Дослідження ринкових перспектив фінансових посередників: особливості комерційної діяльності на фінансовому ринку

Міністерство  освіти і науки, МОЛОДІ ТА СПОРТУ України

Національний  університет «Львівська політехніка»

Інститут  економіки та менеджменту

Кафедра фінансів 
 
 
 
 

Курсовий  проект

з дисципліни «Фінансове посередництво»

на тему:

«Дослідження  ринкових перспектив фінансових посередників:

заходи  щодо запобігання та протидії легалізації  доходів, одержаних злочинним шляхом»

Варіант №  
 
 
 
 
 

Виконав:

ст. гр.ЕФІз-11

ХХХХХХХХХХ Прийняв:

к.е.н., доц.

Шкварчук  Л.О. 
 
 
 

Львів – 2012

ЗМІСТ

ВСТУП…………………………………………………………………………….….3

РОЗДІЛ 1 Легалізація доходів отриманих злочинним шляхом і методи боротьби з нею………………………………………………………………………….……….5

1. Роль і місце України в боротьбі з відмиванням доходів та фінансуванням тероризму...…………………………………………………………………...……...5
2. Стратегія розвитку системи запобігання та протидії легалізації доходів, 
   одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму на період до     2015 р………………………………………………………………………….……14
3. Міжнародно-правове регулювання боротьби з відмиванням доходів, одержаних злочинним шляхом……………………………………………………23

РОЗДІЛ 2. Стан подання інформації суб’єктами первинного фінансового моніторингу…………………………………………………………………………30

2.1 Облік суб’єктів первинного фінансового моніторингу……………………...30

2.2 Зупинення та відстеження (моніторинг) фінансових операцій.………….….35

2.3 Стан розслідування кримінальних справ та їх розгляду судами……………42

ВИСНОВКИ………………………………………………………………………...44

СПИСОК  ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ……………………………………….…46 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

     ВСТУП 

     Терміни «брудні гроші» і «відмивання  грошей» виникли ще в 30-ті роки XX ст. в США. Однак, процес відмивання брудних грошей наче не має географічних кордонів та часових меж. Він несе загрозу для загальноекономічного розвитку територій та країн, які  відмовляються від жорсткого  контролю за цим видом злочинної  діяльності.

     Аналіз  наукових досліджень вчених з проблеми протидії легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, свідчить, що за останні роки сталося помітне  зростання професіоналізму злочинної  діяльності організованих злочинних  формувань і витонченості схем по «відмиванню брудних грошей».

     Надзвичайна актуальність даного питання, необхідність визначення недоліків в організації  протидії легалізації (відмиванню) доходів, отриманих злочинним шляхом, та надання  рекомендацій щодо їх усунення обумовлюють  здійснення даного дослідження.

     Міжнародна  та зарубіжні системи протидії почали формуватися ще на початку 80-х років  минулого століття, а в Україні  прийняття заходів нормативно-правового  характеру з цього питання  почалися значно пізніше.

     Про факти відмивання доходів злочинного походження до правоохоронних органів  інформація надходить у більшості  випадків від органів, на які покладено  фінансовий моніторинг та виявлення  сумнівних фінансових операцій. Про  високу латентність легалізації  свідчать також дані статистики про  виявлені злочини у сфері незаконного  обігу наркотичних засобів та злочинів економічного спрямування, які  становлять основу в отриманні доходів  злочинного походження.

     В Україні, як і в багатьох інших  країнах СНД, після здобуття незалежності стрімкого зростання набула «тіньова»  економіка. Це зумовлено невідповідністю законодавчої бази тим ринковим відносинам, які почали зароджуватися.

     Відмивання  доходів безпосередньо пов’язане  з ухиленням від сплати податків. Тому необхідно підвищити рівень свідомості людей, які займаються приватним  бізнесом, щоб вони розуміли, яку  проблему становить відмивання доходів, адже йдеться про кошти, котрі  держава могла б використати  для соціального захисту людей.

     Тому  законодавче регулювання відповідальності за відмивання «брудних» грошей необхідне, насамперед, в інтересах боротьби з організованою злочинністю. Колосальні цінності отримані від торгівлі наркотиками, ігорного та порнобізнесу, контрабанди, розкрадань та іншої незаконної діяльності, злочинці прагнуть легалізувати, тобто  надати їм вигляд законних. Легалізацією доходів, одержаних злочинним шляхом є вчинення фінансових операцій чи укладення угоди з коштами  або іншим майном, одержаними внаслідок  вчинення спільного небезпечного протиправного  діяння, що передувало легалізації (відмиванню) доходів, а також вчинення дій, спрямованих  на приховання чи маскування незаконного  походження таких коштів або іншого майна чи володіння ними, прав на такі кошти або майно, джерела  їх походження, місцезнаходження, переміщення, а так само набуття, володіння  чи використання коштів чи іншого майна, одержаних внаслідок вчинення суспільно  небезпечного протиправного діяння, що передувало легалізації (відмиванню) доходів (ст. 209 КК України). 
 
 
 
 
 
 
 

    РОЗДІЛ 1 

Теоретичні  та нормативно-правові засади діяльності страхових компаній в Україні

    1.1 Історія становлення, сутність, функції та організація страхових компаній в Україні. 

    Загальновідомо, що у світі посилюються виклики  та загрози, які мають транснаціональний  характер: незаконний обіг зброї і  наркотиків, торгівля людьми, ескалація  міжнародного тероризму тощо. Україна  як рівноправний член світової спільноти  не стоїть осторонь боротьби із небезпечними явищами, зокрема відмиванням доходів  та фінансуванням тероризму. Останніми  роками співробітництво у цій  сфері розвивалось не лише в організаціях із широкою компетенцією (ООН, Рада Європи), але й через органи, спеціально створені для боротьби з подібними  злочинами і для встановлення міжнародних стандартів подолання  цього зла. 

    Провідною серед таких органів вважається Група з розробки фінансових заходів  боротьби з відмиванням грошей (FATF), яка створена у 1989 році країнами "великої  сімки". Ця міжурядова організація  розробляє, узагальнює та реалізує міжнародний  досвід у боротьбі з відмиванням  грошей і фінансуванням тероризму. Під егідою цієї організації об'єднано експертів з правових, фінансових та правоохоронних питань для вироблення рекомендацій щодо удосконалення законодавства  країн світу в цій сфері.

    У 1990 році FATF прийняла Сорок Рекомендацій, які були переглянуті в 1996 та 2003 роках. Вони акумулювали кращий світовий досвід у боротьбі з легалізацією злочинних  доходів і фінансуванням тероризму  та визначають основні принципи побудови системи запобігання цим явищам.

    Слід  зазначити, що відповідні Рекомендації обов'язкові до виконання державами  – членами FATF і мають рекомендаційний  характер для інших держав. На сьогодні Рекомендацій FATF дотримуються майже 160 країн світу.

    Не  залишилась поза увагою і сфера боротьби з фінансуванням тероризму. У 2001 році FATF прийняла вісім спеціальних рекомендацій щодо боротьби з фінансуванням тероризму. У 2005 році ці рекомендації були доповнені новою, дев'ятою.

    Стандарти FATF стали основою для вдосконалення  національного законодавства багатьох країн. До початку нового століття Україна  не мала належної системи боротьби з відмиванням грошей та фінансуванням  тероризму, адже тодішня практика лише частково відповідала окремим Рекомендаціям FATF. У вересні 2001 року на Пленарному засіданні FATF було прийнято рішення  про внесення України до переліку країн і територій, що не співпрацюють у сфері боротьби з відмиванням  доходів, здобутих злочинним шляхом – так званого "чорного списку".

    Основною  причиною такого рішення була відсутність  законодавчої бази, необхідної для  ефективної протидії відмиванню грошей та фінансуванню тероризму, і підрозділу фінансової розвідки, відповідального  за одержання, аналіз і передачу до компетентних правоохоронних органів  повідомлень про підозрілі операції та іншої інформації щодо потенційного відмивання грошей та фінансування тероризму.

    Перебування України в "чорному списку" супроводжувалось не тільки так званими "моральними" заходами зі сторони  світового співтовариства, які негативно  позначилися на міжнародному іміджі нашої держави. До України були застосовані  й економічні заходи, які стосувалися  насамперед таких сфер, як банківська та фінансових послуг.

    Зокрема, згадування України в такому списку завдало непоправної шкоди українським  бізнесменам, адже всі їх рахунки  в іноземних фінансових установах  були або закриті, або віднесені  до категорії таких, які становлять підвищений ризик щодо відмивання коштів та фінансування тероризму, що унеможливлювало  або дуже ускладнювало здійснення зовнішньоекономічної діяльності.

    Взявши  на себе зобов'язання створити правові  підстави для реалізації встановлених стандартів та привести фінансову систему  у відповідність до міжнародних  вимог, Україна активно включилася в побудову світової системи боротьби з відмиванням грошей та фінансуванням  тероризму.

    На  виконання взятих перед міжнародною  спільнотою та безпосередньо перед FATF зобов'язань у січні 2002 року Уряд Україні створив ключовий елемент  цієї системи, її координуючий орган  – підрозділ фінансової розвідки, спочатку як Державний департамент, а згодом як Державний комітет  фінансового моніторингу. Це стало  початком побудови національної системи  боротьби з відмиванням доходів  та фінансуванням тероризму.

    У 2002 році Україна прийняла Закон про  запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним  шляхом, який після набуття чинності у червні 2003 році став фундаментом  для створення національної системи  протидії відмиванню доходів, одержаних  злочинним шляхом, та фінансуванню тероризму.

    Слід  нагадати, що за шість місяців, що минули від дня прийняття Закону до набуття  чинності, до нього двічі вносилися  зміни. Остаточний текст Закону відповідав кращим світовим зразкам. Його прийняття  стало правовим підґрунтям для подальшого вдосконалення законодавства.

    З метою створення цілісної, узгодженої нормативно-правової бази були внесені  зміни до законів, які регулюють  діяльність банківської системи  та ринку фінансових послуг, що забезпечило  відповідність українського законодавства  міжнародним стандартам FATF.

    Законодавство у сфері боротьби з відмиванням  доходів та фінансуванням тероризму  було новим для правової системи  України, проте цілком відповідало  кращим європейським зразкам того часу. Його застосування показало, що Держфінмоніторинг, не ставши фінансовим та контролюючим органом, працює на межі між фінансовим ринком та правоохоронними органами. Це забезпечує, з одного боку, збереження банківської та комерційної таємниці, якою володіють банки та інші фінансові  установи, а з іншого – можливість проведення якісного аналізу фінансових операцій, що потенційно можуть бути пов'язані з відмиванням коштів чи фінансуванням тероризму.

    Українська  національна система фінансового  моніторингу побудована таким чином, що в ній беруть участь як суб'єкти господарювання (банки, страхові установи, товарні, фондові та інші біржі, професійні учасники ринку цінних паперів, гральні  заклади, ломбарди, підприємства і об'єднання  зв'язку, які здійснюють переказ  грошових коштів, та інші) – фінансові  посередники, так і державні органи – регулятори.

    Саме  фінансові посередники здійснюють фінансові операції, аналізують їх щодо можливості проведення з метою  відмивання доходів або фінансування тероризму. За наявності підозри  передають інформацію про такі операції Держфінмоніторингу.

    Аналітичний центр Держфінмоніторингу аналізує отриману інформацію і в разі підтвердження  підозри узагальнює та передає правоохоронним органам, які здійснюють комплекс заходів  для доведення отриманої інформації у вигляді порушеної кримінальної справи до суду. Передача інформації до правоохоронних органів, як того вимагає  закон, у вигляді узагальнених матеріалів – це єдиний можливий шлях виходу конфіденційної інформації з Держфінмоніторингу.

    Зазначена організаційна форма державного органу є відносно новою, але повною мірою відповідає міжнародним стандартам. Тобто, досвід роботи, набутий за три  з половиною роки, дає підстави стверджувати, що вибрана модель підрозділу фінансової розвідки адміністративного, а не поліцейського типу, виправдала себе.

    У вересні 2003 року в рамках другого  раунду оцінок MONEYVAL Україну відвідала  Група експертів MONEYVAL разом із представником FATF, яка констатувала значний прогрес  України в розбудові національної системи боротьби з відмиванням  доходів та фінансуванням тероризму. Аналогічні висновки зробили експерти Європейської Контрольної Групи FATF у січні 2004 року під час візиту в Україну.

    З огляду на виконання Україною взятих на себе зобов'язань у лютому 2004 року її було виключено із "чорного  списку" FATF. Такий крок засвідчив  прогрес України в побудові національної системи боротьби з відмиванням  доходів і фінансуванням тероризму, а також прагнення до світових стандартів. Підтвердженням цього стало  прийняття влітку 2004 року Держфінмоніторингу, підрозділу фінансової розвідки України, до Егмонтської групи, яка об'єднує  понад 100 підрозділів фінансових розвідок країн світу. Нині представники підрозділу фінансової розвідки України є членами  усіх п'яти робочих груп, а заступник  Голови Держфінмоніторингу водночас обіймає  посаду заступника Голови Операційної  робочої групи.

    У січні 2005 року Україну відвідали  представники Спеціального комітету експертів  з питань оцінки заходів боротьби з відмиванням коштів (MONEYVAL), а  в травні – місія Міжнародного Валютного Фонду, які також підтвердили  прогрес України в цій сфері.

    У червні 2005 року в рамках проекту MOLI-UA за сприяння Ради Європи Україна стала  першою з держав, які не є членами  Європейського Союзу, але приєдналися  до проекту захищеної мережі FIU.net. – системи обміну даними між фінансовими  розвідками Європейського Союзу.

    Усе це свідчить про те, що Україна в  найстисліші терміни досягла  значних успіхів у створенні  законодавчої бази та запровадженні  необхідної інфраструктури, що визнано  міжнародним співтовариством.

    Незважаючи  на вагомі успіхи, яких досягла Україна  у створенні законодавства та вдосконаленні національної системи  фінансового моніторингу, слід пам'ятати, що всі оцінки на сьогодні є авансовими, адже фактично система фінансового  моніторингу України та національне  законодавство, що регулює відносини  в цій сфері, відповідає світовим стандартам у сфері боротьби з  відмиванням грошей та фінансуванням  тероризму трирічної давнини (початку 2003 року).

    Кримінальний  світ не стоїть на місці, постійно шукаючи  нових способів обходити закон. Це зобов'язує органи, що беруть участь у боротьбі з організованою злочинністю, створювати більш ефективні засоби протидії.

    FATF як орган, створений для розробки  стандартів для боротьби з  відмиванням доходів та фінансуванням  тероризму, також не стоїть  осторонь цієї проблеми. Влітку 2003 року ця організація переглянула  свої рекомендації, в результаті  чого міжнародна спільнота отримала  нові, більш жорсткі стандарти  в боротьбі із цим злом. Насамперед  – встановлення порогового підходу  для визначення предикатних злочинів, розширення кола фінансових посередників  за рахунок представників нефінансової  діяльності, встановлення обов'язку  вживати заходи щодо клієнтів, діяльність яких свідчить про  підвищений ризик проведення  ними операцій з легалізації  (відмивання) доходів та фінансування  тероризму (іноземних фінансових  установ, політичних діячів), зупинення  фінансових операцій за підозрою  у відмиванні грошей.

    Організація Об'єднаних Націй зреагувала на зміни  у світовій тенденції боротьби із злочинністю резолюцією Ради Безпеки 

    № 1617 від 29.07.2005 щодо необхідності виконання  всіма державами – членами  ООН Сорока та Дев'яти Рекомендацій FATF. Тобто, Україна як член ООН зобов'язана  впровадити Рекомендації FATF.

    У травні 2005 року Рада Європи прийняла Конвенцію  про відмивання, пошук, арешт та конфіскацію  доходів, одержаних злочинним шляхом, та про фінансування тероризму, яка  враховує рекомендації FATF і є обов'язковою  для виконання державами-членами  Ради Європи. Україна, як член Ради Європи, підписала цю Конвенцію в листопаді 2005 року.

    Крім  того, 26 жовтня 2005 року Європейський Парламент  і Рада Європи прийняли Директиву 2005/60/ЄС про запобігання використанню фінансової системи з метою відмивання коштів та фінансування тероризму, що не тільки відображає нові Сорок Рекомендацій FATF, але й встановлює більш жорсткі  вимоги для держав – членів Європейського  Союзу.

    Для вдосконалення національної системи  боротьби з відмиванням коштів та фінансуванням тероризму тільки за останні роки розроблено близько 30 актів Кабінету Міністрів України. Така нормопроектна діяльність обумовлена необхідністю врахування національного  та міжнародного досвіду для більш  швидкого реагування на світові тенденції  в боротьбі з організованою злочинністю.

    Проте, нормативно-правовими актами Уряду  та органів, що здійснюють регулювання  й нагляд у сфері запобігання  та протидії легалізації (відмиванню) доходів та фінансуванню тероризму, неможливо вирішити всі поставлені перед Україною питання щодо вдосконалення  законодавства в цій сфері.

    Саме  тому Держфінмоніторинг за участю дванадцяти центральних органів виконавчої влади, Національного банку України  та представників приватного сектора, серед яких – Асоціація українських  банків, Київський банківський союз, Ліга страхових організацій, розробив новий законопроект, положення якого  дозволять закласти підвалини для  приведення національної системи фінансового  моніторингу у відповідність  до нових міжнародних стандартів.

    27 грудня 2006 року цей законопроект  було схвалено на засіданні  Кабінету Міністрів та направлено  до Верховної Ради України.

    За  висновком експертів Ради Європи, проект відповідає положенням міжнародних  стандартів і кращим прикладам практики у сфері боротьби з відмиванням  грошей та фінансуванням тероризму. Крім цього, експерти акцентували увагу  на тому, що розроблення такого ґрунтовного  проекту продемонструвало бажання  України вдосконалити та зміцнити чинну  законодавчу базу запобігання і  протидії відмиванню грошей та фінансуванню тероризму. 

    Ще  раз наголошуємо, що законопроект спрямований  на вдосконалення діючої системи  фінансового моніторингу та приведення її у відповідність до світових стандартів. Його положення наочно підтверджують, що завдання Держфінмоніторингу –  не втручання в діяльність фінансового  сектора, а виявлення підозрілих фінансових операцій та осіб, що їх здійснюють. Особливо увага приділяється розширенню кола суб'єктів системи фінансового моніторингу як тих, хто безпосередньо займається або ж бере участь у фінансовій діяльності, так і тих, хто повинен здійснювати регулювання та нагляд.

    Тепер у поле зору Держфінмоніторингу не потрапляють представники нефінансових професій: нотаріуси, адвокати, юристи, торговці нерухомістю (рієлтери), торговці дорогоцінними металами й дорогоцінним камінням, аудитори та аудиторські  фірми, бухгалтери.

    Ці  категорії не здійснюють фінансових операцій, проте можуть отримувати інформацію про діяльність інших  фізичних та юридичних осіб, зокрема  причетних до легалізації злочинних  доходів або до фінансування тероризму.

    Поряд із обов'язками щодо інформування про  підозри у відмиванні грошей чи фінансуванні тероризму, які виникають під  час роботи з клієнтами, законопроект враховує і необхідність дотримання певними категоріями фахівців професійної  таємниці.

    Розширення  кола суб'єктів первинного фінансового  моніторингу неможливе без участі державних органів, які створюють  необхідні умови для діяльності таких суб'єктів. Це – міністерства: юстиції, фінансів, транспорту та зв'язку, економіки.

    Одна  з новел законопроекту – необхідність вжиття заходів щодо клієнтів, діяльність яких свідчить про підвищений ризик  проведення ними операцій з легалізації (відмивання) доходів та фінансування тероризму. Це стосується іноземних  фінансових установ та іноземних  політичних діячів і членів їх родин.

    Ці  нововведення пов'язані з реалізацією  набутого міжнародного досвіду, зокрема  щодо діяльності політичних діячів. Слід зазначити, що такі положення для  законодавства України нові, адже в ньому нема ані відповідного визначення, ані переліку таких діячів.

    Окрема  увага приділена в законопроекті  положенням нової Конвенції Ради Європи про відмивання, пошук, арешт  та конфіскацію доходів, одержаних  злочинним шляхом, та про фінансування тероризму.

    Для реалізації положень Конвенції окрім  зупинення фінансових операцій, пов'язаних з фінансуванням тероризму, запроваджується  механізм зупинення підозрілих фінансових операцій, пов'язаних з легалізацією (відмиванням) доходів.

    Слід  зазначити, що внесення змін до Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних  злочинним шляхом" обумовлене не тільки впровадженням міжнародних  стандартів, а й необхідністю реалізації досвіду, набутого протягом 2003–2006 років  Держфінмоніторингом і всіма  суб'єктами фінансового ринку.

    Це  стосується насамперед обов'язків суб'єктів  первинного фінансового моніторингу  щодо реєстрації та звітування про  підозрілі фінансові операції, ідентифікації  клієнта, розширення ознак, за якими  суб'єкти первинного фінансового моніторингу  надають інформацію про підозрілі  фінансові операції уповноваженому органу, приведення повноважень Держфінмоніторингу до вимог сьогодення.

    Зважаючи  на всі ці фактори, діяльність України  щодо імплементації міжнародних  стандартів дозволить: 

    у міжнародній сфері 

    - забезпечити відповідність національної  системи фінансового моніторингу  новим світовим стандартам у  цій сфері;

    - запобігти можливому застосуванню  санкцій з боку міжнародних  організацій; 

    - підтвердити принцип незворотності  і послідовності у виконанні  Україною своїх міжнародних зобов'язань;

    - забезпечити нормальні умови  для зовнішньоекономічної діяльності  представників українського бізнесу;  

    у національному масштабі  

    - удосконалити механізм регулювання  та нагляду за фінансовими  посередниками в частині додержання  ними вимог законодавства з  питань запобігання та протидії легалізації незаконних доходів і фінансуванню тероризму;

    - зробити фінансову систему України  прозорою та здатною протистояти  відмиванню "брудних" грошей  і використанню її для фінансування  тероризму;

    - зняти перепони у стимулюванні  притоку інвестицій у національну  економіку з інших держав.