Аналіз фінансової стійкості підприємства

Національна академія статистики, обліку і аудиту

Кафедра фінансів

 

 

Курсова робота

з фінансового аналізу

 

на тему:

«Аналіз фінансової стійкості підприємства»

 

Виконавець

Студент 2 групи 5 курсу

спеціальності «Облік та аудит»

Огороднік Дмитро Сергійович

_________

Науковий керівник

доц. Липова Тетяна Вікторівна

 

Київ – 2013 р.

 

Національна академія статистики, обліку і аудиту

 

 

 

 

кафедра фінансів

дисципліна «Фінансовий аналіз»

спеціальність «Облік та аудит»

курс 5

група ОАд. 08.01/2

семестр 1

 

 

 

 

 

Завдання на курсову роботу

 

 

студента Огородніка Дмитра Сергійовича

 

 

1. Тема роботи «Аналіз фінансової стійкості підприємства»

 

2. Термін подання студентом  завершеної роботи на кафедру 29 листопада 2012 р.

 

3. Вихідні дані для роботи аналіз фінансової стійкості підприємства на прикладі товариства з обмеженою відповідальністю «ЕСКОРТ»

 

4. Перелік питань, які підлягають дослідженню:

1) теоретичні та методологічні основи аналізу фінансової стійкості підприємства;

2) загальний аналіз фінансового стану підприємства ТОВ «ЕСКОРТ»;

3) шляхи покращення фінансової стійкості підприємства.

 

5. Дата отримання завдання 18 вересня 2012 р.

 

 

 

Керівник Липова Тетяна Вікторівна_________

         (підпис)

Завдання прийняв до виконання     __________

         (підпис)

 

Зміст

 

Вступ………………………………………………………………………………….4

Розділ 1. Теоретичні та методологічні основи аналізу фінансової стійкості підприємства…………………………………………………………………………6

1.1 Сутність і значення фінансової стійкості підприємства………………………6

1.2 Характеристика типів фінансової стійкості……………………………………9

1.3 Показники, та методика аналізу фінансової стійкості підприємства….........16

Розділ 2. Загальний аналіз фінансового стану підприємства ТОВ «ЕСКОРТ»..22

2.1 Аналіз основних економічних показників діяльності підприємства………..22

2.2 Аналіз і оцінка абсолютних і відносних показників фінансової стійкості ТОВ «ЕСКОРТ»…………………………………………………………………….27

2.3 Аналіз ліквідності і платоспроможності підприємства……………………...34

Розділ 3. Шляхи покращення фінансової стійкості підприємства……………...42

3.1 Шляхи удосконалення фінансової стійкості ТОВ «ЕСКОРТ»……………...42

3.2 Економічний ефект від збільшення власного капіталу ТОВ «ЕСКОРТ»…..45

Висновки …………………………………………………………………………...49

Список використаних джерел …………………………………………………….52

Додатки……………………………………………………………………………...54

 

 

 

ВСТУП

Однією з  важливих ознак фінансового стану  підприємства є його          фінансова стійкість.

Деякі економісти дають більш коротку характеристику фінансової     стійкості, визначаючи її як стан рахунків підприємства, який гарантує постійну його платоспроможність.

Фінансова стійкість  підприємства характеризується:

•    достатньою фінансовою забезпеченістю безперервності основних   видів діяльності;

•    фінансовою незалежністю від зовнішніх джерел фінансування;

•    здатністю маневрувати власними коштами;

•    достатнім  забезпеченням матеріальних оборотних  засобів власними джерелами покриття;

•    станом виробничого потенціалу.

Тема даної  курсової роботи – «Аналіз фінансової стійкості підприємства» є надзвичайно  актуальною в сучасних умовах. Адже фінансове становище являє собою найважливішу характеристику фінансової діяльності підприємства. Воно визначає конкурентоздатність підприємства і його потенціал у діловому     співробітництві, є гарантом ефективної реалізації економічних інтересів усіх учасників фінансових відносин: як самого підприємства, так і його партнерів.

Мета роботи: з’ясувати теоретичні питання щодо фінансової стійкості підприємства та набути практичного досвіду щодо аналізу та оцінки фінансової стійкості суб’єктів господарювання.

Фінансова стійкість  характеризує ступінь фінансової незалежності        підприємства щодо володіння своїм майном і його використання.

У ході написання  курсової роботи я ставлю перед собою  такі завдання:

• з’ясувати сутність і значення фінансової стійкості підприємства;

• розглянути типи фінансової стійкості підприємств;

• провести аналіз і оцінку абсолютних і відносних показників фінансової стійкості даного підприємства;

• розробити конкретні пропозиції, спрямованих на ефективніше               використання фінансових ресурсів і зміцнення фінансового стану підприємства.

Об’єктом дослідження  даної роботи є товариство з обмеженою               відповідальністю «Ескорт».

Предметом дослідження  є комплекс теоретичних, методичних і         практичних аспектів, що забезпечують покращення показників фінансової  стійкості ТОВ «Ескорт».

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Розділ 1. Теоретичні та методологічні основи аналізу фінансової стійкості підприємства

1.1 Сутність  і значення фінансової стійкості  підприємства

В умовах становлення ринкових відносин кожен суб'єкт господарювання повинен володіти достовірною інформацією про фінансову стійкість та платоспроможність як власного підприємства, так і своїх партнерів. Оцінка фінансової стійкості дозволяє зовнішнім суб’єктам аналізу (банкам, партнерам по договірних відносинах, контролюючим органам) визначити фінансові можливості підприємства на перспективу, дати оцінку фінансовій незалежності від зовнішніх джерел, скласти в загальній формі прогноз майбутнього фінансового стану.

Для розв'язання сучасних проблем стабілізації національної економіки та підвищення регулюючої функції державного бюджету в  забезпеченні соціального розвитку нашого суспільства треба здійснити  низку організаційних заходів у  плані зміцнення фінансового стану суб'єктів господарювання. Тільки на основі позитивних зрушень індивідуального відтворення можливе безперебійне своєчасне наповнення бюджету і посилення регулюючого впливу держави на визначальні процеси суспільного життя, збільшення платоспроможного попиту населення та піднесення його життєвого рівня. Отже, основним завданням поточного періоду є забезпечення стійкого розвитку підприємств.

Фінансова стійкість  – це такий стан фінансових ресурсів підприємства , за якого раціональне  розпорядження ними є гарантією наявності власних коштів , стабільної прибутковості та забезпечення процесу розширеного відтворення.

Фінансова стійкість  є головним компонентом загальної  стійкості підприємства, тому що є  характерним індикатором на підприємстві перевищення доходів над витратами. Вона відбиває такий стан фінансових ресурсів, при якому підприємство, вільно маневруючи коштами здатне шляхом ефективного їх використання забезпечити безперебійний процес виробництва і реалізації продукції, а також витрати по його розширенню і відновленню.

Стійкість підприємства, що поєднує всі аспекти його життєдіяльності, прийнято називати - "загальна стійкість  підприємства". В умовах ринку  дана стійкість вимагає, насамперед, стабільного одержання виторгу, причому достатньої по своїх розмірах, щоб розплатитися з державою, постачальниками, кредиторами, працівниками й ін. Одночасно для розвитку підприємства необхідно, щоб після завершення всіх розрахунків і виконання всіх зобов'язань у нього залишався прибуток, що дозволяє розвивати виробництво. Виходячи з цього, на наш погляд, у рамках загальної стійкості варто розрізняти статичну і динамічну стійкість. Перша ототожнюється із спокоєм, пасивністю, друга - із стабільним розвитком підприємства. Таким чином, поняття загальної стійкості підприємства припускає, насамперед, такий рух грошових потоків, що забезпечує постійне перевищення засобів над їхніми витратами.

У сучасній економічній  літературі виділяють різні грані  стійкості. Так, стосовно до підприємства, вона може бути загальною, фінансовою, ціновою, а в залежності від факторів, що впливають на неї внутрішньою і зовнішньою.

Фінансова стійкість  відображає постійне стабільне перевищення  доходів над витратами, вільне маневрування грошовими коштами підприємства, здатність шляхом ефективного їх використання забезпечити безперервний процес виробництва і реалізації продукції, а також затрати на його розширення і оновлення.

Загальна стійкість  відображає рух грошових потоків, який забезпечує постійне перевищення надходжень коштів (доходів) над витрачанням (затратами). Умовою загальної стійкості підприємства є його здатність вільно розвиватися в умовах внутрішнього і зовнішнього середовищ. Для цього підприємство повинно мати гнучку структуру фінансових ресурсів.

Головною метою  загальної стійкості підприємства є фінансова стійкість, яка формується в процесі всієї його фінансово-господарської діяльності.

Під внутрішньою  стійкістю підприємства розуміють  такий стан матеріально-речовинної і вартісної структури виробництва  і реалізації продукції, таку її динаміку, при якій забезпечується стабільно високий результат функціонування підприємства. Вважається, що основі досягнення внутрішньої стійкості лежить принцип активного реагування на зміни внутрішніх і зовнішніх факторів.

Зовнішня стосовно підприємства стійкість визначається стабільністю економічного середовища, у рамках якої здійснюється діяльність підприємства. Вона досягається відповідною системою управління економікою в масштабах усієї країни, а також конкретної галузі.

Отже, економічна категорія "фінансова стійкість" є категорією відтворювального процесу. Вона розкриває економічні відносини, які складають фінансовий механізм забезпечення поступального руху        соціально-економічного розвитку.

Незаперечне те, що фінансова стійкість підприємств  позитивно впливає і на розв'язання державних фінансових проблем, зокрема на зміцнення бюджету всіх рівнів. Все це свідчить про те, що тільки за умови фінансової стійкості суб'єктів господарювання економічна система може генерувати чинники позитивних кількісних і якісних змін у майбутньому періоді – і періоді процесу розвитку, переходу до досконалішого фінансового стану, який більш значний потенціал. [6, стор.120]

На мою думку, фінансова стійкість підприємства повинна характеризувати таким  станом фінансових ресурсів, який би відповідав вимогам ринку і водночас задовольняв потреби розвитку підприємства.

 

 

 

 

 

 

 

1.2 Характеристика типів фінансової  стійкості

 

Фінансове становище  являє собою найважливішу характеристику фінансової діяльності підприємства. Воно визначає конкурентоздатність підприємства і його потенціал у діловому співробітництві, є гарантом ефективної реалізації економічних інтересів усіх учасників фінансових відносин: як самого підприємства, так і його партнерів. Якщо підприємство фінансово стійке, воно має перевагу перед іншими підприємствами того ж профілю в залученні інвестицій, в одержанні кредитів, у виборі постачальників і виборі кваліфікованих кадрів. Чим вища стійкість підприємства, тим більш незалежне воно від несподіваної зміни ринкової кон’юнктури.

Стійкий фінансовий стан підприємства є результатом  ефективного управління всією сукупністю виробничо-господарських факторів, що визначають результати діяльності підприємства. Поняття “стійкого  фінансового стану” необхідно розглядати не тільки як якісну характеристику, а і як кількісно виміряне явище. Адже фінансова стійкість визначається відношенням вартості матеріальних оборотних активів (запасів і затрат) до величини власних та позичених джерел коштів для їх формування.

Вартість запасів (3) порівнюється з послідовно поширюваним переліком таких джерел фінансування: власні обігові кошти (ВОК), власні обігові кошти і довгострокові кредити та позики (ВОК + КД); власні обігові кошти, довго- та короткострокові кредити і позики (ВОК + КД + К^к). Згідно з цим сума власних обігових коштів визначається як різниця між власним капіталом (ВК) та        вартістю необоротних активів (НА), на покриття якої насамперед                спрямовується власний капітал, тобто:

ВОК=ВК-НА

Наявність власних  обігових коштів, тобто додатне значення ВОК -       мінімальна умова фінансової стійкості.

Загальноприйнятою формулою визначення власних обігових коштів (інші назви цього показника - робочий капітал; капітал, що функціонує) є різниця між оборотними активами підприємства та його короткостроковими                  зобов’язаннями, або різниця між сумою власного капіталу і довгострокових зобов’язань та необоротними активами. Отже, власні обігові кошти є частиною обігових коштів, яка фінансується за рахунок власних коштів та                      довгострокових зобов’язань. При цьому останні прирівнюються до власних коштів, хоча вони не є такими.

Для визначення типу фінансової стійкості розмір власних обігових      коштів розраховують як різницю між власним капіталом і необоротними       активами.

По рівню покриття різних видів джерел суми запасів і затрат розрізняють чотири типи фінансової стійкості:

1. Абсолютна  стійкість фінансового стану, яка трапляється рідко і є крайнім типом фінансової стійкості [якщо запаси і витрати (3) менші за суму власного оборотного капіталу (Воб.к.) і кредитів банку під товарно-матеріальні цінності (КРт.м.ц.)]:

 

З < Воб.к. + КРт.м.ц.

 

При цьому коефіцієнт забезпеченості запасів і витрат джерелами

коштів (Кз.в.) більший  за одиницю:

 

 

2. Нормальна  стійкість фінансового стану, який гарантує його платоспроможність (якщо запаси і витрати дорівнюють сумі власного оборотного капіталу і кредитам банку під товарно-матеріальні цінності):

 

З = Воб.к. + КРт.м.ц;

 

3. Нестійкий (передкризовий) фінансовий стан, при якому порушується платоспроможність, але є можливість відновлення рівноваги між платіжними засобами та платіжними зобов'язаннями за рахунок залучення тимчасово вільних джерел в оборот (Дв.т.) і збільшення власного оборотного капіталу:

 

З = Воб.к. + КРт.м.ц. + Дв.т.;

 

При цьому фінансова  стійкість вважається допустимою, якщо                виконуються наступні умови:

1. вартість виробничих запасів плюс вартість готової продукції дорівнюють або перевищують суму короткострокових кредитів та залучених коштів, що беруть участь у формуванні запасів;
2. вартість незавершеного виробництва плюс витрати майбутніх періодів дорівнюють або менше суми власного оборотного капіталу.

Якщо ці умови  не виконуються, то спостерігається тенденція погіршення фінансового стану.

Кризовий фінансовий стан, при якому підприємство перебуває на межі банкрутства, оскільки в цій ситуації грошові кошти, короткострокові цінні папери та дебіторська заборгованість не покривають навіть його кредиторської заборгованості і прострочених позик.

Рівновага платіжного балансу в даній ситуації забезпечується за рахунок прострочених платежів по оплаті праці, кредитах банку, постачальниках,    бюджету тощо.

З позиції довгострокової перспективи фінансова стійкість підприємства характеризується структурою джерел коштів, залежністю від зовнішніх          інвесторів і кредиторів. Джерелами коштів підприємства є власний і позиковий капітал.

У теперішній час  багато підприємств України перебувають  у кризовому стані: втратили ринки збуту, у них не вистачає власного капіталу для здійснення технічної реконструкції і переорієнтації виробництва на випуск конкурентоспроможної продукції. Запаси і затрати на таких підприємствах значно перевищують джерела їх покриття, а нестача власного оборотного капіталу покривається за рахунок кредиторської заборгованості, зобов'язань перед бюджетом, по оплаті праці і т. д.

Усе це вимагає  поглибленого аналізу причин погіршення фінансового стану, факторів забезпечення фінансової стійкості підприємства. Як відбуваються ці зміни , ми можемо спостерігати у таблиці 1.1.

 Таблиця 1.1

Характеристика  фінансової ситуації

Абсолютна стійкість	Нормальна стійкість	Нестійке фінансове  становище	Кризовий фінансовий стан
ВОК≥0	ВОК<0	ВОК<0	ВОК<0
ВДПД≥0	ВДПД≥0	ВДПД<0	ВДПД<0
ЗВОД≥0	ЗВОД≥0	ЗВОД≥0	ЗВОД<0
1 – 1,1	0 – 1,1	0 – 0,1	0

 

Для визначення типу фінансової стійкості підприємства за даними форми №1 “Баланс” складають  агрегований баланс, позиції активу і пасиву якого за ступенем агрегації  відповідають меті аналізу. Алгоритм складання агрегованого балансу наведено в таблиці 1.2.

Таблиця 1.2

Агрегований баланс

Актив	На початок  звітного періоду	На кінець звітного періоду	Пасив	На початок  звітного періоду	На кінець звітного періоду
Необоротні  активи (НА)			Власний капітал (ВК)
Запаси (З)			Довгострокові зобов’язання (ДПД)
Кошти, розрахунки та інші активи (К)			Короткострокові зобов’язання (КК) У тому числі: Короткострокові кредити і позики
Баланс			Баланс

 

На основі даних  агрегованого балансу проводиться аналіз фінансової стійкості підприємства.[4, 57]

При проведенні фінансового аналізу підприємства важливо визначити запас фінансової стійкості (зони безпечності), під яким розуміють той обсяг реалізації, який забезпечує підприємству стійкість його фінансового становища.

Для цього використовують такі показники:

1. виручка від реалізації (без ПДВ, АЗ);
2. повна собівартість продукції;
3. прибуток;
4. постійні витрати;
5. змінні витрати;
6. маржинальний дохід;
7. поріг рентабельності;
8. запас фінансової стійкості.

Для того, щоб  отримати прибуток від реалізації (П), необхідно від         виручки (ВР) відняти повну собівартість продукції (ПС):

 

П = ВР – ПС

 

У короткостроковому  періоді всі витрати відносно обсягу виробництва умовно поділяють  на змінні та постійні.

Змінні витрати змінюються зі зміною обсягу виробництва. Це матеріали, корми, насіння, паливо, заробітна плата робітників, які виконують основні     технологічні роботи, тощо.

Постійні витрати  не змінюються із зміною обсягу виробництва. Це,      наприклад, амортизація основних засобів, орендна плата, витрати на управління та організацію виробництва, заробітна плата службовців, керівного складу і т. ін.

Постійні витрати  і прибуток складають маржинальний дохід                   підприємства.

Поріг рентабельності являє собою відношення суми постійних витрат у собівартості продукції до питомої ваги маржинального доходу у виручці:

 

Прен. = ПЗ / ПВМД ,

 

де Прен –  поріг рентабельності (точка беззбитковості, критична точка);

ПВМД – питома вага маржинального доходу у виручці.

Економічний зміст  даного показника полягає в тому, що визначається та сума виручки, яка  необхідна для покриття всіх постійних  витрат підприємства. Прибутку при  цьому не буде, але не буде і збитку. Рентабельність тут дорівнює нулю. Показник (точка беззбитковості) використовується для розрахунку       запасу фінансової стійкості (ЗФС):

 

ЗФС = ВР – Прен / ВР * 100%

або    

ЗФС = ВР – Прен

 

де ВР – виручка  від реалізації продукції.[7]

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1.3 Показники та методика аналізу фінансової стійкості підприємства

 

Фінансова стійкість  – це стан майна підприємства, що гарантує йому платоспроможність. Фінансова  стійкість підприємства передбачає, що ресурси, вкладені в підприємницьку діяльність, повинні окупитись за рахунок грошових надходжень від  господарювання, а отриманий прибуток забезпечувати самофінансування та незалежність підприємства від зовнішніх залучених джерел формування активів.

Фінансова стійкість характеризує ступінь фінансової незалежності підприємства щодо володіння своїм майном і його використання. Цей ступінь незалежності можна оцінювати за різними критеріями:

• рівнем покриття матеріальних обігових коштів (запасів) стабільними джерелами фінансування;
• платоспроможністю підприємства (його потенційною спроможністю покрити термінові зобов’язання мобільними активами);
• часткою власних або стабільних джерел у сукупних джерелах фінансування.

Наведеним критеріям  відповідає сукупність абсолютних та відносних показників фінансової стійкості, де враховано нормативні вимоги щодо характеристики фінансового стану підприємства в Україні.[18, 160]

До абсолютних показників фінансової стійкості відносять  наступні групи показників:

1. Наявність власних оборотних коштів (НВОК). Цей показник можна розрахувати двома способами

Перший спосіб. Розраховується як різниця між поточними активами і поточною (короткостроковою) кредиторською заборгованістю:

 

НВОК = (2 р. АБ + 3 р. АБ) – 4р. ПБ

 

Він показує, яка  сума поточних активів сформована за рахунок власного капіталу або що залишається в обороті підприємства після повного погашення кредиторської заборгованості. Як показує практика, джерелами формування довгострокових активів є перманентний капітал (власний і прирівняний до нього капітал і довгострокові позикові кошти – довгострокові пасиви).Але бувають випадки формування довгострокових активів за рахунок короткострокових кредитів. Поточні ж активи формуються за рахунок власного капіталу та короткострокових позикових коштів. Тому поточні активи – оборотний капітал (підсумки розділів 2 і 3 активу балансу) можна поділити на дві частини:

• змінна частина, сформована за рахунок короткострокових зобов’язань підприємства;
• постійна частина, сформована за рахунок постійного капіталу.

Нестача власного оборотного капіталу веде до збільшення змінної і зменшення постійної  частини поточних активів, а це свідчить про посилення фінансової залежності підприємства і нестійкий його стан.

Тому для  визначення величини власного капіталу, що використовується в обороті підприємства, існує другий спосіб розрахунку наявності  власних оборотних коштів.[3, 178]

Другий спосіб. Даний показник розраховується як різниця  між перманентним (постійним) капіталом  і величиною поза оборотних активів:

 

НВОК = (1р. ПБ + 3р. ПБ) – 1р. АБ

 

2. Наявність  власних і довгострокових позикових  джерел формування запасів і  затрат (ВДПД). Отримується шляхом додавання до власних оборотних коштів величини довгострокових пасивів (3 розділ пасиву балансу).

 

ВДПД = НВОК + 3Р. ПБ

 

3. Загальна величина  основних джерел формування запасів  і затрат (ЗВОД). Розраховується додаванням  до власних і довгострокових позикових джерел формування запасів і затрат суми короткострокових кредитів і позикових коштів (за виключенням позик, не погашених у термін):

 

ЗВОД = ВДПД + КК,

 

де КК – короткострокові  кредити і позикові кошти (за виключенням  позик, не погашених у термін);

Для нормальної життєдіяльності підприємство повинно  обов’язково мати власні оборотні кошти.

Якщо підприємство має короткострокові борги, то воно зобов’язане сплатити їх поточними  активами. Якщо після сплати у підприємства залишається “нуль” власних оборотних коштів, то воно не зможе погасити довгострокові борги поточними активами ; якщо отримують суми зі знаком “-”, то це означає, що підприємство не зможе розрахуватися за короткостроковими зобов’язаннями.

Наявність власних  оборотних коштів за формою балансу згідно з П(С)БО 2 розраховується як різниця між оборотними активами та поточною кредиторською заборгованістю.[5]

Крім розрахунку та аналізу в динаміці наявності  власних оборотних коштів при  оцінці фінансової стійкості доцільно розраховувати сукупність відносних аналітичних показників. Система даних показників дозволяє оцінити здатність підприємства відшкодувати поточні борги у визначені терміни, фінансову незалежність підприємства від зовнішніх джерел фінансування, мобільність власного капіталу, здатність капіталу утворювати активи, заборгованість підприємства. У таблиці 1.3 (Додаток А) наведено коефіцієнти фінансової стійкості з алгоритмами їх розрахунку на основі інформації, що міститься у балансі підприємства відповідно до П(С)БО 2 “Баланс”. 

Коефіцієнти фінансової стійкості залежать від обсягу і  характеру розміщення в активах  власного капіталу. Оскільки розміщення власного капіталу починається з  формування необоротних активів, то його надходження до обороту буде залежати від складності технології виробництва та від вартості устаткування, яке забезпечує дану технологію. Що стосується власного оборотного капіталу, то його обсяг залежить від швидкості обертання оборотних активів: потреба в оборотному капіталі буде тим меншою, чим швидше обертаються оборотні активи.