Диремные предложения

Зміст

Вступ

Розділ І Особливості  перекладу диремних речень англійської  мови: підмет – фактична обставина  мети

1. Поняття граматичних трансформацій, причини їх використання, класифікація граматичних трансформацій
2. Дослідження перекладу дирем в теорії і практиці перекладознавства. Переклад диремних речень

Вступ

Переклад має довгу історію. Своїм корінням він сходить до тих далеких часів, коли прамова почала розпадатися на окремі мови і виникла потреба у людях, які знають по кілька мов і здатних виступати в ролі посередників при спілкуванні представників різних мовних громад. Тим не менш, з ряду причин, зокрема в силу його міждисциплінарного характеру, переклад оформився в самостійну науку ще на початку ХХ століття.  В умовах розширення міжнародних зв’язків та обміну інформацією перекладознавство стрімко розвивалося і на даний час користується статусом самостійної наукової дисципліни зі своїми теоретичною базою, концептуальним апаратом і теміносистемой.[Бреус р-а, с.4]

Відомо, що переклад – це перетворення повідомлення із вихідної мови в повідомлення на мову перекладу. [казакова, с.9] Процес перекладу – це складний процес, що включає ряд труднощів, які необхідно долати перекладачеві. Одним із прийомів, які допомагають перекладачеві, є трансформації. Перекладацькі трансформації (заміни) відбуваються через неповної спільності чи відмінності англійської та української мов. Спільність між граматичними властивостями української та англійської мов задається загальній приналежністю до індоєвропейської сім'ї та проявляється в наявності спільних граматичних значень, категорій та функцій.

У той же час відмінність принципів граматичного ладу, що полягає в приналежності цих мов до різних граматичних групам, відбивається в істотних відмінностях між граматичними властивостями.

При цьому не слід забувати, що і відмінність, так і подібність між граматичними формами, їх функціями і значеннями може бути повним і неповним. Повна схожість, як правило, зустрічається порівняно рідко, так само як і повне, відмінність, яку неможна компенсувати.

Інтерес до проблеми перекладацьких трансформацій з боку лінгвістів та їх всебічне вивчення є в курсі теорії і практики перекладу вже традиційними. Такі широко відомі лінгвісти, як О. Д. Швейцер, Я.І. Рецкер, Л.С. Бархударов, В.М. Комісарів, А.В. Федоров, Є.В. Бреус та багато інших присвятили дослідженню перекладацьких трансформацій свої численні статті та монографії. Тим не менше, проблема міжмовних перетворень взагалі і граматичних зокрема продовжує залишатися актуальною. Трансформації, чи то на семантичному або формальному рівні, є невід'ємною частиною перекладацької діяльності. Будь-який професійно виконаний переклад включає в себе ті чи інші види трансформацій. Тому актуальність нашого дослідження зумовлена недостатнім порівняльним вивченням особливостей перекладу диремних речень англійської мови,  а точніше, коли підмет – фактична обставина мети.

Метою нашого дослідження являється специфіка перекладу диремних речень англомовних текстів, в яких перекладацькі трансформації пов’язані із підметом – фактичною обставиною мети.

Реалізація поставленої мети передбачає розв’язання низки конкретних завдань:

1. схарактеризувати перекладацькі трансформації;
2. здійснити аналіз граматичним трансформаціям;
3. вивчити причини, що визивають використання граматичних трансформацій;
4. проаналізувати переклад диремних речень, де підмет – фактична обставина мети.

Матеріалом нашого дослідження слугує англомовні диремні речення із текстів різних стилів.

Основними методами аналізу граматичних явищ у текстах оригіналу та перекладу є синтаксичний аналіз, лінгвостилістичний аналіз, комплексний контрастивно-перекладознавчий аналіз, із залученням елементів контекстуального, компонентного, трансформаційного аналізів.

Надана робота складається із двох частин, в першої – досліджується теорія про поняття диреми, перекладу диремних речень, друга частина присвячена практичному аналізу перекладу диремних речень англійської мови: підмет – фактична обставина мети, список використаної літератури містить ….джерел.

Теоретичне значення дослідження полягає в тому, що його результати становлять внесок у розвиток теоретичних аспектів перекладознавства. Практична цінність роботи визначається тим, що її результати можна застосовувати для розв’язання практичних проблем, пов’язаних з англо-українським перекладом. Схема аналізу фактичного матеріалу може бути використана для розгляду інших граматичних проблем перекладу. Матеріал та висновки наданої роботи можуть використовуватися в нормативних курсах вступу до перекладознавства, теорії перекладу, на заняттях з практики перекладу, а також можуть бути корисними перекладачам-практикам

Розділ І Особливості перекладу диремних речень англійської мови: підмет – фактична обставина мети

1.1, Поняття граматичних трансформацій, причини їх використання, класифікація граматичних трансформацій

Серед численних складних проблем, які вивчає сучасне мовознавство, важливе місце займає вивчення лінгвістичних аспектів міжмовної мовленнєвої діяльності, яку називають "перекладом" або "перекладацькою діяльністю".

Це, безсумнівно, дуже давній вид людської діяльності. Як тільки в історії людства утворилися групи людей, мови яких відрізнялися один від одного, з'явилися і "білінгви", допомагали спілкуванню між "різномовними" колективами. З виникненням писемності до таких усних перекладачів-"товмачів" приєдналися й перекладачі письмові, які перекладали різні тексти офіційного, релігійного й ділового характеру. З самого початку переклад виконував найважливішу соціальну функцію, роблячи можливим міжмовне спілкування людей. Поширення письмових перекладів відкрило людям широкий доступ до культурних досягнень інших народів, зробило можливим взаємодію і взаємозбагачення літератур та культур. Знання іноземних мов дозволяє читати в оригіналі книги на цих мовах, але вивчити навіть одну іноземну мову вдається далеко не кожному. 

Першими теоретиками перекладу були самі перекладачі, які прагнули узагальнити свій власний досвід, а іноді і досвід своїх колег по професії. Зрозуміло, що з викладенням свого "перекладацького кредо" виступали видатні перекладачі всіх часів і, хоча висловлювані ними міркування не відповідали сучасним вимогам науковості і доказовості і складалися в послідовні теоретичні концепції, все ж цілий ряд таких міркувань і сьогодні представляє безперечний інтерес.

Так, ще перекладачі античного світу широко обговорювали питання про ступінь близькості перекладу до оригіналу. У ранніх перекладах Біблії чи інших творів, які вважалися священними або зразковими, переважало прагнення буквального копіювання оригіналу, що приводило деколи до неясності або навіть повної незрозумілості перекладу. Тому пізніше деякі перекладачі намагалися теоретично обґрунтувати право перекладача на велику свободу щодо оригіналу, необхідність відтворювати не букву, а сенс або навіть загальне враження, "чарівність" оригіналу. Вже в цих перших висловлюваннях про цілі, які повинен переслідувати перекладач, можна знайти початок теоретичних суперечок нашого часу про допустимість буквального або вільного перекладу, про необхідність зберегти у перекладі той же вплив на читача, який має оригінал, і т.п. 

Пізніше окремі перекладачі намагалися сформулювати деяку подобу "нормативної теорії перекладу", викладаючи ряд вимог, яким повинен був відповідати "хороший" переклад або "хороший" перекладач. Французький гуманіст, поет і перекладач Етьєнн Доле (1509-1546) вважав, що перекладач повинен дотримуватися наступних п'яти основних принципів перекладу:  
           1. досконало розуміти зміст тексту, що перекладається і намір автора, якого він переводить;

2. досконало володіти мовою, з якого переводить, і настільки ж чудово знати мову, на яку переводить;

3. уникати тенденції переводити слово в слово, бо це спотворило б зміст оригіналу і згубило б красу його форми;

4. використовувати в перекладі загальновживані форми мовлення;

5. правильно вибираючи і маючи в своєму розпорядженні слова, відтворювати загальне враження, вироблене оригіналом у відповідній "тональності".

У 1790 р. у книзі англійця А. Тайтлера "Принципи перекладу" основні вимоги до перекладу були сформульовані наступним чином:

1. переклад має повністю передавати ідеї оригіналу;

2. стиль і манера викладу перекладу повинні бути такими ж, як в оригіналі;

          3. переклад повинен читатися так само легко, як і оригінальні твори. [Паршин, с.4]

Відомий теоретік перекладознавства А.Д. Швейцер визначає переклад, як одно направлений і двофазний процес міжмовної і міжкультурної комунікації, при якому на основі підданого цілеспрямованому (“перекладацькому”) аналізу первинного тексту створюється вторинний текст (або метатекст), замінюючий первинний в іншому мовному і культурному середовищі; процес, що характеризується установкою на передачу комунікативного ефекту первинного тексту, що частково модифікується відмінностями між двома мовами, між двома культурами і двома комунікативними ситуаціями [Швейцер 2,с.75].

Згідно В. Н. Комісарову [Комис. Слово, Комис. Теор, Комис. Лингв.] та А. Пашину [] сучасна теорія перекладу розрізняє такі жанрово-стилістичні види перекладу:

- художній переклад - переклад художніх текстів. Він здійснюється за допомогою равноцінної передачі засобами іншої мови емоційно-філософського змісту того чи іншого прозового чи віршованого літературного твору;

- інформативний переклад - переклад текстів, основна функція яких полягає у передачі якоїсь інформації. До інформативного перекладу належать:

а) науково-технічний переклад - переклад науково-технічних текстів та документації;

б) суспільно-політичний переклад - переклад суспільно-політичних текстів;

в) військовий переклад - переклад текстів військової тематики;

г) юридичний переклад - переклад текстів юридичного характеру;

д) побутовий переклад - переклад текстів розмовно-побутового характеру.

Належність оригіналу  до особливого функціонального стилю  може впливати на характер перекладацького  процесу і вимагати від перекладача застосування особливих методів і прийомів.

Для досягнення семантичної  еквівалентності потрібні різноманітні перекладацькі перетворення або, як їх ще називають трансформації чи заміни.

Як зазначає у своїх  працях Бреус Є. В., що на рівні компонентної еквівалентності в основному використовуються трансформації, що зачіпають граматичну структуру вислову. Рівень денотативноЇ еквівалентності вимагає складніших лексико-граматичних трансформацій, що спричиняють за собою зміни в семантичній структурі вислову [Бреус р-а, с.10].

Різні вчені по-різному  визначали перекладацькі трансформації. Так, наприклад, Р.К. Миньяр-Белоручев  дав наступне визначення: "Трансформація - основа більшості прийомів перекладу. Полягає в зміні формальних (лексичні або граматичні трансформації) або семантичних (семантичні трансформації) компонентів початкового тексту при збереженні інформації, призначеної для передачі" [Миньр-б, с.201].

Я.І. Рецкер, у свою чергу, визначає трансформації як прийоми  логічного мислення, за допомогою яких ми розкриваємо значення слова мови оригіналу в контексті і знаходимо йому відповідність в мові перекладу, яке не співпадає із словарним [Рецкер, с 216].

Швейцер А.Д. зазначає, що перекладацькі трансформації - це міжмовні операції перевираженія сенсу [Швейцер, с.118].

Архипов А.Ф. під перекладацькими  трансформаціями розумів технічні прийоми перекладу, що полягають  в заміні регулярних відповідностей нерегулярними, а також самі мовні  вирази, отримувані в результаті застосування таких прийомів [Мирам, с.84].

Латишев Л.К. іменує перекладацькі  трансформації як відступ від  структурного і семантичного паралелізму  між початковим і перекладним  текстом на користь їх рівноцінності в плані впливу [Латиш, с.27].

Як зазначає В.Н. Комісаров  перекладацькі трансформації можуть розглядатися як способи перекладу, які перекладач використовує для подалання типових труднощів [Комис.Теор, с.83].

Л.С. Бархударов, який зробив суттєвий вклад у розробку типології  перекладацьких трансформацій зазначав, що перекладацькі трансформації - такі чисельні та якісно різноманітні міжмовні перетворення, які здійснюються для досягнення перекладацької еквівалентності (адекватності перекладу) всупереч розбіжностям формальних та семантичних систем двох мов [Бархуд, с.190].

А. Паршин визначає перекладацькі трансформації як перетворення, за допомогою яких можна здійснювати перехід від одиниць оригіналу до одиниць перекладу у зазначеному сенсі [Паршин, с.139].

Залежно від характеру  одиниць вихідної мови, які розглядаються  як вихідні в операції перетворення перекладацькі трансформації можна поділити на:

- лексичні;

- граматичні;

- лексико-граматичні.

Згідно з В. Коміссаровим, граматичні трансформації або граматичні заміни - це спосіб перекладу, при якому граматична одиниця в оригіналі перетвориться в одиницю мови перекладу з іншим граматичним значенням. Заміні може піддаватися граматична одиниця мови оригінала будь-якого рівня: словоформа, частина мови, член речення, речення певного типу. Зрозуміло, що при перекладі завжди відбувається заміна форм мови оригіналу на форми мови перекладу. Граматична заміна, як особливий спосіб перекладу, подразуміває не просто вживання в перекладі форм мови перекладу, а відмова від використання форм мови перекладу, аналогічних формам мови оригінала, заміну таких форм на інші, відмінні від них за граматичним значенням [Комис. Слово, с.54].

А.Д. Швейцер визначав граматичні трансформації як трансформації, при яких перетворюється формальна структура вислову і залишається незмінним сенс, що конституює його, набір сем [Швейцер, с.118].

Граматичні трансформації полягають в перетворенні структури речення в процесі перекладу відповідно до норм мови перекладу. Трансформація може бути повною або частковою залежно від того, чи змінюється структура речення повністю або частково. Зазвичай, коли замінюються головні члени речення, відбувається повна трансформація, якщо ж замінюються лише другорядні - часткова. Окрім замін членів речення можуть замінюватися і частини мови. Найчастіше це відбувається одночасно.

Масштаб і глибина  перекладацьких трансформацій бувають різноманітними - від трансформацій, які спричиняють відносно невелику відмінність тексту мови перекладу з текстом мови оригінала, до випадків так званого парадоксального перекладу, коли зовнішня несхожість тексту оригінала і тексту перекладу така, що важко відразу ж визнати переклад, і лише поміркувавши можна дійти висновку, що рішення оптимальне, що перекласти ближче до тексту було просто неможливо, що перед нами переклад.

Основні типи граматичних  трансформацій включають:

- синтаксичне уподібнення (дослівний переклад);

- розчленовування речення;

- об'єднання речень;

- граматичні заміни (форми слова, частини мови або члена речення).

А. Д. Швейцер класифікував граматичні трансформації таким чином:

1)об'єднання речень - спосіб  перекладу, при якому синтаксична  структура речення в оригіналі  перетворюється шляхом з'єднання  двох простих речень в одне  складне.

2)розчленовування речення  - спосіб перекладу, при якому  синтаксична структура речення  в оригіналі перетворюється в дві або більше предикативні структури мови перекладу.

3)додавання грамматікалізованних  одиниць, наприклад, союзів, займенників  і т.п.

4)вилучення грамматікалізованних  елементів. [Швейцер, с.180]

Як вже було зазначено  вище,граматичні трансформації полягають у перетворенні структури речення в процесі перекладу відповідно до норм мови перекладу. Вони можуть відбуватися на синтаксичному рівні і на морфологічному рівні.

Граматичні трансформації полягають в перетворенні структури речення в процесі перекладу відповідно до норм переводячої мови. Вони можуть відбуватися на синтаксичному рівні і на морфологічному рівні.

1.2, Дослідження перекладу дирем в теорії і практиці перекладознавства. Переклад диремних речень

Речення, найбільш складна  по функціональному і семантичному составу одиниця мови, являється одночасно і одиницею мовлення і в якості такової переживає найбільш суворий вплив прагматичного фактору в процесі знакообразованія. Якщо окреме слово, морфологічну форму або словосполучення можна розглядати як стале і порівняно незалежну інформаційну данність, відповідності якої в принципі зчислені, то усяке речення обов’язково пов’язано і зумовлено авторською установкою, а тому може, з точки зору перекладу, мати невизначену кількість інтерпретацій.

Всі ці властивості речення, які доставляють багато клопотів перекладачеві, проявляються в гнучкості практично всіх компонентів речення, які при перекладі можуть частково або повністю змінювати свій граматичний і/або лексико-семантичний вигляд. [Казакова, с.210]

Найбільш розповсюдженим та багатообразним видом перекладацької трансформації являються заміна. В процесі перекладу заміні можуть підлягати як граматичні одиниці, так  і лексичні, в зв’язку із чим  можна говорити о граматичних  і лексичних замінах. До граматичних замін відносять слідуючи типи:

• заміна форм слова;
• заміна частин мови;
• заміна членів речення (перебудова синтаксичної структури речення);
• синтаксичні заміни в складному реченні.

Заміна членів речення  приводить до перебудови його синтаксичної структури. Такого роду перебудова відбувається і в ряді случав при заміні частин мови. Більш суттєвою перебудова синтаксичної структури пов’язана із заміною головних членів речення, особливо підмету. Використання подібних замін в значної мірі зумовлено тим, що в англійської мові найчастіше, ніж в української,  підмет виконує інші функції, аніж позначення суб’єкту дії.

Згідно дослідженням Бреусу, один з проявів мовної вибірковості полягає в тому, «що вихідна і переводна мови, в нашому випадку - англійська і російська, при описі однієї і тієї ж предметної ситуації обирають різні ознаки в якості відправної точки. Звичайно, так буває не завжди, і опис ситуації в двох мовах в цьому може бути однаковим (пор. “I am reading an interesting book” та «Я читаю цікаву книжку») – Тут обидві мови вибирають одну і ту ж точку-людини, що граматично виявляється у використанні аналогічного підлягає -"I" і "Я". Є, однак, чимало інших випадків, коли відправна точка змінюється, а з нею міняється і підмет. Наприклад, в англійській фразі "The doctor has been sent for" в якості початкової точки опису виступає лікар. У еквівалентної російської фразою "За доктором послали" відбувається семантичний зсув-в якості відправної точки російська мова вказує не на лікаря, а на тих, хто за ним послав. [Бреус а-р, с.24]

Існує кілька причин зміни підмету при перекладі. Розглянемо деякі з них.

По-перше, слід розглянути два важливих для перекладу поняття – монорема і дирема. В мові основною одиницею являється речення, а в мовленні – висловлювання. Згадаємо, що висловлювання – це речення, яке включено в конкретну комунікативну ситуацію. Як одиниця комунікації висловлювання складається із двох частин – старої інформації (теми) і нової інформації (реми). Чіткої межі між темою і ремою не має. Новизна інформації зростає в міру розгортання думки і досягає свого піку в останньому слові висловлювання. Але для практичних цілей перекладу межу між ними можна провести по дієслову. При розгляді перекладацьких трансформацій такий поділ теми і реми дозволяє оперувати формальними мовними одиницями, членами речення, які легко помітні в тексті. [Бреус а-р, с.24]

Монорема – вислів, що представляє собою граматично повну пропозицію, в якої тематичний елемент виражений експліцитно, але також містить нове, тобто  вказує новий для одержувача об’єкт повідомлення. При цьому тема може мати будь-граматичне оформлення, може бути виражена навіть морфемою: It's getting dark - Темніє.

Дирема - пропозиція, в якому тема не містить «нового», тобто називає вихідний пункт повідомлення, вже відомий одержувачу [Черняхівська, , с.23]. Таким чином, узагальнюючи визначення Л. А. Черняхівської, можна зробити висновок: Висловлювання, цілком містить «нову» інформацію, називається «моноремой», а висловлювання, в якому тема не містить «нового», - «диремой». Монореми зустрічаються в початкових фразах тексту і на початку абзацу. Диреми з'являються по ходу розповіді.

Висловлювання типу монореми в процесі перекладу піддаються незначним перетворенням. Рема разом з підметом переміщуються в кінцеву позицію, і застосовується зворотний порядок слів, але відправна точка при описі предметної ситуації залишається тією ж самою.

Більш глибокими перетвореннями супроводжується переклад висловлювань, званих диремамі. Нагадаємо, що під терміном дирема розуміється висловлювання, в якому тема, або "стара" інформація, пов'язана з оповіданням у попередній частині тексту і безпосередньо з нього витікає.

Схема будови англійської диреми така ж, як в російській мові. На початку висловлювання знаходиться тема, за якою слідує рема. Може здатися, що така схожість полегшує вирішення завдань, пов'язаних з переведенням дирем. Насправді воно їх тільки ускладнює. Для того щоб у цьому розібратися, наведемо два англійських висловлювання: A boy | came | into the room. The boy | came | into the room.

Перше висловлювання є моноремой, показником чого служить використання неозначеного артикля а перед підметом boy. Еквівалентне російське висловлювання виглядає так: До кімнати | увійшов | хлопчик. У ньому використовується зворотній порядок слів, при якому рема (boy - хлопчик) буде перенесено в кінець висловлювання. Тепер переведемо дірему: Хлопчик | увійшов | у кімнату. The boy | came | into the room. І в англійській, і в російській висловлюваннях тема (boy - хлопчик) займає початкову, а рема (into the room - у кімнату) кінцеву позицію. Початкова точка при описі предметної ситуації одна і та ж і пов'язаних з нею перекладацьких труднощів не виникає.

 Є, проте, інший вид англійських дирем, де справа йде інакше. Мова йде про висловлювання, в яких виявляється прагнення англійської мови організувати дирему так, щоб положення головного учасника предметної ситуації-суб'єкта-збігалося з ремой, тією частиною висловлювання, яка є найбільш важливою для цілей спілкування. При перекладі подібних дирем виникає необхідність у здійсненні цілого ряду перекладацьких перетворень. [Бреус а-р, с.28-29]

Так само як і на підрівні компонентної еквівалентності, на підрівні референціальної еквівалентності до числа факторів, що детермінують перекладацькі трансформації, входить комунікативна структура висловлювання ("актуальне членування пропозиції").

В англійської мові фіксований порядок не допускає настільки ж широкого та вільного використання інверсії для виділення теми і реми, якщо не рахувати деяких стилістично і семантично обмежених випадків типу: Over the liquor shelves hangs a row of wooden tablets in which the names of Irish cities and provinces are carved - Над заставленими пляшками полками висять дощечки, на яких викарбувані назви ірландських міст і провінцій. В інших випадках більш жорсткий порядок проходження компонентів висловлювання в англійській мові компенсується більш широкої сполучуваністю іменників, що виступають у ролі підмета, з дієсловами, які у ролі присудка: In 1961 an airliner crash in Illinois killed seventy-eight persons; Bad weather brought Concorde 002 down on a sudden visit to London's Heathrow airport yesterday; The split in the Democratic Party elected Lincoln. Збереження в перекладі тієї ж семантико-синтаксичної структури неможливо. Адже по-російськи "катастрофа вбила людей", "погода посадила літак" і "розкол обрав президента" невідмічені фрази. Суб'єктом предикатів, що означають активна дія, можуть бути іменники інших семантичних класів, що позначають не причину дії, а його агенса (пор. Мисливець вбив ведмедя, Льотчик посадив літак, Народ обрав депутатів).

Зважаючи на неможливість збереження структури вихідного висловлювання у перекладі використовується трансформація, в результаті якої дієслово замінюється його конверсивами (bring down – зробити посадку, elect – прийти до влади, kill – загинути), а підмет перетворюється в обставину причини: У 1961 році в результаті авіаційної катастрофи в штаті Іллінойс загинуло сімдесят вісім чоловік; Учора через нельотну погоду літак Конкорд-002 раптово здійснив посадку в лондонському аеропорту Хітроу; Завдяки розколу в демократичній партії до влади прийшов Лінкольн. [Швейцер, теор пер, с.128]

Нагадаємо, що конверсія — це без афіксальний засіб словотвору, при якому утворення нової частини мови на ґрунті одного кореня викликає внутрішні зміни мовної одиниці.

При конверсії утворюється омонім, семантично пов'язаний з початковим словом. Зрозуміти значення новоутворення можна, спираючись на значення початкового слова: The actor was hissed off the stage. — "Актора зігнали зі сцени шиканням ".

Найбільш продуктивним різновидом є субстантивація, найчастіше від дієслів, потім вже від прикметників. Далі йде [вербалізація], в основному в зв'язці «іменник — дієслово». Найменш активними є процеси ад'єктивації і адвербализації. Нікітін Михаїл Васильович,доктор філологічних наук, вказує також на поділ конверсії на транспозитивну та словотворчу. Транспозитивна конверсія буває повною та неповною. Вона характеризується переходом слова в іншу частину мови зі збереженням основного початкового значення. [uk.wikipedia.org/wiki/]

Диреми, підмет-фактичне обставина, об'єкт або ознака суб'єкта. Одним з мовних засобів, що дозволяють здійснити переміщення суб'єкта в кінець висловлювання, є використання підмета, яке позначає не діяча, а обставина вчинення дії, об'єкта дії або які-небудь ознаки діяча.

Підмет-фактична обставина мети або образу дії. Таке підмет часто позначає явища або які-небудь неживі предмети, що виступають як спонукальні мотиві подальших подій. При перекладі цього висловлювання на російську мову відбувається зміна відправної точки, з якої починається опис предметної ситуації. Заміна підмета спричиняє за собою зміну дієслова: напрям дії змінюється на протилежне. Це перетворення відомо у перекладацькій практиці як «конверсія». При перекладі використовується зворотній порядок слів. Підмет замінюється на обставину мети.: The avalanche \ destroyed | several houses. В результаті сходу лавини \ постраждало | декілька будівель. [Бреус а-р, с.29-30]

Список використаних джерел

1. Бархударов Л.С. Язык и перевод (Вопросы общей и частной теории перевода). - М.: Междунар. отношения, 1975. - 240 с.
2. Е.В. Бреус. Теория и практика перевода с английского на руський
3. Бреус Е. В. Основы теории и практики перевода с русского языка на английский : 3 – е изд. – М.: Изд – во УРАО, 2002. - 208 с.
4. Комиссаров В.Н. Лингвистика перевода. - М.: Высшая школа, 1980. - 215 с.
5. Комиссаров В.Н. Слово о переводе. - М.: Международные отношения, 1973. - 215 с.
6. Комиссаров В.Н. Теория перевода (лингвистические аспекты). - М.: Высшая школа, 1990. - 253 с.
7. Латышев Л.К. Перевод: проблемы теории, практики и методики преподавания. -- М.: Просвещение, 1998. -- 160 с.
8. Миньяр - Белоручев Р. К. Общая теория перевода и устный перевод. - М.: Воениздат, 1980. - 237 с.
9. Мирам Г.Э. Профессия: переводчик. - К.: Ника-Центр, 1999. 160 с
10. Паршин А. Теория и практика перевода. - М.: Русский язык, 2000. - 161 с.
11. Рецкер Я.И. Теория перевода и переводческая практика. - М.: Международные отношения, 1974. - 214 с.
12. Черняховская Л. А. Перевод и смысловая структура. - М.: международные отношения, 1976, - 298c.
13. Швейцер А.Д. Теория перевода (статус, проблемы, аспекты). М., 1988. - http://www.gumer.info/bibliotek_Buks/Linguist/shveyz/index.php
14. Швейцер А.Д. Перевод и лингвистика. - М: Воениздат, 1973 - 280 с.
15. http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9A%D0%BE%D0%BD%D0%B2%D0%B5%D1%80%D1%81%D1%96%D1%8F_(%D0%BC%D0%BE%D0%B2%D0%BE%D0%B7%D0%BD%D0%B0%D0%B2%D1%81%D1%82%D0%B2%D0%BE)