Аналіз фінансової стійкості підприємства. 7

МІНІСТЕРСТВО ФІНАНСІВ УКРАЇНИ

ДНІПРОПЕТРОВСЬКА  ДЕРЖАВНА ФІНАНСОВА АКАДЕМІЯ

КАФЕДРА ФІНАНСІВ

ІНДИВІДУАЛЬНА РОБОТА

з дисципліни: «Фінанси підприємств»

на тему: «Аналіз фінансової стійкості підприємства»

Виконала: студентка

ІІІ курсу

групи ФК-08-7

Шаматріна Н.А

Перевірила: доцент кафедри фінансів

Туболець І.І

Дніпропетровськ - 2010

ПЛАН

ВСТУП

Зважаючи на те, що економіка нашої держави є не стабільною виробники перебувають у складній ситуації. Не кожне підприємство нашої держави має можливість отримати кредит або кошти від інвестора. При наданні підприємству кредитів, кредитори приділяють велику увагу рівню фінансової стійкості підприємства, а отже також рівню ліквідності активів підприємства і рівню платоспроможності, адже для них на сам перед важливо, щоб підприємство вчасно ї в повній мірі повернуло свої борги. Показники ліквідності та платоспроможності характеризують саме здатність підприємства вчасно розраховуватись за своїми зобов’язаннями . Отже якщо підприємство має стабільний рівень показників, і що важливо в динаміці за певний проміжок часу, то це є не аби яким плюсом при вирішенні надавати кредит чи ні. На фінансовий стан підприємства звертають увагу не тільки кредитори, а також інвестори, постачальники, партнери та см керівник підприємства. Незадовільний фінансовий стан підприємства є своєрідним сигналом для його керівника, бо розібравши в деталях всі показники що впливають на фінансову стійкість підприємства можна виявити фактори, які негативно впливають на підприємство і за допомогою правильних управлінських рішень виправити ситуацію.

Мета роботи полягає  у визначенні сутність поняття фінансової стійкості підприємства, чинників, що впливають на неї, та проаналізувати фінансову стійкість на прикладі підприємства.

Методика й організація  фінансово-економічного аналізу є  об'єктом дослідження вітчизняних  і зарубіжних учених-економістів, а  саме: А.М. Кузмінського, В.М. Іваненка, В.П. Завгороднього, Є.В. Мнима, П.Я. Поповича, В.С. Рудницького, В.К. Савчука, В.І. Самборського, В.В. Сопка, О.М. Волкової, В.В. Ковальова, А.Д Шеремета й інших.

1. Характеристика фінансової стійкості підприємства та чинники, що на неї впливають

Фінансова стійкість  – це такий стан фінансових ресурсів підприємства, за якого раціональне  розпорядження ними є гарантією  наявності власних коштів, стабільної прибутковості та забезпечення процесу  розширеного відтворення. Фінансова  стійкість – один із головних чинників, що впливає на досягнення підприємством фінансової рівноваги та фінансової стабільності.

Кожне підприємство має  визначити межу своєї фінансової стійкості. Недостатня фінансова стійкість  підприємства може призвести до його неплатоспроможності, а надлишкова – сприятиме створенню «зайвих» запасів та резервів, у зв’язку з чим зростуть витрати на їх утримання, спостерігатиметься недоотримання прибутку та гальмування темпів економічного розвитку підприємства.

Внутрішня стійкість підприємства відображає такий стан його трудового потенціалу, матеріально-технічної й вартісної (грошової) структур виробництва і таку його динаміку, при якій забезпечуються стабільно високі натурально-речові й фінансові результати функціонування підприємства. В основі досягнення внутрішньої стійкості підприємства лежить своєчасне й гнучке управління внутрішніми і зовнішніми факторами його діяльності.

Можливе й виділення  так званої спадкової стійкості, яка визначається наявністю певного  запасу міцності, досягнутого підприємством за період його попередньої діяльності, і яка захищає від впливу несприятливих дестабілізуючих факторів.

Загальна стійкість  підприємства може бути забезпечена  лише за умови стабільної реалізації й одержання виручки, достатньої за обсягом, щоб виконати свої зобов'язання перед бюджетом, розрахуватися з постачальниками, кредиторами, працівниками тощо. Іншими словами, загальна стійкість підприємства передбачає насамперед такий рух його грошових потоків, який забезпечує постійне перевищення доходів над витратами.

Саме така ситуація виражає  зміст фінансової стійкості, яка є головною умовою загальної стійкості підприємства. Фінансова стійкість відображає такий стан його фінансових ресурсів і такий ступінь їхнього використання, при якому підприємство, вільно маневруючи грошовими засобами, здатне забезпечити безперебійний процес виробництва й реалізації продукції, а також затрати на його розширення й оновлення.

Одним з істотних компонентів  фінансової стійкості підприємства є наявність у нього фінансових ресурсів, достатніх для розвитку конкурентноздатного виробництва. В свою чергу, самі фінансові ресурси можуть бути в необхідному обсязі сформовані тільки за умови ефективної роботи підприємства, яка зможе забезпечити одержання прибутку. За рахунок прибутку в ринковій економіці підприємство створює фінансову базу як для самофінансування поточної діяльності, так і для здійснення розширеного відтворення. Використовуючи прибуток, підприємство може не лише погасити свої зобов'язання перед бюджетом, банками та іншими підприємствами й організаціями, а й інвестувати засоби в нове будівництво, реконструкцію чи модернізацію наявного устаткування або заміну його прогресивнішим. При цьому для досягнення і підтримання фінансової стійкості важливий не тільки абсолютний обсяг прибутку, а й його рівень щодо вкладеного капіталу підприємства або затрат, тобто рентабельність.

Величина і динаміка рентабельності з точки зору фінансової стійкості характеризує ступінь  ділової активності підприємства та його фінансове благополуччя.

Значний практичний інтерес  має вирішення питання про  кількісні характеристики фінансової стійкості підприємства. Фінансовий стан підприємства можна вважати стійким, якщо воно покриває власними оборотними засобами не менш як 50% фінансових ресурсів, необхідних для здійснення господарської діяльності, ефективно й цілеспрямовано використовує фінансові ресурси, дотримується фінансової, кредитної й розрахункової дисципліни, тобто платоспроможне.

У підприємства, що має  низький рівень фінансової стійкості, спостерігається спад ділової активності, рентабельності й віддачі наявних активів. Збитковість фінансово-господарської діяльності свідчить про те, що підприємство перебуває під загрозою банкрутства. Однак це не означає, що будь-яке збиткове підприємство негайно збанкрутує. Збитковість може бути тимчасовою, і не виключено, що керівництво й менеджери підприємства знайдуть ефективні рішення й виведуть підприємство з фінансової кризи. Проте і наявність високої фінансової стійкості не гарантує від банкрутства.

Фінансова стійкість  тісно пов’язана з кредитоспроможністю. Кредитоспроможність характеризується тим, наскільки акуратно (тобто в  повному обсязі та у встановлений строк) підприємство розраховується з  раніше одержаними кредитами, наскільки  проявляється його здатність при необхідності мобілізувати грошові засоби з різних джерел на прийнятних умовах тощо. Однак найістотніше, чим визначається кредитоспроможність, — це поточний фінансовий стан підприємства, а також прогнозовані перспективи його зміни і в який бік.

Очевидно, що коли у підприємства протягом певного періоду спостерігається  тенденція до зниження рентабельності, то падає і його кредитоспроможність. Зміна фінансового стану підприємства в гірший бік у зв'язку зі зниженням  рентабельності може зумовити й загрозливі наслідки в результаті дефіциту грошових засобів — зменшення платоспроможності й ліквідності.

Отже, фінансова стійкість  — комплексне поняття, яке перебуває  під впливом різноманітних фінансово-економічних  процесів. Тому її слід визначити як такий стан фінансових ресурсів підприємства, результативності їхнього розміщення й використання, при якому забезпечується розвиток виробництва чи інших сфер діяльності - на основі зростання прибутку й активів при збереженні платоспроможності й кредитоспроможності [32].

2. Чинники, що впливають га фінансову стійкість підприємства

На фінансову стійкість  підприємства впливає ціла низка  чинників. З метою управління окремими з них, посилення чи послаблення  їх впливу на фінансову стійкість  підприємства їх можна об’єднати в групи залежно від рівня виникнення та ступеня значущості.

За рівнем виникнення виділяють внутрішні та зовнішні чинники.

Залежно від ступеня  їх значущості виділяють чинники I рівня (базові), II рівня (похідні) та III рівня (деталізуючі).

Чинники I рівня – це узагальнюючі (базові) чинники, які є результатом впливу чинників II і III рівнів і водночас виступають генератором взаємодії більш дрібних чинників.

До чинників I рівня  відносять:

• фазу економічного розвитку системи;
• стадію життєвого циклу підприємства.

Залежно від фази економічного розвитку системи будуть різними  темпи реалізації продукції, виробництва, їх співвідношення, рівень інвестицій підприємства у товарні запаси, доходів  підприємства та населення.

Стадія життєвого циклу є основоположним чинником при визначенні загальноекономічної мети діяльності підприємства, для досягнення якої будуть спрямовані всі інші його стратегії (стратегія управління обсягами діяльності, стратегія управління власним та позиковим капіталом, фінансова стратегія).

Чинники II рівня – похідні. Вони є результатом дії основоположних (базових) чинників (фази економічного розвитку системи та стадії життєвого циклу підприємства). До складу чинників II рівня (похідних) належать:

• середній рівень доходів населення;
• демографічна ситуація;
• соціальна політика держави;
• податкова політика держави;
• грошово-кредитна політика;
• амортизаційна політика;
• загальний рівень стабільності;
• стратегія управління обсягами діяльності;
• стратегія управління активами;
• стратегія управління капіталом;
• стратегія управління грошовими потоками.

Чинники III рівня –  є деталізуючими. За допомогою їх з’ясовують і деталізують механізм впливу на фінансовий стан підприємства похідних чинників. До чинників III рівня (деталізуючих) відносять:

• середній рівень доходів населення;
• рівень конкуренції;
• рівень інфляції;
• склад та структуру активів;
• стратегію управління власними фінансовими ресурсами та позиковим капіталом;
• стратегію управління ризиком.

На фінансову стійкість  підприємства значний вплив мають  кошти, що додатково мобілізуються на ринку позичкового капіталу. Збільшення позикового капіталу, з одного боку, приводить до зростання прибутковості власного капіталу, а з другого – надмірне зростання частки позикового капіталу призводить до зниження фінансової стійкості підприємства, зростання ризику втрати платоспроможності та фінансової незалежності. Отже, у цьому зв’язку особливо важливим є чинник умілого використання ефекту фінансового забезпечення оптимізації структури капіталу підприємства.

2. Оцінка фінансової стійкості підприємств та її показники

Показники фінансової стійкості характеризують ступінь захищеності залученого капіталу. Ці показники включають:

Коефіцієнт концентрації власного капіталу. Цей коефіцієнт характеризує частку власників підприємства в  загальній сумі коштів, авансованих у його діяльність. Чим вище значення цього показника, тим більш фінансово стале підприємство, стабільне і незалежне від зовнішніх кредиторів.

Коефіцієнт фінансової залежності визначається - коефіцієнт є зворотним  коефіцієнтом концентрації власного капіталу. Зростання цього показника в динаміці означає збільшення частки позичених коштів у фінансування підприємства. Якщо його значення наближається до 1 (або 100%), то це означає, що власники повністю фінансують своє підприємство.

Коефіцієнт маневреності власного капіталу показує, яка частина власного капіталу використовується для фінансування поточної діяльності, тобто вкладена в оборотні кошти, а яка частина капіталізована. Значення цього показника може змінюватися залежно від структури капіталу і галузевої приналежності підприємства (норматив – 0,4 – 0,6).

Коефіцієнт структури  довгострокових вкладень показує, яка  частина основних коштів та інших  позаобігових активів профінансована зовнішніми інвесторами, тобто в  якомусь сенсі належить їм, а не власникам підприємства.

Коефіцієнт співвідношення власних залучених коштів визначається відношенням залученого капіталу до власного. Якщо значення цього показника 0,178, то це означає, що на кожну 1 грн. власних коштів припадає 17,8 коп. позичених. Зростання цього показника в динаміці свідчить про підсилення залежності підприємства від зовнішніх інвесторів і кредиторів, тобто про деяке зниження фінансової стійкості, і навпаки.

Коефіцієнт довгострокового  залучення позичених коштів визначається: співвідношенням довгострокових зобов’язань до суми довгострокових зобов’язань та власного капіталу. Він характеризує структуру капіталу. Зростання цього показника в динаміці – негативна тенденція, яка означає, що підприємство чим далі – тим більше залежить від зовнішніх інвесторів.

Коефіцієнт структури залученого капіталу визначається як відношення довгострокових зобов’язань до залученого капіталу.

На підставі розрахунку коефіцієнтів робиться висновок щодо рівня фінансової стійкості підприємства. Існує чотири види фінансової стійкості.

1. Абсолютна стійкість фінансового стану - всі запаси повністю покриваються власними оборотними коштами, тобто підприємство не залежить від зовнішніх кредиторів. Така ситуація трапляється вкрай рідко і, як правило, її не можна розглядати як позитивну, бо за цих умов адміністрація не має можливості використати зовнішні джерела коштів для основної діяльності. Нормальний стан для підприємства, коли частка власних оборотних коштів становить трохи вище 50%.
2. Нормальна стійкість фінансового стану підприємства належить до другого типу, який гарантує його платоспроможність. Тобто такий стан, при якому на покриття запасів використовуються різноманітні джерела коштів – власні і залучені.
1. Третьому типу фінансового стану відповідає його нестійкість, що є порушенням платоспроможності підприємства, тобто підприємство для покриття частини своїх запасів повинно звертатися до додаткових джерел покриття, що не є доцільним.
2. Для четвертого типу властивий кризовий фінансовий стан, при якому підприємство перебуває на грані банкрутства, оскільки у даній ситуації грошові кошти, короткострокові цінні папери й дебіторська заборгованість підприємства навіть не покривають його кредиторської заборгованості й прострочених позик.

Отже, можна зробити  висновок, що при аналізі стану  підприємства, а саме фінансової стійкості, використовуються різні показники, які характеризують співвідношення власного та позичкового капіталу, і як наслідок, ступінь автономності (незалежності) підприємства.

2.2. Аналіз показників фінансової стійкості ВАТ «Львівбудкомплектація»

Починаючи з 1999 року основним видом діяльності ВАТ «Львівбудкомплектація» є оптово-роздрібна торгівля металопрокатом українського виробництва. Пропозиція підприємства включає більше 200 найменувань  металопрокату, а також додаткові  послуги, які спрямовані на максимальне задоволення потреб наших клієнтів. Майно Товариства складається з основних засобів та обігових коштів. Основних показників, які характеризують діяльність підприємства в звітному 2009 році наведено в Одним з показників, що характеризують фінансову стійкість підприємства, є його платоспроможність, тобто можливість наявними грошовими ресурсами вчасно погашати свої платіжні зобов'язання. Платоспроможність є зовнішнім проявом фінансового стану підприємства, його стійкості.

Одним з показників, що характеризують фінансову стійкість підприємства, є його платоспроможність (табл. 3.1), тобто можливість наявними грошовими ресурсами вчасно погашати свої платіжні зобов'язання. Платоспроможність є зовнішнім проявом фінансового стану підприємства, його стійкості.

Таблиця 3.1.

Аналіз показників платоспроможності  ВАТ «Львівбудкомплектація»

Загальний коефіцієнт покриття підприємства на протязі всього періоду, що аналізується, залишався досить високим і відповідав нормативному значенню. Тобто на початок звітного періоду на кожну гривню короткострокових зобов'язань припадало 5,33 гривні поточних активів, на кінець періоду – 3,02 гривні.

Відбувається також значне перевищення  обсягу кредиторської заборгованості над обсягом дебіторської. Але слід відмітити тенденцію цього показника до зниження. Так, на кінець періоду він зменшився на 86,10%.

Більшість коштів підприємства мобілізовані в виробничі запаси і затрати, які є важкореалізованими активами і не можуть забезпечити високу платоспроможність підприємства.

Наступним важливим показником, що характеризує фінансову стійкість підприємства, є показник автономії (табл.3.2), який показує наскільки підприємство незалежно від позикового капіталу.

Таблиця 3.2

Аналіз динаміки показника автономії  ВАТ «Львівбудкомплектація»

Доля власних коштів у загальній  сумі джерел коштів досить висока і  на початок року становила 0,969. Але  на кінець року трапилось зниження коефіцієнту на 4,64%.

Отримані дані свідчать про високу ступінь незалежності підприємства від зовнішнього фінансування.

Наступними показниками, які заслуговують на увагу з боку економічного аналізу є коефіцієнт фінансової стійкості та коефіцієнт співвідношення залучених і власних  коштів.

Для визначення рівня  фінансової стійкості підприємства доречним буде скласти таблицю показників фінансової стійкості ВАТ «Львівбудкомплектація» (табл. 3.3)

Таблиця 3.3.

Аналіз динаміки коефіцієнту фінансової стійкості та коефіцієнту співвідношення залучених і власних коштів ВАТ  «Львівбудкомплектація»

Показник фінансової стійкості  підприємства відповідає нормативному значенню, навіть в кілька разів  перевищує його. Різке зниження даного коефіцієнту в кінці року обумовлено підвищенням обсягу позикових коштів майже в 2,5 рази.

З метою визначення рівня фінансової стійкості підприємства оцінимо  також показники, які характеризують забезпеченість запасів і затрат відповідними джерелами їх фінансування (табл. 3.4).

Таблиця 3.4.

 Зведена таблиця показників, які характеризують забезпеченість  запасів і затрат відповідними  джерелами їх формування в товаристві, тис. грн.

Як видно з даних таблиці 3.4, на підприємстві в звітному році спостерігалася нестача коштів для формування запасів і затрат. Це спричинено недостатнім обсягом власних обігових коштів та повною відсутністю в підприємства довгострокових кредитів. Протягом року загальна нестача джерел фінансування скоротилася з 82,8 тис. грн. до 60,8 тис. грн.

Таким чином, ВАТ «Львівбудкомплектація» має нестійке фінансове становище. З одного боку, підприємство має  достатньо високу частку власних  коштів в загальній сумі джерел їх формування і досить високий рівень незалежності від зовнішнього фінансування, але з другого боку, цих коштів не вистачає для того, щоб забезпечити ними виробничі запаси і затрати підприємства. Також, для підвищення платоспроможності товариства, потрібно змінити структуру мобілізації коштів у більш ліквідні активи.

Висновки

Фінансова стійкість  передбачає здатність підприємства зберігати заданий режим функціонування за найважливішими фінансово-економічними показниками. Вона може розглядатися як результуюча категорія, що характеризує рівень стійкості роботи підприємства, його здатність забезпечити стабільні техніко-економічні показники й ефективно адаптуватися до змін у зовнішньому оточенні та внутрішньому середовищі. Рівень фінансової стійкості впливає і на можливості підприємства. Визначення меж фінансової стійкості належить до найбільш важливих економічних проблем, тому що недостатня фінансова стійкість може призвести до неплатоспроможності підприємства й відсутності засобів для розвитку виробництва, а надлишкова буде перешкоджати розвитку, формуючи на підприємстві зайві запаси і резерви. Фінансова стійкість має характеризуватися таким станом фінансових ресурсів, який відповідає вимогам ринку, а їхній розподіл і використання мають забезпечувати розвиток підприємтсва на основі зростання прибутку й капіталу при збереженні платоспроможності в умовах допустимого рівня ризику. Зміна ж стану ресурсів у фінансово стійкого підприємства не повинно призвести до зміни обраної ним стратегії.

 На прикладі ВАТ  «Львівбудкомплектація» було проілюстровано основні показники фінансової стійкості підприємства та як висновок, можна сказати, що дане товариство має нестійку фінансову ситуацію через недостатню кількість, щоб забезпечити виробничий процес і необхідний об’єм запасів продукції та виробничих матеріалів. Як варіант зміцнення фінансової стійкості, потрібно більше залучати коштів шляхом довгострокових запозичень, влиття інвестицій та випуску акцій підприємства.

Бібліографічний список

1. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 2. „Баланс”: Затв. наказом Міністерства фінансів України від 31 березня 1999 р. №87
2. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 3. „Звіт про фінансові результати”: Затв. наказом Міністерства фінансів України від 31 березня 1999 р. №87
3. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 5. „Звіт про власний капітал”: Затв. наказом Міністерства фінансів України від 31 березня 1999 р. №87
4. Азаренкова Г.М., Журавель Т.М., Михайленко В.М. Фінанси підприємств: Навч. посіб. для самостійного вивчення дисципліни. – К.: Знання-Прес, 2004. – 291с.
5. Анализ финансового состояния и инвестыционной привлекательности предприятия.Учебник / Э.И.Кречков, В.Н.Власова, М: 2003. – 180с.
6. Дем’яненко І.В. Фінансова стійкість підприємств та її бюджетно-податкове регулювання // Фінанси підприємств – 2001. - №50. С.127-129.
7. Коробов М.Я. Фінансово-економічна діяльність підприємств. – К.: “Знання”, КООО, 2005. – 378с.
8. Павліковський А.М. Ліквідність і платоспроможність підприємницьких структур, Журнал “Фінанси України”, - №6, - 2009, - с. 18.
9. Фінанси підприємств. Підручник / За ред. А. М. Поддєрьогіна. - К.: КНЕУ, 2003.