Економічні потреби

                                   Міністерство освіти і науки України

                                   Державний вищий навчальний заклад

«Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана»

кафедра політичної економії

                                                   Курсова робота

На тему: «Економічні потреби: сутність і класифікація»

                                                                                          Виконала студентка

денної форми навчання

1-го курсу

спеціальність – 6503

Слободенюк О.Г.

Науковий керівник:

                                                                                         Ткаченко О.В.

                                                      Київ-2010

        План

Вступ

1.Економічна природа потреб

2.Класифікація економічних потреб

3.Закон зростання потреб та його еволюція

Висновки

Вступ

Життя – це суцільний процес задоволення потреб. З цим, мабуть, сперечатися неварто, обмеженість ресурсної бази як матеріальної так і нематеріальної, часто‑густо недосяжність певної її реалізації визначає природу потреби взагалі та економічної потреби зокрема.

Ми не можемо стояти осторонь головної, на наш погляд, проблеми політекономії ― проблеми задоволення потреб як на мікрорівні, (задоволення потреб індивіда або домогосподарства), так і на макрорівні, (загальносуспільному, державному). Розвиток людської цивілізації стоїть на порозі нових відкриттів, нових підходів до сприйняття та усвідомлення оточуючої дійсності.

Актуальність мого дослідження продиктована еволюційним розвитком суспільства, його прагненням до оптимуму. Проблема соціальної несправедливості, проблема багатих та бідних - ця вічна проблема, яку людство намагається розв’язати не одне тисячоліття, дійсно ставить нас перед фактом недосконалого процесу перерозподілу ресурсів.

Метою моєї курсової роботи  є дослідження економічних потреб, розкриття їх сутності і критеріїв класифікації.

Сутність потреб можна проілюструвати на прикладі становлення нових потреб, які завжди виникають із такого ставлення людей до умов життєдіяльності, що характеризується бажанням змінити ці умови. Наприклад, потреба у підвищенні швидкості пересування, яка виникає як бажання змінити існуючі способи пересування. Матеріальні засоби реалізації цього бажання ще відсутні, тому воно втілюється в казкових килимах - літаках. Проте потреба вже виникла, і вона спонукає людство до пошуків реальних шляхів її задоволення - до винаходу автомобіля, поїзда, літака.

Слід звернути увагу на те, що за способом задоволення, потреби поділяють на дві великі групи: потреби в предметах споживання і потреби у засобах виробництва. Перші характеризують особисті, індивідуальні потреби, а другі — виробничі.

Тому об’єктом мого дослідження виступають потреби в предметах споживання і потреби у засобах виробництва підприємств.

Ясна річ, що між цими потребами завжди існують суперечності, які суспільство повинно розв’язувати таким чином, щоб забезпечити розвиток виробництва і задоволення зростаючих особистих і виробничих потреб, тому у своїй роботі я хочу виявити та пояснити ці суперечності, розкрити діалектичну сутність їх взаємозв′язку.

1.Економічна природа потреб.

Потреба – об’єктивна необхідність людини у чомусь, що спонукає її до діяльності.

Потреби як визначальний чинник доцільної поведінки економічних суб’єктів є однією з фундаментальних категорій економічної науки.

З’ясуємо поняття потреби в цілому:

Потреба - це необхідність мати те, що об’єктивно необхідне для підтримки життєдіяльності і розвитку людини, колективу, нації, суспільства в цілому; внутрішній збудник активності.[4,с.39]

Це визначення характеризує потреби досить повно, але, на мою думку, слід додати, що це реально обумовлене почуття та усвідомлення недостатності в певних матеріальних і нематеріальних ресурсах, яке є в індивіда від початку його існування.

Умовно потреби розглядають у двох формах прояву - усвідомленій і неусвідомленій. На мій погляд, цей  поділ є доречним та логічним, бо він обумовлює еволюційний процес розвитку і формування потреб, переходу  від одного рівня потреб до іншого в залежності від рівня розвитку, на якому знаходиться як людина, так і суспільство в цілому.

Треба приділити увагу визначенню потреб, які дають західні вчені на прикладі праць таких видатних вчених, як Кемпбел Р.Макконнел і Стенлі Л.Брю. В їх праці “Економікс” проголошується, що потреби - це в першу чергу бажання споживачів придбати і використати послуги, товари, які є носіями корисності, через які задовольняють свої бажання. Треба сказати, що такий підхід до проблеми задоволення потреб є обмеженим, тому що він не враховує духовності та розвитку людини, аналізується тільки матеріальний бік потреб, який в своєму розвитку зводиться до задоволення через виробництво матеріальних благ, а духовність ― це примара, що не стосується політекономії. І схоже, що на заході панує такий підхід, але не все так просто. Тут існує проблема адекватності наукового підходу до розуміння проблеми, визначення предмету політекономії або як виробництва матеріальних благ, або як задоволення потреб в їх широкому розумінні. [1,с.38]

Потреби відбивають внутрішні спонукальні мотиви діяльності людей і утворюють складну систему, яку можна структурувати за різними критеріями. У найзагальнішому вигляді виділяють такі потреби:

                  біологічні, зумовлені існуванням та розвитком людини як біологічної істоти (їжа, житло, тощо.)

                  соціальні, зумовлені соціальною (суспільною) природою людини  (спілкування, суспільне визнання, самореалізація і т. д.)

                  духовні (творчість, самовдосконалення, самовираження)[4,с.39]

Потреби як економічна категорія мають багато визначень. В одному випадку їх визначають як нужду, потребу суб’єкта у чому-небудь, для задоволення якої  необхідна та чи інша активності, той чи інший предмет. Але у такому разі потреби визначаються через нужду, що робить визначення тавтологічним. Тому потреби трактуються як форми прояву життя, об’єктивно властиві живому організмові  вимоги умов, необхідних для збереження його розвитку.

Для чіткого розуміння потреб можна взяти їх визначення з кібернетики та теорії систем. Так, з кібернетичного погляду – стан нужди, потреби, може розглядатися як особливий стан незрівноваженості у системі, який, будучи реакцією на брак факторів, потрібних для підтримки стійкості системи, періодично відтворюється і є джерелом пошукових реакцій, спрямованих на досягнення стійкості системи, який є наслідком відсутності чогось такого, що є необхідним для нормального функціонування та розвитку цієї системи або ж коли у системі утворився надлишок чи перевантаження.

Потреби можна охарактеризувати як усвідомлену об’єктивну нужду людини у взаємовідносинах з природним і соціальним світом, за допомогою яких зберігається її життя як суспільного індивіда. Потреби включають як усвідомлення людиною своїх потреб, так і усвідомлене ставлення людини до самої себе як до взаємодіючої істоти з навколишнім соціальним і природним світом. [16,С.160-161]

Потреби - це категорія, що відбиває ставлення людей до умов їх життєдіяльності. В структурі потреб суспільства можна виділити кілька типів відносин, що характеризують зв'язок людей з умовами життєдіяльності:

                  ставлення до природи (потреби у спілкуванні з природою, в охороні природи);

                  до існуючих засобів життя (потреби у засобах виробництва і предметах споживання);

                  до себе та інших людей (потреба у самовираженні, саморозвитку, у соціальному статусі, спілкуванні);

                  до праці та дозвілля (потреба у цікавій, творчій праці, у відпочинку та ін.).[9,с.75]

Характеризуючи структуру потреб людини, слід вказати на такий їх момент як насолода, яку відчуває людина під час задоволення своїх потреб. Відчуття насолоди при задоволенні ряду потреб є зрозумілим кожній людині з особистого досвіду, як  наприклад, насолода від їжі, якою вгамовується голод, напою, яким вгамовується спрага. Насолода є важливою ознакою у процесі перетворення праці у першу життєву потребу.

Праця людині необхідна. Поза працею людина не має нормального фізіологічного існування. Проте не всяка праця приносить людині насолоду. Праця і фізіологічно, і соціально повинна відповідати людській природі, і лише за цих обставин вона сприймається із задоволенням. Коли ці ознаки відсутні, праця, існуючи як об’єктивно необхідна, не сприймається за таку. З історичним розвитком праця поступово набуває форм, які приваблюють людину до себе, приносять їй насолоду. З об’єктивно необхідних, але суб’єктивно не бажаних, праця набуває форми суб’єктивно приємних, які приносять насолоду, перетворюють її із зовнішніх сил тиску на людину у внутрішнє покликання.

Потреби як те, чого бажає людина і що вона опредмечує у своїй діяльності, складають сутнісні сили людини. Потреба у споживанні благ робить людину здатною до споживання і до продукування предмета споживання, а коли виникає потреба у творчості, то вона робить людину здатною до творчості. Потреби людини розвивають її здатності. Універсальні здатності існують за універсальних потреб. Здатності і потреби взаємно пов’язані, але у цій парі потреби відіграють роль провідної ланки.

Потреби, які усвідомлюються, стають спонукальною силою діяльності людини. У свідомості вони стають метою її діяльності. Тобто вони мають для людини цільовий характер. На жаль, західна економічна думка не розробляла теорію потреб – їх виникнення, формування, зміну.

Методологічні аспекти виникнення і функціонування потреб розроблялись у рамках класичної політичної економії та радянської економічної літератури. Конкретний аналіз проблеми потреб, який містився у цих школах, уже втратив актуальність. Але методологічні підходи здебільшого зберігають свою науково-пізнавальну роль. Тому – вони мають право на активне використання.

Виробництво благ і послуг, з одного боку, та потреби, з іншого – утворюють діалектичну суперечність. У цій суперечності потреби є провідною стороною, оскільки вони являють собою мету і складають сенс виробництва. Саме виробництво, створюючи блага та послуги, одночасно створює нові потреби. Так, коли виробництво об’єктивно задовольняє потребу людей у витратах своїх сил у праці, у творчості, то воно одночасно створює потребу у споживанні благ. Тобто процес виробництва є процесом витрат сил, створення чогось креативного, нового, є процесом творчості, і поновлення цих сил, енергії,  творчої наснаги – стає новою потребою.

Одночасно з цим слід врахувати і такий момент. Виробничий процес здійснюється за допомогою засобів виробництва. Використання засобів виробництва демонструє можливості зменшення витрат, якщо використовувати сучасніші засоби виробництва. Удосконалення засобів виробництва стає важливою складовою діяльності людей. У цьому процесі виникають нові потреби і розвиваються нові здібності. Так виробництво повністю генерує нові потреби, відповідні здібностям людей. Воно створює предмет для суб’єкта і суб’єкт для предмета.

Суперечність між виробництвом і потребами має універсальний характер. Вона властива всім історичним формам суспільного виробництва. Але характер взаємодії суперечностей завжди має конкретний характер і є різним на різних етапах соціально-економічного розвитку. Через конкретну характеристику суперечності виробництва і потреб у ринковій економіці можна з’ясувати властивий їй порядок формування потреб. Слід зазначити, що виробництво є не єдиним джерелом формування потреб. Можливо, воно є наймогутнішим фактором, але не єдиним. Суспільне життя складається з різноманітних сфер, і кожна з них має здатність створювати певні потреби. При цьому задоволення таких потреб вимагає тих чи інших витрат.

Отже, економіка створює загальну основу виникнення та розвитку потреб, їх розширення та збагачення. Наприклад, задоволення духовних потреб вимагає вільного часу, який повинен забезпечити економічний розвиток. За сучасних умов часто говорять про соціалізацію потреб, їх провідну роль суспільному розвитку, про те, що економіка націлена передовсім на  задоволення позаекономічних потреб. Це створює враження вторинності економіки її пасивно обслуговуючого значення. При цьому ніби ховається у тінь, те що соціальні потреби можуть існувати тільки за умови, коли економіка може їх задовольнити, обслужити, відвести для них частину сукупного суспільно корисного часу. Суспільне життя може бути настільки насичине культурно-соціальними проблемами, наскільки це дозволить економічний стан.

З іншого боку, самі потреби економічного порядку мають суспільний характер. Уже відзначалося, що задоволення біологічних потреб здійснюється за допомогою засобів виробництва, тобто за допомогою створених людиною (суспільством) засобів задоволення потреб. Створення та вдосконалення засобів виробництва є суспільним процесом. Тому розширення потреб за рахунок засобів виробництва, які створюють предмети потреб, є моментом соціалізації потреб.

Соціальні потреби відчуваються людиною інакше ніж потреби фізіологічної орієнтації. Відмова від їх задоволення для індивіда не супроводжується почуттям болю, страждання чи голоду, проте вона породжує негативні емоції особистісного порядку, породжує таке явище як фрустрація, що руйнує структуру самосвідомості особистості. Соціальні потреби не задовольняють прямих фізіологічних потреб, вони радше виконують роль символів, які засвідчують певне місце індивіда або соціальної групи у системі суспільних відносин. Володіння капіталом, землею, нерухомістю не тільки проголошується та оберігається законом, а й позначається з допомогою певних атрибутів, як наприклад, характер житла, одягу, жіночих прикрас, обрядів і церемоній, пов’язаних з народженням, сімейними датами, марки автомобілів тощо.[16,С.161-164]

Людину можна розглядати як сукупність її потреб і захоплень. Адже від особливостей особистості людини, рівня її культури, а також типу суспільства, в якому вона живе, залежить кількість та якість потреб, способи їх задоволення та інше.

Визначальним серед потреб стають економічні. Вони стають внутрішнім мотивом людини, який спонукає її до економічної діяльності з метою забезпечення власного добробуту та добробуту членів сім’ї. Експерти ООН стверджують, що найповніше добробут розвивається за допомогою такого узагальнюючого показника, як індекс розвитку людини. Цей індекс вимірюється показниками середньої тривалості життя, рівня доходу на душу населення та рівня освіченності. За індексом розвитку людини Україна посідала в 1994р. 45-те місце в світі, а в 1998р. – 102-ге. [11,с.43]

2.Класифікація економічних потреб.

Потреби багатогранні, різносторонні і постійно розвиваються. Намагаючись їх задовольнити, суспільство в кожний даний момент зустрічається з відносною обмеженістю ресурсів

Потреби – це внутрішні спонукальні мотиви діяльності людини. Іншими словами, це бажання споживачів придбати і використати товари і послуги, які приносять їм користь.

Перелік таких продуктів і послуг надзвичайно широкий: продукти харчування, одяг, житлові будинки, автомобілі і т.д. Досить зазначити, що в Україні випускається більше 20 тис. найменувань продукції, а перелік послуг навіть важко визначити, що у свою чергу, свідчить про величезну різноманітність різного роду потреб.[15,с.62]

Різноманітні потреби можна певним чином класифікувати, насамперед за суб’єктами та об’єктами.

За суб’єктами потреби поділяють на:

1)

                  індивідуальні. До індивідуальних потреб можна віднести потреби в їжі, одязі, житлі, які у кожної людини мають свої якісні та кількісні особливості, задовольняються специфічним набором товарів та послуг;

                  колективні. Прикладом колективних потреб можуть бути потреби певного трудового колективу в кваліфікованому керівництві, сприятливому психологічному кліматі, відповідних умовах праці.

                  суспільні. Суспільні – це потреби у зниженні рівня інфляції та безробіття, у забезпеченні конвертованості національної валюти, економічному піднесенні та ін.

2)

                  потреби домогосподарств. Як власники економічних ресурсів домогосподарства мають потребу в тому, щоб якнайвигідніше ними розпорядитися (продати, здати в оренду чи використовувати самостійно), як споживачі вони мають певні потреби у матеріальних і нематеріальних благах та послугах;

                  потреби підприємств. Підприємці потребують підвищення конкурентоспроможності своєї продукції, зниження витрат виробництва, збільшення прибутків.

                  потреби держави. До потреб держави можна віднести потреби у збільшенні надходжень до державного бюджету, у недоторканності державних кордонів, збереженні держави як єдиного цілого та ін.

За об’єктами потреби класифікують на:

1)

                  породжені існуванням людини як біологічної істоти (фізіологічні потреби в їжі, одязі, житлі) 

                  породжені існуванням людини як соціальної (суспільної) істоти (соціальні потреби – в спілкуванні, в суспільному визнанні та статусі, інформації, освіті та ін.).

Фізіологічні потреби передбачають реалізацію об’єктивних умов, необхідних для нормальної життєдіяльності людини. Їх елементарність  визначається безпосереднім зв’язком з біологічними функціями організму людини. В той самий час навіть елементарні потреби не можуть розглядатися як чисто біологічні, оскільки реальний спосіб задоволення їх (спосіб виживання) має соціальний характер, отже, позначається на формуванні соціальних потреб. Якщо парною категорією соціальним потребам індивіда є фізіологічні (біологічні) потреби, то соціальним потребам суспільства – потреби економічні. Тому інколи потреби поділяють на економічні та соціальні. Перші відбивають відношення до праці як вимушеної діяльності і виявляються як необхідність економічної праці, що є критерієм розвитку економіки суспільства. Другі – це потреби у розвитку його соціальної сфери – освіти, науки, культури, мистецтва. У механізмі відтворення економічні та соціальні потреби взаємопов’язані та рівнозначні. Їх рівнозначність полягає в тому, що освіта, охорона здоров’я, виховання дітей, культура, задоволення від роботи постійно реалізуються в економії праці;

2)

                  матеріальні – потреби в матеріальних благах та послугах 

                  духовні – потреби у творчості, самовираженні, самовдосконаленні, вірі;

3)

                  першочергові – потреби,що задовольняються предметами першої необхідності (продукти харчування, одяг, житло,громадський транспорт, збереження здоров’я),

                  непершочергові – потреби, що задовольняються предметами розкоші (парфуми, хутра, яхти). 

Ця класифікація досить умовна: те, що вважається предметом розкоші при одному рівні розвитку виробництва та добробуту суспільства, стає предметом першої необхідності при більш високому рівні розвитку економіки; те, що є предметом розкоші для однієї людини, вважається предметом першої необхідності для людини з іншим рівнем достатку.[9,С.75-76]

За критерієм нагальності потреб та ієрархічності взаємозв’язків між ними вирізняються моделі Ф. Герцберга, А. Маслоу, К. Альдерфера.(рис.1)

Рисунок 1. Моделі ієрархії людських потреб

Незважаючи на певні відмінності, всі три моделі виокремлюють потреби нижчого порядку  (первинні) та вищого порядку (вторинні). Згідно з цим підходом вищі запити людини не виступають на перший план доти, доки не будуть задоволенні найнагальніші. Задоволення первинних потреб  породжує бажання задовольнити наступні за вагомістю (вторинні) потреби, які стають рушійною силою свідомої діяльності.[3,с.45]

Так, «піраміда потреб» А. Маслоу ілюструє стійку ієрархію переваг, відповідно до якої кожна наступна група потреб виявляється та задовольняється після задоволення потреб попереднього рівня (рис.2)

Рисунок 2. Модель ієрархії людських потреб А.Маслоу

«Людина – це піраміда потреб з біологічними в основі і духовними на вершині, - писав А. Маслоу. – Причетність до вищих, духовних цінностей дивним чином возвеличує і тіло, і всі його потреби. Якщо спрямувати людину до усвідомлення всіх своїх потреб, до актуалізації їх […] то дуже скоро ми зможемо спостерігати розквіт цивілізації нового типу. Людина стане більш відповідальною за свою долю, буде керуватися цінностями розуму, перестане бути байдужою до оточуючого її світу […], що означатиме наближення до суспільства, побудованого на духовних цінностях».[6,С.206-207]

Критики  «ієрархічної» класифікації потреб звертають увагу на такі риси:

                  зазначений підхід не враховує індивідуальні інтереси та потреби людей;

                  концепція послідовного задоволення потреб не знаходить підтвердження на практиці;

                  автори не визначають той мінімальний рівень потреб, який можна вважати достатнім для переходу до задоволення потреб наступного, вищого рівня.[4,с.40]

Потреба – відношення людини до блага, яке опосередковується відносинами між людьми з приводу привласнення та присвоєння благ.

Потреби задовольняються у процесі споживання. Засоби задоволення людських потреб називаються благами.

Благо – будь-яка корисність ( предмет, явище, процес), яка задовольняє людську потребу.

Розрізняють такі блага:

                  не уречевлені (сонячне світло, здоров’я, спілкування, знання) й уречевленні (дари природи, а також продукти праці: їжа, одяг,житло);

                  неекономічні ( дарові, необмежені,надані природою без зусиль людини; їхні обсяги перевищують наявні людські потреби) та економічні (обмежені; такі, що є результатом чи об’єктом економічної діяльності; їхні обсяги обмежені порівняно з існуючими потребами).

Економічні потреби – це потреби в економічних благах.

Задоволення економічних потреб виступає внутрішнім спонукальним мотивом виробництва, розподілу, обміну та споживання у рамках певної системи соціально-економічних відносин.

Економічні потреби утворюють структурну підсистему всього комплексу потреб суспільства. Рівень їхнього розвитку та ступінь задоволення залежить від рівня розвитку інших підсистем, у тому числі культурних, духовних, моральних потреб суспільства.

Носіями економічних благ є найрізноманітніші товари та послуги. В їх сукупності розрізняють:

                  споживчі блага (товари та послуги, призначенні для безпосереднього задоволення людських потреб) і виробничі блага ( товари та послуги, призначенні для виробництва споживчих благ);

                  матеріальні блага (товари та послуги сфери матеріального виробництва) і нематеріальні блага (створюються у сфері нематеріального виробництва);

                  теперішні блага (перебувають у безпосередньому користуванні економічними суб’єктами ) і майбутні блага (товари та послуги, якими економічні суб’єкти зможуть скористатися в майбутньому).

Всебічне комплексне вивчення системи економічних потреб зумовлює необхідність їхньої класифікації  за такими критеріями:

I.                   За характером виникнення:

-                     первинні (базові), пов’язані із самим існуванням людини: їжа, одяг, безпека, житло тощо;

-                     вторинні, виникнення та зміна яких зумовлені розвитком цивілізації: модний одяг, комфортне житло, інформація та інше.

II.                За засобами задоволення:

-                     матеріальні (потреби в матеріальних потребах); вони пов’язані зі сферою матеріальної  життєдіяльності людини. Їх об’єктом є необхідні для відтворення життєдіяльності людини, її робочої сили матеріальні блага та послуги. Матеріальні потреби є тією частиною фізичних, яка задовольняється за допомогою лише матеріальних благ і послуг. Крім них, фізичні потреби включають у себе й суто фізіологічні – потреби в руховій активності, сні тощо, які можуть задовольнятися і без участі матеріальних благ і послуг.

-                     нематеріальні (духовні потреби); пов’язані з духовною діяльністю людини, яка охоплює не лише інтелектуальну, а й іншу, насамперед психологічну діяльність, спонуканням до якої є внутрішній стан людини. Із цього погляду духовні потреби ширші інтелектуальних, а їх задоволення забезпечує духовне відтворення людини.

III.             За нагальністю задоволення:

-                     першочергові ( предмети першої необхідності);

-                     другорядні ( предмети розкоші).

IV.             За можливостями задоволення:

-                     насичені,  вгамовні (мають чітку межу і можливість повного задоволення);

-                     ненасичені, невгамовні (не можуть бути задоволені повністю, не мають меж насичення).

V.                За участю у відтворювальному процесі:

-                     виробничі (потреби у засобах виробництва);

-                     невиробничі (потреби у споживчих благах).

VI.             За суб’єктами вияву:

                  особисті ― виникають і розвиваються у процесі життєдіяльності індивіда);

                  фізичні ― це потреби першого рівня, реалізація яких забезпечує нормальне фізіологічне життя людини;

                  інтелектуальні – сукупність потреб людини у пізнаванні властивостей природи, себе та суспільства, тобто потреби у творчій діяльності як самореалізації сутнісних сил людини;

                  соціальні – потреби вищого рівня, сутність яких виявляється у взаємозв’язку людини і суспільства, що забезпечує необхідні умови існування та розвитку людини як соціальної  особи, суб’єкта соціуму, її самореалізацію. У цих відносинах суспільство є суб’єктом і джерелом задоволення соціальних потреб. Ступінь їх задоволення відображає рівень розвитку економіки, благополуччя людини і суспільства.

-                     колективні, групові (потреби групи людей,колективу);

-                     суспільні (потреби функціонування та розвитку суспільства в цілому).

VII.          За кількісною визначеністю та мірою реалізації:

-                     абсолютні ( перспективні потреби, які мають абстрактний характер і є орієнтиром економічного розвитку); породжені сучасним рівнем розвитку світової економіки; це максимальні потреби, що підлягають задоволенню в більш чи менш віддаленій перспективі. Вони формуються відповідно до загального світового рівня розвитку виробництва і відображають максимально досягнутий у світовій економіці рівень задоволення потреб людини;

-                     дійсні (формуються залежно від досягнутого рівня виробництва і є суспільною нормою для певного періоду); ці потреби відповідають рівню розвитку економіки певної країни;

-                     платоспроможні (визначаються платоспроможним попитом); потреби, які людина може задовольнити відповідно до власних доходів та рівня цін. Споживати, задовольняти таким чином потреби, можна лише те, що вже вироблено, і лише те, що можна оплатити. Залежно від цих двох чинників структура платоспроможного попиту може відповідати дійсним потребам або не відповідати їм. Тим самим суперечність між потребами та виробництвом набуває форми незбалансованого попиту і пропозиції на товари і послуги.