Діагностіка особливості підлітка

Зміст

 

  Вступ …………………………………………………………………………… 2                  

 

 РОЗДІЛ 1 .  Теоретичні основи почуття дорослості у підлітків ……….. 5

 

  1.1 Формування особистості в ранньому підлітковому віці ……………….. 5       

  1.2 Основні особливості новоутворення підліткового віку ………………... 9

  1.3 Спілкування підлітка з дорослими та з ровесниками………………….. 13

  1.4 Проблема кризи підліткового віку……………………………………… 16     

  1.5 Конфлікт як прояв дорослості…………………………………………… 17    

  1.6 Споживацьке ставлення підлітка до дорослих…………………………. 19

 

 

 РОЗДІЛ 2      Діагностіка особливості підлітка …………………………. 20

 

           2.1 Методика діагностування особистості підліткі……………………… 20

2.2 Результати діагностування особистості підлітків……………………. 26

 

    Висновки ……….…………………………………………………………… 32

 

 Список використної літератури ………………………………………….. 35

 

 Додаток А …………………………………………………………………… 37

 Долаток Б ……………………………………………………………………. 40

 Додаток В ……………………………………………………………………. 41

          Додаток Г……………………………………………………………………..43

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                                                

  Вступ 

 

 Підліток... Хто він? Письменниця О.Косенко пише про нього так: “Підліток - мабуть, найскладніший вік людини, який найменше визначився. Людина ця вже не дитина, хоч часто ще ходить у коротких штанцях і охоче задивляється на вітрини іграшок. Вона ще й не юнак, хоч уже дерзає критично мислити, будує плани свого майбутнього і неспокійно червоніє, коли шкільний лікар-жінка йому пропонує роздягтися догола”

    Підлітковий вік(11-15років)-визначений відрізок життя людини між дитинством і зрілістю. У західній культурі він постійно подовжується, і повної згоди з приводу термінів його початку і завершення немає. Звичайно підлітковий період розглядається як проміжна ступінь між дитинством і дорослим життям, причому проходить він для кожного по-різному й у різний час, але, зрештою, більшість підлітків знаходять зрілість. У цьому змісті підлітковий період можна уподібнити перекиненому між дитинством і зрілістю мосту, по якому кожний повинний пройти, перш ніж стати відповідальною і творчою дорослою людиною.Підлітковий вік -надзвичайно складний етап психічного розвитку.З одного боку,за рівнем та особливостями психічного розвитку підлітки ще не розпрощалися з дитинством; з іншого-вони вже стоять на порозі дорослого життя, і в їх поведінці реально виражається спрямованість на дорослі форми взаємин та поведінки.

  Найважливішим новоутворенням підліткового віку є ставлення самосвідомості.

Самосвідомість підлітка характерізується передусім відчуттям дорослості.Однак варто зазначити,що зводити останнє лише до бажання наслідувати дорослих,хоча це має місце у поведінці підлітків,-явно обмежуватися тількі зовнішнім боком явища,не розкриваючи його психологічної сутності.Підліток суб'єктивно пов'язує дорослість не стількі з наслідуванням,скільки із принадлежністтю до світу

дорослих(Д.І.Фельдштейн).Підліток намагається зайняти місце дорослого в сестемі реальних стосунків між людьми,тому для нього і мужність,і сміливість,і одяг важливі передусім у зв'язку з цією соціальною позицією.

   Об'єктивної дорослості у підлітка ще немає.Суб'єктивно ж вона виявляється  в тому,що вони вимагають суверенності,незалежності ,поваги до своїх таємниць.У питаннях стилю одягу,зачіски,часу повернення додому,дозвілля,вирішення шкільних і матеріальних проблем підлітки більше орієнтуються не на батьків,а на однолітків.

  Підліток вже,як правило не погоджується на характерні для дитинства нерівноправні стосункі,оскільки вони не відповідають їх уявленню про власну дорослість,та самостійність.Вони вимагають поваги до власної особистості та людської гідності,довіри та самостійності,тобто істотно обмежують права дорослого та розшірюють свої власні.

Придбати якості дорослості прагнуть усі без винятку підростки. Бачивши прояви цих якостей у старших людей, підліток часто некритично наслідує ім. Власне прагнення до дорослості посилюється за рахунок того, що й самі дорослі починають ставитися до підлітків вже не як до дітей, а більш  сурово і вимогливо.

З підлітка запитують більше, ніж з молодшого школяра, але йому багато чого і дозволяється з того, що не дозволяється першокласникам. Наприклад, підліток набагато більше, ніж молодший школяр, може перебувати поза домом, на вулиці, в компанії друзів і серед дорослих. Йому дозволено брати участь у таких ситуаціях, до яких зазвичай молодші школярі не допускаються. Цим підтверджується  більш рівноправне і незалежне становище підлітка в системі людських відносин. Все це разом узяте породжує у підлітка уявлення про себе як про людину, що перестав бути дитиною, переступивши за поріг дитинства. Підсумком цих процесів стає зміцнення внутрішнє прагнення підлітка скоріше стати дорослим, яке створює абсолютно нову зовнішню і внутрішню ситуацію особистісного психологічного розвитку. Вона вимагає і породжує зміну всієї системи відносин підлітка з оточуючими людьми і з самим собою.Швидко дорослішати підлітка змушують також обставини життя, пов'язані з фізичними змінами його організму.

 Швидке змужніння, фізичний розвиток породжують додоткові обов'язки, які підліток отримує і в школі, і вдома.

У підлітковому віці змінюються зміст і роль наслідування у розвитку особистості. Якщо на ранніх ступенях онтогенезу воно носить стихійний характер, мало контролюється  свідомістю і волею дитини, то з настанням  підліткового віку наслідування стає керованим, починає обслуговувати численні потреби інтелектуального та особистісного самовдосконалення дитини.

 Актуальність теми. В підлітковому віці відбувається становлення особистості, що усвідомлює себе. Опановуючи продуктивною діяльністю, людина освоює реальні сімейні, професійні, суспільні ролі. Саме вони визначають подальший шлях розвитку його особистості. У цьому віці існують істотні суперечності в розвитку особистості підлітка: він і дитина, і вже не дитина, має чимало рис дорослого. Суперечність у розвитку особистості підлітка надзвичайно складне явище. Щоб успішно керувати розвитком дитини в цьому віці, треба знати природу та особливості прояву цих суперечностей.

 Проблема полягає в тому, що розвиток у підлітка нових якостей самосвідомості уповільнюється, якщо старші ставляться до нього як до дитини і контролюють його дії, керують ним так, як контролюють і в молодших класах. Звичка самого підлітка робити все за вказівками також заважає йому бути самостійним у своїх вчинках і діяльності. Якщо дорослі не змінюють свого ставлення до підлітка і не рахуються з проявами його дорослості, то школяр стає неслухняним, впертим, з’являється негативізм, прагнення будь-що звернути на себе увагу.

 Метою даної роботи являється дослідження особливостей формування дорослості, особистості в підлітковому віці.

 Для досягнення мети в роботі вирішувалися наступні завдання:

 Дослідити сутність, та структуру прояву дорослості;

а) Проаналізувати основні етапи соціалізації в розвитку особистості;

б) Розглянути вплив соціально-психологічних факторів на розвиток особистості;

в) Окреслити основні особливості і проблеми розвитку дорослості в підлітковому віці.

г) Розробити методику та провести діагностику особистості підлітків.

 

 Об’єктом дослідження являється процес розвитку дорослості.

 

 Предметом роботи є особливості формування особистості,та прояв дорослості в підлітковому віці.

 

  

   База дослідження: Дослідження було проведено загальній середній школі с.Лютіж Вижгородського р-ну. В дослідженні приймали участь 23 школяра 9класу .

   Структура дослідження. Дослідження включає в собі теоретичну частину у якій проведено аналіз даної проблеми, та практичну частину де наведено методику дослідження, подані результати дослідження та виводи. Висновок. Список літературних джерел, який включає  найменуваня. Додаток.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                                                                     

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 1    Теоретичні основи почуття дорослості у підлітків.

 

 

      1.1. Формування особистості в ранньому підлітковому віці

 Підсумовуючи спостереження різних психологів, спробуємо пунктирно проаналізувати особливості кожного віку шкільного періоду. В основному будемо опиратися на описи Гезелла та І.С.Кону [25].

 Вважається, що десять років — це вік, коли дитина врівноважена, легко сприймає життя, довірлива, рівна з батьками, ще мало піклується про свою зовнішність. Не можна випустити з уваги, що в цьому віці особливу роль грає вплив прикладом. Приклад впливає безпосередньо на підсвідомість і тому формує особистість швидше, ніж апеляція до інтелекту й роз'яснення корисності й соціальної цінності того або іншого вчинку. Наприклад, в Абхазії, виховуючи, показують, що для виправлення своєї провини одного вибачення недостатньо. Якщо розбив - полагодь: і горщик, і відносини.

 Десятилітні хлопчики - забіяки. Треба виявити причини, по яких порушується слухняність дорослим. Чому він б'ється? Чому ігнорує зауваження дорослих? Звичайно це відбувається тому, що він (його друзі) і дорослі оцінюють його поводження з різних точок зору. В цьому віці починається групова індентифікація особистості підлітка. Друзі й він уважають, що той, хто не б'ється, - боягуз, і тому вимоги батьків син уважає причіпками, не надає їм значення, особливо якщо вони повторюються занадто часто й у грубій формі. Цінності вікової групи й батьків поступово починають розходитися. З огляду на цю обставину, небажано карати винуватця при сторонніх, тим більше в присутності однолітків. Таке поводження дорослих може вже розглядатися дітьми як приниження й привести до замкнутості, відмові від покори. Відмова виконати вказівка, ігнорування зауважень, сенсорна глухота й сліпота - всі ці прояви, що так дратують дорослих, як вказує Грановська Р.М. є просто різні форми психологічного захисту підлітка, що виникають через невміння батьків урахувати особливості віку. Для нейтралізації захисту можна сказати: «Сьогодні ти впорався з моїми проханнями краще, ніж учора, а завтра зумієш зробити ще успішніше». Такий принцип виховання орієнтує дитину на цілком досяжну мету самовдосконалення, зменшуючи число внутрішніх конфліктів [9, c.442].

 Значимим періодом у віковому розвитку особистості є отроцтво і юність. В цей період молода людина засвоює соціальні норми, приміряє на себе різні соціальні статуси і формує навички виконання соціальних і психологічних ролей. Виявлення резервів особистісного розвитку стає важливою задачею.

 У розвитку особистості в підлітковому віці значну роль грають судження інших людей, і насамперед оцінка батьками, педагогами, однолітками [5, с.29], на основі якої починається формування самосвідомості. Як вказує Фурман А., особливо важливими на початкових стадіях формування самосвідомості є контакт із значущими людьми (мати, батько, дідусь, бабуся, брат, сестра), які первинно визначають уявлення дитини про саму себе. В дитинстві практично всі соціальні взаємостосунки потенційної особистості справляють на неї форму-вальний та розвитковий вплив [26, c.23-24].

 Як зауважує Столін В. В. у своїй фундаментальній праці “Самосознание личности” самосвідомості молодшого підлітка властиве почуття дорослості, під яким розуміється його ставлення до самого себе вже як до дорослого, його уявлення чи відчуття себе повною мірою дорослим. Почуття дорослості в цьому віці не є обов’язково усвідомленим. Однак воно є специфічною для підліткового віку формою самосвідомості, соціальною за своїм змістом [27, c.48].

 Першим основним його показником є виникнення у молодших підлітків потреби, щоб оточуючі ставились до них не як до малюків, а як до дорослих. У випадку невраховування цієї потреби вихователем, підлітки проявляють образу, різні форми протесту: неслухняність, грубість, впертість, протиставлення себе дорослим чи товаришам, зіткнення і конфлікти.

 Так Бернс. Р. наводить дані численних досліджень, які свідчать про те, що "незадовільна успішність, незацікавленість у навчанні, низька мотивація, погана поведінка багато в чому зумовлені негативним ставленням до себе та заниженою самооцінкою" [28, с. 26].

 Іншим показником почуття дорослості є наявність у підлітків прагнення до самостійності і бажання захистити деякі сфери свого життя від втручання дорослих. До таких сфер, як указує Петровський А.В., досліджуючи вікові особливості становлення самосвідомості, належать: взаємини з товаришами, дівчатами чи хлопцями, заняття у вільний час, навчальні обов’язки тощо [6, c.25].

 Грановська Р.М зазначає, що школярі протестують проти спроб батьків обмежити їх спілкування з друзями, протидіяти їхній субкультурі, новим прагненням щодо популярної музики, розваг з комп’ютером. Прагнення підлітків до самостійності в навчанні і різних заняттях найбільш яскраво проявляється у відмові від допомоги і в незадоволенні при спробах контролювати якість роботи [9, c.302].

 Уже у віці 10-11 років підліток повинен мати своє місце в будинку, кімнату, частину кімнати, стіл. У тих сім'ях, де в дитини 10-11 років немає свого простору, який він сам контролює, відносини з батьками більш конфліктні. Там менше прагнення дитини до спільної з батьками діяльності й більше демонстративної непокори як підтвердження (десь і в чомусь) своєї самостійності. Можливість реального контролю частини середовища перебування, місце, де підліток виступає як автономна особистість, формує в нього відповідальність, здатність приймати самостійні рішення, активність. Коли такого середовища немає - розвивається нерішучість, залежність і пасивність.

 В роботах Фурман А. В., Мачинського О.В., Мухіної В.С. указується і третій показник існування в дітей почуття дорослості — наявність власної лінії поведінки, незважаючи на незгоду дорослих чи товаришів [9, 14, 26]. Підлітки можуть наполягати, що певні навчальні предмети їм не потрібні, і ніякі “виховні впливи” дорослих на них не діють. Вони можуть не погоджуватися з оцінками і думками товаришів, залишаючи їх, віддаючи перевагу в спілкуванні іншим товаришам.

 Звичайно, що почуття дорослості у підлітків проявляється з неоднаковою яскравістю, в різних ситуаціях, і ступінь його сформованості теж неоднаковий.

 Цукерман Г.А., розглядаючи процес саморозвитку особистості зазначає, що окрім почуття дорослості, у підлітків існує тенденція до дорослості — прагнення бути і вважатися дорослими. У цьому плані підлітків доцільно поділити на дві групи [11, c.144].

 У дітей першої групи тенденція до дорослості виявляється у взаєминах з дорослими і товаришами, у копіювання різних сторін поведінки і зовнішнього вигляду дорослих. Підлітки претендують на ставлення до них як до дорослих і на відповідні нові права у відносинах з дорослими і товаришами. Надзвичайно важливим моментом є бажання підлітків, щоб оточуючі визнали той факт, що вони вже не маленькі. Ця тенденція проявляється тим яскравіше, чим більш підлітку здається, що дорослі і товариші ставляться до нього ще як до маленького і не беруть до уваги те, що він тепер вже теж дорослий. Незадоволеність підлітків ставленням дорослих виявляється в образах і різних формах протесту, починаючи з грубості, неслухняності, закінчуючи протиставленням себе дорослим чи відходом від спілкування з товаришами.

 Отже, у цієї групи підлітків яскравий вияв тенденції до дорослості збігається з невизнанням дорослими чи товаришами їхніх претензій на дорослість.

 У підлітків другої групи, без яскраво вираженої тенденції до дорослості, претензії на дорослість теж існують. Вони виявляються у взаєминах з дорослими і товаришами, але епізодично, при обмеженні дорослими свободи чи самостійності підлітка. Протест набирає форми епізодичної неслухняності, ситуативної грубості чи впертості [28, 7, 17].

 Розглядаючи механізми розвитку особистості Боришевський М.І. вказує, що тенденція до дорослості й почуття дорослості у підлітків виникають за протилежних умов: як за авторитарної системи виховання, регламентації всієї поведінки й опіки, так і за умов значної свободи і самостійності. Загалом формування у підлітків різних видів дорослості в практиці стосунків з оточуючими, побудованих за зразком стосунків дорослих, відбувається в діяльності, оволодіваючи якою підліток орієнтується на зразки і еталони дорослості [7, c.28].

 Але прагнення бути дорослим викликає опір з боку дійсності. Виявляється, що ніякого місця в системі відносин з дорослими підліток ще зайняти не може, і він знаходить своє місце в дитячому співтоваристві.

 Для підліткового віку характерне панування дитячої співтовариства над дорослим. Тут складається нова соціальна ситуація розвитку. Ідеальна форма це те, що дитина освоює в цьому віці, з чим він реально взаємодіє, це області моральних норм, на основі яких будуються соціальні взаємини. Спілкування зі своїми однолітками - ведучий тип діяльності в цьому віці. Саме тут освоюються норми соціального поводження, норми моралі, тут установлюються відносини рівності і поваги друг до друга. Якщо підліток у школі не може знайти системи задовольняючого його спілкування, він часто "іде" зі школи, зрозуміло, частіше психологічно, хоча не так уже рідко і буквально.

 Що стає головним для підлітка в школі? Діти спілкуються, їхні відносини будуються на кодексі товариства, повної довіри і прагнення до абсолютного взаєморозуміння. У цей період навчальна діяльність для підлітка відступає на задній план. Центр життя переноситься з навчальної діяльності, хоча вона залишається переважної, у діяльність спілкування. Головне відбувається на перервах. Туди вихлюпується все саме таємне, надстрокове, невідкладне. Цікаво складається система відносин із учителем: те місце, що дитина займає усередині колективу, стає навіть важливіше оцінки вчителя. У спілкуванні здійснюється відношення до людини саме як до людини. Саме тут відбувається засвоєння моральних норм, освоюється система моральних цінностей. Тут йде дійсне й уявлюване програвання всіх самих складних сторін майбутнього життя. Ця можливість спільно - у думці, у мрії - проробити, програти свої устремління, свої радості має важливе значення для розвитку внутрішнього життя [9, c.443].

 Діяльність спілкування надзвичайно важлива для формування особистості в повному змісті цього слова. У цій діяльності формується самосвідомість. Основний новотвір цього віку - соціальна свідомість, перенесена усередину. По Л. С. Виготському, це і є самосвідомість [3, c.208]. Свідомість означає спільне знання. Це знання в системі відносин. А самосвідомість - це суспільне знання, перенесена у внутрішній план мислення.

 Таким чином формування свідомості в ранньому підлітковому віці - це інтенсивне формування і розвиток: а) моральної свідомості, б) самосвідомості, в) почуття дорослості, г) діяльності спілкування.

 Формування дорослості пов’язане з розвитком самостійності підлітків. Якщо самостійність свідомо надана дитині дорослими, то між почуттям дорослості, що формується у підлітка, і ставленням до нього дорослих суперечності не виникає, а тому у підлітка немає незадоволеності ставленням дорослих. У зв’язку з цим немає й підстав для появи у нього різних форм протесту. Якщо через певні обставини життя збережене ставлення дорослих до підлітка як до маленького, то виникає суперечність між цим ставленням дорослих і почуттям дорослості підлітка. Ця суперечність виявляється в зіткненнях і конфліктах підлітка і дорослих.

 У підлітковому віці відбувається інтенсивне формування самосвідомості, самооцінки, з’являється гострий інтерес до самого себе. Прагнення самостійності видно у всьому: в ученні, в праці, у виборі друзів. Підліток прагне сам приймати важливі рішення, починає активно обстоювати свої погляди, думки, судження. На цьому етапі важливим є формування позитивної оцінки особистістю самої себе. "Успіхи в школі, на роботі і в житті у цілому,  як пише Бернс - не менше залежать від уявлення людини про свої здібності, ніж від самих цих здібностей... Ніщо так не сприяє успіху, як упевненість у ньому” [28, c.28].

 Отже, у підлітка існує дві системи взаємин: з ровесники і з дорослими, в яких він по-різному виявляє себе. Так, вдома підліток буває тихим, слухняним, а в колі ровесників — лідер, ініціатор тощо. На це слід зважати у виробленні виховного підходу до підлітка

 Розвиток підлітка — це завжди рівняння на дорослого. Підліток прагне поводитись і виглядати, як дорослий, володіти тими самими, що й дорослий, правами і можливостями. Це рівняння на дорослого може виявитися не безпосередньо, а через наслідування ровеснику, який уже засвоїв якісь сторони дорослості, чи більш старшому товаришу. Але ж є і такий шлях засвоєння дорослості — у безпосередньому контакті з дорослими, у спільних з ним справах і заняттях, праці.

  

   1.2. Основні особливості новоутворення підліткового віку.     

 

 Аналізуючи різні підходи до дослідження "почуття дорослості" можна виділити два основних: біологічний і культурно-історичний. У рамках біологічного підходу працювали С. Холл, З. Фрейд та ін. З позицій культурно-історичного підходу проблема підліткової дорослості вивчалася Л.С. Виготським, Д. Б. Ельконіна, Т.В. Драгунова та ін

 

 Основна проблема, яка постає в ході дослідження - це становлення у підлітка "почуття дорослості". Проблема полягає в тому, щоб в умовах шкільної освіти забезпечити таку організацію навчальної діяльності, яка дозволила б підліткові дійсно здійснити своє дорослішання, як прилучення себе до дорослого життя. Такою діяльністю для підлітка виступає діяльність спілкування. Ця діяльність є провідною діяльністю підліткового віку. Для того, щоб увійти дитині в доросле життя, його власна діяльність повинна бути організована за моделлю дорослому житті. Таке прагнення підлітка мотивоване суспільством, як більш ранній вступ дитини в економічне життя суспільства. Для підлітка її здійснення повинно стати результатом його власного рішення, вона повинна мати для підлітка цінність його власної діяльності, не нав'язаної йому ззовні. Але в даний час, до жаль, дитина знаходить не почуття дорослості, а скоріше почуття вікової неповноцінності.

 

 У рамках діяльнісного підходу Д. Б. Ельконін з співробітниками вдалося показати, що саме на початку підліткового віку діяльність спілкування, свідоме експериментування з власними відносинами з іншими людьми (пошук друзів, конфлікти, з'ясування відносин, зміна компаній тощо) виділяється в щодо самостійну область життя підлітка. новоутворенням, яке виникає у підлітка у міру оволодіння спілкуванням є так зване "відчуття дорослості" - особлива форма підліткових свідомості.

 

 Одним з умов виникнення у підлітків "почуття дорослості" виступають відносини довіри і співробітництва в сім'ї. У сім'ях з різною соціальною структурою взаємини дитини з дорослими в момент виникнення "почуття дорослості" встановлюються по різному. Це залежить, перш за все, від стилю виховання, якого дотримуються в сім'ї. Як правило, в благополучних сім'ях дотримуються "сотрудніческіх" відносин, у неповних благополучних "сверх опека", а в неповних неблагополучних "нестійкого" виховання. Однією з найбільш частих причин конфліктів між батьками та підлітками є нестійкість батьківського сприйняття дитини, що відображає реально суперечливий статус дитини. У результаті позитивні властивості особистості підлітка не бачаться ними, недооцінюються, а недоліки перебільшуються.

 Неправильне ставлення батьків до дитини іноді виникає на грунті "сверхзаботи" про нього. Опіка в родині - це система відносин попередження з боку батьків всіх "негараздів", які підстерігають на їхню думку дитини.

Оптимальним стилем виховання підлітка в сім'ї є "співробітництво". Для цього необхідно зробити дитину не тільки свідком подолання труднощів батьками, але й надати можливість дитині брати участь у їх подоланні.

   Виникнення, джерела та особливості «почуття дорослості». Розвиток соціальної дорослості є процесом становлення готовності дитини до життя в суспільстві дорослих як повноцінного і рівноправного члена. Цей процес передбачає розвиток не тільки об'єктивної, але й суб'єктивної готовності, яка необхідна для засвоєння суспільних вимог до діяльності, стосунків і поведінки дорослих, оскільки саме впроцесі оволодіння цими вимогами розвивається- соціальна дорослість.

Процес становлення дорослості не лежить на поверхні. Його прояви і симптоми багатозначні та різноманітні. Перші паростки дорослості можуть дуже відрізнятись від її розвинутих форм, проявлятися раптово для дорослого. Саме наявність у підлітка нового і неподібного в порівнянні з молодшим школярем свідчить про те, що він почав відходити від дитинства. Це нове переживання, що звернене в майбутнє. Саме воно буде розвиватись і саме на нього потрібно спиратись у вихованні підлітка. Якщо не знати і не враховувати нових тенденцій розвитку в підлітковому періоді, то процес виховання може бути неефективним, а формування особистості може відбуватися стихійно.

Отже, центральним і специфічним новоутвореним в особистості підлітка с виникнення у нього уявлення про те, що він уже не дитина; дієва сторона цього уявлення виявляється в прагненні бути і вважатися дорослим. На основі усвідомлення значних зрушень у своєму фізичному та статевому розвитку, своїх можливостей виконання суспільне важливих справ у сім'ї і школі, на основі усвідомлення подібності між собою і дорослим у підлітка виникає "почуття дорослості" і на цій основі специфічне ставлення до себе. Підліток заперечує свою приналежність до дітей і всіма засобами намагається утвердити свою дорослість.

Це новоутворення самосвідомості є стрижневою особливістю особистості, її структурним центром, оскільки виражає нову життєву позицію підлітка стосовно людей і світу, визначає специфічну спрямованість і зміст його соціальної активності, систему нових прагнень, переживань та афективних реакцій. Специфічна соціальна активність підлітка полягає у великій сприйнятливості до засвоєння норм, цінностей і способів поведінки, які існують у світі дорослих та їх стосунках. Це має далекосяжні наслідки, тому що дорослі та діти становлять дві різні групи і мають різні обов'язки та права. У багатьох нормах, правилах, обмеженнях і в особливій "моралі послуху", яка існує для дітей, зафіксована їх несамостійність, нерівноправне і залежне становище в світі дорослих. Для дитини багато з того, що доступне дорослому, ще заборонено. У дитинстві дитина оволодіває нормами та вимогами, які суспільство ставить до неї. Ці норми та вимоги якісно змінюються при переході в групу дорослих. Виникнення у підлітка уявлення про себе як про людину, що переступила рубіж дитинства, визначає його переорієнтацію з одних норм і цінностей на інші - з дитячих на дорослі.

Як стверджує Л.Божович, це визначає зовсім нову позицію учнів стосовно вчителів та вихователів, ніби емансипує підлітків від безпосереднього впливу дорослих, роблячи їх більш самостійними. Щоб здійснити самостійний вчинок, підліток мимоволі ніби переконує себе, що має на це право, бо він уже дорослий. Він усіляко намагається реалізувати свою потребу в утвердженні нової позиції дорослої людини, але відсутність здібностей заважає досягти мети. Тут проявляється одна з основних суперечностей віку - між зростаючим бажанням підлітків зайняти позицію дорослої людини та їх обмеженими психічними можливостями, розв'язання якої і веде до дальшого психічного розвитку.

                                                                        

Підліток намагається долучитися до життя і діяльності дорослих. При цьому в першу чергу переймаються більш доступні, чуттєво сприйнятливі сторони дорослості: зовнішній вигляд і манера поведінки (розваги, види відпочинку, косметика, різноманітні прикраси тощо). Засвоєння зовнішніх ознак чоловічої та жіночої дорослості робить підлітків дорослими у власних очах, а також, як їм здається, і в очах оточення, що дуже важливо у плані самосвідомості. Така "дорослість" набувається шляхом наслідування. І це найлегший спосіб досягнення відчутної дорослості.