Аналіз фінансової стікості підприємства (на матеріалах ВАТ «Горохівський цукрувий завод»)

8

Міністерство освіти та науки, молоді та спорту України

Луцький національний технічний університет

                                                                                     Кафедра обліку і аудиту

Курсовий проект

з дисципліни

„Фінансовий аналіз”

на тему:

«Аналіз фінансової стікості підприємства»

(на матеріалах ВАТ «Горохівський цукрувий завод»)»

Виконав: ст. гр. ФК-41

                                                                                                       Вознюк О.В.

                                                                               Перевірив: к.е.н,доц.

Талах Т.А.

Луцьк 2012

ЗМІСТ

ВСТУП…………………………………………………………………………….3

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИКО-МЕТОДИЧНІ ЗАСАДИ АНАЛІЗУ ПЛАТОСПРОМОЖНОСТІ ТА ЛІКВІДНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА……………..….5

1.1. Економічна сутність платоспроможності та ліквідності підприємства…..5

1.2. Методика оцінки і аналізу показників платоспроможності та ліквідності та їх інформаційна база………………………………………………………….……13

РОЗДІЛ 2. АНАЛІЗ ПЛАТОСПРОМОЖНОСТІ ТА ЛІКВІДНОСТІ ПП«ВВС»……………………………………………………………………………...25

2.1. Економіко-організаційна характеристика ПП «ВВС»………………….…25

2.2. Аналіз показників платоспроможності та ліквідності ПП «ВВС»………39

2.3. Факторний аналіз показників платоспроможності та ліквідності……….44

РОЗДІЛ 3. ВИЗНАЧЕННЯ РЕЗЕРВІВ ТА ШЛЯХІВ  ПІДВИЩЕННЯ ЛІКВІДНОСТІ ТА ПЛАТОСПРОМОЖНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА………………48

3.1. Резерви росту ліквідності підприємства…………………………………..48

3.2. Шляхи підвищення ефективності функціонування підприємства та забезпечення платоспроможності……………………………………………………50

ВИСНОВКИ……………………………………………………………...………59

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ……………………………………….62

ВСТУП

У сучасних умовах кожне підприємство повинно чітко орієнтуватись у складному лабіринті ринкових відносин, правильно оцінювати виробничий та економічний потенціал, стратегію подальшого розвитку, фінансовий стан як свого підприємства, так і підприємств-партнерів.

Фінансовий стан - це здатність (спроможність) підприємства фінансувати свою діяльність. Він характеризується забезпеченістю фінансовими ресурсами, які необхідні для нормального функціонування підприємства, доцільністю їх розміщення та ефективністю використання, фінансовими взаємовідносинами з іншими юридичними та фізичними особами, платоспроможністю та фінансовою стійкістю. Основні фактори, що визначають фінансовий стан, - це, по-перше, виконання фінансового плану і поповнення в міру потреби власного оборотного капіталу за рахунок прибутку і, по-друге, швидкість оборотності оборотних коштів. Сигнальним показником, в якому проявляється фінансовий стан, є платоспроможність підприємства, тобто його здатність своєчасно задовольняти платіжні вимоги постачальників сировини, матеріалів, техніки згідно з господарськими угодами, повертати банківські кредити, проводити оплату праці персоналу, вносити платежі в бюджет.

В умовах становлення ринкових відносин кожен суб'єкт господарювання повинен володіти достовірною інформацією про фінансову стійкість та платоспроможність як власного підприємства, так і своїх партнерів. Оцінка фінансової стійкості дозволяє зовнішнім суб'єктам аналізу (банкам, партнерам по договірних відносинах, контролюючим органам) визначити фінансові можливості підприємства на перспективу, дати оцінку фінансовій незалежності від зовнішніх джерел, скласти в загальній формі прогноз майбутнього фінансового стану.

Головною метою аналізу фінансового стану є своєчасне виявлення та усунення недоліків у фінансовій діяльності підприємства і пошук резервів зміцнення фінансового стану підприємства та його платоспроможності.

При цьому першочерговими завданнями курсового проекту є:

- загальна оцінка фінансового стану та чинників, що його зумовлюють;

- вивчення відповідності між коштами та джерелами, раціональності їх розміщення та ефективності використання;

- визначення причинно-наслідкових зв'язків між різними показниками виробничої, комерційної та фінансової діяльності і на основі цього оцінка виконання плану щодо надходження фінансових ресурсів та їх використання з позицій зміцнення фінансового стану підприємства;

- дотримання фінансової, розрахункової та кредитної дисципліни;

- визначення ліквідності та фінансової стабільності підприємства;

- прогнозування можливих фінансових результатів, економічної рентабельності, виходячи з реальних умов господарської діяльності й наявності власних і залучених коштів, розробка моделей фінансового стану при різних варіантах використання ресурсів;

- розробка конкретних заходів, спрямованих на більш ефективне використання фінансових ресурсів і зміцнення фінансового стану підприємства.

Метою курсового проекту є вивчення теоретичних основ та практичних методик розрахунку ліквідності та платоспроможності.

Об’єктом дослідження є ліквідність підприємства як один з головних факторів його функціонування .

Предметом дослідження є теоретико-методологічний інструментарій аналізу ліквідності ПП «ВВС».

За останні роки питання платоспроможності та ліквідності підприємства знайшли своє відображення у роботах західних вчених – Хелферта Е., Де Ковни Ш., Роуза П.С., Уайтинга Д.П., російських дослідників – Панової Г.С., Черкасова В.Е., Ширінської Е.Б.. В наукових колах України дослідження цієї проблеми найшли своє місце в роботах Коробова М.Я., Лапішко М.Л., Лахтіонова Л.А., Котляр М.Л., Поддєрьогіна А.М. та ін., а також в ділових періодичних виданнях.

РОЗДІЛ І

ТЕОРЕТИКО-МЕТОДИЧНІ ЗАСАДИ АНАЛІЗУ ПЛАТОСПРОМОЖНОСТІ ТА ЛІКВІДНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА

1.1.                 Економічна сутність платоспроможності та ліквідності підприємства

Поняття «платоспроможності» є складним і багатофакторним, зумовлюється економічним середовищем,  в межах якого здійснюється діяльність підприємства,  а також результатами його функціонування. Оцінювання платоспроможності дозволяє визначити, наскільки ефективно здійснюється фінансовий менеджмент на підприємстві [13].

Підходи науковців до визначення сутності платоспроможності підприємства можна звести до таких трьох підходів:

1) платоспроможність визначається наявністю власних обігових коштів та здатністю покривати збитки (західні науковці - Й.  Ворст,  П.  Ревентлоу, Дж. Депалленс та Дж. Джоборд);

2)  платоспроможність визначається як здатність підприємства виконувати свої зобов’язання(російські вчені – В.В. Ковальов, М.М.Крейніна, М.С. Абрютина, А.В. Грачов);

3) платоспроможність представлена як важливий показник фінансової стійкості (Н.В.Тарасенко, В.І. Іващенко, М.А. Болюх, Є.В. Мніх, В.М. Мельник – вітчизняні науковці) [1].

Аналіз платоспроможності проводять як внутрішні, так і зовнішні користувачі інформації. Внутрішні користувачі розраховують показники платоспроможності з метою оцінки та прогнозування фінансової діяльності підприємства на перспективу. Зовнішні користувачі аналітичної інформації, зокрема:

банківські установи – з метою оцінки рівню кредитоспроможності підприємства;

інвестори, ділові партнери повинні мати інформацію стосовно фінансових можливостей підприємства за умов надання йому комерційного кредиту, позик або відстрочки платежу

Сутність поняття платоспроможність розкривається через наступні економічні характеристики даного поняття. Вивчають такі основні види платоспроможності:

1)За характером оцінки:

- Статична платоспроможність досліджується в певному часовому періоді й характеризує здатність підприємства до виконання планових платежів та термінових зобов'язань протягом періоду;

- динамічна платоспроможність здійснюється на підставі аналізу грошового обороту підприємства.

2) За періодом оцінки:

- фактична платоспроможність (характеризує платіжні можливості підприємства на дату оцінки);

- перспективна платоспроможність (визначає потенційні можливості виконання платіжних зобов'язань та витрат).

3) За характером визначення платіжних засобів:

- грошова - тільки за рахунок наявних грошових коштів;

- майнова (потенційна) - за рахунок усіх видів оборотних активів підприємства;

- розрахункова - за рахунок наявних грошових коштів та можливих (реальних) джерел їх зростання (коштів у розрахунках);

4) За характером визначення платіжних потреб:

- оцінки можливості виконання зовнішніх термінових зобов'язань - боргова (бухгалтерська) платоспроможність;

- оцінки можливості продовження фінансування поточної діяльності - поточна платоспроможність;

- оцінки ступеня покриття зовнішніх термінових зобов'язань та планових витрат - загальна платоспроможність [1].

Іванов В.К. на основі проведених досліджень виділив наступні види платоспроможності підприємства :

короткострокова платоспроможність - здатність підприємства у повному обсязі та у встановлені строки відповідно до договірних домовленостей виконувати розрахунки за авансовими, поточними та борговими зобов’язаннями у грошовій формі з кредиторами наявними коштами та їх еквівалентами, здійснюючи фінансово-господарську діяльність у звичайному режимі;

довгострокова платоспроможність - здатність підприємства повністю упродовж тривалого періоду виконувати боргові довгострокові зобов’язання у грошовій формі у день настання строку платежу з кредиторами наявними ліквідними активами, не змінюючи стратегічні напрями фінансово-господарської діяльності.

платоспроможність за операційною діяльністю, тобто здатність підприємства вчасно виконувати зобов’язання, які виникають перед кредиторами за поставлені матеріали, сировину, напівфабрикати, що використовуються у процесі виробництва продукції;

платоспроможність за інвестиційною діяльністю, як здатність підприємства розраховуватися за придбані машини, устаткування тощо;

платоспроможність за фінансовою діяльністю - здатність підприємства здійснювати платежі за отриманими кредитами.

В залежності від операційного процесу запропоновано досліджувати наступні види платоспроможності:

споживчу, яка виникає при поповненні оборотних активів для продовження виробничого процесу;

виробничу, яка безпосередньо пов’язана з безперебійним здійсненням виробництва продукції (наприклад, оплата праці робітників);

комерційну, яка стосується продажу продукції (наприклад, оплата маркетингових досліджень, рекламні витрати).

Постійна платоспроможність підприємства - це його здатність у будь-який момент виконати зобов’язання, на відміну від тимчасової, яка характеризується виникненням труднощів з оплатою у зв’язку з дією непередбачуваних факторів.

Актуальною є проблема підтримки платоспроможності як підприємством-реципієнтом, так і його стратегічним інвестором у процесі реалізації інвестиційних проектів. Платоспроможність інвестора - здатність вчасно профінансувати будівництво цеху, закупівлю устаткування та інші інвестиційні процеси. Платоспроможність підприємства - здатність вчасно освоїти інвестиційні ресурси і сплачувати проценти на вкладений капітал [3].

Для забезпечення платоспроможності підприємства фінансовим менеджерам необхідно вирішувати короткострокові (тактичні) і довгострокові (стратегічні) управлінські задачі.

До тактичних задач відносять:

відновлення прибутковості основного виду діяльності;

збалансування руху коштів.

Стратегічні завдання включають:

досягнення конкурентоспроможності підприємства;

ефективне вкладення власних і позикових засобів;

збільшення обсягів діяльності і освоєння нових ринків збуту продукції;

зниження ризиків втрати платоспроможності в довгостроковому періоді [4].

Водночас зауважимо, що, розглядаючи названі підходи щодо сутності платоспроможності підприємства,  деякі фахівці,  з одного боку, ототожнюють платоспроможність з ліквідністю, а з другого – навпаки, наголошують на нетотожності [13].

Існуючі відмінності в трактуваннях поняття “платоспроможність” викликані, скоріше за все, змішуванням двох поглядів на поняття ліквідності: ліквідності як однієї з характеристик фінансової стійкості підприємства і, так званої, ліквідності балансу. При зміні підходу змінюються і пріоритети: якщо мова йде про ліквідність балансу, то платоспроможність виступає як умова погашення всіх боргових зобов’язань підприємства наявними в його розпорядженні активами; якщо мова йде про оцінку фінансової стійкості підприємства, то навпаки – ліквідність є однією з часткових характеристик платоспроможності, що відображає можливість погашення зобов’язань ліквідними активами. [котляр м.л.]

Термін “ліквідність” походить від латинського liquidus, що в перекладі означає рідкий, текучий, тобто ліквідність характеризується легкістю реалізації, продажу, перетворення матеріальних цінностей та інших активів у грошові кошти [13].

Широкого використання в теорії та практиці банківської діяльності термін “ліквідність” набуває в другій половині 30-х рр. ХХ ст. (після періоду „Великої депресії”) завдяки працям Дж. Кейнса – засновника першої макроекономічної доктрини регулювання ринкового господарства. У своїй роботі “Загальна теорія зайнятості, проценту і грошей” (1936 р.) Дж. Кейнс описав психологічний мотив “надання переваги ліквідності” – прагнення господарюючих суб’єктів зберігати отримані доходи в грошовій формі. Під „грошима” Кейнс розумів як готівку – золоті монети і банкноти, так і будь-які кошти, які є законним і прийнятним платіжним засобом у певній господарській системі: кошти на поточних грошових рахунках, казначейські векселі тощо. Такі кошти можуть бути в будь-який момент безперешкодно використані як найзручніший засіб платежу при здійсненні угод між  різними суб’єктами –юридичними і фізичними особами.

Дж. Кейнс вважав, що умову ліквідності задовольняє наявність грошей [13].

Ліквідність як особлива фінансово-економічна категорія має крім загальних функцій  (розподільчої, забезпечуючої  та контролюючої) виконувати і ряд специфічних:

вартісну – формування на основі попиту і пропозиції обмінної вартості будь-яких матеріальних чи інтелектуальних активів;

часову – здійснює додатковий вплив на обмінну вартість активу залежно від періоду укладання угоди;

ризикову – наявність в операціях обміну ризику виникнення складності з обміном активів [11].

Лахтіонова Л.А. у своєму дослідженні провела групування думок вчених стосовно визначення поняття «ліквідність суб’єкта господарювання», які подано в таблиці 1.1 [9].

Таблиця 1.1.

Групування думок стосовно визначення ліквідності

Загалом, поняття ліквідність є комплексним і воно включає:

-                  ліквідність активів – можливість перетворення активів підприємства в гроші за будь-яких умов без втрати ринкової вартості для забезпечення спроможності фінансувати свою діяльність і погашати свої зобов’язання в строк та в повному обсязі [8];

-                  ліквідність балансу це можливість активів за будь яких обставин, при їх перетворенні в гроші за певний строк, погашати відповідні за термінами зобов'язання у строк і в повному обсязі [17].

-                  ліквідність підприємства – здатність підприємства за будь-яких умов перетворювати свої активи в гроші без втрати своєї ринкової вартості, а також залучати кошти із зовнішніх джерел для виконання всіх своїх зобов’язань в строк і в повноту обсязі, фінансувати свою діяльність і погашати непередбачені борги; постійно підтримувати баланс між обсягами відповідних груп активів, виділених за строками перетворення в гроші, та зобов’язань, виділених за термінами їх погашення, а також рівновагу між обсягами і строками перетворення активів в гроші, а також обсягами і строками погашення зобов’язань. [8].

1.2.                 Методика оцінки і аналізу показників платоспроможності та ліквідності та їх інформаційна база

Фінансовий аналіз як наука - це система спеціальних знань, що шляхом розчленування цілого на складові і виділення окремих сторін, властивостей, зв'язків спрямована на дослідження економічних явищ та процесів у їх взаємозв'язку і взаємозумовленості, яка формується під впливом об'єктивних економічних законів з науковим обґрунтуванням завдань та договірних зобов'язань, оцінкою їх виконання, визначенням величини дії позитивних і негативних чинників, невикористаних резервів і розробкою пропозицій щодо вироблення оптимальних управлінських рішень, спрямованих на підвищення ефективності виробництва.

Переважна більшість авторів розглядають аналіз ліквідності і платоспроможності як необхідну умову розробки і прийняття оптимальних управлінських рішень щодо управління ними або можливостей кредитування й інвестування. В обох випадках важливим є не тільки ступінь ліквідності і платоспроможності, а й фактори, що його зумовлювали.

Метою аналізу ліквідності і платоспроможності підприємств є інформаційно-аналітичне забезпечення розробки і прийняття оптимальних управлінських рішень щодо забезпечення оптимальної ліквідності та платоспроможності підприємств [8].

Основними функціями аналізу ліквідності та платоспроможності підприємства є:

- визначення відповідності цільовим параметрам і потенційним можливостям, виявлення тенденцій, локальних і закономірних змін та їх інтенсивності, впливу факторів на ці зміни;

- визначення різного роду відхилень від норм, диспропорцій, структурних деформацій, можливостей виникнення несприятливих і ризикових ситуацій, їх інтенсивності та динаміки, а також факторів, що на них впливають;

- виявлення потенційних можливостей зміни та розвитку ліквідності та платоспроможності підприємств, притаманних їм явищ і процесів, попередження та нейтралізація відхилень від норм, диспропорцій, структурних деформацій, несприятливих і ризикових ситуацій, виявлення кола регульованих факторів, шляхів і засобів їх реалізації; контроль за виконанням прийнятих управлінських рішень, ефективністю використання ресурсів та дотриманням соціальних норм і стандартів [17].

Ліквідність поточних активів є головним фактором, який ви­значає ступінь ризику вкладень в оборотні активи. Ступінь лікві­дності оборотних активів, і кожної їх групи, визначається як від­ношення відповідної частки оборотних активів до поточних зобов’язань.

Аналіз ліквідності балансу полягає у порівнянні засобів (актив балансу), які згруповані за ступенем їх ліквідності і розміщені у порядку убування (зменшення) їх ліквідності, із зобов’язаннями (пасив балансу), які згруповані за строками їх погашення та роз­міщені у порядку зростання термінів.

Традиційно виділяють чотири групи активів і пасивів. Але є розходження у віднесенні тих чи інших активів (пасивів) до певних груп, особливо за даними Балансу згідно П(С)БО 2. Це пов’язано із ігноруванням об’єктивної логіки ліквідності, а також терміновості, що призводить до самих різних припущень щодо групування. Особливо це стосується віднесення до певних груп витрат та доходів майбутніх періодів, забезпечень наступних витрат і платежів, дебіторської заборгованості. Проте, переважна більшість авторів ігнорують дану проблему і пропонують кожен своє групування без належного обґрунтування [8].

Залежно від рівня ліквідно­сті активи підприємства поділяють на такі групи:

- найбільш ліквідні активи – це суми грошових коштів та їх еквівалентів, а також короткострокові фінансові вкладення, які можуть бути прирівняні до них. Для цієї групи активів практично немає небезпеки втрати своєї вартості у випадку ліквідації підприємства і не існує часового лагу для перетворення їх на платіжні засоби [5].

- середньоліквідні активи – це дебіторська заборгованість та інші активи (витрати майбутніх періодів у тій частині, яка буде використана протягом операційного циклу або року від дати складання балансу), для їх перетворення на готівку потрібен певний час. Ліквідність цих активів різна і залежить від суб’єктивних та об’єктивних чинників: кваліфікації фінансових працівників, платоспроможності платників, умов надання кредитів покупцям, організації вексельного обігу та ін [5].

- низьколіквідні активи – це запаси підприємства за стаття­ми розділу II «Оборотні активи» активу балансу, для їх перетворення на готівку потрібен певний час пов’язаний з їх реалізацією та налагодженням сталих ділових відносин з покупцями. Ліквідність цієї групи активів залежить від наявності покупців та їх платоспроможності, від якості продукції та попиту на неї, від її конкурентоспроможності, форм розрахунків тощо [5].

- важколіквідні активи – це активи підприємства, які використовуються в процесі господарської діяльності протягом тривалого періоду. До цієї групи включають усі статті розділу І «Необоротні активи» активу балансу та витрати майбутніх періодів з терміном використання понад рік.

Розподіл активів по вищезазначеним групам може не відображати реального стану рівня ліквідності за декілька причин:

2.          період продажу оборотних активів, які планується реалізувати у вигляді готової продукції, буде залежить від тривалості виробничого циклу підприємства, який, у свою чергу, може складати до декілька років (на підприємствах важкого машинобудування);

3.          групування здійснюється тільки за ознакою терміновості реалізації без урахування різного ступеня втрати вартості активів при їх трансформації, що має немаловажне значення при визначенні рівня ліквідності;

4.          сучасне мінливе економічне середовище України обумовлює існування постійних змін вартості майна, що негативно впливає на його відображення в бухгалтерському обліку і звітності, механізми переоцінки за умови їх недосконалості на практиці майже не застосовуються, у підсумку, активи підприємства обліковуються за первісною і остаточною (при нарахуванні амортизації) вартістю, а їх реалізаційна ціна може суттєво відрізнятися, що спричиняє як втрату вартості, так і її зріст;

5.          за умов нестабільної ринкової кон’юнктури й науково-технічного прогресу основні фонди підприємства за рівнем ліквідності доцільно аналізувати більш деталізовано, за їх видами: земельні ділянки, об’єкти природокористування, будівлі й споруди, машини й устаткування, прилади, пристрої, комп’ютерна й оргтехніка, транспортні засоби, господарський інвентар та ін.

Таким чином, доцільно зробити висновок, що при визначенні рівня ліквідності активів існує об’єктивна необхідність приймати до уваги як термін їх реалізації, так і можливу втрату (або зріст) їх вартості [18 ].

На рис. 1.1 представлено класифікацію активів підприємства за п’ятьма рівнями ліквідності на основі двох факторів: можливого терміну реалізації (по горизонталі) й зміни вартості (по вертикалі):