Дослідження ринкових перспектив фінансових посередників: особливості діяльності ломбардів на ринку фінансових послуг

2

Міністерство освіти і науки України

Національний університет «Львівська політехніка»

Інститут економіки та менеджменту

Кафедра фінансів

Курсовий проект

з дисципліни «Фінансове посередництво»

на тему:

«Дослідження ринкових перспектив фінансових посередників:

особливості діяльності ломбардів на ринку фінансових послуг»

Варіант № 14

Виконала:

Прийняв:

к.е.н., доцент

Львів – 2012

ЗМІСТ

ВСТУП………………………………………………………………………..3

РОЗДІЛ 1. Особливості ломбардного бізнесу, його діяльність в Україні

та за її межами...................................................................................................5

1.1.           Історія створення, сутність та функції ломбардів...............................5

1.2.           Законодавче врегулювання ломбардної діяльності............................26

1.3.           Розвиток ломбардів на світовому ринку..............................................32

РОЗДІЛ 2. Діяльність ломбардів на ринку фінансових послуг...................39

2.1. Роль ломбардів у розвитку фінансової системи України.....................39

2.2. Аналіз економічних показників функціонування ломбардів...............41

2.3. Проблеми та ефективність ломбардної діяльності................................52

ВИСНОВКИ.....................................................................................................54

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ........................................................56

ВСТУП

    Напевно, немає на світі людини, яка хоч би раз в житті не задавалася питанням де взяти гроші? Щоб не затверджували багаточисельні рекламні ролики, «доброзичливі» радники і т. п., найпростіший, швидший і надійніший спосіб отримати гроші – звернутися в ломбард.

    Ломбард   – фінансова установа, основним видом діяльності якого є надання фінансових послуг фінансового кредитування, під заставу майна на певний термін і під відсоток, а також надання супутніх послуг.

     Основним завданням діяльності ломбардів є надання населенню позик під заставу предметів особистого користування і домашнього вжитку, а також збереження цих предметів за невелику платню. Під заставу береться, як правило, майно, яке можна швидко реалізувати. Застава забезпечує в даному випадку повернення кредиту. Страхування прийнятого майна відбувається за рахунок заставодавця.

     Сьогодні практично в кожному кварталі працюють ломбарди. З часів Достоєвського (“Злочин і кара”) і навіть з радянських часів (нещасні особи в черзі перед повільним ломбардним оцінювачем) спосіб життя і думок лихварів помітно змінився.

     По-перше, лихварі - це вже фірми з невеликими, але затишними офісами і привітним персоналом. По-друге, ломбарди сьогодні все частіше відвідують не бідні і нещасні, а багаті і досягаючі успіху.

     Як це не дивно, в основному ломбарди відвідують люди середнього і високого достатку. Бідний коштовну річ в ломбард не понесе: навіщо платити відсотки за кредит, знаючи, що викупити своє добро все одно не зможеш? Набагато вигідніше її продати. Інша справа - забезпечена людина, якій гроші потрібні миттєво і який точно знає, що через тиждень-два у нього з'явиться можливість повернути із застави свою річ.  "Човники", що вирушають за товаром, теж частенько користуються послугами ломбарду. Людина, яка уміє правильно розпорядитися кредитом, - бажаний постійний клієнт ломбарду, якого чекають і всіляко заохочують. Як помічено самими працівниками ломбардів, їх послугами користуються в основному жінки у віці від 35 до 47 років. Якщо клієнт не приходить в зазначений договором термін, ломбард може нагадати йому про це, почекає ще тиждень - інший і тоді вже остаточно продасть його предмет застави.

     Процедура застави гранично проста: ви ломбарду пред'являєте паспорт і предмет застави, ломбард вам - покладену позику. Адже «Все геніальне просто».

Курсова робота складається зі вступу, двох розділів та висновків.

У першому розділі «Особливості ломбардного бізнесу, його діяльність в Україні та за її межами» розкриваються історичні умови започаткування, етапи становлення і розвитку ломбардного бізнесу в Україні, сутність ломбардних кредитів.

Другий розділ «Діяльність ломбардів на ринку фінансових послуг» присвячений вивченню ломбардної діяльності,  місце та роль ломбардного бізнесу у розвитку фінансової системи України, аналіз економічних показників функціонування ломбардів, ефективність функціонування ломбардного бізнесу.

РОЗДІЛ 1

Особливості ломбардного бізнесу, його діяльність в Україні та за її межами

1.1. Історія створення, сутність та функції ломбардів.

Ломбард - кредитна установа, що здійснює видачу позик під заставу рухомого майна (різного роду цінних речей).

    Термін «ломбард» походить від назви області в Італії. Міняйли з Ломбардії займалися наданням позик під заставу ще в середньовіччі. Але ломбард у сучасносному розумінні почав свою історію у 1462 році. Засновником його був францисканський монах Барнабе де Терне, який надавав невеликі безвідсоткові позики. Зусиллями монастирів аналогічні банкірські контори відкрились у Савої, Мунтуе і Флоренції. Оскільки їх утримання потребувало витрат, то надання позик почали здійснювати з утриманням річних відсотків.
Пізніше подібні установи отримали поширення в інших країнах Європи. Основною сферою діяльності ломбардів на початкових етапах розвитку було надання лихварського кредиту, за користування яким стягувались високі проценти. Починаючи з XVI ст. ломбарди створюються деякими органами міського самоврядування, що являло собою один із заходів боротьби держави проти лихварства. В подальшому цей процес перейшов у безпосереднє створення ломбардів державними структурами, що призвело до функціонування нарівні з приватними ломбардами і державних.

    Нині основою спеціалізації ломбардів є надання споживчого кредиту фізичним особам під заставу рухомого майна, яке можна легко реалізувати. При цьому вартість майна, відданого у заставу, як правило, перевищує суму кредиту на 20-50%. Позичальник зберігає право власності на заставлене в ломбарді майно протягом певного періоду. Це право підтверджується заставною квитанцією або іншим документом, який завідчує факт внесення того чи іншого майна в заставу та по суті замінює кредитний договір. У тому разі, якщо кредит не буде повернено в строк, ломбард має право реалізувати заставлене майно, виручка за яке має компенсувати суму боргу разом з нарахованими процентами.

    Специфіка позичкових операцій ломбардів полягає у видачі невеликих сум позик на відносно короткі строки (переважно до трьох місяців). Іншою сферою дільності ломбардів є приймання речей на зберігання за певну плату (в основному приймаються ювелірні вироби та антикваріат).

    Для здійснення усіх своїх операцій ломбарди окрім власних коштів можуть користуватися кредитами комерційних банків.

    Ломбардна діяльність — вид підприємницької діяльності, спрямований на отримання економічних вигід від надання грошових позик фізичним особам, які як гарантію залишають матеріальну заставу.

    Статтею 378 ЦКУ ломбардна діяльність визначена як діяльність з надання громадянам позик, що забезпечуються заставою предметів домашнього вжитку та особистого користування.

    В Україні перша подібна установа була відкрита в Одесі у 1886 р. Згодом ломбарди з’являються в усіх припортових та великих містах. У 1909 р. в Російській імперії діяло близько 90 ломбардів. У 1914 р. був відкритий міський ломбард у Києві.   За своєю приналежністю вони поділялися на міські, приватні та ті, що належали акціонерним та кредитним товариствам. Боротьба за клієнта між цими установами сприяла постійному вдосконаленню їх діяльності. Зокрема, деякі приватні ломбарди в Катеринославі на початку ХХ ст., надаючи кредит, дозволяли клієнту не здавати речі.  Так,  ломбарди одночасно полегшували собі роботу по догляду за  речами і завойовували авторитет у мешканців міста. Спеціальним декретом 1917 р. було розпочато процес націоналізації банківської справи і всі ломбарди стали державними.   Черговий етап розвитку ломбардів вУкраїні розпочавсяз 1992 р., коли виникає перший недержавний ломбард («Заставне товариство «Скарбниця»).

    Для відкриття міського ломбарду на початку ХХ ст. було необхідно виконання  декількох умов:  наявність основного капіталу, відповідне рішення міської Думи і згода Міністерства фінансів [17,  с. 72].

    Поштовхом для заснування ломбарду в Катеринославі став заповіт купця А.Я Колесникова, в якому він залишав місту 5000 крб.  на заснування ломбарду [5,  с. 16].

    До фінансових послуг ломбарду належать:

- надання фінансових кредитів за рахунок власних коштів; 
- надання фінансових кредитів за рахунок залучених коштів. 
   

    До супутніх послуг ломбарду, якщо інше не встановлено законом, належать:
- оцінка заставленого майна відповідно до чинного законодавства та/або умов договору; 
- надання посередницьких послуг зі страхування предмета застави на підставі агентського договору зі страховою компанією;

- реалізація заставленого майна відповідно до чинного законодавства та/або умов договору.

    В Україні зараз діють приблизно 460 ломбардів. За минулий рік вони надали кредитних послуг на загальну суму в 1,5 млрд. гривень.
Ломбард повинен мати або орендувати приміщення для надання фінансових послуг, у тому числі окреме приміщення для зберігання заставного майна.
На початку січня 2006 року Держфінпослуг своїм розпорядженням № 5319 внесла зміни у Положення про порядок внесення інформації про ломбарди в Державний реєстр фінансових установ.

       Головним їх змістом було встановлення вимог до розміру власного капіталу у сумі 200 тис. гривень. Зараз приблизно лише п’ята частина ломбардів має статутний фонд, що перевищує цю суму. Разом з тим, даним документом регулятор визначив мінімальну площу приміщень для таких організацій на рівні 5 квадратних метрів.

        Своєрідним новорічним подарунком для ломбардів стало скасування ліцензії на діяльність з надання кредитів за рахунок залучених коштів від кредитних установ. Зміни в ліцензійні умови уряд вніс 25 грудня. До цього для одержання кредиту в банку від юридичних і фізичних осіб, зокрема, від власних засновників, ломбарди були зобов'язані мати ліцензію Держфінпослуг вартістю 10 тис.грн. у рік. Позитивним результатом року слід вважати і виключення ломбардної діяльності зі списку послуг, що підлягають патентуванню. Проблема полягала в тому, що ломбардні послуги, відповідно до постанови Кабміну № 575, відносили до побутових послуг, а в законі «Про фінансові послуги і державне регулювання ринків фінансових послуг» вони визначені як фінансові.
    Найбільш проблемними залишаються нюанси оподатковування. Відповідно до нормативних документів державної податкової адміністрації, ломбарди виступають податковими агентами і зобов'язані утримувати і перераховувати прибутковий податок з фізичних осіб, які не викупили заставне майно. Ломбарди не проти того щоб сплачувати податок за фізичних осіб, але механізм надання позики не дозволяє їм утримувати цей податок із клієнтів. Надання кредитів, як відомо, податками не обкладається.

    Ломбардні операції, згідно зі статтею 378 ЦКУ, є операціями позики, які забезпечуються заставою. Отже, ці операції підпадають під дію пп. 3.2. 5. Закону України про ПДВ, в якому зазначається, що надання послуг з розміщення і повернення коштів за договорами позики не є об'єктом обкладення податком на додану вартість. Однак, згідно з пп. 3.2. 2 цього Закону, передача майна в заставу кредитору також не є операцією, що підлягає обкладенню цим податком.

    Не є об'єктом обкладення ПДВ і сума пені, нарахованої боржнику за порушення терміну повернення боргу. Єдиним об'єктом обкладення ПДВ в ломбардних операціях є компенсація за зберігання заставленого майна, отримувана ломбардом від позичальника. Що стосується плати за користування позикою, що входить до основної суми, яка повертається позичальнику в обмін на заставлене майно, то ця плата об’єктом обкладення податком на додану вартість не є.

    Податкові зобов'язання виникають у клієнта тільки тоді, коли він не повертає гроші і вони стають його доходом. Податківці, розуміючи, що ніхто із громадян не оприлюднюватиме свої доходи, поклала це завдання на ломбарди. Платити податки зі своїх коштів ломбарди не хочуть. Тому зав'язався довгий судовий позов між декількома ломбардами і державною податковою адміністрацією. Нещодавно у Верховній Раді зареєстрували законопроект про внесення змін до закону про прибутковий податок, спрямований на вирішення цієї проблеми. Але головною перешкодою для розвитку ломбардів залишається відсутність профільного закону. Законопроект «Про ломбарди і ломбардну діяльність» був розроблений ще наприкінці 2005 року й дійшов до другого читання, але не був прийнятий.

    Ломбарди надають позику на суму, яка менше вартості застави. Як правило, найбільше "цінуються" як заставне майно дорогоцінні метали і камені, перли, золоті годинники, за які розмір позики може досягати до 90%

оцінки вартості. Позичальник зберігає право власності на закладене у ломбардах майно. У разі непогашення у встановлений строк позики, а також

ухилення особи, яка заклала речі в ломбард, від їх отримання, право власності переходить до ломбарду, який передає майно на продаж (реалізацію). З виторгу ломбард утримує суму боргу, нараховані відсотки, плату за збереження, витрати із страхування заставленого майна і його продажу.

    Майно, яке здається в заставу, оцінюється за згодою сторін, а вироби з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння і перлин — за державними розцінками. У разі непогашення позики в строк, зазначений у квитанції, заставодавець повинен сплатити пеню за кожен день прострочення в розмірі

1% від суми позики.

    Після закінчення строку, зазначеного у квитанції, згідно з договором дорогоцінні метали здаються до державної скарбниці України. Вся решта майна здається торговельним організаціям для продажу. В більшості випадків при ломбардах є магазини, які займаються продажем відчуженого майна.

    Для ломбарду характерним є надання необхідних громадянам коштів швидше, порівняно з банком, а також можливість прийняття під заставу такого майна, яке, як правило, не беруть банківські установи.

    Мікрокредитування населення через мережу ломбардів здійснюється винятково на споживчі цілі. Однак цей вид кредитування значно дорожчий, порівняно з банківським. Кредитні спілки та банки посилили конкуренцію з ломбардами, запровадивши систему швидкого споживчого кредитування. Разом із тим перевагами ломбардів є швидкість надання позик та простота процедури оформлення кредиту. Умови надання позик ломбардами є найпростішими на фінансовому ринку. Ризики порівняно незначні, адже ломбарди надають позики під заставу високоліквідного майна.

    У сучасних умовах, відповідно до чинного законодавства України, до фінансових послуг ломбардів належить надання фізичним особам фінансових кредитів за рахунок власних і залучених коштів, а також окремих супутніх послуг .

    Фінансовий кредит ломбарду — надання ломбардом фізичним особам у позику коштів, забезпечених заставою, на визначений строк та на умовах платності (під процент ).

    Ломбард надає фінансові кредити фізичним особам на підставі договорів фінансового кредиту та застави за рахунок власних або залучених від юридичних або фізичних осіб коштів. Діяльність з надання фінансових кредитів за рахунок залучених коштів підлягає ліцензуванню згідно із законодавством.

Рис. 1.1. Фінансові послуги ломбарду

    До залучених коштів належать кошти, отримані ломбардом на зворотній основі від фізичних осіб — учасників ломбарду, юридичних осіб, та кошти, держані від кредитних установ за кредитними договорами.

    Основним засобом забезпечення зобов'язань за наданими ломбардом фінансовими кредитами є застава майна та майнових прав. Відповідно до характеру забезпечення зобов'язань фінансові кредити поділяють на позички:

— під заклад предметів домашнього вжитку, особистого користування та ювелірних виробів;

— під заставу транспортних засобів;

— під заставу пінних паперів;

— під заставу майнових прав;

— іпотечні позички.

    Слід нагадати, що більшість кредитів надається під заставу виробів із дорогоцінних металів та каміння. При цьому частка цього виду застави у 2009 р. досягла 90,4 %. Під заставу побутової техніки було надано 6,7 % кредитів.

    Надання ломбардом фінансового кредиту здійснюється згідно з укладеним у письмовій формі договором, який має відповідати вимогам законодавства.

Договір фінансового кредиту повинен містити:

— найменування, місцезнаходження та реквізити — для ломбарду, прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи, дані паспорта або іншого документа, що посвідчує особу, дані про місце проживання та ідентифікаційний код — для фізичних осіб;

— предмет договору;

— суму фінансового кредиту;

— дату надання та строк користування фінансовим кредитом;

— підстави для пролонгації, припинення дії та розірвання договору;

— права, обов'язки та відповідальність сторін тощо.

    У договорі також обов'язково має бути зазначено:

— процент за користування фінансовим кредитом, який визначає ломбард;

— посилання на договір застави, що забезпечує зобов'язання за договором фінансового кредиту;

— посилання на договір страхування предмета застави (у разі наявності);

— відмітка про ознайомлення позичальника з внутрішніми правилами чи положенням про надання фінансових послуг ломбардом.

    Відповідно до чинного законодавства ломбарди надають фінансові кредити у гривнях у готівковій або безготівковій формах. Розмір фінансового кредиту, що надає ломбард, не повинен перевищувати суму оцінки предмета закладу.

Розмір фінансового кредиту, що видає ломбард, визначається відповідно до розроблених ломбардом і затверджених у встановленому порядку положень. Проценти за користування фінансовим кредитом визначаються за погодженням сторін.

    Продовження строку договору фінансового кредиту може здійснюватися за умови повної сплати процентів, визначених таким договором, якщо інше не передбачено договором.

    Особа, яка є членом органу управління або службовцем ломбарду, може укладати договори з цим ломбардом щодо надання їй фінансового кредиту на загальних умовах, тобто таких, що не відрізняються від звичайних.

    Позичальник має право достроково погасити суму наданого кредиту. При цьому проценти за користування фінансовим кредитом нараховуються відповідно до строку фактичного користування фінансовим кредитом.

    Фактичним строком користування фінансовим кредитом є період з дати отримання коштів позичальником до дати повернення кредиту та сплати процентів за ним або звернення ломбардом стягнення на предмет закладу.

Зобов'язання позичальника за договором фінансового кредиту забезпечуються закладом згідно з договором застави.

    Договір застави укладається у письмовій формі та має містити таку важливу інформацію, як:

1) найменування, дата та місце укладання договору;

2) реквізити ломбарду та дані про позичальника, який укладає договір;

3) сума та строк виконання зобов'язання, забезпеченого закладом;

4) опис, сума оцінки предмета закладу та розмір плати за його зберігання;

5) порядок внесення змін, підстави для продовження, припинення дії та розірвання договору;

6) інформацію про згоду заставодавця на страхування ломбардом предмета закладу за рахунок та в інтересах заставодавця;

7) термін повернення предмета закладу заставодавцю;

8) термін дії договору;

9) права, обов'язки, відповідальність сторін і порядок вирішення спорів.

    Змішаний договір — договір про надання фінансового кредиту та договір застави, що забезпечує зобов'язання за договором фінансового кредиту, оформлені як один документ.

За згодою сторін договори про надання ломбардом фінансових кредитів і про заставу можуть містити й інші умови.

    Надання фінансових кредитів під заставу майна супроводжується укладанням з позичальником договору про заставу майна до ломбарду або оформлюється видача ломбардом заставного квитка.

    Заставний квиток, що видається заставодавцю, має містити найменування прийнятих речей та їх точний опис: форма, якість, клеймо-проба (для виробів із дорогоцінних металів і каміння), вага, номер годинника, характерні особливості тощо. За потреби можуть бути надані фотографії зданих речей.

Надання фінансових кредитів під заклад предметів домашнього вжитку, особистого користування та ювелірних виробів

    У процесі оформлення договору про надання фінансового креди ту під заклад предметів домашнього вжитку, особистого користування та ювелірних виробів їх вартість визначається за згодою сторін. Вартість виробів із дорогоцінних металів і каміння розраховується на підставі діючих цін, затверджених Міністерством фінансів України відповідно до проби та цінності ювелірних виробів і монет із дорогоцінних металів.

    Згідно з чинним законодавством ломбардам заборонено приймати в заклад предмети виробничо-технічного призначення із золота, платини, срібла (лабораторний посуд, дріт, пластини). Вироби з дорогоцінних металів і каміння приймаються під заставу лише від осіб, яким виповнилося 18 років.

    Як правило, ломбард видає позичку під заставу майна в розмірі, що не перевищує його вартості, зазначеній у заставному квитку або договорі про заставу. На практиці за потреби відшкодування ломбарду відсотків за користування кредитом і витрат на зберігання заставного майна, сума наданого кредиту не перевищує 50—60 % від оціненої вартості майна, наданого в заставу.

    Плату за зберігання майна, наданого в заставу, та відсотки за користування кредитом ломбард, зазвичай, утримує за весь строк перебування майна в ломбарді в момент погашення одержаного позичальником фінансового кредиту.

    Надання фінансових кредитів під заставу транспортних засобів багато в чому схоже з наданням аналогічних кредитів банками. Однак є і деякі відмінності. Так, з метою визначення реальної вартості транспортних засобів ломбард оцінює їх на основі аналізу технічного стану та ринкового попиту. Договір застави транспортних засобів потребує нотаріального засвідчення і, як правило, підлягає реєстрації в Державному реєстрі застав рухомого майна.

Розмір позички коливається в межах 50—60 % від вартості транспортного засобу, визначеної в договорі про його заставу.

    Надання фінансових кредитів під заставу цінних паперів полягає в такому:

— розмір кредиту залежить від вартості цінних паперів та їхньої ліквідності;

— застава цінного папера здійснюється шляхом індосаменту та вручення заставоутримувачу індосованого цінного папера;

— застава цінного папера, який не передається шляхом індосаменту, здійснюється за угодою заставоутримувача та особи, на ім'я якої було видано цінний папір;

— за угодою сторін цінні папери, надані в заставу, можуть бути передані на збереження державній нотаріальній конторі, приватному нотаріусу або банку.

    Однак на практиці в разі надання фінансового кредиту ломбарди приймають цінні папери не під заставу, а на відповідальне зберігання зі стягненням певної плати за таке зберігання, визначеної за згодою сторін у договорі.

    Надання фінансових кредитів під заставу майнових прав та надання іпотечних кредитів. Надання фінансових кредитів під заставу майнових прав та надання іпотечних кредитів за умовами багато в чому схожі з наданням аналогічних кредитів банками.

    Специфікою надання ломбардом фінансового кредиту під заставу майнових прав є те, що заставодавець може укласти договір застави належних йому прав вимоги за зобов'язаннями, за якими він є кредитором. При цьому заставник зобов'язаний повідомити свого боржника про заставу ним майнових прав.

    У разі отримання від свого боржника в рахунок виконання зобов'язання грошових сум, заставодавець майнових прав зобов'язаний перерахувати ломбарду визначену договором суму коштів для погашення наданого кредиту та відсотків за його користування.

    У зв'язку з розвитком споживчого та іпотечного кредитування населення банківськими установами надання ломбардами іпотечних кредитів і кредитів під заставу майнових прав поширення не набуло.

    Під час зберігання предмета застави ломбард зобов'язаний:

— забезпечувати схоронність предмета закладу;

— страхувати предмет закладу в обсязі його вартості за рахунок та в інтересах заставодавця, якщо інше не передбачено договором;

— за рахунок заставодавця сплачувати податки та збори, пов'язані з володінням предметом закладу;

— негайно повернути предмет закладу після виконання заставодавцем своїх зобов'язань.

    Ломбард набуває права звернення стягнення на предмет закладу, якщо на момент закінчення строку договору фінансового кредиту зобов'язання позичальника за договором не виконані в повному обсязі. З набуттям ломбардом права звернення стягнення на предмет закладу зобов'язання позичальника за договором фінансового кредиту вважаються припиненими (погашеними) у повному обсязі.

    Ломбард має право в порядку, встановленому Законом України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень", звернути стягнення на предмет закладу шляхом набуття права власності на нього або продажу заставленого майна третій особі, зокрема з аукціону (публічних торгів). Під час реалізації предмета закладу шляхом продажу з аукціону (публічних торгів) початковою ціною предмета закладу є сума його оцінки, зазначена в договорі застави.

    Зі свого боку, позичальник зберігає право в будь-який час до моменту реалізації предмета закладу припинити звернення стягнення на предмет закладу шляхом виконання забезпеченого закладом зобов'язання.

    Супутні послуги ломбарду — це послуги, які є передумовою надання фінансового кредиту або випливають з його надання. До таких послуг належать:

— оцінка заставленого майна та майнових прав;

— надання посередницьких послуг зі страхування предмета застави на підставі агентської угоди зі страховою компанією;

— купівля у фізичних осіб виробів із дорогоцінних металів і каміння;

— прийом на відповідальне зберігання будь-якого рухомого та нерухомого майна;

— виготовлення, ремонт та переробка ювелірних виробів і виробів з дорогоцінних металів;

— оптова торгівля ювелірними виробами та предметами застави.

    Вартість майна, що здається ломбарду на відповідальне зберігання, оцінюється за згодою сторін. Вартість виробів із дорогоцінних металів і каміння визначається з огляду на державні розцінки, встановлені Міністерством фінансів України.

    Залежно від умов договору ломбард має за рахунок заставодавця і на його користь застрахувати прийняте ним у заставу майно в повній сумі його вартості за оцінкою, визначеною за згодою сторін, а вироби з дорогоцінних металів і каменів — за державними розцінками.

    Страхування предмета застави — укладання договору між ломбардом та страховою компанією або між позичальником і страховою компанією про страхування предмета застави, наданого як забезпечення фінансового кредиту ломбарду, за рахунок і в інтересах заставодавця на строк дії договору фінансового кредиту.

    Відповідно до чинного законодавства страхування предмета застави здійснюється за взаємною згодою сторін. Відмова від страхування предмета застави позичальником не може бути підставою для відмови в наданні фінансового кредиту.

    Згідно з чинним законодавством ломбарди мають право скуповувати у фізичних осіб дорогоцінні метали у виробах і брухті, монети дореволюційного та радянського карбування, ювілейні та пам'ятні монети, монети іноземних держав, медалі та жетони, а також корпуси годинників із дорогоцінних металів; дорогоцінне та напівдорогоцінне каміння (крім діамантів, рубінів, сапфірів, смарагдів).