Аналіз діяльності підприємства туризму (на прикладі турфірми «Артекс’94»)

 

МІНІСТЕРСТВО  ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

СХІДНОЄВРОПЕЙСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

 ІМЕНІ ЛЕСІ УКРАЇНКИ

 

 

Кафедра туризму та готельного господарства

 

 

 

КУРСОВА РОБОТА

 

АНАЛІЗ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА ТУРИЗМУ

(НА ПРИКЛАДІ ТУРФІРМИ «АРТЕКС’94»)

                                                                              

 

                                                                                

 

 

                                                                                     Виконав студент 46 групи

                                                                                               географічного факультету

                                                                                  спеціальності «туризм»

                                                                   Михальчук Б.Ю.

                                                                         

                                                                          Науковий керівник –

 доктор географічних наук,

                                                                         професор Ільїн Л.В.                                                                     

 

 

 

 

ЛУЦЬК - 2012

ЗМІСТ

 

ВСТУП …………………………………………………………………………………...4

    1. ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ДОСЛІДЖЕННЯ ТУРИСТИЧНИХ ПІДПРИЄМСТВ І ПОСЛУГ................................................................................................……………..5

  1.1. Характеристика та сутність туристичних послуг ……………………...…5

1.2. Стан туристичного ринку України …………………………………….….16

1.3. Світовий ринок туристичних послуг ……………………………………..22

    2. АНАЛІЗ ДІЯЛЬНОСТІ ТУРФІРМИ «АРТЕКС’94» …………………...………30

          2.1. Організаційно-економічна діяльність туристичного оператора «Артекс’94»……………………………………………………………………………..30

          2.2. Процес надання туристичних послуг на підприємстві «Артекс’94»….33

         2.3. Особливості складання програми продукту туристичного підприємства «Артекс’94»…………………………………………………………………………….37

    3. ШЛЯХИ УДОСКОНАЛЕННЯ  ДІЯЛЬНОСТІ ТУРИСТИЧНОГО ОПЕРАТОРА «АРТЕКС’94»……………………………….…………………….……41            

           3.1. Практичні рекомендації щодо удосконалення діяльності туристичного оператора «Артекс’94»…………....……………………………………………………41

            3.2. Впровадження нововведень в діяльність туристичного підприємства «Артекс’94»……………………………………………………………………………..43

ВИСНОВКИ..………………………………………………………………………...…47СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ….……………………………………….…..49

ДОДАТКИ.…...…………………………………………………………………………50

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

 

Актуальність  теми. Сьогодні подорожі та відпочинок стають невід’ємною частиною життя населення всіх континентів і, як наслідок, у структурі витрат середньостатистичної сім’ї, витрати на туристичні послуги - це четверта стаття після витрат на харчування, одяг та обслуговування автомобіля.

Надання туристичних  послуг є вигідним для держави  з точки зору використання рекреаційних ресурсів. Таким чином, іноземний  турист платить за туристичні послуги, при цьому не вивозячи рекреаційні  ресурси за межі країни. Країна отримує  прибутки зберігаючи свої природні та культурно-історичні цінності. 

Туристичні підприємства створюються заради організації  комфортного та якісного забезпечення мотиваційних вимог туриста. Відповідність  вимогам гарантує ефективність їх діяльності на ринках різного рівня. Функцією підприємств туристичної галузі є створення, реалізація та організація споживання послуг та товарів туристичного призначення, виробництво турпродукту.  
У розвитку вітчизняного туристичного руху помітну роль відіграє спортивно-оздоровчий туризм. По суті він є однією з найдоступніших і масових форм активного відпочинку, пізнання та вивчення навколишнього світу.

Високі рівні концентрації відзначаються в туроператорському  секторі. П'ять головних українських  туроператоров, включаючи досліджуване підприємство – ТОВ «Артекс’94» контролюють близько половини ринку пекідж-турів на туристичному ринку.

Мета даної роботи полягає в загальному аналізі діяльності туристичного підприємства.

Для досягнення мети було поставлено наступні завдання:

- дослідити організаційно-економічну діяльність туристичного оператора «Артекс’94»;

- дослідити процес надання туристичних послуг на підприємстві «Артекс’94;

- зʹясувати особливості складання програми продукту туристичного підприємства «Артекс’94»;

- розробити практичні рекомендації щодо удосконалення діяльності туристичного оператора «Артекс’94»

Об'єкт дослідження – туристичне підприємство «Артекс’94».

Предмет дослідження – аналіз діяльності та функціонування туристичного підприємства.

Методами дослідження є літературний,  статистичний , аналізу і синтезу, історичний та логічний методи.

Джерельною  базою під час написання курсової були підручники, статті, джерела Інтернет, статистичні дані, рекламні матеріали.

Структура роботи. Курсова робота складається зі вступу, трьох  розділів, висновків, списку використаних джерел та додатків.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ  1

ТЕОРЕТИЧНІ  АСПЕКТИ РИНКУ ТУРИСТИЧНИХ ПОСЛУГ

1.1. Характеристика та сутність туристичних послуг

 

Ринок послуг сформувався  внаслідок виокремлення невиробничої діяльності в окрему сферу господарства – сферу послуг, що є об'єктивним процесом поглиблення суспільного поділу праці внаслідок розвитку продуктивних сил та диверсифікації суспільного виробництва.

Невиробнича діяльність об'єднує галузі та види діяльності, призначені для створення умов функціонування господарства та забезпечення життєдіяльності населення.

Виокремлення послуг в окрему сферу  діяльності, яка сформувала ринок  послуг, грунтується на специфіці  самої послуги. Сутність послуги  довгий час була предметом дискусій. Чітке визначення природи, структури, характеру послуги має принципове значення не тільки в теоретико-методологічному плані, а і у практиці господарювання, оскільки впливає на збалансованість розвитку економіки, рівень та якість життя населення [1].

На даний час вже склалась певна точка зору щодо сутності послуги  як економічної та соціальної категорії, структури та місця в господарстві. Послуга – це «цілеспрямована  діяльність, результати якої мають  прояв в корисному ефекті». Результатом  цієї діяльності є певні «переваги, які одна сторона може запропонувати іншій» і які можуть мати матеріальний вираз і виступати в формі товару (наприклад, пошиття одягу тощо) або тільки вигляд діяльності і не мати матеріального виразу (наприклад, послуги страхування, інформаційні, туристичні послуги та інші).

Головне призначення послуги –  задоволення потреб людини. Потреби  людини, в принципі, безмежні, але  жорстко детерміновані рівнем соціально-економічного розвитку певного суспільства.

Послуги мають свої специфічні ознаки, які можна звести до чотирьох «НЕ»: невідчутність (невидимість); нерозривність виробництва та споживання; неможливість накопичення та зберігання; неоднорідність та мінливість якості. Невідчутність випливає з самої сутності послуги як переважно діяльності, яка, за висловом Ф. Котлера «здебільшого немає матеріального виразу і не призводить до заволодіння будь-чим», але надає певні переваги. Тобто, послугу неможливо сприйняти на дотик, вона невідчутна, невидима. Звідси неможливість їх накопичення та зберігання, оскільки діяльність в сфері послуг передбачає в більшості випадків одночасність процесу виробництва та споживання послуг, тобто реалізація та споживання співпадають в часі та просторі. Звідси випливає така особливість організації обслуговування: кількість, номенклатура та якість послуг в даному місці в даний час повинна відповідати аналогічному попиту на ці послуги [1].

Наслідком одночасності процесу виробництва/споживання є неоднорідність та мінливість якості послуги. Переважна більшість послуг немає масового характеру, вона завжди несе в собі риси індивідуалізації, а це позначається як на виробництві, так і на споживанні послуг.

На якість послуги впливають  час і місце надання, кадровий склад, рівень кваліфікації, психологічні особливості, навіть стан здоров'я та настрій виробника послуги. Особисті властивості споживача також впливають на оцінку якості отриманої послуги. Зазначені відмінності послуги від товару значною мірою впливають на характер функціонування ринку послуг.

На ринку послуг великого значення набуває певний «кредит довіри» споживача до виробника, оскільки споживачу важко оцінити що саме він придбає, які переваги в результаті отримає, якої якості буде цей продукт. Тобто, з боку споживача присутній обов'язково елемент надії та довіри до виробника, що ускладнює роботу виробника на ринку послуг, оскільки він працює в умовах постійної мінливості та невизначеності споживацької поведінки.

Щоб стабілізувати ринок, виробники  послуг намагаються візуалізувати свою продукцію, підвищити її «матеріальність», підкреслити її значимість та корисність (цінність). Саме цій меті служить рекламна діяльність: випуск буклетів, брошур, каталогів, фільмів та іншої аудіовізуальної продукції, проведення конкурсів, шоу тощо. Специфіка послуг ускладнює процес їх просування на ринок. Ціноутворення, збільшує конкуренцію. З огляду на це, великого значення набуває застосування різноманітних інновацій в організації виробництва, нової техніки та технологій, що сприяють автоматизації певних ланок виробництва послуг, зменшенню витрат ручної праці, що не тільки здешевлює послуги, роблячи їх доступнішими для споживача, а й робить можливою їх стандартизацію.

Стандартом в обслуговуванні є  певний комплекс обов'язкових до виконання  правил, що гарантують встановлений рівень якості всіх операцій. Стандартом передбачаються вимоги до зовнішньої атрибутики, якості підготовки кадрів, технічного забезпечення. Він диференційований для різних груп послуг залежно від призначення та характеру праці. Для ряду послуг стандарт визначений технологіями – дотримання технологічного процесу гарантує якість (наприклад, ремонтні послуги, послуги хімчистки, перукарські тощо), для інших послуг встановлюється стандарт обслуговування за формальними критеріями оцінки діяльності виробника – час обслуговування (наприклад, наявність черги та час очікування), робота з претензіями та скаргами, вимоги до оформлення документації тощо [2].

Стандартизація послуг на основі уніфікації їх споживчих якостей спрямована саме на зменшення невизначеності ринку  послуг, зменшення ризику як з боку споживача, так і виробника. З іншого боку, не вся діяльність з надання послуг піддається автоматизації, процес обслуговування передбачає наявність ручної праці і спілкування виробника та клієнта, тому відсутність особистих контактів почасти сприймається клієнтом негативно, впливаючи на перерозподіл попиту.

Серед чинників, що стимулюють розвиток ринку послуг, домінуючими є прискорений  розвиток науково-технічного прогресу та пов'язане з інтенсифікацією  виробництва зростання прибутків населення. Прискорення науково-технічного прогресу і впровадження нових технологій впливає на збільшення обсягів виробництва складної техніки, насичення нею повсякденного побуту, збільшується частка сервісного обслуговування в вартості товару і відповідно збільшується обсяг послуг.

Характерними ознаками ринку послуг є: підвищена ризикованість, пов'язана зі значною мінливістю попиту; різнорідність діяльності за характером і масштабами, що спричинює значну структурованість ринку; мобільність суб'єктів ринкової діяльності; значна галузева та територіальна диференціація, викликана відмінами в рівні економічного розвитку та життя населення; динамізм та диверсифікація, викликані зростанням потреб населення.

Частиною світового ринку послуг, його видовим компонентом є ринок туристичних послуг, який об'єктивним підґрунтям формування має зростання та урізноманітнення суспільних потреб і відповідне йому поглиблення суспільного поділу праці.

Туристичний ринок – це сфера  задоволення потреб населення в  послугах, пов'язаних із відпочинком та змістовним проведенням дозвілля в подорожі. В основі виокремлення туристичного ринку лежить специфіка туристичної послуги.

Туристична послуга має всі  раніше перелічені ознаки послуги, тобто  невідчутність, нерозривність процесу  виробництва/споживання, неможливість накопичення та неоднорідність якості, але до того має ще ряд специфічних рис.

1. Туристична послуга завжди є комплексом послуг, який обов'язково включає послуги розміщення, харчування, транспортування, екскурсійного обслуговування та ряд інших, що забезпечують реалізацію мети подорожі. Цьому комплексу притаманне взаємодоповнення та взаємозамінність в межах кожного виду послуг (наприклад, подорожувати можна різними видами транспорту, або одним видом, але різними класами і т.д.).

2. Мобільність – передбачає обов'язкове переміщення споживача до місця обслуговування; нероздільність процесу обслуговування пов'язана з попередніми ознаками.

3. Обслуговування в туризмі, що є процесом безперервним, оскільки тільки так може бути реалізована мета подорожування. При цьому момент виробництва і споживання туристичної послуги співпадає в часі і в просторі. Оцінити якість обслуговування також можливо лише в момент споживання; ритмічність. Ця риса відбиває характер діяльності на туристичному ринку.

 Механізм регулювання попиту  та пропозиції в даному випадку  ґрунтується на постійній мінливості  попиту та відносній стабільності  пропозиції. Попит населення на туристичні послуги підвладний коливанням в залежності від циклу життєдіяльності: добового, тижневого, річного. Крім того, він коливається в залежності від співвідношення об'єктивних і суб'єктивних внутрішніх та зовнішніх чинників. Тобто, існує певний розрив у часі між підвладним коливанням попитом та постійною пропозицією. Цей дисонанс підсилюється вузькою спеціалізацією більшості підприємств, задіяних у створенні туристичної послуги, що, сукупно, негативно впливає на ефективність діяльності в туризмі.

Туристичною послугою може вважатися  тільки комплекс послуг з задоволення  різноманітних потреб туриста: у відпочинку, харчуванні, переміщенні та інших, які сприяють забезпеченню мети подорожі [1].

Туристичні послуги за значенням  в процесі подорожування поділяються  на основні, без яких неможливе подорожування (послуги розміщення, харчування, транспортного та екскурсійного забезпечення тощо), додаткові, що сприяють комфортності подорожування (побутові, торгівельні, комунікативні, інформаційні, банківсько-фінансові, медичні, спортивно-оздоровчі, культурні тощо) та супутні, які підвищують ефективність та сприяють повній реалізації мети подорожі (виробництво та реалізація сувенірів і туристичного спорядження, облаштування пляжів, оглядових майданчиків, реставрація пам'яток тощо).

Кожна з основних послуг може виступати туристичним продуктом, що вирізняється стабільністю пропозиції, але тільки їх поєднання є туристичною послугою. Туристичні послуги або послуги, призначені для споживання подорожуючою частиною населення, в процесі споживання доповнюються туристичними товарами спеціального та загального призначення. До товарів спеціального призначення належать сувеніри, поліграфічна продукція інформаційно-довідникового характеру (картосхеми та плани, буклети, листівки, довідники, т. ін.), туристське спорядження та товари для відпочинку тощо. Товари загального призначення включають значну номенклатуру і споживаються залежно від різниці в цінах або наявності на внутрішньому ринку країни постійного проживання. Туристи споживають також наявні матеріальні (пам'ятки) та нематеріальні (природні особливості) блага [2].

Саме комплекс туристичних  послуг, благ та товарів, що забезпечують реалізацію мети подорожі, є туристичним  продуктом (турпродуктом). Турпродукт в формі тура виступає товаром  на туристичному ринку. Таким чином, ринок туристичних послуг можна  розглядати як сферу реалізації туристичного продукту та товарів туристського призначення. Характерною ознакою туристичного ринку є переважання реалізації туристичних послуг над товарами (в приблизному співвідношенні 75-80% до 25-15%)  [3].

За економічними заходами реалізація турпродукту подібна до реалізації товарів, але характер експортно-імпортних зв'язків, пов'язаних із рухом турпродукту, кардинально відрізняють ринок туристичних послуг від товарного ринку. Реалізація турпродукту пов'язана з обов'язковим переміщенням споживача до місця споживання. Виїзд туристів за кордон (зарубіжний туризм) і споживання ними туристичного продукту іншої країни є пасивним туризмом і розглядається як імпорт, оскільки веде до падіння попиту на внутрішньому ринку. Навпаки, в'їзд туристів з інших країн (іноземний туризм) і споживання ними національного туристичного продукту є джерелом зростання національного прибутку, оскільки збільшує попит на внутрішньому ринку країни як на туристичні послуги, так і на послуги та товари, опосередковано пов'язані з туризмом (мультиплікаційний ефект). Тому іноземний туризм розглядається як експорт послуг.

Існує на ринку туристичних послуг і реекспорт турпродукту, який полягає  в реалізації іноземним туристам на національному ринку турпослуг  та товарів, споживання яких відбудеться в третій країні. Створюють турпродукт та реалізують його споживачам спеціалізовані підприємства, що виступають суб'єктами ринкової діяльності. Тобто, ринок туристичних послуг можна розглядати і як сферу функціонування спеціалізованих підприємств, що задовольняють специфічні потреби туриста. Концептуальні положення дослідження ринку туристичних послуг ґрунтуються на теоретико-методологічних засадах суспільної географії і полягають у виявленні процесів і явищ, які виникають внаслідок виробництва, обміну та споживання туристичних благ, послуг та товарів, закріплюючись в певних формах геопросторової організації. Просторово-часові закономірності функціонування туристичного ринку на основі комплексно-пропорційного розвитку його складових становлять предметну сутність дослідження.

Суспільно-географічні дослідження  ринку туристичних послуг як форми  суспільної організації споживання полягають в системному підході  до оцінки властивостей і механізму  функціонування явища, який передбачає визначення елементів (суб'єктів ринку), їх структурованості (за суттєвими ознаками ринку), ієрархії як елементів, так і виявлених структур, зв'язків між ними, які визначають наявність та інтенсивність взаємодії між складовими ринку і дозволяють розглядати його як певну функціональну цілісність з властивими їй якісними та кількісними параметрами. Дотримання принципів комплексно-пропорційного розвитку ринкових елементів та структур, їх інтеграції в системи іншого порядку, історизму, регіоналізму та керованості дозволяє визначити раціональні з точки зору перспективності суспільних потреб форми територіальної організації туристичного ринку [2].

Ринок туристичних послуг можна  розглядати як відкриту систему, що по багатьох каналах (виробничо-технологічних, ресурсних, кадрових, інформаційних, фінансових тощо) зв'язана 3 ринками вищих рангів (ринок послуг та світовий ринок) та з господарським комплексом певної території, як з соціально-економічною системою вищого порядку, складовою якого є.

Специфіка туристичної послуги  обумовлює комплексоутворюючий характер туристичної діяльності та забезпечує мультиплікаційний ефект, який дозволяє визначити зв'язки та міру інтегрованості туризму в національну та світогосподарську системи. Структуроутворюючими одиницями ринку є споживач та виробник туристичної послуги, різноманітні зв'язки та відношення між якими формують, ринкові структури попиту та пропозиції.

За економічними ознаками, а саме, в залежності від впливу туризму  на бюджет країни і її регіонів, туризм можна поділити на такі форми як активний і пасивний.

Приїзд іноземних  туристів в країну, в який-небудь регіон країни є активним туризмом. Він служить фактором ввозу грошей (валюти) в дану країну чи регіон.

Виїзд громадян даної країни чи регіону в інші держави є пасивним туризмом. Він пов'язаний відповідно з вивозом грошей (валюти) з даної країни чи регіону.

Вказані форми  туризму знаходять відображення в поділі туристичних зовнішньоторгових операцій на імпортні й експортні.

Туристичний імпорт – це ввіз в країну вражень, які супроводжуються одночасним вивозом туристом грошей з даної країни. Це пасивний туризм.

Туристичний експорт – це вивіз із країни туристичних вражень, які супроводжуються одночасним ввозом туристом грошей в дану країну. Це активний туризм.

Іноземний турист, приїжджаючи в нашу країну, тратить гроші на задоволення своїх туристичних потреб, які йому надає українська сторона, і гроші туриста осідають на її території. Одночасно це означає імпорт туризму для тієї країни, з якої турист вивозить гроші [10].

При наявності в Україні великого туристичного потенціалу, на жаль, в більшій мірі має місце імпорт туризму, ніж його експорт. В зв'язку з цим країна втрачає великі можливості одержання валюти і розвитку туризму як одної з самих прибуткових на сьогодні галузей економіки.

Види туризму класифікуються в  залежності від мети поїздки, термінів, засобів пересування і розміщення, вартості поїздки, вікового складу, сезону та інших ознак. В залежності від  цих критеріїв туризм поділяється  на декілька видів.

1. За метою поїздки – рекреаційний, пізнавальний, науковий, діловий.

Рекреаційний туризм – це туризм з метою відпочинку, оздоровлення і лікування.

Пізнавальний або культурний туризм – це подорож з метою ознайомлення з історико-культурними цінностями й унікальними природними об'єктами.

Науковий туризм – це знайомство з досягненнями науки й техніки, промисловості, сільського господарства, участь в конгресах, симпозіумах, наукових семінарах і т. ін.

Діловий туризм – поїздки з метою встановлення ділових контактів, проведення ділових переговорів.

2. За методом проведення – туризм поділяється на організований і неорганізований.

Подорож одного туриста чи групи  туристів за точним маршрутом і регламентом, встановленим туристичним господарським  суб'єктом, називається організованим  туризмом. Організовані туристи пов'язані з господарським суб'єктом взаємними обов'язками, забезпечуються комплексом туристичних послуг за раніше придбаною путівкою на певний період.

Подорож окремого туриста чи групи  туристів не пов'язаних ніякими взаємними  обов'язками з туристичною фірмою, називається самодіяльним (неорганізованим) туризмом. Подорож організовується туристом самостійно.

3. За чисельністю – розрізняють індивідуальний і груповий туризм. Подорож одної людини за своїм планом називається індивідуальним туризмом, а подорож групи людей (в тому числі сім'ї) за власним планом називається груповим туризмом.

4. За тривалістю подорожі – виділяють короткочасний і тривалий туризм. Короткочасний – це такий туризм, коли тривалість подорожі не перевищує трьох діб. Тривалий – це туризм, термін подорожі при якому більше трьох діб.

5. В залежності від віку туристів – розрізняють дитячий, молодіжний і зрілий туризм.

6. В залежності від засобів пересування – розрізняють туризм з використанням особистого і громадського транспорту, що належить туристичній фірмі або береться нею в аренду. Виходячи з цього, туризм поділяється на такі види: автотуризм, караванний круїз, морський і річний круїз та ін. [9].

7. За методом розміщення туризм ділиться на стаціонарний і рухомий. Стаціонарний туризм пов'язаний з постійним місцем розміщення туриста на весь період путівки. Рухомий туризм – це туризм, пов'язаний з подорожуванням (круїзи, тури і т.д.).

8. За інтенсивністю туристичних путівок – розрізняють туризм постійний і сезонний. Постійний туризм – це круглорічне і більш-менш рівномірне відвідання туристичних місць (міст, курортів і т.п.). Сезонний туризм пов'язаний з відвіданням туристичних місць тільки в певну пору року.

Туризм розвивається у тісному взаємозв'язку з іншими аспектами міжнародного життя, тому темпи зростання обсягу міжнародного туризму визначаються загальною кон’юнктурою світової економіки.

Наведемо деякі статистичні  дані щодо туризму. Валютні надходження  від туризму зросли з 6,8 млрд. дол. у 1960 р. до 14,1 млрд. дол. у 2007 p. їх частка у загальній вартості світового експорту товарів і послуг становила 6,7%. За станом на 2007 р. доходи від міжнародного туризму досягли вже 255 млрд. дол., найбільшою була частка США (40,6 млрд. дол.) [3].

Надходження іноземної  валюти від міжнародного туризму у світі є досить значними і мають тенденцію до зростання, проте у загальній сумі цих надходжень відповідні частки регіонів світу та окремих країн відрізняються, що зумовлено багатьма чинниками [5].

Для багатьох країн, надходження  від міжнародного туризму перетворилися на одне з найважливіших джерел припливу іноземної валюти. Згідно з даними Всесвітньої туристичної організації, у світі є півтора десятки країн, у яких доходи від туризму перевищують надходження від інших статей експорту, нерідко багаторазово. Зокрема, у чотирьох з половиною десятках країн надходження від туризму становлять понад 25% вартості експорту.

Позитивне сальдо Франції  від туристичного бізнесу становить  у середньому близько 6 млрд. дол., Іспанії  – 13 млрд. дол. Доходи від туризму забезпечують третину вартості експорту Іспанії. Аналогічною є частка доходів від туризму в загальному експорті Австрії.

В Японії та Німеччині  негативне сальдо між експортом  та імпортом туристичних послуг щороку у середньому становить відповідно 20 і 15 млрд. дол. Серед країн, що розвиваються, найбільше позитивне сальдо від туристичного бізнесу має Таїланд – близько 3 млрд. дол. щороку. 50% усього валового внутрішнього продукту Багамських островів створюється завдяки обслуговуванню іноземних туристів.

Валютно-фінансовий аспект міжнародного туризму має важливе  економічне значення. Туризм перетворився на важливий чинник національного розвитку, що впливає на багато галузей економік країн світу та розвиток інфраструктури – будівництво шляхів сполучення, транспорт, зв'язок, громадське харчування, торгівлю, комунально-побутове обслуговування, медицину тощо. Туристичні підприємства надають туристам комплекс послуг.