Дослідження специфіки прояву здібностей особистості
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
НАЦІОНАЛЬНИЙ АВІАЦІЙНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
Експериментальна психологія
«Дослідження специфіки прояву здібностей особистості»
Тема курсової роботи: Дослідження специфіки прояву здібностей особистості
1. Термін виконання курсової роботи: з __________ р. до __________ р.
2. Вихідні дані роботи:
- особливості здібностей;
- учні ( 14 чоловік ) та студенти ( 12 чоловік ) різного віку ( з 15 до 21 року).
3. Етапи роботи:
- вивчення теоретичної літератури з обраної теми;
- вибір методу дослідження;
- проведення експериментального психологічного дослідження;
- аналіз та обробка результатів дослідження;
- математична обробка даних за методикою;
- оформлення курсової роботи.
4. Перелік обов’язкового графічного матеріалу:
- експериментальні дані ( таблиці);
- додатки ( таблиці, стимульний матеріал, бланки з відповідями респондентів, результати математичної обробки експериментальних даних).
5. Завдання видала _______ / Ічанська О.М.
6. Завдання прийняла _______ / Наконечна А.О.
Курсова робота захищена з оцінкою
Пояснювальна записка до курсової роботи «Дослідження специфіки прояву здібностей особистості»: 41с., 7 табл., 4 додатки, стимульний матеріал (серія А, B, C, D, E), 26 бланків з відповідями, 15 літературних джерел.
Об’єкт – інтелектуальні здібності.
Предмет дослідження – невербальний інтелектуальний розвиток учнів та студентів різної вікової категорії.
Мета дослідження – дослідити особливості інтелектуальних здібностей, рівень інтелектуального розвитку, проаналізувати специфіку прояву цих здібностей.
Методи дослідження – аналіз та систематизація теоретичного матеріалу, практична частина роботи була виконана за допомогою методу невербального тесту інтелекту (Методика «Прогресивні матриці Равена»). Математична обробка результатів здійснювалася за допомогою критерія U-Манна-Уітні.
За методикою «Прогресивні матриці Равена» було проведено дослідження в якому приймали участь учні та студенти різного віку кількістю 26 чоловік; 14 учнів – віком з 15 до 17 років та 12 студентів – віком з 18 до 21 року; результати були різноманітні, було виявлено суттєві відмінності між групою учнів та студентів; незалежно від кількості більш високі результати показали студенти, хоча статистичні результати показали протилежне.
Результати курсової роботи рекомендується використовувати в проведенні аналогічних експериментів та тестувань з особами різного віку та групп, для визначення інтелектуального рівня розвитку. Також важливо проводити такі дослідження для виявлення будь-яких відхилень у розвитку чи для виявлення рівня здібностей в навчальному процесі.
Ключові слова: здібності, обдарованість, талант, діяльність, геніальність, здатність, інтелект.
ЗМІСТ
ВСТУП…………………………………………………………………
1.1. Поняття про здібності…………………………………………………….
1.2. Види здібностей та їх характеристика…………………………………..
1.3. Інтелект та здібності…………………………………………………….
Висновок…………………………………………………………
Розділ ІІ. ДОСЛІДЖЕННЯ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНИХ ЗДІБНОСТЕЙ УЧНІВ ТА СТУДЕНТІВ РІЗНОЇ ВІКОВОЇ КАТЕГОРІЇ
2.1. Методика «Прогресивні матриці Равена»……………………………….22
2.2. Якісний аналіз даних емпіричного дослідження...................
2.3 Математична обробка даних за методикою……………………………...35
ВИСНОВКИ…………………………………………………………
ДОДАТКИ……………………………………………………………
Стимульний матеріал
Бланки з відповідями
Актуальність теми. Здібності відрізняють одну людину від іншої, мають відношення до успішного виконання будь-якої діяльності але, разом з тим, не зводяться до самих знань, умінь і навичок, які вироблені у людини, хоча і зумовлюють легкість і швидкість набуття цих знань. Здібності виявляються в процесі оволодіння діяльністю в тому, наскільки індивід за інших рівних умов швидко і грунтовно, легко і міцно освоює засоби її організації і здійснення. Вони тісно пов’язані з загальною спрямованістю особистості, із мірою усталеності схильностей людини до деякої діяльності.
Об’єкт та предмет, гіпотеза дослідження. Об’єкт дослідження – здібності. Предмет дослідження – невербальний інтелектуальний розвиток учнів та студентів різної вікової категорії. Гіпотеза –інтелектуальні здібності можна визначити за рівнем розвитку інтелекту.
Мета і завдання дослідження. Мета – дослідження прояву здібностей у дошкільному віці та у студентському віці. Завдання дослідження: визначити інтелектуальний рівень за різними показниками; зробити аналіз інтелектуального розвитку залежно від основних принципів складу завдань.
Методи дослідження. Проводимо дослідження за допомогою невербального тесту інтелекту.
Практичне значення. Отримані дані досліджень та висновки можна використати на практиці в навчальних закладах для виявлення інтелектуального розвитку дітей для постановки відповідних завдань за відповідним рівнем розвитку. Можливість визначити інтелектуальні здібності особ різного віку. Також результати даних досліджень можна застосувати в аналогічних експериментах для наведення прикладу.
Вибірка. Приймали участь 26 осіб розділених на групи учнів (14 осіб) та студентів (12осіб), віком з 15 до 21 року.
Розділ І. ПСИХОЛОГІЧНЕ ВИВЧЕННЯ ЗДІБНОСТЕЙ
Серед істотних відмінностей людини є її здібності. Людські здібності виникли і розвинулись у процесі праці; в діяльності і в праці вони й виявляються. Здібності, як рушійна сила, відіграли провідну роль у розвитку науки і техніки, створенні матеріальних і духовних багатств, суспільному прогресі.
Здібності – визначаються як індивідуально-психологічні особливості людини, що виражають її готовність до оволодіння визначеними видами діяльності, що є умовою їхнього успішного виконання. Під ними розуміється високий рівень інтеграції і генералізації психічних процесів, властивостей, –відношень, дій і їхніх систем, що відповідають вимогам діяльності. [10]
Говорячи про індивідуально-психологічні особливості, виділяють здібності, що мають психологічну природу, і варіюючі індивідуально. Підкресленням зв’язку здібностей з успішним здійсненням діяльності коло індивідуально-варіюючих особливостей обмежується лише тими, що забезпечують ефективний результат діяльності. Отже, у число здібностей не потрапляють властивості темпераменту і характеру. А слово готовність ще раз обмежує коло обговорюваних властивостей, залишаючи за його межами навички, уміння і знання.
Предметом спеціального психологічного вивчення здібності стали в XIX столітті, коли роботами Ф. Гальтона було покладено початок експериментальному і статистичному дослідженню людських розбіжностей.
Здібності виявляються в процесі оволодіння діяльністю в тому, наскільки індивід за інших рівних умов швидко і грунтовно, легко і міцно освоює засоби її організації і здійснення. Вони тісно пов’язані з загальною спрямованістю особистості, із мірою усталеності схильностей людини до деякої діяльності. У основі однакових досягнень при виконанні діяльності можуть лежати різноманітні здібності; у той же час одна здібність може бути умовою успішності різних видів діяльності. Це забезпечує можливості широкої компенсації здібностей. [5]
Один із важливих моментів у процесі навчання і виховання – питання про сензетивні періоди, що сприяють становленню визначених здібностей. Передбачається, що формування здібностей відбувається на основі задатків. Якісний аналіз здібностей спрямований на виявлення індивідуальних характеристик, необхідних для ефективного виконання конкретного виду діяльності. Кількісні виміри здібностей характеризують міру їхньої виразності. Найпоширеніша форма оцінки міри виразності спроможностей – тести.
1.1. Поняття про здібності
Здібності – це такі психологічні особливості людини, від яких залежить успішність придбання знань, умінь, навичок, але які самі до наявності цих знань, умінь і навичок не зводяться.
Здібності людини не дані безпосередньо в його самоспостереження або переживаннях. Ми лише опосередковано укладаємо про них, співвідносячи рівень оволодіння діяльністю однією людиною з рівнем її оволодіння іншими людьми. При цьому виявляється необхідною умовою виявлення здібностей аналіз умов життя людини, її навчання і виховання, а також його життєвого досвіду в оволодінні даною діяльністю. У зв’язку з цим особливо важливого значення набуває проблема співвідношення в здібностях уродженого і придбаного, спадково закріпленого і сформованого в процесі індивідуального розвитку. Здібності людини, різні їх типи і ступені, відносяться до найважливіших і надзвичайно складним проблемам психології. Однак, наукова розробка питання про здібності ще вкрай недостатня. Тому в психології не існує єдиного визначення здібностей. [11]
За Б.М. Теплову, здібності – це індивідуально-психологічні особливості, що відрізняють однієї людини від іншої. С.Л. Рубінштейн розуміє під здібностями придатність до певної діяльності. Психологічний словник визначає здатність як якість, можливість, вміння, досвід, майстерність, талант. Здібності дозволяють здійснювати певні дії в заданий час.
Здатність – це готовність індивіда до виконання якої-небудь дії; придатність – наявний потенціал для виконання будь-якої діяльності чи можливість досягти певного рівня розвитку здібності. Коли говорять про здібності людини, то мають на увазі його можливості в тій чи іншій діяльності. Ці можливості приводять як до значних успіхів в оволодінні діяльністю, так і до високих показників праці. За інших рівних умов (рівень підготовленості, знання, навички, вміння, витрачений час, розумові та фізичні зусилля) здібна людина отримує максимальні результати в порівнянні з менш здібними людьми. Високі досягнення здатної людини є результатом відповідності комплексу його нервово-психічних властивостей вимогам діяльності. [7]
Будь-яка діяльність складна і багатогранна. Вона висуває різні вимоги до психічних і фізичних сил людини. Якщо наявна система властивостей особистості відповідає цим вимогам, то людина здатна успішно і на високому рівні здійснювати діяльність. Якщо такої відповідності немає, то в індивіда виявляється нездатність до даного виду діяльності. Ось чому здатність не можна звести до однієї якої-небудь властивості. Вона завжди синтез властивостей людської особистості. Таким чином, здібність можна визначити як синтез властивостей людської особистості, що відповідає вимогам діяльності і забезпечує високі досягнення в ній.
Спостерігаючи школярів, учитель не без підстави вважає, що одні більш здібні до навчання, інші менш здатні. Буває так, що учень здібний до математики, але погано виражає свої думки в усній та письмовій мові чи виявляє здібності до мов, до літератури, взагалі до гуманітарних наук, але йому важко даються математика, фізика, вивчення техніки.
Здібностями називаються такі психічні якості, завдяки яким людина порівняно легко здобуває знання, уміння і навички й успішно займається якою-небудь діяльністю. Здібності не зводяться до знань, умінь і навичок, хоча виявляються і розвиваються на їх основі. Тому треба бути дуже обережними і тактовними у визначенні здібностей учнів, щоб не прийняти слабке знання дитини за відсутність у нього здібностей. Подібні помилки іноді відбувалися навіть у відношенні майбутніх великих учених, які з якихось причин погано вчилися в школі. З цієї ж причині неправомірні висновки про здібності тільки на підставі деяких властивостей, що доводять не низькі здібності, а недолік знань. [13]
Здібності – це можливість, а необхідний рівень майстерності в тій чи іншій справі – це дійсність. Психологія, заперечуючи тотожність здібностей і істотно важливих компонентів діяльності – знань, навичок і умінь, підкреслює їхню єдність. Здібності виявляються тільки в діяльності, і тому тільки в такій діяльності, яка не може здійснюватися без наявності цих здібностей.
Не можна говорити про здібності людини до малюнка, якщо його не намагалися навчати малювати, якщо він не придбав ніяких навичок, необхідних для образотворчої діяльності. Тільки в процесі спеціального навчання малюнку і живопису може з’ясуватися, чи є у студента здібності. Це виявиться в тому, наскільки швидко і легко він засвоює прийоми роботи, колірні відносини, навчається бачити прекрасне в навколишньому світі.
Здібності виявляються не в знаннях, уміннях і навичках, як таких, а в динаміці їх придбання, тобто в тому, наскільки за інших рівних умов швидко, глибоко, легко і міцно здійснюється процес оволодіння знаннями й уміннями, істотно важливими для даної діяльності. І саме тут виявляються ті розходження, які дають нам право говорити про здібності.
Таким чином, здібності – це індивідуально-психологічні особливості особистості, що є умовами успішного здійснення даної діяльності і виявляють відмінності в динаміці оволодіння необхідними для неї знаннями, вміннями та навичками. Якщо певна сукупність якостей особистості відповідає вимогам діяльності, яку опановує людина протягом часу, педагогічно обгрунтовано відведеного на її освоєння, то це дає підставу твердити про наявність у нього здібностей до даної діяльності. І якщо інша людина за інших рівних умов не справляється з вимогами, які пред’являє йому діяльність, то це дає підставу припускати в нього відсутність відповідних психологічних якостей, іншими словами, відсутність здібностей. [1]
1.2. Види здібностей та їх характеристика
Поки людина не розпочала направленої діяльності, у неї існують тільки потенційні здібності до її виконання, що є властивостями її особистості, що частково розвилися з її задатків, але більш сформованими її досвідом. Але як тільки вона починає цю діяльність, її потенційні здібності стають актуальними здібностями, що не тільки виявляються, але і формуються в цій діяльності.
Найбільш загальною класифікацією здібностей є розподіл їх на дві групи: загальні і спеціальні. Кожна з цих груп поділяється на елементарні і складні, а усередині них уже виділяються конкретні види.
Усі здібності людини як психічні явища можуть бути розділені на чотири групи. Виділяють види здібностей по їх спрямованості, чи спеціалізації (загальні і спеціальні здібності). [3]
Під загальними здібностями розуміється така система індивідуально-вольових властивостей особистості, що забезпечує відносну легкість і продуктивність в оволодінні знаннями і здійсненні різних видів діяльності. Загальні здібності є наслідок як багатого природного дарування, так і всебічного розвитку особистості.
Під спеціальними здібностями розуміють таку систему властивостей особистості, що допомагає досягти високих результатів у якій-небудь спеціальній області діяльності.
Елементарні загальні здібності, властиві усім людям, хоча й у різному ступені їх виразності, – це основні форми психічного відображення: здібність відчувати, сприймати, мислити, переживати, приймати і здійснювати рішення і запам’ятовувати. Адже кожен елементарний прояв цих здібностей є відповідне дія, виконувана з різним успіхом: сенсорне, розумове, вольове – і навіть може стати відповідною навичкою.
Спеціальні елементарні здібності – це здібності, властиві вже не всім людям, вони припускають визначену виразність якихось якісних сторін психічних процесів. [1]
Музична здібність – це індивідуально-психологічні особливості особистості, що включають: 1) природну слуховую чутливість, що обумовлює аналіз природних, мовних або музичних звуків; 2) розвинуте в праці і соціальному спілкуванні суб’єктивне відношення до мовних і музичних інтонацій, виражене у вигляді емоційної реакції. У структурі музичних здібностей виділяються основні, загальні і спеціальні здібності. До загальних музичних здібностей відносять: 1) музична пам’ять (засвоєння знань, умінь і навичок) – сприяє накопиченню музичних вражень і слухового досвіду, що істотно впливають на формування музичних здібностей, а також на психічну діяльність слухача, виконавця, композитора і педагога; органічно включаючись у фахову діяльність, вона обумовлює засіб музичного мислення (вокальний або конкретно-інструментальний); 2) психомоторні здібності – виявляються в можливості музиканта при виконанні передати своє розуміння змісту музичного твору; виражаються в майстерності і віртуозності.
Специфічним синтезом здібностей і домінуючого показника музично обдарованої особистості є музикальність, основою якої служить емоційна чуйність на музику. Музикальність як реактивна якість особистості мало піддається розвитку. Проте є факти, що говорять про розквіт музикальності в результаті навчання, вдало знайденого репертуару, успішної виконавчої діяльності. [11]
Від народження людина не має здібностей. Але в неї є визначені природні передумови – задатки для наступного їхнього розвитку у визначених умовах. Задатками здібностей є особливості нервової системи, що обумовлюють роботу різноманітних аналізаторів, окремих коркових зон і півкуль мозку. Уроджені задатки визначають швидкість утворення тимчасових нервових зв’язків, їхня усталеність, співвідношення першої і другої сигнальних систем.
Природні передумови здібностей багатозначні – на їхній основі можуть бути сформовані різноманітні здібності. Здібності піддаються перебудові (рекомбінації). Це забезпечує компенсаторні можливості психічної регуляції: слабкість одних нейрофізіологічних компонентів компенсуються силою інших. Психофізичні можливості людини, її здібності невичерпні. Проте не кожна людина знає про свої можливості і використовує їх належною мірою. Тим часом найвища самореалізація особистості – основний зміст людського буття.
Загальні складні здібності – це здібності до загальнолюдських видів діяльності: праці, навчанню, грі, спілкуванню один з одним. Вони характерні в тому чи іншому ступені всім людям. Кожна з вхідних у цю групу здібностей являє собою складну структуру властивостей особистості. [5]
Спеціальні складні здібності характерні вже не тільки в різній степені, але і взагалі не всім людям. Вони є здібностями до визначених професійних діяльностей, що возникли в процесі історії людської культури. Ці здібності звичайно називають професійними.
Сукупність ряду здібностей, що обумовлює особливо успішну діяльність людини у визначеній області і виділяюча його серед інших осіб, що навчається цієї чи діяльності виконуючих її в тих же умовах, називається обдарованістю.
Про здібності людини можна судити, спостерігаючи за процесом виконання ним нових завдань у змінених умовах, за ходом оволодіння діяльністю. Практично судити про здібності учня можна по сукупності таких показників, як швидкість просування учня в оволодінні відповідною діяльністю, якісний рівень його досягнень, схильність до занять цією діяльністю, співвідношення успішності і зусиль, затрачуваних для досягнення цих результатів.
Ідея «кожна людина здібна до всього» невірна. Правильне твердження, що «кожна людина здібна до чогось корисного для суспільства». Так, учень не здібний бути монтажником-висотником, водієм чи наладчиком автоматичних ліній, може бути не тільки здібним, але і талановитим верстатником, оператором чи кухарем. [1]
Нездібність до визначеного виду трудової діяльності значно складніше, ніж відсутність здібностей. Нездібність як негативна здібність – це теж визначена структура особистості, у яку входять негативні для даної діяльності її риси.
Різняться загальні і спеціальні здібності. Загальні здібності необхідні для усіх видів діяльності. Вони підрозділяються на елементарні – здібності до психічного відбитку дійсності, елементарний рівень розвитку сприйняття, пам’яті, мислення, уяви, волі і складні – здібності до навчання, спостережливість, загальний рівень інтелектуального розвитку й ін. Без відповідного рівня розвитку елементарних і складних здібностей людина не може включатися ні в один із видів людської діяльності. [3]
Взаємодія людини зі світом здійснюється у формі специфічної людської активності – діяльності. Діяльність – це функціональна взаємодія людини з дійсністю, спрямована на її пізнання і перетворення з метою задоволення своїх потреб. Тільки в діяльності реалізуються психічні можливості людини. Сама ж діяльність безупинно удосконалюється в силу постійного розвитку, зростання людських потреб.
Висока здібність до конкретного виду діяльності – талант, а комплекс здібностей, що забезпечують успіх у визначеній сфері діяльності, – обдарованість. Вищий рівень здібностей, втілений у епохально значимі здійснення, – геніальність.
Спеціальні здібності, що формуються на основі загальних здібностей у процесі фахового навчання. Талант – найвищий рівень творчих можливостей у конкретному виді діяльності. Геніальність – вищий рівень здібностей, втілений в епохіально значимі здійснення. Загальні складні здібності – загальний рівень інтелектуальної організації індивіда, що формується в процесі загальної освіти. Обдарованість – загальна здатність до визначених сфер діяльності. Загальні елементарні здібності – психомоторна і сенсорна організація індивіда, що базується на його задатках.
1.3. Інтелект та здібності
Інтелект – це мислительні здібності людини. Існує два типи інтелекту текучий інтелект та кристалізований інтелект, які мають різний характер динаміки свого розвитку.
В останні роки достатньо широкої популярності набула теорія, в якій при розгляді проблем інтелектуального розвитку людини виділяють два різних типи інтелекту. Причому вважається, що ці два типи інтелекту можна відносно легко виміряти звичайними інтелектуальними тестами. [10]
Перший тип інтелекту, який поєднує в собі досить широку область інтелектуального функціонування, називають текучим інтелектом. Це ті здібності, з допомогою яких людина вчиться чомусь новому. До них належать швидкість і результативність запам’ятовування, індуктивні судження, оперування просторовими образами і сприймання нових зв’язків і відношень.
Більшість авторів, які розглядають проблему інтелекту в рамках даної теорії, вважають, що поступовий розвиток текучого інтелекту продовжується до закінчення юнацького періоду життя людини, а потім відбувається поступове його зниження. Цей тип інтелекту, на думку вчених, відображає біологічні можливості нервової системи – її працездатність та інтегративність.
Другим типом інтелекту є кристалізований інтелект, який приходить до людини з досвідом та освітою. Набуття даної форми інтелекту пов’язане з освідомленістю людини і тими знаннями, які вона набула на протязі довгого часу життя. Це здатність людини встановлювати відносини, формулювати судження, аналізувати проблеми і використовувати засвоєні нею стратегії для вирішення задач.
Два типи інтелекту, які ми розглядаємо, мають різний характер динаміки свого розвитку. Максимального розвитку текучий інтелект досягає в юності, а в період середньої дорослості його показники знижуються. Для кристалізованого інтелекту характерна друга особливість. Його максимальний розвиток робиться можливим тільки при досягненні періоду середньої дорослості. Дана закономірність динаміки розвитку текучого і кристалізованого інтелекту була підтверджена великою кількістю різних досліджень. Разом з тим розвиток і збереження інтелектуальних можливостей, йде в різних людей по різному. [13]
- Дослідження споживних властивостей, асортименту та якості мийних засобів
- Дослідження споживних властивостей твердого сиру, який реалізують на рику м. Луганська
- Дослідження споживчих переваг при покупці планшетів серед студентів
- Дослідження спортивних брендів Adidas, Nike, Puma, Reebok
- Дослідження сприйняття сімейних конфліктів чоловіками та жінками
- Дослідження страхів у дітей
- Дослідження структури алгоритму множення матриць. Реалізація заданого алгоритму. Розробка кластерної системи
- Дослідження ринку чаю на україні
- Дослідження рівня агресивності підлітків
- Дослідження розвитку сили в старших школярів засобами атлетичної гімнастики
- Дослідження ролі художньої творчості у становленні емоційної сфери дошкільника
- Дослідження санітарної якості молока у приватних підприємців на продовольчому ринку Центральний м.Кривий Ріг
- Дослідження системи організації імпортних операцій ТОВ Альвис
- Дослідження соціально-психологічною адаптації підлітків
