Діагностика фінансово-економічного стану ТОВ ”Едельвейс”

41

МІНІСТЕРСТВО АГРАРНОЇ ПОЛІТИКИ ТА ПРОДОВОЛЬСТВА УКРАЇНИ

ВІННИЦЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ АГРАРНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Факультет                                                                                       Кафедра

обліку і аудиту                                                                         аграрної економіки

Курсова робота

На тему:

“Діагностика фінансово-економічного стану ТОВ ”Едельвейс””

Виконала:

Студентка факультету

Обліку і аудиту

Денної форми навчання

Групи 33-ОА

Шевченко Олена

Перевірила:

Бурлака Н.І

Вінниця 2011

ЗМІСТ

ВСТУП…………………………………………………………………………..…3

РОЗДІЛ 1.  НАУКОВО-ТЕОРИТИЧНІ ЗАСАДИ ОЦІНКИ ФІНАНСОВО-ЕКОНОМІЧНОГО СТАНУ ПІДПРИЄМСТВА………………………………...5

1.1   Поняття, значення та завдання діагностики майнового та господарського стану підприємства……………………………………………………………5

1.2   Розміри, спеціалізація та правовий стан підприємства…………………...10

РОЗДІЛ 2. КОМПЛЕКСНА ОЦІНКА ФІНАНСОВО-ЕКОНОМІЧНОГО СТАНУ ТОВ “ЕДЕЛЬВЕЙС”…………………………………………………...15

2.1 Аналіз фінансової стабільності підприємства……………………………..15

2.2 Аналіз ліквідності і платоспроможності…………………………………...21

2.3 Аналіз прибутковості………………………………………………………..28

РОЗДІЛ 3. ЧИННИКИ ЗРОСТАННЯ ФІНАНСОВОЇ СТІЙКОСТІ ТА ЕФЕКТИВНОСТІ ДІЯЛЬНОСТІ ТОВ “ЕДЕЛЬВЕЙС”………………………32

3.1 Використання нововведень в аграрному секторі економіки ……………..32

ВИСНОВКИ І ПРОПОЗИЦІЇ…………………………………………………...36

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ……………………………………….39

ДОДАТКИ………………………………………………………………………..41

ВСТУП

Господарська діяльність підприємств різних галузей матеріального виробництва є основою суспільного відтворення валового внутрішнього продукту. Відомо, що кожне підприємство є складною системою взаємозв'язаних підрозділів і ланок, які виконують різні функції в процесі виробництва продукції. Економічний бік діяльності підприємства відображує система показників, які дають економічну оцінку процесам та результатам цієї діяльності.

Господарська діяльність підприємств, як і інші явища суспільного життя, потребує систематичного вивчення для успішного й ефективного управління нею. Одним із способів вивчення діяльності є аналіз. Термін "аналіз" іншомовного походження (від гр. analysis) і означає "розділяти", "розчленовувати". Щодо економічного аналізу - це означає вичленовування окремих показників господарської діяльності із загальних складових для наступного їх вивчення.

Аналіз економічних показників доповнюється в міру необхідності протилежним заходом - синтезом (гр. synthesis), який, з'єднуючи окремі показники в одне ціле, уможливлює вивчення зв'язків і залежностей між ними. Фінансовий стан підприємства — це комплексне поняття, яке с результатом взаємодії уcix елементів системи фінансових відноcин підприємства, визначається сукупністю виробничо-господарсъких факторів i характеризується системою моделей, методів i показників, які відбивають наявність, розміщення i ви­користання фінансових pecypciв. [6; с.164]

Метою оцінки фінансового стану підприємства е пошук резервів підвищення рентабельності виробництва i зміцнення комерційного розрахунку як підгрунтя стабільної роботи підприємства i виконання ним зобов'язань перед бюджетом, банком та іншими установами.

Об’єктом дослідження виступає товариство з обмеженою відповідальності «Едельвейс».

Основними завданнями аналізу фінансового стану є:

— дослідження рентабельності i та фінансової стійкості  підприємства;

— дослідження ефективності використання майна (капіталу) підприємства, забезпечення підприємства власними оборотними коштами;

— об'єктивна оцінка динамки та стану ліквідності, платоспроможності, фінансової стійкості підприємства;

— оцінка становища суб'єкта господарювання на фінансовому ринку та кількісна оцінка його конкурентоспроможності;

— аналіз ділової активності підприємства та його становища на ринку цінних паперів;

—визначення ефективності  використання фінансових ресурсів.

Аналіз фінансового стану підприємства є необхідним етапом для розроблення планів i прогнозів фінансового оздоровлення підприємств.

Метою курсової роботи є більш детальне вивчення аналізу фінансової діяльності підприємства, а саме з’ясування основних показників, які характеризують фінансову діяльність; методику їх обрахунку; здійснити аналіз нормативної бази, яка регламентує питання аналізу фінансової діяльності підприємства. [8; с.61]

Предметом дослідження є система показників аналізу фінансової діяльності підприємства.

При написанні курсової роботи були використані нормативно-правові документі, періодичні видання, книги, а також внутрішні документи                   ТОВ «Едельвейс».

Об’єктом дослідження є діяльність підприємства ТОВ «Едельвейс»  смт  Кирнасівка Тульчинського району  Вінницької області.

В курсовій використовувались такі методи:

- документальний – вивчення документів, обчислення потрібних показників, розгляд економічних джерел, які використовувались для написання роботи;

- зведення і групування – на даному етапі зібрані факти групуються і систематизуються; - аналіз зведеного і опрацьованого матеріалу.

РОЗДІЛ 1. НАУКОВО-ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ОЦІНКИ ФІНАНСОВО-ЕКОНОМІЧНОГО СТАНУ ПІДПРИЄМСТВА

1.1 Поняття, значення та завдання діагностики майнового та господарського стану підприємства.

Діагностика не є чимось новим у розвитку економіки вітчизняних підприємств. Від визначення і оцінки стану функціонування суб'єктів економічного процесу залежить розроблення комплексу профілактичних заходів, рекомендацій і процедур, спрямованих на поліпшення цього стану або попередження несприятливих для його функціонування ситуацій і подій у невизначеному ринковому середовищі. Тобто економічна діагностика повинна виступати як обґрунтована та достовірна процедура, від якої залежить подальший напрям дій суб'єкта господарювання. Будь-який невірно зроблений діагностичний висновок може звести нанівець усі зусилля і сподівання підприємства на ринку в пошуку стабільності чи кращих перспектив розвитку [11, c. 53].

Термін "діагностика" походить з грецького diagnostikos - здатний розпізнавати, і розглядають його як вчення про методи і принципи розпізнавання проблемних ситуацій (хвороб у медицині, поломок у пристроях, незадовільних результатах функціонування економічних об'єктів) і постановки діагнозу. Іншими словами діагностика передбачає розпізнавання стану об'єкта за другорядними ознаками; дослідження стану об'єкта; формування уявлення про об'єкт. Щодо економічних об'єктів, то на сьогодні в науковій літературі можна знайти різні підходи до визначення діагностики. Досі не вироблено єдиної концепції, не визначено її змісту і функцій, різноманіття панує у методичному апараті. Так, наприклад, А.І. Муравйов трактує діагностику як спосіб встановлення характеру збоїв нормального перебігу господарського процесу на підставі типових ознак, властивих тільки цьому об'єкту. Тобто автор акцентує увагу лише на аналізі і контролі відхилень від нормального перебігу господарської діяльності підприємства. Але це не розкриває повністю зміст діагностики, її потенційні можливості як сучасного управлінського інструменту. Подібними є трактування діагностики й у інших авторів. Зокрема, А.П. Градов, В.І. Кузін, Н.Г. Данілочкіна діагностику розглядають як напрямок економічного аналізу, що дає змогу виявити характер порушення нормального перебігу економічних процесів на підприємстві .

Частина дослідників взагалі ототожнюють діагностику з аналізом (економічним або фінансовим), не виділяючи спеціальних функцій і задач власне діагностики як окремого етапу управління. Зокрема, Г.О. Швиданенко та О.І. Олексик, розглядаючи фінансову діагностику, акцентують увагу на фінансово-економічному аналізі діяльності підприємства. Автори вважають, що система діагностики базується на використанні алгоритмів, технологій, методів і показників економічного аналізу, тобто "економічна діагностика" та "економічний аналіз" є тотожними поняттями [15, c. 25].

Досить цікавою щодо призначення діагностики є думка таких дослідників як О.О. Гетьман і В.М. Шаповал: "Діагностика як спосіб розпізнавання соціально-економічної системи за допомогою реалізації комплексу дослідницьких процедур і виявлення в них слабких ланок і "вузьких місць" відноситься до методів непрямих досліджень" [4, с. 9]. Близькими є погляди Е.М. Короткова, А.А. Бєляєва, Д.В. Валового, які розуміють під діагностикою визначення стану об'єкта, предмету явища або процесу управління через реалізацію комплексу дослідницьких процедур, пошук у них слабких ланок та "вузьких місць" [10, c. 146].

Як метод аналізу діагностику розглядає І. Д. Фаріон: "Діагностика - це метод аналізу стану внутрішнього середовища організації, встановлення проблем та вузьких місць, які спричиняють відхилення та деформації об'єкта від норми чи цілі, виявлення потенційно сильних та слабких сторін, що впливають на формування та реалізацію ефективної стратегії організації" .

З позицій системного підходу, діагностику, зокрема економічну, розглядають у роботах А.С. Вартанова, І.Г. Сокиринської та З.Н. Соколовської, що дає змогу не тільки всебічно оцінювати стан об'єкта в умовах неповної інформації, але і виявляти проблеми його функціонування, а також визначати шляхи їх вирішення, враховуючи зміни параметрів системи. А.С. Вартанов, наприклад, вказує на істотні відмінності діагностики від аналізу, яких не враховують багато авторів: "на відміну від економічного аналізу, який направлений на вивчення динаміки економічних показників, діагностика дає змогу ще й виявляти структуру зв'язків між цими показниками, щільність та динаміку цих зв'язків". Розглянувши основні аспекти проведення діагностики і зосередившись на такому методі досліджень, як апарат матриці зростання, автор зауважує, що тільки починається дослідження проблем діагностики загалом, і це потребує значних методичних і прикладних розробок (на наш погляд, теоретичних також).

Запропонований підхід є більш перспективним з погляду виявлення сутності, функцій і методів економічної діагностики, що дає змогу широко використовувати її можливості в процесі управління об'єктом як системою, що складається з взаємопов'язаних елементів, кожний з яких володіє власними особливостями і впливає на поведінку системи загалом. З позиції цього підходу, "економічна діагностика дає змогу вирішувати такі задачі: оцінити економічний стан підприємства; стабільність його функціонування; визначити можливі варіанти економічної динаміки, виходячи з структурного зв'язку між показниками; оцінити можливі наслідки управлінських рішень, що пов'язані з ефективністю виробництва, фінансовим станом, платоспроможністю".

Розширюють межі діагностики та акцентують увагу на взаємозв'язку проблем підприємства В. А. Верба та Т.І. Решетняк. Дослідники розглядають діагностику як "процес детального та поглибленого аналізу проблем, виявлення факторів, що впливають на них, підготовки всієї необхідної інформації для прийняття рішення, а також виявлення головних аспектів взаємозв'язку між проблемами, загальними цілями та результатами діяльності підприємства" [3, с. 27].

Під діагностикою М.М. Глазов розуміє "вчення про методи і принципи розпізнавання дисфункцій постановку діагнозу об'єкта, що аналізується з метою підвищення ефективності його функціонування, підвищення його життєздатності в умовах вільної конкуренції, вільного, нерегульованого ринку". Тут дослідник акцентує увагу на існуванні підприємства в умовах досконалої конкуренції [4, c. 8].

З терміном "аналіз виробничої (управлінської) діяльності" ототожнює діагностику А.Є. Воронкова, хоча вона виділяє задачі, що вирішує діагностика набагато ширше, ніж аналіз: основним завданням є "оцінити можливі наслідки управлінських рішень з точки зору ефективності системи загалом". Поряд з цим, зазначено, що діагностика діяльності підприємства спрямована "на встановлення й вивчення ознак, оцінку стану організаційної системи й виявлення проблем ефективного функціонування й розвитку організації, формування шляхів її рішення" [5, с. 42]. Автор розглядає три форми організаційного процесу встановлення діагнозу - аналітичну, експертну та імітаційну.

Л.А. Костирко у власній монографії зазначає: "На сучасному етапі сформувалось чотири напрямки концепції діагностики: аналітична, інформаційна, антикризова, консультаційно-дорадча". Хоча надалі розглядає ще два різновиди діагностики - дослідницьку та управлінську.
Інші дослідники акцентують на прогнозуванні після оцінювання стану діяльності підприємства, що вже відрізняє діагностику від звичайного аналізу. Зокрема, на думку Н.М. Євдокимова та А.В. Кирієнка, "підсумком діагностування є підготовка висновків про нинішній стан об'єкта і прогноз його змін у майбутньому" [7, с. 13]. Вони розглядають шість класифікаційних ознак економічної діагностики: рівень досліджуваного об'єкта; часовий діапазон дослідження; періодичність проведення; тематика й осяжність проблеми; цільова спрямованість; суб'єкти здійснення.

У низці робіт діагностику розглядають як частину оцінки кризових ситуацій на підприємстві або етап антикризового менеджменту поряд з маркетингом, антикризовим прогнозуванням та плануванням, прийняттям та організацією виконання антикризових процедур, контролем їх виконання та мотивацією і регулюванням виконання рішень. Діагностику стану підприємства пропонує проводити з двох сторін Н.В. Родіонова:

1) фінансове та техніко-економічне діагностування з економічного погляду, що передбачає періодичне дослідження відповідних аспектів стану підприємства з метою уточнення тенденцій розвитку всіх видів діяльності, положення в траєкторії життєвого циклу і потім прийняття економічно і соціально обґрунтованих рішень для корегування;

2) організаційне діагностування як система методів, прийомів і методик виконання досліджень для визначення цілей функціонування суб'єкта господарювання, способу їх досягнення, виявлення проблем і вибору варіанта їх вирішення.

Також варто звернути увагу на погляд зарубіжних дослідників. Так, наприклад, Б. Коласс відзначає, що "... займатися діагностикою - це означає розглядати фінансовий стан підприємства так, щоб виявити в динаміці симптоми явищ, які можуть затримати досягнення поставленої мети і вирішення завдань, піддаючи небезпеці плановану діяльність". Видно, що, передусім, робиться акцент на фінансових показниках, які потрібно досліджувати. Як бачимо, у сучасних працях економічна діагностика ототожнюється з економічним аналізом. Визначаються єдині цілі, завдання економічної діагностики й економічного аналізу. Але, незалежно від цього, два означені поняття використовуються окремо. Це підтверджує необхідність введення розмежувань у використання цих термінів.

На наш розсуд, під діагностикою стану господарської діяльності підприємства потрібно розуміти вивчення стану суб'єкта господарювання на основі аналізу і синтезу статистичної інформації з метою своєчасного виявлення вад та переваг його розвитку, визначення проблемних сфер його діяльності і розроблення заходів щодо поліпшення такого стану на певному етапі у визначений проміжок часу.

1.2 Розміри, спеціалізація та правовий стан підприємства

Об’єктом дослідження виступає товариство з обмеженою відповідальністю (ТОВ) «Едельвейс». Товариство розташоване у Вінницькій області Тульчинському районі смт Кирнасівка. Воно засноване такими фізичними особами – Олійник Микола Петрович (учасник), Водянчук Микола Миколайович(учасник), а за змінами внесеними до статуту (Додаток 2) також Таратунський Володимир Васильович. Товариство за розмірами відноситься до середнього, розмір в статутному капталі товариства складає: Таратунський Володимир Васильович -61%; Водянчук Микола Миколайович - 39%.

Товариство є юридичною особою згідно з Законом України, має самостійний баланс, поточні і валютні рахунки. ТОВ «Едельвейс» набуло прав юридичної особи з дня його заснування.

Товариство створене з метою сприяння у насичені українського ринку продукцією, товарами широкого вжитку, послугами як за рахунок організації власного виробництва на території України так і за ї межами, так і за рахунок імпорту, з метою організації експорту з України конкурентоспроможних товариств, обладнання та технологій, сировини та напівфабрикатів, зайняття іншою діяльністю з метою отримання на цій основі максимального прибутку Учасникам товариства. Але все ж таки основною діяльністю товариства «Едельвейс» є вирощення та реалізацію продукції тваринницького походження (птахівництво), але існує інші послуги та спрямування підприємства.

Предметом діяльності являється:

—  виробництво будівельних матеріалів та конструкцій;

—  будівництво, реконструкція, проектування та ремонт споруд цивільного, виробничого та іншого призначення;

—  виконання посередницьких,  комерційних, дилерських, консалтингових та інших послуг виробничого та невиробничого характеру, включаючи створення торгівельного дому, здійснення угод по експорту-імпорту;

—  комерційно-складська діяльність, надання сервісних, транспортних, охоронних, торгівельних послуг;

—  створення об’єктів культурно-побутового і торгівельного призначення;

—  та інші види діяльності зазначені в статуті підприємства.

Що ж  стосується учасників товариства, то вони є особи, які зазначаються вище, а також особи які набули частку в ТОВ»Едельвейс». Прийом учасників проводиться на підставі письмової заяви за рішенням самого учасника. Учасники не мають відокремлених прав на окремі об’єкти, внесеними ними у вигляді внеску. Вони також мають певні права та обов’язки. Отже учасники мають право:

1.     брати участь у підведенні підсумків діяльності підприємства у порядку;

2.     отримувати дані, що відносяться до діяльності Товариства, стану його майна, прибутку чи збитку;

3.     вносити пропозиції на розгляд вищого органу та інших органів товариства;

4.     та інші.

  В свою чергу зобов’язані:

1.                 виконувати установлений договір і статут;

2.                 брати участь в управлінні товариством;

3.                 надавати товариству інформацію, що виноситься до діяльності підприємства.

4.                 інші види зобов’язань.

Вихід учасників товариства здійснюється на підставі його письмової заяви, даної на прізвище, ніж за 1 міс. до виходу. Майно ТОВ «Едельвейс» є його власністю, а також кошти і майно, що передані як внесок до статутного капіталу підприємства являється також власністю підприємства. Прибуток товариства утворюється у відповідності до чинного законодавства країни.   Органами управління товариства являється:

                 Загальні збори учасників;

                 Директор товариства;

                 Ревізійна комісія.

Вищим органом підприємства є Збори учасників. Збори учасників складаються із учасників товариства або призначених ними представників. Представники учасників – це юридичні особи діють на основі довіреності, виданої  відповідним учасником. Рішення зборів можуть бути прийняті шляхом письмового рішення будь-якого питання.

Контроль за фінансовою та господарською діяльністю здійснює Ревізійна комісія підприємства, у складі трьох членів, яка відповідає за свою діяльність перед учасниками і представляє їм звіти про проведення ревізії. Ревізійна комісія вибирається учасниками на термін 3 роки. До обов’язків ревізії також входить: перевірка звітів, балансу, каси, майна, рахунків, обліку, звітності та усього діловодства товариства.

Товариство веде облік результатів діяльності роботи, контроль за доходом виробництва, оперативний, бухгалтерський і статистичний облік.

Товариство з обмеженою діяльністю «Едельвейс» може також припинити свою діяльність шляхом його реорганізації (приєднання, поділу, виділу, перетворення) чи ліквідації.

Що ж стосується спорів то товариства з українськими та іноземними юридичними і фізичними особами розглядаються господарським судом чи іншим органами відповідно до законодавства України, а за домовленістю сторін у припустимих або установленими іншими законодавством випадках – третейський судом, а відносини, що виникають при укладанні чи протязі дії договору про заснування товариства або статуту і не урегульовані договором про застосування товариства або його статутом, регулюються нормами чинного матеріального процесуального права України.

Зазначену інформацію подану у таблиці 1.

Таблиця 1

Загальна інформація про ТОВ «Едельвейс»

Отже, ТОВ «Едельвейс» - це приватне товариство, яке займається виробництвом та реалізацією продукції, для одержання прибутку. Основні види діяльності наведено в таблиці 1 це товариство є середнім за своїми розмірами. Для більш детального вивчення див. у додатки.

Фінансова характеристика підприємств відображає виробничо-господарську діяльність через рух грошових коштів. Основні об'єк­ти фінансового аналізу — фінансовий стан, платоспроможність і кредитоспроможність підприємства, фінансові результати його діяльності. Фінансовий стан підприємства характеризується су­купністю параметрів, які виражають наявність, розміщення і вико­ристання фінансових ресурсів. Він є синтетичним виразником виробничо-господарської та фінансової діяльності підприємства. Водночас правильне використання фінансових результатів може призвести до активізації всіх сфер його діяльності. У ринковій економіці аналіз фінансового стану, використовуючи здебільшого бухгалтерський баланс, виходить за рамки відомостей, які містять­ся в балансі та інших формах обов'язкової звітності. Він втру­чається у питання оцінки якості продукції, її конкурентоспромож­ності на зовнішньому та внутрішньому ринках, стану технічної ба­зи підприємства і перспектив її вдосконалення, забезпеченості не­обхідними матеріалами, а також компетентності, ініціативності господарських керівників, кваліфікації робітників і ряду інших ас­пектів інвестиційної, постачальницької і збутової діяльності, які впливають на дохідність і фінансову сталість підприємства.

              Створення раціональних співвідношень при розподілі прибутку за основними напрямами забезпечується головною пропорцією поділу на споживання і нагромадження, що зумовлює підвищення матеріальної зацікавленості, відповідальності і зростання еко­номічної ефективності всіх сфер діяльності.

              Розподіл прибутку визначається об'єктивними та суб'єктивними факторами. До об'єктивних належить зміна нормативно-правової бази відрахувань з прибутку за ставками оподаткування, зміна структури пільг в оподаткуванні, зміна граничних рівнів рентабель­ності при ціноутворенні.               Суб'єктивні — це зміни політики вищої адміністрації стосовно ставок дивідендних виплат, реінвестування, матеріального заохочення і т.п. У процесі аналізу виявляють пропорції та тенденції розподілу прибутку, відхилення від планових показників утворення за рахунок прибутку спеціальних фондів, тощо.

РОЗДІЛ 2. КОМПЛЕКСНА ОЦІНКА ФІНАНСОВО-ЕКОНОМІЧНОГО СТАНУ ПІДПРИЄМСТВА

2.1 Аналіз фінансової стабільності

Фінансова стабільність підприємства є однією з най­важливіших характеристик фінансового стану підприємства. Во­на пов'язана з рівнем залежності від кредиторів та інвесторів і характеризується співвідношенням власних і залучених коштів. Цей показник дає загальну оцінку фінансової стабільності сві­товій і вітчизняній обліково-аналітичній практиці розроблено си­стему показників, що характеризують фінансову стабільність під­приємства[12].

Головна умова ефективного функціонування підприємства в умо­вах ринкового середовища — стійкість його економіки. Для кожного господарюючого суб'єкта існує: внутрішня, фінансова та загальна стійкість. Внутрішня стійкість досягається при такому стані економі­ки підприємства, який забезпечує досить високий фінансовий резуль­тат його діяльності. Фінансова стійкість досягається при стабільному перевищенні доходів над витратами, вільному маневруванні грошо­вими коштами та стійкому економічному зростанні. Загальна стій­кість характеризується позитивним сальдо чистого грошового пото­ку (перевищенням позитивного грошового потоку над негативним). Фінансова стійкість визначається раціональною забезпеченістю по­треб підприємства фінансовими ресурсами для ефективної діяльності в ринкових умовах. Відносні показники фінансової стійкості — система коефіцієнтів, аналіз яких полягає в оцінках їх зміни проти теоретично обґрунтованого рівня (оптимального чи критичного) та в динаміці змін за попередні періоди[9].

Основні відносні показники фінансової стійкості розраховані в таблиці 2.

Таблиця 2

Фінансова стабільність ТОВ «Едельвейс»