Ирина Эланс

Автор который поможет с любыми образовательными и учебными заданиями

Ефективність використання іноземних інвестиції на ПАТ ПБК «Славутич»

ЗМІСТ

Завдання на курсову роботу………………………………………………………...2

Реферат…………………………………………………………………….................3Вступ………………………………………………………………………………….5Розділ 1 Теоритичні засади використання іноземних інвестицій………………...7

1.1Поняття та класифікація інвестицій…………………………………………….7

1.2 Механізм залучення іноземних інвестицій…………………………………...12

1.3 Методи оцінки інвестиційної діяльності……………………………………..15

Розділ 2 Оцінка ефективності залучення іноземних інвестицій на ПАТ ПБК «СЛАВУТИЧ»……………………………………………………………………...21

2.1 Організаційно-економічна характеристика ПАТ ПБК «Славутич»…….….21

2.2 Аналіз використання іноземних інвестицій на ПАТ ПБК «Славутич»…….23

2.3 Визначення ефективності використання іноземних інвестицій на ПАТ ПБК «Славутич»………………………………………………………………………….24

Розділ 3 Пропозиції шодо підвищення ефективності використання іноземних інвестицій на ПАТ ПБК «СЛАВУТИЧ»…………………………………………..26

Висновки…...……………………………………………………………………….29

Перелік посилань…………………………………………………………………...31

ВСТУП

Однією з найбільш гострих проблем сучасної України залишається досягнення стабільного економічного росту. У числі факторів, що роблять безпосередній вплив на динаміку економічного розвитку, безсумнівно, належить інвестиційній сфері.

Інвестиції торкаються самих глибинних основи господарської діяльності, визначаючи процес економічного росту в цілому. У сучасній ситуації інвестиції виступають найважливішим засобом забезпечення умов виходу України зі стану хронічної економічної кризи, здійснення структурних зрушень у народному господарстві, упровадження сучасних досягнень технічного прогресу, підвищення якісних показників господарської діяльності на мікро- і макрорівнях. Активізації інвестиційного процесу є одним з найбільш діючих механізмів подальших соціально - економічних перетворень.

В умовах ринкової економіки можливостей для інвестування досить багато. Разом з тим будь-яке підприємство має обмежені вільні фінансові ресурси, доступні для інвестування. Тому встає задача оптимізації інвестиційного портфеля.

Прийняття рішень інвестиційного характеру, як і будь-який інший вид управлінської діяльності, ґрунтується на використанні різних формалізованих і неформалізованих методів. Ступінь їхнього сполучення визначається різними обставинами, у тому числі і тим з них, наскільки менеджер знайомий з наявним апаратом, застосовним у тім чи іншому конкретному випадку. У вітчизняній і закордонній практиці відомий цілий ряд формалізованих методів, розрахунки за допомогою яких можуть бути основою для прийняття рішень в області інвестиційної політики. Якогось універсального методу, придатного для усіх випадків життя, не існує. Імовірно, керування все-таки в більшому ступені є мистецтвом, чим наукою. Проте, маючи деякі оцінки, отримані формалізованими методами, нехай навіть певною мірою умовні, легше приймати остаточні рішення.

Предметом даної курсової роботи є ПАТ ПБК «Славутич».

Мета роботи визначити ефективність використання іноземних інвестицій на підприємстві.

Завдання курсової роботи дослідити теоритичні засади використання іноземних інвестицій, розглянути механізм залучення іноземних інвестицій та методи оцінки інвестиційної діяльності. За допомогою вивченого матеріалу розрахувати ефективність використання іноземних інвестицій на ПАТ ПБК «Славутич».

РОЗДІЛ 1 ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ВИКОРИСТАННЯ ІНОЗЕМНИХ ІНВЕСТИЦІЙ

1.1Поняття та класифікація інвестицій

За фінансовим визначенням, інвестиції - це всі види активів (коштів), що вкладаються в господарчу діяльність з метою отримання доходу. Економічне визначення інвестицій можна сформулювати таким чином: інвестиції - це видатки на створення, розширення, реконструкцію та технічне переозброєння основного капіталу, а також на пов'язані з цим зміни оборотного капіталу, оскільки зміни у товарно-матеріальних запасах здебільшого залежать від руху видатків на основний капітал [1].

З метою обліку, аналізу та планування інвестиції класифікуються за різними ознаками [2].

1. За об'єктами вкладень виділяються реальні та фінансові інвестиції.

Реальними інвестиціями-вкладення коштів у реальні активи - як матеріальні, так і нематеріальні

Фінансові інвестиції - вкладення коштів у різні фінансові активи, серед яких найбільш значущу частку посідають вкладення коштів у цінні папери.

2. За характером участі в інвестуванні виділяються прямі та непрямі інвестиції.

Прямі інвестиції - безпосереднє вкладення коштів інвестором в об'єкти інвестування.

Непрямі інвестиції - інвестування, опосередковане іншими особами (інвестиційними або фінансовими посередниками).

3. За періодом інвестування розрізняють короткострокові та довгострокові інвестиції.

Короткострокові інвестиціями розуміють звичайно вкладення капіталу на період, не більше одного року.

Довгострокові інвестиції вкладення капіталу не ніж більше на один рік.

У практиці великих інвестиційних компаній довгострокові інвестиції деталізуються таким чином: до 2 років,від 2 до 3 років; 3 до 5 років; понад 5 років.

3. За відтворювальною спрямованістю виділяють валові, реінноваційні і чисті інвестиції.

Валові інвестиції характеризують загальний обсяг капіталу, що інвестується у відтворювання основних засобів і нематеріальних активів в певному періоді.

Реінноваційні інвестиції характеризують обсяг капіталу, що інвестується в просте відтворення основних засобів і нематеріальних активів, що амортизуються.

Чисті інвестиції характеризують обсяг капіталу, що інвестується в розширене відтворення основних засобів і нематеріальних активів.

4. За ступенем залежності від доходів розділяють виробничі і автономні інвестиції [3].

Виробничі інвестиції прямо корелюють з динамікою обсягу чистого доходу (прибутку) через механізм його розподілу на споживання і заощадження.

Автономні інвестиції характеризують вкладення капіталу, ініційоване дією чинників, не пов´язаних з формуванням і розподілом чистого доходу (прибутку), наприклад, технологічним прогресом, природоохоронних заходів і інших.

5. По відношенню до підприємства-інвестора виділяють внутрішні і зовнішні інвестиції.

Внутрішні інвестиції характеризують вкладення капіталу в розвиток операційних активів самого підприємства-інвестора.

Зовнішні інвестиції є вкладенням капіталу в реальні активи інших підприємств або у фінансові інструменти інвестування, що емітуються іншими суб´єктами господарювання.

7. За сумісністю здійснення розрізняють інвестиції незалежні, взаємозалежні і взаємовиключні [4].

Незалежні інвестиції характеризують вкладення капіталу в такі об´єкти інвестування (інвестиційні проекти, фінансові інструменти), які можуть бути реалізовані як автономні (незалежні від інших об´єктів інвестування і що не виключають їх) в загальній інвестиційній програмі (інвестиційному портфелі) підприємства.

Взаємозалежні інвестиції характеризують вкладення капіталу в такі об´єкти інвестування, черговість реалізації або подальша експлуатація яких залежить від інших об´єктів інвестування і може здійснюватися лише в комплексі з ними.

Взаємовиключні інвестиції носять, як правило, аналогічний характер за цілями їх здійснення, характеру технології, номенклатурі продукції і інших основних параметрах і вимагають альтернативного вибору.

8. За рівнем прибутковості виділяють наступні види інвестицій:

Високодоходні інвестиції. Вони характеризують вкладення капіталу в інвестиційні проекти або фінансові інструменти, очікуваний рівень чистого інвестиційного прибутку по яких істотно перевищує середню норму цього прибутку на інвестиційному ринку.

Середньодоходні інвестиції. Очікуваний рівень чистого інвестиційного прибутку за інноваційними проектами і фінансовими інструментами інвестування цієї групи, приблизно відповідає середній нормі інвестиційного прибутку, що склався на інвестиційному ринку.

Низькодоходні інвестиції. По цій групі об´єктів інвестування очікуваний рівень чистого інвестиційного прибутку звично значно нижче за середню норму цього прибутку.

Бездоходні інвестиції. Вони представляють групу об´єктів інвестування, вибір і здійснення яких інвестор не пов´язує з отриманням інвестиційного прибутку. Такі інвестиції переслідують.

9. За рівнем інвестиційного ризику виділяють наступні види інвестицій:

Безризикові інвестиції. Вони характеризують вкладення засобів в такі об´єкти інвестування, по яких відсутній реальний ризик втрати капіталу або очікуваного доходу і практично гарантовано отримання розрахункової реальної суми чистого інвестиційного прибутку.

Низькоризикові інвестиції. Вони характеризують вкладення капіталу в об´єкти інвестування, ризик по яких значно нижче середньо-ринкового.

Середньоризикові інвестиції. Рівень ризику по об´єктах інвестування цієї групи приблизно відповідає середньоринковому.

Високоризикові інвестиції. Рівень ризику по об´єктах інвестування цієї групи звичайно істотно перевищує середньоринкову. Особливе місце в цій групі займають так звані спекулятивні інвестиції, що характеризуються вкладенням капіталу в самі ризикові проекти або інструменти інвестування, по яких очікується щонайвищий рівень інвестиційного доходу [4].

10. За рівнем ліквідності інвестиції підприємства розподіляються на наступні основні види:

Високоліквідні інвестиції. До них відносяться такі об´єкти (інструменти) інвестування підприємства, які швидко можуть бути конвертовані в грошову форму (як правило, в строк до одного місяця) без відчутних втрат своєї поточної ринкової вартості.

Середньоліквідні інвестиції. Вони характеризують групу об´єктів (інструментів) інвестування підприємства, які можуть бути конвертовані в грошову форму без відчутних втрат своєї поточної ринкової вартості в строк від одного до шести місяців.

Низьколіквідні інвестиції. До них відносяться об´єкти (інструменти) інвестування підприємства, які можуть бути конвертовані в грошову форму без втрат своєї поточної ринкової вартості після закінчення значного періоду часу (від півроку і вище).

Неліквідні інвестиції. Вони характеризують такі види інвестицій підприємства, які самостійно реалізовані бути не можуть (вони можуть бути продані на інвестиційному ринку лише в складі, цілісного майнового комплексу).

11. За формами власності капіталу, що інвестується, виділяють приватні, державні і змішані інвестиції.

Приватні інвестиції характеризують вкладення капіталу фізичних осіб, а також юридичних осіб недержавних форм власності.

Державні інвестиції характеризують вкладення капіталу державних підприємств, а також засобів державного бюджету різних його рівнів і державних позабюджетних фундацій.

Змішані інвестиції припускають вкладення як приватного, так і державного капіталу в об´єкти інвестування підприємства.

12. За характером використання капіталу в інвестиційному процесі виділяють первинні інвестиції, реінвестиції і дезінвестиції.

Первинні інвестиції характеризують використання знов сформованого для інвестиційних цілей капіталу як за рахунок власних, так і позикових фінансових ресурсів.

Реінвестиції є повторним використанням капіталу в інвестиційних цілях за умови попереднього вивільнення в процесі реалізації раніше вибраних інвестиційних проектів, інвестиційних товарів або фінансових інструментів інвестування.

Дезінвестиції є процес вилучення раніше інвестованого капіталу з інвестиційного обороту без подальшого його використання в інвестиційних цілях (наприклад, для покриття збитків підприємства) [5].

13. За регіональними джерелами залучення капіталу виділяють вітчизняні і іноземні інвестиції.

Вітчизняні інвестиції характеризують вкладення національного капіталу (домашніх господарств, підприємств або державних органів) в різноманітні об´єкти інвестування резидентами даної країни.

Іноземні інвестиції характеризують вкладення капіталу нерезидентами (юридичними або фізичними особами) в об´єкти (інструменти) інвестування даної країни.

14. За регіональною спрямованістю капіталу, що інвестується, розрізняють інвестиції на внутрішньому і міжнародному ринках.

Інвестиції на внутрішньому ринку характеризують вкладення капіталу як резидентів, так і нерезидентів на території даної країни.

Інвестиції на міжнародному ринку (або міжнародні інвестиції) характеризують вкладення капіталу резидентів даної країни за межами внутрішнього її ринку.

Не дивлячись на досить значний перелік розглянутих класифікаційних ознак, він, проте, не вичерпує всього різноманіття видів інвестицій підприємства, що використовуються в науковій термінології і практиці інвестиційного менеджменту [6].

1.2 Механізм залучення іноземних інвестицій

Інвестиційна діяльність являє собою сукупність практичних дій юридичних осіб, держави та громадян щодо реалізації інвестицій. Нинішня правова система України складається з більше ніж 100 законів та інших нормативних актів, що регулюють інвестиційну діяльність.

В світовій системі господарювання іноземні інвестиції виступають важливим економічним важелем і викликають необхідність зламу національних перегородок та інтенсивний перехід до конкурентоспроможної моделі національної економіки.

Фактори, що формують механізм залучення іноземних інвестицій, не є чимось постійним і незмінним. Вони формуються залежно від багатьох чинників.

Важливим елементом механізму залучення іноземних інвестицій є введення системи пільгового оподаткування [7].

Система податкових і митних пільг містить: «податкові канікули», знижки ставок оподаткування при реінвестиціях отриманого прибутку чи інвестиціях у визначені регіони та галузі, захист від подвійного оподаткування, звільнення чи зниження митних зборів на імпорт новітніх машин та обладнання, технологій, ноу-хау, експорту продукції власного виробництва для покриття валютних витрат тощо.

Другим елементом, що сприяє залученню іноземних інвестицій, є формування і розвиток спеціальних економічних зон.

Спеціальні економічні зони передбачають ще більшу систему податкових і митних пільг, спрощення адміністративних процедур тощо.

Третім елементом можна вважати удосконалення фінансового механізму.

Фінансовий механізм охоплює: зміцнення позицій національної валюти, її конвертованість; можливість для підприємств, створених за участю іноземних інвесторів, без труднощів конвертувати отримані доходи; користування банківською системою країни; надання державних кредитів для інвестиційних проектів у пріоритетні сфери [8].

Створення ефективної системи залучення іноземних інвестицій потребує насамперед формування якісної законодавчої бази. Наявність протиріч та невизначеність ряду важливих питань законодавства обумовлює необхідність внесення змін до Закону України «Про власність» і «Земельного кодексу України» щодо визначення майнових прав іноземних інвесторів [9]. Потрібні уточнення на державно-правовому рівні ряду питань про концесії. Потребує більш ретельного обґрунтування система валютного регулювання [10].

Суттєве значення в механізмі залучення інвестицій належить створенню єдиної цілісної системи державного управління інвестиційними процесами, яка б охоплювала відповідні структури з роботи з іноземними інвестиціями, механізми реалізації державної політики залучення капіталу, координації діяльності з міжнародними організаціями, проведення експертиз найважливіших проектів та їх конкурсний відбір.

Функціонування економіко-організаційного блоку механізму залучення інвестицій можливе лише в сукупності з ефективним механізмом державних гарантій та системою законодавчого, нормативного, інформаційного забезпечення організації системи страхування і перестрахування іноземних інвестицій, сприяння розвитку банківсько-кредитної системи.

Доцільною є підтримка інвестиційних проектів, які направлені на розвиток приватного сектора (в першу чергу малих і середніх підприємств), які повинні одержати доступ до інвестиційних кредитів, створення контрактних бірж.

Іноземні інвестори можуть брати участь у приватизації майна державних підприємств при узгодженні з Фондом державного майна. Іноземний капітал в процесі приватизації необхідний, в першу чергу, в тих сферах економіки, активізація нарощування виробничого потенціалу в яких дозволяє вивести країну з кризи, зняти соціальну напругу в суспільстві та подолати залежність України від імпорту.

Одним із важливих аспектів розробки механізму іноземного інвестування є здійснення ефективної і гнучкої регіональної інвестиційної політики. Економічна роз'єднаність, загострення дезінтеграційних процесів у народному господарстві потребують врегулювання міжрегіональних відносин [11].

Важливою складовою механізму залучення іноземних інвестицій у регіони країни є розвинута інвестиційна інфраструктура.

Крім комерційних банків та інвестиційних фондів, вона має також охоплювати недержавні пенсійні фонди, комерційні страхові товариства, консорціуми недержавних інвесторів, іпотечні банки.

Суттєва роль в механізмі залучення інвестицій відведена цільовим інвестиційним програмам. Економічне забезпечення реалізації регіональних інвестиційних програм в основному здійснюється шляхом покрашення фінансового механізму залучення інвестицій.

Важливим елементом поліпшення якості інвестиційного клімату України повинна стати регіональна інвестиційна політика, сутність якої можна розкрити через її двоаспектну характеристику. З одного боку, виходячи із загальнодержавних інтересів, повинна здійснюватися чітко відпрацьована в законодавчому плані практична діяльність держави в усіх регіонах України, а з іншого, — кожний регіон має право проводити політику залучення іноземних інвестицій з урахуванням своїх внутрішніх інтересів, виходячи з потреби реалізації тих чи інших місцевих цілей і завдань, наявності відповідних регіональних ресурсів. Оптимальне поєднання цих двох складових і являє собою регіональну інвестиційну політику.

В основу механізму реалізації регіональної інвестиційної політики закладено економіко-організаційний блок, який базується на обгрунтованій концептуальній основі та стратегії залучення іноземних інвестицій: системі пільг в оподаткуванні; визначенні пріоритетних напрямків використання іноземних інвестицій; розширенні можливостей участі іноземних інвесторів у процесах приватизації і створення спільних підприємств [11].

1.3 Методи оцінки інвестиційної діяльності.

Методи, використовувані в аналізі інвестиційної діяльності, можна підрозділити на дві групи: а) засновані на дисконтированих оцінках; б) засновані на облікових оцінках. Розглянемо ключові ідеї, що лежать в основі цих методів [5].

З врахуванням вищевикладених принципів розглянемо методи оцінки ефективності реальних інвестиційних проектів на основі різних показників.

1. Чистий приведений дохід дозволяє отримати найбільш узагальнену характеристику результату інвестування, тобто його кінцевий ефект в абсолютній сумі. Розрахунок цього показника при одноразовому здійсненні інвестиційних витрат здійснюється за формулою:

(1.1)

де - сума чистого приведеного доходу за інвестиційним проектом при одноразовому здійсненні інвестиційних витрат;

- сума чистого грошового потоку по окремих інтервалах загального періоду експлуатації інвестиційного проекту (якщо повний період експлуатації інвестиційного проекту визначити складно, його приймають в розрахунках у розмірі 5 років);

- сума одноразових інвестиційних витрат на реалізацію інвестиційного проекту.

Якщо інвестиційні витрати, пов'язані з майбутньою реалізацією інвестиційного проекту, здійснюються у декілька етапів, розрахунок показника чистого приведеного доходу знаходиться за наступною формулою:

(1.2)

де - сума чистого приведеного доходу за інвестиційним проектом при багатократному здійсненні інвестиційних витрат;

- сума чистого грошового потоку по окремих інтервалах загального періоду експлуатації інвестиційного проекту.

i- використовувана дисконтна ставка, виражена десятковим дробом;

n- число інтервалів загалом розрахунковому періоді t.

Характеризуючи показник „чистий приведений дохід" слід зазначити, що він може бути використаний не лише для порівняльної оцінки ефективності реальних інвестиційних проектів, але і як критерій доцільності їх реалізації.

2. Індекс (коефіцієнт) прибутковості також дозволяє співвіднести об'єм інвестиційних витрат з майбутнім чистим грошовим потоком за проектом. Розрахунок такого показника при одноразових інвестиційних витратах за реальним проектом здійснюється по наступній формулі:

(1.3)

- индекс (коэффициент) доходности по инвестиционному проекту при единовременном осуществлении инвестиционных затрат;

- сума одноразових інвестиційних витрат на реалізацію інвестиційного проекту.

i- використовувана дисконтна ставка, виражена десятковим дробом;

n- число інтервалів загалом розрахунковому періоді t.

Якщо інвестиційні витрати, пов'язані з майбутньою реалізацією інвестиційного проекту, здійснюються у декілька етапів, розрахунок індексу (коефіцієнта) прибутковості знаходиться за наступною формулою:

(1.4)

-індекс (коефіцієнт) прибутковості за інвестиційним проектом при багатократному здійсненні інвестиційних витрат;

- сума інвестиційних витрат по окремих інтервалах загального експлуатаційного періоду;

i- використовувана дисконтна ставка, виражена десятковим дробом;

n- число інтервалів загалом розрахунковому періоді t.

Показник „індекс прибутковості" також може бути використаний не лише для порівняльної оцінки, але і як критерійне при прийнятті інвестиційне рішення про можливості реалізації проекту.

3.Індекс (коефіцієнт) рентабельності в процесі оцінки ефективності інвестиційного проекту може грати лише допоміжну роль, оскільки не дозволяє повною мірою оцінити весь поворотний інвестиційний потік за проектом лізіруємиє показники в часі. Розрахунок цього показника знаходиться за наступною формулою:

(1.5)

- індекс рентабельності за інвестиційним проектом;

- середньорічна сума чистого інвестиційного прибутку за період експлуатації проекту;

- сума інвестиційних витрат на реалізацію інвестиційного проекту.

Показник „індекс рентабельнооті"позвопяєт вичленувати в сукупному чистому грошовому потоці найважливішу його складову — суму інвестиційного прибутку. Крім того, він дозволяє здійснити порівняльну оцінку рівня рентабельності інвестиційної і операційної діяльності.

4. Період окупності є одним з найбільш поширених і зрозумілих показників оцінки ефективності інвестиційного проекту. Розрахунок цього показника може бути вироблений двома методами — статичним (бухгалтерським) і дисконтним.

Недисконтований показник періоду окупності, визначуваний статичним методом, розраховується за наступною формулою:

(1.6)

- недисконтований період окупності інвестіцион- них витрат за проектом;

- сума інвестиційних витрат на реалізацію інвестиційного проекту.

-недисконтований період окупності інвестіцион- них витрат по проєксреднегодовая сума чистого грошового потоку за період експлуатації проекту.

Відповідно дисконтований показник періода окупності визначається по наступній формулі:

(1.7)

- дисконтований період окупності одноразових інвестиційних витрат за проектом;

- сума одноразових інвестиційних витрат на реалізацію інвестиційного проекту.

i- використовувана дисконтна ставка, виражена десятковим дробом;

n- число інтервалів загалом розрахунковому періоді t.

t- загальний розрахунковий період експлуатації проекту (років, місяців).

Показник „періоду окупності" використовується зазвичай для порівняльної оцінки ефективності проектів, але може бути прийнятий і як критерійний (в цьому випадку інвестиційні проекти з вищим періодом окупності будуть підприємством відкидатися). Основним недоліком цього показника є те, що він не враховує т.е чисті грошові потоки, які формуються після періоду окупності інвестиційних витрат.

5. Внутрішня ставка прибутковості є найбільш складним показником оцінки ефективності реальних інвестиційних проектів. Вона характеризує рівень прибутковості конкретного інвестиційного проекту, що виражається дисконтною ставкою, по якій майбутня вартість чистого грошового потоку приводиться до справжньої вартості інвестиційних витрат. Розрахунок цього показника здійснюється виходячи з наступної формули:

(1.8)

ВСД - внутрішня ставка прибутковості за інвестиційним проектом, виражена десятковим дробом;

n- число інтервалів загалом розрахунковому періоді t.

Значення ВСД може бути визначене по спеціальних таблицях інвестиційних обчислень.

Всі розглянуті показники оцінки ефективності реальних інвестиційних проектів знаходяться між собою в тісному взаємозв'язку і дозволяють оцінити цю ефективність з різних сторін. Тому при оцінці ефективності реальних інвестиційних проектів підприємства їх слід розглядати в комплексі [12].

РОЗДІЛ 2 ОЦІНКА ЕФЕКТИВНОСТІ ЗАЛУЧЕННЯ ІНОЗЕМНИХ ІНВЕСТИЦІЙ НА ПАТ ПБК «СЛАВУТИЧ»

Ефективність використання іноземних інвестиції на ПАТ ПБК «Славутич» 📙 Курсовая → 🆔 78031