Ирина Эланс

Автор который поможет с любыми образовательными и учебными заданиями

Діагностика фінансового стану підприємства на прикладі ВАТ «Златодар»

УДК 658.589

Інв. №

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

Національний аерокосмічний університет ім. М.Є. Жуковського

«Харківський авіаційний інститут»

Кафедра 605

Діагностика фінансового стану підприємства на прикладі ВАТ «Златодар»

Пояснювальна записка до курсової роботи

з дисципліни «Економічна діагностика»

ХАІ.605.651е.11В. 076122. 056026 ПЗ

Виконав студент гр. 651-е

(№ групи)

Савісько Б.М.

(підпис, дата) (П.І.Б.)

Перевірив преподаватель. каф. 605

(науковий ступінь, вчене звання)

Скачков А.Н.

(підпис, дата) (П.І.Б.)

2012

ЗМІСТ

ВСТУП………………………………………………………………..……………3

1ТЕОРЕТИЧНІ ПОЛОЖЕННЯ АНАЛІЗУ ФІНАНСОВОГО СТАНУ ПІДПРИЄМСТВА 7

1.1 Методика проведення аналізу прибутку підприємства 7

1.2 Показники фінансової стійкості підприємства 11

1.3 Ліквідність і платоспроможність підприємства 12

1.4 Показники рентабельності підприємства 16

2АНАЛІЗ ФІНАНСОВОГО СТАНУ ВАТ «ЗЛАТОДАР»……………..……..19

2.1 Аналіз прибутку підприємства 19

2.2 Аналіз фінансової стійкості підприємства 24

2.3 Аналіз ліквідності і платоспроможності підприємства 27

2.4 Аналіз рентабельності підприємства……………………………….…32

3 Шляхи покращення фінансового станУ

ВАТ "Златодар"……………………………………………………….……...37

3.1 Шляхи покращення фінансової стійкості та ліквідності

підприємства……………………………………………………………………..37

3.2 Шляхи підвищення прибутку підприємства та показників його рентабельності…………………………………………………………………...39

ВИСНОВКИ……………………………………………………………………...43

ПЕРЕЛІК ПОСИЛАНЬ 44

Вступ

В умовах ринкової економіки, до якої так важко адаптуються вітчизняні підприємства, заставою виживання й основою стійкості підприємства є керування фінансовими ресурсами підприємства, спрямована не тільки на максимізацію прибутку в короткостроковому періоді, але і на підтримку стійкого фінансового стану підприємства. Проблема фінансової стійкості підприємств відноситься до числа найбільш важливих не тільки фінансових, але і загальноекономічних проблем, оскільки хитливий фінансовий стан стримує зростання виробництва, знижує платоспроможність вітчизняних підприємств і може привести до їх банкрутства. Низька фінансова стійкість підприємств є однією з причин їх невисокої інвестиційної привабливості.

Харчова промисловість, будучи однієї з найважливіших галузей господарства, забезпечує продовольчу безпеку, і питання фінансової стійкості її підприємств мають важливе не тільки економічне, але і політичне значення.

Саме забезпечення стійкого фінансового стану підприємства – окремого елемента єдиного механізму економіки країни – є одним з основних факторів подолання кризи і стабілізації національної економіки в цілому.

Для досягнення стійкого фінансового стану підприємства необхідно комплексне керування їм. У даний час існує кілька вітчизняних і закордонних методик оцінки фінансового стану підприємства, існує ряд концептуальних підходів до керування фінансами підприємств. Питання теорії і практики керування фінансовим станом мало вивчені, а наявні розробки в сучасній економічній літературі присвячені в основному удосконалюванню методології і методики проведення аналізу фінансового стану на основі підходів закордонного фінансового менеджменту і мало враховують особливості перехідного етапу української економіки, зв'язані з нестабільністю економічних і фінансових умов, у яких функціонують вітчизняні підприємства, недосконалістю законодавчої бази, інфляцією, високими процентними ставками. Існуючі методики аналізу фінансового стану не дають відповідь на питання, як керувати фінансами підприємства, а лише дозволяють оцінити існуюче положення. На мою думку, методика повинна давати відповідь на питання, як підвищити фінансову стійкість підприємства, виявити невикористані резерви. Для цих цілей і проводиться аналіз фінансового стану. Методика повинна показувати можливі шляхи виходу підприємств із фінансової кризи. Наявні концептуальні підходи до керування фінансами підприємства орієнтовані або на максимізацію прибутку підприємства, або на максимізацію його ринкової вартості. У зв'язку з чим особливо актуальними стають питання розробки науково обґрунтованих систем керування фінансовим станом, які направлені на фінансове оздоровлення підприємств на основі комплексного і системного підходу до оцінки їхньої фінансової стійкості, обліку їхньої галузевої специфіки.

Виходячи з вищесказаного, метою роботи є аналіз фінансового стану підприємства для виявлення недоліків роботи, а також формування заходів щодо покращення фінансового стану. Аналіз проводився на прикладі діяльності підприємства ВАТ "Златодар".

ВАТ "Златодар" знаходиться в м. Золотоноша Черкаської обл. Відкрите Акціонерне Товариство "Златодар" засновано згідно наказу Регіонального фонду Держмайна України по Черкаській області від 30.07.1996 р., № 1130 шляхом перетворення державного підприємства "Златодар" у відкрите акціонерне товариство.

Якщо звернутися до історії підприємства, то треба зазначити такі важливі події розвитку: «Златодар» введено в експлуатацію у грудні 1959 року. Цілісний майновий комплекс складається з головного виробничого корпусу, складських приміщень, очисних споруд, артезіанської свердловини, насосної станції, допоміжних приміщень. Виробнича потужність визначалася трьома печами ФТЛ-2. Проводилися реконструкції окремих дільниць: у 1973 році організовано виробництво рідких дріжджів; у 1976 році проведена реконструкція адміністративних приміщень і організовано виробництво кондитерських і кремових виробів; у 1977 році побудована котельня для роботи на рідкому паливі, хлібопекарні печі переведені на режим використання рідкого палива; у 1980 році збудовані очисні споруди БІО-2; у 1984 році побудовано склад безтарного зберігання борошна; у 1986 році переведені котельня на споживання газу; у 1990 році проведена реконструкція відділення по приготуванню рідких напівфабрикатів; у 2007 році придбана і введена в експлуатацію піч GAS TOL для випікання ржано-пшеничного хліба, більш економічна у споживанні енергоресурсів.

Статутний фонд товариства складає 139 762 грн. Він розділений на 559 048 простих іменних акцій, номінальною вартістю – 0,25 грн.

На даний час виробництво оснащено двома тунельними печами ФТЛ-2 і наскрізною піччю GAS TOL. Треба зазначити, що тунельні печі є технологічно застарілими і дуже енергоємними, через що збільшуються витрати на паливо, а це в свою чергу підвищує собівартість продукції.

Основні види діяльності підприємства:

- виробництво хліба і хлібобулочних виробів;

- оптова торгівля;

- роздрібна торгівля продовольчим асортиментом;

- діяльність автомобільного вантажного транспорту.

Виробництво хліба і хлібобулочних виробів є основним видом діяльності хлібозаводу. Асортимент продукції, що випускається, достатньо великий. Якість продукції відповідає загальноприйнятим світової стандартам. Вироби підприємства споживаються не тільки на місцевому ринку, а й користуються попитом в інших регіонах.

Весь асортимент продукції, що випускається, поділяється на 4 групи:

1) хліб з борошна 1 сорту:

- хліб гірчичний;

- хліб білий 1 сорт (0,6 і 0,65 кг);

- хліб козацький і ін.;

2) хліб житньо-пшеничний:

- хліб Монастирський;

- хліб Лебединський і ін.;

3) булочні вироби з борошна в/с:

- батон (0,45 кг);

4) здобні вироби і сухарі:

- булка здобна смачна (0,2 і 0,4 кг);

- булка Ярославська;

- булочка фруктова;

- пиріг домашній з маком і ін.

Взагалі, в даний час підприємство випускає 11 видів хліба, батон з борошна вищого ґатунку, 25 видів булочних виробів вагою від 0,05 до 0,5 кг.

Об’єм виробництва за 2010 рік склав 2 406 т або 6 197,7 тис. грн.

Основними напрямками реалізації продукції ВАТ «Златодар» є:

м. Золотоноша і Золотоніський район;
м. Черкаси;
Чорнобаївський район;
Драбівський район.

1ТЕОРЕТИЧНІ ПОЛОЖЕННЯ АНАЛІЗУ ФІНАНСОВОГО СТАНУ ПІДПРИЄМСТВА

1.1 Методика проведення аналізу прибутку підприємства

Основна мета діяльності будь-якого підприємства – одержання прибутку.

Найважливішими показниками, що характеризують абсолютну ефективність господарювання підприємства, є показники отриманого прибутку (понесеного збитку), що в умовах ринкової економіки є основою розвитку підприємства. Чим більше величина прибутку, тим вище рівень рентабельності, тим ефективніше функціонує підприємство і стійкіше його фінансовий стан.

Основна діяльність – це операції, зв'язані з виробництвом чи реалізацією продукції (товарів, робіт, послуг), що є головною метою створення підприємства і забезпечують основну частину його доходу.

Операційна діяльність – це основна діяльність підприємства, а також інші види діяльності, що не є інвестиційною і фінансовою діяльністю.

Інвестиційна діяльність – придбання чи реалізація таких необоротних активів, а також фінансових інвестицій, що не є складовою частиною еквівалентів коштів.

Фінансова діяльність – діяльність, що приводить до змін розміру і складу власного і позикового капіталу підприємства.

Звичайна діяльність – будь-яка діяльність підприємства, а також операції, що забезпечують її чи виникають у результаті її проведення.

Важливими показниками є виручка, собівартість реалізованої продукції, чистий прибуток (збиток) та ін.

Прибуток і собівартість є традиційними показниками у вітчизняній практиці фінансового аналізу діяльності підприємства. У ринкових умовах господарювання до основних показників поряд з раніше розглянутими належать грошові потоки.

Першочерговими задачами аналізу прибутку підприємства як фінансового результату господарської діяльності є оцінювання формування прибутку підприємства, темпів зростання прибутку в цілому й окремо по кожній складовій, виявлення факторів, що впливають на розмір прибутку, визначення рівня їхнього впливу, виявлення резервів збільшення прибутку, аналіз використання прибутку підприємства. Але тому що ми не маємо звітів за попередні роки, то ми не зможемо проробити аналіз динаміки прибутку, а тільки розглянемо її формування за один рік.

Вплив факторних показників на прибуток (результативний показник) можна представити у виді адитивної моделі:

ЧП = В – С + ІОД – АВ – ІОВ - ПНП, (1.1)

де ЧП – чистий прибуток;

В – виручка від реалізації продукції без обліку ПДВ, акцизного збору й інших відрахувань з доходів;

С – собівартість реалізованої продукції;

ІОД – інші оперативні доходи;

АВ – адміністративні витрати;

ІОВ – інші оперативні витрати;

ПНП – податок на прибуток.

Як відомо, розмір виручки від реалізації залежить від таких факторів, як ціна реалізованої продукції, питома вага кожного виду продукції в загальному обсязі реалізації і кількість реалізованої продукції.

Використовуючи дані Форми № 2, можна визначити вплив усіх факторів на фінансовий результат неможливо. У той же час, знаючи середній індекс цін, можна визначити вплив на розмір чистого прибутку зміни цін, обсягу реалізованої продукції, обсягу випущеної продукції.

Для визначення впливу факторів на зміну виручки від реалізації, можна скористуватись формулою (1.2):

∆В_ЗАГ = В₁ - В_0, (1.2)

де ∆В_ЗАГ – зміна виручки від реалізації;

В₁ – виручка за звітній період;

В₀ – виручка за попередній період.

Ця зміна є результатом впливу двох факторів: ціни реалізації – формула (1.3) й обсягу реалізованої продукції – формула (1.4). Розрахунок впливу цих факторів можна визначити в такий спосіб:

∆В_Ц = В₁- В₁ /І_Ц, (1.3)

де ∆В_Ц – зміна виручки за рахунок зміни цін;

І_Ц – індекс споживчих цін.

∆В_N = В₁/ І_Ц - В₀, (1.4)

де ∆В_N – зміна виручки за рахунок зміни обсягу продукції.

Аналогічно необхідно розрахувати вплив факторів на зміну собівартості, скориставшись формулами 1.5, 1.6, 1.7:

∆С_ЗАГ = С₁ - С₀, (1.5)

де ∆С_ЗАГ – зміна собівартості реалізованої продукції;

С₁ – собівартість за звітній період;

С₀ – собівартість за попередній період.

∆С_Ц = С₁- С₁/ І_Ц , (1.6)

де ∆С_Ц – зміна собівартості за рахунок зміни цін.

∆С_N = С₁/І_Ц - С₀ , (1.7)

де ∆С_N – зміна собівартості за рахунок зміни обсягу продукції.

З огляду на це, вплив зміни цін на розмір чистого прибутку можна визначити в такий спосіб (формула 1.8):

∆ЧП_Ц = ∆В_Ц - ∆С_Ц , (1.8)

де ∆ЧП_Ц – зміна чистого прибутку за рахунок зміни ціни.

Вплив зміни розмірів адміністративних витрат і інші операційні витрати можна розрахувати за формулою (1.9):

∆ЧП_В = -[(АВ₁+ІОВ₁)-(АВ₀+ІОВ₀)], (1.9)

де ∆ЧП_В – зміна чистого прибутку за рахунок зміни адміністративних і інших операційних витрат;

АВ₁, АВ₀ – адміністративні витрати за звітній і попередній періоди відповідно;

ІОВ₁, ІОВ₀ – інші операційні витрати за звітній і попередній періоди відповідно.

Вплив зміни величини інших операційних доходів знаходимо як:

∆ЧП_ІОД=ІОД₁-ІОД₀, (1.10)

де ∆ЧП_ІОД – зміна чистого прибутку за рахунок зміни інших операційних доходів;

ІОД₁, ІОД₀ – інші операційні доходи за звітній і попередній періоди відповідно.

Вплив величини сплаченого податку на прибуток знаходимо як:

∆ЧП_ПНП = -(ПНП₁- ПНП₀), (1.11)

де ∆ЧП_ПНП – зміна чистого прибутку за рахунок зміни податку на прибуток;

ПНП₁, ПНП₀ – податок на прибуток у звітному й попередньому періодах відповідно.

1.2 Показники фінансової стійкості підприємства

Фінансова стійкість – одна з найважливіших характеристик фінансового стану підприємства. Під фінансовою стійкістю розуміють стабільність діяльності підприємства з погляду довгострокової перспективи.

Для розрахунків використовуються данні балансу підприємства.

Фінансову стійкість підприємства прийнято оцінювати за такими критеріями:

1) забезпеченість запасів і витрат стабільними джерелами фінансування.

Абсолютні показники, що відображають різний ступінь охоплення різних видів джерел фінансування запасів і витрат:

- власні оборотні кошти (ВОК):

ВОК = ВК - НА, (1.12)

де ВК – власній капітал;

НА – необоротні активи підприємства.

2) загальна величина основних джерел формування запасів:

З = ВЗ + НВ + ГП +Т, (1.13)

де З – запаси;

ВЗ – виробничі запаси;

НВ – незавершене виробництво;

ГП – готова продукція;

Т – товари.

Для того, щоб зробити висновки про фінансову стійкість підприємства необхідно порівняти запаси та джерела їх формування (власні оборотні кошти, довгострокові – ДК та короткострокові кредити – КК). Існує чотири типи фінансового стану підприємства:

а) абсолютна фінансова стійкість: З <= ВОК;

б) нормальна фінансова стійкість: З <= ВОК + ДК;

в) нестійкий фінансовий стан: З <= ВОК +ДК + КК;

г) кризовий фінансовий стан: З >= ВОК + ДК + КК;

3) наявність власних стабільних джерел у сукупних джерелах фінансування.

Оптимальність співвідношення власного капіталу й позикового капіталу (ПК) характеризують фінансову незалежність і стійкість. Оцінка за цим критерієм виробляється за допомогою критерію капіталізації і покриття.

Розглянемо коефіцієнти покриття (К_П):

а) частка ВОК в активах:

К_П = ВОК/А, (1.14)

де А – активи підприємства.

б) забезпеченість оборотними активами ВОК:

К_ЗОА = ВОК/ОА, (1.15)

де К_ЗОА – коефіцієнт забезпеченості оборотними активами;

ОА – оборотні активи підприємства.

в) забезпеченість запасами власних оборотних коштів:

К_ЗЗ = ВОК/З, (1.16)

де К_ЗЗ – коефіцієнт забезпеченості запасами.

г) коефіцієнт маневреності власних оборотних коштів (К_М):

К_М= Г_К/ВОК, (1.17)

де Г_К – грошові кошти підприємства в національній валюті.

1.3 Ліквідність і платоспроможність підприємства

Одним з найважливіших критеріїв фінансового положення підприємства є оцінка його платоспроможності, під якою прийнято розуміти здатність підприємства розраховуватися по своїх довгострокових зобов'язаннях. Отже, платоспроможним є те підприємство, у якого активи більше, ніж зовнішні зобов'язання.

Здатність підприємства платити по своїх короткострокових зобов'язаннях називається ліквідністю. Інакше кажучи, підприємство вважається ліквідним, якщо воно в стані виконати свої короткострокові зобов'язання, реалізуючи поточні активи.

Поняття платоспроможності і ліквідності підприємства дуже близькі, але друге (ліквідність) є більш ємним: від ступеня ліквідності залежить платоспроможність.

Задача аналізу ліквідності балансу виникає в умовах ринку у зв’язку з посиленням твердості фінансових обмежень і необхідністю надання оцінки кредитоспроможності підприємства, тобто його здатності вчасно і цілком розраховуватися по усім своїм зобов'язанням. Основне завдання аналізу ліквідності балансу – перевірити синхронність надходження і витрачання фінансових ресурсів, тобто здатність підприємства розрахуватися за зобов’язаннями власним майном у визначені періоди часу. Ліквідність балансу визначається як ступінь покриття зобов'язань підприємства його активами, термін перетворення яких у гроші відповідає терміну погашення зобов'язань. Від ліквідності балансу варто відрізняти ліквідність активів, що визначається як величина, зворотна часу, необхідному для перетворення їх у кошти. Чим менше час, котрий буде потрібен, щоб даний вид активів перетворився в гроші, тим вище його ліквідність.

Аналіз ліквідності балансу полягає в порівнянні коштів по активу, згрупованих по ступені їхньої ліквідності і розташованих у порядку убування ліквідності, із зобов'язаннями по пасиву, згрупованими по термінах їхнього погашення і розташованими в порядку зростання термінів.

У залежності від ступеня ліквідності, тобто швидкості перетворення в кошти , активи підприємства розділяються на наступні групи:

А1) Найбільш ліквідні активи – до них відносяться всі статті коштів підприємства і короткострокових фінансових вкладень.

А2) Швидко реалізовані активи – дебіторська заборгованість за товари та послуги, за розрахунки.

А3) Повільно реалізовані активи – запаси і витрати.

А4) Важко реалізовані активи – статті розділу 1 активу, за винятком статей цього розділу, включених у попередню групу.

Пасиви балансу групуються по ступені терміновості їхньої оплати:

П1) Найбільш термінові зобов'язання – до них відноситься кредиторська заборгованість і позики непогашені в термін.

П2) Короткострокові пасиви – короткострокові кредити і запозичені кошти.

П3) Довгострокові пасиви – довгострокові кредити і позики.

П4) Постійні пасиви – джерела власних коштів.

Для визначення ліквідності балансу варто зіставити підсумки наведених груп по активу і пасиву. Баланс вважається абсолютно ліквідним, якщо мають місце наступні співвідношення: А1 > П1; А2 > П2; А3 > П3; А4 < П4.

Виконання перших трьох нерівностей з необхідністю призводить до виконання і четвертої нерівності, тому практично істотним виявляється зіставлення підсумків перших трьох груп по активу і пасиву. Четверта нерівність носить "балансуючий" характер і в той же час має глибокий економічний зміст: його виконання свідчить про дотримання мінімальної умови фінансової стійкості – наявності у підприємства власних оборотних коштів, а це мінімальна умова фінансової стійкості.

У випадку, коли одне чи декілька нерівностей системи мають знак, протилежний зафіксованому в оптимальному варіанті, ліквідність балансу в більшій чи меншій ступені відрізняється від абсолютної. При цьому недолік засобів по одній групі активів компенсується їхнім надлишком по іншій групі, хоча компенсація при цьому має місце лише по вартісній величині, оскільки в реальній платіжній ситуації менш ліквідні активи не можуть замістити більш ліквідні.

Зіставлення найбільш ліквідних засобів і швидко реалізованих активів з найбільш терміновими зобов'язаннями і короткостроковими пасивами дозволяє з'ясувати поточну ліквідність. Порівняння ж повільно реалізованих активів з довгостроковими пасивами відбиває перспективну ліквідність.

Поточна ліквідність свідчить про платоспроможність (чи неплатоспроможності) підприємства на найближчий до розглянутого моменту проміжок часу. Перспективна ліквідність являє собою прогноз платоспроможності на основі порівняння майбутніх надходжень і платежів (з яких у відповідних групах активу і пасиву представлена, звичайно, лише частина, тому прогноз досить наближений).

Аналізувати платоспроможність можна за допомогою відносних показників ліквідності:

1) коефіцієнт загальної ліквідності (К_З.Л.):

К_З.Л. = (А1 + А2 + А3) / (П1 + П2). (1.18)

2) коефіцієнт проміжної ліквідності (К_П.Л.):

К_П.Л.. = (А1+ А2 )/ (П1 + П2). (1.19)

3) коефіцієнт абсолютної ліквідності (К_А.Л.):

К_А.Л. = А1 /(П1 + П2). (1.20)

Значення коефіцієнта абсолютної ліквідності, що рекомендується, знаходиться в діапазоні від 0,05 до 0,2.

При аналізі платоспроможності підприємства доцільно розрахувати коефіцієнт платоспроможності. Розрахунок даного коефіцієнта необхідний для того, щоб показати, наскільки в силу негативних факторів можуть бути скорочені надходження грошових коштів, щоб при цьому була можливість проводити необхідні платежі.

К_{платоспр.} = В / ОВ, (1.21)

де ОВ – операційні витрати (матеріальні витрати, затрати на оплату праці, відрахування на соціальні заходи, амортизація та інші операційні витрати).

Необхідно також відмітити, що мінімальною умовою платоспроможності підприємства є наявність власного обігового капіталу (дивитись формулу 1.12).

1.4 Показники рентабельності підприємства

В умовах ринкових відносин велика роль показників рентабельності продукції, що характеризують рівень прибутковості (збитковості) її виробництва. Рентабельність – показник, що характеризує фінансові результати й ефективність діяльності підприємства. Показники рентабельності вимірюють доходи підприємства з ряду позицій і групуються відповідно до цих позицій.

Показники рентабельності є відносними характеристиками ефективності діяльності підприємства. Вони характеризують відносну прибутковість підприємства, вимірювану у відсотках до витрат чи капіталу з різних позицій.

У той же час показники рентабельності є найважливішими характеристиками фактичного середовища формування прибутку і доходу підприємства. З цієї причини вони є обов’язковими елементами порівняльного аналізу й оцінки фінансового стану підприємства.

По-перше, потрібно визначити рентабельність активів підприємства. Для визначення рентабельності активів, необхідно розрахувати такі показники:

1) рентабельність сукупного капіталу, активів (R_А):

R_А = П/СК, (1.22)

де П – прибуток від звичайної діяльності;

СК – сукупній капітал (активи).

2) рентабельність власного капіталу (R_ВК):

R_ВК = ЧП/ВК, (1.23)

де ЧП – чистий прибуток.

Усі ці коефіцієнти залежать від структури капіталу і характеризують ефективність використання сукупного капіталу й окремих його частин.

Далі необхідно визначити рентабельність продукції. Для цього необхідно розрахувати такі показники:

Діагностика фінансового стану підприємства на прикладі ВАТ «Златодар» 📙 Курсовая → 🆔 73110