Дослідження психологічних особливостей агресивної поведінки у підлітковому віці

Полтавський національний педагогічний університет ім. В. Г.  Короленка

Кафедра психології

КУРСОВА РОБОТА

з психології

на тему: «Дослідження психологічних особливостей агресивної поведінки у підлітковому віці»

Студентки 4 курсу П-412 групи

Напряму підготовки 6.030102 Психологія

Шит Альони Анатоліївни

Керівник: ст. викл. Губіна Т.І.

Національна шкала___________

Кількість балів:_____Оцінка: ECTS____

Члени комісії            _________ _________________

_________ _________________

_________ _________________

м. Полтава – 2013 рік

Зміст

Вступ...................................................................................................................3

Розділ І.  Теоретичні засади дослідження агресивності у підлітковому віці…….... ..............................................................................5

1.1. Психологічні особливості особистісного становлення підлітка…. ….5

1.2. Причини виникнення агресії у підлітків………………………………11

1.3. Особливості агресивної поведінки в підлітковому віці……………....17

Висновки до розділу І……………………………………………………...23

Розділ ІІ.  Методичні засади дослідження агресивної поведінки у підлітків….…………………………….…………………………………….24

2.1. Огляд і обґрунтування вибору методик……….………………………24

2.2. Методика „ Діагностика станів агресії ” (Басса-Дарки)......................26

2.3. Методика „ Визначення інтегральних форм комунікативної агресивності ” (В.В. Бойко)…………………………………………………28

2.4. Багатофакторний особистісний опитувальник FPI…………………...29

Висновки до розділу ІІ……………………………………………………..30

Розділ ІІІ. Дослідження особливостей мотивів учбової діяльності у підлітків…………………………………………………………………………….31

3.1. Організація і ціль емпіричного дослідження…………………...……..31

3.2. Результати дослідження особливостей агресивної поведінки у підлітковому віці…………………………………………………………………...32

3.3. Виділення психологічних особливостей агресивних підлітків……………………………………………………………………………..36

3.4. Особливості агресивної поведінки  за статевими ознаками ………....40

Висновки до розділу ІІІ……………………………………………………43

Висновки……….............................................................................................45 
Список використаних джерел. ………………………………………………...47

Додатки....…………………………………….............................................50

Вступ

Проблема агресивності дітей та молоді на сучасному етапі розвитку суспільства надзвичайно актуальна. Необхідність в проведенні досліджень на вказану тему обумовлюється, на наш погляд, цілою низкою причин.

По-перше, проблема агресії сама по собі була досить актуальною на всьому протязі розвитку людства. Щодо сучасної цивілізації, то вона не тільки не долає, але, навпаки, стимулює прояви агресії.

По-друге, на сучасному етапі, коли суспільство знаходиться в умовах трансформації соціально-економічної системи, зміни ціннісних орієнтацій, соціально-психологічних факторів, що впливають на особистість, зокрема в плані агресивної поведінки, набуває особливої актуальності.

Крім того, зі всього кола проблем людської агресії найважливішою можна вважати проблему агресії у підлітків. Цьому сприяють як особливості фізіологічного розвитку в цей період (гормональні зрушення, велика збудженість нервової системи), так і психологічні особливості («відчуття дорослості», реакція емансипації та опозиції, потреба в самоспостереженні, гостра чутливість до невдач). Психологи вказують на те, що агресивність ускладнює пристосування дітей до умов життя в суспільстві і посідає одне з перших місць у девіантній поведінці неповнолітніх.

Агресивні тенденції найрізкіше виявляються у підлітків. Більшість сучасних авторів негативно оцінюють агресивну поведінку. Однак деякі автори вважають, що агресивність має й позитивну сторону: вона може проявлятися в активності й ініціативності. Проблемою підліткової агресивності займалися такі автори як Берон Р., Бовть О., Левитов Н., Личко А., Лоренц К., Ричардсон Д., Семенюк Л. Незважаючи на значну кількість публікацій, проблема агресивності дітей та молоді вивчена недостатньо. Саме тому темою нашої курсової роботи ми обрали „ Дослідження психологічних особливостей агресивної поведінки підлітків ”.

Мета нашої роботи є виявлення, вивчення та дослідження психологічних особливостей агресивної поведінки у підлітковому віці.

Об’єкт дослідження – розвиток особистості у підлітковому віці.

Предмет дослідження – психологічні особливості агресивної поведінки у підлітковому віці.

Завдання дослідження:

1. Теоретично дослідити зміст поняття агресії та її особливості в підлітковому віці.
2. Підібрати і проаналізувати методики дослідження різних проявів підліткової агресії.
3. Експериментальне дослідження агресивної поведінки у підлітків.

Дана робота має чітку структуру і складається з трьох розділів, списку опрацьованої літератури та додатків. Перший розділ містить теоретичний аналіз літератури щодо особливостей агресивної поведінки  у підлітковому віці, виявляє основні погляди різних теорій на поняття агресії та його ролі у структурі особистості. У другому розділі представлені ключові методи вивчення агресивної поведінки. Третій розділ містить опис проведеного нами емпіричного дослідження. Представлений аналіз результатів дослідження, що забезпечує можливість дослідити сформульовану задачу. В кінці кожного розділу містяться висновки.

Розділ І. Теоретичні засади дослідження агресивності у підлітковому віці

1.1. Психологічні особливості особистісного становлення підлітка

Даючи характеристику психології підліткового віку, треба мати на увазі додаткові обставини. У кожного покоління є характеристики, що належать тільки визначеному віку. Однак більшість цих характеристик у різних поколінь може змінюватися. Є такі характеристики, що властиві саме тільки тому чи іншому поколінню молоді й обумовлені зовнішніми факторами розвитку. У процесі історичного розвитку суспільства окремі характеристики раннього юнацького віку можуть зрушуватися чи донизу чи догори [3]. Психологічно цей вік у край суперечливий, він характеризується максимальними диспропорціями в рівні і темпах розвитку. Найважливіша психологічна особливість - почуття дорослості. Тривалість підліткового періоду часто залежить від конкретних умов виховання дітей, від того, наскільки великий розрив у нормах і вимогах пропонованих до дитини і дорослому. Контрастність дитинства і зрілості, між якими він "знаходиться", утруднює підлітку засвоєння дорослих ролей і породжує багато зовнішніх і внутрішніх конфліктів [8].

Підлітковий вік - це вік допитливого розуму, жадібного прагнення до пізнання, вік кипучої енергії, бурхливої активності, ініціативності, спрага діяльності. Помітний розвиток у цей період здобувають вольові риси характеру - наполегливість, завзятість у досягненні мети, уміння переборювати перешкоди і труднощі [1]. Увага підлітка характеризується не тільки великим обсягом і стійкістю, але і специфічною вибірковістю. У цей період уже може бути навмисна увага. Виборчим, цілеспрямованим, аналізуючим стає і сприйняття. Значно збільшується обсяг пам'яті, при чому не тільки за рахунок кращого запам'ятовування матеріалу, але і його логічне осмислювання. Пам'ять підлітка, як і увага поступово здобуває характер організованих, регульованих і керованих процесів [1]. Бурхливо розвиваються почуття підлітків. Їхні емоційні переживання здобувають велику стійкість. У підлітка з’являється підвищений інтерес до своєї особистості, потреба усвідомлення й оцінки своїх особистих якостей. Аналізуючи й оцінюючи свою поведінку, підліток поступово порівнює його з поведінкою оточуючих людей, насамперед своїх товаришів [32]. Існує багато незаперечних доказів специфічності цього віку, його критичності протікання. Першим запропонував розглядати підлітковий період як перехідний від дитинства до дорослості С. Хол у рамках розробленої їм теорії рекапітуляції. Він уперше описав кризовий характер розвитку дитини в цьому віці, сформував його негативні аспекти. Характерною рисою підліткового віку є, на його думку, амбівалентність та парадоксальність психічного життя підлітка. Ця риса проявляється у випадковій зміні веселощів нудьгою, упевненості в собі - сором'язливістю, егоїзм - альтруїзмом, товариство - замкненістю.

Головне завдання підлітка - це формування самосвідомості, ідентичності, які можна розглядати в якості основних психологічних придбань у цьому віці. На думку Ш. Мюллер, специфіка психічного розвитку підлітка може бути пояснена з позиції пубертатна. Відомо, що пубертат - це період різкого прискорення фізичного та статевого розвитку [14]. Особистість підлітка розвивається, у першу чергу, у залежності від того, яка цінність має в них перевагу, що встановлює його життя.

Е. Штерн виділив шість типів особистості:

1. Напрямки теоретичної особистості спрямовані на об’єктивне пізнання дійсності.

2. Естетичному типу, навпаки, незнайоме об’єктивне пізнання дійсності.

3. Економічним типом особистості маніпулює ідея користі, спрямованість досягти результату з найменшими витратами.

4. Сенс життя соціальної особистості - спілкування та життя для інших людей.

5. Сенс життя політичної особистості - спрямованість до влади.

6. Релігійна особистість  співвідносить усяке одноразове  явище зі спільним сенсом життя [1].

Очевидно, що приведені емпіричні психологічні характеристики підліткового віку не втратили свого значення і до сьогоднішнього дня. Але вони лише ілюструють хід психічного розвитку підлітка та неповно пояснюють рух дій.

У зв'язку з цим особливий інтерес представляє культурно - історична концепція Л.С. Виготського. Ключовою проблемою цього періоду Виготський називав проблему інтересів дитини, коли має місце розруха та одмирання попередніх груп (домінант) інтересів та розвиток нових. До них він відносив егоцентричну домінанту - інтерес підлітка до своєї особистості, домінанту далини - домінування широких інтересів, спрямованих у майбутнє над теперішніми інтересами, домінанту романтики - потяг до незвіданого, героїчного. Поява нових інтересів призводить до перебудови старої та виникненню нової системи мотивів, що міняє соціальну ситуацію розвитку підлітка. Зміна соціальної ситуації розвитку веде до зміни ведучої діяльності, результатом якої стають нові психологічні нововведення підліткового віку. На фоні всього вищесказаного можна особливо відмітити одну деталь, на якій роблять акцент багато дослідників - це різке погіршення поведінки. Це проявляється в негативізмі, упертості, протиставленні собі батькам та вчителям. Усе це вказує на те, що підлітки схильні до прояву агресивної поведінки [8]. Агресивні підлітки, як правило, мають низький рівень інтелектуального розвитку, підвищене навіювання, наслідування, недорозвиненість моральних представлень. Разом з тим серед агресивних підлітків зустрічаються і діти добре інтелектуально і соціально розвинені. У них агресивність виступає засобом підняття престижу, демонстрації своєї самостійності, дорослості. Стосовно офіційного керівництва в деякій опозиції, що виражається в їхній підкресленій незалежності від учителів. Вони претендують на неформальну, але більш авторитетну владу, спираючи на свою реальну фізичну силу. Ці неформальні лідери володіють великою організуючою силою, можливо тому, що за свій успіх вони можуть використовувати привабливий для всіх підлітків принцип справедливості. Не випадково біля них збираються не дуже розбірливі з метою і засобами, компанії підлітків. Сприяють успіху таких лідерів і уміння безпомилково визначати слабких, тих, хто виявляється беззахисним перед нахабністю і цинізмом, особливо, якщо цей цинізм представлений під видом морального принципу "виживають сильні, слабкі вимирають" [10].

Сучасний підліток живе у світі, складному по своєму змісті і тенденціям соціалізації. Це зв'язано, по-перше, з темпом і ритмом техніко-технологічних перетворень, що пред'являють до зростаючого людям нові вимоги. По-друге, з насиченим характером інформації, що створює масу "шумів", що глибоко впливають на підлітка, у якого ще не вироблено чіткої життєвої позиції. По-третє, з екологічними й економічними кризами, що вразили наше суспільство, що викликає у дітей почуття безнадійності і роздратування. При цьому у молодих людей розвивається почуття протесту, часто неусвідомленого, і разом з тим росте їхня індивідуалізація, що при втраті загально-соціальної зацікавленості веде до егоїзму. Підлітки більше інших вікових груп страждають від нестабільності соціальної, економічної і моральної обстановки в країні, утративши сьогодні необхідну орієнтацію в цінностях і ідеалах, - старі зруйновані, нові не створені [15]. Особистість підлітка формується не сама по собі, а в навколишній його середовищі. Особливо важлива роль малих груп, у яких підліток взаємодіє з іншими людьми. Насамперед, це стосується родини. Різні автори виділяють різні типи неблагополучних родин, де з'являються діти з відхиленнями в поведінці. Ці класифікації не суперечать, а доповнюють, іноді повторюючи один одного.

Бочкарева Г.П. виділяє родини: з неблагополучною емоційною атмосферою, де батьки не тільки байдужі, але і грубі, неповажні стосовно своїх дітей; 2) у який відсутні емоційні контакти між її членами, байдужність до потреб дитини при зовнішньої благополучності відносин. Дитина в таких випадках прагне знайти емоційно значимі відносини поза родиною; 3) з нездоровою моральною атмосферою, де дитині прищеплюються соціально небажані потреби й інтереси, вона утягує в аморальний спосіб життя [21].

Личко А.Е. виділяє 4 неблагополучні ситуації в родині:

1) гіперопіка різних ступенів: від бажання бути співучасником  усіх проявів внутрішнього життя  дітей (його думок, почуттів, поводження) до сімейної тиранії;

2) гіперопіка, що нерідко  переходить у бездоглядність;

3) ситуація, що створює "кумира" родини - постійна увага до будь-якого  спонукання дитини і непомірна  похвала за дуже скромні успіхи;

4) ситуація: у родині - з'явилося  багато родин, де батьки приділяють  багато уваги собі і мало  дітям [19].

Інтенсивний розвиток самосвідомості і самокритичності приводить до того, що дитина в підлітковому віці виявляє протиріччя не тільки в навколишньому світі, але і власного представлення про себе.

Стадії підліткового періоду:

1. 10 - 11 років - дитина характеризує  критичне відношення до себе. Найбільш вираженим є фізична агресивність і менш за все виражена агресивність непряма. Вербальна агресія і негативізм знаходяться на одному ступені розвитку.

2. 12-13 років - Зберігається  ситуативне негативне відношення  до себе. Найбільш вираженим є негативізм, відзначається ріст фізичної і вербальної агресії, тоді як агресивність непряма менш виражена.

3. 14-15 років - зіставлення  підлітком своїх особистісних  особливостей, форм поводження з  визначеними нормами, прийнятими  в референтних групах [21].

Складаються компанії підлітків, за рівнем розвитку, інтересами. Група закріплює і навіть культивує девіантні цінності і способи поводження, впливає на особистісний розвиток підлітків, стаючи регулятором їхнього поводження. Почуття, що втрачається підлітками, дистанції, відчуття припустимого і неприпустимого приводить до непередбачених подій. Беззмістовно проведений час штовхає підлітків на пошук нових "гострих відчуттів". Алкоголізація і наркотизація найтіснішим образом вплітаються в структуру девіантного способу життя підлітків. Часто підлітки розпиванням спиртного як би відзначають свої "заслуги": удалі пригоди, хуліганські вчинки, бійки, дрібні крадіжки. Пояснюючи свої погані вчинки, підлітки мають неправильне представлення про моральність, справедливість, сміливість, хоробрості [12].

Таким чином, підлітковий період - це період інтенсивного формування самооцінки, бурхливого розвитку самосвідомості як здатності спрямовувати свідомість на власні психічні процеси, включаючи і складний світ своїх переживань, потреби пізнати себе як особистість. Було встановлено, що в підлітковий період формується уміння оцінювати себе не тільки через вимоги авторитетних дорослих, а й через власні вимоги.

1.2. Причини виникнення агресії у підлітків

В основі агресивної поведінки лежить насамперед соціальна нерівність . Це знаходить вираження в низькому, часом злидарському рівні життя більшої частини населення й у першу чергу молоді; у розшаруванні суспільства на багатих і бідним; у труднощах, що встають перед молодими людьми при спробі самореалізації й одержання суспільного визнання; в обмеженні соціально прийнятних способів одержання високого заробітку для молоді. Важко позначаються на життєвому рівні “ гримаси ринкової економіки ”: безробіття, інфляційний тиск, корупція й офіційна неправда “ верхів ” наростаюча соціальна напруженість “ низів ”. Морально-етичний фактор агресивної поведінки виражається в низькому моральному рівні суспільства, бездуховності, психології вещизма і відчуженні особистості. В умовах, коли економічне життя суспільства нагадує не ринок, а базар, де усе продається і купується, торгівля робочою силою, здібностями і навіть тілом стає рядовою подією [36]. Морально-етична деградація і падіння нравів знаходять вираження в масовій алкоголізації і бродяжництві, вибуху насильства і правопорушення. Навколишнє середовище, що нейтрально чи прихильно відноситься до агресивної поведінки. Молоді агресори – алкоголіки, наркомани, повії – у більшості вихідців з неблагополучних сімей. Підлітки, що живуть у деградуючих сім'ях, де батьки деруться, приймають алкоголь, наркотики, ведуть розпутне життя, звичайно заражаються цими недугами ще в дитинстві [37].

Відомий психолог Р.Мерток, автор теорії “подвійної невдачі”, вважає, що якщо молода людина не може задовольнити своїх потреб ні в легальній творчій діяльності, ні в активної протиправний, то він компенсує ці вади такою діяльністю, що веде його до саморуйнування як особистості. В умовах, коли частина молоді не має можливості для гідного професійного чи особистого самовираження, “відхід” в алкоголізм, наркоманію стає своєрідним компенсаторним засобом. Несприятливі умови життя і виховання в сім'ї, проблеми оволодіння знаннями і зв'язані з цим невдачі в навчанні, невміння будувати взаємини з оточенням і виникаючі на цій основі конфліктні ситуації, різні психофізичні відхилення в стані здоров'я, як правило, ведуть до кризи духу, утраті сенсу існування [15]. Любий індивідуальний досвід проходить через фільтр Я-концепції (Бернс, 1989), тому активність суб'єкта, несумісна з основними параметрами його Я-концепції, породжує психологічний дискомфорт, що виявляється в тривожності, депресії, агресії й інших видах розладів. Велике значення в розвитку агресії мають обумовлені різними рисами оцінні пристрасті. Можна описати деякі форми прояву агресії. Дві найважливіші форми, з якими доводитися стикатися батькам, вчителям, робітникам правопорушник органів, є наступні.

1. Недеструктивна агресія. Тобто, стійка, неворожа чи самозахисна поведінка, спрямована часто на досягнення поставленої цілі. Ця агресія викликана частіше вродженими механізмами, які служать для адоптації в навколишньому середовищі, для задоволення бажань та досягнень цілей. Ці механізми функціонують, хоча і досить примітивного, з моменту народження.

2. Ворожачи деструктивність. Тобто зла, жорстока поведінка, яка причиняє біль навколишнім. Злість, бажання помсти, які також можуть бути формою захисту, але не несуть за собою більшість особистих проблем та змушують страждати навколишніх людей. Ворожачи деструктивність, на відміну від не деструктивної агресії, не проявляється відразу після народження. Вона викликається й активізується частіше за усіх у результаті сильних неприємних переживань [29].

Науково обґрунтованими і досить інтересними для батьків, педагогів, психологів є характеристики форм агресивних реакцій, які виділили А. Басс та А. Дарка.

1. Фізична агресія - використання фізичної сили проти іншого лиця.

2. Вербальна агресія - вираз негативних почуттів як через форму (лемент, зварювання) так і через зміст словесних звертань іншим особам (погроза, прокляття).

3. Непряма агресія - використання проти інших осіб пліток, жартів, та прояв не спрямованих та неупорядкованих вибухів люті.

4. Негативізм - опозиційна форма поведінки, спрямована проти авторитету та керівництва, яка може наростати від пасивного опору до активних дій проти вимог, правил, законів.

5. Роздратування - схильність до роздратування готовність при найменшому збуджені вилитися в різкість, грубість.

6. Підозрілість - схильність до недовіри та обережному відношенню до людей, впевнення, що навколишні мають намір зробити шкоду.

7. Образа - проявлення заздрості та ненависті до навколишніх, замовлені почуттям гніву, незадоволеність кимсь або всім світом за дійсні або вигадані страждання.

8. Аутоагресія - почуття провини, відношення і дії до собі та навколишніх, які виникають з можливого переконання самого досліджуваного в тому, що він є поганою людиною [5].

Подібні форми агресії в тій чи іншій мірі зустрічаються в поведінці підлітків. Ці форми представляють собою своєрідний захисний механізм. За класифікації Е. Фрома виділяється два види агресії: "доброякісна" - виявляється в момент небезпеки і носити оборонний характер, небезпека зникає і загасає даний агресія; “злоякісна" - являє собою деструктивність, буває спонтанною, пов'язана зі структурою особистості [9].

Р. Берон та Д. Річардсон у своїй роботі “ Агресія" виділяли чотири основні детермінанти агресії [5]: соціальні; зовнішні; індивідуальні; біологічні.

Підліткові порушення, що включають емоційні розлади, розділяють на дві категорії порушень: екстерналізовані (гнів, ворожість, агресія, злодійство, неправда); итерналізовані (сум і тривога, що супроводжуються часто тенденцією до відсторонення) [16].

Ознаки, по яких можна класифікувати ту чи іншу форму і ступінь тяжкості розлада можуть бути різними. Наприклад, критерієм для визначення екстернальної девіації, називаної “протидія”, вважається прояв дитиною в течії шестимісячного періоду чотирьох чи більш з відзначених нижче ознак поведінки, сполучених при цьому з порушеннями в асоціальній, навчальній чи міжособистісній сфері: емоційні вибухи; сварки з дорослими; ігнорування чи відмовлення у виконанні правил чи прохання дорослих; навмисне докучання іншим людям; обвинувачення інших у своїх помилках; крайній ступінь уразливості; гнівливість, злостивість, мстивість, злопам’ятність; часте вживання лайок і непристойних виразів [22].

Вже в ранньому дитинстві екстерналізовані розлади можуть супроводжуватися різними проявами антисоціальної спрямованості, такими як заподіяння шкоди іншим, власності, експансивність, жорстокість у поводженні з тваринами. Розходження в рівні агресивності стають помітними вже у віці двох років. З віком ознаки агресивності змінюються, хоча стійкість їх зберігається. Агресивність поводження зменшилася, а делінквентність зросла в дітей у старшому віці.

Існують дві причини сліпих агресій і нездатності розв'язати конфлікти:

1. Острах бути травмованим, скривдженим, піддатися нападу, одержати ушкодження. І чим сильніше агресія, тим, імовірно, що сильніше стоїть за нею страх. Цей страх може коренитися в переживаннях, зв'язаних з минулими травмами, що при цьому можуть і не пригадуватися.
2. Пережита образа або травма, або ж сам напад [35].

Значимість соціальних детермінант обумовлена тім, що сама агресія не виникає в соціальному вакуумі. На агресивну поведінку впливають присутність та дії інших людей з соціального оточення. Найбільш пильну увагу психологів приваблює така соціальна передумова агресії, як фрустрація, тобто блокування цілеспрямованих реакцій. Пересічення одним індивідом цілеспрямованої поведінки іншого може виявитися детонатором агресії. Вербальний чи фізичний напад. Пряма провокація фізичними діями часто викликає аналогічну відповідь. Вербальна провокація також може викликати агресивні дії. Наявність проблемних провокацій говорити про те, що агресія - це процес взаємодії по меншій мірі двох людей. Тобто агресія виникає не в соціальному вакуумі, а являється відповіддю на реальні або придумані дії та наміри інших людей. Розрізняють типи ординарної і парадоксальної соціалізації агресії[29].

Ординарна - безпосереднє засвоєння навичок агресивної поведінки і розвитку агресивної готовності особистості, або в результаті прямого, діяльного досвіду, або - як наслідок спостереження, скоює на особистість навіть більший вплив, ніж безпосередній діяльний досвід.

Парадоксальна - при даному типі агресії відповідні зміни особистості відбуваються поза залежністю від наявності безпосереднього досвіду [17].

Агресію не завжди викликають слова або вчинки інших людей. Вона може статі наслідком дії особливостей середи (зовнішня детермінанта). Найбільш сильний вплив можуть чинити параметри фізичної середи, які створюють дискомфортні умови - спека, гамір, тіснота, забруднене повітря. Також сюди можна віднести засоби масової інформації. Дослідження показали, що вплив екранного насилля підкріплює агресивність, знижує контроль над агресивними реакціями[24]. Також агресивну поведінку можуть викликати і біологічні процеси. У цьому випадку мова іде про біологічну детермінанту агресивної поведінки. Тобто на агресію впливають такі фактори, як захворювання головного мозку, особливості психодинамічних якостей людини та інше [11].

Таким чином, в основі агресивної поведінки підлітків найчастіше знаходяться психологічні або соціально-психологічні проблеми, які супроводжують пубертатний період. Серед форм агресії можна виділити такі: фізична агресія, непряма агресія, вербальна агресія, схильність до роздратування, негативізм. З форм ворожих реакцій відзначаються: образа, підозрілість.

1.3. Особливості агресивної поведінки в підлітковому віці

У психології термін "агресія" трактується по-різному. Багато авторів дослідження агресивності воліють їй давати негативну оцінку. Але також існує і точка зору на агресію з позитивної сторони. Для того щоб вивчати агресію, потрібно по-перше підняти питання про саме визначення агресії.

У літературі різними авторами запропонована безліч визначень агресії:

• Під агресією розуміється сильна активність, прагнення до самоствердження.(Bender L.)
• Під агресією розуміються акти ворожості, атаки, руйнування, тобто дії, які шкодять іншій особі або об'єкту. Людська агресивність є поведінкова реакція, що характеризується проявом сили в спробі завдати шкоди або збиток особистості або суспільству. (Delgado H.)
• Агресія - реакція, у результаті якої інший організм одержує болючі стимули.(Buss A.) [5].
• Агресія - фізична дія або погроза такої дії з боку однієї особини, які зменшують волю або генетичну пристосованість іншої особини. (Uilson)
• Агресія – злісне, неприємне, що заподіює біль навколишнім, поводження [27].

Існує три основних підходи в поясненні природи агресивності. Перший поєднує теорії в яких агресивність трактується як природжена інстинктивна властивість людини (сюди входять різноманітні теорії психологічного толку, починаючи з ортодоксального фрейдистського психоаналізу, а також близькі до них теорії (етіологічні). У рамках другого підходу (почасти пересічного з першим) агресія описується як поведінкова реакція на фрустрацію. Третій складають концепції, які розглядають агресивність як характеристику поведінки, що формується в наслідок навчання (біхевіористичні теорії). [29]

Агресія може бути спричинена різними факторами і мати різноманітні прояви. Розглянемо найбільш відомі теорії міжособистісної агресії: теорії потягів, теорію соціального научіння, теорію Л.Берковітца і фрустраційну теорію агресії.

Теорії потягів. З.Фрейд ввів у свою теорію у вигляді „потягу до смерті" самостійний агресивний потяг. Фрейд, обговорюючи питання запобігання військових конфліктів, вказував на інстинктивні прагнення до руйнування, вважаючи безплідними спроби призупинити цей процес. На його думку, завдяки суспільному прогресу цьому антисоціальному прагненню можна лише надати більш адекватної і нешкідливої форми розрядки [13, 20].

Схожого розуміння дотримувався і К.Лоренц. Він стверджував, що в організмі тварин і людини постійно накопичується енергія агресивного потягу, причому накопичення відбувається доти, доки в результаті впливу відповідного пускового подразника ця енергія не розрядиться [13, 20].