Аналіз діяльності підприємства та оцінка ефективності

Зміст

Вступ……………………………………………………………………………………1-2

Розділ 1. Теоретичні аспекти  ефективності виробництва………………………….

1.1.Економічна сутність та роль ефективності виробництва…………………….....3-5

1.2.Система показників та їх класифікація…………………………………………...…

1. Система показників ефективності виробництва……………………..6-9
2. Характеристика основних типів ефективності виробництва……..10-13

1.3.Зарубіжний досвід досліджуваної проблеми……………………………….....14-17

Висновки до розділу........................................................................................................18

Розділ 2. Аналіз діяльності підприємства та оцінка ефективності………………...

2.1.Організаційно-правова характеритстика  підприємства ПАТ «Київхліб», як субєкта господарювання………………….......………………………………..........19-21

2.2. Діагностика фінансово-економічної  діяльності підприємсвта ПАТ «Київхліб»

        2.2.1.Аналіз основних засобів підприємства………………………………....22-27

        2.2.2.Аналіз трудових ресурсів та оплати праці……………………………...28-32

        2.2.3.Аналіз фінансових результатів та фінансового стану

                 підприємства…………………………………………………………...…33-43

2.3. Оцінка рівня системи  управління.......................................................................44-51

Висновки до розділу ........................................................................................................52

Розділ3. Шляхи удосконалення ефективності виробництва......................................

3.1. Основні напрями удосконалення за об’єктами дослідження...........................53-56

3.2. Забезпечення ефективного механізму ефективності виробництва...........................

      3.2.1.Зарубіжний досвід управління ефективністю діяльності підприємства 57-63

      3.2.2. Напрямки підвищення ефективності функціонування підприємства....64-66

3.3. Економічне обґрунтування, вдосконалення ефективності виробництва........00-00

Висновки до розділу ...................................................................................................00-00

Висновок.......................................................................................................................00-00

Список використаної літератури................................................................................00-00

Додатки..................................................................................................................................

 

Вступ

Процес виробництва  на будь-якому підприємстві здійснюється за належної взаємодії трьох визначальних його факторів: персоналу (робочої сили), засобів праці та предметів праці. Використовуючи наявні засоби виробництва, персонал підприємства продукує суспільно корисну продукцію або надає виробничі й побутові послуги. Це означає, що, з одного боку, мають місце затрати живої та уречевленої праці, а з іншого – такі чи такі результати виробництва (діяльності). Останні залежать від масштабів застосовуваних засобів виробництва, кадрового потенціалу та рівня його використання.

Ефективність виробництва  – це комплексне відбиття кінцевих результатів використання засобів виробництва й робочої сили (працівників) за певний проміжок часу.

Дослідження ефективності виробництва дозволяє визначити  шляхи зростання продуктивності праці і зниження зарплатомісткості  продукції (економія затрат живої праці), зниження фондомісткості та матеріаломісткості виробництва (економія затрат уречевленої праці), а також раціонального використання природних ресурсів (економія затрат суспільної праці).

Отже, вищенаведене розкриває актуальність обраної теми курсової роботи, яка має назву “Ефективність виробництва: вимірювання і чинники підвищення”.

Метою курсової роботи є з’ясування сутності та основних типів ефективності виробництва, визначення факторів її зростання, а також характеристика економічних і соціальних показників вимірювання ефективності виробництва.

Об’єктом дослідження курсової роботи є процес виробництва.

Предметом дослідження курсової роботи є сукупність теоретичних і методичних проблем, пов’язаних з ефективністю виробництва.

Завданнями курсової роботи є:

1. З’ясувати сутність  ефективності виробництва.

2. Визначити та дати  характеристику типам і факторам  зростання ефективності виробництва.

3. Висвітлити економічні  і соціальні показники ефективності  виробництва.

Таким чином, з’ясувавши актуальність теми курсової роботи, визначивши її мету та об’єкт дослідження, охарактеризувавши завдання курсової роботи, її структуру, перейдемо до розгляду основних частин курсової роботи.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Розділ І. Теоретичні аспекти підвищення ефективності виробництва

1. Економічна сутність та роль ефективності виробництва.

Ефективність  виробництва – це комплексне відбиття кінцевих результатів використання засобів виробництва й робочої сили (працівників) за певний проміжок часу.

У зарубіжній практиці як синонім терміна “результативність  господарювання” зазвичай застосовується термін “продуктивність системи виробництва та обслуговування”, коли під продуктивністю розуміють ефективне використання ресурсів (праці, капіталу, землі, матеріалів, енергії, інформації) за виробництва різноманітних товарів і послуг.

Не варто забувати також, що загальна продуктивність системи  є поняттям набагато ширшим, ніж  продуктивність праці та прибутковість  виробництва.

Родовою ознакою ефективності (продуктивності) може бути необхідність досягнення мети виробничо-господарської діяльності підприємства (організації) з найменшими витратами суспільної праці або часу.

У кінцевому підсумку змістове тлумачення ефективності (продуктивності) як економічної категорії визначається об’єктивно діючим законом економії робочого часу, що є основоположною субстанцією багатства й мірою витрат, необхідних для його нагромадження та використання суспільством. Саме тому підвищення ефективності виробництва треба вважати конкретною формою вияву цього закону.

Математично (у формалізованому  виразі) закон економії робочого часу, який відображає механізм зниження сукупних витрат на виробництво продукції або надання послуг, має такий вигляд:

В_С = (В_УП + В_ЖП + В_МП) / Е_СК ® min (1)

де В_С – сукупні витрати на виробництво продукції (надання послуг) протягом життєвого циклу товару;

В_УП – затрати минулої (уречевленої) праці на виробництво і споживання товару;

В_ЖП – затрати живої праці, тобто заробітна плата всіх працівників, що припадає на даний товар на тій чи тій стадії його життєвого циклу, плюс прибуток на цій стадії (необхідна й додаткова праця);

В_МП – затрати майбутньої праці в процесі споживання (експлуатації) товару;

Е_СК – сумарний корисний ефект (віддача) товару для споживача за нормативний строк служби.

Процес формування результатів  та ефективності виробництва (продуктивності системи) показано на рис. 1.

Рисунок 1

. Принципова схема формування результатів та ефективності виробництва (продуктивності виробничо-економічної системи)

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Сутнісна характеристика ефективності виробництва (продуктивності системи) знаходить відображення в загальній методології її визначення, формалізована форма якої має вигляд:

 

Ефективність (продуктивність) = Результати / Ресурси (витрати)

 

Результативність  виробництва як найважливіший компонент для визначення його ефективності не варто тлумачити однозначно.

 

Необхідно розрізняти:

1) кінцевий результат  процесу виробництва;

2) кінцевий народногосподарський  результат роботи підприємства  або іншої інтеграційної структури  як первинної автономної ланки  економіки.

Перший відбиває матеріалізований результат процесу виробництва, що вимірюється обсягом продукції в натуральній і вартісній формах; другий включає не тільки кількість виготовленої продукції, а також її споживну вартість. Кінцевим результатом процесу виробництва (виробничо-господарської діяльності підприємства) за певний період часу є чиста продукція, тобто новостворена вартість, а фінансовим результатом комерційної діяльності – прибуток (прибутковість).

Суть проблеми підвищення ефективності виробництва (діяльності) полягає в тім, щоб на кожну одиницю ресурсів (витрат) – трудових, матеріальних і фінансових – досягати максимально можливого збільшення обсягу виробництва (доходу, прибутку). Виходячи з цього, єдиним макроекономічним критерієм ефективності виробництва (діяльності) стає зростання продуктивності суспільної (живої та уречевленої) праці. Кількісна визначеність і зміст критерію відображаються в конкретних показниках ефективності виробничо-господарської та іншої діяльності суб’єктів господарювання.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1.2 Система  показників економічної ефективності  та їх класифікація.

1.2.1.Система  показників економічної ефективності.

Формуючи систему показників ефективності діяльності суб’єктів  господарювання, доцільно дотримуватися  певних принципів, а саме:

• забезпечення органічного взаємозв’язку критерію та системи конкретних показників ефективності діяльності;
• відображення ефективності використання всіх видів застосовуваних ресурсів;
• можливості застосування показників ефективності до управління різними ланками виробництва на підприємстві (діяльності в організації);
• виконання провідними показниками стимулюючої функції в процесі використання наявних резервів зростання ефективності виробництва (діяльності).

Система показників ефективності виробництва (діяльності), що її побудовано на підставі зазначених принципів, має включати кілька груп:

1) узагальнюючі показники  ефективності виробництва (діяльності);

2) показники ефективності  використання праці (персоналу);

3) показники ефективності  використання виробничих (основних  та оборотних) фондів;

4) показники ефективності  використання фінансових коштів (оборотних коштів та інвестицій).

Кожна з цих груп включає  певну кількість конкретних абсолютних чи відносних показників, що характеризують загальну ефективність господарювання або ефективність використання окремих видів ресурсів (табл. 1.1).

 

 

 

 

 

 

 

Таблиця 1.1

Система показників ефективності виробництва (діяльності) первинних  суб’єктів господарювання

Узагальнюючі показники	Показники ефективності використання
	праці (персоналу)	виробничих фондів	фінансових коштів
· Рівень задоволення потреб ринку · Виробництво чистої продукції на одиницю витрат ресурсів · Прибуток на одиницю загальних витрат · Рентабельність виробництва · Витрати на одиницю товарної продукції · Частка приросту продукції за рахунок інтенсифікації виробництва · Народно-господарський ефект використання одиниці продукції	· Темпи зростання продуктивності праці · Частка приросту продукції за рахунок зростання продуктивності праці · Відносне вивільнення працівників · Коефіцієнт використання корисного фонду робочого часу · Трудомісткість одиниці продукції · Зарплатомісткість одиниці продукції	· Загальна фондовіддача (за обсягом продукції) · Фондовіддача активної частини основних фондів · Рентабельність основних фондів · Фондомісткість одиниці продукції · Матеріаломісткість одиниці продукції · Коефіцієнт використання найважливіших видів сировини й матеріалів	· Оборотність оборотних коштів · Рентабельність оборотних коштів · Відносне вивільнення оборотних коштів · Питомі капітальні вкладення (на одиницю приросту потужності або продукції) · Рентабельність інвестицій · Строк окупності вкладених інвестицій

 

Для всебічної оцінки рівня й динаміки абсолютної економічної  ефективності виробництва, результатів  виробничо-господарської та комерційної діяльності підприємства (організації) поряд із наведеними основними варто використовувати також і специфічні показники, що відбивають ступінь використання кадрового потенціалу, виробничих потужностей, устаткування, окремих видів матеріальних ресурсів тощо.

Конкретні види ефективності можуть виокремлюватися не лише за різноманітністю результатів (ефектів) діяльності підприємства (організації), а й залежно від того, які  ресурси (застосовувані чи споживані) беруться для розрахунків. Застосовувані ресурси – це сукупність живої та уречевленої праці, а споживані – це поточні витрати на виробництво продукції (надання послуг). У зв’язку з цим у практиці господарювання варто виокремлювати також ефективність застосовуваних і споживаних ресурсів як специфічні форми прояву загальної ефективності виробництва (діяльності). У даному разі йдеться про так звані ресурсні та витратні підходи до визначення ефективності із застосуванням відповідних типів показників.

Узагальнюючий показник ефективності застосовуваних ресурсів підприємства (організації) можна розрахувати, користуючись формулою:

Е_ЗР = V_ЧП / (Ч_П + (Ф_ОС + Ф_ОБ) / k_ПВП), (2)

де Е_ЗР – ефективність застосовуваних ресурсів, тобто рівень продуктивності суспільної (живої та уречевленої) праці; V_ЧП – обсяг чистої продукції підприємства; Ч_П – чисельність працівників підприємства; Ф_ОС – середньорічний обсяг основних фондів за відновною вартістю; Ф_ОБ – вартість оборотних фондів підприємства; k_ПВП – коефіцієнт повних витрат праці, що визначається на макрорівні як відношення чисельності працівників у сфері матеріального виробництва до обсягу утвореного за розрахунковий рік національного доходу і застосовується для перерахунку уречевленої у виробничих фондах праці в середньорічну чисельність працівників.

Узагальнюючим показником ефективності споживаних ресурсів може бути показник витрат на одиницю товарної продукції, що характеризує рівень поточних витрат па виробництво і збут виробів (рівень собівартості).

Як відомо, до собівартості продукції споживані ресурси  включаються у вигляді оплати праці (персонал), амортизаційних відрахувань (основні фонди і нематеріальні активи) і матеріальних витрат (оборотні фонди).

З-поміж узагальнюючих  показників ефективності виробництва (діяльності) того чи того первинного суб’єкта господарювання виокремлюють насамперед відносний рівень задоволення потреб ринку. Він визначається як відношення очікуваного або фактичного обсягу продажу товарів (надання послуг) суб’єктом господарювання до виявленого попиту споживачів.

До важливих узагальнюючих показників ефективності виробництва (діяльності) належить також частка приросту продукції за рахунок інтенсифікації виробництва. Це зумовлюється тим, що за ринкових умов господарювання вигіднішим економічно й соціальне є не екстенсивний (через збільшення застосовуваних ресурсів), а саме інтенсивний (за рахунок ліпшого використання наявних ресурсів) розвиток виробництва.

Визначення частки приросту продукції за рахунок інтенсифікації виробництва здійснюється за формулою:

Ч_ІНТ = 100 ´ (1 – DР_З / DV_В), (3)

де Ч_ІНТ – частка приросту обсягу продукції, зумовлена інтенсифікацією виробництва; DР_З – приріст застосовуваних ресурсів за певний період (розрахунковий рік), %; DV_В – приріст обсягу виробництва продукції за той самий період (рік), %.

Народногосподарський  ефект використання одиниці продукції як узагальнюючий показник ефективності того чи того виробництва обчислюється як приріст чистого прибутку (доходу), тобто як приріст загального ефекту (збільшення прибутку внаслідок зростання обсягу виробництва і продуктивності праці, економії експлуатаційних витрат та інвестиційних ресурсів тощо) за відрахуванням вартості придбаної (купленої) продукції виробничо-технічного призначення.

Щодо решти системи  показників, диференційованих за видами ресурсів та наведених у табл. 1.1, то вони використовуються відповідно до заздалегідь визначеної цілі вимірювання ефективності та способів використання результатів такого вимірювання.

Існують принаймні  дві постійні цілі:

1) оцінка та узагальнення  ефективності діяльності виробничих  підрозділів і функціональних служб з наступним визначенням пріоритетних напрямків мотивації та реальних механізмів впливу на позитивну динаміку діяльності в майбутньому;

2) порівняння рівнів  ефективності господарювання, досягнутих  даним підприємством та його конкурентами на ринку, щоб запобігти зниженню престижу й конкурентоспроможності у сфері бізнесу.

 

 

 

1.2.2.Характеристика основних типів ефективності виробництва

Ефективність виробництва (продуктивність системи) має поліморфність  визначення й застосування для аналітичних оцінок та управлінських рішень. З огляду на це важливим є виокремлювання за окремими ознаками (класифікація) відповідних типів ефективності (продуктивності), кожний з яких має певне практичне значення для системи господарювання (табл.1.2).

Відповідні типи ефективності виробництва (діяльності) виокремлюються переважно на підставі одержуваних ефектів (результатів) господарської діяльності підприємства (організації). У зв’язку з цим виникає необхідність навести сутнісно-змістову характеристику окремих типів ефективності.

Економічну  ефективність відображають через різні вартісні показники, що характеризують проміжні та кінцеві результати виробництва на підприємстві чи в іншій інтеграційній виробничій структурі. До таких показників належать:

• обсяг товарної, чистої або реалізованої продукції;
• величина одержаного прибутку, рентабельність виробництва;
• економія тих чи тих видів ресурсів (матеріальних, трудових) або загальна економія від зниження собівартості продукції;
• продуктивність праці тощо.

Соціальна ефективність полягає у скороченні тривалості робочого тижня, збільшенні кількості нових робочих місць і рівня зайнятості людей, поліпшенні умов праці та побуту, стану довкілля, безпеки життя тощо. Соціальні наслідки виробництва можуть бути не лише позитивними, а й негативними (безробіття, посилення інфляції, погіршання екологічних показників).

Таблиця 1.2

Типова класифікація ефективності виробництва (діяльності)

за окремими ознаками

Класифікаційна ознака	Ефективність
Одержаний результат (наслідки)	· Економічна · Соціальна
Місце одержання ефекту	· Локальна (комерційна) · Народногосподарська
Метод розрахунку	· Абсолютна · Порівняльна
Ступінь збільшення ефекту	· Первинна · Мультиплікаційна · Синергічна
Структура організації виробництва	§ Робочого місця § Виробничого підрозділу (дільниці, цеху, виробництва) § Підприємства в цілому
Тип економічного зростання виробництва	§ Екстенсивного розвитку § Інтенсивного розвитку
Напрям інноваційно-інвестиційної  діяльності	§ Науки, техніки і технології § Організаційно-управлінських інновацій § Інвестиційних проектів і програм
Характер витрат	§ Поточних витрат § Одноразових (капітальних) витрат
Об’єкт оцінки	§ Повна (інтегральна) § Часткова (окрема) § Чинникова (багаточинникова)
Масштаб міжнародного співробітництва	§ Зовнішньоекономічної діяльності фірми § Діяльності спільних підприємств і транснаціональних корпорацій

 

Локальна (комерційна) ефективність визначає конкретний результат виробничо-господарської чи іншої діяльності підприємства, унаслідок якої воно має певний зиск (дохід, прибуток).

Коли ж виробництво  продукції на даному підприємстві потребує додаткових витрат ресурсів, але її споживання (використання) на іншому підприємстві пов’язане з меншими експлуатаційними витратами або іншими позитивними  наслідками діяльності, то кажуть про народногосподарську ефективність, тобто сукупний ефект у сферах виробництва та споживання відповідних виробів (послуг).

Абсолютна ефективність характеризує загальну або питому (у розрахунку на одиницю витрат чи ресурсів) ефективність діяльності підприємства (організації) за певний проміжок часу.

Порівняльна ефективність відображає наслідки порівняння можливих варіантів господарювання і вибору ліпшого з них; рівень порівняльної ефективності відбиває економічні та соціальні переваги вибраного варіанта здійснення господарських рішень (напрямку діяльності) проти інших можливих варіантів.

Абсолютна й порівняльна  ефективність доповнюють одна одну. Визначення економічно найбільш вигідного варіанта господарювання завжди базується на зіставленні показників абсолютної ефективності, а її аналітична оцінка здійснюється порівнянням запланованих, нормативних і фактично досягнутих показників, їхньої динаміки за певний період.

Первинна  ефективність – це початковий одноразовий ефект, що його одержано внаслідок здійснення виробничо-господарської діяльності підприємства (організації), запровадження прибуткових технічних, організаційних або економічних заходів.

Первинна (початкова) ефективність майже завжди примножується завдяки багатоспрямованому та багаторазовому використанню названих заходів не лише на даному, а й на інших підприємствах, в інших сферах діяльності. Тоді можна казати про так звану мультиплікаційну ефективність, яка виявляється здебільшого в кількох специфічних формах – дифузійному й резонансному ефектах, а також ефектах “стартового вибуху”, супровідних можливостей та акселерації.

Дифузійний  ефект реалізується тоді, коли певне господарське-управлінське рішення, нововведення технічного, організаційного, економічного чи соціального характеру поширюється на інші галузі, унаслідок чого відбувається його мультиплікація (наприклад, перед тим, як метод безперервного розливання рідкого металу знайшов широке застосування в чорній металургії, ним досить тривалий час користувалися на підприємствах кольорової металургії).

Резонансний ефект має місце тоді, коли якесь нововведення в певній галузі активізує і стимулює розвиток інших явищ у виробничій сфері (наприклад одержання синтетичного волокна високої якості уможливило виробництво нових видів тканини, а відтак – нових видів одягу тощо).

Ефект “стартового вибуху” – це своєрідна “ланцюгова реакція” в перспективі. Він можливий за умови, коли певний “стартовий вибух” стає початком наступного лавиноподібного збільшення ефекту в тій самій або в іншій галузі виробництва чи діяльності (переконливий приклад – застосування економіко-математичних методів і моделей в управлінні, виробництві, різних галузях науки).

У процесі створення  будь-яких матеріальних цінностей з’являються супровідні можливості з певним ефектом. Такі можливості виявляються у вигляді різних проміжних і побічних результатів (ефектів), використання виробничих і побутових відходів тощо.

У будь-якій діяльності має  місце також ефект акселерації (від лат. accеlerо – прискорюю), який означає прискорення темпів поширення і застосування якогось конкретного позитивного результату.

Межі між окремими формами мультиплікаційної ефективності є досить умовними, рухливими та відносними. Діалектичний взаємозв’язок  цих форм полягає в тім, що всі  вони разом формують загальний інтегральний ефект від практичної реалізації того чи того управлінського рішення.

Синергічна  ефективність (від гр. synergos – діючий спільно) виражає такий комбінований вплив сукупності тих чи тих інновацій на фінансово-економічний стан суб’єкта господарювання, коли загальний ефект перевищує суто арифметичну суму впливу на виробництво (діяльність) кожної інновації зокрема, тобто коли кожна інновація посилює вплив усіх інших.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1.3. Зарубіжний досвід досліджуваної проблеми.

 

На сучасному етапі розвитку України, забезпечення стабільної роботи підприємств з випуску конкурентоспроможної продукції, є завданням першорядної важливості для керуючих сторін усіх рівнів. Найважливішою якісною характеристикою господарювання на всіх рівнях є – ефективність виробництва, яка стала одним з головних чинників економічних трансформацій і розвитку всіх регіонів. В зв’язку з цим і виникає потреба у дослідженні особливостей підвищення ефективності господарювання на підприємствах.

 Питанню оцінки  економічної ефективності діяльності підприємств вченими-економістами, як вітчизняними, так і закордонними, було присвячено велику кількість наукових праць. Багато вчених – економістів в своїх роботах висвітлюють ефективно діючу закордонну практику, зокрема про важливість економічної доданої вартості в оцінюванні економічної ефективності (Р.В.Андрійчук) та про роль дегресивних і прогресивних витрат в даному процесі (вчені – економісти Кузьмін О. Є., Когут У. І., Козак В. Г.). Аналіз структурних зрушень в економіці та їхній вплив на ефективність виробництва досліджував Бурбела Т.М., своє бачення щодо перспективності поширення спільного підприємництва у міжнародних економічних відносинах висвітлив Єгорченко Н.О. [2].

 Метою даної роботи  є дослідження основних підходів  вітчизняного та зарубіжного досвіду щодо визначення ефективності виробництва.

 Сучасний стан економіки  на макро- і мікрорівні характеризується  деформованою структурою вироб  ництва. Тому одним із стратегічних  завдань більш ефективного розвитку  виробничого потенціалу є його структурна перебудова, щодо вітчизняного досвіду, яку можна здійснюва ти, з одного боку, за допомогою проведення ефек тивної політики реструктуризації та санації потен ційно конкурентоспроможних підприємств, а з іншо го — через ліквідацію (повне перепрофілювання) збиткових і збанкрутілих підприємств.

 Характерною особливістю  сучасного виробництва за кордоном  треба вважати перехід до різноманітних  колективних (групових) форм організації  праці, включаючи спільне виконання  окремих зав дань (контроль якості, обслуговування виробництва, навчання). Передовсім варто назвати так звані гуртки якості, які, по суті, є не формальною організацією управління виробництвом, що співіснує паралельно з традиційною ієрархічною системою. За оцінкою за хідних спеціалістів, на кожний долар витрат на розвиток гуртків якості підприємства одержують 4-8 доларів прибутку. Тому неви падково найбільші фірм США та Японії використовують гуртки якості з метою підвищення ефективності виробництва.

 Регульований розвиток  національно-зарубіжних спільних підприємств створює нові джерела ефективного зовнішнього фінансування, забезпечує доступ до сучасних технологій і передового управлінського досвіду, насичує споживчий ринок якісними товарами та послугами, розширює експортні можливості. Спільне підприємництво сприяє створенню прогресивної структури виробництва, реалізації потенціалу ринкових відносин, розвитку здорових конкурентних відносин товаровиробників, а також запобігає монополізації економіки. Спільні підприємства в Україні існують в багатьох галузях економіки. В основному це торгівля, об робна та паливно-енергетична промисловість.

 Найбільш відомі, підприє  мство “Укртатнафта”, “РУНО”, “Audi Hungaria Motor Kft”, “Kraft Foods Ukraine”, “Рено-ЛАЗ”, “АвтоЗАЗ-DАЕWОО”. У створення  спільних підприємств в Україні інвестовано приблизно зі 40 країн світу, переважно з країн СНД, Німеччини, Швейцарії, Австрії, Польщі, Угорщини, Болгарії, Індії, Італії, СІІІА, Канади, Китаю.

 На початок 2010 р., порівняно з 1997 р., кількість спільних  підприємств з 9901 зменшилася до 4954, тобто в 2 рази [3, с. 381].

 За І півріччя 2011 р. в економіку України іноземними  інвесторами вкладено 2788,2 млн. дол.  США прямих інвестицій. З країн  ЄС надійшло 82,0% загального обсягу, з країн СНД – 3,0%, з інших  країн світу – 15,0%. В той же час нерезидентами вилучено капіталу на 447,0 млн. дол. США.