприємства, державнi та мунiципальнi органи для фiнансування своєї дiяльностi.

      Акцiя - це цiнний папiр без установленого строку обiгу, що засвiдчує внесення певної суми грошей в статутний фонд акцiонерного товариства, дає право на участь в управлiннi ним та на отримання частини прибутку в формi дивiдендiв, а також на участь в розподiлi майна у випадку лiквiдацiї товариства.⁴

     Акцiї можуть бути iменними та на пред’явника, безплатними, привiлейованими i звичайними.

     Обiг iменних акцiй облiковується в книзi реєстрацiй. У нiй систематично записуються данi про час придбання кожної такої акцiї, прiзвище власника, а також кiлькiсть акцiй на руках акцiонера.

     Щодо акцiй на пред’явника, то в книзi реєструється тiльки їхня загальна кiлькicть. В окремих країнах Заходу акцiї на пред’явника складають до 90 % усiх акцiй.

     Безплатнi акцiї випускають з метою розподiлу їх серед акцiонерiв пропорцiйно кiлькостi акцiй, що їм уже належить.

     Сума привiлейованих акцiй обмежена десятьма вiдсотками всього статутного фонду акцiонерного товариства. Цi папери надають їхнiм власникам майнове право на одержання дивiдендiв, а також на пріоритетну участь у вiдшкодуваннi своєї долi капiталу при ліквідації акцiонерного товариства. Однак власник такої акції позбавлений права брати участь в управлiннi товариством.

    Простi акцiї - це акцiї, прибуток вiд яких повнiстю зумовлюється чистим доходом пiдприємства та його дивiдендною полiтикою.

    Акцii “з голубими корiнцями“- випускаються найпотужнiшими широковiдомими корпорацiями ( у США, наприклад, IBM, Dow Chemical, General Motors, Hewlett - Packard та iншi ), якi утримують лiдерство у своїх галузях, а головне, протягом всiєї своєi iсторiї стабiльно виплачують дивiденди акцiонерам.

     Друге мiсце як об’єкт торгiвлi на фондових бiржах посiдають облiгацii. Вони є термiновим борговим зобов’язанням з фiксованим процентом, за допомогою якого держава i мiсцевi органи, а також пiдприємства мобiлiзують фiнансовi ресурси. Облiгацiї пiдприємств мають право випускати пiдприємства усiх форм власностi. Акцiонернi товариства можуть їх випустити на суму, що не перевищуе 25% величини статутного фонду, i тiльки пiсля повної оплати всiх попереднiх емiсiй акцiй. Володiння облiгацiєю не дає права брати участь в управлiннi товариством.⁵

      Облiгацiї можуть знаходитися у вiльному обiгу та з обмеженнями. Розрiзняють процентнi та безпроцентнi (цiльовi) облiгацiї. Прибуток iз процентних облiгацiй виплачується вiдповiдно до умов їхнього випуску, якими передбачаються розмiри та строки виплати процентiв. Номiнальна вартicть облiгацiї повертається власниковi пiсля її погашення. Прибуток з облiгацiй цiльових позик ( безпроцентних ) не виплачується. Власнику такої облiгацiї пiсля настання обумовленого строку надається можливiсть придбати вiдповiднi товари.

  Також до цiнних паперiв належать казначейськi зобов’язання. Це вид цiнних паперiв на пред’явника, що розмiщуються виключно на добровiльних засадах серед населення, засвiдчують внесення їхнiми власниками грошових коштiв до бюджету й дають право на одержання фiнансового доходу.

                      Випускаються такi види казначейських  зобов’язань:

- довгостроковi - вiд 5 до 10 рокiв

- середньостроковi - вiд 1 до 5 рокiв

- короткостроковi - до одного року

    Рiшення  про випуск довгострокових i середньострокових  казначейських зобов’язань приймається Кабiнетом Мiнiстрiв України. Рiшення про випуск короткострокових казначейських зобов’язань приймається Мiнiстерством фiнансiв України. Кошти вiд реалiзацiї казначейських зобов’язань спрямовуються на покриття поточних видаткiв республiканського бюджету. Виплата доходу вiд казначейських зобов’язань та їх погашення здiйснюються згiдно з умовами їх випуску.

      Ощадний сертифiкат - письмове свiдоцтво банку про депонування грошових коштiв, яке засвiдчує право вкладника на одержання пiсля закiнчення встановленого строку депозиту й вiдсоткiв.

                     Ощаднi сертифiкати видаються:

- строковi ( пiд певний договiрний вiдсоток на визначений строк )

- до запитання

- iменнi ( не пiдлягають обiгу, а їх продаж iншим особам є недiйсним )

- на пред’явника

    Громадяни купують сертифiкати за рахунок власних  коштiв, а пiдприємства за рахунок  коштiв, що надходять у їхнє розпорядження пiсля сплати податкiв та вiдсоткiв за банкiвський кредит. Доход з ощадних сертифiкатiв виплачується за пред’явленням їх для оплати в банк, що їх випустив. Коли власник сертифiката вимагає повернення депонованих коштiв за строковим сертифiкатом ранiше обумовленого в ньому строку, йому виплачується менший вiдсоток, рiвень якого визначається на договiрних умовах при внесенi депозиту.

    Також до паперiв першого порядку належить вексель - офiцiйне боргове зобов’язання певної форми, яке надає його власниковi право вимагати оплати боржником указаної у векселi суми у встановлений строк.

    Тепер розглянемо цiннi папери другого i третього порядкiв. Депозитне свiдоцтво - це цiнний папiр, який пiдтверджує, що особа володiє акцiями однiєї з iноземних корпорацiй, котрi зберiгаються в одному iз банкiв, та має право на одержання дивiдендiв, а також на частину активiв цiєї корпорацiї у випадку її лiквiдацiї. Депозитнi свiдоцтва надають можливicть доступу корпорацiй на iноземнi фондовi ринки, а iноземнi громадяни, замicть купiвлi акцiй зарубiжних пiдприємств, мають змогу придбати їхнi субстити у виглядi депозитних свiдоцтв.

    Ф’ючерс - також є контрактом, згiдно з яким особа, що уклала його, бере на себе зобов’язання пiсля закiнчення певного строку продати клiєнтовi ( або купити в нього ) вiдповiдну кiлькiсть фiнансових iнсрументiв за обумовленою цiною.

    Опцiон - це угода мiж партнерами, один з яких виписує i продає опцiоний сертифiкат, а iнший - купує його, тобто отримує право до обумовленої дати за фiксовану цiну придбати певну кiлькiсть акцiй у особи, яка виписала опцiон, або ж продати їх.

                     Iснують два рiзновиди опцiонiв:

- “ американський “, який можна реалiзувати протягом всього термiну контракту.

- “ європейський “, котрий реалiзовується на певну дату.

      Варранти  становлять специфiчний вид цiнних паперiв, котрi випускаються разом з привiлейованими акцiями та облiгацiями й дають власниковi право на купiвлю простих акцiй за обумовленою цiною протягом встановленого перiоду. Варранти дозволяють акцiонерному товариству знизити процент регулярних виплат по облiгацiях чи привiлейованих акцiях, бо надає можливicть iнвесторам одержувати прибуток на рiзницi курсiв простих акцiй у випадку її зростання порiвняно з обумовленою у варрантi. Їх відрізняє від опціонів більш довгий термін, а також факт, що опціон, природно, випускається на існуючий актив.

    Ринок цінних паперів - це частина фінансового ринку (інша його частина - ринок банківських кредитів), на якому здійснюється купівля - продаж цінних паперів. Банк рідко видає кредити більше ніж на рік. Випускаючи цінні папери, можна отримати гроші навіть на декілька десятиліть (облігації) або взагалі у безтермінове користування (акції). За цим поділом фінансового ринку на дві частини стоїть поділ капіталу на оборотний і основний.⁶

    Ринки цінних паперів розрізняються за багатьма факторами. Насамперед, фінансовий ринок подiляється на первинний i вторинний.⁷ Первинний фінансовий ринок - формується за рахунок емiсiї цінних паперів пiдрпиємствами. Продаж цінних паперів може бути прямим або опосередкованим.

    Прямий  продаж - це публічна реалiзацiя цінних паперів населенню або незначній  кiлькостi iнвесторiв. Опосередкований продаж - це реалiзацiя цінних паперів через посередника, яким є банк або брокерська кантора. На первинних ринках уперше відбувається реалiзацiя випущених цінних паперів, доход від якої надходить емітенту. Вторинний ринок цінних паперів - це повторна купівля або продаж цінних паперів. Він поділяється на біржовий та позабіржовий ( вуличний) ринки.

      Найбільш повно суть ринку цінних паперів можна розкрити аналізуючи функції, яки ним виконуються в економіці. До них відносяться:

    1) Функція перерозподілу грошових коштів - полягає у перерозподілі коштів між галузями і сферами діяльності; територіями і країнами; населенням і підприємствами, тобто набуття заощаджень громадян виробничої форми; між державою та іншими юридичними й фізичними особами. У разі фінансування дефіциту державного і місцевих бюджетів за рахунок випуску облігацій внутрішньої державної та місцевих позик та реалізації їх здійснюється перерозподіл вільних фінансових ресурсів підприємств і населення на користь держави.

    2) Функція перерозподілу ризиків — використання інструментів ринку цінних паперів (передусім так званих похідних інструментів) для захисту власників будь-яких активів (товарних, валютних, фінансових) від несприятливої для них зміни цін, вартості або дохідності цих активів. Цю функцію можна назвати функцією захисту (страхування) від ризику або, точніше, функцією хеджування. Однак хеджування неможливо в односторонньому порядку: якщо є той, хто бажає захиститися від ризику, то має бути й інша сторона, яка вважає можливим для себе прийняти цей ризик. За допомогою ринку цінних паперів можна перекласти ризик зі свого активу на спекулянта, який бажає ризикнути.

    3) Облікова функція полягає в обов’язковому обліку у спеціальних списках (реєстрах) усіх видів цінних паперів, що обертаються на ринку, реєстрації учасників ринку цінних паперів, а також фіксації фондових операцій, оформлених угодами купівлі-продажу, застави, трасту, конвертації тощо.

    4) Контрольна функція передбачає контроль за дотриманням норм законодавства учасниками ринку.

    5) Функція збалансування попиту і пропозиції означає забезпечення рівноваги попиту та пропозиції на фінансовому ринку шляхом проведення операцій з цінними паперами.

    6) Стимулювальна функція полягає у мотивації юридичних і фізичних осіб стати учасниками ринку цінних паперів, зокрема шляхом надання права на участь в управлінні підприємством (акції), права на отримання доходу (відсотків за облігаціями, дивідендів за акціями), можливості накопичення капіталу або права стати власником майна (облігації).

    7) Регулювальна функція означає регулювання через конкретні фондові операції різних суспільних інтересів, наприклад, шляхом проведення операцій із цінними паперами регулюють обсяг грошової маси в обігу. Продаж державою цінних паперів на ринку скорочує обсяг грошової маси, а придбання їх державою, навпаки, збільшує цей обсяг.⁸

   До допоміжних функцій ринку цінних паперів можна віднести використання цінних паперів у приватизації, антикризовому управлінні, реструктуризації економіки, стабілізації грошового обігу, антиінфляційній політиці тощо.

    Таким чином, аналіз змін, які виникають у функціонуванні ринку цінних паперів показує, що він зберігає свою сутність в якості важливого елемента економіки, який обслуговує процес мобілізації, концентрації та перерозподілу грошових капіталів. Ринок цінних паперів виступає в якості посередника між грошовими та функціонуючими капіталами і впливає на процес інвестування, який є однією з рушійних сил економічного розвитку. 
 
 
 
 

2. Аналіз  діяльності ринку цінних паперів в Україні і його місце на фінансовому ринку

     Фондовий ринок (ринок цінних паперів) — частина ринку капіталів, де здійснюються емісія, купівля і продаж цінних паперів.

     Фондовий ринок є абстрактним поняттям, що служить для позначення сукупності дій і механізмів, що роблять можливими торгівлю цінними паперами. Його не слід плутати з поняттям фондова біржа - організацію, яка надає можливість для здійснення торгових операцій і зведення разом покупців і продавців цінних паперів.

     Основними функціями фондового ринку є:

       • регулювання сфери грошового обігу та кредиту;

       • забезпечення переливу капіталу між галузями та сферами економіки;

       • розподіл і перерозподіл капіталу корпорацій (АТ), контроль за їхньою діяльністю;

       • залучення капіталу та забезпечення його ефективного використання;

       • забезпечення оперативної інформації про рух індивідуальних капіталів.

     Ринок цінних паперів в Україні розпочав своє становлення у 1991 році з прийняттям Закону України «Про цінні папери і фондову біржу» (поновлено Законом України «Про цінні папери та фондовий ринок»). Тоді Україна на законодавчому рівні отримала інструменти та професійних учасників ринку цінних паперів, які брали активну участь у створенні вітчизняного фінансового сектору економіки.

     Найбільш важливим при визначенні правових засад здійснення державного регулювання ринку цінних паперів став Указ Президента України, яким 12 червня 1995 року утворено Державну комісію з цінних паперів та фондового ринку. Відповідно до Закону України «Про державне регулювання ринку цінних паперів» в Україні визначено її завдання, функції, повноваження, права, відповідальність та відносини з іншими державними органами з питань регулювання та контролю на ринку цінних паперів.

     Динаміка показників економічного розвитку України в 2010 році, зокрема і ринку цінних паперів, свідчить про закріплення позитивних тенденцій. Серед головних позитивних змін, які були характерні для економіки України в цей період та сформували надійну основу для подальшого зміцнення ринку цінних паперів, а також сприяли відновленню її інвестиційної функції, можна виділити такі:

       • подальше уповільнення споживчої інфляції, приріст якої за підсумками становив 9,1% порівняно з 12,3% у 2009 році;

       • зростання індексу промислової продукції, який за підсумками 2010 року становив 11,0%, тоді як за 2009 рік він знизився на 21,9%.

     Минулий рік був сприятливим для учасників вітчизняного фондового ринку.

     Індекс Української біржі UX розпочав на позначці в 1455,75 пункту. Початок 2010 року для індексу акцій був досить позитивним - менш ніж за п'ять-шість місяців індекс «Української біржі»  збільшився до рівня в 2615,07 базисного пункту, зафіксувавши цей максимум 27 квітня 2010 року.

      З початку року зростання максимуму досягло майже 80%, при цьому висхідний рух ринку здійснювався практично без жодних значних корекцій, а психологічно значущий рівень в 2000 пунктів ринок взагалі не помітив.

     Драйвером корекції українського ринку навесні 2010 року стали боргові проблеми країн єврозони, а саме фінансові проблеми Греції, незважаючи на те, що внутрішніх причин для такого стрімкого падіння ринку в Україні на той момент не було. В результаті майже за місяць індекс українського фондового ринку втратив всі раніше завойовані позиції і вже до 25 травня просів до рівня в 1421,61 пункту, втративши, тим самим майже 45,6% від свого максимуму.

    Цікаво, що в останній торговий день року індекс UX оновив максимум на тлі низьких обсягів і завершився на рівні в 2443,70 базисного пункту. Усього ж за минулий рік зростання індексу українських акцій склало 67,9%.

     Інший український фондовий індекс ПФТС за підсумками 2010 року зріс на 70.2%. 31 грудня індекс ПФТС закрився на позначці в 975,08 пункту, таким чином за рік додавши до свого значенням 402,17 пункту. Для порівняння, в 2009 році індекс ПФТС збільшився на 90%.

     На вітчизняному фондовому ринку у першому півріччі поточного року спостерігаються позитивні тенденції його динамічного розвитку. Цьому тренду на думку Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку (ДКЦПФР, комісії) сприяло вдосконалення законодавчої та нормативної бази, підвищення рівня захисту прав акціонерів, спрощення механізмів емісії цінних паперів та підвищення активності учасників фондового ринку.

     Серед головних характеристик цього періоду слід виділити насамперед високу активність біржової діяльності. За результатами торгів на організаторах торгівлі обсяг біржових контрактів (договорів) з цінними паперами протягом січня-червня 2011 року становив 113,64 млрд. грн. Цей показник майже відповідає даному результату за весь 2010 рік – 131,29 млрд. грн. Протягом січня-червня 2011 року порівняно з даними аналогічного періоду 2010 року обсяг біржових контрактів (договорів) з цінними паперами на організаторах торгівлі збільшився майже у 2,5 рази (або на 66,70 млрд. грн.), тоді коли у січні-червні 2010 року цей показник становив лише 46,93 млрд. грн.⁹