Економічні потреби та інтереси як рушійна сила і стимул економічного розвитку

 

МІНІСТЕРСТВО  ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ  імені Вадима Гетьмана

Кафедра політичної економії

Факультету економіки агропромислових формувань

 

 

Курсова робота

на тему: «Економічні  потреби та інтереси як рушійна сила і стимул економічного розвитку»

 

 

Виконала: Сокур Юлія Миколаївна

 студентка  1курсу,

1групи, спеціальності  6504/1

Факультету  економіки агропромислових формувань

Науковий керівник

Доц.Зазимко А.З.

 

 

Київ-2009

План:

Вступ

1.Економічні  потреби, їх структура.

2.Економічні інтереси, їх види, класифікація.

3.Чому економічні  потреби та інтереси є стимулами  економічного розвитку. Діалектика взаємодії потреб та інтересів.

Висновки

Список літератури

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

      Актуальність мною вибраної теми  «Економічні потреби та інтереси як рушійна сила і стимул економічного розвитку» на сьогоднішній день є важливою. Адже без економічних інтересів не буде попиту, а отже не буде потреб.

      В даній курсовій роботі я  використала літературу таких  авторів:

Л.В. Білецька, А.С.Гальчинський, П.Р.Базилевич, Н.М.Булатов, К.Н.Єщенко, В.Ф.Малий. У цій роботі також використана сучасна література 2004-2006р.р.

     У  даній курсовій роботі ми розглянемо  такі питання як:

-Визначення  економічних потреб;

-Що таке економічні  інтереси;

-Яка діалектика  взаємодії  між ними?

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1.Економічні  потреби, їх структура.

        Економічні потреби-це частина потреб людини та суспільства , для задоволення яких необхідні суспільне виробництво, економічна діяльність.

а).Об’єктивна нужда в чому-небудь або в кому-небудь, що вимагає задоволення;

б).Це прагнення  до реалізації якої-небудь нужди, яку  відчуває людина;

в).Це нужда в матеріальних життєвих благах, необхідних для життєдіяльності людини;

г).Це ставлення  людей до економічних умов їхньої життєдіяльності; це нужда в економічній діяльності, у праці, виробництві життєвих благ;

д).Це категорія , що відбиває ставлення людей, а  звідси і поведінку, до умов їх життєдіяльності, які дають їм задоволення, насолоду або втіху і спонукають їх до діяльності, до того щоб мати і володіти такими умовами.

          Першою висхідною потребою людини  як біосоціальної істоти є  потреби в житті, що вимагає  задоволення, реалізації через  споживання матеріальних благ  і необхідності, потреби їх привласнення-працею(економічною діяльністю). Економічна потреба є спонукальним мотивом такої діяльності.

      Зміст економічної потреби:

1).Потреба в  житті;

2).Потреба в  життєвих благах;

3).Потреба у  праці, економічній діяльності;

4).Потреба у  стосунках між людьми.

     В  структурі потреб суспільства можна виділити кілька типів відносин, що характеризують зв’язок людей з умовами життєдіяльності: (ставлення до природи (потреби у спілкуванні з природою, в охороні природи); до існуючих засобів життя (потреби у засобах виробництва і предметах споживання); до себе та інших людей (потреба у самовираженні, саморозвитку, у соціальному статусі, спілкуванні); до праці та дозвілля(потреба у цікавій, творчій првці, у відпочинку та інші).

      Структура потреб за видами  відносин:

1.Потреба у  взаємодії з природою( привласнення матеріалу природи для особистого і виробничого споживання;

2.Ставлення  до праці- необхідність , добровільність, примусовість праці як джерела  матеріальних благ і задоволення  економічних потреб;

3.Ставлення  до існуючих засобів життя- засобів виробництва і предметів споживання; відносини(потреба) привласнення;

4.Ставлення до інших людей, потреба в економічних і соціальних відносинах; ставлення до себе (самовираження, соціальний статус, спілкування тощо).

    За суб’єктами потреби поділяють на:

а) індивідуальні, колективні та суспільні.До індивідуальних потреб можна віднести потреби в їжї, одязі, житлі, які у кожної людини мають свої якісні та кількісні особливості, задовольняються специфічним набором товарів і послуг.Прикладом колективних потреб можуть бути потреби певного трудового колективу в кваліфікованому керівництві, сприятливому психологічному кліматі,відповідних умовах праці. Суспільні- це потреби у зниженні рівня інфляції та безробіття, у забезпеченні конвертованості національної валюти, економічному піднесенні та ін.;

б) потреби домогосподарств,підприємств  та держави як особливих суб’єктів  економіки.Як власники економічних  ресурсів домогосподарства мають потребу  в тому, щоб якнайвигідніше ними розпорядитися ( продати, здати в оренду чи використовувати самостійно), як споживачі вони мають певні потреби у матеріальних і нематеріальних благах та послугах.Підприємці потребують підвищення конкурентоздатності своєї продукції, зниження витрат виробництва, збільшення прибутків. До потреб держави можна віднести потреби у збільшенні надходжень до державного бюджету, у недоторканості державних кордонів, збереженні держави як єдиного цілого та інше.

      За об’єктами потреби класифікують на:

а) породжені існуванням людини як біологічної істоти ( фізіологічні потреби в їжі, одязі, житлі) та породжені існуванням людини як соціальної ( суспільної ) істоти ( соціальні потреби – в спілкуванні, в суспільному визнанні та статусі, інформації, освіті та інші),фізіологічні потреби передбачають реалізацію об’єктивних умов,необхідних для нрмальної життєдіяльності людини. Їх елементарність визначається безпосереднім зв’язком з біологічними функціями організму людини.В той самий час навіть елементарні потреби не можуть розглядатися як чисто біологічні, оскільки реальний спосіб задоволення їх ( спосіб виживання) має соціальний характер, отже позначається на формуваннісоціальних потреб. Якщо парною категорією соціальним потребам індивіда є фізіологічні ( біологічні) потреби, то соціальним потребам суспільства- потреби економічні.Тому інколи потреби класифікують  на економічні та соціальні. Перші відбивають відношення до праці як вимушеної діяльності і виявляються як необхідність економії праці, що є критерієм розвитку економіки суспільства. Другі – це потреби у розвитку його соціальної сфери- освіти,науки, культури, мистецтва. У механізмі відтворення економічні та соціальні потреби взаємопов’язані та рівнозначні. Їх рівнозначність полягає в тому, що освіта, охорона здоров’я, виховання дітей, культура, задоволеннявід роботи постійно реалізується в економії праці;

б) матеріальні – потреби в матеріальних благах та послугах і духовні- потреби у творчості, самовираженні, самовдосконаленні, вірі;

У самовираженні ( саморозвиток і самореалізація)	Соціальні потреби ( потреба соціального контакту, любов, відчуття духовної близькості)
У повазі ( самоповага, визнання, статус)	Потреби в безпеці ( надійність доходів,захист у разі непрацездатності, чисте повітря, чисті  продукти)	Фізіологічні  потреби ( голод, спрага, одяг, житло)

в) першочергові- потреби, що задовольняються предметами першої необхідності ( продукти харчування, одяг, житло, громадський транспорт, збереження здоров’я), та непершочергові- потреби, що задовольняються предметами розкоші ( парфуми, хутра, яхти).

Рис.1 Таблиця  потреб людини ( Теорія ієрархії потреб за А. Маслоу) [5.24]                          

Ця класифікація досить умовна: те, що вважається предметом  розкоші при одному рівні розвитку виробництва та добробуту суспільства, стає предметом першої необхідності при більш високому рівні розвитку економіки: те, що є предметом розкоші для однієї людини, вважається предметом першої  необхідності для людини з іншим рівнем достатку. Західні вчені великого значення надають градації потреб за ступенем їх першості. Так, А.Маслоу запропонував ієрархію потреб відповідно до їх вагомості (рис.7). Людина намагається задовольнити насамперед головні( перші) потреби. Якщо вони задоволенні, то на певний час ці потреби перестають бути рушійним мотивом для людини. В неї виникає бажання задовольнити наступні за вагомістю потреби. Останні задають програму діяльності, а діяльність забезпечує можливість їх задоволення. Потреби визначають зміст майбутньої діяльності і необхідний рівень її ефективності: діяльність повинна задовольняти потреби на прийнятому рівні.

     За  можливістю реалізації потреби можна класифікувати на:

1. абсолютні;
2. дійсні;
3. платоспроможні;

Абсолютні потреби- породженні сучасним рівнем розвитку світової економіки.

Дійсні- потреби відповідають рівню розвитку економіки певної країни.

Платоспроможні- потреби, які людина може задовольнити відповідно до власних доходів та рівня цін( тобто вони визначаються співвідношенням цін на предмети споживання і грошових доходів населення). Споживати, задовольняючи таким  чином потреби, можна лише те, що вже вироблено, і лише те, що можна оплатити. Залежно від цих двох чинників структура платоспроможного попиту може відповідати дійсним потребам або не відповідати їм. Тим самим суперечність між потребами та виробництвом набуває форми незбалансованого попиту і пропозиції  на товари і послуги.

За ступенем реалізації потреби поділяють на:

Первинні- (фізіологічні, матеріальні-предмети першої необхідності).

Вторинні- (соціальні, духовні- ставлення до себе, сім’ї, людей).

Третинні- (перспективні- у предметах розкоші тощо).

За масштабами і структурою виробництва економічні потреби можна класифікувати  на:

а) абсолютні;

б) дійсні;

в)фактичні.

  Абсолютні-визначаються максимальним обсягом створюваних у суспільстві матеріальних благ і послуг за найсприятливіших умов, які могли б бути спожиті суспільством;

Дійсні-такі, що задовольняються при оптимальних розмірах виробництва;

Фактичні-це ті, що виступають у формах задоволеного попиту.

Рушійною силою  розвитку сучасного суспільства  є забезпечення умов для певного розвитку потреб.

« Люди звикли пояснювати свої дії з свого мислення, замість  того, щоб пояснювати їх із своїх  потреб ( які при цьому, звичайно, відображуються в голові, усвідомлюються)…» зазначав Ф.Енгельс.

           Отже, економічні потреби народжуються насамперед у виробництві, в процесі праці та пов’язанні з ним.

          Задоволення ж економічних потреб  відбувається у споживанні, яке  відтворює і створює потребу.  Завдяки економічним потребам  відбувається органічний взаємозв’язок цілей.

Реалізація, або задоволення потреб, означає певний рівень споживання благ, який залежить від багатьох факторів

Рівня розвитку продуктивних сил суспільного виробництва  й економічної ефективності	Соціально-економічних  відносин і принципів розподілу  благ, які забезпечують соціально-економічну ефективність
Політичного устрою держави, системи організації й  управління виробництвом, політики держави	Традицій, рівня  культури- від історично визначеного  способу виробництва, формації, цивілізації

 

Соціально-економічні потреби-це нужда в матеріальних благах і послугах, для задоволення яки люди взаємодіють із природою та між собою. Існує й інший погляд на матеріальні потреби.

2.Економічні  інтереси, їх види,класифікація.

Економічні  інтереси-це вигода, якої досягають у процесі реалізації економічних відносин.

а) Це усвідомлені  потреби в матеріальних благах;

б) Це усвідомлена  економічна потреба як конкретна  мета діяльності та існування різних суб’єктів;

в) Це реальний, зумовлений економічними відносинами  та принципом економічної вигоди мотив і стимул соціальних дій людей щодо задоволення потреб;

г) Це спонукальний мотив господарської діяльності людей, обумовлений їхнім місцем у системі соціално-економічних  відносин.

       Видатний французький енциклопедист   К.А. Гельвецій  зазначав: « Якщо фізичний світ підкоряється закону руху, то світ духовний не менш підкоряється закону інтересу». Економічні інтереси є визначальною  об’єктивною мотивацією діяльності людей,  виходячи з їх місця у суспільному виробництві.

       Виходячи із сутності економічних інтересів, стає зрозумілим, чому вони виступають могутнім двигуном економічного прогресу.

     Необхідно  звернути увагу на об’єктивні  чинники, які визначають зміст  економічних інтересів ( моральні, політичні, соціальні, матеріальні умови життя, класова незалежність людей та інші). Усе це ускладнює структуру економічних інтересів. У такій структурі вирізняють індивідуальні інтереси, класові інтереси, інтереси трудових колективів, економічні інтереси держави, загальнонародні інтереси.

Варто усвідомлювати, що існують різні способи впливу на інтереси людей, за допомогою яких забезпечується їх участь у виробництві. Перехід України до ринкових відносин посилює вплив на інтереси людей  важелів економічного примусу. Це означає, що реалізація економічних інтересів пов’язана з розв’язанням характерних для них суперечностей.

          У суспільстві кожен індивідуальний  інтерес органічно пов’язаний  з колективним і суспільним  інтересом, чим і створюється  об’єктивна основа для співробітництва людей в узгодженні економічних інтересів та їх своєчасного задоволення.

За часом  дії поділяють на:

а) поточні;

б) перспективні.

        Економічні  потреби та інтереси реалізуються  у споживанні, яке є завершальним  моментом і кінцевою метою  виробництва. Важливо мати на увазі, що призначення виробництва- служити споживанню, задовольняючи економічні інтереси людей.

Кожний суб’єкт економічних відносин є носієм конкретного інтересу. Скільки суб’єктів економічних відносин, стільки й економічних інтересів. Сукупність їх створює систему.

У ринковій економіці приватний  інтерес домінує над суспільним, але ринковий механізм забезпечує поєднання  цих інтересів. Механізм суспільної координації був відкритий А.Смітом.

Економічний інтерес є  породженням і соціальним проявом потреби. Інтерес виникає , коли задоволення потреби усвідомлюється як конкретна мета( максимізація прибутку, привласнення товару, користування або володіння певним товаром тощо).

      Економічні  інтереси не тотожні потребам, їхньому задоволенню. По-перше, економічні інтереси знаходять своє вираження у поставлених цілях та діях, спрямованих на задоволення потреб. Потреби і засоби задоволення їх відбивають причину та форму прояву економічних інтересів. По-друге, економічний інтерес завжди виражає відповідний рівень і динаміку задоволення потреб. Наприклад, не може, окрім специфічних випадків, бути інтересом суб’єкта зниження рівня задоволення потреб.

   

Економічні інтереси мають  такі особливості:

а) вони є об’єктивними, оскільки об’єктивні самі економічні відносини;

б) вони є матеріальними.

За суб’єктами інтереси поділяють:

а) особисті;

б) сімейні;

в) колективні.

г) державні;

д) національні;

е) інтернаціональні;

є) споживача;

ж) виробника;

з) демографічних груп.

Особисті- це інтереси первісних  людей, раба і рабовласника, кріпака і феодала, найманого робітника і роботодавця, підприємця, селянина, учителя, депутата, чиновника.

Особистий інтерес  охоплює потреби, що пов’язані з  реалізацією приватної власності, прав володіння та користування, управління, отримання доходів.

Кожна людина одночасно  є носієм різних інтересів, оскільки вона виступає в різних постаттях: по-перше, як індивід;по-друге, як представник певної верстви суспільства; по-третє, як член певного трудового колективу. Суспільний і колективний інтереси персоніфікуються тільки в індивіді.

Отже, має місце  складне переплетіння, взаємодія  економічних інтересів. Значною  мірою інтереси виступаютьяк соціальні протилежності.

             Взаємодію інтересів можна простежити на прикладі їх прояву в сферах виробництва і обміну. У сфері виробництва підприємці та робітники є протилежними сторонами економічних стосунків, проте вони мають спільні інтереси щодо ринку, виступаючи як виробники або споживачі. Не задовольнивши інтереси споживача, виробник не може забезпечити і власні інтереси. Взаємозалежність цих груп об’єктивно зумовлює їх співробітництво. Реалізація економічних інтересів здійснюється через досягнення їхніми суб’єктами конкретних економічних цілей. Так, реалізація індивідуальних інтересів забезпечується через зростання індивідуальних доходів. Засобом реалізації колективних інтересів є максимізація прибутку та фонду заробітної плати ( наприклад, для підприємств державного сектора, що знаходиться на комерційних засадах господарювання). Нарешті, засіб реалізації суспільного інтересу- максимізація національного доходу та мінімізація фонду відшкодування створюваного суспільного продукту. Отже, проблема поєднання інтересів знаходить своє вираження у формуванні певних пропорцій у розподілі доходів. Механізм реалізації корпоративних інтересів полягає у взаємодії з політичними інститутами.

       Отже, для економічного життя суспільства характерна наявність різноманітних взаємозв’язаних та взаємодіючих інтересів, які утворюють єдину систему. Проте система економічних інтересів суспільства завжди суперечлива. Реалізація економічних інтересів здійснюється через досягнення їхніми суб’єктами конкретних економічних цілей. У реальному житті єдності інтересів досягають через реалізацію кожного з них у процесі їхньої взаємодії та взаємореалізації.

Засоби реалізації інтересів:

Особистих, приватних-завдяки  зростанню індивідуальних доходів ( трудових) за рахунок заробітної плати  в умовах найму	Колективних, групових- за рахунок нагромадження колективного багатства, максимізації прибутку, фонду заробітної плати
Суспільних( державних)- за рахунок державної підприємницької  діяльності, зростання економічної  ефективності суспільного виробництва  й національного доходу

[5.29]

        У системі економічних інтересів виділяють економічний інтерес, який відзеркалює суть економічної системи і є рушійною силою економічного розвитку суспільства.

       Основний економічний інтерес  залежить від пануючого типу  власності. В умовах капіталізму основний економічний інтерес є інтерес капіталіста,  власника засобів виробництва в одержанні прибутку. Щоб задовольняти його, власник, засобів виробництва змушений впроваджувати нові технології, засоби виробництва, оновлювати номенклатуру виробництва, наймати кваліфіковану робочу силу, шукати шляхи скорочення витрат виробництва тощо. Це забезпечує реалізацію не лише особистого інтересу підприємця, а й особистих інтересів найманих робітників, населення в цілому.

         Отже, особистий інтерес підприємця є рушійною силою економічного розвитку в сучасній ринковій економіці.

         У системі економічних інтересів  на кожному конкретному етапі  економічного розвитку, крім основного,  можна виділити головний інтерес. Він, по-перше, відбиває специфіку та економічні проблеми певного етапу; по- друге, виступає відображенням реальних інтересів особи, колективу і суспільства; по-третє, трансформується у певну економічну політику, спонукаючи до діяльності, спрямованої на вирішення проблем даного етапу економічного розвитку. Наприклад, в Україні  головний інтерес суспільства полягає у відновленні зруйнованого виробництва, що є передумовою подальшого економічного й соціального прогресу.

     

Сімейні- це інтереси домогосподарств, фірм.

Колективні- це інтереси груп, общин, маєтків.

Державні- це інтереси загальнонародні, регіональні, муніципальні.

Державний інтерес  має такі складові свого прояву:

а) суспільно-економічні інтереси – частина інтересів  держави та інших суб’єктів господарювання збігається ( оподаткування в розумних межах, виділення державних інвестицій та субвенцій, тарифне стимулювання експорту та інше);

б) інтереси державної  бюрократії- інтереси саморозвитку державної  системи, що є корпоративним додатком до інтересів держави;

в) інтереси самоконтролю та оптимізації  громадянського суспільства- держава не може бути виразником інтересів одного класу чи прошарку, в демократичному суспільстві вона частіше виступає як інститут консенсусу.

За об’єктами інтереси поділяють:

а) майнові;

б) фінансові;

в) інтелектуальні;

г) духовні;

д) соціальні.

Узагалі економічні інтереси як усвідомлені потреби  відповідають та відображають види і  структуру потреб.

За важливістю економічні інтереси поділяють на:

а) головні;

б) другорядні.

За ступенем усвідомлення:

а) дійсні;

б) помилкові.

   Проте  система економічних інтересів суспільства завжди суперечлива. Інтереси конкретних індивідуумів ( підприємця і найманого робітника, продавця і покупця), підприємств ( того,що виробляє продукцію і що її купує), підприємства і держави ( підприємство зацікавлене в тому, щоб платити менший податок) не завжди збігаються. У системі економічних інтересів можна виділити основний інтерес суспільства, який повинен відповідати таким критеріям:

а) віддзеркалювати  сутність економічної системи, її найхарактерніші риси;

б)бути рушійною силою економічного розвитку певної системи.

Економічні  інтереси породжують потреби.

Отже, суперечлива  взаємодія виробництва та споживання, інтересів і потреб є рушійною силою соціально-економічного розвитку.[6.58-59]

3.Чому  економічні потреби та інтереси є стимулами економічного розвитку (діалектика взаємодії потреб та інтересів).

   Рушійні  сили діють через виробничі  відносини, які, у свою чергу,  відображуються в економічних  потребах та інтересах. Поява  цих економічних категорій зумовлена існуванням виробничих відносин.

    Становище  суб’єктів економічних відносин  постійно змінюється, їхній розвиток  залежить від розвитку продуктивних  сил. Розвиваючись разом з останніми,  вони активно впливають на  них через систему економічних  потреб та інтересів, які можна класифікувати за різними критеріями.

       Система економічних потреб та  інтересів суспільства завжди  суперечлива. Інтереси окремих  індивідуумів ( підприємця і найманих  робітників, продавця і покупця), підприємців ( тих, які виробляють продукцію і тих, які її купують), підприємств і держави ( підприємство зацікавлене у тому, щоб платити менший податок) не завжди збігаються. Суперечності інтересів мають як об’єктивну, так і суб’єктивну основу. Перша пов’язана з виявами суб’єктивізму і волюнтаризму. Друга спричинена відмінностями між економічним становищем різних суб’єктів.

       У реальному житті єдність  інтересів досягається через  реалізацію кожного з них у  процесі їхньої взаємодії та  взаємореалізації. Особистий інтерес  найманого працівника не можна реалізувати, якщо не буде реалізований інтерес підприємства, на якому він працює. Незважаючи на те, що кожний вид економічних інтересів є персоніфікованим, виокремленим, грунтується на певній потребі, він органічно пов’язаний з колективними, суспільними інтересами. Це створює фундамент для єдності визначальних ( головних) інтересів і позначається на меті виробництва.

Стимули
Подразники, спонукання до дії
Потреби		Інтереси
Внутрішній збудник активності		Усвідомлення  прагнення задовольнити певну потребу
Мотиви
Внутрішні спонукальні  причини дій та вчинків

    Рис. 2.7. Взаємозв’язок потреб, мотивів, стимулів та інтересів 

 Економічні  потреби- це ідеальний внутрішній мотив людини, що спонукає її до економічної діяльності з метою забезпечення власного добробуту та добробуту членів своєї сім’ї.

      Економічні потреби відображають  відношення соціальних суб’єктів ( людина, колектив, суспільство) до можливого споживання вартостей, опосередкованих економічними формами їх реалізації. Вони виявляються як необхідність у життєвих благах, як стимул до споживання.

  В основі  походження потреб лежать дві  основні причини: по-перше, фізіологічний  характер- людина, як жива істота, потребує певних умов і засобів існування; по-друге, потреба є результатом суспільних умов.

   Потреби  характеризують лише можливість  споживання, але щоб ця можливість  перетворилася в дійсність, слід  виробити життєві засоби. Величезна  роль економічних потреб полягає в тому, що вони спонукають людей до дії. Блага, створені в процесі виробництва, утворюють різноманітні проблеми, які становлять предмет інтересу.

   Економічну  природу людини можна розглядати  як сукупність її економічних  потреб ї захоплень. Усвідомлені економічні потреби виявляються як економічні інтереси.

   Продуктивні  сили, безперервно розвиваючись, не  лише створюють умови для задоволення  потреб, які склалися, а й стають грунтом для виникнення нових потреб. Зростання маси і різноманітності споживних вартостей у результаті зростання продуктивних сил призводить до зміни структури виробництва і витіснення старих потреб новими. Цей процес, як і сам процес суспільного виробництва, відбувається безперервно, що свідчить про дію в суспільстві закону зростання потреб.

     Економічні  інтереси- є формою реалізації  економічних потреб, це користь,  вигода, яка досягається в процесі  реалізації економічних відносин. Причому вона є такою, що  забезпечує самостійність, саморозвиток  суб’єкта, тобто створення умов, необхідних для його відтворення на рівні прогресивних соціально-економічних досягнень.

      Кожен суб’єкт є носієм конкретного інтересу. Скільки суб’єктів економічних відносин, стільки і економічних інтересів.

    За  ознакою суб’єктивності видідяють особистий, колективний і суспільний інтереси; за ознакою важливості- головні та другорядні тощо.

     Для  економічного життя суспільства  характерна наявність різноманітних  взаємозв’язаних і взаємодіючих інтересів, які утворюють єдину систему. Проте система економічних інтересів сіспільства завжди суперечлива. Суперечності інтересів мають як суб’єктивну, так і об’єктивну основу. У реальному житті єдності інтересів досягають через реалізацію кожного з них в процесі їхньої взаємодії та взаємореалізації.

     Економічний інтерес є породженням і соціальним проявом потреби. Інтерес виникає, коли задоволення потреби усвідомлюється як конкретна мета ( максимізація прибутку, привласнення товару, користування або володіння певним товаром).

     Отже, економічні інтереси- це усвідомлення потреби існування різних суб’єктів господарювання. Генезис інтересу полагає у відборі свідомістю найважливіших потреб для задоволення, реалізації їх.

 

      Економічні інтереси не тотожні  потребам, їхньому задоволенню. По-перше,  економічні інтереси знаходять своє вираження у поставлених цілях та діях, спрямованих на задоволення потреб.  Потреби і засоби задоволення їх відбивають причину і форму прояву економічних інтересів. По-друге, економічний інтерес завжди виражає відповідний рівень і динаміку задоволення потреб. Наприклад, не може, окрім специфічних випадків, бути інтересом суб’єкта зниження рівня задоволення потреб

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Висновки:

  Розглянувши  тему « Економічні потреби  та інтереси як рушійна сила і стимул економічного розвитку» я можу зробити наступні висновки. Економічні потреби- це ставлення людей до економічних умов їх життєдіяльності, яке характеризується відчуттям нестачі певних благ та послуг, бажанням володіти ними, щоб подолати це відчуття. Вони спонукають людей до дії , до виробництва необхідних життєвих благ, отже, виступають передумовою матеріального і духовного виробництва, розвитку продуктивних сил. Продуктивні сили, безперервно розвиваючись, не лише створюють умови для задоволення потреб, які склалися, а й стають грунтом для виникнення нових потреб.Зростання маси і різноманітності споживчих вартостей у результаті зростання продуктивних сил призводить до зміни структури виробництва і витіснення старих потреб новими. Цей процес відбувається безперервно. Для того, щоб впливати на напрямки економічного розвитку, суспільству необхідно знати тенденції та перспективи розвитку потреб- індивідуальних, сімейних, колективних, суспільних, а також їх структурні зміни. Суспільство також повинно контролювати формування потреб, щоб не допустити розвитк у таких, що деформують психологією людини, шкодять її здоров’ю та загрожують життю.