Ирина Эланс

Автор который поможет с любыми образовательными и учебными заданиями

Державні символи України

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ ТА НАУКИ УКРАЇНИ

Курсова робота на тему:

«Державні символи України»

Київ - 2008

План

Вступ
Використання державних символів України
Правове забезпечення використання державних символів України.
Відповідальність за зневажливе ставлення до державної символіки України
Державний Прапор України

3.1. Історія розвитку Прапора України

Державний Герб України
Походження та значення тризуба (триденна)
Великий Герб України

4.2.1. Критика проекту Великого Герба України

Державний Гімн України

5.1. Історія становлення Гімна України

Державні символи президента
Штандарт Президента України
Знак Президента України
Гербова печатка Президента України
Булава Президента України
Етикет застосування державних символів
Висновки
Список використаної літератури

1. Вступ

Кожна нація, виборюючи незалежність і розбудовуючи державу, обирає символи суверенітету - символи своєї єдності, честі й гідності, традицій державотворення, історії та сьогодення. До державних символів країни в сучасному світі належать Державний Герб, Державний Гімн та Державний Прапор, який серед них є найбільш шанованим. Ставлення народу до своїх державних символів віддзеркалює зрілість нації і держави, гідність та повагу до себе.

Під державними символами (символами державного суверенітету) в сучасному конституційному праві України розуміють закріплені в законодавстві офіційні знаки (зображення, предмети) чи звукові вираження, які в лаконічній формі виражають одну або декілька ідей політичного характеру і символізують суверенітет держави.

Символ – це предмет, який характеризує державу, відображає її побут, традиції, господарювання, істричне минуле, прагнення народу.

Символіка – своєрідна візитна картка країни, вона ніби представляє її, підтверджує її існування.

Мета державних символів країни – формування національної свідомості, виховання почуття любові до своєї держави, патріотичних почуттів.

Українська національна традиція символічного відображення світу формувалася упродовж кількох тисячоліть. Ключем до розуміння як народного, так і релігійного її державного аспектів є її чільні символи – жовта і синя барви та знак, нині відомий під назвою тризуб. Він є найзагадковішим з державних знаків. Навіть тоді, коли тризуб був позбавлений державного статусу, заборонений та переслідуваний на Батьківщині, він продовжував виступати як символ, що легітимував українців у всьому світі.

Прапор – це честь держави. Офіційна емблема, що символізує її суверенітет.

Державний прапор України – стяг із двох рівновеликих горизонтальних смуг синього та жовтого кольорів.

Державний прапор, як символ країни, є втіленням національної єдності, честі та гідності, традицій державотворення, історії та сьогодення. Під його знаменом ми йшли до проголошення самостійної Української держави, під ним йдемо сьогодні. Це прапор миролюбства. Як і в багатьох інших державах, кольори України не мають офіційного пояснення. А неофіційне змінювалося з часом і залежало як від смаків сучасників , так і від політичної моди. І донині кожен прочитує їх сам, визначаючи для себе найголовніше.

Поєднання синього і жовтого кольорів має багато трактувань. Одні пояснюють його як чисте небо над пшеничним полем – символ миру і достатку. Інші дослідники вказують на поєднання золотого сонця і синього космосу. Треті підкреслюють, що поєднання синього та жовтого кольорів передає єдність народу і держави.

23 серпня 2004 року Президент України Леонід Кучма підписав Указ № 987/2004 «Про День Державного Прапора України». Цим Указом «на вшанування багатовікової історії українського державотворення, державної символіки незалежної України та з метою виховання поваги громадян до державних символів України» встановлено в Україні нове свято — День Державного Прапора України, який щорічно відзначається 23 серпня. Відповідно до цього Указу Кабінет Міністрів України, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації повинні забезпечити здійснення комплексу заходів щодо святкування Дня Державного Прапора України. Раніше День державного прапора святкувався тільки в Києві на муніципальному рівні.

Державний герб представляє собою офіційний малюнок - емблему, відмітний знак держави. Він зображується на печатках і бланках державних органів і установ, на бланках офіційного листування дипломатичних представництв і консульських установ, на консульському щиті консульств, на вивісках посольств, місій, інших державних установ. Зображення державного герба використовують на монетах, нагородах, грошових знаках тощо. Встановлення й опис державного герба фіксується в конституції або іншому акті держави.

У світовій практиці не усталилась сувора регламентація засад творення державного герба. Державний герб - віддзеркалення специфіки геральдичних традицій, що примхливо фокусують своєрідні риси історичного розвитку певної країни.

Державний Герб України — герб держави Україна, один із чотирьох її офіційних символів поряд з прапором, гімном і Конституцією. Складається з Малого і Великого гербів. Наразі використовується лише Малий, що був затверджений 19 лютого 1992 року. Великий герб України існує у вигляді законопроекту.

Центральною геральдичною фігурою обох гербів є тризуб Володимира І Святого, великого князя київського, володаря Русі. Окрім цього, згідно Конституції України, елементом Великого герба мусить бути і козак із мушкетом, герб Війська Запорозького.

Одностайної думки щодо значення тризуба вчені не мають. Жодна з гіпотез не дає задовільного пояснення, чим був цей знак – символом державної влади, військовою чи релігійною емблемою, монограмою, геометричним орнаментом тощо.

Після відновлення української національної державності, Верховна Рада України, своєю постановою «Про державний герб України» від 19 лютого 1992 р. затвердила тризуб як малий герб України, вважаючи його головним елементом великого герба України. Тризуб став офіційною емблемою нашої держави.

Нині за Конституцією України, прийнятою 28 червня 1996 року, головним елементом великого Державного Герба України є Знак Княжої Держави Володимира Великого (тризуб) — малий Державний Герб України.

Слово «гімн» грецького походження (дослівний переклад – похвальна пісня) – урочиста пісня, прийнята як символ держави, національної єдності. Це ті слова та музика, які змушують кожного з нас підніматися при перших же акордах, в них сконцентрована жива історія народу, їх прагнення до волі.

Гімн України за змістом відображає ідею боротьби за національну незалежність, спрямований на виховання патріотизму, готовності до самопожертви. Він відрізняється образністю тексту, урочистістю мелодії, широтою, могутністю темпераменту.

Державним гімном України є пісня «Ще не вмерла України і Слава, і Воля», слова Павла Чубинського, музика Михайла Вербицького.

Гімн виконується під час інавгурації президента країни; при відкритті й закритті сесій парламенту; під час офіційних церемоній підняття державного прапора та інших офіційних державних церемоній; при проведенні військових ритуалів. Державний гімн може виконуватись при відкритті й закритті урочистих зборів, присвячених державним святам; під час урочистих зборів, які проводяться державними органами, органами місцевої влади, іншими організаціями; при проведенні спортивних змагань.

У практиці роботи дипломатичного представництва гімн виконується в особливо урочистих випадках: у деяких країнах на прийомах з нагоди національного свята своєї країни, під час урочистих церемоній за участю глави іноземної держави, у деяких країнах під час вручення вірчих грамот. Під час візиту іноземних делегацій на високому й вищому рівнях державні гімни виконуються під час церемонії офіційної зустрічі, церемонії покладання квітів до могили Невідомого солдата, при офіційному від-ілуванні театру. Першим зазвичай виконується гімн країни гостя.

Указом Президента "Про офіційні символи глави держави" від 29 листопада 1999 р. були визначені офіційні символи глави держави - Прапор (штандарт), Знак, Гербова печатка та Булава Президента України й затверджено Положення про офіційні символи глави держави. Цим Положенням визначається опис офіційних символів глави держави та встановлюється порядок їх використання.

Прояв неповаги до символів держави в міждержавних відносинах прийнято розглядати як вияв неповаги до суверенітету даної держави, як образу честі й гідності держави. Протокольні норми використання державної символіки покликані детально регламентувати поводження з ними в різноманітних ситуаціях, щоб попередити їхнє недбале та неграмотне використання, яке може зашкодити державі та її іміджу. Неухильне дотримання цих протокольних норм - важливий обов'язок усіх державних органів, посадових осіб та громадян. Гідне поводження з державними символами - запорука високого авторитету держави, показник рівня національної свідомості в цій країні. Саме тому дотримання вищезазначених протокольних норм - це питання державної ваги.

Любов до Батьківщини, до рідної держави не може бути абстрактною і повинна проявлятися в конкретних діях. Тому повага до державних символів можна рахувати однією з таких.

2. Використання державних символів України

2.1. Правове закріплення використання державних символів України

В Україні ще не завершено створення правової системи використання державної символіки, не сформована цілісна концепція протокольної практики використання державних символів. Постанова Верховної Ради України "Про встановлення державної символіки на фасадах і в приміщенні Верховної Ради України"¹ від 21 січня 2000 р. майже через десять років після здобуття незалежності законодавчо закріпила заміну на фасадах і в приміщенні Верховної Ради старої радянської символіки на нову символіку незалежної України.

Указом Президента "Про впорядкування геральдичної справи в Україні"² від 18 травня 2000 р. серед іншого було доручено Кабінету Міністрів внести на розгляд Верховної Ради проект закону про державні символи України та вирішити питання щодо створення Державного геральдичного реєстру України.

Указом Президента "Про геральдичні знаки - емблеми і прапори центральних органів виконавчої влади України"³ від 30 листопада 2000 р. міністерствам та іншим центральним органам виконавчої влади, а також ряду посадових осіб - керівникам цих органів - надано право на власні геральдичні знаки - емблеми й прапори (штандарти) та визначений порядок їх заснування. Згідно з Указом затвердження порядку використання геральдичних знаків та прапорів центральних органів виконавчої влади, їх описів та малюнків здійснює глава держави.

Указ Президента "Питання щодо використання державних символів України"⁴ від 9 лютого 2001 р. зобов'язав Кабінет Міністрів розробити проект тимчасового порядку використання державних символів України, який би містив норми щодо використання державної символіки офіційними органами, державними підприємствами та установами у своїй діяльності; під час проведення офіційних заходів; у товарних знаках вітчизняних виробників;забезпечення під час реконструкції будівель та споруд ліквідації зображень державних символів колишнього СРСР та радянських республік, гасел КПРС, за винятком випадків, коли зазначені зображення містяться на будівлях та спорудах, включених до переліків пам'яток історії та культури, а також внести пропозиції щодо встановлення адміністративної відповідальності за її неналежне використання.

Правила використання державних символів під час різних протокольних і церемоніальних заходах були визначені в Положенні "Про Державний Протокол та Церемоніал України"⁵, затвердженому однойменним Указом Президента від 22 серпня 2002 р.

Указом Президента України Л.Кучми від 23 серпня 2004 р. на вшанування багатовікової історії українського державотворення, державної символіки незалежної України та з метою виховання поваги громадян до державних символів України було встановлено День Державного Прапора України, який відзначатиметься щорічно 23 серпня.⁶

2.2. Відповідальність за зневажливе ставлення до державної символіки України

Кримінальний кодекс України від 5 квітня 2001 р. у ч.1 ст. 338 передбачив санкції та кримінальну відповідальність за публічне зневажливе ставлення до Державного Прапора, Герба та Гімну України й ч.2 ст.338 офіційно встановленого або піднятого Прапора чи Герба іноземної держави, що карається штрафом до п'яти-десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арештом на строк до шести місяців.⁷ Наруга над гімном іноземної держави не тягне за собою кримінальної відповідальності.

З об'єктивної сторони ці злочини виражаються лише у публічній нарузі над зазначеними символами. Під наругою розуміють грубе, образливе ставлення, зле висміювання, дії, спрямовані на приниження тих цінностей, до яких інші члени суспільства ставляться з повагою (наприклад зривання прапора чи гербу, їх знищення або пошкодження, використання їх не за призначенням, учинення на них непристойних написів або малюнків, спотворення тексту або музики Гімну, поширення його тексту зі спотворенням змісту і значення, інші дії, в яких виявляється зневажливе ставлення особи до державних символів). Публічний характер дій означає, що вони можуть бути вчинені як відкрито, так і таємно, але за умови, що згодом стануть очевидними для невизначеного кола осіб. Місце вчинення злочину на кваліфікацію злочину не впливає.

Злочини вважаються закінченими з моменту вчинення будь-якої дії, пов'язаної з наругою над державними символами. Не має значення, чи вдалося особі здійснити свій намір до кінця чи ні.

Суб'єктивна сторона злочину — прямий умисел. Якщо особа діяла з хуліганських мотивів, вона несе відповідальність і за ст. 296.

Незаконне підняття Державного Прапора України на річковому або морському судні (ст. 339). Предметом злочину є Державний Прапор України. Місце вчинення злочину — річкове або морське судно.⁸

З об'єктивної сторони злочин виявляється у незаконному піднятті Державного Прапора України на річковому або морському судні без права на використання такого прапора. Злочин вважається закінченим з моменту незаконного підняття Державного Прапора України.

Суб'єктивна сторона цього злочину — прямий умисел.

Суб'єкт цього злочину — будь-яка особа.

Покарання за злочин: за ст. 339 — штраф до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арешт на строк до шести місяців.

3. Державний Прапор України

Наш народ за тисячі років виробив свої символи, тобто осібні атрибути і відзнаки, які вирізняли його серед інших народів. Таким символом який має кожен народ є прапор.

Український національно-державний прапор прийшов до серця нашого народу тернистими шляхами буття. Під час історичних звершень він ставав символом боротьби за національні та соціальні права. У ньому втілені віковічні прагнення до миру, праця, краса та багатство рідної землі.

Державний прапор як символ країни є втіленням національної єдності, честі та гідності, традиції державотворення, історії та сьогодення. Під його знаменом ми йшли до проголошення самостійної Української держави, під ним йдемо й сьогодні.

Державний прапор – одна з офіційних емблем держави, яка символізує її суверенітет. Український державний прапор - це синьо-жовте прямокутне полотнище з двох рівних за шириною, горизонтально розташованих смуг: верхньої синього кольору, нижньої – жовтого кольору, із співвідношенням ширини прапора до його довжини 2:3.

Як і в багатьох інших державах, кольори України не мають офіційного пояснення. А неофіційне змінювалося з часом і залежало як від смаків сучасників, так і від політичної моди. І до нині кожен прочитує їх сам, визначаючи для себе найголовніше.

Поєднання кольорів синього і жовтого може трактуватися багатозначно: це й чисте, мирне, безхмарне небо, що простягнулося над жовтим кольором хлібного лану – символом мирної праці і достатку, це і поєднання символів життя – Золотого Сонця у Синьому Небі. Однак, головна ідея синьо-жовтого полотнища – це велика Гармонія Неба, Сонця, Землі та всього, що на землі сущого.

Прапори держав, народів відомі нам з античних часів. Давні стяги на Русі були у великій шані ще за часів язичництва, а після запровадження християнства вони освячувались образом животворного Христа, що було перейнято від греків. Слов'яни обожнювали свої знамена й вірили, що у воєнний час вони найсвятіші від усіх ідеалів. Прапороносцями призначали, як правило, визначних богатирів, які мали обов'язок постійно тримати прапор над полем бою, пильно охороняти його.

В Україні прапор ще називають хоругвою або знаменом.

Цікавою є версія львівського мовознавця М. Роговича щодо давньої української традиції поєднання жовтого та синього кольорів. Так, згідно з нею, слово "хохол", яким дехто зневажливо називає українців, монгольського походження "хох" – синій, небесний, "улу" (юлу) – жовтий. Кінцева голосна редукується, і ми маємо теперішнє звучання.

Сьогодні державний прапор постійно майорить на будинках Верховної Ради України, резиденції Президента України, його представників в областях і районах, Кабінету Міністрів України, у святкові дні – на будинках міністерств та відомств, державних та громадських організацій, комунальних та приватних спорудах.

Синьо-жовтий держаний прапор України піднімається на відкритті міжнародних конференцій, під час офіційних церемоній, при врученні міжнародних спортивних призів.

Гідність прапора захищається як в самій країні, так і за її межами. Зневага до прапора розглядається як посягання на честь нації та держави. Саме тому Закон передбачає санкції за порушення встановленого порядку поводження з прапором. Так, згідно ст. 187-ї Кримінального Кодексу України, публічний глум над державним прапором України, а також над офіційно встановленим прапором іноземної держави є злочином, що карається позбавленням волі до двох років, виправними роботами або штрафом.

23 серпня 2004 року Президент України Леонід Кучма підписав Указ № 987/2004 «Про День Державного Прапора України»⁹. Цим Указом «на вшанування багатовікової історії українського державотворення, державної символіки незалежної України та з метою виховання поваги громадян до державних символів України» встановлено в Україні нове свято — День Державного Прапора України, який щорічно відзначається 23 серпня. Відповідно до цього Указу Кабінет Міністрів України, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації повинні забезпечити здійснення комплексу заходів щодо святкування Дня Державного Прапора України. Раніше День державного прапора святкувався тільки в Києві на муніципальному рівні.

3.1. Історія розвитку Державного Прапору України

Найдавніші українські прапорні полотнища були трикутно-клинової форми. На зламі XIII—XIV століття з'явилися чотирикутні прапори з клиновими полотнищами на вільному кінці. Найбільш вживаними кольорами були червоний, далі білий, блакитний, рідко жовтий. Були і кольорові сполучення. Найчастішими прапорними зображеннями були хрести, небесні світила та княжо-родові тризуби-двозуби. Древка були завершені наконечниками. Прапор Руської землі (Київської держави) був переважно червоний з золотим тризубом-двозубом, того чи іншого великого князівства, а пізніше корогва Галицько-Волинського князівства — блакитна з золотим левом. Прапор Великого князівства Литовського у XV столітті був червоний з золотим тризубоподібним родовим знаком Гедиміновичів, а з XV століття — червоний з зображенням білого лицаря на такому ж коні з золотою упряжкою, з мечем у правій руці і з блакитним щитом з подвійним золотим хрестом на лівому плечі.

За козацько-гетьманської доби з'являється новий характерний прапорний колір, так званий малиновий. Найчастіше вживані полотнища були прямокутними, або так звані скошені згори вниз або навпаки. Найвищими державними прапорними емблемами були дві гетьманські корогви: перша — червона з зображенням білого Архистратига Михаїла і друга — з зображенням герба того чи іншого гетьмана. Завідував прапором генеральний хорунжий. Гетьманщина користувалась у XVII столітті різнокольоровими прапорами, однак переважав червоний колір. У XVIII столітті стали переважати блакитні полотнища з золотими чи жовтими зображеннями гербів та частково інші ознаки, як небесні світила, зброя, постаті святих Михаїла, Юрія та інші. Лицева сторона полкових і сотенних корогв і знамен була національною емблемою з зображенням козака у золотому чи жовтому щитовому полі на блакитному полотнищі, а зворотна — полковою чи сотенною емблемою відповідного кольору з встановленим зображенням. Великий П. Запорізької Січі був червоним. На лицевій стороні — білий Архістратиг Михаїл, а на зворотній — білий грецький хрест, оточений золотими сонцем, півмісяцем, зірками. Прапори куренів і паланок були переважно малинові з зображенням Архістратига Михаїла або білого хреста і жовто-блакитні. Запоріжжя дало також початок українському морському прапорництву. Корогва для морських походів була біла з зображенням святого Миколи. Із занепадом Гетьманщини та приєднанням Центральної і Західної України до Росії та Австрії український прапор зник.

Збереглося три гетьманських прапори: Богдана Хмельницького — у Стокгольмі (Військовий музей), Данила Апостола — в Москві (Збройова палата Московського Кремля), і Івана Мазепи - в Харкові (Харківський історичний музей). Прапор гетьмана Мазепи був пошитий із білої та жовтої шовкової тканини — камки — та пофарбований і позолочений з обох боків. У центрі полотнища зображений двоголовий орел із символами влади в кігтях та гербом на грудях: у щиті вершник, що списом б’є змія. Поруч намальовано три картуші з різними текстами. Посередині верхньої ділянки видніється напівпостать Ісуса Христа.

Під час революційної «Весни народів» 1848 р. Головна Руська рада у Львові відновлює використання герба Руського королівства (Галицько-Волинської держави) ХІІІ-XIV століття з зображенням золотого лева, що спинається на скелю у синьому полі, а як національний прапор широко вживається синьо-жовтий. На початку ХХ ст. у Галичині під впливом так званих «німецьких правил» з'являвся жовто-синій прапор (тобто, верхня смуга жовта). У літературі помилково стверджувалося, що ніби-то жовто-блакитне поєднання кольорів було і на прапорі Української Народної Республіки. Однак новіші дослідження довели, що подібні твердження безпідставні. 27 (14 старого стилю) січня 1918 Мала Рада затвердила проект українського морського прапору, вироблений Українською Морською Радою (складався з двох смуг, вгорі блакитна, внизу жовта; на синій золотий знак князя Володимира — Тризуб з хрестом угорі). За гетьмана Скоропадського порядок кольорів не змінився. 13.11.1918 був затверджений синьо-жовтий прапор Західно-Української Народної Республіки. 15 березня 1939 року державним прапором Карпатської України став синьо-жовтий стяг. Однак у 1930-х в Галичині, а після Другої світової війни вже в еміграції виникли непорозуміння між прихильниками синьо-жовтого і жовто-синьо порядку поєднання кольорів, які закінчилися постановою Української Національної Ради від 27.6.1949, яка відзначала, що до остаточного виготовлення державних емблем незалежної влади в Україні національний прапор буде синьо(блакитно)-жовтий.

Перший прапор УРСР (встановлений у березні 1918) був червоний з золотими ініціалами «УРСР» у горішньому червоному накутнику з золотим обрамуванням. Потім обрамування зникло, а абревіатура періодично змінювалася на УССР (1923), УСРР (1927). 1937 року для республіки створено новий прапор, червоний з золотими схрещеннями серпом і молотом, супроводженими ініціалами «УРСР». 21 листопада 1949 року Президія Верховної Ради УРСР ухвалила стяг із горизонтально розташованими смугами: верхньою — червоного кольору (2/3 ширини прапора), і нижньою — лазурного кольору з зображенням у верхній частині золотих серпа і молота і над ними — червоної п'ятикутної зірки, обрамленої золотою каймою. Військово-морського й торгового прапора УРСР не мала.

Питання національної символіки (зокрема прапора) неодноразово порушувалося демократичними силами наприкінці 1980-х років. 12 грудня 1989 року воно піднімалося на другому з'їзді народних депутатів СРСР. 23 березня 1990 року перша сесія Тернопільської міської Ради народних депутатів XXI скликання прийняла постанову про національну символіку, один із пунктів містив рішення про встановлення українського національного прапору на будівлі міської ради поруч з державним прапором УРСР. 28 квітня 1990 року аналогічні рішення були прийняті Львівською обласною Радою народних депутатів, 24 липня 1990 року на Хрещатику біля будинку Київради було піднято синьо-жовтий прапор. Після проголошення незалежності України Верховна Рада України 28 січня 1992 року прийняла постанову Про затвердження державним прапором України Національного прапора. Освячення Національного прапора було проведено священиком Петром Бойком (Петро Тодосьович Бойко) після чого здійснена урочиста хода і внесення прапора до Верховної Ради.¹⁰

Державний Прапор України визначається чинною Конституцією України (прийнята 28 червня 1996 року) як «стяг із двох рівновеликих горизонтальних смуг синього і жовтого кольорів» (Стаття 20, Розділ І).¹¹

4. Державний Герб України

До невiд'ємниx атрибутiв держави, якi є її iдентифiкацiйними символами, належать герб, прапор i гiмн. Kоли йдеться про державний герб, то у свiтовiй практицi не усталилося суворої регламентацiї засад його творення. Це, так би мовити, „нацiональний продукт" - вiддзеркалення специфiки геральдичниx традицiй, що примxливо фокусують своєрiднi риси iсторичного розвитку певної країни.

Державні символи України 📙 Курсовая → 🆔 70656